Михайло Просянник
Один із найяскравіших режисерів сучасності, володар унікального графічного стилю, творець яскравих, динамічних та візуально багатих екшен-сцен, автор RedLine, нарешті! Все це – Такеші Койке. Настільки незаслужено невідомий, що почитати про нього можна лише англійською та японською мовами. Настав час це виправити.
Свій шлях до анімації Такеші Койке почав з того, що після закінчення школи відправив багато своїх малюнків на розгляд до студії Madhouse, роботами якої захоплювався. Це принесло свої плоди і він потрапив на співбесіду до Йошіакі Каваджірі, одного із співзасновників студії. Розмова пройшла успішно, і Такеші отримав посаду штатного аніматора. З цього моменту його творчий шлях став міцно пов’язаний із творчістю Каваджірі. Спочатку як рядовий, а пізніше і ключовий аніматор Коіке працював над такими відомими і улюбленими багатьма стрічками метра як Wicked City (1987), Neo Tokyo (1987) (Епізод: “Running Man”), Cyber City Oedo 808 (1990), Ninja Scroll (1993), The Cockpit (1994) (Епізод: “Slipstream”), Vampire Hun D: Bloodlust (2000) та багатьма іншими, список яких занадто великий, щоб додавати їх до статті.
Neo Tokyo (1987) (Епізод: “Running Man”)
Про самого Йошіакі Каваджірі герой нашої статті висловлюється як про вчителя. У своїх інтерв’ю Коіке каже, що так багато працював над його стрічками, що стиль наставника став для нього другою натурою. У той самий час він відзначає великі відмінності у підході до анімації в нього та його вчителя. Стиль Каваджірі, за словами Такеші Койке, полягає в тому, щоб зробити рух та анімацію максимально ефектними, за мінімальних витрат на рух у кадрі. У той час як самому Койке подобається робити рух якомога більш насиченим і настільки складним, наскільки це можливо.
У 2000 році до Такеші звернувся директор студії Madhouse і запропонував попрацювати над новим проєктом: анімаційною вставкою в художній фільм Party 7 від режисера Кацухіто Ішії, який встиг здобути популярність. Ішії також любив аніме і окрім Такеші запросив на свій проект і корейського художника-мультиплікатора Пітера Чунга, відомого в першу чергу за анімаційним серіалом Æon Flux. Коіке і Чунг зійшлися на ґрунті захоплення Йошінорі Канадою (ключовий аніматор у Galaxy Express 999 та декількох стрічках студії Ghibli). З чуток, Пітер навіть став аніматором завдяки його впливу. Такеші Койке дуже сподобався вестернізований стиль Пітера, схожий на американські комікси. За його спогадами, коли він працював із Чунгом, то хотів увібрати стилі та техніку як його, так і Канади.
Trava: Fist Planet
Співпраця Такеші Койке та Кацухіто Ішії виявилась плідною і у 2002 році вони випустили спільну роботу під назвою Trava: Fist Planet. Це аніме, що складається з чотирьох епізодів про двох друзів Трава та Шинкай – відставних військових, які вирушили на незнайому планету для картографування місцевості. Ішії написав сценарій, а Койке створив візуальну частину.
The Animatrix (2003) (епізод “World Record”)
Першою самостійною роботою для Такеші стала короткометражка World Record для збірки The Animatrix (2003). І потрапив він у проект зовсім випадково. Тоді ще брати Вачовські особисто запросили кожного аніматора попрацювати над збіркою та у списку запрошених були лише імениті автори на кшталт Йошіакі Каваджірі чи Пітера Чунга. Навряд чи молодий режисер потрапив у цей пул метрів, але виявилося, що Каваджірі написав сценарії для двох епізодів і один із них запропонував зняти своєму протеже – Такеші Койке. Вперше прочитавши сценарій, той вирішив зосередитись на одному моменті, який по-справжньому схвилював його – бігу у спринті. Коіке подумав, що зможе додати щось, що не вийде ні в кого іншого, і вирішив намалювати цей епізод унікальним способом. Одним із аспектів оригінальної Matrix була суміш дуже реалістичних і абсолютно нереальних дій у симульованому світі, і цей досвід режисер вирішив дослідити разом із бігуном. Усю послідовність, в якій спринтер рухається з Матриці в реальний світ і назад, він вирішив виконати в незвичайному стилі, додати богату анімацію, підкреслити повільні але потужні рухи, сфокусуватися на напруженні мʼязів, стиснути час до однієї миті в спробі людини превзойти саму себе. World Record приніс йому першу популярність і першу нагороду за найкращу фантастичну короткометражку.
Весь цей період творчості Койке шукав нові, не характерні для японської анімації образи і сильно надихався західними коміксистами, насамперед Френком Міллером та його коміксом “Місто гріхів”, особливо щодо гри світла і тіні. Це знайшло відображення у його візуальному стилі з характерними густими та різкими тінями.
RedLine (2009)
Після випуску Trava: Fist Planet співпраця з Кацухіто Ішії не припинилася і за його сценарієм розпочалася підготовка до наступного анімаційного проекту. Робота над ним тривала сім років і стала справжнім вибухом, адже це був RedLine (2009) – анімаційний фільм про найбільшу в галактиці гонку без правил і про мрійників, які ризикнули в ній взяти участь. Від попередніх робіт його відрізняв розмах. Це був повнометражний фільм, підготовлений спеціально для демонстрації в кінотеатрах. У ньому яскравішим і багатшим стала картинка: до цього роботи Такеші Койке були дуже контрастними, але бляклими і навіть скупими за кольорами – у них переважав сірий і чорний колір. RedLine ж, зберігаючи відомий стиль і любов режисера до глибоких тіней, вибухав яскравими фарбами. Динамічні сцени стали ще більш насиченими деталями, гіпертрофованішими і швидшими.
Трава та Шинкай знову в ділі
У сюжет повернулися Трава та Шинкай, персонажі з попередньої роботи. А музика, яку написав Джеймс Шимоджі, створила, як мінімум, половину враження від перегляду. Фільм виявився настільки вимогливим до великого екрану і гарного звуку, що його довгий час не випускали на дисках і возили лише по кінофестивалям, де він збирав всілякі нагороди. Сам Такеші в одному з інтерв’ю сказав: “Є багато анімаційних фільмів, заснованих на серіалах, але я відчуваю, що справжній потенціал анімаційної студії розкривається лише у створенні оригінального повнометражного твору”. Цікаво, що однією з предтеч для цієї роботи стала короткометражка про гонку футуристичних машин The Running Man (1987) від Йошіакі Каваджірі, де ключовим аніматором був Такеші Коіке. У роботі над RedLine учень та вчитель помінялися місцями: Такеші Койке став режисером, а Йошіакі Каваджірі – ключовим аніматором.
Фуджіко – талановита крадійка, яка поцупить ваше серце)
У 2012 році Такеші покликали взяти участь у створенні дизайну персонажів для нового серіалу з всесвіту Люпена Третього – Lupin III: The Woman Called Fujiko Mine. Він так добре зміг передати стиль оригінальної манги, що йому довірили аж три повнометражки: Lupin the Third: Jigen’s Gravestone (2014), Lupin the IIIrd: Goemon’s Blood Spray (2017) та Lupin the IIIrd: Fujiko Mine’s Lie (2019). Ось, що сам Такеші Коіке говорить про силу цих творів: “Насамперед це чарівність персонажів. Відносини між головними героями – Люпеном, Дзіґеном, Геемоном та Фуджіко – дуже круті і вони поважають один одного. Вони ніколи не говорять про «важливість дружби» чи «довіру», і я думаю, що саме тому їхні стосунки зрілі. Я ціную дорослість аніме про Люпена, яким я захоплювався у молодості. Я намагався відтворити відчуття, яке в мене було в той час, і тому ці стрічки такі дорогі мені”.
З інших значущих робіт Койке можна згадати пілотну серію до Afro Samurai (2007), опінінг до Samurai Champloo (2005), ключові анімації в Memories (1995) (Епізод: “Stink Bomb”), Dead Leaves (2004), The Boy and the Beast (2015), а всього його ім’я можна знайти в титрах більш ніж 60 робіт.
Далеко не всім режисерам вдалося не розчинитись у мейнстримовій графіці комерційної анімації. Але Такеші Койке зміг виробити свій відомий стиль як малюнку так і анімації рухів. Його роботи відрізняються динамічністю та насиченістю кадру, вони легко впізнавані та палко улюблені фанатами. І ми сподіваємося, що список його робіт тільки зростатиме, радуючи всіх небайдужих.
Ця та інші статті про аніме доступні безкоштовно на buy me a coffee.