Що таке Всесвітній економічний форум
Всесвітній економічний форум (The World Economic Forum) — це швейцарська неурядова організація, відома тим, що щороку в січні-лютому проводить зустрічі в Давосі — на швейцарському гірськолижному курорті. На подію запрошуються провідні керівники бізнесу, політичні лідери, мислителі, журналісти. Вони обговорюють найбільш гострі світові проблеми, включаючи охорону здоров’я та охорону навколишнього середовища.
Майже всі сесії ВЕФ проводяться в січні-лютому, що дозволяє підвести щорічні підсумки. Першим винятком став ВЕФ-2002, який провели в Нью-Йорку (США), після терактів 11 вересня. У 2013, вдруге за свою історію, ВЕФ пройшов не в Давосі, а в Баку (Азербайджан), де була заявлена центральна тема «Стратегічний діалог, пов’язаний з майбутнім Південного Кавказу і Центральної Азії».
Штаб-квартира організації розташована в передмісті Женеви Колоньї. Форум також має філію в Нью-Йорку (Світовий економічний форум США) і офіси в Пекіні і Токіо. Бюджет з 1980-х років формується за рахунок щорічних членських внесків.
Як він виник і хто організовує зустрічі
Форум заснував в 1971 році доктор Клаус Мартин Шваб, професор Женевського університету. Того ж року він організував і провів загальноєвропейський захід під назвою «Європейський форум менеджменту». Засідання присвятили питанням економічного розвитку західної Європи і забезпечення конкурентоспроможності на світовому ринку. Після цього зустрічі стали регулярними, кількість учасників зростала і в 1987 році Європейський форум менеджменту змінив свою назву на «Всесвітній економічний форум».
Хто побував на Давоському форумі за 48 років його існування
Всесвітньо економічний форум об’єднує лідерів глобального суспільства. Керівники та члени більш ніж 100 урядів, керівники 1000 провідних світових компаній, лідери міжнародних організацій та відповідних неурядових організацій, відзначається в книзі «Всесвітній економічний форум. В авангарді світової історії. Перші 40 років 1971-2010».
За свою історію там відбувалося багато історичних зустрічей та знакових моментів. Організація зуміла залучити до співпраці комуністичний Китай. У 1979 Клаус Шваб запросив у Давос на той момент нового лідера Китаю Дена Сяопіна. І хоча він не приїхав, симпозіум все ж відвідала делегація відомих китайських економістів.
Як описано у вищезгаданій книжці, привітання президента Рейгана по супутниковому зв’язку в 1982 році ознаменувало початок регулярного участі американців в симпозіумі.
У 1986 році на Симпозіумі в Давосі зустрілися прем’єр міністр Туреччини Тургут Озала і прем’єр міністр Греції Андреас Папандреу. Лідери двох країн навіть сиділи поруч на одній із сесій по економіці. Це було знаковим моментом в історії обох народів.
«Після їх першої зустрічі в Давосі в 1986 році напруженість у відносинах між двома країнами загострилася і ледь не призвела до війни. Два роки по тому Клаус Шваб провів кілька підготовчих нарад в Афінах і Анкарі, в результаті чого обидві сторони прибули до Швейцарії для переговорів, де підписали Давоського декларацію, спрямовану на нормалізацію відносин. Як пізніше Озал скаже Швабу, що війна була неминуча, якби та зустріч з Папандреу в Давосі не відбулася […]»
У 1987 році Ганс-Дітріх Геншер, віце-канцлер і міністр закордонних справ Федеративної Республіки Німеччини виступав в Давосі. Його промова співпала з відвідуванням Давоса першої офіційної делегації з Радянського Союзу на чолі з Іваном Івановим, першим заступником голови Державної зовнішньоекономічної комісії, який пояснив суть нової політики гласності.
Знакова зустріч відбулася 1990 року між прем’єр міністром Сингапура Лі Куан Ю та Во Ван Кієтом, першим заступником голови Ради Міністрів Соціалістичної Республіки В’єтнам, який потім став прем’єр-міністром з 1991 по 1997 роки. Через два роки після цієї зустрічі, В’єтнам підписав Договір про дружбу і співробітництво Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН). Цей крок дозволив країні стати членом АСЕАН в 1995 році.
1992 рік. На щорічній зустрічі в Давосі, Нельсон Мандела, лідер південно-африканської боротьби з апартеїдом і керівник АНК, який був звільнений з в’язниці два роки тому, вперше за межами своєї країни з’явився на публіці разом з президентом ПАР Фредеріком де Клерком і головним міністром провінції Квазулу Мангосуту Бутелезі.
Що мають на увазі, коли говорять «Дух Давоса»
«У 1983 році учасники стали відзначати неповторну атмосферу і відмінні риси симпозіуму, що роблять зустріч особливою. У підсумковому документі форуму щорічна зустріч була визначена як «один з тих рідкісних міжнародних заходів, де можна обійтися без формальностей, де можуть бути встановлені особисті контакти, де абсолютно вільно оголошуються нові ідеї, де люди відчувають причетність до міжнародного співтовариства, де є час для обговорення дійсно важливих питань, а не повсякденних справ. Це те, що ми називаємо Духом Давосу».
Про що говоритимуть на ВЕФ-2019
Глобалізація і взаємодія в період четвертої індустріальної революції стане основною темою Всесвітнього економічного форуму (WEF). Визначили 6 ключових питань, які усім нам потрібно вирішити, щоб глобалізація 4.0 працювала для всіх:
- Як ми можемо врятувати планету, не вбиваючи економічного зростання?
- Чи можете ви бути патріотом і громадянином світу?
- Як має виглядати робота в майбутньому?
- Як переконатися, що технології роблять життя кращим, а не навпаки?
- Як створити справедливішу економіку?
- Як ми можемо краще співпрацювати з країнами?
До речі, Клаус Шваб у своїй статті «Глобалізація 4.0 – що це означає і як вона може принести користь усім нам» розповідає про відмінність поняття «глобалізація» від поняття «глобалізм» та важливість теми цьогорічного Форуму:
— Глобалізація — це явище, рухоме технологіями і рухом ідей, людей і товарів. Глобалізм — це ідеологія, яка віддає перевагу неоліберальному глобальному порядку, що переважає над національними інтересами. Ніхто не може заперечувати, що ми живемо в глобалізованому світі. Але питання проте, чи повинна уся наша політика бути «глоба чи вся наша політики бути «глобалістською», викликає великі сумніви.
Зрештою, цей момент кризи підняв важливі питання про нашу архітектуру глобального управління. Оскільки все більше і більше виборців вимагають «повернути контроль» від «глобальних сил», завдання полягає в тому, щоб відновити суверенітет у світі, який вимагає співпраці. Замість того, щоб закривати економіку за допомогою протекціонізму і націоналістичної політики, ми повинні створити новий соціальний договір між громадянами та їхніми лідерами, щоб кожен відчував себе достатньо захищеним вдома, щоб залишатися відкритим для світу в цілому. Якщо цього не відбудеться, то розпаду нашої соціальної структури, що триває, може в кінцевому підсумку призвести до краху демократії.
Більше того, виклики, пов’язані з четвертою промисловою революцією (4IR), збігаються зі швидким виникненням екологічних обмежень, появою все більш багатополярного міжнародного порядку і зростанням нерівності. Ці комплексні події відкривають нову епоху глобалізації. Чи поліпшить це умови життя людей, залежатиме від того, чи зможе корпоративне, місцеве, національне та міжнародне управління своєчасно адаптуватися.
Чи бере участь Україна у Давоському форумі
Так. Як і минулоріч, на форумі працюватиме Український дім (Ukraine House Davos), який відкриється 21 січня. Його тема, як і в минулому році — «Україна: Креативність. Інновації. Можливості». Форум планує відвідати президентом країни, повідомила прес-служба глави держави. У Давосі він зустрінеться з членами Інвестиційної ради – компаніями, які інвестують в Україну і загальна капіталізація яких складає трильйон доларів.
Як повідомляє «Фокус», у дискусіях візьмуть участь глава секретаріату Енергоспівтовариства Янез Копач, міністр фінансів України Оксана Маркарова, в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун, віце-прем’єр-міністр з питань євроінтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе, мер Києва Віталій Кличко, єврокомісар Йоханнес Хан та інші. До речі, президент США Трамп та президент Франції Макрон«Ми станемо першою країною без теплових станцій» — президент Франції відмовилися від участі в Давоському форумі.