Юрій Самусенко
Коли кажуть, що у кіноіндустрії всі всіх знають, йдеться, звісно ж, про нетворкінг. Хтось із кимось працював на одному фільмі чи серіалі, знайомився на івенті або бачив проєкти, і зрештою — утворюється нова творча колаборація.
Нетворкінг допомагає не лише з пошуком роботи чи partners in crime, а й, до прикладу, втілювати різні сторонні, некіношні ініціативи. Після події Script & Cast Pitch 2021, де пройшли пітчинги сценаристів й акторів, розповімо 9 історій встановлення зв’язків в індустрії та їхнього подальшого розвитку.
Роб Фельдман, актор:
«Нетворкінг — це можливість допомогти не тільки собі, а й своїм друзям. В мене було багато випадків, коли я знайомив між собою режисерів, акторів, операторів, продюсерів та інших кіношників і потім вони робили чудові проєкти разом.
Мені здається, що нетворкінг працює, тільки якщо ти дійсно закоханий у кіно. Тоді ти можеш із легкістю пережити нескінченні покази студентських фільмів у пошуках цікавих авторів. Саме завдяки таким показам у Карпенка-Карого та UFS я познайомився з чудовими режисерами, з якими ми стали друзями й мали можливість разом працювати.
Якось в одній шарлатанській акторській кіностудії один із викладачів сказав, що кожен актор має зробити візитівки зі своїм фото та роздавати їх за будь-якої нагоди. Як не дивно, саме завдяки цій пораді в моєму житті з’явилося кілька найважливіших для мене проєктів».
Катерина Молчанова, акторка:
«Насправді багато людей знецінюють нетворкінг. Але це працює. Можу навести ситуацію, коли я була на фестивалі у Котбусі, де я була членкинею журі. Там я у туалеті перед церемонією відкриття побачила дівчину, яка чистила зуби, і запитала її, чи вона «не щойно з літака?», бо сама теж тільки-но прилетіла. Думала, можливо, вона теж і втомилася. Вона каже: «Ні, з потяга». Ми посміялися, у нас зав’язалася розмова і через рік вона написала мені, що є режисер, який шукає українську акторку, і вона мене порадила. Просто тому, що ми посміялися разом у побутовій ситуації.
Ще була така історія. Ми з продюсером і режисеркою мого першого проєкту поїхали на пітчинг, на якому була Катерина Копилова, на той момент голова Держкіно. Вона знала, що Олена Дем’яненко шукала головну героїню на фільм «Моя бабуся — Фанні Каплан». І вона розповіла потім Олені: «Ось я бачила проєкт, «Моя русалка, моя Лореляй» Нани Джорджадзе. Там є така акторка, подивіться її». І Олена мене запросила на зустріч, яка потім привела до проб. Я їх добре пропрацювала, але на проби мене запросили тільки тому, що побачили на цьому пітчингу.
Підсумовуючи, варто розуміти, що треба бути готовим до таких ситуацій, до таких випадків, до таких зустрічей. Треба знати мову, треба бути розтренованим як актор. Треба постійно розвиватись і пам’ятати, що актор — це частина мови, дієслово».
Наталія Лібет, продюсерка:
«Нетворкінг в основному допомагає мені працювати з фільмом на міжнародних ринках. Наприклад, я товаришую з Даніелою, сейлз-агенткою Pluto Film. Ми познайомилися з нею у Таллінні, коли Катя [Горностай] і я були там із проєктом («Стоп-Земля» — прим. ред.). У Даніели не було часу поговорити з нами за столиком нашого проєкту під час зустріч сам на сам, і ми спеціально домовилися разом поснідати, що вилилося спершу у дружбу, а потім, як наслідок, переросло у спільний договір щодо «Стоп-Землі».
Я також товаришую з Йоанною Солецькою, з якою познайомилася, коли вона приїхала як тьютор EAVE in Demand у жовтні 2017 року. Потім ми з нею разом опинилися на генеральному зібранні Torino Film Lab в Італії у листопаді того ж року. Йоанна допомогла мені порадами з маркетингу моїх проєктів по дружбі й безпосередньо брала участь у розробці міжнародної маркетингової стратегії для фільму «Стоп-Земля», яку нам допоміг втілити Український інститут.
Я в принципі люблю працювати з друзями й організовую сама або беру участь у неформальних заходах/спілкуванні на кшталт святкування днів народжень, вечер, кава-сніданків, які відбуваються окремо від усієї індустрії на виїзді».
Микола Засєєв, кінорежисер:
«Коли в мене був сценарій короткого метра, який ми написали разом з Іллею Волинцем-Тріфоновим, я шукав продюсера для співпраці. Пам’ятаю, що надсилав декільком відомим продюсерам, але ніхто не відповідав.
Саме в той час у Terrarium, здається, був перший набір і вони постили відео з лекцій. На одному з них я побачив Наташу Лібет, і мені сподобалося те, що вона говорила. До цього я нічого не знав про неї. Я знайшов Наташу у фейсбуці й надіслав чергового листа з синопсисом і сценарієм. Наташа доволі швидко відповіла, відправила мені у відповідь мій же документ із примітками й почала ставити запитання по історії, по режисерському баченню. Тоді ми ще не почали роботу: у продакшені відмовили через складну історію, яку було б важко реалізовувати з незнайомим, молодим, скоріш за все, недостатньо досвідченим режисером. Але загалом усе, що я надіслав, виявилося цікавим, тож ми зійшлися на тому, що якщо будуть ще історії, то я можу надсилати й будемо спілкуватися.
Через декілька тижнів я надіслав Наташі ще один сценарій, на який вона майже одразу сказала: «Ні». Історія була ще жорсткіша, ніж попередня, але тут уже продюсерка запропонувала зустрітися на каву. На той момент у мене було десь ідей 5–7 для коротких і повних метрів. Там на зустрічі я все це випалив, і так Наташа обрала «Фазу». Далі вже йшов процес підготовки до пітчингу, редакція сценарію і пошук групи.
Про що це все? Про те, що не треба боятися писати, а відмови або мовчання ще більш розігрівають тебе. Кіно — це колективна справа, тож усі шукають однодумців. Як кожен автор хоче знайти продюсера, так і продюсер шукає історію, яка його захопить».
Ліза Сміт, режисерка:
«Скажу чесно, що мені завжди важко вдається нетворкінг, попри те, що я брала участь у великій кількості індустріальних подій, які створені саме для нетворкінгу. Але два досвіди змінили моє ставлення до цього процесу.
На Berlinale Talents я зустріла талановитого композитора з Японії Jo Keita (Джо Кейта). Ми якось дуже швидко почали товаришувати, і він мені подарував диск зі своєю музикою. Коли я їхала з Берліну до Києва, по дорозі ми увімкнули диск, який подарував Кейта. Це виявилася незвичайна і дуже атмосферна музика, і той диск був переслуханий безліч разів на шляху додому. Коли я приїхала в Київ, я надіслала Кейті чорновий монтаж фільму Solitude, ми зідзвонились у скайпі та твердо вирішили робити фільм разом. Це було нелегко, адже різниця між Токіо та Києвом у часі 7 годин. Але Кейта написав дивовижно чуттєву музику і навіть прилетів до Одеси на прем’єру фільму під час ОМКФ.
Друга історія сталася на тому ж Berlinale Talents під час великої вечірки, де таланти були спеціально перемішані з визнаними кінематографістами й мали безліч часу для спілкування. Я вже збиралась іти глибоко вночі, але зупинилася на останній келих вина з німецьким молодим продюсером Патріком Гаммом. Ми розговорилися, і він розпитував мене про проєкти нашого продакшену Tabor. Я розповіла йому про фільм «Цей дощ ніколи не скінчиться» режисерки Аліни Горлової та продюсера Максима Наконечного. Згодом Патрік став копродюсером фільму. Здавалось б, що може дати коротка зустріч? Дуже багато, якщо пощастить зустріти людину, з якою можна йти в одному напрямку».
Ольга Любарова, кастинг-директорка:
«Два роки тому я хотіла познайомитися з кастинг-директоркою Беатріс Крюгер. Я написала їй листа, що буду на Shooting stars у Берліні й було б чудово там зустрітися. Беатріс листа отримала, прочитала та… не відповіла. Проте відшукала мене на події, де ми познайомилися не лише з нею, а й з її колегами з International Casting Directors Network (ICDN). Пізніше ми запросили цих колег до нас спікерами на Форум кастинг-директорів.
Я вважаю, що кінопокази, івенти, індустріальні вечірки — це саме ті місця, де можна у неформальній обстановці познайомитися з кінопрофесіоналами та представити себе чи свої ідеї. Кожен із таких випадків потенційно може принести розвиток вашої кар’єри, і гадаю, запорукою успіху в кіноіндустрії є любов до роботи, важка праця і нетворкінг».
Матеріал підготовлено завдяки платформі для сценаристів Terrarium та кастинг-порталу Dreamcast.
Автор матеріалу: Алекс Малишенко
Будь ласка, візьміть участь у опитуванні це допоможе розвитку нашого проєкту: