Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

«Doroslyh ne buvaje. Istorija doroslišannja na seredyni žyttja» — uryvok iz knygy, ščo zmenšyť vašu samokrytyčnisť

«Дорослих не буває. Історія дорослішання на середині життя» — уривок із книги, що зменшить вашу самокритичність

Jakščo vam 27 ročkiv abo deś bilja togo, a vy j dosi ne znajete, kym stanete, koly vyrostete, ne perejmajtesja — tak zvanyh «doroslyh» ne isnuje. Prynajmni, tak vvažaje Pamela Drukerman, avtorka bestseleru, ščo nazyvajeťsja same tak.
Якщо вам 27 рочків або десь біля того, а ви й досі не знаєте, ким станете, коли виростете, не переймайтеся — так званих «дорослих» не існує. Принаймні, так вважає Памела Друкерман, авторка бестселеру, що називається саме так.
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  Памела Друкерман видала свою книгу Дорослих не буває. Історія дорослішання на середині життя у 2018 році, коли їй виповнилося 48. Замість того, щоб повчати нерадиву молодь, яка не знає, чого хоче, Памела визнає той факт, що ми змінюємося з часом, але залишаємося тими ж людьми, що й були у нашій молодості. Не існує жодного тумблера, який би клацнув і сповістив вам: Усе, ти дорослий/-а. Вона пише про типові й нетипові досвіди та виклики свого покоління, вічні й унікальні, притаманні нашому часові: про кризу середнього віку, перші провістки старіння, про подолання хвороби, тероризм, нові кар’єрні етапи, мудрішання і примирення, любов і дружбу, мудрість і щирість. До цих, здавалося б, універсальних тем Друкерман підходить із самоіронією та інколи несподіваним гумором, а також із дослідницькою сумлінністю іноземки, яка вдячно осягає чужу культуру. Як радити. За кілька тижнів після мого сорокап’ятиріччя я отримую імейл від деканки Американської школи мистецтв і дизайну в Парижі. Вона хоче, щоб я виголосила промову на випускній церемонії. До церемонії приблизно місяць, тож відчуваю, що мене, імовірно, обрали останньої миті. Крім того, у школи лише тридцять п’ять випускників, і гонорар за виступ не покриє навіть вартості сукні, яку мені доведеться придбати для виголошення промови. (Багато випускників вивчають дизайн одягу.) Утім я зголошуюся. Давати поради наступному поколінню — або хоча би крихітній його частині — видається мені життєво важливим кроком на повільному шляху мого дорослішання. Проте що саме я скажу цим студентам? Їх не зацікавить тема французького виховання. І я не можу покладатися на свій досвід промов на церемонії вручення дипломів. Під час мого випуску в коледжі сенатор виголосив скорочений варіант своєї промови з питань Польщі, а потім побажав нам успіхів. У пошуку ідей я переглядаю онлайн безліч промов на церемоніях вручення дипломів. Подивившись понад десяток, розумію три основні правила: 1) найліпші промови тривають до п’ятнадцяти хвилин; 2) спікер має перевагу, якщо вміє пародіювати знаменитостей; 3) той факт, що промовець колись зіграв у популярному ситкомі, не означає, що він матиме якісь цінні поради. Також я з’ясовую, що промови на врученні дипломів здебільшого американський феномен. Британці проводять випускні церемонії, але не запрошують сторонніх мотиваційних спікерів. (Майже весь випуск мого чоловіка в англійському університеті провадили латиною.) Французькі університети зазвичай навіть не проводять церемонії, вони просто надсилають ваш диплом поштою. Професорка в одному з топових вишів у Парижі розповідає мені, що колись показала своїй групі промову Стіва Джобса на церемонії вручення дипломів у Стенфордському університеті 2005 року. Джобс описує, як кинув коледж і вивчав каліграфію, яка здавалася нісенітною на той час, але згодом стала основою для шрифтів на комп’ютерах Apple. Він доходить висновку: якщо рухатися за своєю пристрастю, то всі дивні вибори поступово набувають смислу й вибудовується великий наратив вашого життя. Ця промова не зворушила французьких студентів. Вони назвали її повністю відірваною від реальності й такою каліфорнійською. Я була ні в сих ні в тих. Сенс промови на врученні дипломів у тому, щоб сказати щось підбадьорливе. Більшість відео з промовами, які я переглянула, було зведено до так, ви зможете. І ось як саме. Проте я в Парижі, виступатиму перед випускниками, лише чверть із яких американці (загалом дві сотні студентів закладу освіти походять із сорока восьми країн). Якщо скажу будь-що занадто піднесене, це скидатиметься на оману. Очевидно, основна думка французької промови на врученні дипломів мала би бути такою: Ні, ви не зможете. Це неможливо. Навіть не намагайтеся. За кілька днів до промови я відвідую підсумковий модний показ у виші. Чекаючи початку, я зав’язую розмову зі студентом, який сидить поруч, і він запитує мене, що я там роблю. — Я письменниця й виголошуватиму промову на церемонії вручення дипломів у суботу, — кажу. Студент дивується. Він ніколи не чув про мене й не читав бодай чогось, що я написала. — Мене полестило й здивувало запрошення, — додаю. Студент слухає задумливо, а потім каже: — Що ж, гадаю, на певному етапі вашої кар’єри люди просто просять вас дещо зробити. А ви думаєте: Гаразд, я ніколи раніше такого не робила, але спробую. Тепер здивована я. У двадцять два він уже це знає. Міленіали, здається, значно розвинутіші емоційно у свої двадцять і тридцять, аніж попередні покоління, можливо, тому що вони виросли, спілкуючись з однодумцями в інтернет-чатах і переглядаючи телешоу з назвами на кшталт Незграбна. За моїх часів не випадало обговорювати незграбність. Ми просто були незграбними. Два дні потому я вбираю свою нову пурпурову сукню та їду на métro в готель, де відбудеться випускна церемонія. У готельній залі урочистостей приблизно 125 осіб, зокрема батьки, які злетілися з усього світу. Я одразу усвідомлюю, що потрібно було відкласти гонорар за виступ і вдягнути щось зі свого гардеробу. Майже всі вбрані в чорне. Випускники не є письменниками. Проте, як і я, вони, ймовірно, проводитимуть багато часу, замкнувшись на самоті, намагаючись щось створити. Тож протягом менше ніж п’ятнадцяти хвилин у тій залі, хоча й без пародій на знаменитостей, я ділюся своїми порадами, як із цим упоратися. Більшість порад стосуються будь-якої творчої роботи: Ви кваліфіковані. Або радше ви не єдина самозванка тут. Студент, який сидів поруч зі мною на модному показі, достоту мав рацію. Ви ніколи не почуватиметеся цілком готовими до своєї наступної роботи. Та й ніхто інший не готовий. Просто працюйте далі. Усе, що відбувається, потенційно є натхненням для вашої роботи. Або, як Нора Ефрон зазначила це, будь-що є чернеткою. Коли хтось розповідає історію, ви зауважуєте повторювану тему в діалогах або повертаєте за ріг і бачите щось, що вас зворушує, — використовуйте це. Насправді, щойно ви занурюєтесь у проект, інформація про нього зливою увірветься у ваше життя. Також розшукуйте натхнення. Читайте й переглядайте роботи митців, якими ви захоплюєтеся. Здебільшого те, що я роблю, народжується, коли я споглядаю чиюсь чужу роботу й думаю: “Я можу зробити це. Я хочу зробити це”, — каже письменниця та режисерка Міранда Джулай. Усамітнюйтесь офлайн. Ви не мусите буквально зачинятись у кімнаті. Можна побути на самоті в залюдненому кафе. До мене приходили ідеї під час прогулянки або поїздки в паризькому métro. (Рекомендую восьму лінію.) З’ясуйте, коли впродовж дня вам працюється найвиразніше та найпродуктивніше, і пильно оберігайте цей час. Здебільшого життя складається з часів затишшя між подіями. Не заповнюйте ці проміжні миті порно чи відео з котиками. Потрібно мати вільну й трішки знуджену свідомість, щоб мозок видавав ідеї. На самоті можна почути внутрішній голос, як написав Уенделл Беррі. Коли ідея з’являється, одразу її занотовуйте. Не сподівайтеся, що запам’ятаєте її. Завжди носіть із собою ручку й записник, а також щось добре, щоб почитати. Ви не мусите знову винаходити колесо щоразу, коли творите. Ви не шахруєте, спираючись на визнані форми. Мій чоловік полюбляє цитувати слова редактора: Ви можете написати як завгодно, та я перескладу все за хронологією. Зростайте там, де вас посадили. Так, це звучить ніби напис на кухлику. Проте це є вирішальним. Прийміть хай які дивні таланти чи експертизу, що ви набули. Сприймайте своє призначення, хоч яким воно є, як найважливіше завдання у світі. Це дослідження, крихітко! Знайомий архітектор розповідає мені, що ніколи не переймається створенням будівлі з нічого. Я просто збираю інформацію, і будівля набирає обрисів, — каже він. Часто ви не можете просунутися вперед, попри тижні спроб, тому, що наразі недостатньо обізнані у своїй темі. Почніть наново й дізнайтеся більше. Осягайте аномалії. Коли я починала працювати журналісткою, старший репортер сказав мені, що в процесі дослідження історії ви непомітно з’ясуєте якийсь факт або деталь, що забруднює чистий наратив, за яким, на вашу думку, ваша історія мала б іти. Цей факт дратуватиме та створюватиме незручності, і вам кортітиме зігнорувати його. Натомість вам варто звернути на нього увагу й поглянути, куди він приведе. Вчинивши так, ви надасте своїй роботі більше насиченості, вправності, непередбачуваності та міцнішої стійкості до заперечень. Не будьте ні занадто легковажними, ні занадто змістовними. Співак Джарвіс Кокер каже, що в цьому ключ до написання рок-н-рольних пісень. (Якщо ваші тексти надто глибокі, вам будете соромно з віком, аргументує він.) Також він застерігає не перетворюватися на проститутку римування. Його приклад: Я не хочу взріти духа / Я боюсь цього щодуху. Будьте великодушними. Багато людей, із якими ви познайомитеся на початку кар’єри, перебуватимуть поруч і кілька десятиліть потому. Якщо ви від початку придурок, вони це пам’ятатимуть. Зважайте на те, чим займаєтеся поза роботою. Під час перебування у Бразилії як фінансова журналістка я ходила на заняття із самби. Зрештою, я про це написала коротку статтю в моїй газеті для розділу про мистецтво. Мої боси навряд чи помітили її, і я майже впевнена, що ніхто її не читав. Минуло кілька років, перш ніж я взялася так писати заради заробітку. Проте то був мій перший текст, що запалив мене всередині. Ігноруйте скептиків. Люди з іншої сфери скажуть: Я не знаю, як ви це робите або Я ніколи не зміг би просидіти весь день на самоті. Вони вважатимуть вас дратівливо одержимими, коли ви робитимете нотатки під час вечері. Просто продовжуйте. Вам пощастило. І хоча, імовірно, ви цього не помічатимете, але вам вдаватиметься щораз ліпше. Ви контролюєте роботу, але не контролюєте, чи вподобають її інші. Знайомий письменник колись описував свій дзен-буддистський підхід: цілковита віддача в процесі, цілковитий спокій щодо наслідків. Ліпше зробити, ніж зробити ідеально. Переборіть свій страх завершення. Здатність завершувати завдання має значення не лише в дитячому садку. Для дорослих це засадниче вміння. Бути одержимим нормально. Саме вони виконують роботу добре. Згодом Ґеррі Шендлінґ згадував, що, займаючись телешоу, зустрів іншого комедіанта, який теж мав своє шоу. Шендлінґ запитав, як його справа. Він сказав: “Набагато легше, ніж я думав. Мені так весело.” А я подумав: “О Боже”. Звісно, він пролетів. Із часом виконувати повсякденну роботу стає легше, а от робити свою справу по максимуму — ні. Ця титанічна феєрія того варта. Для більшості людей одруження чи народження дитини є піковими моментами в житті. Проте коли щось містичне всередині вас народжує скульптуру або сукню, аромат чи графічний дизайн, який відгукується іншим людям, це також піковий момент. Річ тут не в тім, щоб рухатися в напрямку чіткої, правильної мети, секрет у тому, щоб просто працювати, — сказала художниця Марія Калман. — Пристрасне ставлення до власної роботи наповнюватиме вас — наважуся сказати — щастям. Навіть якщо ви дотримуватиметеся всіх цих правил, ваша перша спроба буде жахливою. Велика частина творчого процесу — це пережити прірву між вашим прекрасним уявленням про те, що ви хотіли створити, і недоладною штукою, яка вийшла. Пам’ятайте, що всі добрі витвори, які вам траплялися, починалися як чийсь невдалий чорновий варіант. Двадцята версія вашої роботи, можливо, усе ще не буде блискучою. Проте перша версія майже точно не виявиться такою. Я залишаю випускників із двома думками. Перша — найліпша творча порада, яку я будь-коли отримувала від Саймона: на виході з автобуса або таксі озирніться на своє місце, щоб перевірити, чи ви чогось не загубили. Якщо ви загубите своє портфоліо, то не отримаєте роботи. Друга — французький вислів — оптимістичний, але не помпезний: vous allez trouver votre place — ви знайдете власне місце. Мені подобається ідея, що десь у світі є вільний простір, що має таку саму форму, як і ви. Щойно ви знайдете його, то з легкістю поміститеся в нього. (Не згадую, що на ці пошуки може піти кілька десятиліть.) Потім, почуваючись дуже дорослою, я повертаюся на métro і прямую додому. Інші уривки:. Давати і брати. Прихована соціальна динаміка успіху, Адам Ґрант Тут клює. Відверті історії українського бізнесмена, Дмитро Томчук Бенджамін Франклін, Волтер Айзексон 12 правил життя. Як перемогти хаос, Джордан Пітерсон Чоловіки про фемінізм, Майкл Кауфман, Майкл Кіммел

Pamela Drukerman vydala svoju knygu «Doroslyh ne buvaje. Istorija doroslišannja na seredyni žyttja» u 2018 roci, koly їj vypovnylosja 48. Zamisť togo, ščob povčaty neradyvu moloď, jaka ne znaje, čogo hoče, Pamela vyznaje toj fakt, ščo my zminjujemosja z časom, ale zalyšajemosja tymy ž ljuďmy, ščo j buly u našij molodosti. Ne isnuje žodnogo tumblera, jakyj by klacnuv i spovistyv vam: «Use, ty doroslyj/-a».

Vona pyše pro typovi j netypovi dosvidy ta vyklyky svogo pokolinnja, vični j unikaľni, prytamanni našomu časovi: pro kryzu seredńogo viku, perši provistky starinnja, pro podolannja hvoroby, teroryzm, novi kar’jerni etapy, mudrišannja i prymyrennja, ljubov i družbu, mudrisť i ščyrisť. Do cyh, zdavalosja b, universaľnyh tem Drukerman pidhodyť iz samoironijeju ta inkoly nespodivanym gumorom, a takož iz doslidnyćkoju sumlinnistju inozemky, jaka vdjačno osjagaje čužu kuľturu.

doroslyh ne buvaje

Jak radyty

Za kiľka tyžniv pislja mogo sorokap’jatyriččja ja otrymuju imejl vid dekanky Amerykanśkoї školy mystectv i dyzajnu v Paryži. Vona hoče, ščob ja vygolosyla promovu na vypusknij ceremoniї.

Do ceremoniї pryblyzno misjać, tož vidčuvaju, ščo mene, imovirno, obraly ostanńoї myti. Krim togo, u školy lyše trydcjať p’jať vypusknykiv, i gonorar za vystup ne pokryje naviť vartosti sukni, jaku meni dovedeťsja prydbaty dlja vygološennja promovy. (Bagato vypusknykiv vyvčajuť dyzajn odjagu.)

Utim ja zgološujusja. Davaty porady nastupnomu pokolinnju — abo hoča by kryhitnij jogo častyni — vydajeťsja meni žyttjevo važlyvym krokom na poviľnomu šljahu mogo doroslišannja. Prote ščo same ja skažu cym studentam? Їh ne zacikavyť tema francuźkogo vyhovannja. I ja ne možu pokladatysja na svij dosvid promov na ceremoniї vručennja dyplomiv. Pid čas mogo vypusku v koledži senator vygolosyv skoročenyj variant svojeї promovy z pytań Poľšči, a potim pobažav nam uspihiv.

U pošuku idej ja peregljadaju onlajn bezlič promov na ceremonijah vručennja dyplomiv. Podyvyvšyś ponad desjatok, rozumiju try osnovni pravyla: 1) najlipši promovy tryvajuť do p’jatnadcjaty hvylyn; 2) spiker maje perevagu, jakščo vmije parodijuvaty znamenytostej; 3) toj fakt, ščo promoveć kolyś zigrav u populjarnomu sytkomi, ne označaje, ščo vin matyme jakiś cinni porady.

Takož ja z’jasovuju, ščo promovy na vručenni dyplomiv zdebiľšogo amerykanśkyj fenomen. Brytanci provodjať vypuskni ceremoniї, ale ne zaprošujuť storonnih motyvacijnyh spikeriv. (Majže veś vypusk mogo čolovika v anglijśkomu universyteti provadyly latynoju.)

Francuźki universytety zazvyčaj naviť ne provodjať ceremoniї, vony prosto nadsylajuť vaš dyplom poštoju.

Profesorka v odnomu z topovyh vyšiv u Paryži rozpovidaje meni, ščo kolyś pokazala svoїj grupi promovu Stiva Džobsa na ceremoniї vručennja dyplomiv u Stenfordśkomu universyteti 2005 roku. Džobs opysuje, jak kynuv koledž i vyvčav kaligrafiju, jaka zdavalasja nisenitnoju na toj čas, ale zgodom stala osnovoju dlja šryftiv na komp’juterah Apple. Vin dohodyť vysnovku: jakščo ruhatysja za svojeju prystrastju, to vsi dyvni vybory postupovo nabuvajuť smyslu j vybudovujeťsja velykyj naratyv vašogo žyttja.

Cja promova ne zvorušyla francuźkyh studentiv. Vony nazvaly її «povnistju vidirvanoju vid reaľnosti» j «takoju kalifornijśkoju». Ja bula ni v syh ni v tyh. Sens promovy na vručenni dyplomiv u tomu, ščob skazaty ščoś pidbaďorlyve. Biľšisť video z promovamy, jaki ja peregljanula, bulo zvedeno do «tak, vy zmožete. I oś jak same». Prote ja v Paryži, vystupatymu pered vypusknykamy, lyše čverť iz jakyh amerykanci (zagalom dvi sotni studentiv zakladu osvity pohodjať iz soroka vośmy kraїn).

Meni podobajeťsja ideja, ščo deś u sviti je viľnyj prostir, ščo maje taku samu formu, jak i vy. Ščojno vy znajdete jogo, to z legkistju pomistytesja v ńogo.

Pamela Drukerman, avtorka knygy

Jakščo skažu buď-ščo zanadto pidnesene, ce skydatymeťsja na omanu. Očevydno, osnovna dumka francuźkoї promovy na vručenni dyplomiv mala by buty takoju: «Ni, vy ne zmožete. Ce nemožlyvo. Naviť ne namagajtesja».

Za kiľka dniv do promovy ja vidviduju pidsumkovyj modnyj pokaz u vyši. Čekajučy počatku, ja zav’jazuju rozmovu zi studentom, jakyj sydyť poruč, i vin zapytuje mene, ščo ja tam roblju.

— Ja pyśmennycja j vygološuvatymu promovu na ceremoniї vručennja dyplomiv u subotu, — kažu. Student dyvujeťsja. Vin nikoly ne čuv pro mene j ne čytav bodaj čogoś, ščo ja napysala. — Mene polestylo j zdyvuvalo zaprošennja, — dodaju.

Student sluhaje zadumlyvo, a potim kaže:

— Ščo ž, gadaju, na pevnomu etapi vašoї kar’jery ljudy prosto prosjať vas deščo zrobyty. A vy dumajete: «Garazd, ja nikoly raniše takogo ne robyla, ale sprobuju».

Čytajte takož: 📚Jak ukraїnci čytaly knyžky u 2018 — doslidžennja

Teper zdyvovana ja. U dvadcjať dva vin uže ce znaje. Milenialy, zdajeťsja, značno rozvynutiši emocijno u svoї dvadcjať i trydcjať, aniž poperedni pokolinnja, možlyvo, tomu ščo vony vyrosly, spilkujučyś z odnodumcjamy v internet-čatah i peregljadajučy telešou z nazvamy na kštalt «Nezgrabna». Za moїh časiv ne vypadalo obgovorjuvaty nezgrabnisť. My prosto buly nezgrabnymy. Dva dni potomu ja vbyraju svoju novu purpurovu suknju ta їdu na métro v goteľ, de vidbudeťsja vypuskna ceremonija. U goteľnij zali uročystostej pryblyzno 125 osib, zokrema baťky, jaki zletilysja z uśogo svitu. Ja odrazu usvidomljuju, ščo potribno bulo vidklasty gonorar za vystup i vdjagnuty ščoś zi svogo garderobu. Majže vsi vbrani v čorne. Vypusknyky ne je pyśmennykamy. Prote, jak i ja, vony, jmovirno, provodytymuť bagato času, zamknuvšyś na samoti, namagajučyś ščoś stvoryty.

Tož protjagom menše niž p’jatnadcjaty hvylyn u tij zali, hoča j bez parodij na znamenytostej, ja diljusja svoїmy poradamy, jak iz cym uporatysja. Biľšisť porad stosujuťsja buď-jakoї tvorčoї roboty:

Vy kvalifikovani. Abo radše vy ne jedyna samozvanka tut. Student, jakyj sydiv poruč zi mnoju na modnomu pokazi, dostotu mav raciju. Vy nikoly ne počuvatymetesja cilkom gotovymy do svojeї nastupnoї roboty. Ta j nihto inšyj ne gotovyj. Prosto pracjujte dali.

Use, ščo vidbuvajeťsja, potencijno je nathnennjam dlja vašoї roboty. Abo, jak Nora Efron zaznačyla ce, «buď-ščo je černetkoju». Koly htoś rozpovidaje istoriju, vy zauvažujete povtorjuvanu temu v dialogah abo povertajete za rig i bačyte ščoś, ščo vas zvorušuje, — vykorystovujte ce. Naspravdi, ščojno vy zanurjujeteś u proekt, informacija pro ńogo zlyvoju uvirveťsja u vaše žyttja. Takož rozšukujte nathnennja. Čytajte j peregljadajte roboty mytciv, jakymy vy zahopljujetesja.

«Zdebiľšogo te, ščo ja roblju, narodžujeťsja, koly ja spogljadaju čyjuś čužu robotu j dumaju: “Ja možu zrobyty ce. Ja hoču zrobyty ce”», — kaže pyśmennycja ta režyserka Miranda Džulaj.

Usamitnjujteś oflajn. Vy ne musyte bukvaľno začynjatyś u kimnati. Možna pobuty na samoti v zaljudnenomu kafe. Do mene pryhodyly ideї pid čas proguljanky abo poїzdky v paryźkomu métro. (Rekomenduju vośmu liniju.) Z’jasujte, koly vprodovž dnja vam pracjujeťsja najvyrazniše ta najproduktyvniše, i pyľno oberigajte cej čas.

Zdebiľšogo žyttja skladajeťsja z časiv zatyššja miž podijamy. Ne zapovnjujte ci promižni myti porno čy video z kotykamy. Potribno maty viľnu j trišky znudženu svidomisť, ščob mozok vydavav ideї. Na samoti «možna počuty vnutrišnij golos», jak napysav Uendell Berri.

Koly ideja z’javljajeťsja, odrazu її zanotovujte. Ne spodivajtesja, ščo zapam’jatajete її. Zavždy nosiť iz soboju ručku j zapysnyk, a takož ščoś dobre, ščob počytaty. Vy ne musyte znovu vynahodyty koleso ščorazu, koly tvoryte. Vy ne šahrujete, spyrajučyś na vyznani formy. Mij čolovik poljubljaje cytuvaty slova redaktora: «Vy možete napysaty jak zavgodno, ta ja pereskladu vse za hronologijeju».

Zrostajte tam, de vas posadyly. Tak, ce zvučyť niby napys na kuhlyku. Prote ce je vyrišaľnym. Pryjmiť haj jaki dyvni talanty čy ekspertyzu, ščo vy nabuly. Spryjmajte svoje pryznačennja, hoč jakym vono je, jak najvažlyviše zavdannja u sviti.

Ce doslidžennja, kryhitko! Znajomyj arhitektor rozpovidaje meni, ščo nikoly ne perejmajeťsja stvorennjam budivli z ničogo. «Ja prosto zbyraju informaciju, i budivlja nabyraje obrysiv», — kaže vin.

Často vy ne možete prosunutysja vpered, popry tyžni sprob, tomu, ščo narazi nedostatńo obiznani u svoїj temi. Počniť nanovo j diznajtesja biľše.

Osjagajte anomaliї. Koly ja počynala pracjuvaty žurnalistkoju, staršyj reporter skazav meni, ščo v procesi doslidžennja istoriї vy nepomitno z’jasujete jakyjś fakt abo detaľ, ščo zabrudnjuje čystyj naratyv, za jakym, na vašu dumku, vaša istorija mala b ity.

Cej fakt dratuvatyme ta stvorjuvatyme nezručnosti, i vam kortityme zignoruvaty jogo. Natomisť vam varto zvernuty na ńogo uvagu j pogljanuty, kudy vin pryvede. Včynyvšy tak, vy nadaste svoїj roboti biľše nasyčenosti, vpravnosti, neperedbačuvanosti ta micnišoї stijkosti do zaperečeń.

«Ne buďte ni zanadto legkovažnymy, ni zanadto zmistovnymy». Spivak Džarvis Koker kaže, ščo v ćomu ključ do napysannja rok-n-roľnyh piseń. (Jakščo vaši teksty nadto glyboki, «vam budete soromno z vikom», argumentuje vin.) Takož vin zasterigaje ne peretvorjuvatysja na «prostytutku rymuvannja». Jogo pryklad: «Ja ne hoču vzrity duha / Ja bojuś ćogo ščoduhu».

Buďte velykodušnymy. Bagato ljudej, iz jakymy vy poznajomytesja na počatku kar’jery, perebuvatymuť poruč i kiľka desjatyliť potomu. Jakščo vy vid počatku prydurok, vony ce pam’jatatymuť. Zvažajte na te, čym zajmajetesja poza robotoju.

Pid čas perebuvannja u Brazyliї jak finansova žurnalistka ja hodyla na zanjattja iz samby. Zreštoju, ja pro ce napysala korotku stattju v moїj gazeti dlja rozdilu pro mystectvo. Moї bosy navrjad čy pomityly її, i ja majže vpevnena, ščo nihto її ne čytav. Mynulo kiľka rokiv, perš niž ja vzjalasja tak pysaty zarady zarobitku. Prote to buv mij peršyj tekst, ščo zapalyv mene vseredyni.

Ignorujte skeptykiv. Ljudy z inšoї sfery skažuť: «Ja ne znaju, jak vy ce robyte» abo «Ja nikoly ne zmig by prosydity veś deń na samoti». Vony vvažatymuť vas drativlyvo oderžymymy, koly vy robytymete notatky pid čas večeri. Prosto prodovžujte.

Vam poščastylo. I hoča, imovirno, vy ćogo ne pomičatymete, ale vam vdavatymeťsja ščoraz lipše.

Vy kontroljujete robotu, ale ne kontroljujete, čy vpodobajuť її inši. Znajomyj pyśmennyk kolyś opysuvav svij dzen-buddystśkyj pidhid: cilkovyta viddača v procesi, cilkovytyj spokij ščodo naslidkiv.

Lipše zrobyty, niž zrobyty ideaľno. Pereboriť svij strah zaveršennja. Zdatnisť zaveršuvaty zavdannja maje značennja ne lyše v dytjačomu sadku. Dlja doroslyh ce zasadnyče vminnja.

Buty oderžymym normaľno. Same vony vykonujuť robotu dobre. Zgodom Ğerri Šendlinğ zgaduvav, ščo, zajmajučyś telešou, zustriv inšogo komedianta, jakyj tež mav svoje šou. Šendlinğ zapytav, jak jogo sprava. «Vin skazav: “Nabagato legše, niž ja dumav. Meni tak veselo.” A ja podumav: “O Bože”. Zvisno, vin proletiv».

Iz časom vykonuvaty povsjakdennu robotu staje legše, a ot robyty svoju spravu po maksymumu — ni. Cja tytanična fejerija togo varta. Dlja biľšosti ljudej odružennja čy narodžennja dytyny je pikovymy momentamy v žytti. Prote koly ščoś mistyčne vseredyni vas narodžuje skuľpturu abo suknju, aromat čy grafičnyj dyzajn, jakyj vidgukujeťsja inšym ljudjam, ce takož pikovyj moment. «Rič tut ne v tim, ščob ruhatysja v naprjamku čitkoї, pravyľnoї mety, sekret u tomu, ščob prosto pracjuvaty, — skazala hudožnycja Marija Kalman. — Prystrasne stavlennja do vlasnoї roboty napovnjuvatyme vas — navažusja skazaty — ščastjam».

Naviť jakščo vy dotrymuvatymetesja vsih cyh pravyl, vaša perša sproba bude žahlyvoju. Velyka častyna tvorčogo procesu — ce perežyty prirvu miž vašym prekrasnym ujavlennjam pro te, ščo vy hotily stvoryty, i nedoladnoju štukoju, jaka vyjšla. Pam’jatajte, ščo vsi dobri vytvory, jaki vam trapljalysja, počynalysja jak čyjś nevdalyj čornovyj variant. Dvadcjata versija vašoї roboty, možlyvo, use šče ne bude blyskučoju. Prote perša versija majže točno ne vyjavyťsja takoju.

Ja zalyšaju vypusknykiv iz dvoma dumkamy. Perša — najlipša tvorča porada, jaku ja buď-koly otrymuvala vid Sajmona: na vyhodi z avtobusa abo taksi ozyrniťsja na svoje misce, ščob pereviryty, čy vy čogoś ne zagubyly. Jakščo vy zagubyte svoje portfolio, to ne otrymajete roboty.

Druga — francuźkyj vysliv — optymistyčnyj, ale ne pompeznyj: vous allez trouver votre place — vy znajdete vlasne misce. Meni podobajeťsja ideja, ščo deś u sviti je viľnyj prostir, ščo maje taku samu formu, jak i vy. Ščojno vy znajdete jogo, to z legkistju pomistytesja v ńogo. (Ne zgaduju, ščo na ci pošuky može pity kiľka desjatyliť.)

Potim, počuvajučyś duže dorosloju, ja povertajusja na métro i prjamuju dodomu.

Inši uryvky:

Teğy: yakaboo, uryvok

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: