Як брати Гурські популяризують відкриті дані в Україні

Jak braty Gurśki populjaryzujuť vidkryti dani v Ukraїni

Брати Клички, брати Капранови, брати Зінченки… Схоже, в Україні є новий успішний тандем — Гурські. Денис і Віктор — рідні брати з різницею у 5 років, родом із Маріуполя, живуть і працюють у Києві. Їхнє прізвище у стартап-середовищі та громадському активі IT-спільноти нерозривно пов’язане із хакатонами та терміном «відкриті дані». Схожі зовнішньо та різні за характерами, з дійсно унікальними, нішевими проектами — які вони і чим займаються зараз?

Braty Klyčky, braty Kapranovy, braty Zinčenky… Shože, v Ukraїni je novyj uspišnyj tandem — Gurśki. Denys i Viktor — ridni braty z riznyceju u 5 rokiv, rodom iz Mariupolja, žyvuť i pracjujuť u Kyjevi. Їhnje prizvyšče u startap-seredovyšči ta gromadśkomu aktyvi IT-spiľnoty nerozryvno pov’jazane iz hakatonamy ta terminom «vidkryti dani». Shoži zovnišńo ta rizni za harakteramy, z dijsno unikaľnymy, niševymy proektamy — jaki vony i čym zajmajuťsja zaraz?

Ми поговорили з братами про перспективи стартап руху в Україні, про можливості його підтримки з боку держави, філософію та навіть про те, що вони читають. А також про те, як це — бути стартапом і створювати можливості для інших.

— Як ви стали займатися соціальними ініціативами у сфері ІТ?

Денис: У 2012 році я повернувся зі США й чесно кажучи думав, чим зайнятися. Ми без особливих стратегічних візій зібрали знайомих айтішників на соціальний хакатон, назвали SocialBoost, він був один із перших в Україні. Подія стала мегауспішною — і ми продовжили все це організовувати, пізніше зареєстрували громадську організацію SocialBoost й почали співпрацю з Microsoft. Хакатони ставали масштабнішими, а ідея працювати з відкритими даними з’явилася як запит від програмістів, які приходили на них. Адже потрібні були якісь дані аби розробляти свої сервіси, а в державі — тонни даних, роками дбайливо накопичених. Так ми почали впроваджувати світовий рух open data в Україні.

Віктор: Тоді слова «хакатон» ніхто не чув, тому на сайті найперше було написане, що це таке. Коли ми створювали SocialBoost, то просто шукали нові можливості для української IT-спільноти — і знайшли їх у так званих відкритих даних. Наш перехід до соціально корисних ініціатив стався неплановано.

Відверто кажучи, ми самі — стартап, бо постійно адаптуємо свою модель.

Починали в доволі неструктурованому вигляді як громадський рух, тобто тестували, як прийнято казати. Потім зрозуміли: щоби досягати більших результатів, треба ставати громадською організацією.

— Як взагалі розвивається сегмент стартапів на основі відкритих даних в Україні?

Денис: Схоже, ми створили соціальний IT-рух і відповідний ринок стартапів, на якому зараз і працюємо. І логічно, у нас є значна частка на цьому ринку, проте я радий, що інші проекти розвивають його теж.

Віктор: Нашими конкурентами насправді є IT-компанії, з якими точиться боротьба за «мізки». Адже програмісти в Україні можуть піти двома шляхами:

  • перший — працювати в аутсорсинговій компанії та створювати продукти для інших ринків;
  • другий — створювати щось своє.

Перший варіант спокійний і стабільно-прибутковий, другий — драйвова підприємницька історія. Наша мета — показувати, що вона ще й перспективна.

Динаміка є. Наприклад, з початком роботи з відкритими даними був тренд власне на візуалізацію даних. Часто стартапери брали певний масив дата-сету і відображали його на картах, діаграмах чи графіках. Зараз уже з’являється аналітика, так звані data-driven decisions — рішення, що базуються на аналітиці великих даних. Але хотілося би, щоби таких рішень було більше. Наприклад, такий проект як Антикорупційний монітор збирає дані про транзакції та підрядників у сфері державних закупівель — і на базі десятків факторів виводить відсоток можливої корупційної складової по кожній транзакції. Це дозволяє державі та активістам-антикорупціонерам звертати прискіпливішу увагу до певних контрактів та підрядників.

Дані якраз мають найбільший вплив на ключеві для економіки України сфери: енергетика, інфраструктура і агробізнес. Ці сектори треба реформувати саме через технологічне, цифрове управління ними.

01/ 05

— 1991 Open Data Incubator і SocialBoost: які основні досягнення й плани?

Денис: У 1991 Open Data Incubator ми вже випустили 45 стартапів, допомогли їм знайти кошти на продовження розвитку. Це — майже $500 тис як грантових, так й інвестиційних коштів. І ми продовжуємо допомагати проектам знаходити фінансування після того, як вони випускаються з Інкубатора. Часто це гранти — невеликі, але достатні для старту, кошти. Насправді незавжди потрібні великі інвестиції, але точно потрібне пілотне тестування проектів. Майданчиками для цього можуть стати великі й державні компанії, які готові платити за створення нових сервісів під себе.

Також підтримка держави: коли відповідне міністерство визнає ваш проект як дієвий, це суттєво впливає на можливість залучення приватного капіталу. Ми показуємо, як задіяти усі ці важелі, аби проекти отримали початкове фінансування і розвиватися вже не як група ідейників із презентацією, а як нова компанія, що створює робочі місця та сплачує податки.

Важлива програма в Інкубаторі зараз — національний конкурс проектів на відкритих даних Open Data Challenge, який ми робимо у партнерстві з урядом та міжнародними організаціями, що формують призовий фонд у 1,5 млн грн. Також ми почали роботу з корпораціями, будемо створювати для них стартапи «під ключ».

Віктор: Важливо розуміти, що 1991 Open Data Incubator — це один із проектів організації SocialBoost з окремою командою, а разом нас — 15 осіб. У SocialBoost ми займаємось громадськими технологіями, частину з яких створюємо своєю командою розробників.

Вагоме досягнення — створення Національного порталу відкритих даних data.gov.ua, на якому держустанови власне й викладають свої дані у форматі для машинної обробки.

Також зараз робимо технічно можливим так званий «Бюджет участі» (ініціатива громадян, які на конкурсній основі пропонують своєму місту реалізувати проекти з бюджетних коштів, — прим. ред.), налагоджуючи автоматизацію всіх пов’язаних з цим процесів — як з боку міських адміністрацій, так і з боку мешканців міст. Це — дійсно прорив у самоврядуванні, він успішно працює уже в 27 містах, буде в щонайменше 50 містах до кінця 2017 року. Думаю, ще за рік принаймні 200 міст будуть впроваджувати таку систему, і це — поступальна перемога.

— Що «підживлює батарейки» для такої роботи? Які ваші засади, філософія?

Денис: Просто робити корисні речі відповідно до свого внутрішнього кодексу, за які потім не буде соромно. Ми допомагаємо робити проекти, що дійсно змінюють якість життя людей та бізнесів, і намагаємося зробити це максимально ефективними засобами.

Соціальний вплив проектів — найголовніше. Прибутки — важливо, але вторинно для мене.

Знайти модель монетизації — не проблема, а от ідею, яка змінить цілу галузь, — виклик. Допомагати таким ідеям реалізвуватися — основа нашої філософії.

Віктор: Мені драйвують інновації та бізнес. Важливо розуміти, що «соціальне підприємництво» не означає щось безкоштовне, волонтерське. Основою цієї діяльності є саме впровадження бізнес-процесів у соціальну сферу. Наша організація SocialBoost рухається по такому шляху. Можливо, це змінить весь ринок громадських організацій і соціально активних діячів країни взагалі. Це — саме той вплив, про який говорив Денис.

01/ 07

— Чи відбудеться в найближчі роки в Україні створення державних фондів, програм із підтримки стартапів?

Денис: Днями якраз був анонс, що Уряд хоче створити фонд для фінансування стартапів в Україні. Моє бачення — такий фонд звісно має існувати поруч з приватними фондами. Наприклад, аби залишити стартап в Україні, можна, щоби 50% профінансували приватні інвестори, а 50% — державний фонд (такі моделі працюють в Польщі). Щодо державної підтримки і взагалі законодавства, наскільки знаю, вже готуються законопроекти, які допоможуть стартапам функціонувати у нас.

Віктор: За сервіси, які розробляються для держави і суспільства, має платити держава. Наприклад, хтось пише базу даних безпритульних тварин, і цією розробкою користуватимуться державні органи. Коли вони за це заплатять, матимуть зовсім інший рівень відповідальності, плюс набудуть потрібної експертизи. Бо зараз часто спостерігаємо ситуації: розробляється рішення за ґрантові кошти, це рішення приносять у відповідний орган, чиновники дають добро на запуск, а фактично воно нікому не потрібне й ніхто його далі не підтримує.

— Ви можете себе назвати себе «людьми, що роблять світ кращим» — місіонерами?

Віктор: Оу, ні, не вважаю себе місіонером, просто реалізую свої ідеї. Так, це має вплив на певні сфери в країні, але побачимо далі, що з того вийде.

Денис: Місіонерство — це, може, після 40-50 років [сміється]. Зараз ми робимо просто динамічний стартап рух, всі класно професійно тусуються, все оформлено в канву проектного менеджменту. Ми створюємо умови для існування спільноти, вона відповідно розвивається і «віддячує» нам репутаційними девідентами.

Найголовніше — аби це жило після того, як, наприклад, ми станемо займатися чимось іншим, а позитивні зміни стали би незворотніми.

— Що читати тим, хто хоче створювати соціально орієнтовані проекти?

Денис: «Страх та цілі: історії кращих молодих бізнес-лідерів». Про людей, які роблять проекти на перетині держсектору, бізнесу та громадських організацій. Це — серія інтерв’ю з усього світу і абсолютно різних галузей. Автор книги наполягає, що великі зміни в сучасному світі, лежать на перетині цих трьох сфер. І, звісно, читайте Еріка Ріса «Економічний стартап».

Віктор: Соціальне підприємництво не треба відокремлювати від звичайного, зараз кожен підприємець просто зобов’язаний стати більш-менш соціальним, аби розвиватися. Я раджу почитати «Доставку Щастя» Тоні Шея.

 

Редакція дякує Надії Перевізник за сприяння в організації цієї розмови.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: