Софія Старк
Такі істоти як дракони трапляються у багатьох стародавніх епосах по всьому світу. Дракони грецької міфології, як от Гідра, мають декілька голів, у китайській міфології дракони мають довге тіло, яке вʼється, у єгипетській вони схожі на змій.
Але чи існували дракони, такі як ми уявляємо сьогодні насправді, чи дихали вони вогнем і звідки взагалі взялися історії про драконів — я, Софія Старк, редакторка Медіа Inweb, спробувала розібратися у статті.
Перші згадки про драконів
Найдавніша згадка про істоту, яка могла бути драконоподібною датується близько 2100 р. до н.е. Ця істота Ḫumbaba із шумерського «Епосу про Гільгамеша».
Істота Ḫumbaba із шумерського «Епосу про Гільгамеша» — ілюстрація створена за допомогою ШІ
Різні джерела тлумачать образ Хумбаби по-різному: одні пишуть про те, що це була людиноподібна істота схожа на огра; копія аккадського епосу, яка зараз знаходиться в Вавилонській колекції Єльського університету, говорить, що: «його голос — потоп, його уста — вогонь, його дихання — смерть». Фактично це опис вогнедишного дракона.
Ще однією древньою згадкою істоти, яка може бути драконом є «Енума Еліш» — вавилонський міф про створення світу, записаний на глиняних табличках у кінці 2-го тисячоліття до н. е. Він оповідає про Тіамант — богиню, а також древнє уособлення солоного моря, яка мала хвіст і породила трьох рогатих зміїв: Ушумгаллу «Великого дракона», Башму «Отруйну змію» та Мушмашу «Піднесеного (повітряного) дракона».
Ушумгаллу, Башму та Мушмашу — ілюстрація створена за допомогою ШІ
Стародавній індійський текст «Рігведа», датований близько 1500–1200 р. до н.е. оповідає про Врітра, змієподібного демона, якого вбиває бог Індра.
Також драконоподібні істоти згадуються у давньогрецькій поемі Гесіода «Теогонія», одному з найстаріших китайських словників «Тлумачний словник Шуовень», Біблії тощо.
Найдавнішим зображенням дракона є Нефритовий дракон з культури Хуншань (Hongshan Culture Jade Dragon) — це браслет, датований приблизно 4500-3000 роками до н.е. і знайдений у селі Тала в Саньсіні.
Нефритовий дракон з культури Хуншань у музеї
Чому люди почали зображувати драконів
Існує декілька різних теорій, чому люди почали зображувати та розповідати про драконів та величезних і страхітливих зміїв.
Антрополог Девід Е. Джонс у своїй книзі «Інстинкт драконів» зробив припущення, що у такий спосіб люди, які пішли від приматів, передавали свій страх зміїв. Як підтвердження він наводить результати дослідження, яке показало що 39 людей зі 100 опитаних мають страх змій.
Історикиня Едріен Мейор у книзі «Перші мисливці за скам’янілостями» припускає, що на історії та зображення драконів людей надихнули відкриття древніх скамʼянілостей динозаврів, які вони знаходили. Перші люди переносили цей досвід на знайомих для них істот — ігуан, крокодилів, змій та інших тварин, тим самим пояснюючи для себе походження.
Також існує думка, що зображення драконів могло бути галюцинацією, за допомогою якої люди пояснювали явища: блискавку, появу вогню чи веселки, інші природні катаклізми.
Дракони: відмінності зображень у різних культурах
У різних культурах драконів зображували по-різному. Якщо в англійських легендах це злостива істота, яка вивергає полумʼя і яку необхідно вбити, у китайській культурі дракон священний, він немає крил, хоча вміє літати й приносить щастя.
Китайські дракони — уособлення блискавки чи крокодили
Існує кілька теорій щодо походження китайського дракона. Однією з них є теорія, що дракони були тотемічними символами доісторичних кланів, натхненими зміями або океанічним пітоном. З розвитком класового суспільства, дракон став символом правителів.
Інша теорія пов’язує драконів з китайським алігатором, який мешкав на заболочених рівнинах нижньої частини річки Янцзи 7000 років тому. З часом, коли фермери перетворили ці території на рисові поля, тому популяція алігаторів знизилася, і сьогодні цей вид є одним зі вимирущих у світі.
Ще одна версія стверджує, що зображення драконів виникли як спроби відтворити форми блискавок та грому. Молитви до драконів за хорошу погоду підтримують цю теорію. Також існує думка, що дракони є результатом шанування природи і є гібридом багатьох тварин та природних явищ.
Храм Короля Драконів Південного моря в Санья, Хайнань
Англійські дракони: спокусливі змії, що віщують біду
У 793 році вогняні дракони з’явилися на небі Нортумбрії, передуючи нападу вікінгів на острів Ліндісфарн. І відтоді англосаксонські легенди переповнені драконами, які охороняють скарби у своїх печерах чи виринають із води як Лохнеське чудовисько.
В англійській мові існують два слова для опису дракона: «dragon» і стародавнє «wyrm». «Dragon» походить від латинського «draco», що означає змія або морську рибу. У християнських текстах це слово також означало диявола, а дракони могли набувати форми вогнедишних істот. «Wyrm» описує повзучих істот, схожих на змій або паразитів, які жили в печерах і болотах.
Відомий міф про «Ламбтонського черв’яка» розповідає про створіння (великого змія), що їв дітей. Ці міфи, на думку експертів, могли створюватися як натхнення від реальних змій чи після спостереження скам’янілостей динозаврів.
Ілюстрація 1890 року до легенди про Лямбтонського хробака, створена Едвіном Сідні Гартлендом
Індійські дракони-напівлюди
В індійській культурі дракони зазвичай зображуються у вигляді нагів — міфічних змієподібних істот, пов’язаних з водою і дощем. Наги часто описуються в стародавніх текстах, таких як «Рігведа» та «Махабхарата».
У «Рігведі» згадується Вритра, драконоподібний демон, який уособлює хаос і зло. Він був переможений богом Індрою. У «Махабхараті» описується нага Шеша, яка підтримує світ на своїх численних головах і асоціюється з богом Вішну.
Образи драконів часто зустрічаються в індійському мистецтві та архітектурі. В храмах Південної Індії можна побачити зображення нагів, наприклад, у храмі Мінакші Амман в Мадураї. Вони прикрашають ворота храму як охоронці священного місця.
Скандинавські дракони вікінгів
У скандинавській культурі дракони зустрічаються як у міфології, так і в реальних артефактах. Один із найвідоміших драконів — Фафнір з «Саги про Вьолсунгів», який охороняв скарб і був убитий героєм Сіґурдом.
У «Молодшій Едді» і «Старшій Едді» згадуються дракони Нідхьогг, що намагаються знищити дерево Іґґдрасіль.
Нідгьоґґ поїдає коріння Світового Дерева, фрагмент ісландського манускрипту XVII століття
Драккари — кораблі вікінгів — часто мали передні частини у формі драконячих голів, які мали лякати ворогів і злих духів.
Передня частина корабля Осеберг виготовлена у вигляді драконячої голови
Рунічні камені Гаральда Синьозубого в Данії, містять зображення змієподібних істот, що, ймовірно, представляють драконів або зміїв.
У скандинавських сагах дракони часто виступали як випробування для героїв. У «Сазі про Рагнара Лодброка» дракони зображуються як могутні вороги, як випробування долі, котрі потрібно пройти та перемогти.
Мезоамериканські пернаті дракони — Кецалькоатль і Кукулькан
Одним із найвідоміших мезоамериканських драконів є Кецалькоатль, бог-змій, якого шанували ацтеки, мая та інші народи Мезоамерики. Він був богом вітру, неба, знань і творчості, а також культурним героєм, який приніс людям кукурудзу і знання.
Зображення Кецалькоатль у Кодексі Телеріано Ременсіс
На стінах храмів і кодексах його часто показували у вигляді змії, вкритої пір’ям кецаля. Іноді він зображувався як антропоморфна фігура з головою змії та пір’ям грифона на спині.
У мая Кецалькоатль відомий під іменем Кукулькан. Він зображений у Чичен-Іца, де тіні з піраміди Кукулькана (Ель-Кастільо) під час рівнодення створюють ілюзію змії, що спускається сходами.
Чи зустрічаються в українській культурі дракони та які вони
Дракони в українській культурі, більше відомі як змії або вужі, зустрічаються в міфології та фольклорі. Вони часто асоціювалися з природними стихіями — вода, гроза та вітер.
В українському фольклорі змій зазвичай зображався як багатоголовий дракон, що символізував хаос та руйнівну силу. Цей образ можна знайти в різних археологічних знахідках, включаючи прикраси та зброю часів Руси-України.
Прикраси Руси-України, зі зображенням драконів
В українських народних казках змій часто виступав антагоністом. Котигорошко, перемагає дванадцятиголового змія, змій фігурує у казках «Іван-Побиван» та «Про змія Горинича», де він знову виступає у ролі руйнівної сили, яку потрібно подолати.
Історичні джерела, такі як «Повість минулих літ» та «Слово о полку Ігоревім», містять згадки про зміїв та їхні битви з героями. Змії уособлювали ворожі сили, які треба було подолати для досягнення миру та процвітання.
Чи існували дракони насправді та якими вони були
У сучасній науці немає жодних палеонтологічних доказів існування драконів. Всі знахідки останків, що могли б нагадувати драконів, належать до відомих видів динозаврів, ящірок або інших рептилій. Одним з таких прикладів є птерозаври — рід великих летючих плазунів мезозойської ери, які часто мають крила, довгі шиї та зубасті пащі, що можуть нагадувати образ дракона.
Динозаври, які жили мільйони років тому, могли стати основою для міфів про драконів, оскільки древні люди могли знаходити їх останки та вигадувати пояснення явищам, які не могли усвідомити.
Сучасний комодський варан — найбільша жива ящірка, що мешкає на острові Комодо в Індонезії, може бути живим прототипом для уявлень про маленьких драконів. Дослідження Герольда Д. Розена показують, що цей варан може впливати на людину своєю отрутою, що може пояснювати легенди про вогнедишні здібності драконів.
Куди ймовірніше, що оповідки про драконів зображують древніх зміїв та ящірок, оскільки вони реально мають свої аналоги серед вимерлих та сучасних видів тварин.
Одним з найбільш відомих прикладів є титанобоа — гігантська змія, яка жила близько 60 мільйонів років тому. Ця змія досягала довжини до 12,8 метра і важила близько 1,1 тонни.
Інший приклад — це мосазаври, великі морські ящірки, які жили близько 70-66 мільйонів років тому і досягали довжини до 17 метрів. Відкриття мосазаврів було зроблено на основі викопних решток, знайдених у різних частинах світу, зокрема в Європі та Північній Америці.
Також варто згадати мегаланії — гігантські ящірки, що існували в Австралії під час плейстоцену і могли досягати до 7 метрів довжини та важити понад 600 кг. Їхні викопні рештки свідчать про те, що ці ящірки були хижаками, які могли б надихнути людей на міфи про драконів.
А крила ящіркам та зміям, скоріше за все, почали домальовувати вже пізніше людська фантазія та гіперболізація. Тож якби Дейнеріс Таргарієн насправді існувала б у нашому світі із драконами, вона б, скоріше за все, не літала, а повзала б верхи на змії.