Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

🚋 Uryvok z knygy «Kryza urbanizmu. Čomu mista robljať nas neščasnymy» amerykanśkogo urbanista Ričarda Florydy

🚋 Уривок з книги «Криза урбанізму. Чому міста роблять нас нещасними» американського урбаніста Річарда Флориди

Neščodavno my rozpovidaly pro urbanistyku ta jak zrobyty mista komfortnymy dlja vsih. Sogodni razom iz vydavnyctvom «Naš format» proponujemo vam pročytaty uryvok z knygy «Kryza urbanizmu», v jakij avtor, vidomyj amerykanśkyj urbanist, rozpovidaje pro negatyvni naslidky džentryfikaciї ta nehtuvannja inkljuzyvnistju pid čas planuvannja miśkyh prostoriv.
Нещодавно ми розповідали про урбаністику та як зробити міста комфортними для всіх. Сьогодні разом із видавництвом «Наш формат» пропонуємо вам прочитати уривок з книги «Криза урбанізму», в якій автор, відомий американський урбаніст, розповідає про негативні наслідки джентрифікації та нехтування інклюзивністю під час планування міських просторів.
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  Відверто кажучи, недоліки міського відродження я помітив досить давно. Ще у 2003 році, задовго до того, як акція Захопи Волл-стрит привернула увагу до зростання прибутків одного відсотка найбагатших людей, та до того, як книжка Капітал у XXI столітті Тома Пікетті відкрила очі на нерівність світового рівня, я застерігав, що провідні американські креативні міста також стали епіцентрами економічної нерівності. Моє дослідження виявило, що агломерації з найвищою нерівністю у заробітній платі були найбільш динамічними та успішними креативними економіками: Сан-Франциско, Остін, Бостон, Сіетл, Вашингтон (округ Колумбія) та Нью-Йорк. І хоча я задокументував цей новий розкол, у мене не було розуміння, як швидко він може поглибитися та наскільки ґрунтовно розколються ці міста. Десять років потому відродження наших міст та міських районів спричинило нестримне поширення джентрифікації й недоступності та загнало клин між заможними приїжджими та зневіреними постійними мешканцями. Найбільше мене хвилював занепад великих районів, де проживав середній клас, що формував кістяк наших міст і суспільства протягом переважної частини мого життя. Це були райони, в одному з яких я народився у Ньюарку, а в іншому зростав у Норт-Арлінгтоні. Це були ті райони, котрі, як я сподівався, новий креативний клас поверне у наші міста. Але тепер вони, колись стійкі, зникали просто на моїх очах. Розколи у наших містах спричиняли зростаючу нерівність як всередині самих міст та агломерацій, так і між ними. Уважно вивчаючи дані, я зміг побачити, що тільки обмежена кількість міст та агломерацій, можливо лише кілька їх десятків, дійсно користувалися економікою, що базувалась на інтелектуальних професіях. Значно більша кількість міст не встигала за ними і занепадала. Багато міст навколо Великих озер й досі борються зі спустошливим поєднанням міського занепаду, деіндустріалізації та факту, що багатші люди переїхали у передмістя. Міста півдня Сполучених Штатів продовжують приваблювати людей доступнішою нерухомістю у передмістях, але мало хто з них будує міцну, стійку економіку, що ґрунтується на знаннях та інноваціях. Десятки мільйонів американців застрягли у постійній бідності. І фактично всі наші міста страждають від зростаючих економічних розколів. У той час як середній клас та його райони зникають, наші міста розколюються на маленькі зони заможності й концентрованих переваг та значно більші зони бідності й концентрованих недоліків. Мені стало абсолютно зрозуміло, що кластери талантів та економічних переваг створюють однобокий, нерівний урбанізм, у якому жменька суперзіркових міст і кілька елітарних районів у них отримують усі переваги, у той час як інші місця застоюються або занепадають. Зрештою, та сама сила, що зумовлює зростання наших міст та економіки загалом, є причиною розколу та протиріч, що роз’єднують нас і тримають позаду. Моє дослідження поставило мене перед проблемною реальністю нашої нової організації територій. І здоровий глузд, й економічні дослідження вказують на те, що люди почуваються економічно краще у великих, густонаселених містах, що базуються на інтелектуальних професіях, де вони отримують вищі зарплати. Але коли ми з колегою придивилися до того, як члени кожного з трьох різних класів живуть після оплати за житло, то виявили приголомшливі й тривожні ознаки. Успішні інтелектуальні працівники, спеціалісти, працівники медіа та культури, що складали креативний клас, почувалися добре. Їхні зарплати були не просто вищі у великих, густонаселених, високотехнологічних агломераціях. Вони отримували більше ніж достатньо, аби покрити витрати на дорожчі будинки у своїх районах. Але члени двох інших, менш успішних класів — сині комірці і працівники сфери послуг — значно відставали. Вони почувалися найгірше у великих дорогих містах та агломераціях після оплати за житло. Це відкриття глибоко схвилювало мене. Найпотужніший двигун інновацій, економічного зростання та міського процвітання — кластери талантів та інших економічних ресурсів у містах — надавав левову частку переваг уже привілейованому населенню, залишаючи шокуючі 66% населення позаду. Мій погляд на міста й урбанізм сформувався також під сильним впливом того, що я побачив у місті Торонто, яке прийняло мене пізніше. Я переїхав туди у 2007 році, щоб очолити новий інститут міського добробуту в Університеті Торонто. На мою думку, це місто було твердинею усього найкращого у прогресивному урбанізмі. Населення