Аппалач Ярославни
Дені Вільнев розповів, що вважає свою стрічку «Той, хто біжить по лезу 2049» своїм найважчим проєктом у кар’єрі та відзначає, що навряд, коли-небудь візьметься за щось схоже.
Нагадаємо, що стрічка вийшла у 2017 році та була продовженням оригінального фільму 1982 року від Рідлі Скотта, яка була знята за мотивами книги фантаста Філіпа Діка «Чи мріють андроїди про електричних овець?». Події картини відбуваються у Лос-Анджелесі у 2019 році, де суспільство поділене на дві частини — людей та репликантів.
З інтерв’ю Дені Вільнева для The Hollywood Reporter можна припустити, що режисер змінив свою думку і тепер навряд захоче повертатися до роботи над цим всесвітом. Режисер розповів, що для нього це був найважчий проєкт у кар’єрі та у майбутньому у нього немає бажання працювати з чиїмось всесвітом знову:
«Той, хто біжить по лезу» один з моїх улюблених фільмів, і він є справжнім шедевром. Рідлі Скотт — один з моїх улюблених режисерів, і хоча він дав своє благословення, для мене було дуже важливо почути це і побачити в його очах, що він не проти того, щоб я знімав цей фільм в той час. Але я постійно думав про оригінальний фільм, коли знімав «Той, хто біжить по лезу 2049». Це було неможливо не робити. Тож «2049» був справді любовним листом до першого фільму, але це був, безумовно, один з найскладніших проєктів, які я коли-небудь робив, і я не думаю, що коли-небудь знову наближуся до чужого всесвіту.
Вільнев також додає, що навіть зараз іноді прокидається вночі з думкою: «Чому я це зробив?». Режисер відзначив, що свого часу відмовився від кількох схожих масштабних проєктів, однак відзначив, що у випадку з «Тим, хто біжить по лезу 2049» це був той проєкт, який був «вартий того, щоб ризикнути втратити все».
Загалом дійсно цей ризик був вартий того, адже успіх цієї стрічки дозволив Вільневу втілити свою юнацьку мрію — екранізувати «Дюну» Френка Герберта. Відзначимо, що наразі у прокаті уже є «Дюна: Частина друга», яка завершує адаптацію першого роману від Дені Вільнева.