 (1)-150x150.jpg){kind=small}
Kateryna Orlova
На 40-й день після раптової смерті Ярослава Ведмедя, в Українському Домі відбувся вечір пам’яті. На заході зібралися близькі, друзі та партнери Ярослава, щоб згадати його та поділитися спогадами.
Ярослав мав широкий світогляд і бачив далеко за межі звичного. Щоб гості могли поглянути на світ очима Ярослава, команда Postmen організувала виставку, яка відображала ключові аспекти його життя: натхнення, внутрішній світ та вплив.
Відвідувачі виставки могли погортати улюблені книги Ярослава – твори Курта Воннегута, оповідання Луіса Борхеса, роботу Тоні Джадта «Після війни» та інші. Послухати пісні R.E.M., Dolores O’Riordan, Keith Jarrett, Leonard Cohen та інших виконавців, яких він любив. Рух та подорожі також були невіддільною частиною його життя, тому на виставці були представлені спортивні нагороди, фотографії, зроблені Ярославом під час подорожей, та навіть кросівки, в яких він пробіг 171 км на ультратрейл на Монблані. За донат на його благодійну ініціативу «Мільйон на дрон» гості могли забрати фотографії ворон, які зробив Ярослав.
Важливим елементом виставки став стенд з помаранчевими стрічками. Він символізував Помаранчеву революцію, нагадуючи про вагомий вплив та внесок Ярослава в цю історію.
Бувши засновником громадської ініціативи «Помаранчева стрічка», Ярослав Ведмідь сприяв виникненню бренду «Помаранчева революція», яка визначила офіційний колір ющенківської кампанії та сприяла виникненню бренду «Помаранчева революція».
За чайною церемонією гості дивилися сторітеллінг життя Ярослава, змонтованого з його власних сториз, а також ділилися власними спогадами про нього.
«В експозиції ми хотіли розкрити особистість Ярослава, щоб відвідувачі змогли глибше побачити й зрозуміти, яким він був, що його надихало, який був його внутрішній світ і, звісно, його значний вплив на культуру, рекламу, комунікації та багато інших сфер.
Одним із хобі Ярослава було фотографувати воронів, тому саме вони стали символом експозиції – їхні силуети розміщені на стінах.
Ми не могли подумати про кращу локацію для експозиції, ніж Український дім. Ярослав любив це місце, позаяк тут ми вже робили виставкові проєкти до 150-річчя Лесі Українки та до 300-річчя Григорія Сковороди. Тому для нас це вже майже рідне місце», – розповідає Ольга Михалець, креативна продюсерка та керівниця відеопродакшену Postmen.
Катерина Загорій, Євген Стасіневич, Павло Вишебаба та інші колеги та друзі засновника Postmen розповіли історії, які підкреслили його унікальність та непересічні якості.
Олександр Тодорчук, засновник «UAnimals» та співзасновник агенції «Gres Todorchuk», поділився:
«Ярослав прагнув максимуму у всьому, за що брався. Фотографія, сад, спорт, робота – неважливо. Усюди він досягав неперевершених результатів».
Літературний критик Євген Стасіневич зазначив:
«Ярослав завжди хотів догравати до кінця. Дотискати: проект, ситуацію, проблему. Давати максимум. І трохи більше. Це потребувало значних сил. Навіть радіти життю він учився у свій спосіб: зрозумівши необхідність відпочивати та переключатися, не міг собі цього не ускладнити. Не дуже знав, як це: не докладати зусиль».
Вплив Ярослава виходив далеко за межі найближчого оточення. На вечорі пам’яті було представлено багато внутрішньої історії агенції: нагороди за національні та міжнародні фестивалі, молоток, яким Ярослав розбивав стіни, коли команда Postmen розширювала офіс. Та інші речі, які символізували проєкти агенції: від Копачів до Сковороди, від Бойового чаю до Лесі Українки, від першого робота-бібліотекаря до непальських молитовних барабанів.
«Ярослав завжди знав, ким він хоче бути, і дивовижним чином втілював у життя все, що він уявляв. Тепер це буду робити я разом з командою Postmen», – підсумувала вечір Олена Ведмідь.
Макет виставки