Торонто було настільки різноманітне, наскільки це взагалі можливо у Північній Америці. Економіка процвітала і ледь похитнулася під час економічної кризи 2008 року. Безпечні вулиці, чудові комунальні школи, згуртована соціальна структура. Однак якимось дивним чином це прогресивне розмаїте місто, що його Пітер Устінов прозвав Нью-Йорком, яким керують швейцарці, обрало мером Роба Форда. Хоча особисті слабкості та проблеми Роба Форда й могли привернути прихильників до його передачі Ford Nation, проте, як на мене, він був трохи не найбільшим антиурбаністом з усіх мерів, котрі коли-небудь керували великими містами. Одразу після обрання Форд змінив політику, зруйнувавши майже усе, що урбаністи вважають ознаками великого міста. Він поздирав велосипедні смуги на головних магістралях, аби зупинити те, що він називав війною на машинах. Він розробив план з перетворення чудової ділянки на березі озера в центрі міста на позбавлений смаку шопінг-мол та увінчав цей проект величезним колесом огляду. Здавалося, Форд став мером, аби перетворити місто на американське передмістя. Зростання Форда було результатом розколу в міській спільноті. У той час як колись великий середній клас зменшувався, а старі квартали зникали, саме місто розпадалося на маленькі групи заможних і освічених районів, зосереджених поблизу міського центру, уздовж головних ліній метро і доріг, та на значно більші проблемні райони, розташовані далеко від центру і транспорту. Слова Форда резонансно відгукнулися у його виборчому окрузі робітників та нових іммігрантів, які відчували, що еліти у центрі міста користувалися перевагами міського відродження, а їм нічого не залишалося. Коли я приїхав сюди, то зрозумів, що розкол у суспільстві нагадує бомбу сповільненої дії. Якщо навіть таке прогресивне, різноманітне та квітуче місто, як Торонто, стало жертвою популістських висловлювань, то це може статися будь-де. У час, про який я розповідаю, Форд був лише першою ластівкою подібної зворотної реакції, пізніше могли з’явитися ще більші й гірші наслідки. І вони з’явилися. Незабаром після цього Велика Британія прийняла приголомшливе та цілком неочікуване рішення вийти з Європейського Союзу (так званий Брекзит). Незважаючи на шалений опір заможного космополітичного Лондона, це рішення підтримали спраглі мешканці робітничих міст, передмість і сіл, яких глобалізація й нова увага до міст відкинули далеко назад. Проте те, що сталося згодом, було ще непередбачуванішим та навіть жахливим — обрання Дональда Трампа президентом найпотужнішої держави світу. Трамп піднявся за рахунок стривожених, розлючених виборців у покинутих американських місцинах. Гілларі Клінтон підтримали густонаселені, заможні, інтелектуальні міста та їхні найближчі передмістя, що були епіцентрами нової економіки, тут вона вигравала зі значним відривом. Але Трампа підтримали в усіх інших місцях, у віддалених містечках та селах, що стало вирішальним для його перемоги. Усі ці три явища — Трамп, Форд і Брекзит — відображають поглиблення розколу серед робітничого класу і розколу в містах, що розділяє нас сьогодні. Політичний розкол бере свій початок від значно глибших економічних і географічних передумов нової урбаністичної кризи. Він є результатом нової ери урбанізму, у якій переможець отримує все, у якій талановиті та успішні групуються та оселяються у суперзіркових містах, залишаючи усіх інших та інше позаду. Значно важливіша, ніж кризи окремих міст, нова урбаністична криза є головною кризою нашого часу. Сьогодні, як ніколи раніше, завдяки силам кластеризації найбільш важливі й найбільш інноваційні галузі промисловості та найталановитіші, найамбітніші, найзаможніші люди концентруються у дрібці провідних суперзіркових міст з інтелектуальними і технологічними хабами. Ця невелика елітарна група перемагає у гонитві тоді як більшість міст, якщо не всі, боряться, завмирають у розвитку чи занепадають. Я називаю цей процес урбанізмом, де переможець отримує все. Ціни на нерухомість є чітким індикатором домінантної позиції суперзіркових міст та різниці між ними й усіма іншими. З метою унаочнення ми з командою проаналізували ціни на житло, розташоване у понад 11 тисячах поштових регіонів Сполучених Штатів, використовуючи онлайн-дані фірми з продажу нерухомості Zillow. Лише у 160 поштових регіонах середня ціна будинку становила 1 мільйон доларів і вище; 80% цих регіонів були розташовані в агломераціях Нью-Йорка, Лос-Анджелеса та Сан-Франциско. Крім 4 регіонів, усі інші з 28 поштових регіонів, де середня ціна будинку перевищувала 2 мільйони доларів, були розташовані у цих же трьох агломераціях: 11 у затоці Сан-Франциско, 7 у Лос-Анджелесі та 6 у Нью-Йорку. У 2016 році в середньому 6 з 10 будинків, розташованих в агломерації Сан-Франциско, були оцінені у понад 1 мільйон доларів (57,4%), що приблизно на 20% більше порівняно з цінами на такі ж будинки у 2012 році30. При цьому у переважній більшості усіх поштових регіонів (56,2%), для яких є дані, середня ціна будинку становить менше 200 тисяч доларів, а у приблизно 15% регіонів середня ціна будинку — менш ніж 100 тисяч доларів. Одні апартаменти у Сохо коштують стільки ж, як 50 будинків у деяких районах Толедо і як 70 будинків у районах Детройта. В Юнґстауні, одному з районів округу Магонінґ штату Огайо, власник апартаментів у Сохо може дозволити собі понад 100 будинків. Однак у самих суперзіркових містах існує відносно невелика кількість суперзіркових районів. Наприкінці 2015 року тоді, як середня ціна на апартаменти у Мангеттені становила понад 2 мільйони доларів, середня ціна на будинок у самому Нью-Йорку була лише 600 тисяч доларів, а у багатьох районах міста — ще меншою. Власник апартаментів у Сохо міг би, наприклад, купити 30 резиденцій у Паркчестері, де середній будинок коштував лише 107 тисяч 67 доларів. Суперзіркові міста самі стають жертвами урбанізму, у якому переможець отримує все, оскільки вони теж розділені на нечисленні, але надзвичайно заможні суперзіркові райони та на менш успішні, але значно більші за кількістю. Астрономічні ціни на нерухомість у суперзіркових районах та містах, як і неймовірна різниця між цими цінами та цінами у будь-якому іншому місці, є результатом роботи базового двигуна капіталістичного розвитку — сили кластеризації. У містах існує два види кластеризації. Перший і найочевидніший — скупчення підприємств та індустрій. За визначенням провідного економіста ХІХ століття Альфреда Маршалла, переваги виникають саме тоді, коли конкурентні підприємства скупчуються. Пол Крагмен отримав Нобелівську премію, зокрема, за глибинне дослідження того факту, що скупчення компаній формує нашу економічну географію і живить економічне зростання. Великі густонаселені міста усіляко сприяють розвитку процвітаючих індустріальних кластерів, таких як фінансовий хаб Нью-Йорка чи Лондона, кіноіндустріальний у Лос-Анджелесі, модний у Мілані та Парижі, технологічний у Сан-Хосе. Другий і, можливо, важливіший тип кластеризації — скупчення кваліфікованих й амбіційних людей. Джейн Джейкобс доволі оригінально продемонструвала, яким чином скупчення різноманітних груп людей та їхніх навичок рухає міську економіку. Лауреат Нобелівської премії, економіст Роберт Лукас формалізував її глибинне дослідження кластеризації талантів у теорію економічного розвитку, що ґрунтується, за його словами, на зовнішніх факторах людських ресурсів. Суперзіркові міста збирають разом талановитих людей з усіх куточків планети, незалежно від їхньої раси, етнічної чи національної приналежності, сексуальної орієнтації. Від третини до половини високотехнологічних стартапів, започаткованих у затоці Сан-Франциско протягом останнього десятиліття, мають у складі засновників щонайменше одного іммігранта. Проте цей процес не лише посилює сам себе, а й створює фундаментальне протиріччя. Сила кластеризації не лише приводить до зростання, а й збільшує конкуренцію за обмежений міський простір. Чим більше речей зосереджено в одному просторі, тим дорожчою стає земля. Чим дорожча земля, тим вищими стають ціни на житло та інші важливі речі. У своєму есе Теорія ринку землі у місті 1960 року урбаніст-економіст Вільям Алонсо розробив просту й елегантну економічну модель змагання за міський простір. З його точки зору, ціна на землю була пов’язана з графіками попиту на оренду землі та знижувалась залежно від того, наскільки далеко земля була розташована від центру. Штаб-квартири великих компаній займали найдорожчі ділянки у центрі міста і навколо нього. Фабрики та склади, яким необхідне було розміщення у центрі, займали наступне коло. І лише потім йшли будинки для менш заможних представників робітничого класу, котрі жили у гамірних і забруднених районах, у заторах, навколо індустріальної зони. Багатші домашні господарства, аби уникнути шуму й бруду, розташовувалися ще далі, у передмістях. Сьогодні на територіях, які раніше були зайняті промисловістю та комерцією, заселяються заможні люди, і вони ж набавляють ціну. Ринок густонаселеної й високопродуктивної землі обмежений, і це дає поштовх до запеклої боротьби за простір у серці міста. Погляньмо на переваги, які отримують власники кращої міської землі та будинків. У 2009 році загальна вартість усієї землі у Сполучених Штатах становила 23 трильйони доларів — еквівалент 160% загального обсягу національного виробництва, згідно з детальними розрахунками Бюро економічного аналізу США (US Bureau of Economic Analysis, BEA)33. Утім лише 6% цієї землі коштують більше, ніж половина цієї суми — 11,7 трильйона доларів. Власність у суперзіркових районах Нью-Йорка, Лондона і Лос-Анджелеса є значно дорожчою, ніж деінде, та продається за 16, 22 і 33 тисячі доларів за квадратний метр відповідно — це набагато більше, ніж 1,6 тисячі доларів за квадратний метр середньостатистичного американського будинку. Фактично загальна вартість нерухомості у суперзіркових містах змагається з валовим внутрішнім продуктом. У 2015 році вартість нерухомості в агломерації Нью-Йорка становила приблизно 2,9 трильйона доларів, що дорівнюється до валового внутрішнього продукту Великої Британії — п’ятої за величиною національної економіки у світі. Вартість нерухомості у Лос-Анджелесі становила приблизно 2,8 трильйона доларів — це майже ВВП Франції, шостої за величиною економіки світу. Нерухомість агломерації Сан-Франциско сягнула приблизно 1,4 трильйона доларів, що можна порівняти з економікою Австралії чи Південної Кореї. Загальна ж вартість житла у Сполучених Штатах становила приблизно 35 трильйонів доларів (28,4 трильйона доларів власного житла і 5,8 трильйона доларів орендованого), що перевищує загальний обсяг національного виробництва США і Китаю разом узятих. Інші уривки:. Дорослих не буває, Памела Друкерман Давати і брати. Прихована соціальна динаміка успіху, Адам Ґрант Тут клює. Відверті історії українського бізнесмена, Дмитро Томчук Бенджамін Франклін, Волтер Айзексон 12 правил життя. Як перемогти хаос, Джордан Пітерсон Чоловіки про фемінізм, Майкл Кауфман, Майкл Кіммел

Vidverto kažučy, nedoliky miśkogo vidrodžennja ja pomityv dosyť davno. Šče u 2003 roci, zadovgo do togo, jak akcija «Zahopy Voll-stryt» pryvernula uvagu do zrostannja prybutkiv odnogo vidsotka najbagatšyh ljudej, ta do togo, jak knyžka «Kapital u XXI stolitti» Toma Piketti vidkryla oči na nerivnisť svitovogo rivnja, ja zasterigav, ščo providni amerykanśki kreatyvni mista takož staly epicentramy ekonomičnoї nerivnosti. Moje doslidžennja vyjavylo, ščo aglomeraciї z najvyščoju nerivnistju u zarobitnij plati buly najbiľš dynamičnymy ta uspišnymy kreatyvnymy ekonomikamy: San-Francysko, Ostin, Boston, Sietl, Vašyngton (okrug Kolumbija) ta Nju-Jork. I hoča ja zadokumentuvav cej novyj rozkol, u mene ne bulo rozuminnja, jak švydko vin može poglybytysja ta naskiľky ğruntovno rozkoljuťsja ci mista. Desjať rokiv potomu vidrodžennja našyh mist ta miśkyh rajoniv spryčynylo nestrymne pošyrennja džentryfikaciї j nedostupnosti ta zagnalo klyn miž zamožnymy pryїždžymy ta znevirenymy postijnymy meškancjamy.

Džentryfikacija

Džentryfikacija (angl. gentrification) — rekonstrukcija i onovlennja budiveľ v raniše nepryvablyvyh častynah mista ta asocijovanyj z nymy pereїzd do rajonu bagatšyh meškanciv. Pry ćomu v rajoni zazvyčaj vidbuvajuťsja istotni zminy v demografiї, zokrema pidnimajeťsja serednij dohid, zmenšujeťsja rozmir sim'ї, zminjujuťsja harakter ta kuľtura (Vikipedija).

Proces džentryfikaciї, na peršyj pogljad, zdajeťsja korysnym — raniše pogani rajony vidnovljujuťsja. Prote, dlja isnujučyh meškanciv vin može buty duže nepryjemnym. Napryklad, čerez pereїzd seredńogo klasu v miscevyh magazynah ta zakladah možuť pidvyščuvatysja ciny, čerez ščo bidni ljudy biľše ne možuť sobi dozvolyty te, ščo raniše mogly.

Najbiľše mene hvyljuvav zanepad velykyh rajoniv, de prožyvav serednij klas, ščo formuvav kistjak našyh mist i suspiľstva protjagom perevažnoї častyny mogo žyttja. Ce buly rajony, v odnomu z jakyh ja narodyvsja u Njuarku, a v inšomu zrostav u Nort-Arlingtoni. Ce buly ti rajony, kotri, jak ja spodivavsja, novyj kreatyvnyj klas poverne u naši mista. Ale teper vony, kolyś stijki, znykaly prosto na moїh očah.

Rozkoly u našyh mistah spryčynjaly zrostajuču nerivnisť jak vseredyni samyh mist ta aglomeracij, tak i miž nymy. Uvažno vyvčajučy dani, ja zmig pobačyty, ščo tiľky obmežena kiľkisť mist ta aglomeracij, možlyvo lyše kiľka їh desjatkiv, dijsno korystuvalysja ekonomikoju, ščo bazuvalaś na intelektuaľnyh profesijah. Značno biľša kiľkisť mist ne vstygala za nymy i zanepadala. Bagato mist navkolo Velykyh ozer j dosi borjuťsja zi spustošlyvym pojednannjam miśkogo zanepadu, deindustrializaciї ta faktu, ščo bagatši ljudy pereїhaly u peredmistja. Mista pivdnja Spolučenyh Štativ prodovžujuť pryvabljuvaty ljudej dostupnišoju neruhomistju u peredmistjah, ale malo hto z nyh buduje micnu, stijku ekonomiku, ščo ğruntujeťsja na znannjah ta innovacijah. Desjatky miľjoniv amerykanciv zastrjagly u postijnij bidnosti. I faktyčno vsi naši mista straždajuť vid zrostajučyh ekonomičnyh rozkoliv. U toj čas jak serednij klas ta jogo rajony znykajuť, naši mista rozkoljujuťsja na maleńki zony zamožnosti j koncentrovanyh perevag ta značno biľši zony bidnosti j koncentrovanyh nedolikiv.

Meni stalo absoljutno zrozumilo, ščo klastery talantiv ta ekonomičnyh perevag stvorjujuť odnobokyj, nerivnyj urbanizm, u jakomu žmeńka superzirkovyh mist i kiľka elitarnyh rajoniv u nyh otrymujuť usi perevagy, u toj čas jak inši miscja zastojujuťsja abo zanepadajuť. Zreštoju, ta sama syla, ščo zumovljuje zrostannja našyh mist ta ekonomiky zagalom, je pryčynoju rozkolu ta protyrič, ščo roz’jednujuť nas i trymajuť pozadu.

Moje doslidžennja postavylo mene pered problemnoju reaľnistju našoї novoї organizaciї terytorij. I zdorovyj gluzd, j ekonomični doslidžennja vkazujuť na te, ščo ljudy počuvajuťsja ekonomično krašče u velykyh, gustonaselenyh mistah, ščo bazujuťsja na intelektuaľnyh profesijah, de vony otrymujuť vyšči zarplaty. Ale koly my z kolegoju prydyvylysja do togo, jak členy kožnogo z tŕoh riznyh klasiv žyvuť pislja oplaty za žytlo, to vyjavyly prygolomšlyvi j tryvožni oznaky. Uspišni intelektuaľni pracivnyky, specialisty, pracivnyky media ta kuľtury, ščo skladaly kreatyvnyj klas, počuvalysja dobre. Їhni zarplaty buly ne prosto vyšči u velykyh, gustonaselenyh, vysokotehnologičnyh aglomeracijah. Vony otrymuvaly biľše niž dostatńo, aby pokryty vytraty na dorožči budynky u svoїh rajonah. Ale členy dvoh inšyh, menš uspišnyh klasiv — «syni komirci» i pracivnyky sfery poslug — značno vidstavaly. Vony počuvalysja najgirše u velykyh dorogyh mistah ta aglomeracijah pislja oplaty za žytlo.

Ce vidkryttja glyboko shvyljuvalo mene. Najpotužnišyj dvygun innovacij, ekonomičnogo zrostannja ta miśkogo procvitannja — klastery talantiv ta inšyh ekonomičnyh resursiv u mistah — nadavav levovu častku perevag uže pryvilejovanomu naselennju, zalyšajučy šokujuči 66% naselennja pozadu.

Mij pogljad na mista j urbanizm sformuvavsja takož pid syľnym vplyvom togo, ščo ja pobačyv u misti Toronto, jake pryjnjalo mene pizniše. Ja pereїhav tudy u 2007 roci, ščob očolyty novyj instytut miśkogo dobrobutu v Universyteti Toronto. Na moju dumku, ce misto bulo tverdyneju uśogo najkraščogo u progresyvnomu urbanizmi. Naselennja Toronto bulo nastiľky riznomanitne, naskiľky ce vzagali možlyvo u Pivničnij Ameryci. Ekonomika procvitala i leď pohytnulasja pid čas ekonomičnoї kryzy 2008 roku. Bezpečni vulyci, čudovi komunaľni školy, zgurtovana sociaľna struktura. Odnak jakymoś dyvnym čynom ce progresyvne rozmaїte misto, ščo jogo Piter Ustinov prozvav «Nju-Jorkom, jakym kerujuť švejcarci», obralo merom Roba Forda.

