Михайло Просянник
Окіура Хіроюкі — багато в чому унікальний аніматор та режисер, перфекціоніст, майстер екшн-сцен. І хоча ви вже чули подібне про інших японських майстрів, цей випадок і справді особливий.
Окіура розпочав роботу аніматором на студії у 16 років. Він був настільки талановитим, що не навчався малюнку у навчальних закладах, а одразу приступив до анімації. Його роботи відносяться до реалістичного стилю, палким прихильником якого він є. Величезна увага до дрібниць, плавність анімації та фотографічність деталей його робіт такі, що їх іноді плутають із ротоскопуванням. Це такий метод анімації, при якому акторів, знятих на відео, описують та отримують надплавну анімаційну картинку. Таким методом було знято класичні твір Уолта Діснея із золотої доби американської анімації, наприклад «Білосніжка та сім гномів» 1937 року або «Піноккіо» 1940 року.
Але повернемось до героя нашої статті. Родом він з Осаки, почав працювати на студії Anime R. Це невелика компанія, яка займалася аутсорсом для великих студій. На початку своєї кар’єри, як і багато аніматорів 80-х, він захоплювався технічним дизайном, усілякими футуристичними механізмами та ракетними боями. На той час це було останнім писком моди. Пізніше почав більше уваги приділяти дизайну персонажів. Першим проектом, у якому він брав участь, стало OVA M-66 Black Magic від режисера Хіроюкі Кітадзуме. Пізніше він працював над більшістю стрічок від режисерів реалістів. Такими як: Akira від Кацухіро Отомо, Paprika від Сатоші Кона, Memories від Коджі Морімото, Cowboy Bebop: the Movie від Шінічіро Ватанабе, де він був режисером опенінгу та Metropolis від Рінтаро.
Але найбільше він співпрацював з іншим видатним режисером — Мамору Ошії у його роботах Patlabor the Movie, Patlabor 2 the Movie та знаменитому Ghost in the Shell. Крім роботи ключовим аніматором, він був режисером сегменту Patlabor 2 the Movie, а саме динамічної сцени атаки вертольота на центр Токіо, яка ознаменувала початок перевороту. Розробляв дизайн персонажів для Ghost in the Shell. Саме його малюнок змінив дещо мультяшний стиль Масамуне Шіро і надав персонажам Ghost in the Shell більшої реалістичності. Але широкої популярності він набув вже після свого режисерського дебюту.
У 1999 році він зняв Jin-Roh: The Wolf Brigade за оригінальним сценарієм того ж Мамору Ошії. Тут треба пояснити, що Мамору Ошії відомий насамперед по аніме Ghost in the Shell та його продовженню Ghost in the Shell 2: Innocence, але його справжнім Magnum opus, тобто головним твором, є Kerberos Saga. Це антиутопічний політичний трилер, що відбувається у сеттингу альтернативної Японії. Вперше його було реалізовано як радіо драму (sic!) ще 87 року. Після цього він був кілька разів екранізований у вигляді ігрових фільмів, адаптований у вигляді манги, аніме, романів і навіть має свою лінійку одягу та алкоголю. Усього серія включає 26 творів виконаних у різних способах оповідання. Це пояснює один цікавий момент: у трейлері своєї першої роботи Окіура Хіроюкі згадано лише після Мамору Ошії, що говорить як про його малу популярність, так і про роль самого Ошії у цьому творі.
Jin-Roh алегорично обіграє реальні події з історії Японії, тільки замінює американську окупацію на німецьку. У реальній історії однією зі змін, яких зажадали окупаційні війська від японської влади після Другої світової війни, було створення робітничих профспілок, які не існували до цього. Це спричинило бурхливий розквіт комуністичної партії Японії. Після початку корейської війни 1950 року окупаційній владі стало очевидним, що комуністична небезпека є і для Японії. Як відповідь було створено Національний поліцейський резерв Японії, який був озброєний сучасною американською зброєю та танками. Пізніше на основі цієї організації були створені Сили самооборони Японії. У світі Jin-Roh аналогом цієї організації стали важкоозброєні поліцейські сили з німецьким озброєнням. Члени цієї організації називали себе Цербер, на честь міфічного пса, що охороняє ворота в царство мертвих. Алегорично їх зображують у вигляді зграї вовків. Протистоять їм комуністи із організації Секта. А інформаторами та посильними цієї організації виступають молоді дівчата, яких називають червоними капелюшками. Відсиланнями до казки про червону капелюшку, де вовк обдурив довірливу дівчину вдаючи її родичку, пронизано все аніме Jin-Roh: The Wolf Brigade.
«Лист для Момо» — лише друга робота Окіури Хіроюкі, яка вийшла у 2011 році. Але вона його від початку і до кінця. Він автор оригінальної ідеї, автор сценарію, дизайнер персонажів та, нарешті, режисер. Малюнки та ключові сцени для, в повному розумінні цього слова, свого аніме, він малював цілих сім років. Це серйозна драма про одинадцятирічну дівчинку Момо, яка переживає втрату батька. Їхня остання розмова зовсім не задалася і вони посварилися. Тепер вона не може попросити у нього вибачення та розповісти про свої почуття.
У японських уявленнях померлий родич є заступником сім’ї перед богами, тому в аніме часто можна побачити невеликий вівтар, присвячений померлим родичам. Але дух померлого не відразу може почати оберігати і на цей час сім’ї виділяються тимчасові духи охоронці. У їх ролі виступають три старі демони, яких розжалували до дрібних духів. Один величезний та нагадує демона Оні, це надприродна істота що живе у японському пеклі. Другий тонкий і нагадує Каппу, японського водяного. А третій маленький і такий давній, що він уже забув, яким демоном він був. Діти, як чисті душею створіння, можуть бачити духів. Так Момо знайомиться зі своїми тимчасовими покровителями, які постійно бавляться і відволікають Момо від її важких думок. Маючи таких помічників, Момо рятує свою сім’ю і в якомусь сенсі саму себе, знаходячи примирення зі своїм горем. Фіналом аніме стає свято поминання померлих Обон, коли родичі спочатку запалюють паперові ліхтарики, щоб вказати померлим шлях до сім’ї, а потім відправляють ці ліхтарики в море, щоб безпечно проводити душі родичів у царство мертвих. Сама назва аніме, дає розуміння того, хто і кому надсилає листа цього дня.
Стрічка здобула безліч нагород, але не змогла пробитись до короткого списку Оскара, оскільки цього року туди висувалась стрічка Хаяо Міядзакі «Вітер міцнішає». Тим не менш, вона більш ніж заслуговує на вашу увагу, хоч і знята не на зовсім типові для автора теми.
Найсвіжішою з його режисерських робіт є короткометражка «Робот на дорозі» зі збірки Japan Animator Expo, що побачила світ у 2015 році. Прекрасна гумористична замальовка про робота, який подорожує автостопом і любить підглядати за молодими дівчатами. Уявіть собі аніматора, який десятки років присвятив тому, щоби його анімації були максимально плавними, деталі точними, а персонажі реалістичними. І всі ці вміння були використані для анімації жіночих грудей.
Пізніше Окіура Хіроюкі продовжив працювати аніматором. Брав участь у роботі над знаковими аніме «Євангеліон 3.0» та «Твоє ім’я». Зараз про його плани щодо створення нових повнометражних стрічок не відомо, але сподіваємося, що це поки що. На наше глибоке переконання він дуже талановитий, хоч і не такий відомий як багато його колег реалістів.
Ця та інші статті про аніме доступні безкоштовно на buy me a coffee.