fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

🤼‍♂️ Valerij Andrejcev: «Jakby na Olimpiadi ja vygrav zoloto, ne znaju, čy bula b u mene motyvacija dali rozvyvatysja u sporti»

🤼‍♂️ Валерій Андрейцев: «Якби на Олімпіаді я виграв золото, не знаю, чи була б у мене мотивація далі розвиватися у спорті»
«Pomylytysja aby vygraty» — novyj specprojekt golovnogo mecenatu ukraїnśkogo sportu Parimatch ta vydannja Na chasi. V mežah projektu predstavnyky ukraїnśkogo sportu, rozpovidajuť pro te, z čym svogo času ne vporalysja i jaki žyttjevi uroky zasvoїly zi svoїh nevdač.
«Помилитися аби виграти» — новий спецпроєкт головного меценату українського спорту Parimatch та видання Na chasi. В межах проєкту представники українського спорту, розповідають про те, з чим свого часу не впоралися і які життєві уроки засвоїли зі своїх невдач.
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  За підтримки головного меценату українського спорту. Parimatch. Про ціну помилки, якої допустився під час найважливішої спортивної події свого життя — перших Олімпійських іграх, про травму, яка змусила зробити перерву тривалістю два роки у великому спорті, про чемпіонський спосіб життя та велику любов до України — розповідає видатний український борець вільного стилю Валерій Андрейцев. 🏆 Інтерес до боротьби виник з першими маленькими перемогами. Я народився в селищі міського типу Козелець, що на Чернігівщині. Коли мені було 10 років, ми з родиною переїхали до міста Малина Житомирської області. Там я почав займатися в секції вільної боротьби у тренера Анатолія Задорожного. По правді, перших років три мені зовсім не подобалася боротьба. Адже я прийшов у зал, де хлопці вже довго тренувалися і мали значну перевагу. Тільки після кількарічних тренувань, я почав перемагати на внутрішніх сутичках. Тоді й відчув, що мені починає подобатись. Інтерес до боротьби виник з першими маленькими перемогами. Згодом почали зявлятись грамоти, медалі та кубки. Ну а що дитині ще потрібно було, принаймні у той час? Так, непомітно для себе я втягнувся саме в цей вид спорту. Мушу визнати, мені дуже пощастило з першим тренером Анатолієм Олександровичем. Він знав усе про хлопців, яких тренував. Спілкувався з їхніми батьками та вчителями. Прагнув зібрати групу сильних спортсменів і постійно нас мотивував. Він не знав, ким ми виростимо і чого досягнемо, але часто запитував: Ви будете олімпійськими чемпіонами?. І ми відповідали: Так, будемо!. Олімпіада? Яка вона? Де вона відбувається? Ніхто тоді ще не знав. Але ми були певні, що колись точно поїдемо на Олімпійські ігри. Це той момент, який просто потрібно відчувати. Думаю, через це я й затримався у боротьбі та зробив її частиною свого життя. . . На той час для спорту, по суті, не потрібно було багато. Якщо в тебе є шорти футболка і кеди — то у тебе є форма для тренування. Їздити на змагання допомагали батьки та юнацька спортивна школа. Скільки на це потрібно? Сідаєш в електричку та їдеш. Якщо ти дійсно хочеш чимось займатися, у моєму випадку — спортом, то зробиш для цього усе можливе. Є безліч безоплатних секцій, гуртків та залів. Бо успіху, зазвичай, досягає той, хто щось робить. 📚 Знання — це те, що у вас ніхто ніколи не відбере. Після закінчення школи, за порадою тата, я вступив до Ірпінської податкової академії на факультет бухгалтерського обліку та аудиту. І лише через місяць після вступу зрозумів, що облік та аудит — це бухгалтерія. Тоді подумав: О, буду бухгалтером, круто! (ред. сміється). Графік був напруженим: з ранку до обіду на парах, потім на електричці добирався на тренування в Київ. Дорога в обидва боки подекуди займала чотири години. Тренування тривало весь вечір. Після — повертався в гуртожиток і майже до ранку готувався до пар. На сон залишалося максимум 3-6 годин. Часто досипав у транспорті, якщо мав кілька вільних хвилин. У 2006 році, коли мені було 19, переді мною постала серйозна дилема — займатися далі спортом чи віддатися повністю навчанню. Я вирішив взяти академічну відпустку, щоб увесь наступний рік присвятити боротьбі та подивитися на результати. Якщо у мене щось вийде — оберу спорт. Якщо ні, то піду працювати за фахом. По факту, цей рік визначив моє майбутнє. У 2007 році я виграв чемпіонати України, Європи та світу серед молоді й отримав місце в національній збірній. . . Того ж року вступив до Національного університету фізичного виховання і спорту на стаціонар і паралельно навчався на заочній формі в податковій академії. Поєднувати тренування та навчання в двох університетах виявилося дуже важко. Чесно, мені більше подобалося навчання у спортивній сфері. Оскільки маєш змогу бачити картинку з обох сторін: як з практичної, так і з теоретичної. Коли ти розширюєш свій горизонт — у тебе формується критична думка. З часом ти починаєш розуміти важливі процеси та можеш допомогти не лише собі, а й іншим. . . Я кайфую, коли даю поради товаришам і бачу, що вони працюють. Оскільки мій досвід і мої знання приносять результат. 💪🏻 Бути в трійці мріяли тисячі спортсменів, а вийшло у мене. У травні 2012 року я виграв срібло на чемпіонаті Європи у Белграді й поїхав на Олімпійські ігри до Лондона. Золото — це була моя ціль. Однак, у фіналі програв американському супернику у два очка і здобув срібло. Пізніше, аналізуючи поєдинок, зрозумів, що допустився помилки: не дослухався до порад тренерів і обрав не зовсім правильну тактику. Було дуже прикро. Тобі випав шанс стати олімпійським чемпіоном, а ти не використав його повною мірою, бо зробив неправильний вибір. Звісно, з часом усе забуваєш і насолоджуєшся тим, що є. Я — срібний призер Олімпійських ігор. Бути в трійці мріяли тисячі спортсменів, а вийшло у мене. Якби Олімпіаді я виграв золото, не знаю, чи була б у мене мотивація далі розвиватися у спорті. Коли в тебе уже є золота медаль, ти думаєш Навіщо все це? У мене й так уже є золото. А коли медалі немає, то її дуже хочеться. І ти працюєш, щоб її отримати. Працюєш на результат. . . Це дуже важко. Дякувати Богу, підтримці близьких та тренерів мені вдалося впоратися із цим етапом почати перемагати. ☝🏻 Потрібно розуміти, коли можна виходити з травмою на килим, а коли — ні. У 2016 році я поїхав на Олімпійські ігри до Ріо. В одній восьмій фіналу, здолавши представника Киргизстану, я отримав травму ноги — розрив зв’язки. Це вплинуло на всі наступні виступи. Не підозрюючи про серйозність травми, я вийшов на килим і продовжив боротися за бронзу. Під час сутички відчув, що хруснула й інша нога. Тоді до перемоги залишався лише один прийом — поставити суперника на коліна, отримати два бали та забрати медаль. А я стояв і розумів, що просто не можу рухатися. . . Пізніше, кілька разів переглядав запис того поєдинку. На відео зовсім не видно, що щось болить, хоча біль був нестерпним. Мені пропонували відмовитися від останнього бою, адже я уже дійшов до бронзового фіналу. Та я не планував здаватися та втрачати таку можливість. Хоч тоді мені й не вдалося виграти жодної медалі, вдома на мене чекала найкраща нагорода у моєму житті. У день відкриття Олімпійських ігор дружина подарувала мені сина Богдана. Після повернення додому мені знадобилося два роки, щоб відновитися та повернутись у спорт. Довгий час відчував страх, що травма може повторитися. Наприклад, я борюся з суперником і прибираю ногу. Тренер робить мені зауваження, що я не маю її прибирати. Але організм вмикає захисний рефлекс. Звісно, боротьба — це дуже травмуючий вид спорту. Хлопці часто тренуються з травмами. Але завжди потрібно розуміти, коли можна виходити з травмою на калим, а коли — ні. Завдяки знанням та досвіду, тепер знаю багато способів, як попередити травмування. Більшість спортсменів олімпійських видів спорту базово готові до того, що будуть отримувати травми і розуміють, що здобувають нагороди ціною власного здоровя. 👍🏻 Боротьба дозволяє заробити щось значно цінніше, ніж гроші. Кожен вид спорту дозволяє отримати додаткові матеріальні винагороди. Десь менше, десь більше. Боротьба ж дозволяє заробити щось цінніше, ніж просто гроші: знання та людські стосунки. Борцівська спільнота — дуже дружня. А нашою візитівкою є зламані вуха (ред. сміється), які можуть тобі допомогти в будь-якій країні світу отримати щире та шанобливе ставлення. Спорт — це унікальне явище, яке дозволяє мені розвиватись різнобічно: не тільки як спортсмену, але й як людині. Під час поїздок на змагання в інші країн, я можу пізнавати різні культури та спілкуватися з цікавими людьми. Це дає можливість отримувати інформацію про світ з першоджерел. . . Кілька разів мені пропонували покинути боротьбу і перейти в ММА, оскільки, там можна заробити значно більше. Але я хочу віддаватися улюбленій справі та вдосконалювати її своїми знанням та досвідом. Крім цього, відчуваю, що сказав ще не все. Моя головна ціль — це золото на олімпійських іграх. Тому і продовжую працювати й готуватися до Олімпіади в Токіо, яка запланована на липень цього року. 👐🏻 Мені дуже важко змінювати те, ким я є і що люблю. Мені не раз пропонували виступати за національні збірні інших країн та отримувати солідні гонорари. Можливо, раніше, коли в мене формувався світогляд і не було усвідомлення про те, що таке Батьківщина — я би погодився. Але після усіх випробувань, коли стаєш на пєдестал і лунає гімн України на чемпіонатах Європи та світу, з’являються особливі почуття. Їх важко проміняти на будь-що. Мені дуже важко змінювати те, ким я є і що люблю. В Україні є дуже багато місць, яким Європа може позаздрити. Мені подобаються наші моря та гори. Мені подобаються наші люди. Досконалості, звісно, немає меж. Як на мене, держава намагається добре піклуватися про всі види спорту. Однак, хочеться, щоб ті кошти які виділяються на модернізацію та будівництво спортивної інфраструктури допомогли швидше зробити спорт більш масовим та доступним. . . Увесь світ почав говорити про нашу країну завдяки досягненням на спортивній арені. Я дуже хочу, щоб так тривало й надалі. . 🤼‍♂️ Поради від Валерія Андрейцева. 🎯 Самостійно формувати свій шлях. .   🥇 Завжди користуватися шансом, якщо такий випадає. .   😎 Уміти адаптовуватися до обставин. . Фото: Олег Тарануха
🤼‍♂️ Valerij Andrejcev: «Jakby na Olimpiadi ja vygrav zoloto, ne znaju, čy bula b u mene motyvacija dali rozvyvatysja u sporti» 1

Za pidtrymky golovnogo mecenatu ukraїnśkogo sportu

Parimatch

Pro cinu pomylky, jakoї dopustyvsja pid čas najvažlyvišoї sportyvnoї podiї svogo žyttja — peršyh Olimpijśkyh igrah, pro travmu, jaka zmusyla zrobyty perervu tryvalistju dva roky u velykomu sporti, pro čempionśkyj sposib žyttja ta velyku ljubov do Ukraїny — rozpovidaje vydatnyj ukraїnśkyj boreć viľnogo stylju Valerij Andrejcev.

Dośje

Valerij Andrejcev — ukraїnśkyj boreć viľnogo stylju. Pryzer Olimpijśkyh igor (London-2012), čempionatu svitu (Taškent 2014 roku), Jevropejśkyh igor (Baku-2015) i čempionatu Jevropy (Belgrad-2012).

🤼‍♂️ Valerij Andrejcev: «Jakby na Olimpiadi ja vygrav zoloto, ne znaju, čy bula b u mene motyvacija dali rozvyvatysja u sporti» 2

🏆 Interes do boroťby vynyk z peršymy maleńkymy peremogamy

Ja narodyvsja v selyšči miśkogo typu Kozeleć, ščo na Černigivščyni. Koly meni bulo 10 rokiv, my z rodynoju pereїhaly do mista Malyna Žytomyrśkoї oblasti. Tam ja počav zajmatysja v sekciї viľnoї boroťby u trenera Anatolija Zadorožnogo. Po pravdi, peršyh rokiv try meni zovsim ne podobalasja boroťba. Adže ja pryjšov u zal, de hlopci vže dovgo trenuvalysja i maly značnu perevagu. Tiľky pislja kiľkaričnyh trenuvań, ja počav peremagaty na vnutrišnih sutyčkah. Todi j vidčuv, ščo meni počynaje podobatyś. Interes do boroťby vynyk z peršymy maleńkymy peremogamy. Zgodom počaly z’javljatyś gramoty, medali ta kubky. Nu a ščo dytyni šče potribno bulo, prynajmni u toj čas? Tak, nepomitno dlja sebe ja vtjagnuvsja same v cej vyd sportu.

Mušu vyznaty, meni duže poščastylo z peršym trenerom Anatolijem Oleksandrovyčem. Vin znav use pro hlopciv, jakyh trenuvav. Spilkuvavsja z їhnimy baťkamy ta včyteljamy. Pragnuv zibraty grupu syľnyh sportsmeniv i postijno nas motyvuvav. Vin ne znav, kym my vyrostymo i čogo dosjagnemo, ale často zapytuvav: «Vy budete olimpijśkymy čempionamy?». I my vidpovidaly: «Tak, budemo!».

Olimpiada? Jaka vona? De vona vidbuvajeťsja? Nihto todi šče ne znav. Ale my buly pevni, ščo kolyś točno poїdemo na Olimpijśki igry. Ce toj moment, jakyj prosto potribno vidčuvaty. Dumaju, čerez ce ja j zatrymavsja u boroťbi ta zrobyv її častynoju svogo žyttja

Na toj čas dlja sportu, po suti, ne potribno bulo bagato. Jakščo v tebe je šorty futbolka i kedy — to u tebe je forma dlja trenuvannja. Їzdyty na zmagannja dopomagaly baťky ta junaćka sportyvna škola. Skiľky na ce potribno? Sidaješ v elektryčku ta їdeš.

Jakščo ty dijsno hočeš čymoś zajmatysja, u mojemu vypadku — sportom, to zrobyš dlja ćogo use možlyve. Je bezlič bezoplatnyh sekcij, gurtkiv ta zaliv. Bo uspihu, zazvyčaj, dosjagaje toj, hto ščoś robyť.

📚 Znannja — ce te, ščo u vas nihto nikoly ne vidbere

Pislja zakinčennja školy, za poradoju tata, ja vstupyv do Irpinśkoї podatkovoї akademiї na fakuľtet buhgalterśkogo obliku ta audytu. I lyše čerez misjać pislja vstupu zrozumiv, ščo oblik ta audyt — ce buhgalterija. Todi podumav: «O, budu buhgalterom, kruto!» (red. smijeťsja). Grafik buv napruženym: z ranku do obidu na parah, potim na elektryčci dobyravsja na trenuvannja v Kyїv. Doroga v obydva boky podekudy zajmala čotyry godyny.

🤼‍♂️ Valerij Andrejcev: «Jakby na Olimpiadi ja vygrav zoloto, ne znaju, čy bula b u mene motyvacija dali rozvyvatysja u sporti» 3

Trenuvannja tryvalo veś večir. Pislja — povertavsja v gurtožytok i majže do ranku gotuvavsja do par. Na son zalyšalosja maksymum 3-6 godyn. Často dosypav u transporti, jakščo mav kiľka viľnyh hvylyn.

U 2006 roci, koly meni bulo 19, peredi mnoju postala serjozna dylema — zajmatysja dali sportom čy viddatysja povnistju navčannju. Ja vyrišyv vzjaty akademičnu vidpustku, ščob uveś nastupnyj rik prysvjatyty boroťbi ta podyvytysja na rezuľtaty. Jakščo u mene ščoś vyjde — oberu sport. Jakščo ni, to pidu pracjuvaty za fahom. Po faktu, cej rik vyznačyv moje majbutnje.

U 2007 roci ja vygrav čempionaty Ukraїny, Jevropy ta svitu sered molodi j otrymav misce v nacionaľnij zbirnij

Togo ž roku vstupyv do Nacionaľnogo universytetu fizyčnogo vyhovannja i sportu na stacionar i paraleľno navčavsja na zaočnij formi v podatkovij akademiї. Pojednuvaty trenuvannja ta navčannja v dvoh universytetah vyjavylosja duže važko.

V odyn moment meni stalo zrozumilo, ščo ne vytjagnu. Zakinčyv spočatku sportyvnyj universytet i u 2011-mu otrymav dyplom magistra z vidznakoju. Togo ž roku vidnovyv navčannja na fakuľteti obliku ta audytu, a takož zdobuv dyplom bakalavra. Ale na ćomu ne zupynyvsja. U 2012-2015-yh rokah prodovžyv navčannja v Universyteti deržavnoї fiskaľnoї služby, de otrymav dyplom specialista z jurysprudenciї. A vže u 2016-mu zahystyv kandydatśku robotu za fahom «Fizyčna kuľtura i sport» v universyteti fizyčnogo vyhovannja.

Popry te, ščo meni dijsno duže podobalosja navčannja, ja znav, ščo mušu zakinčyty počate. Rozumijete, znannja — ce te, ščo u vas nihto nikoly ne vidbere. Ce te, ščo nazavždy z vamy. Vy možete ne maty dyploma, ale vy musyte maty znannja.

🤼‍♂️ Valerij Andrejcev: «Jakby na Olimpiadi ja vygrav zoloto, ne znaju, čy bula b u mene motyvacija dali rozvyvatysja u sporti» 4

Česno, meni biľše podobalosja navčannja u sportyvnij sferi. Oskiľky maješ zmogu bačyty kartynku z oboh storin: jak z praktyčnoї, tak i z teoretyčnoї.

Koly ty rozšyrjuješ svij goryzont — u tebe formujeťsja krytyčna dumka. Z časom ty počynaješ rozumity važlyvi procesy ta možeš dopomogty ne lyše sobi, a j inšym

Ja kajfuju, koly daju porady tovaryšam i baču, ščo vony pracjujuť. Oskiľky mij dosvid i moї znannja prynosjať rezuľtat.

💪🏻 Buty v trijci mrijaly tysjači sportsmeniv, a vyjšlo u mene

U travni 2012 roku ja vygrav sriblo na čempionati Jevropy u Belgradi j poїhav na Olimpijśki igry do Londona. Zoloto — ce bula moja ciľ. Odnak, u finali prograv amerykanśkomu supernyku u dva očka i zdobuv sriblo. Pizniše, analizujučy pojedynok, zrozumiv, ščo dopustyvsja pomylky: ne dosluhavsja do porad treneriv i obrav ne zovsim pravyľnu taktyku.

🤼‍♂️ Valerij Andrejcev: «Jakby na Olimpiadi ja vygrav zoloto, ne znaju, čy bula b u mene motyvacija dali rozvyvatysja u sporti» 5

Bulo duže prykro. Tobi vypav šans staty olimpijśkym čempionom, a ty ne vykorystav jogo povnoju miroju, bo zrobyv nepravyľnyj vybir. Zvisno, z časom use zabuvaješ i nasolodžuješsja tym, ščo je. Ja — sribnyj pryzer Olimpijśkyh igor. Buty v trijci mrijaly tysjači sportsmeniv, a vyjšlo u mene.

Jakby Olimpiadi ja vygrav zoloto, ne znaju, čy bula b u mene motyvacija dali rozvyvatysja u sporti. Koly v tebe uže je zolota medaľ, ty dumaješ «Naviščo vse ce? U mene j tak uže je zoloto». A koly medali nemaje, to її duže hočeťsja. I ty pracjuješ, ščob її otrymaty. Pracjuješ na rezuľtat

Pislja Olimpijśkyh igor nastav neprostyj etap u mojemu žytti. Dumaju, jakojuś miroju, ce bula zirkova hvoroba. Ja stav olimpijśkym pryzerom, vidpovidno — vsi napracjuvannja obnulylysja. Potribno bulo počynaty pracjuvaty po-novomu. Meni pokazujuť novi pryjomy, a ja dumaju: «O, ta ja možu take vykonaty. I take možu. I ce zroblju». Tak faktyčno i vidijšov vid svojeї shemy trenuvannja j potim dovgyj čas ničogo ne vyhodylo.

Ujaviť, pislja 2012 roku, nastupnu medaľ ja otrymav lyše čerez 2 roky. Todi na čempionati svitu u čverťfinali ja peremig togo ž amerykancja, jakomu prograv u Londoni. Olimpijśkyj pryzer, dva roky praci j žodnoї medali.

🤼‍♂️ Valerij Andrejcev: «Jakby na Olimpiadi ja vygrav zoloto, ne znaju, čy bula b u mene motyvacija dali rozvyvatysja u sporti» 6

Ce duže važko. Djakuvaty Bogu, pidtrymci blyźkyh ta treneriv meni vdalosja vporatysja iz cym etapom počaty peremagaty.

☝🏻 Potribno rozumity, koly možna vyhodyty z travmoju na kylym, a koly — ni

U 2016 roci ja poїhav na Olimpijśki igry do Rio. V odnij vośmij finalu, zdolavšy predstavnyka Kyrgyzstanu, ja otrymav travmu nogy — rozryv zv’jazky. Ce vplynulo na vsi nastupni vystupy. Ne pidozrjujučy pro serjoznisť travmy, ja vyjšov na kylym i prodovžyv borotysja za bronzu.

Pid čas sutyčky vidčuv, ščo hrusnula j inša noga. Todi do peremogy zalyšavsja lyše odyn pryjom — postavyty supernyka na kolina, otrymaty dva baly ta zabraty medaľ. A ja stojav i rozumiv, ščo prosto ne možu ruhatysja

Pizniše, kiľka raziv peregljadav zapys togo pojedynku. Na video zovsim ne vydno, ščo ščoś bolyť, hoča biľ buv nesterpnym. Meni proponuvaly vidmovytysja vid ostanńogo boju, adže ja uže dijšov do bronzovogo finalu. Ta ja ne planuvav zdavatysja ta vtračaty taku možlyvisť. Hoč todi meni j ne vdalosja vygraty žodnoї medali, vdoma na mene čekala najkrašča nagoroda u mojemu žytti. U deń vidkryttja Olimpijśkyh igor družyna podaruvala meni syna Bogdana.

🤼‍♂️ Valerij Andrejcev: «Jakby na Olimpiadi ja vygrav zoloto, ne znaju, čy bula b u mene motyvacija dali rozvyvatysja u sporti» 7

Pislja povernennja dodomu meni znadobylosja dva roky, ščob vidnovytysja ta povernutyś u sport. Dovgyj čas vidčuvav strah, ščo travma može povtorytysja. Napryklad, ja borjusja z supernykom i prybyraju nogu. Trener robyť meni zauvažennja, ščo ja ne maju її prybyraty. Ale organizm vmykaje zahysnyj refleks.

Zvisno, boroťba — ce duže travmujučyj vyd sportu. Hlopci často trenujuťsja z travmamy. Ale zavždy potribno rozumity, koly možna vyhodyty z travmoju na kalym, a koly — ni. Zavdjaky znannjam ta dosvidu, teper znaju bagato sposobiv, jak poperedyty travmuvannja. Biľšisť sportsmeniv olimpijśkyh vydiv sportu bazovo gotovi do togo, ščo buduť otrymuvaty travmy i rozumijuť, ščo zdobuvajuť nagorody cinoju vlasnogo zdorov’ja.

👍🏻 Boroťba dozvoljaje zarobyty ščoś značno cinniše, niž groši

Kožen vyd sportu dozvoljaje otrymaty dodatkovi materiaľni vynagorody. Deś menše, deś biľše. Boroťba ž dozvoljaje zarobyty ščoś cinniše, niž prosto groši: znannja ta ljudśki stosunky. Borcivśka spiľnota — duže družnja. A našoju vizytivkoju je zlamani vuha (red. smijeťsja), jaki možuť tobi dopomogty v buď-jakij kraїni svitu otrymaty ščyre ta šanoblyve stavlennja.

Sport — ce unikaľne javyšče, jake dozvoljaje meni rozvyvatyś riznobično: ne tiľky jak sportsmenu, ale j jak ljudyni. Pid čas poїzdok na zmagannja v inši kraїn, ja možu piznavaty rizni kuľtury ta spilkuvatysja z cikavymy ljuďmy. Ce daje možlyvisť otrymuvaty informaciju pro svit z peršodžerel

Kiľka raziv meni proponuvaly pokynuty boroťbu i perejty v MMA, oskiľky, tam možna zarobyty značno biľše.

🤼‍♂️ Valerij Andrejcev: «Jakby na Olimpiadi ja vygrav zoloto, ne znaju, čy bula b u mene motyvacija dali rozvyvatysja u sporti» 8

Ale ja hoču viddavatysja uljublenij spravi ta vdoskonaljuvaty її svoїmy znannjam ta dosvidom. Krim ćogo, vidčuvaju, ščo skazav šče ne vse. Moja golovna ciľ — ce zoloto na olimpijśkyh igrah. Tomu i prodovžuju pracjuvaty j gotuvatysja do Olimpiady v Tokio, jaka zaplanovana na lypeń ćogo roku.

👐🏻 Meni duže važko zminjuvaty te, kym ja je i ščo ljublju

Meni ne raz proponuvaly vystupaty za nacionaľni zbirni inšyh kraїn ta otrymuvaty solidni gonorary. Možlyvo, raniše, koly v mene formuvavsja svitogljad i ne bulo usvidomlennja pro te, ščo take Baťkivščyna — ja by pogodyvsja. Ale pislja usih vyprobuvań, koly staješ na p’jedestal i lunaje gimn Ukraїny na čempionatah Jevropy ta svitu, z’javljajuťsja osoblyvi počuttja. Їh važko prominjaty na buď-ščo. Meni duže važko zminjuvaty te, kym ja je i ščo ljublju.

🤼‍♂️ Valerij Andrejcev: «Jakby na Olimpiadi ja vygrav zoloto, ne znaju, čy bula b u mene motyvacija dali rozvyvatysja u sporti» 9

V Ukraїni je duže bagato misć, jakym Jevropa može pozazdryty. Meni podobajuťsja naši morja ta gory. Meni podobajuťsja naši ljudy. Doskonalosti, zvisno, nemaje mež.

Jak na mene, deržava namagajeťsja dobre pikluvatysja pro vsi vydy sportu. Odnak, hočeťsja, ščob ti košty jaki vydiljajuťsja na modernizaciju ta budivnyctvo sportyvnoї infrastruktury dopomogly švydše zrobyty sport biľš masovym ta dostupnym

Uveś svit počav govoryty pro našu kraїnu zavdjaky dosjagnennjam na sportyvnij areni. Ja duže hoču, ščob tak tryvalo j nadali.

🤼‍♂️ Valerij Andrejcev: «Jakby na Olimpiadi ja vygrav zoloto, ne znaju, čy bula b u mene motyvacija dali rozvyvatysja u sporti» 10
🤼‍♂️ Porady vid Valerija Andrejceva

🎯 Samostijno formuvaty svij šljah

Skiľky ljudej — stiľky j dumok. Ty povynen dovirjaty sobi j samostijno formuvaty svij šljah. Zvisno, ty možeš vyvčyty dosvid inšyh ljudej. Podyvytysja, jak vony dosjagaly veršyn. Ale potribno pam’jataty, ščo kožna ljudyna — indyviduaľnisť. Dvoh odnakovyh ne buvaje. Ty sam obyraješ, kym ty budeš i hto bude bilja tebe. Ja žyvu za takoju systemoju i vona prynosyť meni plody.

 

🥇 Zavždy korystuvatysja šansom, jakščo takyj vypadaje

Ja perekonanyj, jakščo dolja daje tobi šans, to jogo potribno vykorystaty na povnu. Ty možeš ne znaty, vyjde u tebe ščoś čy ni. Ale jakščo ne sprobuješ, to nikoly ne diznaješsja. Ne soromno prograty, koly ty znaješ, ščo zrobyv use možlyve, ale duže soromno — koly ty čogoś ne zrobyv, abo znaješ, ščo zrobyv ne do kincja.

 

😎 Umity adaptovuvatysja do obstavyn

Jakščo tebe ne zadovoľnjaje tvij rezuľtat, značyť ty deś dopustyv pomylku. Vidpovidno, potribno ščoś zminjuvaty. Oskiľky vse zminjujeťsja. Čas zminjujeťsja. Suspiľstvo zminjujeťsja. Potribno pidlaštovuvatyś i rozumity, ščo shema tvogo ruhu zastarila. Її takož potribno zminjuvaty. Važlyvo — jty v nogu z časom i vykorystovuvaty vsi jogo možlyvosti

Foto: Oleg Taranuha

📱 Čytajte Na chasi u Facebook i Twitter, pidpysujteś na kanal u Telegram.

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: