Олександр Мельник
З чого усе почалося?
9 січня 2009 року керівники «Нафтогазу» і «Газпрому» за підсумками переговорів тодішніх прем’єр-міністрів Юлії Тимошенко та Володимира Путіна підписали два контракти, які мали визначити стосунки між компаніями на 10 років. Один — про постачання природного газу для України, інший — про його транзит через газотранспортну систему України до Європи.
За угодою ціна для України визначалася за формулою, відповідно до якої вартість газу у певні моменти досягала $485 за 1 тис м³, що змушувало українську владу приймати невигідні, а часом і антидержавні рішення для отримання знижок. Зокрема, у 2010 році було укладено так звані «харківські угоди» — вони надавали знижку у $100 за тисячу кубометрів, натомість дозволили залишити флот РФ на Кримському півострові ще на 25 років. У кінцевому підсумку це стало початком окупації Криму.
2014-го — після анексії Криму та вторгнення на Схід України — північно-східний «сусід» скасував знижки в однобічному порядку і заявив про ціну на блакитне паливо у $485. Саме тоді український «Нафтогаз» звернувся до Стокгольмского арбітражу з вимогою переглянути окремі пункти газових контрактів. Сторона країни-агресора висунула зустрічний позов начебто за недотримання Україною вимог контракту.
Після оголошених претензій арбітраж назвали найбільшим в історії комерційним арбітражем: взаємні вимоги сторін сягнулили $125 млрд.
22 грудня 2017 року арбітраж ухвалив остаточне рішення щодо першого контракту — на постачання газу. У цій справі «Нафтогаз» був у позиції сторони, що захищається. За підсумками розгляду цього позову арбітри повністю скасували вимоги Газпрому щодо умови «бери або плати», за якою Україна була змушена платити навіть за газ, який не споживала. По-друге, арбітраж задовольнив вимогу українського держхолдингу про перегляд ціни в контракті з урахуванням ринкових умов.
Завдяки перегляду контрактної ціни «Нафтогаз» заощадив $1,8 млрд на газі, придбаному у 2014-2015 роках.
По-третє, було задоволено вимогу української сторони про скасування заборони на реекспорт російського газу. Якщо простими словами, то «Нафтогаз» отримав змогу купувати блакитне паливо у «Газпрому» та продавати іншим компаніям. Ще одне важливе рішення арбітрів — «Нафтогаз» не повинен платити за газ, який нібито постачався на тимчасово окуповані території Луганської та Донецької областей. Загальний позитивний ефект від першого рішення арбітражу український держхолдинг оцінив у понад $75 млрд.
У справі про транзит газу до ЄС українська сторона також виграла: компанія домоглася компенсації в сумі $4,63 млрд за недопоставку «Газпромом» погоджених обсягів газу для транзиту.
Повідомляється, що за результатами двох арбітражних проваджень та списаних заборгованостей «Газпром» повинен оплатити $2,56 млрд на користь «Нафтогазу».
До яких кроків вдався постачальник блакитного палива з північного сходу?
Як завжди — «перекрив вентиль». Із 1 березня 2018 року різко знизився тиск на транзит газу до країн Європи, а до України постачання припинене взагалі. Проте запас природного газу в Україні є, просто його споживати на потреби опалення приміщень слід економно.
Чи були подібні ситуації раніше?
Все почалося задовго до війни на Донеччині та Луганщині і навіть до чинного режиму в Кремлі. Перший президент сусідньої федерації Єльцин у 1993 році погодив обмін частини кораблів Чорноморського флоту на списання $800 млн так званих «газових боргів». 1994-го сторони уклали так звану «газову угоду» аж до 2005 року, котра визначала особливу ціну на блакитне паливо для України. В цей період 1 тис кубометрів коштувала українській економіці $50. Після Помаранчевої революції 2005 року Кремль затребував сплачувати $250. Після обґрунтованої відмови української сторони на основі все ще чинного документу 1 січня 2006 року «Газпром» припинив постачання газу Україні, а згодом ще й звинуватив «Нафтогаз» у несанкціонованому відборі палива.