Hoča osobysti slabkosti ta problemy Roba Forda j mogly pryvernuty pryhyľnykiv do jogo peredači Ford Nation, prote, jak na mene, vin buv trohy ne najbiľšym antyurbanistom z usih meriv, kotri koly-nebuď keruvaly velykymy mistamy. Odrazu pislja obrannja Ford zminyv polityku, zrujnuvavšy majže use, ščo urbanisty vvažajuť oznakamy velykogo mista. Vin pozdyrav velosypedni smugy na golovnyh magistraljah, aby zupynyty te, ščo vin nazyvav «vijnoju na mašynah». Vin rozrobyv plan z peretvorennja čudovoї diljanky na berezi ozera v centri mista na pozbavlenyj smaku šoping-mol ta uvinčav cej proekt velyčeznym kolesom ogljadu. Zdavalosja, Ford stav merom, aby peretvoryty misto na amerykanśke peredmistja.

Zrostannja Forda bulo rezuľtatom rozkolu v miśkij spiľnoti. U toj čas jak kolyś velykyj serednij klas zmenšuvavsja, a stari kvartaly znykaly, same misto rozpadalosja na maleńki grupy zamožnyh i osvičenyh rajoniv, zoseredženyh poblyzu miśkogo centru, uzdovž golovnyh linij metro i dorig, ta na značno biľši problemni rajony, roztašovani daleko vid centru i transportu. Slova Forda rezonansno vidguknulysja u jogo vyborčomu okruzi robitnykiv ta novyh immigrantiv, jaki vidčuvaly, ščo elity u centri mista korystuvalysja perevagamy miśkogo vidrodžennja, a їm ničogo ne zalyšalosja.

Koly ja pryїhav sjudy, to zrozumiv, ščo rozkol u suspiľstvi nagaduje bombu spoviľnenoї diї. Jakščo naviť take progresyvne, riznomanitne ta kvituče misto, jak Toronto, stalo žertvoju populistśkyh vyslovljuvań, to ce može statysja buď-de.

U čas, pro jakyj ja rozpovidaju, Ford buv lyše peršoju lastivkoju podibnoї zvorotnoї reakciї, pizniše mogly z’javytysja šče biľši j girši naslidky. I vony z’javylysja. Nezabarom pislja ćogo Velyka Brytanija pryjnjala prygolomšlyve ta cilkom neočikuvane rišennja vyjty z Jevropejśkogo Sojuzu (tak zvanyj «Brekzyt»). Nezvažajučy na šalenyj opir zamožnogo kosmopolityčnogo Londona, ce rišennja pidtrymaly spragli meškanci robitnyčyh mist, peredmisť i sil, jakyh globalizacija j nova uvaga do mist vidkynuly daleko nazad.

Čytajte takož: 📚Jak ukraїnci čytaly knyžky u 2018 — doslidžennja

Prote te, ščo stalosja zgodom, bulo šče neperedbačuvanišym ta naviť žahlyvym — obrannja Donaľda Trampa prezydentom najpotužnišoї deržavy svitu. Tramp pidnjavsja za rahunok stryvoženyh, rozljučenyh vyborciv u pokynutyh amerykanśkyh miscynah. Gillari Klinton pidtrymaly gustonaseleni, zamožni, intelektuaľni mista ta їhni najblyžči peredmistja, ščo buly epicentramy novoї ekonomiky, tut vona vygravala zi značnym vidryvom. Ale Trampa pidtrymaly v usih inšyh miscjah, u viddalenyh mistečkah ta selah, ščo stalo vyrišaľnym dlja jogo peremogy. Usi ci try javyšča — Tramp, Ford i «Brekzyt» — vidobražajuť poglyblennja rozkolu sered robitnyčogo klasu i rozkolu v mistah, ščo rozdiljaje nas śogodni.

Polityčnyj rozkol bere svij počatok vid značno glybšyh ekonomičnyh i geografičnyh peredumov novoї urbanistyčnoї kryzy. Vin je rezuľtatom novoї ery urbanizmu, u jakij peremožeć otrymuje vse, u jakij talanovyti ta uspišni grupujuťsja ta oseljajuťsja u superzirkovyh mistah, zalyšajučy usih inšyh ta inše pozadu. Značno važlyviša, niž kryzy okremyh mist, nova urbanistyčna kryza je golovnoju kryzoju našogo času.

🚋 Uryvok z knygy «Kryza urbanizmu. Čomu mista robljať nas neščasnymy» amerykanśkogo urbanista Ričarda Florydy 1
Urbanizm, de peremožeć otrymuje vse

Sogodni, jak nikoly raniše, zavdjaky sylam klasteryzaciї najbiľš važlyvi j najbiľš innovacijni galuzi promyslovosti ta najtalanovytiši, najambitniši, najzamožniši ljudy koncentrujuťsja u dribci providnyh superzirkovyh mist z intelektuaľnymy i tehnologičnymy habamy. Cja nevelyka elitarna grupa peremagaje u gonytvi todi jak biľšisť mist, jakščo ne vsi, borjaťsja, zavmyrajuť u rozvytku čy zanepadajuť. Ja nazyvaju cej proces urbanizmom, de peremožeć otrymuje vse.

Ciny na neruhomisť je čitkym indykatorom dominantnoї pozyciї superzirkovyh mist ta riznyci miž nymy j usima inšymy. Z metoju unaočnennja my z komandoju proanalizuvaly ciny na žytlo, roztašovane u ponad 11 tysjačah poštovyh regioniv Spolučenyh Štativ, vykorystovujučy onlajn-dani firmy z prodažu neruhomosti Zillow. Lyše u 160 poštovyh regionah serednja cina budynku stanovyla 1 miľjon dolariv i vyšče; 80% cyh regioniv buly roztašovani v aglomeracijah Nju-Jorka, Los-Andželesa ta San-Francysko. Krim 4 regioniv, usi inši z 28 poštovyh regioniv, de serednja cina budynku perevyščuvala 2 miľjony dolariv, buly roztašovani u cyh že tŕoh aglomeracijah: 11 u zatoci San-Francysko, 7 u Los-Andželesi ta 6 u Nju-Jorku. U 2016 roci v seredńomu 6 z 10 budynkiv, roztašovanyh v aglomeraciї San-Francysko, buly ocineni u ponad 1 miľjon dolariv (57,4%), ščo pryblyzno na 20% biľše porivnjano z cinamy na taki ž budynky u 2012 roci30. Pry ćomu u perevažnij biľšosti usih poštovyh regioniv (56,2%), dlja jakyh je dani, serednja cina budynku stanovyť menše 200 tysjač dolariv, a u pryblyzno 15% regioniv serednja cina budynku — menš niž 100 tysjač dolariv.

Odni apartamenty u Soho koštujuť stiľky ž, jak 50 budynkiv u dejakyh rajonah Toledo i jak 70 budynkiv u rajonah Detrojta. V Junğstauni, odnomu z rajoniv okrugu Magoninğ štatu Ogajo, vlasnyk apartamentiv u Soho može dozvolyty sobi ponad 100 budynkiv.

Odnak u samyh superzirkovyh mistah isnuje vidnosno nevelyka kiľkisť superzirkovyh rajoniv. Naprykinci 2015 roku todi, jak serednja cina na apartamenty u Mangetteni stanovyla ponad 2 miľjony dolariv, serednja cina na budynok u samomu Nju-Jorku bula lyše 600 tysjač dolariv, a u bagaťoh rajonah mista — šče menšoju. Vlasnyk apartamentiv u Soho mig by, napryklad, kupyty 30 rezydencij u Parkčesteri, de serednij budynok koštuvav lyše 107 tysjač 67 dolariv. Superzirkovi mista sami stajuť žertvamy urbanizmu, u jakomu peremožeć otrymuje vse, oskiľky vony tež rozdileni na nečyslenni, ale nadzvyčajno zamožni superzirkovi rajony ta na menš uspišni, ale značno biľši za kiľkistju.

Čytajte takož: 🚊 Urbanistyka za 15 hvylyn — čomu v našyh mistah ne tak komfortno jak u Jevropi

Astronomični ciny na neruhomisť u superzirkovyh rajonah ta mistah, jak i nejmovirna riznycja miž cymy cinamy ta cinamy u buď-jakomu inšomu misci, je rezuľtatom roboty bazovogo dvyguna kapitalistyčnogo rozvytku — syly klasteryzaciї. U mistah isnuje dva vydy klasteryzaciї. Peršyj i najočevydnišyj — skupčennja pidpryjemstv ta industrij. Za vyznačennjam providnogo ekonomista HIH stolittja Aľfreda Maršalla, perevagy vynykajuť same todi, koly konkurentni pidpryjemstva skupčujuťsja. Pol Kragmen otrymav Nobelivśku premiju, zokrema, za glybynne doslidžennja togo faktu, ščo skupčennja kompanij formuje našu ekonomičnu geografiju i žyvyť ekonomične zrostannja. Velyki gustonaseleni mista usiljako spryjajuť rozvytku procvitajučyh industriaľnyh klasteriv, takyh jak finansovyj hab Nju-Jorka čy Londona, kinoindustriaľnyj u Los-Andželesi, modnyj u Milani ta Paryži, tehnologičnyj u San-Hose. Drugyj i, možlyvo, važlyvišyj typ klasteryzaciї — skupčennja kvalifikovanyh j ambicijnyh ljudej. Džejn Džejkobs dovoli oryginaľno prodemonstruvala, jakym čynom skupčennja riznomanitnyh grup ljudej ta їhnih navyčok ruhaje miśku ekonomiku. Laureat Nobelivśkoї premiї, ekonomist Robert Lukas formalizuvav її glybynne doslidžennja klasteryzaciї talantiv u teoriju ekonomičnogo rozvytku, ščo ğruntujeťsja, za jogo slovamy, na zovnišnih faktorah ljudśkyh resursiv.

Superzirkovi mista zbyrajuť razom talanovytyh ljudej z usih kutočkiv planety, nezaležno vid їhńoї rasy, etničnoї čy nacionaľnoї prynaležnosti, seksuaľnoї orijentaciї. Vid tretyny do polovyny vysokotehnologičnyh startapiv, započatkovanyh u zatoci San-Francysko protjagom ostanńogo desjatylittja, majuť u skladi zasnovnykiv ščonajmenše odnogo immigranta.

Prote cej proces ne lyše posyljuje sam sebe, a j stvorjuje fundamentaľne protyriččja. Syla klasteryzaciї ne lyše pryvodyť do zrostannja, a j zbiľšuje konkurenciju za obmeženyj miśkyj prostir. Čym biľše rečej zoseredženo v odnomu prostori, tym dorožčoju staje zemlja. Čym dorožča zemlja, tym vyščymy stajuť ciny na žytlo ta inši važlyvi reči. U svojemu ese «Teorija rynku zemli u misti» 1960 roku urbanist-ekonomist Viľjam Alonso rozrobyv prostu j elegantnu ekonomičnu modeľ zmagannja za miśkyj prostir. Z jogo točky zoru, cina na zemlju bula pov’jazana z grafikamy popytu na orendu zemli ta znyžuvalaś zaležno vid togo, naskiľky daleko zemlja bula roztašovana vid centru. Štab-kvartyry velykyh kompanij zajmaly najdorožči diljanky u centri mista i navkolo ńogo. Fabryky ta sklady, jakym neobhidne bulo rozmiščennja u centri, zajmaly nastupne kolo. I lyše potim jšly budynky dlja menš zamožnyh predstavnykiv robitnyčogo klasu, kotri žyly u gamirnyh i zabrudnenyh rajonah, u zatorah, navkolo industriaľnoї zony. Bagatši domašni gospodarstva, aby unyknuty šumu j brudu, roztašovuvalysja šče dali, u peredmistjah. Sogodni na terytorijah, jaki raniše buly zajnjati promyslovistju ta komercijeju, zaseljajuťsja zamožni ljudy, i vony ž nabavljajuť cinu. Rynok gustonaselenoї j vysokoproduktyvnoї zemli obmeženyj, i ce daje poštovh do zapekloї boroťby za prostir u serci mista.

Pogljańmo na perevagy, jaki otrymujuť vlasnyky kraščoї miśkoї zemli ta budynkiv. U 2009 roci zagaľna vartisť usijeї zemli u Spolučenyh Štatah stanovyla 23 tryľjony dolariv — ekvivalent 160% zagaľnogo obsjagu nacionaľnogo vyrobnyctva, zgidno z detaľnymy rozrahunkamy Bjuro ekonomičnogo analizu SŠA (US Bureau of Economic Analysis, BEA)33. Utim lyše 6% cijeї zemli koštujuť biľše, niž polovyna cijeї sumy — 11,7 tryľjona dolariv. Vlasnisť u superzirkovyh rajonah Nju-Jorka, Londona i Los-Andželesa je značno dorožčoju, niž deinde, ta prodajeťsja za 16, 22 i 33 tysjači dolariv za kvadratnyj metr vidpovidno — ce nabagato biľše, niž 1,6 tysjači dolariv za kvadratnyj metr seredńostatystyčnogo amerykanśkogo budynku. Faktyčno zagaľna vartisť neruhomosti u superzirkovyh mistah zmagajeťsja z valovym vnutrišnim produktom. U 2015 roci vartisť neruhomosti v aglomeraciї Nju-Jorka stanovyla pryblyzno 2,9 tryľjona dolariv, ščo dorivnjujeťsja do valovogo vnutrišńogo produktu
Velykoї Brytaniї — p’jatoї za velyčynoju nacionaľnoї ekonomiky u sviti. Vartisť neruhomosti u Los-Andželesi stanovyla pryblyzno 2,8 tryľjona dolariv — ce majže VVP Franciї, šostoї za velyčynoju ekonomiky svitu. Neruhomisť aglomeraciї San-Francysko sjagnula pryblyzno 1,4 tryľjona dolariv, ščo možna porivnjaty z ekonomikoju Avstraliї čy Pivdennoї Koreї. Zagaľna ž vartisť žytla u Spolučenyh Štatah stanovyla pryblyzno 35 tryľjoniv dolariv (28,4 tryľjona dolariv vlasnogo žytla i 5,8 tryľjona dolariv orendovanogo), ščo perevyščuje zagaľnyj obsjag nacionaľnogo vyrobnyctva SŠA i Kytaju razom uzjatyh.

Inši uryvky:

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: