Альбіна Курбанова
Про Агенцію розвитку локальних медіа «АБО» та плани команди на розвиток інтернет-видань у малих і середніх містах розповідає керівниця проекту Лєра Лауда.
Про джерела фінансування
Грантодавець — це уряд Сполучених Штатів, розповідає Лауда. Він надав кошти на рік менторства, а сайти зроблені на платформі The Сity. За її словами, ця платформа вже існувала до початку роботи «АБО». Її розробив співзасновник цього проекту Олександр Білінський. Вона — ніби конструктор: на платформі можна скласти сайт під свої потреби, вона має адаптивну верстку.
До команди входять 4 ментори, які у рамках грантового фінансування на рік стали гостьовими редакторами регіональних редакцій. Ці люди працюють з ними у щоденному режимі, а також допомагають покращувати технічну та креативну складову платформи. За словами Лєри, грант дав змогу також оплатити роботу дизайнера, котрий допомагає зараз регіональним редакціям.
Про універсальність та унікальність
«Сайти локальних видань, які створені зараз — на єдиній платформі, в них подібний дизайн та функціональність. Ми також прописували для всіх редакцій базову концепцію: інформаційне видання з домішкою лайфстайл-журналістики із мінімумом «кримінальних» чи негативних новин», — змальовує схему роботи Лєра.
Як результат, розповідає Лауда, з’явився довгий редакційний гайдлайн на 35 сторінок з прописаними стандартами, форматами, вимогами до текстів:
— Виявилося, що редакціям не так вже й просто його дотримуватися. Бо для них це означало перевчитися, почати працювати геть інакше, аніж вони це робили десятиліттями.
Як зазначає Лєра, року інтенсивної роботи і навчання для редакцій виявилося недостатньо: «Одні редакції виросли на десять голів, інші — на дві. Але поки жодна не здатна виконувати гайд навіть на 70%».
До відбору редакцій, які почали роботу з універсальною платформою, підійшли системно:
— Ці сайти ми обрали за допомогою грантового конкурсу. На нього подали до 130 заявок. Далі бути тестові завдання, співбесіда, аналіз потенціалу міста і редакції. Врешті з цих заявок відібрали 10 редакцій.
В процесі 2 редакції відвалилися, одній знайшли заміну. Лауда відзначає: ті редакції «відпали» під час перших місяців проекту. Адже в цей період редакції зрозуміли, що відтепер їм доведеться працювати вдвічі (а то й втричі) більше — і вони не захотіли. Інші редакції таки зуміли перелаштуватися зі звичного для них 2-3-денного робочого тижня на роботу протягом усіх 5 днів.
За словами Лауди, з більшості редакцій за рік роботи звільнилися пенсіонери і люди, які не готові були працювати більше або опановувати нові навички.
7 з редакцій-учасників— це колишні комунальні видання, котрі пройшли або проходять процедуру роздержавлення та відчувають сили розвиватися далі, а не просто помирати і закриватися:
— Найскладніше було працювати з приватними виданнями, і це стало несподіванкою. Вони виявилися менш мотивованими і активними. І у них найнижчі показники за результатами проекту. Напевно, в наступний набір ми братимемо лише екс-комунальні ЗМІ.
Сайт та концепція усіх видань універсальні. Але це не є безпосередньо сайти, якими розпоряджається чи керує команда «АБО»: «Послуги із консультування та підготовка нових редакцій — це те, чим ми займатимемося надалі. Ми надаватимемо платформу у користування, але не накладатимемо право своєї власності на той контент, який вона допоможе створити».
«Наша агенція є заручником редакцій, які відбирає у проект», — наголошує Лєра. — «Вони стають обличчям бренду «АБО» та платформи The City. Але завжди є ризик, що кілька редакцій не впораються або скотяться після того, як від них підуть ментори».
Як себе від цього убезпечити, команда поки не знає. Один із можливих варіантів — договір, який дозволить за певних умов позбавляти сайти айдентики проекту, але дозволить і надалі безкоштовно користуватися адмінкою платформи The City:
— Невдовзі ми почнемо консультації з юристом, аби зрозуміти, чи може ця схема взагалі працювати. Це щось на кшталт безкоштовної франшизи. Ви отримуєте платформу, бренд, підтримку, якщо виконуєте умови мережі — продукуєте якісний контент. Якщо ні — до побачення.
Про те, чи зможе платформа ABO заробляти, та досвід видання «Дирижабль»
Першим подібним проектом у досвіді Лауди було інтернет-видання «Дирижабль», котре працювало у Ямполі Вінницької області. У створеному виданні був якісний дизайн та контент, але редакції бракувало журналістського досвіду. Варто було менторам залишити проект у самостійному «плаванні», як команда не змогла упоратися із системною роботою, і за півроку самостійної діяльності (без впливу менторів) проект закрився.
Помилки «Дирижабля» були враховані. Тому тепер агенція «АБО» шукає та налагоджує роботу у тих редакціях, які вже мають стабільний журналістський процес, потенціал та мотивацію — але їм бракує сучасного сайту і навичок, аби з ним працювати.
Крім того, для проекту обирали ці редакції, які вже є фінансово більш-менш самостійними. В більшості з них є друковані версії — районні чи місцеві газети, усі вони заробляють на рекламі достатньо, щоб бути самоокупними:
— Ми дали цим редакціям ще й сайти, і нашою обов'язковою вимогою було те, що сайт вони теж мають монетизувати. Ми вчили, як це робити.
Ментори вчили редакції продавати банерну рекламу і нативні матеріали. Для учасників наступної хвилі проекту планують робити ще більший акцент на комерційній складовій. У проекті з’явиться окремий ментор, який працюватиме суто над налагодженням роботи рекламних відділів редакцій та навчанні рекламних менеджерів.
«Кожна з редакцій заробила перші гроші на сайті», — ділиться успіхами проекту Лауда. — «Всі вони зуміли продати по кілька нативних матеріалів у своїх містечках рекламодавцям, які поняття не мали, що таке нативка. Щоправда, поки ці їхні матеріали дуже важко назвати нативними у класичному розумінні, але з кожним разом вони виходять все більш якісними». Однією з умов конкурсного відбору була цілковита відмова редакцій від «джинси». На сайтах учасників рекламні та комерційні матеріали не виходять без відповідного маркування.
Невдовзі на платформі The City з’явиться розділ «Довідник», який має стати одним з основних джерел монетизації. Наступний пункт, за словами Лєри Лауди — можливість продажів через сайт для інтернет-магазинів. Також є можливість розміщення реклами відразу на усіх сайтах мережі, що теж буде використовуватися у майбутньому.
Про актуальні формати контенту для сучасного онлайн-видання
Лауда зазначає: в «АБО» усі редакції не просто спонукають користуватися трендовими форматами медіаконтенту, але й вчать, як це робити правильно. Вона наголошує на тому, що останнім часом популярністю почали користуватися тести:
— Працює те, що добре пов’язане із конкретним містом. Це класно клікають. Одна із наших редакцій почала робити мультимедійні «порівнялки» — «Кременець сьогодні і в минулому»: брали 2 фотографії, порівнювали їх через слайдери. Людям це теж дуже подобається. Традиційно користуються популярністю історії про місцевих жителів та відомих сучасників.
Лєра визнає: з відеоконтентом поки що працюють недостатньо, бо навичок редакцій у малих містах бракує:
— Одна справа, коли ти запускаєш якийсь проект і робиш його з командою професіоналів. Там ви поставите планку, почали щось робити і вас це круто виходить. Інша справа, коли ти приходиш в регіони і там обираєш найбільш вмотивованих і сильних — але в принципі, ці редакції все одно мають низькі навички. Доводиться починати з того, щоби писати адекватні новини із адекватним лідом та заголовком, без «води» у текстах.
За словами Лауди, процес навчання йшов значно повільніше, ніж собі уявляли ментори:
— Я помилково вважала, що ми дамо редакціям гайд, проведемо кілька тренінгів, кілька місяців поменторимо — і отримаємо круті сайти. Насправді, ні. До якості матеріалів кожного з сайтів у мене як редактора досі є мільйон питань. Але рік тому все було значно-значно гірше.
Наприкінці квітня 2018-го рік менторства для редакцій регіональних видань добіг кінця. Лауда відзначає, що за підсумками року вони мають 5 сайтів-лідерів — з Калуша, Старокостянтинова, Біляївки, Новограда та Кременця. Кожен з них має 30-70 тис переглядів щомісяця та від 8 до 18 тис унікальних користувачів.
Вже у червні 2018-го команда «АБО» починає роботу з 6 новими редакціями. Цей етап розвитку погодився профінансувати інший американський донор. Решту редакцій агенція теж продовжить підтримувати:
— Ми подали заявку на ще один проект, який дозволить ще рік тісно попрацювати з 5 кращими редакціями першого набору. Тих, в кому ми бачимо найбільший потенціал. Хоча інші 4 редакції ми теж продовжимо підтримувати.
Також команда почала роботу над розробкою власного закритого онлайн-університету для регіональних редакцій:
— А ще ми плануємо розробити сучасні дизайн-макети газет для наших найуспішніших редакцій. Бо реальність така, що в регіонах найближчими роками газети існуватимуть і приноситимуть гроші — тож нехай ці видання виглядатимуть сучасно. А на їхній контент ми вже й так впливаємо: редакції беруть в газети чимало текстів з сайту, а це дуже відрізняється від того, що і як вони писали раніше.
Моменти підсумкового спілкування менторів та редакцій. Фото: Facebook-сторінка «АБО»
— Які медіа ви читаєте і яким довіряєте?
— Моя діяльність більше пов’язана з міськими сайтами тому, це більш лайфстайл-тематика. Читаю The Village, львівське «Твоє місто», Na chasi, профільні видання на кшталт AIN, The Ukrainians. Із тих, котрі присвячені новинам — «Новое Время».
Як подолати репутаційну кризу
За словами Лауди, робота редакції з репутацією — обов’язкова складова, котра має напрацьовуватися на постійній основі:
— Нашим редакціям ми поставили чіткі умови. «Джинса» має бути цілковито відсутньою. Вони також мають бути неупередженими і не залежати від окремих політиків чи бізнесменів.
У разі виникнення репутаційної кризи Лєра Лауда радить зважати на вплив «людського фактору», який ніколи не можна повністю виключити. Особливо гостро реагує на будь-які дражливі теми аудиторія у Facebook. За її словами, потрібно вирішувати, комунікувати, але не ігнорувати, а вислухати різні сторони та їхній погляд на проблему. Головне — аби ця реакція була адекватною. В жодному разі не можна звинувачувати у відповідь чи переходити до мови ненависті, нагадує Лєра.
Чим керуватися, якщо ви хочете зробити локальне ЗМІ, яке читатимуть
Лєра Лауда дає декілька рекомендацій. По-перше — цілковито уникати передруковування прес-релізів чи статей від державних структур або установ. Навіть якщо є інфопривід для новини чи теми на основі офіційного релізу, слід брати коментарі та розширювати початкове повідомлення.
По-друге, слід орієнтуватися на локальну аудиторію. Передруковування загальноукраїнських новин — шлях в нікуди, бо аудиторія містечка чи району не розумітиме, навіщо їм ці новини. Головне, що треба зробити від самого початку — орієнтуватися на локальну аудиторію і знаходити цікавих героїв тут і зараз, на місці.
Досить важливою є така складова, як фотоматеріали. Далеко не усі редакції — навіть ті, котрі співпрацюють із агенцією «АБО» — мають власних фотографів. А якщо фотографи й є ,то вони часто роблять неякісні фото. В редакціях тим часом досить часто не приділяють належної уваги верстці та використанню одночасно різних форматів та розмірів фото. світлини мають бути якісними, репортажними та показувати емоції. Варто надавати перевагу динаміці, а не статиці, наголошує Лєра.
Ще одна поширена проблема — відверта крадіжка матеріалів. Часто у якісніших місцевих видань інші починають просто красти контент чи вказувати неповне посилання на першоджерело. Як констатує Лера Лауда, регіональний ринок ЗМІ в Україні досі є абсолютно не цивілізованим у багатьох питаннях:
— Ми всі редакції змушуємо зв'язуватися з тими, хто викрав контент, пояснювати проблему, комунікувати і домагатися того, щоб їх нормально підписували, щоби тексти рерайтили, а не просто «позичали». Із усіх проектів на нашій платформі у Кременці вже з кількома редакціями вийшли на таку схему роботи. Встановлення цієї цивілізованої схеми взаємодії триватиме й надалі.