fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

🔈 Podkast «Inše interv’ju»: Irma Vitovśka — pro serial «Lesja+Roma», ukraїnok v Italiї ta roľ moraľnogo avtorytetu naciї

🔈 Подкаст «Інше інтерв’ю»: Ірма Вітовська — про серіал «Леся+Рома», українок в Італії та роль морального авторитету нації
Vidoma ukraїnśka aktorka Irma Vitovśka stala novoju geroїneju podkastiv Volodymyra Anfimova.
Відома українська акторка Ірма Вітовська стала новою героїнею подкастів Володимира Анфімова.
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  Інше інтерв’ю з Ірмою Вітовською.   Слухати. Або на вашому улюбленому сервісі для подкастів за посиланням. Текстова версія інтерв’ю з Ірмою Вітовською. — Поклонялася вся країна. Я вам скажу, що не бачила такого успіху, ще мало хто знав, коли таксисти возять безкоштовно, коли ДАІшники вас супроводжують як охорона, коли ви приїжджаєте, донецькі бандити вас мають охорону, добровільно безкоштовно з вами ходять. Це була така народна любов, от власне народна. Мені забороняли навіть в східних і південних регіонах, навіть в місті Севастополь говорити російською, тільки щоб я була в цьому персонажі і говорила. Це було справді неймовірно, запит в Google на моє прізвище був 2 мільйони. Це було шалено. — Однак залишатися в образі веселої і трошки недалекої Лесі на все життя Ірмі Вітовській не хотілося… — В мені дуже сильно поєднується відчуття внутрішньої потреби і мотивації тоді працювати. Я не можу працювати на силу. Я насильство мала в своєму житті, коли я ґвалтувала себе і свою внутрішню невідгукуваність. В мене дуже багато таких ролей-калічок, коли ти змушений був іти, тому що треба було заробити, треба було платити кредити, треба було житло зробити, треба було… І я їх люблю, ти все одно їх шкодуєш, але вони абортовані. Це твоє було рішення. Бо викидні – це трошки інше. Були персонажі, яких ти хотів зіграти, але щось ставалось, проект заморожувався, і це саме гірше. Вибачте, я такі зараз терміни називаю. Тому що ролі – це, по суті, твої діти, тільки вони в віртуальному світі живуть. А були такі персонажі небажані, нагуляні якісь, не від серця, герої-калічки, які вводять твоє єство в конфлікт з потребою. І в мене були такі роботи, коли я приходила з роботи і надзвичайно була виснажена, я просто дивилась на ці гроші, а мені хотілося ревіти. Ти відчував себе як повією, розумієте. Але, на жаль, таке траплялось. Я думаю, що кожен актор це мав у своєму житті. У нас час такий, у нас недостатньо для тебе вибору. І на той час так взагалі не було. Леся і Рома якраз знаходилася в моєму обрії симпатій, але ви знаєте, Леся і Рома пробула 4 роки, і вона мені піднадоїла дуже сильно і нерви попила, я вже не хотіла. Я хотіла чогось іншого вже. Я дуже втомлююсь повторювати одне й те саме. І мені пропонували після Лесі і Роми подібні тільки історії, але я зрозуміла, що якщо я ще на одну піду, я більше не вирвусь. Я залишусь в таких подібних образах. І я відмовилася. Я сиділа, мені було дуже складно, в мене був кредит. Я вирішила піти і зробити зусилля над собою, не йти на компроміс. І вже коли мені, мушу згадати нашого режисера Анатолія Матешка, він запропонував мені Акулу, я зайшла такою сексуальною стервою і після цього в мене було теж, я тільки народила, був Лист очікування від Андрія Черних, який приніс мені другий Телетріумф після Лесі і Роми. Теж така стервозна, холена жінка з негативним... Хоча я її завжди виправдовую. І в мене вже пішли такі персонажі. І тоді я відмовлялася вже і від цих. І розумієте, я не можу довго бути в одному напрямку. Воно мені набридає, нецікаво, і тоді я починаю проституйовуватись. Вмикати підсвідомо штамп номер 304. І, власне, мене врятувало, що велике кіно я зайшла не проштампована. — Я боялася, як же це з маскою бути ізольованою від усієї емоційної природи, що стосується крупного плану. Але очима довелося добить цю всю історію. Але це цікаво і амбітно зіграти в половину віку вперед. В Україні ще ніхто такого не робив, мається на увазі у великому такому форматі кіно. Можливо, робили, але на той час ніхто ще так не стартував. Тим більше, персонаж не просто бабуся, а персонаж дещо стихійного символу українських жінок з села, які пережили всі тоталітарні режими, голодомори і ще й можуть постояти, знають, що таке вбити, різати, крушити. Це інше, це скоріше баба-дідо, вони брали на себе функції чоловіків, яких знищили. Отже, це зовсім інша історія, це не просто бабуся весела така. — Я буквально цими словами розповідав своїй мамі. Ми з нею, до речі, разом дивилися Мої думки тихі. А сьогодні я їй рекомендував подивитися фільм Брама і розповідав буквально вашими словами, що це за бабуся, що це не просто бабуся. — Це така здичавіла мавка на момент того, що вона ще й ізольована в лісі, наприклад. Якась валькірія, але народного, де поєднано язицький і божий світ. Вона говорить і з Богородицею, і з русалками, і зі світом темним, і світлим. Люди, які були позбавлені, а культурі поліській це збереглося, тому що гуцули і етнографічні групи, які важкодоступні були, коли офіційна церква намагалася зробити консервативний порядок, так як вони мали таку природу, доступу до них було важко, у них більше збереглось поєднання, коли вони християнство прийняли всією душею, але і зберегли це своє язицтво. І воно поєдналося в унікальну для України палітру. І, власне, в цьому є точка відліку для цієї жінки, це великий багаж знань, досвіду всіх поколінь