Альбіна Курбанова
Львів збирає теоретиків і практиків з різних країн на Бієнале довіри, щоби врешті зрушити тему з точки мовчання в точку проговорення. Із 19 по 21 жовтня 2018-го тут відбудеться відкрита платформа для академічного, практичного та мистецького осмислення концепту довіри, його всебічного та міждисциплінарного опрацювання. Самі ж ідейники платформи означують Бієнале як пропозицією до спільної розмови про довіру в нашому актуальному суспільстві: у Львові, в Україні, у світі.
Навіщо довірі окреме Бієнале — і чому це на часі
«Це — поштовх до відбудови і зміцнення доброчесної, доброякісної, не наївної довіри між сучасними людьми — через реальні приклади і конкретні досвіди», — пояснює програмна директорка Бієнале довіри Євгенія Нестерович:
— Ми говоримо про довіру не тільки з позиції «давайте ми будемо довіряти», але також з позиції «давайте ми самі станемо вартими довіри». Мова йде не про поширення сліпої популістської довіри, а про те, якими інструментами люди можуть перевіряти інформацію, якими механізмами вони самі можуть доводити свою власну доброчесність. Як це може бути розбудовано, якими методами це підтверджувати.
Як зазначає Нестерович, якщо говорити, приміром, про ОСББ і про територіальні громади — в цій сфері все ґрунтується на побудові ефективної комунікації між людьми, тож тут важливі позитивні сценарії. Є чимало простих людей — не громадських активістів у традиційному розумінні — які хочуть щось змінювати, але вони не знають, які інструменти допоможуть в цьому:
Про команду організаторів
Навесні 2018-го у рамках форуму «Креативний прорив» ідея кристалізувалася у розмові з британським дослідником розвитку міст Чарльзом Лендрі. Так навколо громадської організації «Креативне місто» зібралося товариство підприємців, активістів та митців, які разом працюють над втіленням Бієнале.
Кого можна буде почути та побачити
Євгенія Нестерович розповідає: усі 3 дні мають свій наскрізний акцент, точку зору для розгляду довіри. У такий спосіб організатори хочуть показати, як довіра працює в будь-яких сферах. У п’ятницю подію буде відкривати Барт Нотебом, заслужений професор-емерит, який починав працювати ще в 1970-80 роках в сфері впровадження інновацій у великі виробництва. Співпрацюючи з великими компаніями, такими як Shell International Oil Company, він почав потроху відходити в бік досліджень підприємництва, і продовжив академічну кар’єру у соціальних науках як професор з інновацій. У п’ятницю, 19 жовтня, Нотебом розповість, що означає довіра, на чому вона базується і як вона працює.
Йому «акомпануватимуть» молодші спікери. Світлана Одинець, дослідниця соціальної антропології, яка зараз живе в Швеції. Спеціалізується на темі української жіночої еміграції за кордон. Світлана розповідатиме про те, як довіра стала своєрідним «клеєм», який тримає українські спільноти за межами України. Про те, як мігранти будують між собою соціальні мережі, в першу чергу, на довірі, і йтиметься у виступі Світлани.
Дослідниця з Гельсінського університету, яка займається урбан-теологією та дослідженням систем цінностей Генріетті Грьолунд, зможе розповісти про шляхи та способи залучення громадян до благочинності, побудови спільного добробуту. Практична програма у п’ятницю запропонує Win Win Forum для підприємців, розмови про ОСББ та співпрацю муніципалітету і містян, а також круглий стіл про довіру до медіа. Щодня програму закриватиме спільне обговорення за участі теоретиків, практиків та усіх зацікавлених гостей.
Субота буде присвячена погляду через призму антропоцену. Том Бьорк, відомий дослідник-енвайронменталіст розпочне програму, а продовжать його виступ психіатр Олександр Фільц та нейрофізіолог та біофізик Олег Кришталь. У практиках торкнуться теми довіри на війні. Як будується довіра у війську? Чим вона є для військової справи загалом? Як вона формується у жорстких умовах загрози життю і на чому тримається у гібридній війні, коли все навколо — сумнівне? Про досвід використання методу ненасильницького спілкування в Україні розкажуть Віталій та Наталія Карпенки, а про довіру як інструмент в мистецтві імпровізації навчатиме на майстер-класі Вікторія Бутеленко.
В неділю, 21 жовтня, теми війни та повоєнної комунікації торкнеться очільник Нансенівського центру діалогу Стейнар Брин, який розкаже про свій досвід роботи з конфліктами.
З українського контексту його доповнять медіаторки та фасилітаторки Світлана Петрова з Харкова та Олеся Шамбур з Києва. У практиках презентують свій досвід Ukraїner, Інша Освіта (Івано-Франківськ) та Володимир Немєрцалов.
Також усі три дні триватиме арт-програма, заплановано кінопокази та обговорення у партнерстві з Мандрівним Docudays на Львівщині та постійнодіючий майданчик для спілкування у LEM Station.
Що загалом робити з кризою довіри в Україні
За словами Євгенії Нестерович, для того аби змінити ситуацію з кризою довіри в Україні, треба працювати не рік-не два, можливо, навіть не десятиліття. Але варто почати цю розмову і сказати вголос: «Так, у нас криза довіри: ми не довіряємо судам, політикам, медіа тощо. Кому ми довіряємо? А чому ми їм довіряємо? А на чому будується наша довіра там, де вона ще є? Чому ми довіряємо, приміром, волонтерам? Як побудувалася волонтерська мережа в такі швидкі терміни в країні з таким низьким рівнем довіри до інституцій?»
Якщо знайдуться ефективні сценарії або якісь ефективні поради, організатори сприятимуть запровадженюю їх — наприклад, через введення системних програм з тими органами влади чи муніципалітету, які будуть зацікавлені. Зараз вони будують співпрацю з Львівським управлінням освіти, щоби запровадити урок довіри в рамках шкільних програм. Серед інших планів — зробити проект із залученням успішних публічних людей, які би прийшли до школярів і розповіли, як історія успіху може будуватися на доброчесності, а не на тому, щоби когось обдурити. «Слід змінювати поступово цей публічний образ успішного українця в бік важливості цієї доброї репутації, доброчесності, соціальної відповідальності», — наголосила Євгенія Нестерович. Дізнатися більше про Бієнале довіри у Львові можна за посиланням.
