fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

🎭 Jak spryjmaty žyttja na karantyni — pogljad režyserky sučasnogo teatru

🎭 Як сприймати життя на карантині — погляд режисерки сучасного театру
Sogodni žyttja ljudej nespodivano perevernulosja ta podaruvalo pauzu. Stop. Perervavsja big ta metušnja. Čy zmogly b my sami otak zupynytysja? Navrjad čy... A jakščo nam podarovana pauza, to točno dlja napovnennja ta sposterežennja, a ne dlja produkuvannja. 
Сьогодні життя людей несподівано перевернулося та подарувало паузу. Стоп. Перервався біг та метушня. Чи змогли б ми самі отак зупинитися? Навряд чи... А якщо нам подарована пауза, то точно для наповнення та спостереження, а не для продукування. 
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  Як казав мудрий класик Антон Чехов, Ми любимо згадувати, але не любимо жити. Часто у своїх імерсивних виставах, у змісті та форматі, використовую поняття тут і зараз. Ми говоримо: вистава — це момент, це живий процес, що  відбувається не перед тобою, а всередині тебе. Тут важливо встигнути відчути. Залучити почуття у сьогодення та помітити. Я закликаю глядача до цього відчуття під час вистави та у житті після неї. А зараз, дивним чином, життя людей на планеті перетворилося у момент між до та після. Щастям знову стали прості та важливі речі поруч: із близькою людиною та всередині себе. Особисто для себе я виділила деякі важливі думки, які визначило моє серце та яким я слідую кожен день: не йти у продуктивність, не створювати штучно завдань та цілей, якими й так повне наше життя до, зосередитися на проживанні кожного дня, моменту та події. Проживання означає максимальне занурення. Повний імерсив. Настав час нарешті навчитися менше заморочуватись, аналізувати, вгадувати, передбачати майбутнє та шукати пастку в тих ситуаціях, які дарує нам світ, а почати сприймати все що з нами відбувається як невідємну важливу, корисну й потрібну частину життя. Просто жити життя! Просто. Життя у всіх його проявах і запропонованих обставинах, в яких опинився кожен із нас. У театрі існує цілий ряд бесід, роздумів і лекцій на тему Я у запропонованих обставинах. У книзі Станіславського Робота актора над собою є тренінги, де акторові пропонується здійснювати одні й ті ж дії, але у різних обставинах, або навпаки: різні дії в одних й тих самих запропонованих обставинах. Зараз весь світ знаходиться у певних запропонованих обставинах, вони однакові й різні одночасно. Але вони є! І вони дуже конкретні. А життя, як найталановитіший режисер, дає нам можливість спробувати органічно зіграти свої ролі в них. Органічно означає чесно. Без зайвої фальші й награвання. Щоб відома всім фраза Станіславського Не вірю! раптом не стала підсумком нашого життя у карантині. Час підштовхує нас жити просто. Саме підштовхує, а не змушує, залишаючи, як завжди, вибір за нами. І ті, хто думає, що в ситуації самоізоляції вибору немає — помиляються. Вибір є. Причому максимально сконцентрований і особистий. Саме тут у цьому моменті життя, особливо чітко чутні питання: а чого я хочу, хто я, і хто ці люди поруч зі мною? Якщо ми приймаємо запропоновані обставини та сприймаємо як можливість, то раптом починаємо бачити й чути. Саме починаємо. Відбувається налаштування очей та вух на частоту почуттів. Зараз у нас є можливість робити дуже прості речі зі значенням: розмовляти та бути присутнім у бесіді всією свідомістю, а не частково. Читати про себе або вголос, довго, вдумливо й з аналізом прочитаного. Гуляти лісом (якщо є така можливість) й бачити красу світу й велич природи. Думати, дивитися у вікно або в очі близькій людині. Довго та мовчки. Це, звичайно, може бути і випробуванням, і новим досвідом, і ще тією виставою. В умовах відсутності треба ми нарешті можемо заспокоїтися й зосередитися на внутрішньому хочу. Кожен може прислухатися до своїх: малих побутових, глобальних мрій та життєвих цілей. Адже треба у вигляді роботи, бізнес-плану, метушні, нескінченних турбот про когось й щось і звичної рутини багато хто позбавлений. Ми точно не будемо такими, як були. У нас точно більше ніколи не буде такої приголомшливої ​​можливості. Це Час змін. Давайте ставити питання не про всесвітню змову, а про стан нашої душі. Тоді ми обовязково визначимо свою роль у цій життєвій виставі. Наостанок поділюсь фразою, яка зараз відображає мій емоційний камертон і у творчості, і у стосунках, і у ступені відповідальності, і у виборі: Почни з себе і досить з тебе!. Самоізоляція — не дуже веселе заняття. Як краще проводити час вдома, ми теж знаємо і розповідаємо: 7 порад як ефективно працювати вдома під час карантину 30 застосунків, сервісів та курсів, що стали безкоштовними на час карантину Карантин з користю — зарубіжні серіали, медитація, освіта, кулінарія, і це ще не весь перелік того, чим можна зайняти себе на карантині І нарешті — ігри, які дадуть надію на краще під час карантину. Нам всім не вистачає трохи надії.
Реклама 👇 Замовити

Jak kazav mudryj klasyk Anton Čehov, «My ljubymo zgaduvaty, ale ne ljubymo žyty».

Často u svoїh imersyvnyh vystavah, u zmisti ta formati, vykorystovuju ponjattja «tut i zaraz». My govorymo: vystava — ce moment, ce žyvyj proces, ščo  vidbuvajeťsja ne pered toboju, a vseredyni tebe. Tut važlyvo vstygnuty vidčuty. Zalučyty počuttja u śogodennja ta pomityty. Ja zaklykaju gljadača do ćogo vidčuttja pid čas vystavy ta u žytti pislja neї. A zaraz, dyvnym čynom, žyttja ljudej na planeti peretvorylosja u moment miž «do» ta «pislja». Ščastjam znovu staly prosti ta važlyvi reči poruč: iz blyźkoju ljudynoju ta vseredyni sebe.

Osobysto dlja sebe ja vydilyla dejaki važlyvi dumky, jaki vyznačylo moje serce ta jakym ja sliduju kožen deń:

  • ne jty u produktyvnisť,
  • ne stvorjuvaty štučno zavdań ta cilej, jakymy j tak povne naše žyttja «do»,
  • zoseredytysja na prožyvanni kožnogo dnja, momentu ta podiї. Prožyvannja označaje maksymaľne zanurennja. Povnyj imersyv.

Nastav čas narešti navčytysja menše zamoročuvatyś, analizuvaty, vgaduvaty, peredbačaty majbutnje ta šukaty pastku v tyh sytuacijah, jaki daruje nam svit, a počaty spryjmaty vse ščo z namy vidbuvajeťsja jak nevid’jemnu važlyvu, korysnu j potribnu častynu žyttja. Prosto žyty žyttja! Prosto. Žyttja u vsih jogo projavah i zaproponovanyh obstavynah, v jakyh opynyvsja kožen iz nas.

U teatri isnuje cilyj rjad besid, rozdumiv i lekcij na temu «Ja u zaproponovanyh obstavynah». U knyzi Stanislavśkogo «Robota aktora nad soboju» je treningy, de aktorovi proponujeťsja zdijsnjuvaty odni j ti ž diї, ale u riznyh obstavynah, abo navpaky: rizni diї v odnyh j tyh samyh zaproponovanyh obstavynah.

Zaraz veś svit znahodyťsja u pevnyh zaproponovanyh obstavynah, vony odnakovi j rizni odnočasno. Ale vony je! I vony duže konkretni. A žyttja, jak najtalanovytišyj režyser, daje nam možlyvisť sprobuvaty organično zigraty svoї roli v nyh. Organično označaje česno. Bez zajvoї faľši j nagravannja. Ščob vidoma vsim fraza Stanislavśkogo «Ne virju!» raptom ne stala pidsumkom našogo žyttja u karantyni.

Čas pidštovhuje nas žyty prosto. Same pidštovhuje, a ne zmušuje, zalyšajučy, jak zavždy, vybir za namy. I ti, hto dumaje, ščo v sytuaciї samoizoljaciї vyboru nemaje — pomyljajuťsja. Vybir je. Pryčomu maksymaľno skoncentrovanyj i osobystyj. Same tut u ćomu momenti žyttja, osoblyvo čitko čutni pytannja: a čogo ja hoču, hto ja, i hto ci ljudy poruč zi mnoju?

Jakščo my pryjmajemo zaproponovani obstavyny ta spryjmajemo jak možlyvisť, to raptom počynajemo bačyty j čuty. Same počynajemo. Vidbuvajeťsja «nalaštuvannja očej ta vuh» na častotu počuttiv.

Zaraz u nas je možlyvisť robyty duže prosti reči zi značennjam: rozmovljaty ta buty prysutnim u besidi vsijeju svidomistju, a ne častkovo. Čytaty pro sebe abo vgolos, dovgo, vdumlyvo j z analizom pročytanogo. Guljaty lisom (jakščo je taka možlyvisť) j bačyty krasu svitu j velyč pryrody. Dumaty, dyvytysja u vikno abo v oči blyźkij ljudyni. Dovgo ta movčky. Ce, zvyčajno, može buty i vyprobuvannjam, i novym dosvidom, i šče tijeju vystavoju.

V umovah vidsutnosti «treba» my narešti možemo zaspokoїtysja j zoseredytysja na vnutrišńomu «hoču». Kožen može prysluhatysja do svoїh: malyh pobutovyh, globaľnyh mrij ta žyttjevyh cilej. Adže «treba» u vygljadi roboty, biznes-planu, metušni, neskinčennyh turbot pro kogoś j ščoś i zvyčnoї rutyny bagato hto pozbavlenyj.

My točno ne budemo takymy, jak buly. U nas točno biľše nikoly ne bude takoї prygolomšlyvoї ​​možlyvosti. Ce Čas zmin. Davajte stavyty pytannja ne pro vsesvitnju zmovu, a pro stan našoї duši. Todi my obov’jazkovo vyznačymo svoju roľ u cij žyttjevij vystavi.

Naostanok podiljuś frazoju, jaka zaraz vidobražaje mij emocijnyj kamerton i u tvorčosti, i u stosunkah, i u stupeni vidpovidaľnosti, i u vybori: «Počny z sebe i dosyť z tebe!».

Samoizoljacija — ne duže vesele zanjattja. Jak krašče provodyty čas vdoma, my tež znajemo i rozpovidajemo:

📱 Čytajte Na chasi u Facebook i Twitter, pidpysujteś na kanal u Telegram.

Polina Baraničenko

Režyserka teatru poza teatrom uzahvati

Teğy: karantyn, teatr

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: