eyvind
Усіх спікерів ви зможете побачити на Ideas Festival в Одесі, 24-26 серпня. Всі деталі на офіційному сайті. Na chasi виступає медіапартнером фестивалю.
Людство від зорі свого існування прагне досягти безсмертя. І хоча про це ми поки що можемо тільки мріяти або читати у фантастичних книжках про далеке майбутнє, стрімкий розвиток технологій та медицини у XX та XXI століттях вже дозволили подвоїти середню очікувану тривалість життя. Новий тренд — біохакінг — цілком може спричинити наступний прорив у якості та тривалості людського життя.
Біохакінг, якщо дуже просто, — це новий підхід до способу життя. Біохакери досліджують можливості людського тіла, останні наукові досягнення та найновіші біотехнології, а разом з тим — експериментують над власними тілами з метою отримати максимальний контроль над тілом та віднайти його приховані можливості.
Біохакінг — не просто ініціатива окремих ентузіастів, це — ціла індустрія, в яку інвестують мільярди доларів, і яка вже змінює підхід до лікування людей. ДНК-тестування з індивідуально створеними дієтами на базі ваших генів, «суперфуди» — суміші, які мають потенціал замінити звичну нам їжу, та безліч інших продуктів, деякі з яких можуть дійсно змінити світ.
Україна також піддалася новій тенденції і не лише не пасе задніх, але й в дечому випереджає інші розвинуті країни — коментує Святослав Ханенко, керівник та головний лікар першої клініки біохакінгу та управління здоров’ям «SQLAB — клініка для здорових»
Біохакінг в Україні
Основний тренд — це те що на зміну діагнозорієнтованому масовому підходу приходить процес персоналізованого управління здоров’ям.
При чому зміщується мета управління здоров’ям — від «спасти від смерті», «звільнити від страждань» до «досягнення peak performance», «досягнення довгого і якісного життя». Тобто раніше людина зверталась до охорони здоров`я у випадках гострих проблем, ризику для життя і працездатності. Стояла задача встановити діагноз на основі вузького набору параметрів і швидких симптоматичних рішень. То тепер керування здоров’ям стає перманентним процесом незалежно від наявності чи відсутності хвороб і для покращення продуктивності, потенційного подовження активного життя та покращення його якості.
Україна в авангарді.
Доказ — наше опініонлідерство на міжнародних біохакінгконференціях, де нам вдалося на міжнародному рівні запропонувати та зафіксувати термін «біохакінг». Нам допомагає фактична відсутність державної системи охорони здоров`я й вільний ринок в медицині, де ми можемо домовлятись з клієнтом про що ми захочемо. Також ми маємо великий досвід що вимірюється десятиліттями в цьому напрямку і практичну експертизу вже три роки впровадження цього як стандартизованого процесу.
Торговельний конфлікт між США та Китаєм, Брекзит, криза в Венесуелі, конфлікт Ірану та США — події, що руйнують та трансформують світовий порядок просто зараз. Всі вони відбуваються на тлі масштабних, глобальних процесів як-то зміна клімату, посилення економічної нерівності та невдоволення громадян місцевими політичними елітами.
Україна на світовому порядку денному займає одне з перших місць з війною на Донбасі та окупацією Криму, а цього року дуже яскраво вписалася в глобальні тренди, обравши президентом актора та продюсера Володимира Зеленського, який не мав політичного досвіду, а також надавши його політичній силі рекордну підтримку згодом на парламентських виборах.
Про те, що відбувається в світі та чого очікувати Україні, розповідає Сергій Корсунський, директор Дипломатичної академії імені Геннадія Удовенка при МЗС України.
Світ вступив в епоху невизначеності
Перш за все це проявляється у кризі ліберального світового порядку, заснованого на цінностях. Прагматизм і популізм перехопили ініціативу. Одна з причин – разюче зростання глобальної нерівності, яке стало неконтрольованим і ще очевиднішим завдяки небаченому розвитку технологій.
Практично у всіх аспектах життя – починаючи від світу публічної політики й до рівня особистості відбувається віртуалізація не тільки реальності, але і свідомості. У міжнародній політиці загрозливого рівня досягла ерозія відповідального лідерства. Практично зникло таке поняття, як «моральний авторитет» чи «візіонер», лідери провідних держав не вміють і не прораховують стратегічні тенденції, перетворюючись на заручників тактичних і несистемних кроків.
Не дивно, що у політиці багатьох європейських країн (і Україна не виключення) ледь не центральне місце посідають ідеї антиістеблішменту, які проявляються у електоральних висновках виборців. Всі ці тенденції більшою чи меншою мірою несуть з собою руйнівний, конфронтаційний потенціал, який може завдати шкоди, але може і стати нагодою для рішучих, нелінійних трансформацій.
Саме у такі часи з’являється можливість уникнути традиційного еволюційного шляху і через глибоке усвідомлення наявних ресурсів і бажаних цілей перейти до моделі розвитку, яка виведе Україну з пастки історичного негативу, надасть необхідної позитивної динаміки соціальним і економічним процесам.
За статистикою Європейської Комісії, креативні індустрії в ЄС генерують понад 500 млн євро і відповідальні за 5,3% ВВП. У галузях креативної економіки (а це IT, розробка відеоігор, медіа, реклама, дизайн, мода, архітектура, музика, кіно, театр та ін.) зайнято 12 мільйонів осіб, що понад 7% від усіх працюючих громадян ЄС, і це ставить креативну економіку на третє місце серед галузей за кількістю робочих місць. Звісно, всі ці показники постійно зростають карколомними темпами до 20% на рік.
Схожі тенденції — на решті планети, і в Україні зокрема. Кількість людей, зайнятих в креативному секторі української економіки, Роль креативних індустрій у світі постійно зростає. Стрімкий розвиток цього сегменту економіки створює два головні тренди. Перший — це автоматизація процесів. Проста рутинна робота продовжує бути зникомим видом, повним ходом йде тотальна трансформація звичних для нас сфер життя. Другий тренд — зміна ментальності молодого покоління. Якщо раніше працювати на конвеєрі було звичною справою, то для сьогоднішньої молоді такий стан речей є неприйнятним. Ці тенденції викликані розвитком креативних індустрій та є драйвером зростання їх частки у глобальному вимірі. Слід зазначити, що активно збільшується кількість зайнятих у творчих галузях. Наразі за різними підрахунками у креативних сферах працює близько 40% населення планети. Для України цей показник дещо менший, але ми всі бачимо скільки молодих людей щороку обирають для себе професії у цих галузях. Кількість таких спеціалістів в нашій країні постійно збільшується. На мою думку, сьогодні в Україні ми можемо бачити лише перші «паростки» креативних індустрій. Трохи терпіння, і через 5-10 років ми станемо свідками, які блага може дати розвиток творчих галузей для країни. Ми маємо просто фантастичний потенціал для розвитку у даному напрямку, але вкрай важливо забезпечити для галузі максимально сприятливі умови. У майбутньому для суспільства залишиться два шляхи: реалізація програм з забезпечення базового доходу для тих, хто втратив роботу через масштабну автоматизацію (до речі, такі програми вже серйозно вивчаються та випробовуються урядами деяких країн); або ж переведення людей на роботу із креативною складовою. зміна підходу до отримання освіти. Час на її здобуття скоротиться, а роль lifelong learning — безперервного навчання — зростатиме. Щоб підготуватись до майбутнього варто зрозуміти, що сьогоднішній світ не здивуєш багажем знань - вся інформація від нас на відстані кількох кліків. Важливо вміти використовувати ці знання, розвивати навички, пов’язані з ними. Хоча глобалізація вивела людство на раніше недосяжні показники якості життя, вона ж створила і безліч нових викликів. Розчаровані та налякані негативними наслідками суспільства шукають рішення проблем в ізоляції, бажаючи акцентувати свою окремішність, водночас не втративши переваги глобального світу. Це породило цікавий феномен транслокальності. Користуючись та визнаючи необхідність єдиної міжнародної мови, ми прагнемо плекати рідну, створюючи особливі умови для її розвитку та поширення. Транснаціональний фастфуд в Індії виключить яловичину з меню, в Італії прославлятиме якість місцевих продуктів, з яких вироблений їхній бургер, а в Україні запропонує спеціальний соус «за бабусиним рецептом», і все — на догоду різним аудиторіям. У Європейському Союзі регіон може запатентувати сорт вина або сиру, який можна виробляти лише там. Таких прикладів можна знайти безліч. Але прагнення до відокремленості може пробудити привиди старих конфліктів та ідей, що призведуть та вже призводять до непередбачуваних наслідків. Про це — Войцех Пшибильський, головний редактор Visegrad Insight і голова фонду Res Publica у Варшаві. Світ живе у стані лавірування між ліберальною визначеністю та невідомим. Перед глобальним світовим порядком постало одразу кілька викликів, і концепція «кінця історії» нарешті неактуальна. Зі старих глобальних сил лишилися лише США, проте з'явилися нові претенденти, що намагаються змінити світовий порядок засобами технологій цифрової епохи. Ця ситуація відчутна й в Україні та Центральній Європі, пробуджуючи старі примари й страхи та відкриваючи кілька нових перспектив на майбутнє. Більшість із них — негативні сценарії. Потенціальний тріумф того, що можна назвати антонімом лібералізму, у Європі, та навіть можливі виходи з Євросоюзу або розпад безпекового контуру можуть повернути регіон до минулої залежності. Всіх цих сценаріїв маємо уникнути, тож дуже важливо, щоби бізнес, громадянське суспільство і політичні лідери згуртувалися разом. І лише тоді є незначний шанс на те, що в нас все вийде, і ми побудуємо більш об'єднану, більш вільну та більш квітучу спільну Європу. Розвиваючи тему повернення до традицій та емоційне затвердження самобутності, не можна не відзначити і суспільні події. Всі країни Європи переживають бум націоналізму на тлі міграційної кризи та скорочення робочих місць. Втім, криза ліберальної ідеї не обов’язково означає її кінець, але сигналізує про те, що концепція потребує переосмислення, переведення на нові рейки. Про це розмірковує Любко Дереш, літератор та лектор. Націоналістичний ренесанс — не лише в Європі, але й в Америці та Азії — є, серед інших, економічних та політичних причин, також своєрідною реакцією на розповсюдження ідей ліберальної демократії в світі, головним посланням якої була концепція світової перемоги цінностей свободи і людських прав, виражена в праці Ф.Фукуями «Кінець історії та остання людина». Ліберальна ідея зробила великий внесок у становлення гуманістичних цінностей, однак, разом з тим, зробивши акцент на свідомій, раціональній стороні людини, знехтувала іншою, алогічною та емоційною її частиною. Сучасні націоналізми, гаслами яких є «відновлення зв’язку з душею нації», «пошук втраченої ідентичності», апелюють до темних і не окультурених (непрозорих для свідомості) емоцій людини. Історія Брекзиту, перемоги Трампа, підйому націоналістичних рухів у Європі — історії великою мірою емоційні та ірраціональні, і що більше науковці намагаються прояснити недоцільність повернення назад, в націоналістичне мислення, то запеклішими стають прихильники «національного відродження». Україна в цьому випадку не виняток і ми зсередини розуміємо складність вибору — між перспективою інтеграції з іншими європейськими країнами та бажанням утвердити власну окремішність і самобутність. Звісно, що зміцнення націоналістичних тенденцій посилюють в цілому ксенофобські настрої в країні, створюють атмосферу нетерпимості. Однак сучасна криза ліберальної ідеї — це лише певний етап її розвитку і зараз якраз слушний час переосмислити не стільки самі цінності лібералізму, скільки підходи до їх втілення в життя. Насамперед, ліберальна модель повинна віддати належне емоційній, ірраціональній стороні людини й шукати методи її окультурення (юнгіанський психоаналіз — один із гідних прикладів такої роботи). Нова, вдосконалена парадигма повинна бути більш інтегральною — враховувати інтуїтивну, поза- і надраціональну сторону людини, спробувати зрозуміти підйом націоналізму не як бунт проти «правильної» політики, а як крик про глибинні незадоволені потреби (і вони, слід зазначити, не зводяться до потреб економічних та соціальних). Відтак, і оновлена політика толерантності повинна виходити з інших засновків — не з подавлення насильства і нетерпимості, а з пошуків їх глибинних психологічних коренів. Це, у свою чергу, змушує більш широко, інтуїтивно, ставити питання, чим, власне кажучи, є людина. На фестивалі, окрім перелічених спікерів, виступлять ще десятки авторитетних експертів зі всього світу. Повний перелік спікерів Ideas Festival можна побачити на офіційному сайті фестивалю.Трансформація професій
Транслокальність
Привид бродить по Європі
Криза лібералізму як етап його розвитку