Олександр МельникПро те, чому вона вирішила змінити викладання у виші на репетиторство, чому не користується онлайн-платформами для репетиторів та як Skype, Viber та Instagram допомагають школярам і їхнім батькам — у нашій розмові.
Про вибір на користь математики
Олена розповідає: усе почалося з 9 класу, коли репетиторством треба було зайнятися, аби допомогти племіннику із математикою. На той момент математикою вона своєю «суперсилою» не вважала — проте добре навчалася в щколі, з точних дисциплін мала гарні оцінки, тож вирішила спробувати. Поступово з’ясувалося, що підтягнути одного учня не так вже й складно — і можна продовжити цю справу.
З другого курсу Олена Каминіна вже допомагала готуватися до екзаменів із математики учням 10-11 класів. А на третьому пішла працювати до репетиторського центру. Там в основному практикували заняття в групах — а оскільки на той час математика була одним із ключових предметів не лише в якості хобі, але й у курсі навчання, то репетиторство стало практичним втіленням теоретичних знань:
— У репетиторському центрі заняття були побудовані за схемою «школи вихідного дня» для тих, хто хотів підтягнути математику. Так я пропрацювала півтора роки. Після п’ятого курсу я вступила до апісрантури. На той час університет був змушений переїхати (Олена закінчила виш, який через події 2014 року переїхав до Вінниці разом із більшістю старшокурсників та викладацького складу — прим.ред.). Тож після переїзду мої учні залишилися на відстані. Саме тоді один із них запропонував: «Олено Володимирівно, а можливо, ми спробуємо готуватися до екзаменів за допомогою Skype?» Так все і почалося.
Олена зауважує: на той момент навіть не думала, що репетиторство із математики стане для неї основною роботою. Навіть тема її наукової роботи стосувалася механіки та стійкості систем — але аж ніяк не завдань для школярів. На початку репетиторство було лише додатковим заробітком, а учнів, котрі займалися через Skype, було лише троє на місяць. Зараз в середньому це — 10 учнів щотижня.
Про рішення перейти з викладачів у онлайн-репетитори
Каминіна розповідає: репетиторством на повний робочий день вона почала займатися лише минулих півроку. До цього крім навчання в аспірантури, вона також працювала в університеті — але зрозуміла, що система навчальних планів та жорсткої структурованої схеми викладання їй не подобається. Натомість заняття зі школярами вона будує як в ігровій, так і в експериментальній формі:
— Окрім старшокласників та школярів із 7 по 9 класи, у мене є ще десь 10 людей, які проходять своєрідні експрес-курси. Готуються до вступу на другу вищу освіту, наприклад. Я викладаю не лише українською, але й англійською. Крім підготовки до ЗНО (зовнішнє незалежне оцінювання), я також готую до ДПА, SAT, GMAT та GRE (різні види вступних екзаменів із тестуванням з математики у вишах — прим.ред.).
За словами Олени, крім тих, хто займається регулярно упродовж місяців чи навіть року й більше, є й ті, кому треба підготуватися до вступних іспитів за 10 днів чи 2 тижні — така можливість теж є. Усі заняття вона проводить виключно за допомогою Skype. Для батьків учнів чи для студентів створює також чати у Viber і проводить експрес-розв’язки прикладів у Instagram, використовуючи для цього короткі відео чи можливості Instagram Stories. Найстаршому із «учнів» — за 30 років, наймолодшим — 12 років.
Про еволюцію себе як фахівця
— Так, працювати не на основі платформи складніше. В один місяць у тебе 12 учнів на тиждень, у інший — усього три. Проте це також дає тобі гнучкість у плануванні та можливість налаштувати собі оптимальний режим і навіть влаштувати собі вихідний посеред тижня. Із платформою чи компанією, з якою у тебе укладено договір, ти не можеш бути повністю гнучким: у тебе є певна кількість годин, і ти маєш ці години «нагнати». Це — майже той же навчальний план, що й у класичному університеті.
Зараз, розповідає Олена, кількість учнів почала доволі швидко зростати — тому вона розглядає план зі створення бази учнів та репетиторів і розвитку власної справи з осені у іншому, більш масштабованому форматі. Поки що про запуск власного офісу не йдеться: вона є прихильницею віддаленої роботи та гнучкості і зручності у взаємодії і репетиторів, й учнів. Попит на математичну підготовку доволі високий, бо чимало людей отримують другу вищу освіту за технічними спеціальностями.
Про математичний Instagram
За словами Олени, рішення скористатися можливостями Instagram прийшло спонтанно, коли вона почала цікавитися можливостями різних соцмереж для SMM та просування власної діяльності. Для зйомок розв’язку задач вона використовує звичайний смартфон і саморобний штатив, нічого надто складного. Проте ці ролики допомогли їй без жодних ботів та накруток за доволі короткий період зібрати аудиторію у 2,5 тис підписників. Каминіна розповідає: 70% її щоденних «глядачів» та читачів — це підлітки віком від 13 до 18 років:
— Як не дивно, але математика здатна збирати непогані перегляди. В мене мало селфі чи якихось красивих картинок «про все та ні про що» — але нові підписники мого акаунту приходять і залишаються. Хтось колись попросив зробити один розбір задачі на відео — а тепер такі задачі я розбираю щодня, мені навіть пишуть школярі із проханням розібрати той чи інший приклад. Інколи, коли здається, що немає оригінальних ідей, я можу створити вебінар для групи своїх учнів — і так з’являються нові ідеї. Ще я збираю короткі математичні комікси, жарти про математику та математиків, ребуси та тести — і публікую все це також. Аудиторія добре реагує на такі речі.
Про робочий день онлайн-репетитора
— Моя робота зазвичай починається о 15:00 і завершується десь близько 21:00. Я звикла доволі рано лягати і рано вставати — тому першу половину дня присвячую власним справам, а вже у другій половині працюю. Інколи треба підлаштовувати заняття під зміну часових поясів та різницю в часі. Є також окремі учні з України, чиї батьки хочуть, аби вони займалися саме зранку — тоді доводиться трохи переглядати цей графік, проводити уроки по Skype вранці. Єдине, що може раптово внести корективи — це відсутність інтернету вдома. Головне — мати при собі ноутбук, блокнот та телефон, і можна працювати з антикафе, коворкінгу чи навіть з «МакДональдса» (бувало і таке).
Про незвичних студентів
— Серед тих, кому я допомагала чи допомагаю готуватися до іспитів, є люди, які зараз мешкають у Китаї, Норвегії, Індії. Як правило, це ті підлітки, студенти чи навіть дорослі люди, які раніше жили з родинами в Україні, але зараз по роботі чи через навчання опинилися в іншій країні — і там вчаться англійською, маючи при цьому певний мовний бар’єр із викладанням місцевими мовами (як китайська, наприклад).
Про репетиторство як вибір
— Поступово я хочу створити власну школу онлайн-репетиторів і протягом наступного року відійти від виключно викладання через інтернет чи підготовки студентів, а почати займатися управлінням та налагоджуванням процесів, поставити все це «на потік».
Я працювала у школі, працювала в університеті — проте ці формати викладання не дають мені тих можливостей для експериментів та нестандартного підходу, який я люблю. Інтернет дає таку можливість. Ті, хто хочуть стати репетитором, мають розуміти, чи їм взагалі це подобається, чи люблять вони дітей і чи можуть знайти з ними спільну мову. Інакше це буде лише короткостроковим додатковим заробітком, і не більше.
Як батькам зрозуміти, що від репетитора є користь
За словами Олени, очевидні речі — те, що діти починають приносити кращі оцінки та охочіше займаються, самостійно починають готувати домашні завдання. Крім того, немає сенсу відправляти до репетитора дітей до п’ятого класу — найкраще займатися посиленою підготовкою десь із 7 класу, якщо йдеться про репетиторські заняття за конкретним предметом шкільної програми.
Якщо в школі не дають достатній обсяг знань учням середніх класів, батькам можна скористатися допомогою навіть студента старших курсів. Але якщо йдеться про математику чи фізику для старшокласників чи студентів перших курсів — тут потрібен уже викладач із досвідом, який розуміє особливості програми, вимоги щодо іспитів та інші нюанси.
За спостереженнями Олени, зазвичай є діти, які «горять» жагою до нового, а є ті, хто швидко знуджується чи відчуває перепади настрою при великих обсягах складного матеріалу. При заняттях із репетиторов батькам теж слід звертати увагу на поведінку своєї дитини до та після заняття. Кількість занять чи їхня тривалість при цьому аж ніяк не корелюють із результатом. Результат — це коли учні самостійно покращують успішність і при цьому самі розуміють, що та як вирішувати, а репетитор лише скеровує їх у правильному напрямку:
— Коли діти самі розуміють, як працює той чи інший приклад, самі кажуть батькам «о, а ми це проходили на математиці з Оленою Володимирівною» — ось це для мене і є показник успішності того, що я роблю. Жодні гроші чи кількість учнів не дають цього відчуття