fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Прочитати вголос
Зупинити читання

«Я це моблю»: 5 знакових українських онлайн-флешмобів

«Ja ce moblju»: 5 znakovyh ukraїnśkyh onlajn-flešmobiv

Флешмоби офлайн — це видовищно та інколи навіть трохи лячно (а ще це — привід для телевізійників отримати цікавий сюжет для свого ефіру чи YouTube-каналу). А от флешмоби онлайн — це завжди про суспільний резонанс та його наслідки. Зібрали для вас 5 флешмобів, які об'єднували українську спільноту протягом минулих років
Flešmoby oflajn — ce vydovyščno ta inkoly naviť trohy ljačno (a šče ce — pryvid dlja televizijnykiv otrymaty cikavyj sjužet dlja svogo efiru čy YouTube-kanalu). A ot flešmoby onlajn — ce zavždy pro suspiľnyj rezonans ta jogo naslidky. Zibraly dlja vas 5 flešmobiv, jaki ob'jednuvaly ukraїnśku spiľnotu protjagom mynulyh rokiv
Čytaty latynkoju

Спеціальні можливості

Прочитати вголос
Зупинити читання
Контрастна версія
  Чому:. За часів президента Віктора Януковича тодішній уряд України зробив спробу урегулювати інтернет та запровадити відключення сайтів, а також дозволити блокування певних інтернет-ресурсів виключно за постановою судді навіть без розгляду подання сторін — і ще вилучати техніку та сервери. Опоненти тодішнього керівництва держави зауважували, що в такий спосіб Янукович готується до інформаційної зачистки інтернет-простору проти незгодних перед виборами, котрі мали відбутися 2015 року. В раі ухвалення законопроект, названий активістами та представниками провайдерів, блогерів та інтернет-бізнесу законом 404, відкривав широкі можливості для юридичного тиску на інтернет-комерцію, медіакомпанії, онлайн-ЗМІ та просто усіх, хто не схвалював політику тодішнього керівництва України. Що було далі:. В інтернеті зявилася низка сайтів, на яких розпочався збір підписів під петицією, поширювалися методичні рекомендації на випадок, якщо до вашої компанії прийшли маски-шоу, а також організовували людей на акції протесту. Facebook тоді ще не набрав обертів в Україні, тож здебільшого про закон 404 писали у блогах, на сайтах чи тематичних форумах. Які результати:. До представників блогосфери та медіа долучилися представники Інтернет Асоціації України, інтернет-бізнесу та електронної комерції. Після публічних звернень та підвищеної уваги та погроз акціями протесту законопроект відкликали. Спроби цензури повторилися у січні 2014 року під час прийняття так званих законів 16 січня — щоправда в цьому випадку прийняття законопроекту призвело не лише до повторного флешмобу проти цензури та корупції (#ЯнуковичПідарешт), але й до загострення вуличних протестів та взагалі падіння режиму Януковича у лютому 2014-го. Чому:. Флешмоб розпочався як українська відповідь на ініціативу #MeeToo — розповіді жінок про прояви сексуального насильства до них з боку колег, керівництва чи знайомих (як чоловіків, так і жінок). Щоправда, в Україні він мав свою специфіку, бо доволі швидко позбувся ґендерного забарвлення, і до нього із історіями про прояви харасменту долучилися й чоловіки. Учасники та учасниці розповідали про пережиті ситуації із власного життя — доволі часто не називаючи імен, однак були й ті, хто прямо чи опосередковано вказував на доволі відомих особистостей в літературних, мистецьких чи бізнесових колах України. Що було далі:. Загострення флешмоб пережив в момент, коли декілька видавців, один письменник та дехто із середовища інтернет-бізнесу почали висміювати флешмоб чи залишати сексистські пости та коментарі. Відтак частково ініціатива перетворилася на полювання на відьом — хоча й ті випадки, які засвідчили нерозуміння суті флешмобу, показали, що насправді проблема чоловічого насильства та сексизму не є надуманою і не притаманна лише феміністкам (як намагалися довести автори подібних постів у Facebook). Які результати:. Флешмоб був настільки популярним, що окремі публікації набирали сотні перепостів, одне із українських видавництв оголосило про вихід книжки за матеріалами цього флешмобу, а мешканці РФ навіть спробували скопіювати цей флешмоб за допомогою теґу #Янебоюсьсказать (хоча популярним він так і не став). Низка компаній заявили про неприпустимість харасменту і про внесення відповідних змін у свою роботу. Були й публічні заяви про розірвання співпраці чи ділових взаємин із тими, хто показав себе як сексисти. Здебільшого згодом усі все забули, і спокійно працюють далі навіть з письменником, який написав про флешмоб ґлузливого вірша із двознаним підтекстом. Проблема була піднята, але висновків здебільшого ніхто не зробив. Сексистська реклама і досі активно використовується маркетологами та SMM-никами українських компаній. Чому:. 2014 рік видався вкрай складним для українського суспільства. Падіння політичного проросійського режиму супроводжувалося численними людськими жертвами у столиці України. Надалі виникла військова агресія РФ у Криму та на Сході України, економіка пережила стрімке падіння, а курс національної валюти впав втричі. На тлі цих подій панічні настрої про пора звалювати набули в соцмережах якогось космічного масштабу. Порятунком насправді стала іронія. Фестиваль розпочався, коли в стрічці Facebook-постів взимку 2015 року зявилася ініціатива Тетяна Яїцької. Вона вирішила, що паніки не варто боятися, а слід її очолити — і створила пост-ініціативу з пропозицією подібного фестивалю. Що було далі:. В коментарях до оригінальної публікації почали пропонувати фотожаби та абсурдні ідеї, міксуючи заголовки реальних та вигаданих новин, іронізуючи над російською пропагандою та зубожінням із тез деяких політиків, а також над просіданням курсу національної валюти та антикризовими рецептами. Незабаром флешмоб охопив вже декілька тисяч учасників. Як підсумок, відбулися навіть офлайн-зустріч і деякі антикризові починання від інді-брендів з України. Які результати:. Флешмоб показав, що скільки би телебачення чи пропаганда / контропропаганда не розповідали про те, наскільки все погано в Україні через зміну влади чи певні криові процеси, реальність завжди відрізняється від картинок в телевізорі чи на окремих сайтах. Також ініціативи на підтримку українських компаній, брендів та стартапів від того часу почали активніше популяризовувати саме завдяки соцмережам та проведенням мітапів і міні-фестивалів. Чому:. Попри критику та зауваження щодо проведення Чемпіонату світу з футболу в РФ, чемпіонат 2018 року там відбувся. Однак FIFA оштрафувало не російських вболівальників через показ прапору РФ із Кримом, а 2 футболістів збірної Хорватії, бо вони присвятили свою перемогу над збірною РФ Україні і завершили ролик словами Слава Україні. Домагой Віда Та Огнен Вукоєвич обидва свого часу грали за київське Динамо. Санкції FIFA проти футболістів та подвійні стандарти, а також те, що функціонери від футболу потрактували національне українське вітання як націоналістичне, викликали обурення не лише у звичайних громадян, але й навіть у перших осіб держави та представників влади. Що було далі:. Українські користувачі почали заходити на сторінку міжнародної футбольної федерації та почали ставити одиницю в якості оцінки, супроводжуючи її коментарями англійською та українською мовами, а також гаслами Слава Україні, Glory to Ukraine, Слава Хорватії та аналогічними. Кількість одиниць менше ніж на добу сягнула десятків тисяч. Які результати:. Рейтинг сторінки FIFA обвалився, SMM-ники закрили можливість виставлення оцінок та відключили показ рейтингу — а сотні користувачів з України отримали бан на деякий час чи відключення можливості виставляти оцінки брендам. Навряд чи це якось вплинуло на позицію FIFA, проте в черговий раз продемонструвало подвійні стандарти у сучасному великому спорті та зайвий раз підтвердило, що ефект Стрейзанд все ще діє. Згодом на ті ж граблі наступили SMM-ники UA:Перший, коли почали блокувати користувачів, що виступали із критикою керівництва суспільного мовника. Схоже, урок FIFA доведеться вивчити ще не раз. Чому:. Із 14 липня 2018 року у Києві вдвічі подорожчав проїзд у громадському транспорті. Відповіддю на обурення став іронічний онлайн-захід Молитва за зниження цін. Захід доволі щвидко зібрав понад 7 тис зацікавлених коментаторів та учасників. Що далі:. Окрім цього флешмобу, почали зявлятися й наслідувачі. Деякі семінари чи мітапи почали називати Молитва за чистий код, Молитва за дизайн, Молитва за вуличні простори тощо. Щоправда, аналогічного розголосу жоден із них не набув. У всіх цих випадках спрацював головний триґер — іронічне ставлення міленіалів та покоління Z / Y до інститутів традиційної церкви з її ритуалами і очікувань божественного втручання влади чи вищих сил у вирішення нагальних суспільних питань, які притаманні представникам старшого покоління. Які результати:. Пост-іронія — рятівне коло у тих випадках, коли ви не можете вплинути на ситуацію. Схоже, цей урок українці вивчили ще із зими 2014-го, коли у відповідь на заборону використовувати будівельні каски виходили на громадські протести у кастрюлях на голові. Онлайн-флешмоби продовжують цю традицію і тепер. Крім того, криза патерналізму в Україні демонструється ще й за рахунок подібних флешмобів: не маючи особливих сподівань на інститути влади, можна сподіватися на Бога, Силу із Зоряних Воєн, джедаїв чи просто іронізувати над ситуацією. Є й ті, хто вважає подібні флешмоби проявом кліктивізму (коли користувач робить 1 клік, не встаючи з дивану, і цим думає, що висловив своє ставлення) — тобто насправді не конструктивним, а деструктивним використанням можливостей соцмереж.

«Закон 404»

«Я це моблю»: 5 знакових українських онлайн-флешмобів

Чому:

За часів президента Віктора Януковича тодішній уряд України зробив спробу урегулювати інтернет та запровадити відключення сайтів, а також дозволити блокування певних інтернет-ресурсів виключно за постановою судді навіть без розгляду подання сторін — і ще вилучати техніку та сервери. Опоненти тодішнього керівництва держави зауважували, що в такий спосіб Янукович готується до інформаційної «зачистки» інтернет-простору проти незгодних перед виборами, котрі мали відбутися 2015 року. В раі ухвалення законопроект, названий активістами та представниками провайдерів, блогерів та інтернет-бізнесу «законом 404», відкривав широкі можливості для юридичного тиску на інтернет-комерцію, медіакомпанії, онлайн-ЗМІ та просто усіх, хто не схвалював політику тодішнього керівництва України.

Що було далі:

В інтернеті з’явилася низка сайтів, на яких розпочався збір підписів під петицією, поширювалися методичні рекомендації на випадок, якщо до вашої компанії прийшли «маски-шоу», а також організовували людей на акції протесту. Facebook тоді ще не набрав обертів в Україні, тож здебільшого про «закон 404» писали у блогах, на сайтах чи тематичних форумах.

Читайте також: У Нью-Йорку показали український VR-проект про Революцію Гідності

Які результати:

До представників блогосфери та медіа долучилися представники Інтернет Асоціації України, інтернет-бізнесу та електронної комерції. Після публічних звернень та підвищеної уваги та погроз акціями протесту законопроект відкликали. Спроби цензури повторилися у січні 2014 року під час прийняття так званих «законів 16 січня» — щоправда в цьому випадку прийняття законопроекту призвело не лише до повторного флешмобу проти цензури та корупції (#ЯнуковичПідарешт), але й до загострення вуличних протестів та взагалі падіння режиму Януковича у лютому 2014-го.

#ЯНеБоюсьСказати

«Я це моблю»: 5 знакових українських онлайн-флешмобів

Чому:

Флешмоб розпочався як українська відповідь на ініціативу #MeeToo — розповіді жінок про прояви сексуального насильства до них з боку колег, керівництва чи знайомих (як чоловіків, так і жінок). Щоправда, в Україні він мав свою специфіку, бо доволі швидко позбувся ґендерного забарвлення, і до нього із історіями про прояви харасменту долучилися й чоловіки. Учасники та учасниці розповідали про пережиті ситуації із власного життя — доволі часто не називаючи імен, однак були й ті, хто прямо чи опосередковано вказував на доволі відомих особистостей в літературних, мистецьких чи бізнесових колах України.

Читайте також: Міносвіти прибере дискримінацію з підручників

Що було далі:

Загострення флешмоб пережив в момент, коли декілька видавців, один письменник та дехто із середовища інтернет-бізнесу почали висміювати флешмоб чи залишати сексистські пости та коментарі. Відтак частково ініціатива перетворилася на «полювання на відьом» — хоча й ті випадки, які засвідчили нерозуміння суті флешмобу, показали, що насправді проблема чоловічого насильства та сексизму не є надуманою і не притаманна «лише феміністкам» (як намагалися довести автори подібних постів у Facebook).

Які результати:

Флешмоб був настільки популярним, що окремі публікації набирали сотні перепостів, одне із українських видавництв оголосило про вихід книжки за матеріалами цього флешмобу, а мешканці РФ навіть спробували скопіювати цей флешмоб за допомогою теґу #Янебоюсьсказать (хоча популярним він так і не став). Низка компаній заявили про неприпустимість харасменту і про внесення відповідних змін у свою роботу. Були й публічні заяви про розірвання співпраці чи ділових взаємин із тими, хто показав себе як сексисти. Здебільшого згодом усі все забули, і спокійно працюють далі навіть з письменником, який написав про флешмоб ґлузливого вірша із двознаним підтекстом. Проблема була піднята, але висновків здебільшого ніхто не зробив. Сексистська реклама і досі активно використовується маркетологами та SMM-никами українських компаній.

Фестиваль паніки та істерики

«Я це моблю»: 5 знакових українських онлайн-флешмобів

Чому:

2014 рік видався вкрай складним для українського суспільства. Падіння політичного проросійського режиму супроводжувалося численними людськими жертвами у столиці України. Надалі виникла військова агресія РФ у Криму та на Сході України, економіка пережила стрімке падіння, а курс національної валюти впав втричі. На тлі цих подій панічні настрої про «пора звалювати» набули в соцмережах якогось космічного масштабу. Порятунком насправді стала іронія. «Фестиваль» розпочався, коли в стрічці Facebook-постів взимку 2015 року з’явилася ініціатива Тетяна Яїцької. Вона вирішила, що паніки не варто боятися, а слід її очолити — і створила пост-ініціативу з пропозицією подібного «фестивалю».

Читайте також: Політика даних — хто і як користується нашою інформацією під час виборів

Що було далі:

В коментарях до оригінальної публікації почали пропонувати фотожаби та абсурдні ідеї, міксуючи заголовки реальних та вигаданих новин, іронізуючи над російською пропагандою та «зубожінням» із тез деяких політиків, а також над просіданням курсу національної валюти та «антикризовими» рецептами. Незабаром флешмоб охопив вже декілька тисяч учасників. Як підсумок, відбулися навіть офлайн-зустріч і деякі «антикризові» починання від інді-брендів з України.

Які результати:

Флешмоб показав, що скільки би телебачення чи пропаганда / контропропаганда не розповідали про те, наскільки все погано в Україні через зміну влади чи певні криові процеси, реальність завжди відрізняється від «картинок» в телевізорі чи на окремих сайтах. Також ініціативи на підтримку українських компаній, брендів та стартапів від того часу почали активніше популяризовувати саме завдяки соцмережам та проведенням мітапів і міні-фестивалів.

#СлаваУкраїні vs. FIFA

«Я це моблю»: 5 знакових українських онлайн-флешмобів

Чому:

Попри критику та зауваження щодо проведення Чемпіонату світу з футболу в РФ, чемпіонат 2018 року там відбувся. Однак FIFA оштрафувало не російських вболівальників через показ прапору РФ із Кримом, а 2 футболістів збірної Хорватії, бо вони присвятили свою перемогу над збірною РФ Україні і завершили ролик словами «Слава Україні». Домагой Віда Та Огнен Вукоєвич обидва свого часу грали за київське «Динамо». Санкції FIFA проти футболістів та подвійні стандарти, а також те, що функціонери від футболу потрактували національне українське вітання як «націоналістичне», викликали обурення не лише у звичайних громадян, але й навіть у перших осіб держави та представників влади.

Читайте також: NCW, Епізод 8: Шоу з жартами 18+, українці та FIFA, безвіз за 7 євро і міста без реклами

Що було далі:

Українські користувачі почали заходити на сторінку міжнародної футбольної федерації та почали ставити «одиницю» в якості оцінки, супроводжуючи її коментарями англійською та українською мовами, а також гаслами «Слава Україні», «Glory to Ukraine», «Слава Хорватії» та аналогічними. Кількість «одиниць» менше ніж на добу сягнула десятків тисяч.

Які результати:

Рейтинг сторінки FIFA обвалився, SMM-ники закрили можливість виставлення оцінок та відключили показ рейтингу — а сотні користувачів з України отримали бан на деякий час чи відключення можливості виставляти оцінки брендам. Навряд чи це якось вплинуло на позицію FIFA, проте в черговий раз продемонструвало подвійні стандарти у сучасному великому спорті та зайвий раз підтвердило, що «ефект Стрейзанд» все ще діє. Згодом на ті ж «граблі» наступили SMM-ники «UA:Перший», коли почали блокувати користувачів, що виступали із критикою керівництва суспільного мовника. Схоже, «урок FIFA» доведеться вивчити ще не раз.

Молитва за громадський транспорт, чистий код та інші важливі речі

«Я це моблю»: 5 знакових українських онлайн-флешмобів

Чому:

Із 14 липня 2018 року у Києві вдвічі подорожчав проїзд у громадському транспорті. Відповіддю на обурення став іронічний онлайн-захід «Молитва за зниження цін». Захід доволі щвидко зібрав понад 7 тис зацікавлених коментаторів та «учасників».

Читайте також: Запустили флешмоб, який закликає відмовитися від соцмереж

Що далі:

Окрім цього флешмобу, почали з’являтися й наслідувачі. Деякі семінари чи мітапи почали називати «Молитва за чистий код», «Молитва за дизайн», «Молитва за вуличні простори» тощо. Щоправда, аналогічного розголосу жоден із них не набув. У всіх цих випадках спрацював головний триґер — іронічне ставлення міленіалів та «покоління Z / Y» до інститутів традиційної церкви з її ритуалами і очікувань «божественного втручання» влади чи «вищих сил» у вирішення нагальних суспільних питань, які притаманні представникам старшого покоління.

Які результати:

Пост-іронія — рятівне коло у тих випадках, коли ви не можете вплинути на ситуацію. Схоже, цей урок українці вивчили ще із зими 2014-го, коли у відповідь на заборону використовувати будівельні каски виходили на громадські протести у кастрюлях на голові. Онлайн-флешмоби продовжують цю традицію і тепер. Крім того, криза патерналізму в Україні демонструється ще й за рахунок подібних флешмобів: не маючи особливих сподівань на інститути влади, можна сподіватися на Бога, Силу із «Зоряних Воєн», джедаїв чи просто іронізувати над ситуацією. Є й ті, хто вважає подібні флешмоби проявом «кліктивізму» (коли користувач робить 1 клік, не встаючи з дивану, і цим думає, що «висловив своє ставлення») — тобто насправді не конструктивним, а деструктивним використанням можливостей соцмереж.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.

1 коментар

спочатку нові
за рейтингом спочатку нові за хронологією
1
Соломія

Не зовсім достовірна інформація у статті, адже ніхто з хорватів не присвячував Україні свою перемогу у футбольному матчі. Те, що українцям лестить така думка, не робить її правдивою.

Ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: