Олександра Стельмахова
В Україні триває серйозна конкурентна боротьба між медіа. Це відбувається як на газетно-журнальному ринку, телебаченні, радіо, так і в середовищі онлайн-видань. Останні мусять постійно боротися за читача на всіх можливих рівнях.
Що змінилось у медіа України за 30 років
На процес створення чи просування брендів у медіа слід завжди дивитись через призму конкуренції, розмір ринку, гравці, доступний інструментарій. Якщо пригадати ринок медіа в Україні 30 років тому, то з формату телефонних інтерв’ю кореспонденти перейшли до використання Facebook. Спостерігати за висловлюваннями лідерів, а потім робити з цього новину — для більшості означає писати цікаві репортажі. Але експерти Research & Branding Group з’ясували, що довіряють суспільно політичної інформації в Facebook 15%, а зовсім не довіряють 30% користувачів найпопулярнішої соцмережі в Україні. Якщо намагатися виділити загальний тренд, я би сказала що в медіа нескінченна кількість коротких «хайпів» замість поступово наростаючих трендів.
Ледь виживають в Україні регіональні видання. На обласному та районному рівнях практично немає конкуренції. Частина суспільства користується інтернет-джерелами, а це зменшує ринок читачів друкованих видань. Як результат, нові видавці не мають стимулу виходити на ринок, адже читацька аудиторія надто мала. Чому? Причин декілька:
- Немає компетенції як робити медіа
- Немає достатньої «нішевої» аудиторії по темі
- Одна й та ж людина читає одночасно 5–10 видань
За данними НСЖУ, низька купівельна спроможність аудиторії споживачів поки не дозволяє локальним ЗМІ бути повністю незалежними від влади або місцевого бізнесу. А для друкованих ЗМІ великим навантаженням на редакцію є поліграфічні послуги, вартість паперу та вартість поширення.
| Країна | Кількість ЗМІ* (друковані та онлайн) | Населення, тис | Кількість ЗМІ на тис населення |
| Франція | Газети друковані та електронні — 480. Журнали— 280 | 67 000 | 0, 01 |
| США | 20 тис періодичних видань, із них 1,3 тис — друкованих ЗМІ, 7,3 тис журналів | 326 000 | 0, 06 |
| Німеччина | 349 газет, 1590 журналів | 83 000 | 0, 02 |
| Італія | 800 журналів, 80 газет | 60 000 | 0, 014 |
| Швейцарія | 300 газет та журналів | 8 000 | 0, 037 |
| Україна | Газети друковані та електронні (в т.ч. інформаційні агенції) — не менше 6 тис | 42 000 | 0, 14 |
* Приблизні дані трендів
За даними Statista, ринок друкованих ЗМІ в США з 1970 по 2016 скоротився з 1750 редакцій до 1300 (тобто на 25%) та продовжує падіння приблизно на 8% у рік. Але з 2004 року по теперішній час кількість журналів зберігається приблизно на однаковому рівні.
Кількість ЗМІ в Україні перевищує показник США вдвічі, Франції — вдесятеро
Формування нового ринку
Часи цифрової журналістики вже настали в Україні. Все більше стираються межі між класичними журналістами та іншими представниками суспільства, котрі поширюють інформацію.
У справі Youth Initiative for Human Rights v. Serbia (2013) Європейський суд з прав людини зазначив дуже важливу річ: неурядові організації, які залучені до вирішення суспільно важливих питань, виконують роль «сторожового пса суспільства» — і тому їхня діяльність є такою ж важливою, як і діяльність преси. Це твердження поширюється й на блогерів. Суд пішов ще далі і у справі Gillberg v. Sweden (2012), що було також повторено у Конвенції Ради Європи з доступу до офіційних документів. Він буквально зазначив наступне: «У світі інтернету відмінності між журналістами та іншими членами суспільства швидко зникають. Не може існувати справжньої демократії без прозорості, яку громадяни можуть не лише використовувати, але й сприяти їй».
Що ж до журналістської освіти в Україні, то є популярна думка, що факультети журналістики не можуть дати сьогодні тих знань і навичок, які потрібні для роботи у «полі»
«Журналістська освіта в Україні перебуває у хронічно поганому стані, про що свідчать результати першого дослідження «Стан журналістської освіти на факультетах журналістики в Україні», яке ГО «Детектор медіа» провела у 2016 році», — коментує координаторка медіа проектів ГО «Детектор медіа», старша викладачка Могилянської Школи Журналістики Олена Демченко.
Згідно дослідження, загальні тенденції стану журналістської освіти в Україні такі:
- Високий рівень незадоволення якістю української журналістської університетської освіти з боку переважної більшості випускників вишів.
- У багатьох вишах присутня бюрократія, тиск на студентів, формалізовані стосунки по вертикалі, які негативно впливають на навчальний процес.
- У переважній більшості університетів спостерігається невідповідність університетської освіти з журналістики Болонській системі, збереження пост-радянських методів навчання.
- Низький рівень значної кількості викладацького складу, великий відсоток дисциплін «ні про що» у низці вишів.
- Філологічний напрямок освіти замість журналістської.
- Погана технічна база.
- Брак співпраці між кафедрами в межах як України, так і інших країн.
- Студенти більшості вишів вже з 2–3 року ідуть працювати, бо не отримують відповідних практичних навичок у стінах університету.
Інтелект як бізнес
Теорія ігор й так званий «медіа-кетчинґ» все ширше проникають в практику економічних рішень і досліджень, в т.ч. — завдяки Deadline. За півроку існування проекту експертами надано понад 1,2 тис коментарів у ЗМІ. Середній час для надання короткого коментаря чи репортажу становить 2–3 дні. Це можна розглядати як тренд, що допомагає підвищити ефективність планових і управлінських рішень. Медіаменеджерам слід пам’ятати, що читач психологічно втомлюється від скандалів та інтриг в новинах в будь-яких проявах та рухається до того, щоб усамітнитися з тим контентом, який йому потрібен. При цьому читач став уважнішим. Найефективніші канали комунікацій — це ті, які не використовує конкурент, але аудиторія яких найбільше відповідає суті повідомлень для товарів чи послуг.