Вікторія Золотова
Чим я займався у Amazon
— Я мав кілька ролей. По-перше, я працював на посаді Technical Product Manager над People Technology — продуктом, розробленим для внутрішніх потреб компанії, а саме для сектору HR.
З одного боку, ми займалися програмним забезпеченням для мобільних пристроїв — створювали додаток для обробки персональної інформації та відстеження статусу оплати за товар. Я вів працівників цього підрозділу.
З іншого боку, я був відповідальним за операційне планування. Двічі на рік у Amazon збираються усі ідеї, аби консолідувати їх у звіт. У цьому документі зібрані точки зору про те, що «амазонівці» хочуть зробити в наступному році та чого планують досягти.
Також я брав участь в процесі найму людей. Це було не просто пошуком кандидатів на вакансії: ми повинні бути впевнені, що ця посада точно повинна існувати і ця людина нам дійсно потрібна. Якщо ми бачили, що людина нам підходить, проте відкритої вакансії у нас не було, то ми могли її просто створити для кандидата.
Про особливості роботи в Amazon
— Amazon має багато підрозділів. Як у всіх компаніях, є принципи і цінності, які прослідковуються у всьому, що там роблять — починаючи від найму кадрів і завершуючи перевіркою роботи. Також в Amazon є стандарти і специфічна лексика, яку використовують для прояснення робочих ситуацій.
Усі ці принципи придумані, щоби працівник компанії мав очікуване рішення будь-якої проблеми, тобто мав корпоративне, “амазонівське” уявлення того, яким методом мають вирішуватися різні питання.
Amazon не для всіх, бо тут відчуваєш багато тиску та стресу: ти отримуєш завдання — і воно має бути виконаним попри все. Проте, якщо співробітники не знають, як зробити деякі завдання, вони мають право делегувати надто складні задачі тим фахівцям, які краще обізнані зі способами виконання таких завдань.
В компанії ти відчуваєш конкуренцію: якщо говориш: «Я не можу»,— тоді твоє завдання можуть передати іншому. Проте буває й так, що завдання тобі цікаве, а як його виконати — не знаєш. В такому разі задачу все одно передадуть іншому, інакше компанія втратить на тобі час, не досягнувши мети. Керівники очікують на вчасні результати. Відтермінував на тиждень, а потім за день до завершення ти говориш, що не встигаєш — тоді шеф спитає: хто може допомогти тобі закінчити його до завтра?
Amazon — це місце, де вчаться на помилках: у разі невдачі ти маєш можливість виправитися наступного разу — або припуститися ще більшої кількості помилок. Але також є багато шляхів вчитися новому. Гадаю, в Amazon більше позитивних ситуацій, ніж негативних.
Робота над помилками — та частина культури з мого минулого в Amazon, які я хочу принести в українську компанію (О’Доннелл перейшов працювати до компанії Innovecs — прим.ред.).
Чому я змінив США на Україну
— Моїй дружині запропонували працювати в Україні, тому моя родина переїхала сюди. Для мене це рішення не було складним: наша родина переїжджала 12 разів у різні країни та міста. Під час підготовки до переїзду я спілкувався з багатьма СEO українських компаній, проте цінності засновника саме цієї компанії для мене виявилися найближчими.
Моя особиста місія тут — закласти фундамент для масштабування. Мене не лякають труднощі, пов’язані з тим, що складніше керувати тими проектами, які зростають. Мені навпаки хочеться боротися та шукати шляхи для розвитку проекту. Раніше ми наймали 20 працівників щомісяця, а зараз 150 людей — так швидко починаємо зростати. Моя мета — щоби люди говорили про Innovecs на вулиці, нехай навіть не знаючи, хто я такий.
Головні спостереження після переїзду
— До цього в мене не було попереднього досвіду взаємодії з Україною. Я знав одну відому українську компанію, продукти якої сьогодні можна побачити на глобальному ринку. Я знав про потужну креативність та талановитість, про те, що тут є великі аутсорс-компанії.
— Усі аутсорс-компанії, з якими я раніше працював, були здебільшого з Індії та Китаю, але не з України
Я помітив, що в Україні більше людей, що мають сильну технічну освіту: наприклад, наукову чи у сфері програмування. У Північній Америці чимало людей перейшло в програмування з інших сфер, завдяки чому перенесли в IT досвід зі своїх попередніх місць роботи. Тим часом в Україні спеціалісти приходять у технологічну сферу розробки з математики та комп’ютерних наук. Це дає українським фахівцям аналітичні здібності. Але було би непогано мати в індустрії й людей, які вміло «грають» у бізнес.
Є в мене певне занепокоєння щодо українського ІТ сектору — тут люди дуже часто мігрують з компанії в компанію за короткий проміжок часу.
Чи потрібно їхати до Кремнієвої Долини, якщо мрієш про стартап
— Немає різниці, де починати власний бізнес, якщо у вас є інвестиції.
Чи я вірю, що для успішності обов’язково потрібно вирушати до Долини? Ймовірніше, необхідне представництво за межами України. Причина проста: інвестори багатьох куточків світу поки не завжди розпізнають Україну як регіон, звідки походять креативні ідеї. Представництво у Кремнієвій Долині може в цьому допомогти, — особливо якщо потрібні раунди інвестицій.
Можна мати представництво компанії у містах, де є фундації для запуску великих продуктів — наприклад, в Детройті чи в Ірландії (приміром, у Дубліні). Якщо ви хочете вирости до рівня глобального продукту, не думаю, що ви зможете зробити це власноруч в Україні, не маючи представництва за кордоном.
— В українського ринку є суттєва відмінність: в Україні багато стартапів самі вкладають у себе кошти, тому здатні довше протриматися без стороннього фінансування