у цьому. І, крім того, людина прожила майже 10 років сама, вона навчилась полювати, сама давала собі раду, лікувалась травами. А коли людина сама, ми знаємо, Робінзон і все, він входить в метафізичне спілкування з природою, де він вже починає ніби розшифровувати мову рослин і птахів, тварин, і асоціальність ця зрушує його і зовнішньо в сторону тваринного світу, і зрушує його реакції, його подачу тексту, його межі попрані, якісь людських дозволених, але залишилася справжність, чесність, порядність і цей біль, який спаскудив все життя цій жінці, починаючи від колективізації, голодоморів, Другої Світової, різних окупаційних. І вона сприймає як внутрішній агресор, корупційний елемент так званої корумпованої системи персонажів, які в цьому фільмі несуть покарання, так само, як окупанта сприймає. Тому, власне, це не зовсім бабуся, а мені пощастило зіграти такий дуже цікавий стихійний персонаж. Це стихія абсолютно. — Це італійсько-українська картина, я працювала тільки з італійцями, італійський режисер Джованні Дота. Це теж його дебют повнометражного фільму, у нього теж був досить дуже добрий короткий метр Fino alla Fine, є в Ютубі, і вони в Венеції отримали спеціальну відзнаку за цю картину. Цікавий персонаж сам Джованні, цікаві в мене колеги, я дуже подружилася, стала невід’ємною частиною цього колективу. Я грала італійською справді, я мову не знаю, я грала і вчила одночасно, текстами вчила, що говорю, інтонаційно розуміла, що. Вона не є складна мова, насправді, і просто треба сісти і вивчити. — Наскільки я знаю, ви з нуля вчили, і не просто італійську, а ще й сицилійський діалект. Скільки на то часу у вас пішло? — Ой, це все було дуже аврально. Звичайно, я почала вчити вже в вересні, коли була підготовка, кінець серпня – початок вересня. А з середини вересня я вже вивчила все. Єдина була проблема дуже складна – це найважче було, коли я характер вже вловила, і коли я плуталася, і Джованні хотів більше десь переходу в драму, а мене тягнуло десь похохмить. Я швидко вловлювала його напрямок і перебудовувалась, перебудовувала цю всю мову, яку я вже... Але найважче – це те, що кіно не знімається, як вистава, ми йдемо через першу картину, другу. Воно знімається різними інтервалами. І моя героїня, яка приїжджає на початку, вона мову вивчила в інтернеті, тобто це один рівень існування в кадрі, коли ви дуже напружені, коли у вас йде велика дія в голові, тому що ви розшифровуєте, що вам говорять, ви підшукуєте слова, коли ви героя слухаєте інакше, дивлячись в рот, водночас у вас програма, яка запускає переклад одночасний. Тобто це одна манера існування, потім, коли вона вже якийсь час перебуває, це вже інша, коли вона вже може не дивитися на рот, може чути, і тільки коли або емоційно, або дуже швидко говорить, вона знову має, і третя – коли вона абсолютно вільна і сприймає мову. — Вже не звертаєш на це увагу. —Так. І, звичайно, це знімалося хаотично, я весь час прокидалась і думала: Яка я зараз? Де цей логічний перехід? — Це дуже цікаво. Я коли готувався, прочитав про цей фільм таке, що вперше в історії світового кінематографу головна героїня великого комерційного міжнародного кіно – українка. Мені дуже цікаво, що ви відчуваєте? — Я відчуваю – боюся обосраться, знаєте. Це одна справа заявити, а друга справа – хай кіно вийде, тому що Джованні хоч і титулований, давайте подивимося, як йому дасться великий комерційний метр. Тому що в нього кіно дуже прекрасний короткий метр, але це авторське кіно, яке десь працює на велику аудиторію, десь схоже з Антоніо (Лукіча), я б сказала, в манері цього гумору поняття. Але комерційний запит отих атракціонів має трошки іншу модель. І часом дуже образні режисери в комерційному не розуміють, що тут треба простіше. Вони вже звикли бути розумними, концептуальними. Тому ми побачимо, яке вийде кіно, я сподіваюсь, кіно вийде все одно і буде добрим, а може бути дуже добрим, а може бути прекрасним. Але це кіно теж в зоні дозвілля, хоча в ньому власне десь мені по сценарію і по тому, як розвивалася історія, нагадує, пам’ятаєте романтику Південної Європи, французьких, італійських фільмів, там Фанфан-тюльпан, мелодраматичність. Де дуже багато смішного і в той самий час є авантюрна комедія. Авантюрна комедія з мелодрамою і драмою. Тому мені подобається, що ми починаємо не просто шутить, а ще й закладаємо туди справжні людські взаємини, що таке родина, що таке любов 40+, ми даємо надію жінкам і чоловікам, що в будь-який вік воно все прекрасно, як і в молодих людей, все зароджується так само, наївно і смішно. І я не хочу далі спойлерити, я вже й так вам багато відкрила, буде любов, буде смішно, буде багато, тому що головна героїня, прес-реліз вам опишу, не буду казати як, чому, вона не поїхала на заробітки, вона поїхала з іншої причини, це подивитесь в кіно. Вона потрапляє – як потрапляє теж не скажу – в серце мафії, і там все починає закручуватися. І, звичайно, хто переможе, українська жінка чи мафія – дуже строката, справжня, сицилійська, консервативна. Власне, на цьому все будується. — Клас, я вже хочу подивитись. — І на цьому це будується. Чому італійці зацікавились українкою і погодилися фінансувати? Їм сподобалась ідея, причому українка справді для них акцептована національна вже така особистість зі своїм ментальним характером, ментальними особливостями. По-перше, дуже багато змішаних шлюбів, коли в 90-ті – нульові наші жінки їхали туди дуже багато. І, на жаль, це вдарило по нашим родинам, які розвалилися, по дітям, які не отримали достатньо соціального інституту. Власне, маємо що маємо, українських жінок там багато, і українська жінка дуже активна, і єдине, що вони завжди дивуються, що українська жінка завжди хоче все знати, у всьому має бути вплив, вона завжди розбирається краще, ніж будь-хто, навіть краще, ніж президент. Вона всім керує, всім вказує, як треба робити, наказує, переконана, що від неї має крутитися ця кулька, і це, звичайно, їх полонило водночас і їх лякає в один час. Тому на часі стала героїня-українка такої історії, кому мафії давати: витримайте оце. Тому, власне, на цьому має будуватися непоганий конфлікт, і для неї теж нічого не загроза, наші жінки абсолютно, ви бачите, скільки наших жінок воює, і на Майдані наші жінки, і у владу йдуть, і в парламент, і крутять, вертять, і нормально штовхають цю країну. Можливо, іноді мені здається, що жінки ще й зберігають цю країну. — Безумовно. На всіх рівнях. — У нас українська жінка завжди була повз будь-які чоловічі консервативні хомути, на відміну від росіян, де був той Домострой страшний. Українська жінка якщо і не приймала участі в козацьких виборах, вона своєму чоловікові точно прошивала мозок, кого гетьманом робити. — Абсолютно. — Вона це робила дуже довго, системно, як гіпноз, і чоловік уже загіпнотизовано це ім’я в нього, навіть якщо він хотів руку підняти за одного, він піднімав, як собака Павлова, кинутий чіп від жінки. — Зараз це пройшло, і я зрозуміла, що Леська могла абсолютно в нашій країні стати президентом. Не Ірма Вітовська – вибрали би Леську, звичайно. Але я і не бачу для себе зараз мотивації йти в те, що робить порядок. Що таке державотворчість – це зацементування певного порядку. Моя стихійна натура не витримає. Що таке митець, справжній митець? Це той, хто завжди в конфлікті. В мене коли немає роботи, я вдома теж роблю конфлікт, я його шукаю. Це вже зарядженість кожна драматична або сценарна має конфлікт в собі. Ви так народжені, ви шукаєте мотивацію щось зламати і побудувати по-новому. Тому, власне, я дуже небезпечна для цієї історії, тому що я хороша акторка. Поганий актор не небезпечний. Він теж любить порядок, ситість і щоб правильно бабло (капало). А хороший актор, на жаль, страждає на пошук конфлікту, я можу взагалі розвалити все, і знову відбудовувати і знову розвалювати. Це буде ще гірше. Краще хай буде так, порядок. Але хороший митець завжди в конфлікті до будь-якої влади. Митець і мистецтво, згадайте, всі віки усі поети були завжди в опозиції. Вони висміювали хороших імператорів, поганих імператорів, королів. Вони завжди були на стороні вітрів, щоб нічого не застоювалось. Вони завжди були лупою, чи правда сходиться з обіцянками, як він живе. Тому мені цікавіше завжди бути по той бік. І навіть якби Петро Олексійович став президентом, я би була в опозиції до Петра Олексійовича, так само, як до будь-якого президента. — Серйозно? — Так, я вважаю, що мистецтво завжди має бути в опозиції до влади – не в опозиції, аби знести, в поганому змісті, а скоріше в опозиції як до системи сталості. А так як вони представляють систему сталості, просто контролювати може тільки митець і давати пістони. Що сказати супер, а оце ми будемо зараз тролить, і будемо тролить жорстко, тому що ми любимо це діло. — Бачите, скільки у мене там книжок – половина не перечитана. Це ще мало книг, нещодавно тільки почали робити цей стелаж, і це половина не перечитана, ще в коробках лежать. Але я ще до того багато читала... В мене в садочку знаєте, які були улюблені казки? Це були Льюїс Керролл, Міллс і Андерсен. Тобто Ріпку і Колобка ми проїхали десь в ясельній групі, мені вже було нецікаво. Цікавіші були вже ці казки, де дуже багато закладено. І Булгакова я читала в третьому класі – і була готова до нього. І Достоєвського читала в четвертому. — Нічого собі. — Я дуже рано розвивалася. Мені якось аналітика, аналітичний мозок. Я можу бути смішною серед людей, які дуже розумні. Бо я така, якби так як я, думала більшість, у нас була б інша країна, а розумних у нас і так достатньо. Я часом ще неграмотно розмовляю, тому що я часом підпадаю під свої згадки. По-перше, я була російськомовна до 19 років, я вам можу сказати, я думаю цією мовою і навіть часом послуговуюсь. Мій чоловік мені каже: Що це ти вдома перейшла на російську? А я не помічаю ці переключки. А особливо період подъездной лирики, як я називаю, підліткового, протестного, він же був з матерщиною, і я теж послуговуюсь цими словами. Так що не робіть з мене великого морального авторитету, як ми сміялися нещодавно у когось. Я є нормальна людина, якою би хотілось бачити більшість домогосподинь хоча б. А решта фахівців мають бути розумними… Станьте спонсором подкасту Інше інтервю. . Слухайте також попередній випуск подкасту: Ярослав Грицак — про свій подкаст, темну сторону наукового світу та виклик для влади. Про подкаст Інше інтервю. Від Backstreet Boys до Бернара Вербера – за час роботи на радіо Володимир Анфімов узяв понад 200 інтерв’ю. Змінивши сферу і ставши експертом з комунікацій, він так само обожнює спілкуватися з цікавими людьми. Кожен герой подкасту Інше інтерв’ю – це особистість з унікальною історією, незвичним досвідом або набором знань. В розмові з ведучим гості розповідають про свої злети та падіння, перемоги та факапи, і найголовніше, уроки, які зробили їх тими, ким вони є зараз.

«Inše interv’ju» z Irmoju Vitovśkoju

 

Pro ščo govoryly z Irmoju Vitovśkoju?

Vidoma ukraїnśka aktorka rozpovidaje pro šalenu populjarnisť, jaku їj prynis serial «Lesja+Roma», prygaduje vyklyky, ščo stojaly pered neju pid čas zjomok u fantastyčnij stričci «Brama», dilyťsja vražennjamy vid zjomok v ukraїno-italijśkomu fiľmi «Koza Nostra», a takož vidpovidaje na pytannja, čy hoče pity u polityku.

🔈 Podkast «Inše interv’ju»: Irma Vitovśka — pro serial «Lesja+Roma», ukraїnok v Italiї ta roľ moraľnogo avtorytetu naciї 1

Sluhaty

Abo na vašomu uljublenomu servisi dlja podkastiv za posylannjam.

Tekstova versija interv’ju z Irmoju Vitovśkoju

— Pryvit! Mene zvaty Volodymyr Anfimov, ce podkast «Inše interv’ju». Geroj kožnogo epizodu – ce osobystisť z unikaľnoju istorijeju, nezvyčnym dosvidom abo naborom znań. My govorymo pro zlety ta padinnja, peremogy ta fakapy, i najgolovniše, uroky, jaki zrobyly našyh geroїv tymy, kym vony je zaraz.

Ce p’jatnadcjatyj i ostannij v drugomu sezoni vypusk «Inšogo interv’ju». Ja hoču podjakuvaty usim vam za te, ščo buly zi mnoju ostanni pivroku. Okrema podjaka patronam podkastu, jaki ne tiľky moraľno, ale i materiaľno pidtrymuvaly i pidtrymujuť «Inše interv’ju». Zrobyty ce, miž inšym, nikoly ne pizno – zahoďte na Patreon.com/inshe i dolučajtesja do dobroї spravy. Osoblyvo, jakščo vam hotilosja b počuty novyj sezon «Inšogo interv’ju».

Prosto zaraz hotiv by predstavyty śogodnišnju geroїnju. Ce odna z najpopuljarnišyh i, jak na mene, najtalanovytišyh ukraїnśkyh aktorok Irma Vitovśka. Razom z miľjonamy ukraїnciv її im’ja ja vperše počuv v 2005 roci, koly na kanali ICTV počav vyhodyty peršyj v istoriї našoї kraїny ukraїnomovnyj serial «Lesja + Roma»…

— Poklonjalasja vsja kraїna. Ja vam skažu, ščo ne bačyla takogo uspihu, šče malo hto znav, koly taksysty vozjať bezkoštovno, koly DAIšnyky vas suprovodžujuť jak ohorona, koly vy pryїždžajete, donećki bandyty vas majuť ohoronu, dobroviľno bezkoštovno z vamy hodjať. Ce bula taka narodna ljubov, ot vlasne narodna. Meni zaboronjaly naviť v shidnyh i pivdennyh regionah, naviť v misti Sevastopoľ govoryty rosijśkoju, tiľky ščob ja bula v ćomu personaži i govoryla. Ce bulo spravdi nejmovirno, zapyt v Google na moje prizvyšče buv 2 miľjony. Ce bulo šaleno.

— Odnak zalyšatysja v obrazi veseloї i trošky nedalekoї Lesi na vse žyttja Irmi Vitovśkij ne hotilosja…

— V meni duže syľno pojednujeťsja vidčuttja vnutrišńoї potreby i motyvaciї todi pracjuvaty. Ja ne možu pracjuvaty na sylu. Ja nasyľstvo mala v svojemu žytti, koly ja ğvaltuvala sebe i svoju vnutrišnju nevidgukuvanisť. V mene duže bagato takyh rolej-kaličok, koly ty zmušenyj buv ity, tomu ščo treba bulo zarobyty, treba bulo platyty kredyty, treba bulo žytlo zrobyty, treba bulo… I ja їh ljublju, ty vse odno їh škoduješ, ale vony abortovani. Ce tvoje bulo rišennja. Bo vykydni – ce trošky inše. Buly personaži, jakyh ty hotiv zigraty, ale ščoś stavaloś, proekt zamorožuvavsja, i ce same girše. Vybačte, ja taki zaraz terminy nazyvaju. Tomu ščo roli – ce, po suti, tvoї dity, tiľky vony v virtuaľnomu sviti žyvuť. A buly taki personaži nebažani, naguljani jakiś, ne vid sercja, geroї-kaličky, jaki vvodjať tvoje jestvo v konflikt z potreboju. I v mene buly taki roboty, koly ja pryhodyla z roboty i nadzvyčajno bula vysnažena, ja prosto dyvylaś na ci groši, a meni hotilosja revity. Ty vidčuvav sebe jak povijeju, rozumijete. Ale, na žaľ, take trapljaloś. Ja dumaju, ščo kožen aktor ce mav u svojemu žytti. U nas čas takyj, u nas nedostatńo dlja tebe vyboru. I na toj čas tak vzagali ne bulo. «Lesja i Roma» jakraz znahodylasja v mojemu obriї sympatij, ale vy znajete, «Lesja i Roma» probula 4 roky, i vona meni pidnadoїla duže syľno i nervy popyla, ja vže ne hotila. Ja hotila čogoś inšogo vže. Ja duže vtomljujuś povtorjuvaty odne j te same. I meni proponuvaly pislja «Lesi i Romy» podibni tiľky istoriї, ale ja zrozumila, ščo jakščo ja šče na odnu pidu, ja biľše ne vyrvuś. Ja zalyšuś v takyh podibnyh obrazah. I ja vidmovylasja. Ja sydila, meni bulo duže skladno, v mene buv kredyt. Ja vyrišyla pity i zrobyty zusyllja nad soboju, ne jty na kompromis. I vže koly meni, mušu zgadaty našogo režysera Anatolija Mateška, vin zaproponuvav meni «Akulu», ja zajšla takoju seksuaľnoju stervoju i pislja ćogo v mene bulo tež, ja tiľky narodyla, buv «Lyst očikuvannja» vid Andrija Černyh, jakyj prynis meni drugyj Teletriumf pislja «Lesi i Romy». Tež taka stervozna, holena žinka z negatyvnym… Hoča ja її zavždy vypravdovuju. I v mene vže pišly taki personaži. I todi ja vidmovljalasja vže i vid cyh. I rozumijete, ja ne možu dovgo buty v odnomu naprjamku. Vono meni nabrydaje, necikavo, i todi ja počynaju prostytujovuvatyś. Vmykaty pidsvidomo štamp nomer 304. I, vlasne, mene vrjatuvalo, ščo velyke kino ja zajšla ne proštampovana.

Govorjačy pro velyke kino i Irmu Vitovśku, varto zgadaty pro fantastyčnu stričku 2017 roku «Brama». V nij na toj moment 43-rična Irma Vitovśka duže perekonlyvo zigrala babu Prisju – dyvakuvatu staru, jaka žyve u Čornobyľśkij Zoni vidčužennja razom z dońkoju i onukom. Babcja vžyvaje galjucynogenni gryby, tovaryšuje z rusalkamy i rozpovidaje, jak v molodosti za časiv vijny vidpravyla na toj svit dvanadcjaťoh nimciv.

Za roľ u cij stričci Irma Vitovśka otrymala nacionaľnu kinopremiju «Zolota Dzyğa» u nominaciї «Najkrašča aktorka». Cikavo, ščo personaž baby Prisi buv znajomyj našij geroїni po її teatraľnij roboti. Odnak zigraty cju ž roľ v kino – bulo šče tym vyklykom.

— Ja bojalasja, jak že ce z maskoju buty izoľovanoju vid usijeї emocijnoї pryrody, ščo stosujeťsja krupnogo planu. Ale očyma dovelosja dobyť cju vsju istoriju. Ale ce cikavo i ambitno zigraty v polovynu viku vpered. V Ukraїni šče nihto takogo ne robyv, majeťsja na uvazi u velykomu takomu formati kino. Možlyvo, robyly, ale na toj čas nihto šče tak ne startuvav. Tym biľše, personaž ne prosto babusja, a personaž deščo styhijnogo symvolu ukraїnśkyh žinok z sela, jaki perežyly vsi totalitarni režymy, golodomory i šče j možuť postojaty, znajuť, ščo take vbyty, rizaty, krušyty. Ce inše, ce skoriše baba-dido, vony braly na sebe funkciї čolovikiv, jakyh znyščyly. Otže, ce zovsim inša istorija, ce ne prosto babusja vesela taka.

— Ja bukvaľno cymy slovamy rozpovidav svoїj mami. My z neju, do reči, razom dyvylysja «Moї dumky tyhi». A śogodni ja їj rekomenduvav podyvytysja fiľm «Brama» i rozpovidav bukvaľno vašymy slovamy, ščo ce za babusja, ščo ce ne prosto babusja.

— Ce taka zdyčavila mavka na moment togo, ščo vona šče j izoľovana v lisi, napryklad. Jakaś vaľkirija, ale narodnogo, de pojednano jazyćkyj i božyj svit. Vona govoryť i z Bogorodyceju, i z rusalkamy, i zi svitom temnym, i svitlym. Ljudy, jaki buly pozbavleni, a kuľturi poliśkij ce zbereglosja, tomu ščo guculy i etnografični grupy, jaki važkodostupni buly, koly oficijna cerkva namagalasja zrobyty konservatyvnyj porjadok, tak jak vony maly taku pryrodu, dostupu do nyh bulo važko, u nyh biľše zberegloś pojednannja, koly vony hrystyjanstvo pryjnjaly vsijeju dušeju, ale i zberegly ce svoje jazyctvo. I vono pojednalosja v unikaľnu dlja Ukraїny palitru. I, vlasne, v ćomu je točka vidliku dlja cijeї žinky, ce velykyj bagaž znań, dosvidu vsih pokoliń u ćomu. I, krim togo, ljudyna prožyla majže 10 rokiv sama, vona navčylaś poljuvaty, sama davala sobi radu, likuvalaś travamy. A koly ljudyna sama, my znajemo, Robinzon i vse, vin vhodyť v metafizyčne spilkuvannja z pryrodoju, de vin vže počynaje niby rozšyfrovuvaty movu roslyn i ptahiv, tvaryn, i asociaľnisť cja zrušuje jogo i zovnišńo v storonu tvarynnogo svitu, i zrušuje jogo reakciї, jogo podaču tekstu, jogo meži poprani, jakiś ljudśkyh dozvolenyh, ale zalyšylasja spravžnisť, česnisť, porjadnisť i cej biľ, jakyj spaskudyv vse žyttja cij žinci, počynajučy vid kolektyvizaciї, golodomoriv, Drugoї Svitovoї, riznyh okupacijnyh. I vona spryjmaje jak vnutrišnij agresor, korupcijnyj element tak zvanoї korumpovanoї systemy personaživ, jaki v ćomu fiľmi nesuť pokarannja, tak samo, jak okupanta spryjmaje. Tomu, vlasne, ce ne zovsim babusja, a meni poščastylo zigraty takyj duže cikavyj styhijnyj personaž. Ce styhija absoljutno.