2009 року конфлікт повторився — 1 січня 2009-го північно-східний «сусід» перекрив газовий вентиль і повністю припинив постачання газу в Україну. Відновлення постачання стало можливим лише завдяки так званому «контракту по 500» (укладеному тодішнім урядом Тимошенко з одного боку та Путіна з іншого). 2010-го першу було звинувачено у махінаціях із умовами газового контракту і відправлено до в’язниці.
2010-го становище повторилося — договір «газ в обмін на флот», замість виправити газову залежність, створив ще й передумови для окупації Півдня. 2013-го, невдовзі до початку Революції Гідності, до цього контракту уклали доповнення — ціну газу було знижено до $268,5.
Після Революції Гідності 6 листопада 2015 року Україна припинила здійснювати імпорт газу з федерації по сусідству. Вже 2 роки Україна не купує газ у Росії напряму, а закачує його реверсними маршрутами з Європи.
Чи може Україна повністю відмовитися від споживання імпортного газу?
Схоже, що ні. Певний час різні політики називали в якості альтернативи видобуток сланцевого газу. Карта сланцевих родовищ на Сході України навіть «розігрувалася» кремлівською пропагандою, аби обґрунтувати «напад бандерівців» на «народ Донбаса» з метою захоплення цих родовищ (і подальшу «братську допомогу» БТР-ами і «зеленими чоловічками»). Насправді від обох газоносних площ у регіонах України – Юзівської (на Сході) та Олеської (на Заході) свого часу відмовилися потенційні інвестори Shell та Chevron. Бойові дії та корупційна складова в кожному із випадків стали основним чинником. Крім того, традиційні родовища газу в Україні є — але їхньої потужності недостатньо, щоби забезпечити заводи, ТЕЦ та енергетичний сектор країни потрібною кількістю газу.
Чи варто українцям панікувати?
Ні. Проте компанія «Нафтогаз України» закликає українців скоротити споживання газу впродовж найближчих днів, оскільки російський газовий монополіст «Газпром» зменшив тиск у транзитних магістральних газопроводах. За даними компанії «Укртрансгаз», цей показник 1 березня впав до найнижчих за цей рік значень – 50,3 кгс/см2, хоча транзитний контракт передбачає, що Росія має забезпечувати тиск на вході не менше ніж 60 кгс/см2. «Нам треба протриматися лише три-чотири дні, поки не минуть холоди. У кого є котли, зменшіть температуру в приміщенні на 1 градус удень і на 2 градуси вночі. Це дозволить знизити потребу в газі на 8-9%, і цього буде достатньо, щоб шантаж не вдався», — закликають у «Нафтогазі».
Крім того, низку заходів вжили на місцях та на рівні міністерств.
Яких заходів вживає «Нафтогаз»?
1 березня 2018 року голова «Нафтогазу» Андрій Коболєв на засіданні Ради національної безпеки і оборони України повідомив, що через значне похолодання в Україні спостерігається рекордне добове споживання газу – 200 млн куб. м, при цьому 18 млн куб. м газу стали дефіцитом, який міг бути перекритий завдяки поставкам газу з федерації по сусідству. Коболєв зазначив, що цей дефіцит буде частково перекритий купівлею газу за високими цінами з європейського напрямку, додавши, що ці рахунки будуть виставлені «Газпрому» за невиконання контракту. Водночас, за його словами, споживання в 10 млн куб. м газу на добу перекрити не вийде, при цьому після 4 березня очікується потепління, і споживання газу знизиться.
Що робить українська влада на місцях?
Міністерство освіти і науки України рекомендувало всім закладам вищої освіти та всім іншим закладам освіти, що знаходяться в сфері управління місцевих органів самоврядування, призупинити роботу з 2 до 7 березня включно. Про це повідомляє прес-служба МОН України. А з урахуванням святкових вихідних, навчальний процес відновиться тільки 12 березня. Звертається увага, що до закладів освіти, яким рекомендовано призупинити роботу, також належать заклади професійно-технічної освіти, про які не згадано у рішенні Кризового комітету щодо заходів для недопущення кризової ситуації в енергетиці.
Також мерії та керівництво обласних державних адміністрацій повідомило про перехід ТЕЦ та котелень на використання мазуту в якості альтернативи газові для того, аби перейти через період зниження температур, не вдаючись до «газового компромісу» з країною-агресором.