Олександр Мельник
«Незламна» і «Океан Ельзи»
«Незламна» — перший фільм, присвячений легендарній жінці-снайперу Людмилі Павличенко, знятий на основі її автобіографічної книги. Народжена у Білій Церкві в 1916-му, станом на початок Другої Світової на території України вона перебувала в Одесі на практиці як студентка історичного факультету Київського державного університету. Оскільки мала досягнення у спортивній стрільбі, стала снайперкою — і в жовтні 1941-го потрапила до Севастополя в складі Приморської армії. Була поранена у червні 1942 року, була визнана одним із найкраших снайперів Другої Світової на боці РСЧА.
Наприкінці 1942-го стала першою громадянкою з більшовицької імперії, котра потрапила у Білий Дім в складі делегації молоді та представників армії.
Зйомки фільму розпочалися у 2012 році. Наприкінці 2013-го фінансування стрічки з держбюджету було профінансоване Державним агентством України з питань кіно — Україна профінансувала 79% вартості картини. Знімальними майданчиками стали Київ, Севастополь, Одеса та Кам’янець-Подільський. Cцени з комп’ютерною графікою у фільмі створила українська компанія Postmodern. У фільмі звучить трек «Обійми» гурту «Океан Ельзи». На жаль, на тлі використання тоталітарної символіки та «подвигів» РСЧА з пропагандистською метою під час анексії Криму навесні 2014 року сприйняття фільму розділилося — і на сьогодні навряд чи ми побачимо його повторно в ефірах чи в прокаті.
«Прикольна казка» та знову «Океан Ельзи»
Цу — варіація на тему Ромео та Джульєтти, де події відбуваються у двох королівствах — Військовому та Нещасливому. В одному з усіма воооють, а в іншому — безперестанку скаржаться на нещасливу долю (за бажання можна провести аналогії із нашої країною та її північно-східним сусідом). За сюжетом, принцеса Нещасливого королівства закохується у принца Військового. Ну а далі — гепі-енд, всі погані програли, всі хороші виграли, між королівствами мир та спокій. Отака от утопія радше для дорослих, аніж для дітей. Підтримку цій стрічці надали Державна служба кінематографії України та Міністерство культури Естонії. Прем’єра в Україні відбулася 29 лютого 2008 року в Культурному центрі «Кінотеатр “Київ”», прокат тривав взимку 2008-го, особливого розголосу фільм не набув. Єдине хорошого, що точно залишив нам цей фільм — «Без бою» все того ж «Океану Ельзи».
«Тіні незабутих предків» та The Hardkiss, O.Torvald і «Тартак»
Схожість назви на культову стрічку Параджанова не має вводити вас в оману — нічого спільного ці 2 картини не мають. За сюжетом, в прадавні часи 9 наймогутніших магів утворили Коло Сили, щоб утримувати рівновагу темних сил. Їх називали мольфарами. Усіх духів вони зуміли полонити в Книгу Тіней і запечатали її магічною Зґардою. Проте одного духа було пропущено — і він полує за магічною монетою із срібла, що здатна відкрити Книгу і випустити все Зло на волю. А тим часом 20-річний юнак Ваня, студент Чернівецького національного університету, живе звичайним студентським життям, страждаючи від нерозділеного кохання. Аби хоч чимось вразити дівчину, яка йому подобається, він краде срібну монету з університету, навіть не підозрюючи, що це і є та сама Зґарда. Після цього на тілах його 8 друзів виникають знаки, що повторюють контури магічної зґарди.
Загалом фільм Любомира Левицького нагадує дуже безкінечні американські горрори про підлітків, яким належить в лісі знайти ключ від Прокляття чи порятуватися від стародавнього Зла — навіть стилістика кадру, постпродакшн і манера спілкування героїв у фільмі дуже «зголівудщена». В український широкий прокат стрічка вийшла 14 листопада 2013 року. Із хорошого — в фільмі є прекрасні корпуси ЧНУ, пісні The Hardkiss, «Тартак» та O.Torvald.
«Ломбард» та «С.К.А.Й.»
Ділки, кур’єри, олігархи, швидкі гроші — не будемо на цьому навіть надто зупинятися. Цікавить нас інше — гурт «С.К.А.Й.» та їхня пісня, написана мовою, якої не існує. Небагато українських рок-гуртів можуть похвалитися подібними експериментами:
«Червона перлина кохання» та «Бумбокс»
Фільм, який вже всі забути, а от трек люблять і вимагають від Хливнюка і досі на всіх концертах. Сюжет — класичний «трикутник» в стилі «вона, її чоловік та її коханець», багато золота, спортивних машин, мотоциклів, пристрасного сексу на природі, зради, дурних діалогів із жіночих журналів, шаман (!) з чарівним камінням. Одним словом, якщо ви знаєте поняття «жіноче кіно» в його поганому сенсі — то це воно. Але під «Вахтерам» наприкінці фільму хочеться пустити сльозу і закурити, сидячи на підвіконні (особливо слухачам та слухачкам юного віку).
«Іван Сила» та ТНМК
Ще один фільм, який мав гучну «розкрутку» і непогані відгуки, але військова агресія на Сході зіграла злий жарт із його перспективами повторного показу. В центрі сюжету — історія Івана Піддубного, перероблена на художній лад; а зіграв головну роль професійний спортсмен у силових видах спорту Дмитро Халаджі — який, на жаль, у 2015 році переїхав жити в райони Донецької області, контрольовані збройно-терористичними угруповуваннями, і продовжив виступати та діяти в окупованому Донецьку. Історія актора виявилася короткою — зате трек «Я сам собі сила» від ТНМК залишився, і досі зустрічається в ротаціях онлайн- та FM-радіостанцій як гімн незламності та просто хороша робота, яка «качає».
«Весілля Барбі» та «Скрябін»
Далі варто згадати про міні-серіал «Весілля Барбі». В ньому саундтреком стали одразу 2 пісні гурту «Скрябін» та Андрія Кузьменка «Спи собі сама» та «Мовчати». На жаль, після трагічної загибелі соліста «Скрябіна» ми зможемо їх почути і побачити лише в запису:
«Іван та кобила» і «Кому вниз»
Коли українськй рок був молодим, а інді-кінематограф — ще молодшим, знімалися такі стрічки, як «Іван та кобила». Це — 1992 рік, і це тепер вже культовий гурт «Кому вниз», тоді ще молодий, вони грають самих себе у цьому фільмі, а ще грають «Печальну жінку» та «Я загубив свій ключ».