Andriy Chernenko
Після перерви, спричиненої нападом орків на вільні народи Середзем’я України, продовжуємо розповідати, як творилась славетна кінотрилогія, в якій Мордор терпить безславну та неминучу поразку. Отже, в попередній частині ми почали говорити про унікальний процес зйомки “Володаря Перснів”, а також про три головні стовпи творення екранізації, детально зупинившись на першому – сценарному. В четвертій частині матеріалу розкажемо в подробицях про другий, ні як не менш важливий, фундамент трилогії.
🎼 Best Original Score
Кажуть, що діло було якось так – Пітер Джексон подзвонив у Торонто своєму давньому знайомому композитору Говарду Шору і сказав приблизно таке: “Говард, коротше, в нас тут є сцена невелика, там дев’ять чуваків і поні йдуть навпрошки по пересічній місцевості та проходять повз велику каменюку. Накидай якусь бадьору музичку під це все діло, щоб сцена пожвавіше була.”
Говард відклав у сторону свій ромашковий чай, розім’яв спину і створив ось це:
Подивились? А тепер спробуйте переглянути цей же фрагмент, вимкнувши при цьому звук. Без музики ця сцена виглядає рівно так, як у вигаданій мною цитаті Джексона в попередньому абзаці – безликою та прохідною. З музикою – це культова сцена, одна з найвідоміших в світовому кіно (як мінімум в жанрі фентезі).
На цьому прикладі дуже зручно зрозуміти, що саме зробив для екранізації “Володаря Перснів” канадець Говард Шор, і наскільки невід’ємною та важливою складовою успіху стала музика до кінотрилогії. А заглибившись в цей предмет глибше, ми побачимо всю фундаментальність праці композитора.
Вибір Шора на роль композитора трилогії був неминучим. Творці екранізації разом з Пітером Джексоном вмикали до деяких сцен вже існуючу музику, щоб розуміти як приблизно буде виглядати відзнятий матеріал зі звуком, і зловили себе на тому, що часто обирали саме музику Шора, написану ним раніше до інших фільмів. Шор розпочав свою кар’єру в написанні саундтреків для кіно ще в кінці 70-х років. Особливо тісно та вдало склалось їх співпраця з режисером Девідом Кроненбергом, якому Шор починаючи з 1979 року написав музику до всіх його фільмів за виключенням одного (і пише до сьогодні).
Говард Шор
З “Володарем Перснів” Говард Шор був знайомий ще з юності, головне творіння Толкіна разом з “Гобітом” він прочитав в середині 60-х. В той час він гастролював по країні зі своєю рок-групою Lighthouse, та багато читав у численних автобусних переїздах. До роботи з кінотрилогією його запросив особисто Пітер Джексон на початку 2000-го року, коли зйомки тільки стартували. Шор згадує, що майже не вагався, приймаючи пропозицію співпраці. На той момент він працював у кіно вже близько 25 років, написав музику до понад 60 фільмів і мав необхідний досвід та впевненість для такої масштабної симфонічної роботи. Прилетівши до Нової Зеландії, та познайомившись з творцями екранізації, в тому числі з толкінівськими ілюстраторами Аланом Лі та Джоном Хоу, а також побачивши 12-15 хвилин вже відзнятого матеріалу, Говард Шор полишив останні сумніви та взявся за написання музики до всієї трилогії. Багато-багато годин музики.
Цікаво, що Шор писав більшу частину музики, ще не бачивши готового фільму, а опираючись саме на текст книги. Композитор говорив: “Я тримав книги під рукою весь час, тому що я писав музику по роботам Толкіна як послідовну історію. Вся наша робота зводилась до того, щоб говорити з екрану словами Толкіна. Маючи під рукою книгу, я міг перечитувати ті уривки, над якими я працював. Це давало мені чітке розуміння його світу.” Вплив першоджерела був настільки серйозним, що в деяких мотивах Шор навіть прямо цитував текст за допомогою своєї музики, але про це згодом. Допомагала в роботі і любов Толкіна до природи, яка проходить червоною ниткою через всю трилогію, і яку Говард Шор повністю поділяє, адже сам композитор живе в будинку в лісі, і теж надихається усім зеленим та квітучим.
🎶 Посуньтеся, гер Вагнер!
Саундтрек до “Володаря Перснів” – еталонний приклад класичної симфонічної музики, композитор спеціально уникав більш сучасних електронних інструментів та новітніх стилів. Саундтрек можна назвати трохи старовинним, але Шор його саме таким і задумав. Він говорив, що хотів, щоб музика звучала так, ніби її не написали нещодавно, а просто знайшли готову партитуру в якійсь давно забутій скрині. В своєму бажанні додати древніх нот музиці Шор пішов настільки далеко, що додав у свій саундтрек монохорд – один з найстаріших музичних інструментів на планеті. Власне, це найперші ноти, які чують глядачі при перегляді кінотрилогії – зі звуку монохорду стартує “Братство Персня”. Спочатку вступає він, а вже за ним звучить закадровий голос Ґаладріелі. Шор відкопав звук по-справжньому достойний елфійської королеви.
Той самий древній монохорд
Всю свою роботу над музикою до екранізації Говард Шор побудував на системі лейтмотивів. Цей прийом нерідко використовується при написанні саундтреків, а започаткований був ще Вагнером у його операх, а особливо в “Персні Нібелунгів” (знову цей референс!). Лейтмотиви – це музичні теми, що змальовують конкретного персонажа, локацію, об’єкт чи якусь певну ситуацію, і несуть в собі інформацію про те, що відбувається на екрані. Шор наводив приклад: “Коли Араґорн тримає певний меч у фільмі, і ви чуєте певний мотив, ви можете зв’язати його з культурою ельфів. Це допомагає вам зрозуміти взаємовідносини в історії.” Техніку лейтмотивів Шор часто використовував у своїй кар’єрі, особливо у фільмах вже згаданого Девіда Кроненберга. Але в роботі над екранізацією Толкіна Говард Шор перевершив і себе, і все, що коли-небудь робилось в цій царині, включаючи і самого Вагнера.
В саундтреці до трилогії “Володар Перснів” використовується близько сотні різних лейтмотивів. Тільки в музиці для гобітів і Ширу їх створено кілька штук. До прикладу, геніальний Джон Вільямс, який написав музику до саги “Зоряні війни” використав близько 50 лейтмотивів на понад 18 годин “зоряної” музики. А якщо в доробок Шора додати ще кінотрилогію “Гобіт”, над якою він теж працював, то це ще плюс 62 лейтмотива. Таким чином, пишучи музику до шести фільмів за творчістю Толкіна, Говард Шор створив понад 160 різних унікальних лейтмотивів. Вагнер був би шокований, більше в історії не написав ніхто.
Лейтмотиви у “Володарі Перснів” працюють як нитки, з яких зіткане складне, але надзвичайно гармонічне полотно. Вони переплітаються різними комбінаціями, перетікають одне в одного і розказують ту ж саму історію, у свій спосіб. В такому підході часто практикується написання окремого лейтмотиву для кожного важливого персонажа. Але у “Володарі Перснів” їх так багато, а в першому фільмі взагалі – героєм по суті являється Братство з дев’яти членів. Сплетіння дев’яти тем дало би ще ту какофонію, тож Шор пішов іншим шляхом і окремих музичних тем для персонажів у кінотрилогії немає. Зате свій унікальний музичний супровід отримали країни та території. На початку прологу ми вперше знайомимось з мелодією Лотлорієна, адже говорить Ґаладріель. Коли Братство потрапляє до цього лісу, його музика звучить знову. Окрема яскрава тема є у Рогану – вона навіть стала неофіційним гімном другої частини, настільки часто вона там звучить. Цікаво, що при написанні роганської музики Шор використав звучання норвезької скрипки гардингфеля. Роганці у Толкіна взяли багато від вікінгів, тож такий хід композитора – зовсім не випадковий. Окремі нотки теми Ґондору вперше звучать, коли з’являється та помирає Боромир, а повноцінно музика білої держави заповнює ефір у третьому фільмі.
🎵 Тематичний саундтрек
Примітно, що можна приблизно виділити головну музичну тему в кожному з фільмів, але головної теми всієї кінотрилогії наче б то і немає. Ну, такої прям, як музика, що звучить на титрах кожної частини “Зоряних воєн”, чи тема Гедвіґи у Гаррі Поттері. Ви чуєте перші ноти – і все, я вгадаю цей фільм з першої спроби. Головним претендентом на такого лідера у “Володарі Перснів” являється все ж таки тема Братства, яка так і називається “The Fellowship of the Ring Theme”. Було підраховано, що вона звучить у різних варіаціях 38 разів за всю кінотрилогію – це більше за будь-яку іншу тему. Саме її фрагмент ми чуємо у тій самій сцені, де дев’ять чуваків і поні йдуть повз камінь, а повна її версія має понад 13 хвилин:
https://www.youtube.com/watch?v=lknScn88HSs&ab_channel=Bill
Професійні музиканти відзначають цікаву деталь стосовно цієї теми – вона водночас мінорна, і має яскраві мажорні тони. Ця двоїстість дуже притаманна самій книзі Професора, тож не дарма вона присутня у головній музиці екранізації. Тема Братства також ідеально показує, як у Говарда Шора працює музичне полотно. Перші її ноти, скоріше навіть натяки, звучать, коли Сем приєднується до Фродо у його мандрівці. Тема розширюється і набирає сили з приєднанням до компанії Мері, Піпіна та Араґорна. Ну а коли Братство нарешті збирається до купи і виходить у похід, тоді тема вперше лупашить на повну – ну ви зрозуміли, дев’ять чуваків повз камінь, оце от все. Після загибелі Ґендальфа в Морії тема Братства ламається, стає фрагментованою, її полишають деякі інструменти по мірі наближення смерті Боромира. Видозміненою тема звучить і в кульмінаційний момент – атаки об’єднаних сил на Чорні Ворота, коли залишки Братства знову разом, і кидаються в останній бій.
Почесне срібло за впізнаваністю може отримати тема Ширу. Ця мелодія теж міцно асоціюється з кінотрилогією. З нею пов’язана цікава історія, адже тут Говард Шор не просто написав музику, а взяв цитату з тексту Толкіна і перетворив її на ноти. В “Братстві Персня” посеред трактиру “Гарцюючий Поні” Фродо заводить пісеньку, написану Більбо, в якій є отакі слова: “У конюха є п’яний кіт, // на скрипці грає він; // Угору-вниз смичок пливе, // То запищить, то зареве, // то задзвенить, як дзвін.” А тепер увімкніть тему Ширу і послухайте починаючи з 27 секунди:
Музику веде скрипка, яка пищить і дзвенить, то вгору то вниз, все як писав Професор. Окрім скрипки в темі беруть участь різні сопілки та флейти, а ритм відбивається ірландським барабаном боран. Толкін не приховував, що гобіти в його світі натхненні гельськими фермерами, які живуть в тісному зв’язку з природою посеред буяючої зелені. Таким чином, Шор ірландським бубном передає гобітам фермерам привіт.
Музика Ширу не покидає нас, коли герої покидають сам Шир, вона звучить протягом усієї трилогії, при чому подеколи в дуже неочікуваних місцях. Наприклад, на схилі Вогняної Гори, коли Фродо вже не може йти, а Сем підбадьорює його розмовами про весну в рідному краї. Здавалось би, які тут вже флейти посеред Мордору? І правильно, тому що замість легковажних духових і веселої скрипки музику в цій сцені відіграє волторна, яка надає мелодії суму та серйозності. Часто тема Ширу маркує у фільмі згадки про саму країну гобітів, або працює як промінець світла у суцільному мороці, як у згаданій вище сцені.
Повною протилежністю гобітів у Толкіна є не хто інший, як орки. Вони вбивають і нищать все живе, рубають і палять дерева, будують зловісні металічні машини. Говард Шор підкреслює цей контраст своєю музикою, адже на противагу легкій та літній музиці Ширу приходить важкий металічний індастріал. Музика орків складається з важких та гучних духових, незамінних барабанів та справжнього металічного лязгу – у темі використано звук удару молота об ковадло:
🥇 One and Only
Коли ми писали вище, що у “Володарі Перснів” немає тем для окремих персонажів, то трохи злукавили. Тому що два персонажі все ж таки удостоєні своєї індивідуальної музики. Мабуть, це так тому, що вони обоє абсолютно унікальні та не мають жодних аналогів у світі Середзем’я. Перший, це власне головний персонаж всієї трилогії, той, через кого ми тут всі власне зібрались – сам Перстень Влади:
Не дарма тема Персня звучить на початку кожного фільму на початкових титрах “The Lord of The Rings”. Музику головного артефакту трилогії веде виточена скрипка, але водночас відчувається небезпека та напруга, тема звучить так, наче намагається звабити слухача. Власне, спокуса – це і є головна властивість Єдиного Персня, і Шор постарався передати це максимально. До речі, кілька разів у кінотрилогії звучить музика, присвячена Мордору та особисто Саурону, наприклад, її можна почути, коли показують вежу Темного Володаря Барад-Дур. Так от – тема Саурона майже точно повторює тему Персня, лише додає туди кілька нових інструментів, та звучить набагато впевненіше та потужніше, вже позбавившись витонченості. Так Шор повторює нам те, що говорить Толкін словами Ґендальфа до Фродо – Перстень і Саурон це одне ціле, одна сутність, і вони не можуть бути порізно. Ще одна маленька історія, розказана музикою.
Другий персонаж, якому присвячена окрема тема – це звісно ж Ґолум. Його трек має дуже промовисту назву – “The Pity of Gollum” і транслює жалість та співчуття. Меседж, який теж співпадає з перспективою Професора, адже в книгах немає однозначного засудження Ґолума, автору скоріше шкода його та його долю. За великим рахунком, Ґолум не винен в тому, що з ним сталось, він став лише однією з жертв Персня. Зрештою, саме Ґолум відіграє ключову роль у знищенні Персня, тож все це було не дарма. Можливо на честь такого подвигу Ґолуму було присвячено ще й цілу пісню – вона написана на цю ж музику і називається просто Gollum’s Song. Це титульна пісня до “Двох веж”, яка звучить під час фінальних титрів другої частини. Виконувати пісню, до речі, запрошували саму Бйорк, але вона відмовилась через вагітність, тож зрештою пісню заспівала інша ісландка Еміліана Торріні:
Музику до інші двох титульних пісень теж писав Говард Шор, це була окрема, факультативна робота. У “Братстві Персня” це пісня “May It Be”, виконана ірландською виконавицею Енія (ще один привіт гобітській гельській культурі від Шора), а у “Повернені Короля” – “Into the West”, яку заспівала Енні Леннокс:
Весь саундтрек до “Володаря Перснів” був зіграний Лондонським філармонічним оркестром із залученням кількох хорів. Всього у записі взяли участь 330 музикантів. Сам запис проходив на кількох студіях, в тому числі на легендарній бітлівській Abbey Road. Говард Шор витратив близько чотирьох років на роботу над цим саундтреком. У підсумку було написано і записано близько 11 годин музики для всієї кінотрилогії. Майже вся музика, яку створив композитор, увійшла в фінальний монтаж фільмів, не викинули практично нічого. Сам Шор жартував, що продюсерам довелось виганяти його, щоб він не писав більше, адже в нього було ще що запропонувати світу Толкіна. Через десятиліття ця жага знадобилась йому вже для роботи над новою трилогією – по “Гобіту”.
Так “Володар Перснів” зазвучав і отримав своє музикальне життя, не менш величне, ніж літературне. Для остаточного створення шедевру треба було тільки все це зняти, змонтувати і видати глядачам. Самі дрібниці) Пітер Джексон, м’яч знову на твоєму полі, вперед!