Телеграф Авеню
За рік у світі виходить так багато фільмів, що подивитися усі твори стає просто неможливим, і саме критики дозволяють визначити, які фільми заслуговують на наш час і увагу.
Крім того, критики не лише надають глядачам рекомендації щодо перегляду того чи іншого кінопродукту, а ще й допомагають аналізувати стрічки в ширшому культурному контексті. Крім того, гарні рекомендації критиків — це часто інструмент, який дозволяє фільму привернути більшу увагу глядачів.
Також критика дозволяє аудиторії фільмів взаємодіяти з творами на більш інтелектуальному рівні через пояснення принципів кіновиробництва. Так, кінокритики часто висвітлюють теми режисури, операторської роботи, якості сценарію чи гри акторів — і це допомагає глядачам зрозуміти, як ці рішення створюють те, що нам подобається чи ні у фільмах.
І саме таке заглиблення у твір відрізняє кінокритиків від оглядачів кіно. Відрізняє перших від других і експертна оцінка — часто культові кінокритики особисто є частиною кіносвіту, найчастіше, сценаристами. Таким був, наприклад, відзначений кінокритик Роджер Еберт, який помер у 2013 році, та який за свій аналіз кіно свого часу отримав Пулітцерівську премію та зірку на Алеї слави в Голлівуді.
У цьому матеріалі ми розповімо про найцікавіших кінокритиків сучасності — тих, хто є працівниками як найбільших світових видань про кіно, так й, наприклад, має свій особистий блог в українському сегменті YouTube. Також зазначимо, що це дуже суб’єктивна добірка і гарних кінокритиків ще дуже багато — тому запрошуємо вас ділитися критиками, за якими слідкуєте ви, у коментарях.
Які світові кінокритики сучасності варті вашої підписки
Девід Ерліх, IndieWire
Головний кінокритик видання IndieWire Девід Ерліх за своє життя встиг пропрацювати в багатьох світових виданнях, а також отримати декілька нагород за свою працю.
Загалом, робота Ерліха на IndieWire полягає в тому, що він критикує ледве не кожну нову прем’єру — як гучні проєкти, рецензії на які з’являться в усіх виданнях світу, так й маловідомі фільми, які український глядач може пропустити.
Останнім часом Ерліх все частіше робить невеликі огляди новинок, але інколи ділиться й ширшою критикою проєктів. Великі есеї Девіда легше знайти в інших виданнях, ніж в IndieWire, проте за його основною роботою варто слідкувати, якщо ви не хочете пропускати фільми, які варті уваги. Окремо також варто відзначити й щорічний топ-25 фільмів від Ерліха — це не лише привід дізнатися, які стрічки рекомендує відомий американський критик, а й спосіб долучитися до благодійності — оскільки з реклами у цих відео Ерліх передає кошти різним світовим організаціям.
Слідкувати за Девідом Ерліхом варто у X, а подивитися вподобання критика — на Letterbox.
Пітер Бредшоу, The Guardian
Формат критики письменника та головного кінокритика видання The Guardian Пітера Бредшоу схожа на вищезгаданого Девіда Ерліха — часто це короткі есеї про актуальні фільми. Проте є й різниця між ними — Бредшоу варто читати, оскільки він дуже часто вдається до ретроспективи та рецензує відомі й не дуже фільми, що вийшли багато років тому.
Разом з тим, Пітер має й широке визнання за свою роботу — на Каннському кінофестивалі цього року Бредшоу вручили нагороду за досягнення у кінокритиці.
Цікаво дивитися деконструкції фільмів від Бредшоу і через те, що він є доктором філософії, тому часто його критика містить ширший погляд на фільмі, ніж в інших оглядачів чи критиків.
Окрім експертизи кіно, Бредшоу також є доволі активним і в суміжній діяльності. Він пише книжки, які дуже тепло зустрічають критики, а також веде власний блог на YouTube — там можна побачити думки критика під час його робочих поїздок на кінофестивалі, а також додаткові короткі рецензії фільмів.
Загалом, слідкувати за Бредшоу варто, якщо ви бажаєте бути в потоці іноземного кіносвіту, в якому кожного дня щось відбувається.
Слідкувати за Бредшоу варто у X чи прямо на The Guardian, а подивитися вподобання критика — на Letterbox (попереджаємо, це фан-сторінка).
Оуен Глейберман, Variety
Видання Variety, без сумніву, є одним з найвпливовіших американських медіа про кіно. І посада головного кінокритика цього видання може свідчити про великий досвід. Власне, Оуен Глейберман займає цю посаду з 2016 року, проте його кар’єра кінокритика розпочалася ще раніше — майже 25 років з 1990-х він писав для Entertainment Weekly.
Разом з тим, Глейберман вміє красиво писати — за роки роботи у журналістиці, критик, здається, знайшов чудову літературну форму для спілкування з читачами. Крім того, рецензії критика часто мають багато порівнянь та посилань на інші фільми, за чим також цікаво спостерігати — оскільки таким чином Оуен демонструє, наскільки кіновиробництво пов’язане між собою.
З іншої сторони, Глейбермана часто критикують за його розгромні рецензії — критик славиться тим, що може знайти «мінуси» навіть у хороших стрічках, через що його не люблять деякі колеги. Також не варто читати Оуена, якщо вам подобається більш об’єктивна критика — часто у рецензіях Глейбермана є багато суб’єктивного (наприклад, критик може вдатися до порад акторам чи режисерам) — з чим, знову ж таки, погодяться не усі, хто цікавиться кіно чи журналістикою про кіно.
Слідкувати за Глейберманом варто у X чи на сайті Variety, а подивитися вподобання критика — на Metacritic.
Джордан Руймі, World of Reel
Кінокритик та журналіст Джордан Руймі пише про кіно вже понад 10 років, проте найцікавішим його проєктом, звісно, є портал World of Reel.
World of Reel — це суміш особистого блогу з кінокритикою, а також велика спільнота, зосереджена навколо кіномистецтва. Руймі також оглядає майже усі новинки кіно та робить ретроспективні огляди, але, звісно, наявність власного видання, яким він керує власноруч, це велика перевага.
Якщо над авторським талантом Руймі ще працює, а деякі рецензії можуть виглядати трохи аматорськими, слідкувати за World of Reel все ж варто — оскільки Джордан має перевагу у тому, що він часто володіє інсайдерською інформацією, яку додає у свої рецензії.
Читати Джордана Руймі можна у X або безпосередньо на порталі World of Reel.
Джастін Чанг, The New Yorker
Журналіст та критик Джастін Чанг — доволі відома людина для іноземних поцінувачів кіно. Чанг працює критиком вже понад 20 років, і у 2024 він отримав, напевно, найголовнішу нагороду — Пулітцерівську премію за мистецьку критику.
Довгий час Джастін писав для Variety та The Los Angeles Times, проте зараз він публікується у The New Yorker. Окрім класичних критичних рецензій, Чанг також пише й невеличкі есеї та аналіз ринку кіно, що також цікаво читати.
Варто зазначити, що цей критик буде цікавий тим, хто також слідкує за азійським кіно — Джастін оглядає багато фільмів, які інколи навіть не доходять до прокату у США чи Європі.
Слідкувати за критиком можна у X або просто у The New Yorker.
Українські кіножурналісти, за якими цікаво слідкувати
Сергій Ксаверов
Український кіножурналіст та кінокритик Сергій Ксаверов може легко конкурувати з вищезгаданими іноземними критиками, якщо і взагалі не перемагати у своєму підході до справи.
Особливістю Ксаверова все ж є дуже детальний погляд на проєкти, які він рецензує — і байдуже, це новий фільм, про який потрібно написати для українського медіа, чи ретроспективний огляд, яким він займається на своєму власному сайті.
Власне, портал під назвою «Близький план», який Сергій веде власноруч, теж є унікальною знахідкою для будь-якого шанувальника кіно в Україні. Як каже сам критик, на «Близькому плані» є те, що «важко чи неможливо опублікувати в традиційному виданні» — це не лише рецензії, а й переклади інших його колег, а також статті про теорію кінематографа.
Слідкувати за Сергієм Ксаверовим потрібно тим, хто хоче піти далі цілі зрозуміти, про що буде нове кіно, й хоче розуміти, чому кінематограф загалом є формою мистецтва.
Читати Ксаверова можна на LB, в інших українських медіа або на порталі «Близький план».
Єлизавета Безкоравайна
Якщо взяти за увагу, що критик — це, в першу чергу, людина, що досліджує кіномистецтво загалом, то авторку YouTub-каналу «фінчер кубриком» Єлизавету Безкоравайну можна вважати критикинею. Попри те, що Єлизавета не публікує статті, її відеоесеї збирають тисячі переглядів.
Особливістю каналу «фінчер кубриком» серед інших блогів про кіно є те, що авторка завжди намагається деконструювати твір чи особистість, яка стала предметом огляду — і виходить це у Єлизавети цілком експертно та цікаво.
Разом з тим критикиня веде свій блог у Instagram — також про кіно — в якому вона ділиться цікавими знахідками, як-от прикладами українських пісень в іноземних фільмах чи ділиться матеріалом про стан української анімації.
Слідкувати за Єлизаветою Безкоравайною можна на YouTube та в Instagram.
Владислав Лєнцев
Автора YouTube-каналу «Влад Сторітелер» також не можна вважати класичним критиком кіно, хоча письменнику та журналісту Владиславу Лєнцеву точно є місце у цьому топі.
Попри те, що канал «Влад Сторітелер» більше зосереджений на дослідженні мистецтва оповіді історій, автор блогу майже завжди наводить приклади вдалого/невдалого сценарного ходу саме з кінематографа — чим й робить ту справу, якою займаються «класичні» критики.
На каналі Владислава Лєнцева можна зустріти роздуми про те, чому ті чи інші сценарні «тропи» не працюють, та критичні огляди популярних фільмів — саме з погляду сценарної роботи.
«Влад Сторітелер» майже ніколи не обговорює операторську роботу чи монтаж — і навряд вважає себе кінокритиком — проте цей канал точно стане в пригоді тим, хто хоче зрозуміти, як має працювати наратив у кіно.
Слідкувати за Владиславом Лєнцевим можна на YouTube.
Звісно, в Україні та світі є ще багато авторів та блогерів, які вивчають мистецтво кіно — саме тому ми пропонуємо вам ділитися критиками, за якими ви слідкуєте, в коментарях 👇