Jakščo vy raptom šče ne bačyly cej fiľm, obov’jazkovu radžu jogo peregljanuty. Ščopravda bažano ne pered snom. A ot stričku, jaka prynesla Irmi Vitovśki drugu «Zolotu Dzyğu» – «Moї dumky tyhi» – možna dyvytysja u buď-jakyj čas doby i ne perežyvaty za jakisť snu. Svogo času informaciї pro cej povnometražnyj debjut režysera Antonio Lukiča bulo tak bagato u informacijnomu prostori, ščo pid čas našoї rozmovy z Irmoju my majže pro ńogo ne zgaduvaly. A ot na čomu zupynylysja detaľno, tak ce na stričci, jaka tiľky maje pobačyty svit. Jdeťsja pro fiľm «Koza nostra», v jakomu Irma Vitovśka zigrala roľ ukraїnky, ščo opynjajeťsja v serci italijśkoju mafiї.

— Ce italijśko-ukraїnśka kartyna, ja pracjuvala tiľky z italijcjamy, italijśkyj režyser Džovanni Dota. Ce tež jogo debjut povnometražnogo fiľmu, u ńogo tež buv dosyť duže dobryj korotkyj metr Fino alla Fine, je v Jutubi, i vony v Veneciї otrymaly speciaľnu vidznaku za cju kartynu. Cikavyj personaž sam Džovanni, cikavi v mene kolegy, ja duže podružylasja, stala nevid’jemnoju častynoju ćogo kolektyvu. Ja grala italijśkoju spravdi, ja movu ne znaju, ja grala i včyla odnočasno, tekstamy včyla, ščo govorju, intonacijno rozumila, ščo. Vona ne je skladna mova, naspravdi, i prosto treba sisty i vyvčyty.

— Naskiľky ja znaju, vy z nulja včyly, i ne prosto italijśku, a šče j sycylijśkyj dialekt. Skiľky na to času u vas pišlo?

— Oj, ce vse bulo duže avraľno. Zvyčajno, ja počala včyty vže v veresni, koly bula pidgotovka, kineć serpnja – počatok veresnja. A z seredyny veresnja ja vže vyvčyla vse. Jedyna bula problema duže skladna – ce najvažče bulo, koly ja harakter vže vlovyla, i koly ja plutalasja, i Džovanni hotiv biľše deś perehodu v dramu, a mene tjagnulo deś pohohmyť. Ja švydko vlovljuvala jogo naprjamok i perebudovuvalaś, perebudovuvala cju vsju movu, jaku ja vže… Ale najvažče – ce te, ščo kino ne znimajeťsja, jak vystava, my jdemo čerez peršu kartynu, drugu. Vono znimajeťsja riznymy intervalamy. I moja geroїnja, jaka pryїždžaje na počatku, vona movu vyvčyla v interneti, tobto ce odyn riveń isnuvannja v kadri, koly vy duže napruženi, koly u vas jde velyka dija v golovi, tomu ščo vy rozšyfrovujete, ščo vam govorjať, vy pidšukujete slova, koly vy geroja sluhajete inakše, dyvljačyś v rot, vodnočas u vas programa, jaka zapuskaje pereklad odnočasnyj. Tobto ce odna manera isnuvannja, potim, koly vona vže jakyjś čas perebuvaje, ce vže inša, koly vona vže može ne dyvytysja na rot, može čuty, i tiľky koly abo emocijno, abo duže švydko govoryť, vona znovu maje, i tretja – koly vona absoljutno viľna i spryjmaje movu.

— Vže ne zvertaješ na ce uvagu.

—Tak. I, zvyčajno, ce znimalosja haotyčno, ja veś čas prokydalaś i dumala: «Jaka ja zaraz? De cej logičnyj perehid?»

— Ce duže cikavo. Ja koly gotuvavsja, pročytav pro cej fiľm take, ščo vperše v istoriї svitovogo kinematografu golovna geroїnja velykogo komercijnogo mižnarodnogo kino – ukraїnka. Meni duže cikavo, ščo vy vidčuvajete?

— Ja vidčuvaju – bojusja «obosraťsja», znajete. Ce odna sprava zajavyty, a druga sprava – haj kino vyjde, tomu ščo Džovanni hoč i tytulovanyj, davajte podyvymosja, jak jomu dasťsja velykyj komercijnyj metr. Tomu ščo v ńogo kino duže prekrasnyj korotkyj metr, ale ce avtorśke kino, jake deś pracjuje na velyku audytoriju, deś shože z Antonio (Lukiča), ja b skazala, v maneri ćogo gumoru ponjattja. Ale komercijnyj zapyt otyh atrakcioniv maje trošky inšu modeľ. I časom duže obrazni režysery v komercijnomu ne rozumijuť, ščo tut treba prostiše. Vony vže zvykly buty rozumnymy, konceptuaľnymy. Tomu my pobačymo, jake vyjde kino, ja spodivajuś, kino vyjde vse odno i bude dobrym, a može buty duže dobrym, a može buty prekrasnym. Ale ce kino tež v zoni dozvillja, hoča v ńomu vlasne deś meni po scenariju i po tomu, jak rozvyvalasja istorija, nagaduje, pam’jatajete romantyku Pivdennoї Jevropy, francuźkyh, italijśkyh fiľmiv, tam «Fanfan-tjuľpan», melodramatyčnisť. De duže bagato smišnogo i v toj samyj čas je avantjurna komedija. Avantjurna komedija z melodramoju i dramoju. Tomu meni podobajeťsja, ščo my počynajemo ne prosto «šutyť», a šče j zakladajemo tudy spravžni ljudśki vzajemyny, ščo take rodyna, ščo take ljubov 40+, my dajemo nadiju žinkam i čolovikam, ščo v buď-jakyj vik vono vse prekrasno, jak i v molodyh ljudej, vse zarodžujeťsja tak samo, naїvno i smišno. I ja ne hoču dali spojleryty, ja vže j tak vam bagato vidkryla, bude ljubov, bude smišno, bude bagato, tomu ščo golovna geroїnja, pres-reliz vam opyšu, ne budu kazaty jak, čomu, vona ne poїhala na zarobitky, vona poїhala z inšoї pryčyny, ce podyvyteś v kino. Vona potrapljaje – jak potrapljaje tež ne skažu – v serce mafiї, i tam vse počynaje zakručuvatysja. I, zvyčajno, hto peremože, ukraїnśka žinka čy mafija – duže strokata, spravžnja, sycylijśka, konservatyvna. Vlasne, na ćomu vse budujeťsja.

— Klas, ja vže hoču podyvytyś.

— I na ćomu ce budujeťsja. Čomu italijci zacikavylyś ukraїnkoju i pogodylysja finansuvaty? Їm spodobalaś ideja, pryčomu ukraїnka spravdi dlja nyh akceptovana nacionaľna vže taka osobystisť zi svoїm mentaľnym harakterom, mentaľnymy osoblyvostjamy. Po-perše, duže bagato zmišanyh šljubiv, koly v 90-ti – nuľovi naši žinky їhaly tudy duže bagato. I, na žaľ, ce vdarylo po našym rodynam, jaki rozvalylysja, po ditjam, jaki ne otrymaly dostatńo sociaľnogo instytutu. Vlasne, majemo ščo majemo, ukraїnśkyh žinok tam bagato, i ukraїnśka žinka duže aktyvna, i jedyne, ščo vony zavždy dyvujuťsja, ščo ukraїnśka žinka zavždy hoče vse znaty, u vśomu maje buty vplyv, vona zavždy rozbyrajeťsja krašče, niž buď-hto, naviť krašče, niž prezydent. Vona vsim keruje, vsim vkazuje, jak treba robyty, nakazuje, perekonana, ščo vid neї maje krutytysja cja kuľka, i ce, zvyčajno, їh polonylo vodnočas i їh ljakaje v odyn čas. Tomu na časi stala geroїnja-ukraїnka takoї istoriї, komu mafiї davaty: vytrymajte oce. Tomu, vlasne, na ćomu maje buduvatysja nepoganyj konflikt, i dlja neї tež ničogo ne zagroza, naši žinky absoljutno, vy bačyte, skiľky našyh žinok vojuje, i na Majdani naši žinky, i u vladu jduť, i v parlament, i krutjať, vertjať, i normaľno štovhajuť cju kraїnu. Možlyvo, inodi meni zdajeťsja, ščo žinky šče j zberigajuť cju kraїnu.

— Bezumovno. Na vsih rivnjah.

— U nas ukraїnśka žinka zavždy bula povz buď-jaki čoloviči konservatyvni homuty, na vidminu vid rosijan, de buv toj Domostroj strašnyj. Ukraїnśka žinka jakščo i ne pryjmala učasti v kozaćkyh vyborah, vona svojemu čolovikovi točno prošyvala mozok, kogo geťmanom robyty.

— Absoljutno.

— Vona ce robyla duže dovgo, systemno, jak gipnoz, i čolovik uže zagipnotyzovano ce im’ja v ńogo, naviť jakščo vin hotiv ruku pidnjaty za odnogo, vin pidnimav, jak sobaka Pavlova, kynutyj čip vid žinky.

Cikavo, a čy bačyť v kerivnij roli Irma Vitovśka sebe? Ščo dumaje z pryvodu zminy profesiї? Pro ce pogovorymo za myť. A prosto zaraz hoču skazaty spasybi našym informacijnym partneram – Nachasi. Ce onlajn vydannja pro vse, ščo cikavyť sučasnogo ukraїncja — vid pidpryjemnyctva ta startapiv do kuľtury ta urbanistyky. Zahoďte. Nachasi.com. Do reči, za cijeju ž adresoju možete znajty tekstovi versiї podkastu «Inše interv’ju».

A my prodovžujemo. V odnomu staromu interv’ju Irmu Vitovśku zapytaly, čy ne hoče vona v polityku. Aktorka vidpovila, ščo dopoky її asocijujuť z Leseju z serialu – ni. Pid čas našoї rozmovy nagadav Irmi ce interv’ju i zapytav – čy ne zminyla dumku za ci roky?

— Zaraz ce projšlo, i ja zrozumila, ščo Leśka mogla absoljutno v našij kraїni staty prezydentom. Ne Irma Vitovśka – vybraly by Leśku, zvyčajno. Ale ja i ne baču dlja sebe zaraz motyvaciї jty v te, ščo robyť porjadok. Ščo take deržavotvorčisť – ce zacementuvannja pevnogo porjadku. Moja styhijna natura ne vytrymaje. Ščo take myteć, spravžnij myteć? Ce toj, hto zavždy v konflikti. V mene koly nemaje roboty, ja vdoma tež roblju konflikt, ja jogo šukaju. Ce vže zarjadženisť kožna dramatyčna abo scenarna maje konflikt v sobi. Vy tak narodženi, vy šukajete motyvaciju ščoś zlamaty i pobuduvaty po-novomu. Tomu, vlasne, ja duže nebezpečna dlja cijeї istoriї, tomu ščo ja horoša aktorka. Poganyj aktor ne nebezpečnyj. Vin tež ljubyť porjadok, sytisť i ščob pravyľno bablo (kapalo). A horošyj aktor, na žaľ, straždaje na pošuk konfliktu, ja možu vzagali rozvalyty vse, i znovu vidbudovuvaty i znovu rozvaljuvaty. Ce bude šče girše. Krašče haj bude tak, porjadok. Ale horošyj myteć zavždy v konflikti do buď-jakoї vlady. Myteć i mystectvo, zgadajte, vsi viky usi poety buly zavždy v opozyciї. Vony vysmijuvaly horošyh imperatoriv, poganyh imperatoriv, koroliv. Vony zavždy buly na storoni vitriv, ščob ničogo ne zastojuvaloś. Vony zavždy buly lupoju, čy pravda shodyťsja z obicjankamy, jak vin žyve. Tomu meni cikaviše zavždy buty po toj bik. I naviť jakby Petro Oleksijovyč stav prezydentom, ja by bula v opozyciї do Petra Oleksijovyča, tak samo, jak do buď-jakogo prezydenta.

— Serjozno?

— Tak, ja vvažaju, ščo mystectvo zavždy maje buty v opozyciї do vlady – ne v opozyciї, aby znesty, v poganomu zmisti, a skoriše v opozyciї jak do systemy stalosti. A tak jak vony predstavljajuť systemu stalosti, prosto kontroljuvaty može tiľky myteć i davaty pistony. Ščo skazaty super, a oce my budemo zaraz trolyť, i budemo trolyť žorstko, tomu ščo my ljubymo ce dilo.

Nu a pid kineć našoї rozmovy trolyty Irma počala vže samu sebe. Zokrema, obraz moraľnogo avtorytetu naciї, jakij їj inkoly namagajuťsja nav’jazuvaty… A počalosja vse z knyžok, jaki znahodjaťsja v її kabineti.

— Bačyte, skiľky u mene tam knyžok – polovyna ne perečytana. Ce šče malo knyg, neščodavno tiľky počaly robyty cej stelaž, i ce polovyna ne perečytana, šče v korobkah ležať. Ale ja šče do togo bagato čytala… V mene v sadočku znajete, jaki buly uljubleni kazky? Ce buly Ljuїs Kerroll, Mills i Andersen. Tobto «Ripku» i «Kolobka» my proїhaly deś v jaseľnij grupi, meni vže bulo necikavo. Cikaviši buly vže ci kazky, de duže bagato zakladeno. I Bulgakova ja čytala v treťomu klasi – i bula gotova do ńogo. I Dostojevśkogo čytala v četvertomu.

— Ničogo sobi.

— Ja duže rano rozvyvalasja. Meni jakoś analityka, analityčnyj mozok. Ja možu buty smišnoju sered ljudej, jaki duže rozumni. Bo ja taka, jakby tak jak ja, dumala biľšisť, u nas bula b inša kraїna, a rozumnyh u nas i tak dostatńo. Ja časom šče negramotno rozmovljaju, tomu ščo ja časom pidpadaju pid svoї zgadky. Po-perše, ja bula rosijśkomovna do 19 rokiv, ja vam možu skazaty, ja dumaju cijeju movoju i naviť časom poslugovujuś. Mij čolovik meni kaže: «Ščo ce ty vdoma perejšla na rosijśku?» A ja ne pomičaju ci pereključky. A osoblyvo period «podъezdnoj lyryky», jak ja nazyvaju, pidlitkovogo, protestnogo, vin že buv z materščynoju, i ja tež poslugovujuś cymy slovamy. Tak ščo ne robiť z mene velykogo moraľnogo avtorytetu, jak my smijalysja neščodavno u kogoś. Ja je normaľna ljudyna, jakoju by hotiloś bačyty biľšisť domogospodyń hoča b. A rešta fahivciv majuť buty rozumnymy…

Druzi, ce vse na śogodni. Drugyj sezon podkastu «Inše interv’ju» zaveršeno. Ja hoču podjakuvaty usim patronam ta gerojam podkastu, a takož ljudjam, jaki dopomagaly jogo robyty – Oleksiju Nežykovu, Roksolani Makar, a takož okrema podjaka moїj družyni – Oleni Murahovśkij za pidtrymku.

Jakščo vy hočete, aby vyjšov tretij sezon «Inšogo interv’ju» – dajte meni znaty. Napyšiť pro ce v komentarjah na našij storinci v FB, u vidgukah na Apple Podcasts abo v našomu Telegram kanali. A jakščo vaše bažannja dijsno velyke, todi zaprošuju vas staty patronom «Inšogo interv’ju» i pidtrymaty podkast nevelykym donejtom.

Z vamy buv Volodymyr Anfimov, počujemosja!

Stańte sponsorom podkastu «Inše interv'ju»

Proponujemo najtrendovišyj ta najefektyvnišyj format integraciї. Za doslidžennjam Nielsen, reklama v podkasti u 4,4 raza efektyvniša za vizuaľnu reklamu.

U vypadku sponsorstva «Inšogo interv’ju» vy otrymujete podvijnu diju: audioreklama v podkasti ta vizuaľna reklama na sajti z garantovanymy peregljadamy ta prosluhovuvannjamy.

Cikavo? Dyviťsja detali za posylannjam ta pyšiť nam na poštu — [email protected]

Sluhajte takož poperednij vypusk podkastu: Jaroslav Grycak — pro svij podkast, temnu storonu naukovogo svitu ta vyklyk dlja vlady🔈 Podkast «Inše interv’ju»: Irma Vitovśka — pro serial «Lesja+Roma», ukraїnok v Italiї ta roľ moraľnogo avtorytetu naciї 2🔈 Podkast «Inše interv’ju»: Jaroslav Grycak — pro svij podkast, temnu storonu naukovogo svitu ta vyklyk dlja vlady.

Inši podkasty možna znajty pid speciaľnym tegom «Inše interv’ju».

Pro podkast «Inše interv’ju»

Vid Backstreet Boys do Bernara Verbera – za čas roboty na radio Volodymyr Anfimov uzjav ponad 200 interv’ju. Zminyvšy sferu i stavšy ekspertom z komunikacij, vin tak samo obožnjuje spilkuvatysja z cikavymy ljuďmy. Kožen geroj podkastu «Inše interv’ju» – ce osobystisť z unikaľnoju istorijeju, nezvyčnym dosvidom abo naborom znań. V rozmovi z vedučym gosti rozpovidajuť pro svoї zlety ta padinnja, peremogy ta fakapy, i najgolovniše, uroky, jaki zrobyly їh tymy, kym vony je zaraz.

📱 Čytajte Na chasi u Facebook i Twitter, pidpysujteś na kanal u Telegram.

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: