👨‍❤️‍💋‍👨 Токсична маскулінність у мультфільмах Діснея

У попередньому моєму матеріалі я розглядала токсичні гендерні ролі, які Дісней навішував на героїнь своїх мультфільмів, але ця проблема зараз є видимою. Будь-яке зображення безпорадної дівчини критикується як ЗМІ, так і юзерами в інтернеті. І корпорація Дісней вимушена змінювати своє ставлення до жіночих персонажів, вигадуючи нові сюжетні лінії, які відводили б головну героїню не тільки від гендерних стереотипів, але і взагалі від романтичної лінії.

На жаль, критика гендерної проблеми стосується лише одного полюса гендерного спектру — жіночності, тоді як проблемі маскулінності в у фільмах приділено мало уваги.

Отже, розглянемо чоловічих персонажів та які гендерні ролі Дісней закріплював в головах хлопчиків.

Гастон та Чудовисько

Мультфільм «Красуня і Чудовисько» продемонстрували двох токсичних чоловічих персонажів як головного героя Чудовиська, так і головного антагоніста Гастона. Чудовисько більшість фільму поводився з головною героїнею Белль як зі сміттям. Показовим є кидання предметів в Белль і ревучи «Забирайся» коли та несвідомо порушує особистий простір головного героя або відмовляє йому в вечері. А Гастон, який був високомірним та самозакоханий, міг дозволяти собі пробиратися в будинок Белль, щоб зробити їй пропозицію і саме ця сцена показує домінування Гастона над Белль, бо остання просто не може просто попросити його піти. Не маючи іншої поведінки чоловічого персонажа саме така агресивна поведінка чоловіків до жінок стає унормованою у головах хлопчиків.

Цей фільм також прекрасно формує у дітей типаж бажаних чоловіків. Обидва персонажі мають низький голос та підтягнуті фігури, тоді як напарник Гастона Ле Фу не вважається бажаним. Ле Фу говорить високим голосом, має низький зріст та «небажану» фігуру.

Тобто якщо хлопчики хочуть «завоювати» жінку, то обов’язково треба накачати м’язи та поводити себе як можна нахабніше. Зустрічали таких чоловіків? Можливо саме цей мультфільм наніс їм цю травму. І проблема нав’язування хлопчикам стандартів краси протікає через більшість мультфільмів Діснея. Якщо мова йде про персонажів з опуклими біцепсами та точеним пресом — то це лише герої на яких треба рівнятися

До таких персонажів входить Геракл, принц Ерік з «Русалоньки» чи навіть Джон Сміт з мультфільму «Покахонтас». Хоча останній дуже відрізнявся від свого реального прототипа.

А другорядним героям чоловічої статті, яким не надають таких візуальних характеристик створюють лише для того, щоб змусити глядачів сміятися.

Як, наприклад, Чієн-По з мультфільму Мулан, якого єдине що цікалило це їжа від Мулан.

Геркулес

Цей персонаж не створив проблему, а лише став її продовженням і яскравим унормуванням ролі чоловіка-рятівника. Насправді ця проблема була народжена з перших фільмів Діснея, створюючи образ дівчини в біді одразу створили й чоловіка-рятівника. Але якщо попередні фільми зосереджувалися на жінках (Попелюшка, Білосніжка) то це перший фільм де чоловічий персонаж став головним героєм, але Геркулес продовжив рятувати жінку чим і закріпив роль у головах хлопчиків, що кожна дівчина заслуговує на свого рятівника, який заради неї зробить дванадцять подвигів і завоює її. Хоча не всі жінки хочуть, щоб їх рятували й тим паче не всі на це заслуговують. Жінки які чекають свого принца скоріш за все мають синдром принцеси, а це діагноз і його треба лікувати, а не потикати подвигами. Це також створює токсичний погляд на кохання. Любов — це не те, що ти заробляєш, але Дісней створив хибну уяву про те що любов треба заслужити й заслужити її повинен чоловік. З цього витікає наступна проблема.

Чарівний Принц з Попелюшки 

Також пасивність принцес породила очікування про активність чоловіків, що також є негативним явищем у відносинах. У мультфільмі Попелюшка це є найбільш помітним. Якщо мультфільм названий на честь якогось із персонажів, то глядач саме від цього персонажа очікує найбільшої активності. Але за своє кохання боровся саме Чарівний Принц, який об’їздив пів королівства, щоб знайти дівчину яка йому сподобалась.

Кузко та Джафар

Після «завоювання» дівчини, як обов’язковий ритуал — весілля. Одруження нав’язували не тільки як спасіння для дівчат, але як успіх для хлопців. Будь-хто, хто не одружений у фільмах Діснея, варіюється від самозакоханого дурня як Кузко до хитрого психопата як Джафар.

І це у той час, коли принців які одружуються висвітлювали як успішних, які після одруження отримують кохання, королівство, а будь-який самотній чоловік зображувався як такий якому не варто довіряти.

Король Тритон

Образ батька не часто з’являється в Діснеї, але коли з’являється то це обов’язково керуючий дочкою чоловік, якого поважають оточуючі, але боїться сім’я. Саме такий постає Король Тритон з мультфільму «Аріель». Зухвалий, вибуховий мускулистий чоловік чий надмірно захисний характер стосовно своїх дочок був джерелом конфліктів. Не найкращий образ батька, але якщо батько не жорстокий, то він обов’язково слабкий, який не тільки не може захистити свою дочку, але і себе самого — наприклад, батько Белль чи султан з Аладіна.

Отже, маскулінність у фільмах Діснея має три основні елементи — розгляд жінок як об’єктів, щоб догодити чи врятувати їх, обов’язкове володіння мускулистим тілом і фізичною силою та готовність боротися, щоб зберегти домінування. Ці проблеми все ще присутні у мультфільмах, тому заради соціальної справедливості ми повинні критикувати продукт Діснея, коли той висміює надмірно худорлявих, повних чи слабких чоловіків і підносить образ єдиного справжнього чоловіка як мускулистого бездумного індивіда єдина функція якого бігати за жінкою.