Аппалач Ярославни
Кожен по різному може підходити до питання вивільнення емоцій — хтось займається спортом, комусь допомагає проста прогулянка, іншим заняття музикою, а хтось знаходить таку можливість у перегляді кіно.
Саме тому ми вирішили скласти список із сумних фільмів, які дозволять вам дати волю емоціям та випустити накопичений стрес.
«Вона» (2013)
В сучасну епоху, коли активно розвивається штучний інтелект, цей фільм стане цікавою медитацією на тему самотності та того, як сучасні люди можуть з нею справлятися. Фільм підійме для кожного глядача питання про те, до якої міри технології можуть нам дозволити справитися з відчуттям пустоти та чи варто її заповнювати штучними замінниками.
Фільм приправлений як завжди чудовою грою Хоакіна Фенікса та голосом Скарлетт Йоганнссон, який акторка подарувала англомовній версії Саманти — операційної системи зі штучним інтелектом, у яку закохується герой Фенікса.
«Вічне сяйво чистого розуму» (2004)
Стрічка, яка у 2004 році принесла режисеру Мішелю Ґондрі «Оскар» за найкращий сценарій. Загалом воно не дивно, адже йому вдалося створити здавалося б дещо дивний та незграбний фільм, який у потрібний момент бʼє вас у самісіньке серце.
У цій стрічці Джим Кері дещо змінив своє комедійне амплуа та грає роль чоловіка, який переживає жахливий розрив стосунків. Він вирішує скористатися новою технологією, яка дозволяє йому стерти з пам’яті всі спогади про свою колишню, яку грає Кейт Вінслет.
Однак в процесі стирання спогадів наш герой починає переживати кожен спогад повʼязаний з колишньою дівчиною та усвідомлює, що життя сповнене щасливих моментів, які йдуть поряд з поганими, що є своєрідним сенсом усього.
«Кролик Джоджо» (2019)
Стрічка, яка певною мірою є метафорою до дорослішання та суму за «старими добрими часами», які ніхто не в змозі повернути.
Цей фільм Тайки Вайтіті розповідає про життя хлопчика Джоджо у часи нацистської Німеччини, коли здавалося б зрозумілий та радісний для нього світ раптово перетворюється у жахливу історію про те, яким він насправді є за межами знайомої «бульбашки».
Стрічка, яка починається як невибаглива комедія, у другій половині не залишає й сліду цієї дитячої невимушеності та демонструє у метафоричній формі те, яким є життя, коли завершується ваше безтурботне дитинство, коли ви починаєте втрачати знайомий світ, який мав тривати нескінченно.
«Спілка мертвих поетів» (1989)
Фільм з Робіном Вільямсом у ролі вчителя не лише для хлопців на екрані, а й певною мірою для кожного глядача.
Це доволі життєствердна історія про пошук свого місця, адже Вільямс грає вчителя англійської, який надихає учнів елітної школи змінити хоч щось у своєму житті.
Його робота з учнями приводить їх до народження інтересу до поезії та літератури. Завдяки йому, вони вчаться справлятися з тим, що їх очікує у дорослому світі, попри гіперопіку власних батьків.
Тут кожен може знайти щось для себе та пригадати власне життя й порефлексувати над ним.
«Манчестер біля моря» (2016)
Стрічка Кеннета Лонергана, яка принесла йому «Оскар» за найкращий сценарій, а Кейсі Аффлеку статуетку за найкращу чоловічу роль.
Цей фільм демонструє нам те, як люди по різному можуть переживати велике горе та підіймає теми депресії, вини й відповідальності.
Сюжет фільму обертається навколо чоловіка, який знаходиться у депресії після смерті своєї сімʼї, за що він відчуває велику провину. Однак йому знову доводиться стати опікуном сина свого брата, який помирає. У цих умовах він отримує можливість відшукати новий сенс у житті.
Цей фільм демонструє як люди по різному можуть справлятися з горем: хтось доходить до точки, коли може пробачити собі та розпочинає нове життя, інші ж не можуть та живуть наче тінь самих себе під тиском несамовитого відчуття провини та горя.
«Вперед і вгору» (2009)
Один з тих мультфільмів Pixar, який можна переглянути й не пустивши сльозу, однак, якщо спробувати зануритися глибше, тоді стане зрозуміло, чому мультфільм отримав «Оскар» як найкращий анімаційний повнометражний фільм.
Лише перші кілька хвилин мультфільму є окремою історією. Вона цілком позитивна, однак залишає по собі гіркий присмак, адже це історія щасливого кохання чоловіка та жінки. Однак завершується вона на тому, що вони разом радісно старіють і у якийсь момент дружина помирає, що залишає чоловіка на самоті та по суті без жодного сенсу існування.
Ця стрічка може бути дещо позитивнішою версією попереднього фільму, адже тут теж підіймається тема пошуку нового сенсу у житті та нових радостей. Мультфільм демонструє нам, що варто продовжувати жити далі, адже це те чого б усі хотіли для своїх коханих попри усе.
«Коко» (2017)
Ще одна стрічка, яка отримала «Оскар» як найкращий анімаційний повнометражний фільм. Цей мультфільм теж обертається навколо теми близьких нам людей, однак у дещо ширшому контексті, адже підіймає тему родини, смерті та предків.
Мультик розповідає нам історію 12-річного Міґеля, який мріє стати музикантом, хоча й тема музики у його сімʼї — табу після того, як його прапрадід покинув прапрабабцю хлопчика заради музичної мрії.
Тому юнак вирішує виправити усе це заради своєї мрії та хоче возз’єднати живих та померлих членів своєї родини.
Сам фільм про родину в цілому та про те, що усі наші дідусі, бабусі, батьки живуть доти, доки ми їх памʼятаємо та шануємо. Стрічка також порушує питання того, наскільки важливо передавати наступним поколінням спогади про своїх предків.
Загалом кожен знайде щось особисте у цій історії, пригадає свою родину та часи коли здавалося час нікуди не поспішає та не тече вперед безупинну.
Водночас це фільм, що змушує цінувати життя та радіти кожному моменту, який постає перед нами, адже це один з головних мотивів святкування «Дня мертвих» — це не про сум, а спогади, що усі померлі, жили та раділи й саме такими їх варто памʼятати.
«Міст у Терабітію» (2007)
Зі всього нашого списку цей фільм з найбільшою ймовірністю міг вас у дитинстві залишити з травмою та бажанням ніколи до нього не повертатися.
«Міст у Терабітію» є екранізацією однойменного роману Кетрін Патерсон, який заснований на реальних подіях, що відбулися з її сином.
Цей фільм переносить нас в чарівну країну, відому як Терабітія — продукт уяви двох дітей Джессі й Леслі. Уявний світ для них стає прихистком від шкільних проблем, сімейних негараздів, що дозволяє впоратися із самотністю у таємничому лісі.
Стрічка — про силу дружби, любові, навіть у найскладніші моменти життя. Нам невідома жодна людина, яка б встояла перед цією зворушливою історією про втрату та власне зростання.
«Гладіатор» (2000)
Звісно, що цей фільм може здатися брутальною воєнною історією про давній Рим, однак за цим фоном все ж лежить глибока історія про здавалося б помсту, одна в першу чергу вона про сімʼю та кохання.
Не дарма стрічка свого часу отримала п’ять «Оскарів» зокрема як найкращий фільм. До того ж виконавець головної ролі Рассел Кроу отримав статуетку за найкращу чоловічу роль.
Фільм розповідає нам про колишнього римського генерала Максимуса, який через зраду втрачає все, що він цінував та любив.
«Гладіатор» це дійсно не історія про помсту — це фільм про обовʼязок, честь, сімʼю та відданість.
Фінал стрічки навряд може залишити когось байдужим. До того ж після його перегляду навряд можна буде спокійно проїжджати пшеничним полем.
Загалом цей фільм важко описати, адже його дійсно варто відчути.
«Гаррі Поттер та Смертельні Реліквії: Частина 2» (2011)
Цим фільмом у 2011 році для багатьох завершилася історія про «хлопчика, що вижив», адже це був фінал екранізації романів про Гаррі Поттера. Як належить будь-якому кінцю історії він був наповнений епічністю та великою долею трагічності, адже битва за Гоґвортс не могла пройти без наслідків.
Цей фільм завершує історію про Гаррі Поттера та є розвʼязкою усіх сюжетних ліній, які передували цьому. Це історія про кохання, батьківську любов, друзів, відданість, жертовність.
Навряд є сенс вдаватися у деталі фільму, адже з великою ймовірністю більшість з ним знайома і загалом яким би він не був, але історія про маленького самотнього хлопчика буде з нами завжди (always).