Обидва фільми — повнометражні дебюти режисерів. Подивився їх майже підряд, тому намалювалися деякі думки. Підходи я умовно назвав «євро» та «совок». Це не обов’язково перетинається з країною, де знімали, чи хто знімав. І стосується поділ більшою мірою драматичного кіна.
Перше, що лишається після перегляду «Стоп-Земля» — це багато питань. Як на мене, це знак якості, хоча іноді дратує, що доводиться самому собі вигадувати потенційні розв’язки. З «Пульсом» все абсолютно інакше. Якщо синопсис фільму вкладався в одне речення, то по завершенню фільму нічого не змінилося. Кіно беззмістовне та несе лише пропагандистську ідею.
Друге, це персонажі. В «Стоп-Земля» вони живі і хочеться бути на їхньому місці, співпереживати їх буття. «Пульс» такого ефекту не має. Персонажі діють штучно, штамповано і нецікаво. Сценарій та кастинг досить недолугі.
Третє, професійність. Таке враження, що глядача тримають за ідіота і він має повірити в нісенітницю, яку несе фільм. Прикладом, будь-яка людина, яка займалася бігом буде плюватися від показаного. Статура акторки не схожа на бігунську. Манера бігати також вказують на те, що ніхто не працював над цим. Так бігають дилетанти. Ще й примудрилися зверху показати, щоб було помітно цей недолік.
Вже початок фільму з наслідками аварії виглядає сумнівно: дівчина на задньому сидінні втрачає зір, а батьки на передніх сидіннях жодних подряпин навіть не мають.
«Пульс» знято непрофесійно, зате з професійними акторами, хоча у їхній фаховості є сумніви. «Стоп-Земля» навпаки, знято професійно, але з непрофесійними акторами, яких буквально по оголошенню понабирали.
Четверте, це увага до деталей. В «Стоп-Земля» видно, що оператор шукав цікаві кадри, щоб наводити камеру туди, куди не очікує глядач. Оператор «Пульса» просто тричі показав мураху на руці. Як оригінально!
П’яте, неприхована реклама. Мало того, що «Пульс» прямо на постері має напис «за підтримки київстар», так ще й в самому фільмі бачимо відділення ощадбанку. Реклама в лоб — це вторгнення у приватний простір. Люблю тільки креативну. Іншу ненавиджу.
Подібні патерни у кіно зустрічаються частенько. Комусь подобається прямолінійне і невимушене кіно, комусь складне і глибоке. Я схиляюсь більше до європейського підходу. Насправді він називається мистецтвом. А другий підхід називається як завгодно, окрім мистецтва.
Будь ласка, візьміть участь у опитуванні. Це допоможе розвитку нашого проєкту: