fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Прочитати вголос
Зупинити читання

«Гроші приносить не журналістика, а робота з рекламою», – Олексій Бондаренко, LiRoom

«Groši prynosyť ne žurnalistyka, a robota z reklamoju», – Oleksij Bondarenko, LiRoom

Нещодавно музичному блогу LiRoom виповнилося 7 років. Ми вирішили дізнатися в головного редактора видання Олексія Бондаренка як все починалося, чи реально заробляти на музичному медіа та про нові проекти і плани.
Neščodavno muzyčnomu blogu LiRoom vypovnylosja 7 rokiv. My vyrišyly diznatysja v golovnogo redaktora vydannja Oleksija Bondarenka jak vse počynalosja, čy reaľno zarobljaty na muzyčnomu media ta pro novi proekty i plany.
Čytaty latynkoju

Спеціальні можливості

Прочитати вголос
Зупинити читання
Контрастна версія
  Від початку цей проект взагалі не задумувався як щось велике. Я до того створив пару невеличких персональних блогів, у які писав про музику, яку слухав. Намагався почати писати для великого медіа, але не вийшло. Тоді ми з другом вирішили просто писати про ті гурти, на концертах яких ми часто бували. А ми дійсно багато ходили на виступи у Диван та 44 (відомі на той час київські клуби – ред.). До того ж, я трошки знався на веб-дизайні та якихось банальних інтернет-технологіях. Цих знань було достатньо, щоб запустити LiRoom без бюджету. Довгий час проект існував як хобі. Кілька років ми поступово і доволі повільно набирали аудиторію і в якийсь момент стало зрозуміло, що, схоже, це комусь потрібно. Тоді ж з’явилися перші фінансові перспективи. І от, зараз це моє основне місце роботи, і ми вже входимо в топ видань про музику в країні. Стартовий капітал був близько 700₴ – на домен і хостинг. Стипендії вистачило. Проте, проект запускався без великих амбіцій і на чистому ентузіазмі. Якщо ж робити одразу медіа з претензією і розраховувати на велику кількість читачів та переглядів у найближчі місяці, це зовсім інша маркетингова та фінансова задача. Загалом, медіа – це довго. Вони набирають вагу та аудиторію набагато довше, ніж проекти в багатьох інших сферах. Нас було двоє, одногрупники Паша Красномовець та я. Згодом приєдналася Женя Люлько, яка почала фотографувати концерти та писати тексти. Потім Паша вийшов з проекту і довгий час ми з Женею працювали удвох. Вона й досі дуже часто фотографує для нас. Десь у той час для нас почав потроху писати Артем Рісухін. Були ще кілька журналістів з якими ми працювали на непостійній основі. Коли вдалося знайти першого партнера-спонсора (сервіс продажу квитків Karabas.com – ред.), з’явилася можливість розширювати редакцію. Прийшла Катя Ятель, яка починала як SMM-ник, а наразі є випусковою редакторкою. Артем продовжує писати. Також минулого року приєдналася Лєра Пірус, яка взяла на себе наповнення Бази українських альбомів, а також періодично рецензує музику. Karabas.com дав нам неймовірний поштовх. Завдяки цій співпраці ми вийшли на принципово новий рівень. Я дуже задоволений роботою, яку ми зробили. Вони виконали все про, що ми домовлялися, і ми в свою чергу намагалися не відставати. Перед нами стояла лише одна ціль – постійно рости. Зараз ми не співпрацюємо, хоча продовжуємо підтримувати дружні стосунки. Можливо в майбутньому ще будемо запускати спільні проекти. На жаль, ні. Причина проста – мені надзвичайно важко дається робота із юридичними документами, а знайти людину, яка взяла б це на себе, мені поки не вдалося. Медіа багато не буває. Буває мало грошей. А їх на цьому ринку поки що мало. Тому й аудиторія в цих медіа доволі сильно переплітається. Ну, і досі усі текстові онлайн-медіа не мають такого рівня впливу як радіо та телебачення. А значить є куди рости. Я порівнюю інформацію по Similarweb. Це, звісно, не стовідсоткове джерело, але воно дає уявлення про розподіл сил на ринку. Ми мали близько 70 тисяч відвідувань наприкінці минулого року. Це майже збігається з даними в Google Analytics, хоча по аналітиці все ж таки трохи менше. Схожі цифри демонструє СЛУХ. Трохи менше у Comma. Більше – у Karabas LIVE та Neformat. У нас виходить, хоча це й не дуже просто. Гроші приносить не журналістика, а робота з рекламою. Проблема в тому, що бути водночас і журналістом, і менеджером проекту, і продажником доволі важко через банальний брак часу та здібностей. Проте, якщо вам пощастило потрапити в проект, керівники якого вміють заробляти, або ж мають достатній бюджет, то заробити можна. Щоправда, ось тут вже можна сказати, що ринок тісний. Чесно кажучи, не можу сказати, що я сильно знався на українському музичному ринку на початку проекту. Ми просто писали про те, що бачили та що нам подобалося. Цілеспрямовано досліджувати ситуацію ми почали з 2014 року. Тоді ж почався сплеск цікавості до всього українського, в тому числі музики. З основного, що можу зазначити: шлях між підвалом і великою сценою став коротшим. Музичних медіа стало набагато більше. Історифікація української музики йде по всіх фронтах. Нещодавно я шукав інформацію про українські альбоми 2009 року, і це виявилося доволі важко. Зараз же одразу близько 5 медіа роблять свої топи альбомів, і там навіть не всі альбоми повторюються! На мою думку, це показник постійного зростання індустрії. Тут все просто. Потрібно писати. Мені періодично пишуть люди, які хочуть щось робити для LiRoom. Я завжди їм радий. Але дуже часто співпраця закінчується або ж на першій критиці, або ж на першому редакторському завданні. Проте, людей, які добре пишуть, постійно не вистачає. А щоб добре писати, потрібно постійно практикуватися. Ніякої магії. На цю тему дуже раджу почитати колонку Vertigo про те, як вони всередині редакції вчилися писати рецензії. Дуже актуально і життєво. Це додало нам, як мінімум, одну людину в команду та велику ціль. Ми б хотіли зібрати Базу всієї української музики. Втім, поки добре, що збираємо актуальне. Ми зараз розробили ще одну функціональність до Бази, яку запустимо цього місяця. Ми постійно шукаємо українські бренди, з якими було б цікаво попрацювати. Так вийшло, що моя добра знайома в якийсь момент почала працювати в Уклоні і я подумав, чом би не вигадати щось під цей бренд. Запропонував спецпроект, вирішили робити відео. Прийшов на зустріч, і Уклону дуже сподобалася ідея. При цьому, найприємніше, що бренд у цьому випадку більше зацікавлений у створенні реально крутого продукту та розвитку індустрії, ніж у нав’язливому промо самих себе. Це поки що єдиний випадок на моїй пам’яті, коли рекламодавець на фразу А от тут можемо ще додати ваше лого каже: Та ні, не треба, і так видно, що ми тут є. Головне зробіть класне відео. На щастя, у нас є Ніка Прохорчук, яка довгий час працює у Rozetka та є відеоблогером. Я звернувся до неї, і вона погодилася взяти продюсування на себе. Від нас залишалася контентна частина, а це те, чим ми займаємося всі ці роки. Тому все пройшло набагато легше, ніж я очікував, але лише завдяки допомозі та навичкам Ніки. Вона дуже крута. Цього місяця запускаємо ще один сервіс, який буде працювати разом із Базою українських альбомів. Також плануємо ще кілька відео-форматів. Ну, і редизайн би зробити, вже час.

У 2012 році країна переживала найбільший наступ на все українське за сучасну історію. Чому ви в таких умовах все ж вирішили почати цей проект?

Від початку цей проект взагалі не задумувався як щось велике. Я до того створив пару невеличких персональних блогів, у які писав про музику, яку слухав. Намагався почати писати для великого медіа, але не вийшло. Тоді ми з другом вирішили просто писати про ті гурти, на концертах яких ми часто бували. А ми дійсно багато ходили на виступи у Диван та 44 (відомі на той час київські клуби – ред.). До того ж, я трошки знався на веб-дизайні та якихось банальних інтернет-технологіях. Цих знань було достатньо, щоб запустити LiRoom без бюджету. Довгий час проект існував як хобі. Кілька років ми поступово і доволі повільно набирали аудиторію і в якийсь момент стало зрозуміло, що, схоже, це комусь потрібно. Тоді ж з’явилися перші фінансові перспективи. І от, зараз це моє основне місце роботи, і ми вже входимо в топ видань про музику в країні.

Є думка, що запуск нового медіа потребує багато ресурсів та великого стартового капіталу. Як із цим було у вас?

Стартовий капітал був близько 700₴ – на домен і хостинг. Стипендії вистачило. Проте, проект запускався без великих амбіцій і на чистому ентузіазмі. Якщо ж робити одразу медіа «з претензією» і розраховувати на велику кількість читачів та переглядів у найближчі місяці, це зовсім інша маркетингова та фінансова задача. Загалом, медіа – це довго. Вони набирають вагу та аудиторію набагато довше, ніж проекти в багатьох інших сферах.

Якою командою ви запускали проект? Чи змінилася вона, і чому якщо так?

Нас було двоє, одногрупники Паша Красномовець та я. Згодом приєдналася Женя Люлько, яка почала фотографувати концерти та писати тексти. Потім Паша вийшов з проекту і довгий час ми з Женею працювали удвох. Вона й досі дуже часто фотографує для нас. Десь у той час для нас почав потроху писати Артем Рісухін. Були ще кілька журналістів з якими ми працювали на непостійній основі.

Коли вдалося знайти першого партнера-спонсора (сервіс продажу квитків Karabas.com – ред.), з’явилася можливість розширювати редакцію. Прийшла Катя Ятель, яка починала як SMM-ник, а наразі є випусковою редакторкою. Артем продовжує писати. Також минулого року приєдналася Лєра Пірус, яка взяла на себе наповнення Бази українських альбомів, а також періодично рецензує музику.

«Гроші приносить не журналістика, а робота з рекламою», – Олексій Бондаренко, LiRoom 2

У 2016 році квитковий оператор Karabas.com оголосив, що спонсоруватиме кілька музичних медіа, серед яких був і LiRoom. Чи продовжуєте ви це співробітництво, задоволені ним?

Karabas.com дав нам неймовірний поштовх. Завдяки цій співпраці ми вийшли на принципово новий рівень. Я дуже задоволений роботою, яку ми зробили. Вони виконали все про, що ми домовлялися, і ми в свою чергу намагалися не відставати. Перед нами стояла лише одна ціль – постійно рости. Зараз ми не співпрацюємо, хоча продовжуємо підтримувати дружні стосунки. Можливо в майбутньому ще будемо запускати спільні проекти.

Одне з джерел фінансування медіа – гранти та програми фінансування від різних організацій та країн. Чи брали ви участь в таких програмах?

На жаль, ні. Причина проста – мені надзвичайно важко дається робота із юридичними документами, а знайти людину, яка взяла б це на себе, мені поки не вдалося.

Бум музичних медіа

Слід за відродженням української музики розпочався тренд музичних медіа. У 2016 році той таки квитковий сервіс Karabas.com запустив своє видання. Нещодавно інший квитковий оператор concert.ua відкрив свій СЛУХ. А головний редактор bit.ua почав займатися ПОТОПом – телеграм-каналом, який тепер переростає в повноцінне видання.

Чи не забагато медіа для нашого ринку, як ти вважаєш?

Медіа багато не буває. Буває мало грошей. А їх на цьому ринку поки що мало. Тому й аудиторія в цих медіа доволі сильно переплітається. Ну, і досі усі текстові онлайн-медіа не мають такого рівня впливу як радіо та телебачення. А значить є куди рости.

У своєму пості до 7-річчя проекту ти сказав, що LiRoom – одне з найпопулярніших музичних медіа в країні, і щойно повторив цю тезу. Якщо не секрет, скільки треба мати відвідувачів, щоб зробити таку заяву?

Я порівнюю інформацію по Similarweb. Це, звісно, не стовідсоткове джерело, але воно дає уявлення про розподіл сил на ринку. Ми мали близько 70 тисяч відвідувань наприкінці минулого року. Це майже збігається з даними в Google Analytics, хоча по аналітиці все ж таки трохи менше. Схожі цифри демонструє СЛУХ. Трохи менше у Comma. Більше – у Karabas LIVE та Neformat.

Існує поширена думка, що зайняття музикою і тим більше музичним медіа про жанрову музику можна назвати хіба що хобі. На цьому ринку сьогодні реально заробляти? У вас виходить?

У нас виходить, хоча це й не дуже просто. Гроші приносить не журналістика, а робота з рекламою. Проблема в тому, що бути водночас і журналістом, і менеджером проекту, і продажником доволі важко через банальний брак часу та здібностей. Проте, якщо вам пощастило потрапити в проект, керівники якого вміють заробляти, або ж мають достатній бюджет, то заробити можна. Щоправда, ось тут вже можна сказати, що ринок тісний.

Як змінився український музичний ринок за 7 років існування LiRoom?

Чесно кажучи, не можу сказати, що я сильно знався на українському музичному ринку на початку проекту. Ми просто писали про те, що бачили та що нам подобалося. Цілеспрямовано досліджувати ситуацію ми почали з 2014 року. Тоді ж почався сплеск цікавості до всього українського, в тому числі музики. З основного, що можу зазначити: шлях між «підвалом» і великою сценою став коротшим. Музичних медіа стало набагато більше. Історифікація української музики йде по всіх фронтах. Нещодавно я шукав інформацію про українські альбоми 2009 року, і це виявилося доволі важко. Зараз же одразу близько 5 медіа роблять свої топи альбомів, і там навіть не всі альбоми повторюються! На мою думку, це показник постійного зростання індустрії.

«Гроші приносить не журналістика, а робота з рекламою», – Олексій Бондаренко, LiRoom 3

Ще одна проблема, з якою стикається дуже багато людей – хочеться щось робити в улюбленій сфері, але не зрозуміло як туди потрапити. Тож, якщо людина хоче писати для вас або про музику в цілому, що їй потрібно зробити?

Тут все просто. Потрібно писати. Мені періодично пишуть люди, які хочуть щось робити для LiRoom. Я завжди їм радий. Але дуже часто співпраця закінчується або ж на першій критиці, або ж на першому редакторському завданні. Проте, людей, які добре пишуть, постійно не вистачає. А щоб добре писати, потрібно постійно практикуватися. Ніякої магії. На цю тему дуже раджу почитати колонку Vertigo про те, як вони всередині редакції вчилися писати рецензії. Дуже актуально і життєво.

Минулого року ви запустили базу українських альбомів і пісень. Як це вплинуло на LiRoom? Які плани з розвитку цього продукту?

Це додало нам, як мінімум, одну людину в команду та велику ціль. Ми б хотіли зібрати Базу всієї української музики. Втім, поки добре, що збираємо актуальне. Ми зараз розробили ще одну функціональність до Бази, яку запустимо цього місяця.

Співпраця LiRoom і Uklon

У січні український онлайн-сервіс таксі Uklon і LiRoom оголосили про партнерство. За підтримки Uklon виходитиме відео, де редактор видання Артем Рісухін братиме інтерв'ю у відомих українських виконавців та гравців індустрії. Також редакція в повному складі стане амбасадорами бренду і віднині викликатимуть машини лише з Uklon.

Розкажи більше про спецпроект з Уклоном. Хто був ініціатором?

Ми постійно шукаємо українські бренди, з якими було б цікаво попрацювати. Так вийшло, що моя добра знайома в якийсь момент почала працювати в Уклоні і я подумав, чом би не вигадати щось під цей бренд. Запропонував спецпроект, вирішили робити відео. Прийшов на зустріч, і Уклону дуже сподобалася ідея. При цьому, найприємніше, що бренд у цьому випадку більше зацікавлений у створенні реально крутого продукту та розвитку індустрії, ніж у нав’язливому промо самих себе. Це поки що єдиний випадок на моїй пам’яті, коли рекламодавець на фразу «А от тут можемо ще додати ваше лого» каже: «Та ні, не треба, і так видно, що ми тут є. Головне зробіть класне відео».

Ви раніше не випускали відео. Наскільки важко було поринати в абсолютно новий формат?

На щастя, у нас є Ніка Прохорчук, яка довгий час працює у Rozetka та є відеоблогером. Я звернувся до неї, і вона погодилася взяти продюсування на себе. Від нас залишалася контентна частина, а це те, чим ми займаємося всі ці роки. Тому все пройшло набагато легше, ніж я очікував, але лише завдяки допомозі та навичкам Ніки. Вона дуже крута.

Наостанок, про плани. Ти писав про запуск спецпроектів та ще одного сервісу цього року. Можеш зробити невеликий анонс, що читачам LiRoom можна очікувати від вас найближчим часом?

Цього місяця запускаємо ще один сервіс, який буде працювати разом із Базою українських альбомів. Також плануємо ще кілька відео-форматів. Ну, і редизайн би зробити, вже час.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.
Ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: