Надивленість – твій секрет успіху: про важливість перегляду різного контенту 

Я дізнався, що те, що я завжди розумів інтуїтивно і намагався по-різному формулювати, відповідаючи на запитання «як вигадувати нові штуки» або «як стати креативним», виявляється, називається надивленість.

Якщо перебільшувати, то щоразу, коли ти тупиш у ютубі, читаєш бойову фантастику, залипаєш у тіктоці та дивишся «Лігу справедливості» Зака Снайдера, ти підвищуєш свою надивленість.

А надивленість для будь-якої людини, яка хоче хоч щось створювати — необхідна штука. 

Ось чому я завжди проти цього популярного самопрограмування: «Не можна витрачати зайвий час ні на що, крім навчання. Якщо я читаю щось, то тільки бізнес-літературу. Якщо я дивлюся ютуб — то тільки навчальні відео. Тікток для тупих, тренди для тупих, серіали та блокбастери — для тупих». 

Так не можна. Потрібно дивитися серіали й фільми, потрібно присвячувати час тіктоку і ютубу. Потрібно знайомитися з тим, що створюють інші люди. У тих же тіктоках і ютубах неймовірна кількість мегаталановитих і обдарованих людей. Обов’язково потрібно читати белетристику і фантастику.

Популярна відповідь на такий мій меседж – «ти ж так засмічуєш свій мозок сміттям, і тільки воно в тебе в голові й залишається». 

З цим я теж не згоден. Якщо в тебе працюють мізки (а раз ти це читаєш, то в тебе якраз працюють), то покладися на свою пам’ять — вона сама все відфільтрує: лайно ти швидко забудеш, а цікаву фічу збережеш. 

Незвичайне використання камери під час зйомки тупого бойовика, фразочка героя, цікавий словообмін у фантастичній книжці, опис якоїсь події, крутий перехід кадрів у тіктоку, класний жарт із ютуб-шоу тощо. 

Усе це обов’язково сформує в підсумку якусь суперкруту ідею, яка буде повністю твоєю, але з’явиться саме завдяки надивленості — жодні технічні чи нон-фікшен книжки тобі ніколи такого не дадуть. Вони — практично застосовні, а значить дають готовий рецепт дій, готову рибу, а не вудку. А ти користуйся вудкою.

Ну і наприкінці дві важливі примітки:

Перше: далеко не обов’язково тобі має подобатися все, що ти дивишся. Почуття смаку і стилю якраз і розвивається з досвіду надивленості. Не спробуєш — не дізнаєшся.

Друге: не сприймай текст вище як рецепт відмови від професійних знань на користь серіалів. Щоб твоя надивленість давала плоди, тобі обов’язково потрібна практична база, яку можна дізнатися і вивчити, або розвинути на практиці. 

Просто не зациклюйся тільки на одному векторі розвитку.