Аппалач Ярославни
Оскароносний актор Том Генкс висловився на тему коміксних фільмів, які, на його думку, за останні 20 років вичавили з себе усе, що було можна і тепер страждають на відсутність будь-якого сенсу.
Актор відзначив, що ріст популярності фільмів за коміксами Marvel та DC в останні роки був спровокований новими технологіями, які зробили можливим відтворення усі надприродних можливостей супергероїв:
Пам'ятаєте, у 1970-80-х роках намагалися зробити телеверсію «Капітана Америки» і «Людини-павука»? Навіть Бетмена, Адама Веста. Тоді ще не існувало технологій, щоб зробити це так, як у коміксах, а зараз вони є.
Ви можете зробити все, що завгодно. Можна сказати, що Супермен Крістофера Ріва був першим, хто наблизився до цього завдяки новітнім технологіям, які дозволили видаляти дроти. Ми всі повірили (що людина може літати), коли побачили це. Це було досить екстраординарно.
Зараз ми насолоджуємося розкішшю багатства, і оскільки на екрані можна зробити все, що завгодно, ми повертаємося до концепції: «Гаразд, це правда, але яка історія?.
За словами Генкса коміксні фільми за ширмою вражаючих спецефектів втратили головне — звʼязок з глядачем завдяки сенсам та можливості відчути спорідненість з персонажами:
Ви можете помріяти про озеро Мічиган і наповнити його годинником із зозулями, які утворюють триголового дракона, що дихає вогнем і руйнує Чикаго. Ви можете це зробити. Але з якою метою? Що це за історія і що вона скаже про нас?
Був період часу, і я теж це відчував, коли ми дивилися фільми DC і MCU, щоб побачити ці кращі версії себе. Боже, іноді я відчуваю себе Людиною Ікс. Я заплутався, як Людина-павук. Я такий же злий, як Бетмен. Я люблю свою країну так само сильно, як Капітан Америка. Ми це вже проходили. У нас було 20 років, щоб дослідити такі речі, і зараз ми знаходимося в процесі еволюції і в тому місці, де це відбувається: А історія про що? А тема яка? У чому сенс цього фільму?
Власне саме тому й наразі на думку актора ми й бачимо кризу коміксних фільмів, які не знають куди рухатися. З іншого боку він відзначає, що тепер самі глядачі не зацікавлені у спектаклях спецефектів та хочуть ходити у кіно за історіями.
Індустрія часто каже, що якщо це спрацювало, то спрацює знову. Але глядачі випереджають її. Вони бачать знайоме і кажуть: «Я це вже бачив. Що далі?» І справа не лише у вражаючих кадрах. Це яка історія? Розкажи мені про себе. Здається, щороку ми на новій території з цим питанням.
