fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

⚽️ Taras Stepanenko: Ja ne vmiju nasolodžuvatyś peremogamy. Vidrazu dumaju pro nastupnyj matč

⚽️ Тарас Степаненко: Я не вмію насолоджуватись перемогами. Відразу думаю про наступний матч
«Pomylytysja aby vygraty» — novyj specprojekt golovnogo mecenatu ukraїnśkogo sportu Parimatch ta vydannja Na chasi. V mežah projektu predstavnyky ukraїnśkogo sportu, rozpovidajuť pro te, z čym svogo času ne vporalysja i jaki žyttjevi uroky zasvoїly zi svoїh nevdač.
«Помилитися аби виграти» — новий спецпроєкт головного меценату українського спорту Parimatch та видання Na chasi. В межах проєкту представники українського спорту, розповідають про те, з чим свого часу не впоралися і які життєві уроки засвоїли зі своїх невдач.
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  За підтримки головного меценату українського спорту. Parimatch. ☝🏻 У будь-якому виді спорту потрібно думати, а в професійному — поготів. Я народився та виріс у селі Велика Новосілка, Донецької області, а виріс у Запоріжжі. Уже в дитинстві зрозумів: з-поміж усіх занять — мене найбільше захоплює спорт. Я любив проводити час із друзями у дворі чи на спортивному майданчику. Щоб грати, нам всього потрібно було кілька каменів, ну або м’яч (ред. сміється). Згодом у нашому мікрорайоні зявилися спортивні секції. Спробував себе в одній із них — і загорівся. Відтоді думав тільки про футбол. Батьки не завжди були задоволені моїм вибором. Іноді мені забороняли ходити на тренування, караючи за погані оцінки. Я тоді чітко розумів, що моя успішність у школі по замовчуванню означає більше свободи у спорті. Мало хто знає, але вперше мама прийшла на мій матч, коли мені було 14. На той час я вже кілька років активно займався футболом. Раніше я не вважав здобуття освіти пріоритетом для футболіста. Але з досвідом зрозумів, що мамині поради були дуже слушні. Я вдячний, що вона змушувала мене вчитися та бути на рівні з однолітками. У будь-якому виді спорту потрібно постійно думати, а в професійному — поготів За пів року до закінчення школи я знав, що буду продовжувати футбольну карєру. . . Під час навчання я грав у запорізькому клубі Торпедо. З часом ми вийшли в плей-офф Дитячої юнацької футбольної ліги. Подивитися на мою гру прийшли тренери команди Металург-2. Після одного з турнірів мені запропонували підписати перший професійний контракт. Уже за пів року до закінчення школи я знав, що буду продовжувати футбольну карєру. Одна з умов контракту — клуб допомагав здобути вищу освіту. Дізнавшись про це, рідні сказали: Слава Богу, хоча б вивчишся в університеті. Це була їхня перша реакція. Я ж подумав: Так, дійсно непогано. Насправді у родини не було можливості заплатити за мою освіту. Оскільки клуб усе оплачував, я дозволив собі на деякий час видихнути. Мій перший гонорар — 650 гривень, я витратив на подарунок мамі. В той час на її плечі лягало моє фінансування: одяг, харчування, проїзд. Після першої зарплатні вона сказала: Давай це буде твій місячний бюджет. Так я почав дбати про себе самостійно. . . Шахтар — це завжди виклик: конкуренція, єврокубки, можливість потрапити в національну збірну. . . Моє перше знайомство з Шахтарем відбулося в 16 років. Згодом мені запропонували зіграти тестовий матч, після якого я отримав пропозицію приєднатися до команди Шахтар-3. Але мама та перший тренер Олег Миколайович наполягли на підписанні контракту із запорізьким Металургом. Через кілька років Шахтар з’явився у моєму житті вдруге. Я неодноразово чув, що мною цікавляться. Одного дня мені зателефонував президент Металурга Дворецький Ігор Володимирович і повідомив, що є можливість перейти в Шахтар. Звісно, я погодився. Моя перша офіційна гра за Шахтар відбулася в Суперкубку. Тоді ми виграли з рахунком 7:1. Ви знаєте, я можу порівняти це відчуття з першим польотом за кордон. Коли я полетів до Туреччини, то все фотографував: пальми, людей, їжу. Так і тут. Начебто все таке ж, але водночас — абсолютно інакше. Починаючи від того, як футболісти готують бутси до гри та закінчуючи самим футболом. Я дуже люблю стабільність. За карєру я зіграв багато хороших матчів і при Луческу, і при Фонсеці, і при Каштру. Незалежно від тренера, я завжди намагаюся бути на високому рівні. Як постійно говорив Мірча Луческу: Вибратися на вершину — це одна справа. Інша — на ній протриматися. 💪🏻 Після травми потрібно підвести риску й сказати: відсьогодні я починаю все заново. Раніше у Шахтаря на внутрішній стороні футболки був напис: Все заради перемоги. Я постійно виходжу на поле з цією думкою. Завдання клубу — виграти. Безліч тренерів говорять, що матчі виграються та програються не на полі, а на трибунах та в роздягальні. Думаю, це повязано з тим, як ти себе налаштуєш. Потрібно бути готовим до будь-якої команди та будь-якої гри. Тільки так досягають результатів. Потім у домашньому спортзалі самостійно проводжу друге тренування. Поки важко сказати, коли зможу повернутись у стрій, але я роблю для цього усе можливе. Усе. Знаєте, завжди потрібно бути готовим, що в якийсь момент доведеться почати все з початку. Наприклад, пройшов збори, набрав форму, зіграв матч — оп, травмувався й випав на деякий час. Після травми потрібно підвести риску й сказати: відсьогодні я починаю все заново. 🙅🏼‍♂️ Я з тих людей, які не вміють насолоджуватися перемогами. Звісно, коли команда виграє кубок — я дуже задоволений. Якщо ж це просто чергова перемога на шляху до великої мети, я намагаються зберігати холодний розум. Одна добре зіграна гра — не кінець. Потрібно відразу думати про наступний матч. Ось чому я радію за успіхи команди рідко, а от від програшів відходжу дуже довго. Часто згадую нашу поразку чеському клубу Вікторія Плзень. Той матч став для мене великим уроком. Команда суперників мала рівень нижче середнього, а ми примудрилися їй програти в плей-офф Ліги Європи. Тоді я грав у матчі-відповіді й допустився кількох помилок, які принесли два голи у наші ворота. Цей випадок завжди зі мною. Я дуже самокритичний і намагаюся аналізувати кожен програш. При Луческу ми розбирали всі матчі на мілкі деталі. Він часто докоряв за помилки. І ця критика застрявала у моїй голові як цвях у дошці. З одного боку, такий підхід іноді необхідний, а з іншого — абсолютно неправильний. Можна вказувати на помилки, але не потрібно звинувачувати в програші одну людину. З досвідом я зрозумів, чим би не займався — помилок не уникнути. Що залишається? Робити висновки, вчитися та застосовувати набутий досвід у житті. Зараз я самостійно розбираю всі матчі команди, особливо якщо це Ліга Чемпіонів. Головна мета — проаналізувати, як я можу покращити гру наступного разу. Самокритика дає значно більше, ніж критика ззовні. 🤷🏼‍♂️ Я чудово розумію, що не можу грати у футбол вічно. Комунікація в командних видах спорту надважлива. До складу Шахтаря входять багато бразильців, більшість із них не володіють ні українською, ні російською мовами. Тому я вирішив вивчити португальську. Уявімо, я граю зі своєї позиції, а попереду ще шість футболістів і два захисники — вісім осіб завжди перед моїми очима. Я бачу хто й на яку позицію може переміститися, кому віддати пас. Відповідно, знаючи мову, я можу їм щось підказати. 😇 Сьогодні моє улюблене хобі — дбати про синів та ремонтувати будинок. У мене троє синів, для яких хочеться бути найкращим прикладом. Саме тому я намагаюся поводитися правильно: слідувати ціннісним орієнтирам, любити свою справу та піклуватися про родину. Сьогодні моє улюблене хобі — дбати про синів та ремонтувати будинок. Я виріс в приватному секторі й знаю, що в будинку завжди потрібно щось робити. Зараз чиню те, що зламали діти. (ред. сміється) А якщо серйозно, я інтенсивно вивчаю іноземні мови: португальську, японську та англійську. Часу на розваги особливо немає. Поки я травмований, дозволяю собі бути більше включеним у сімейне життя. Але коли три гри на тиждень і постійні переїзди, то на буденність і самоосвіту часу бракує. Єдине, що встигаю — читати книги. Намагаюся робити це постійно. Якщо читаю біографію, написану доступною англійською, закінчую за кілька днів. Та якщо беруся за важчу книгу, яку потрібно читати зі словником і обдумувати прочитане, потребую більше часу. А ще я обожнюю біографії. Особливо мені сподобалася історія Карло Анчелотті. Також би радив ознайомитися з книгою Йохана Кройфа Моє життя. Ці видання не просто говорять: я народився і прийшов у футбол — вони розповідають про справжнє життя гравців, принципи та розвиток футболу. . ⚽️ Поради від Тараса Степаненка. ✍🏻 Вчитися на своїх помилках. .   🏃🏼‍♂️ Не стояти на місці. .   🕑 Бути дисциплінованим. . Фото: Олег Тарануха
⚽️ Taras Stepanenko: Ja ne vmiju nasolodžuvatyś peremogamy. Vidrazu dumaju pro nastupnyj matč 1

Za pidtrymky golovnogo mecenatu ukraїnśkogo sportu

Parimatch

Pro vagu znań u futboli, vidnovlennja pislja travmy, stavlennja do porazok i peremog, novi žyttjevi ambiciї ta knygy rozpovidaje zirkovyj futbolist Taras Stepanenko.

Dośje

Taras Stepanenko — 32-oh ričnyj ukraїnśkyj futbolist, pivzahysnyk i vicekapitan klubu «Šahtar». 8-razovyj Čempion Ukraїny ta 4-razovyj volodar Superkubka Ukraїny. Graveć nacionaľnoї zbirnoї Ukraїny.

⚽️ Taras Stepanenko: Ja ne vmiju nasolodžuvatyś peremogamy. Vidrazu dumaju pro nastupnyj matč 2

☝🏻 U buď-jakomu vydi sportu potribno dumaty, a v profesijnomu — pogotiv

Ja narodyvsja ta vyris u seli Velyka Novosilka, Donećkoї oblasti, a vyris u Zaporižži. Uže v dytynstvi zrozumiv: z-pomiž usih zanjať — mene najbiľše zahopljuje sport. Ja ljubyv provodyty čas iz druzjamy u dvori čy na sportyvnomu majdančyku. Ščob graty, nam vśogo potribno bulo kiľka kameniv, nu abo m’jač (red. smijeťsja). Zgodom u našomu mikrorajoni z’javylysja sportyvni sekciї. Sprobuvav sebe v odnij iz nyh — i zagorivsja. Vidtodi dumav tiľky pro futbol.

Baťky ne zavždy buly zadovoleni moїm vyborom. Inodi meni zaboronjaly hodyty na trenuvannja, karajučy za pogani ocinky. Ja todi čitko rozumiv, ščo moja uspišnisť u školi po zamovčuvannju označaje biľše svobody u sporti. Malo hto znaje, ale vperše mama pryjšla na mij matč, koly meni bulo 14. Na toj čas ja vže kiľka rokiv aktyvno zajmavsja futbolom.

Raniše ja ne vvažav zdobuttja osvity priorytetom dlja futbolista. Ale z dosvidom zrozumiv, ščo mamyni porady buly duže slušni. Ja vdjačnyj, ščo vona zmušuvala mene včytysja ta buty na rivni z odnolitkamy. U buď-jakomu vydi sportu potribno postijno dumaty, a v profesijnomu — pogotiv

Za piv roku do zakinčennja školy ja znav, ščo budu prodovžuvaty futboľnu kar'jeru

Pid čas navčannja ja grav u zaporiźkomu klubi «Torpedo». Z časom my vyjšly v plej-off Dytjačoї junaćkoї futboľnoї ligy. Podyvytysja na moju gru pryjšly trenery komandy «Metalurg-2». Pislja odnogo z turniriv meni zaproponuvaly pidpysaty peršyj profesijnyj kontrakt. Uže za piv roku do zakinčennja školy ja znav, ščo budu prodovžuvaty futboľnu kar’jeru.

⚽️ Taras Stepanenko: Ja ne vmiju nasolodžuvatyś peremogamy. Vidrazu dumaju pro nastupnyj matč 3

Odna z umov kontraktu — klub dopomagav zdobuty vyšču osvitu. Diznavšyś pro ce, ridni skazaly: «Slava Bogu, hoča b vyvčyšsja v universyteti». Ce bula їhnja perša reakcija. Ja ž podumav: «Tak, dijsno nepogano». Naspravdi u rodyny ne bulo možlyvosti zaplatyty za moju osvitu. Oskiľky klub use oplačuvav, ja dozvolyv sobi na dejakyj čas vydyhnuty.

Pojednuvaty trenuvannja ta navčannja bulo neprosto. Osoblyvo, koly rozpočavsja biľš profesijnyj etap kar’jery: zbory ta poїzdky. Universytet, išov meni nazustrič. Vykladači dozvoljaly ne vidviduvaty pary ta vykonuvaty dejaki zavdannja samostijno. Ce zručno, ale vodnočas i velyka problema — adže ne vsja samoosvita može buty jakisnoju.

⚽️ Taras Stepanenko: Ja ne vmiju nasolodžuvatyś peremogamy. Vidrazu dumaju pro nastupnyj matč 4

Mij peršyj gonorar — 650 gryveń, ja vytratyv na podarunok mami. V toj čas na її pleči ljagalo moje finansuvannja: odjag, harčuvannja, proїzd. Pislja peršoї zarplatni vona skazala: «Davaj ce bude tvij misjačnyj bjudžet». Tak ja počav dbaty pro sebe samostijno

U 17 rokiv ja potrapyv do osnovnogo skladu «Metalurga» j vidigrav šče 4 sezony. U mij čas «Metalurg» ne brav učasti v Jevrokubkah, tomu my graly zi «svoїmy». Vygraly u «Metalista», obigraly «Šahtar» ta zigraly vničyju z «Dynamo». Taki matči zapam’jatovujuťsja najbiľše.

⚽️ Taras Stepanenko: Ja ne vmiju nasolodžuvatyś peremogamy. Vidrazu dumaju pro nastupnyj matč 5

Šahtar — ce zavždy vyklyk: konkurencija, jevrokubky, možlyvisť potrapyty v nacionaľnu zbirnu

Moje perše znajomstvo z «Šahtarem» vidbulosja v 16 rokiv. Zgodom meni zaproponuvaly zigraty testovyj matč, pislja jakogo ja otrymav propozyciju pryjednatysja do komandy «Šahtar-3». Ale mama ta peršyj trener Oleg Mykolajovyč napoljagly na pidpysanni kontraktu iz zaporiźkym «Metalurgom». Čerez kiľka rokiv «Šahtar» z’javyvsja u mojemu žytti vdruge. Ja neodnorazovo čuv, ščo mnoju cikavljaťsja. Odnogo dnja meni zatelefonuvav prezydent «Metalurga» Dvorećkyj Igor Volodymyrovyč i povidomyv, ščo je možlyvisť perejty v «Šahtar». Zvisno, ja pogodyvsja.

⚽️ Taras Stepanenko: Ja ne vmiju nasolodžuvatyś peremogamy. Vidrazu dumaju pro nastupnyj matč 6

Dumaju, molodym futbolistam u pevnyj žyttjevyj period potribno robyty krok vpered. U «Metalurzi» uže ne bulo zon dlja mogo rostu. Buty vseredyni turnirnoї tablyci cikavo, koly ty tiľky počynaješ, potim — ty prosto zupynjaješsja v rozvytku. «Šahtar» stav dlja mene novym vyklykom: konkurencija, jevrokubky, možlyvisť potrapyty v nacionaľnu zbirnu ta j sam riveń komandy. Perš za vse, ja hotiv dovesty sobi, ščo gotovyj vystupaty na vysokomu rivni.

⚽️ Taras Stepanenko: Ja ne vmiju nasolodžuvatyś peremogamy. Vidrazu dumaju pro nastupnyj matč 7

Moja perša oficijna gra za «Šahtar» vidbulasja v Superkubku. Todi my vygraly z rahunkom «7:1». Vy znajete, ja možu porivnjaty ce vidčuttja z peršym poľotom za kordon. Koly ja poletiv do Tureččyny, to vse fotografuvav: paľmy, ljudej, їžu. Tak i tut. Načebto vse take ž, ale vodnočas — absoljutno inakše. Počynajučy vid togo, jak futbolisty gotujuť butsy do gry ta zakinčujučy samym futbolom.

⚽️ Taras Stepanenko: Ja ne vmiju nasolodžuvatyś peremogamy. Vidrazu dumaju pro nastupnyj matč 8

Ja duže ljublju stabiľnisť. Za kar’jeru ja zigrav bagato horošyh matčiv i pry Lučesku, i pry Fonseci, i pry Kaštru. Nezaležno vid trenera, ja zavždy namagajusja buty na vysokomu rivni. Jak postijno govoryv Mirča Lučesku: «Vybratysja na veršynu — ce odna sprava. Inša — na nij protrymatysja».

💪🏻 Pislja travmy potribno pidvesty rysku j skazaty: «vidśogodni ja počynaju vse zanovo»

Raniše u «Šahtarja» na vnutrišnij storoni futbolky buv napys: «Vse zarady peremogy». Ja postijno vyhodžu na pole z cijeju dumkoju. Zavdannja klubu — vygraty. Bezlič treneriv govorjať, ščo matči vygrajuťsja ta prograjuťsja ne na poli, a na trybunah ta v rozdjagaľni. Dumaju, ce pov’jazano z tym, jak ty sebe nalaštuješ. Potribno buty gotovym do buď-jakoї komandy ta buď-jakoї gry. Tiľky tak dosjagajuť rezuľtativ.

⚽️ Taras Stepanenko: Ja ne vmiju nasolodžuvatyś peremogamy. Vidrazu dumaju pro nastupnyj matč 9

Za vsju profesijnu kar’jeru ja otrymav try serjozni travmy. Ostannja — poškodžennja meniska — trapylasja v ljutomu ćogo roku. Ce stalosja pid čas matču proty «Kolosa». Narazi ja aktyvno vidnovljujusja, adže reabilitacija potrebuje biľše praci, niž zazvyčaj. Ja pryїždžaju na trenuvannja raniše za komandu. Roblju rozmynku, vpravy dlja zmicnennja kolinnogo sugloba ta bigaju.

⚽️ Taras Stepanenko: Ja ne vmiju nasolodžuvatyś peremogamy. Vidrazu dumaju pro nastupnyj matč 10

Potim u domašńomu sportzali samostijno provodžu druge trenuvannja. Poky važko skazaty, koly zmožu povernutyś u strij, ale ja roblju dlja ćogo use možlyve. Use.

Znajete, zavždy potribno buty gotovym, ščo v jakyjś moment dovedeťsja počaty vse z počatku. Napryklad, projšov zbory, nabrav formu, zigrav matč — op, travmuvavsja j vypav na dejakyj čas. Pislja travmy potribno pidvesty rysku j skazaty: «vidśogodni ja počynaju vse zanovo».

🙅🏼‍♂️ Ja z tyh ljudej, jaki ne vmijuť nasolodžuvatysja peremogamy

Zvisno, koly komanda vygraje kubok — ja duže zadovolenyj. Jakščo ž ce prosto čergova peremoga na šljahu do velykoї mety, ja namagajuťsja zberigaty holodnyj rozum. Odna dobre zigrana gra — ne kineć. Potribno vidrazu dumaty pro nastupnyj matč.

⚽️ Taras Stepanenko: Ja ne vmiju nasolodžuvatyś peremogamy. Vidrazu dumaju pro nastupnyj matč 11

Oś čomu ja radiju za uspihy komandy ridko, a ot vid prograšiv vidhodžu duže dovgo. Často zgaduju našu porazku čeśkomu klubu «Viktorija Plzeń». Toj matč stav dlja mene velykym urokom. Komanda supernykiv mala riveń nyžče seredńogo, a my prymudrylysja їj prograty v plej-off Ligy Jevropy. Todi ja grav u matči-vidpovidi j dopustyvsja kiľkoh pomylok, jaki prynesly dva goly u naši vorota. Cej vypadok zavždy zi mnoju.

Ja duže samokrytyčnyj i namagajusja analizuvaty kožen prograš. Pry Lučesku my rozbyraly vsi matči na milki detali. Vin často dokorjav za pomylky. I cja krytyka zastrjavala u moїj golovi jak cvjah u došci. Z odnogo boku, takyj pidhid inodi neobhidnyj, a z inšogo — absoljutno nepravyľnyj. Možna vkazuvaty na pomylky, ale ne potribno zvynuvačuvaty v prograši odnu ljudynu.

⚽️ Taras Stepanenko: Ja ne vmiju nasolodžuvatyś peremogamy. Vidrazu dumaju pro nastupnyj matč 12

Z dosvidom ja zrozumiv, čym by ne zajmavsja — pomylok ne unyknuty. Ščo zalyšajeťsja? Robyty vysnovky, včytysja ta zastosovuvaty nabutyj dosvid u žytti. Zaraz ja samostijno rozbyraju vsi matči komandy, osoblyvo jakščo ce Liga Čempioniv. Golovna meta — proanalizuvaty, jak ja možu pokraščyty gru nastupnogo razu. Samokrytyka daje značno biľše, niž krytyka zzovni.

🤷🏼‍♂️ Ja čudovo rozumiju, ščo ne možu graty u futbol vično

Komunikacija v komandnyh vydah sportu nadvažlyva. Do skladu «Šahtarja» vhodjať bagato brazyľciv, biľšisť iz nyh ne volodijuť ni ukraїnśkoju, ni rosijśkoju movamy. Tomu ja vyrišyv vyvčyty portugaľśku. Ujavimo, ja graju zi svojeї pozyciї, a poperedu šče šisť futbolistiv i dva zahysnyky — visim osib zavždy pered moїmy očyma. Ja baču hto j na jaku pozyciju može peremistytysja, komu viddaty pas. Vidpovidno, znajučy movu, ja možu їm ščoś pidkazaty.

Napryklad, Vitao — molodyj zahysnyk. Rosijśkoju vin ledve rozmovljaje, a ukraїnśkoju — vzagali nijak. Jakščo ja budu do ńogo kryčaty, ščo vin zrozumije? Nu, bigaje dyvak, kryčyť sobi — a tolku? Jakščo ž ja spilkujusja z nym portugaľśkoju, jomu prostiše vykonuvaty moї komandy.

Ja čudovo rozumiju, ščo ne možu graty u futbol vično. Zaraz rozmirkovuju, čym možu zajnjatysja pislja zaveršennja kar’jery. Moja družyna kategoryčno proty, ščob ja buv trenerom. Mabuť, ja b hotiv započatkuvaty svoju spravu, ale šče ne vyznačyvsja v jakij sferi.

⚽️ Taras Stepanenko: Ja ne vmiju nasolodžuvatyś peremogamy. Vidrazu dumaju pro nastupnyj matč 13

😇 Sogodni moje uljublene hobi — dbaty pro syniv ta remontuvaty budynok

U mene troje syniv, dlja jakyh hočeťsja buty najkraščym prykladom. Same tomu ja namagajusja povodytysja pravyľno: sliduvaty cinnisnym orijentyram, ljubyty svoju spravu ta pikluvatysja pro rodynu.

⚽️ Taras Stepanenko: Ja ne vmiju nasolodžuvatyś peremogamy. Vidrazu dumaju pro nastupnyj matč 14

Sogodni moje uljublene hobi — dbaty pro syniv ta remontuvaty budynok. Ja vyris v pryvatnomu sektori j znaju, ščo v budynku zavždy potribno ščoś robyty. Zaraz čynju te, ščo zlamaly dity. (red. smijeťsja) A jakščo serjozno, ja intensyvno vyvčaju inozemni movy: portugaľśku, japonśku ta anglijśku. Času na rozvagy osoblyvo nemaje. Poky ja travmovanyj, dozvoljaju sobi buty biľše vključenym u simejne žyttja. Ale koly try gry na tyždeń i postijni pereїzdy, to na budennisť i samoosvitu času brakuje.

Jedyne, ščo vstygaju — čytaty knygy. Namagajusja robyty ce postijno. Jakščo čytaju biografiju, napysanu dostupnoju anglijśkoju, zakinčuju za kiľka dniv. Ta jakščo berusja za važču knygu, jaku potribno čytaty zi slovnykom i obdumuvaty pročytane, potrebuju biľše času.

A šče ja obožnjuju biografiї. Osoblyvo meni spodobalasja istorija Karlo Ančelotti. Takož by radyv oznajomytysja z knygoju Johana Krojfa «Moje žyttja». Ci vydannja ne prosto govorjať: «ja narodyvsja i pryjšov u futbol» — vony rozpovidajuť pro spravžnje žyttja gravciv, pryncypy ta rozvytok futbolu.

⚽️ Taras Stepanenko: Ja ne vmiju nasolodžuvatyś peremogamy. Vidrazu dumaju pro nastupnyj matč 15
⚽️ Porady vid Tarasa Stepanenka

✍🏻 Včytysja na svoїh pomylkah

Cej period prohodjať, ja — zokrema. U narodi govorjať, ščo rozumnyj včytysja na čužyh pomylkah, a dureń — na svoїh. Ja ž vvažaju, ščo perš za vse, potribno včytysja na svoїh. Robyty pomylky, analizuvaty їh ta zastosovuvaty otrymanyj dosvid u majbutńomu. Ce duže važlyvo.

 

🏃🏼‍♂️ Ne stojaty na misci

Meni duže imponuje vysliv iz knygy «Alisa v kraїni Čudes». Vin zvučyť tak: «Ščob zalyšatysja na misci, potribno bigty. Ščob ruhatysja vpered, potribno bigty vdviči švydše». Perekonanyj, ljudyna musyť zavždy rozvyvatysja za buď-jakyh obstavyn.

 

🕑 Buty dyscyplinovanym

Samodyscyplina — osnovnyj bazys, jakyj meni dala dytjača futboľna škola ta sport zagalom. Ce te vminnja, jake dopomagaje pracjuvaty nezaležno vid vlasnogo bažannja j dosjagaty velykyh rezuľtativ.

Foto: Oleg Taranuha

📱 Čytajte Na chasi u Facebook i Twitter, pidpysujteś na kanal u Telegram.

Cej material vygotovleno ta rozmiščeno na komercijnij osnovi.

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: