fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

📘 «Tut kljuje. Vidverti istoriї ukraїnśkogo biznesmena» — uryvok z knygy investora ta pidpryjemcja Dmytra Tomčuka

📘 «Тут клює. Відверті історії українського бізнесмена» — уривок з книги інвестора та підприємця Дмитра Томчука

Ukraїnśkyj biznes — ce ne prosta proguljanka. Vin formuvavsja u žorstkyh umovah: koly rozvaljuvalysja stari ekonomični zv’jazky ta stvorjuvalysja novi. Tomu j uroky, jaki vin daje, — bezžaľni j unikaľni. Razom iz vydavnyctvom «Naš format» publikujemo knygu investora ta pidpryjemcja Dmytra Tomčuka «Tut kljuje. Vidverti istoriї ukraїnśkogo biznesmena», jaka rozpovisť pro neprostyj šljah vid maleńkogo pidpryjemcja i do zasnovnyka investycijnogo fondu, vid 90-h do śogodni.
Український бізнес — це не проста прогулянка. Він формувався у жорстких умовах: коли розвалювалися старі економічні зв’язки та створювалися нові. Тому й уроки, які він дає, — безжальні й унікальні. Разом із видавництвом «Наш формат» публікуємо книгу інвестора та підприємця Дмитра Томчука «Тут клює. Відверті історії українського бізнесмена», яка розповість про непростий шлях від маленького підприємця і до засновника інвестиційного фонду, від 90-х до сьогодні.
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  Принципи засновника. Є три стилі ведення бізнесу засновником: 1) як попало (це найулюбленіший у нашій країні); 2) на власний розсуд із блокуванням думки фахівців; 3) на власний розсуд з урахуванням думки фахівців. Перший стиль передбачає цілковиту відсутність будь-чого в голові засновника. Цей дивний типаж став можливий в історії країни у дев’яностих завдяки бандитським грошам, у двотисячних — завдяки кредитним грошам, а у 2010-х їм стало по-справжньому сутужно, та так їм і треба. Другий стиль відрізняється від першого наявністю здорового глузду, планування і головне — бачення. Тобто у засновника є розуміння, чого він хоче, куди йде й тягне за собою компанію. Якщо перший типаж тягне її в прірву, бо більше нема куди і це питання часу, то у другого можуть бути варіанти. Третій — це екзотика, коли на бачення топа накладаються адекватні ходи й дії команди. Збоку це виглядає приблизно як на виборах: політтехнолог радить кандидату, що варто із себе ліпити, той, якщо може, робить, наприклад, зацікавлену мармизу в питанні, як живеться бабусям у хрущовці, або не робить, якщо його рівень гнучкості невисокий. У бізнесі те саме: якщо тренд засновника й комплект рекомендацій спеців збігаються хоч на якийсь відсоток, усе може вийти. Якщо не збігаються, то як завжди: засновник невтомно розмахує шаблюкою й безкінечно змінює спеців, бо його дратують усі ці дебіли. Другий варіант: бізнес помирає. Історій, коли професіонали перемогли засновника, я щось не пригадую. На бунт фахівців було б цікаво подивитися. Але, якщо по-нормальному, знати, як саме робити, не є завданням засновника. Його призначення — знати, що робити і який потрібен результат. Фаундер каже: У жовтні потрібні продажі на вісімсот тисяч. Узявши до уваги, колективний розум фахівців переробляє цю ідею й видає: Робимо десять білбордів за адресами а, б, в тощо, двадцять публікацій в інтернеті, список ресурсів див. у додатку 1. Навіщо двадцять, якщо здається, що вистачить вісімнадцяти, — засновник питати не повинен: його справа — генеральна стратегія, а детальний степ-план — це справа спеціалістів. Підкреслю: усе гаразд, коли є і те, і друге; одне без другого, звісно, працює, але недовго і погано. Кожен фаундер знає, скільки всього є в його щоденному завантаженні такого, чого він не хоче робити. Але він робить — погано, неефективно, через силу, з нервами й негативом. Хоча рішення прописане в усіх підручниках з менеждменту вже років сто як, але цього замало, його краще писати на лобі маркером щоранку після гоління: Не можеш (не хочеш) сам — найми фахівця. Є оперативна й консервативна підсистеми. Завдання оперативної — комунікувати із зовнішнім світом, брати там ресурси й захищати від його впливів. Завдання консервативної — виконувати дрібно деталізовану роботу, ізсередини забезпечуючи життєздатність. В оперативної системи стиль мислення широкий і стратегічний, у консервативної — детальний і структурований. Менеджмент — це перша система, фахівці — друга. І всі зайняті своєю справою на своїх місцях. Головне — на своїх місцях. У мене немає грошей. Дві тисячі перший рік. Програміст потребує нормального комп’ютера, щоб писати код. Він чітко знає, що і як кодити, незважаючи на свої неповні двадцять три. Але немає на чому. Грошей теж немає, тому що студент, батьки — селяни. Точніше, гроші є, є дідусева шістка, на якій він бомбить ночами від проблеми і до наступної проблеми, і вона приносить гроші, за які їсти, купувати на речовому ринку одяг і сплачувати оренду квартири у великому місті. Утратити машину — значить утратити все. Він часто думає про це ночами, коли до нього в авто сідають невідомо хто й називають адреси в глухих житлових масивах. Ухвалюється рішення, машина продається на автобазарі життєрадісному азербайджанцеві, а на виручені кошти купується казковий суперкомп’ютер зразка 2000 року. Це справжня магія. Решта грошей збирається по знайомих, а життя наступного року стає таким, що кандидатура в цивільні дружини тікає. Нині ця людина володіє однією з топових українських фірм — розробниць софту. У той самий 2001 рік я, уже кілька років як відмовившись від будь-якої батьківської допомоги, веду в Дніпропетровську бізнес, і основним питанням прибутку є: чи вдасться протягнути ще місяць і звести кінці з кінцями? Протягнути місяць — це кілограм макаронів на тиждень і банка смальцю. Але в нашому бізнесі працювала моя частина грошей, яку я діставав, як міг, у всіх, кого знав. Тоді не було людей, до яких можна було би прийти й сказати: У мене немає грошей на старт проекту. Не було кому говорити цю найпопулярнішу у світі стартапів фразу. Тому що не можна було взяти й вимовити це. Люди, які сьогодні пропонують себе в мій бізнес на ставку й річний бонус, навряд чи розуміють, що це таке — починати бізнес, точно не знаючи, чи будуть завтра гроші на їжу. Вони, як правило, типу знають собі ціну, але ніхто з них не знає ціни грошей на старті проекту. А потрібно знати. Тому що саме це змушує бізнес рухатися. Тепер модно розповідати, як правильно вийти із зони комфорту, щоб отримати результат. Але ніхто не каже, як кілька років без упину гарувати, аби хоча б мінімально ввійти в цю саму зону комфорту. У мене немає грошей на старт суперпроекту — цю мантру безкінечно читають 90 % людей, які думають, що годяться в бізнесмени. Найбільш нікудишні підприємці виходять з тих, хто вважає себе природженими бізнесменами. І навпаки: найкращі результати засвідчують люди, які ні сном ні духом не збиралися вести бізнес, але доля кинула їх у цю воду, і вони попливли спершу від страху, потім від відсутності інших варіантів, а потім — тому що навчилися плавати, а пізніше — бо відростили плавники й зябра. І ця категорія ніколи не каже: У мене немає грошей на старт, — вона йде і здобуває ці гроші. Мій час. Хай скільки разів нам здавалося, що навантаження в бізнесі збільшити вже неможливо, щоразу з’ясовується, що можливо. Нові виклики для бізнесу і його засновника з’являються щодня. А буває, що й кілька разів у день, і за ними треба встигати, щоб не опинитися на життєвому узбіччі, і це ще оптимістичний варіант: як мінімум, на узбіччі. Ємність нашого робочого дня має чималий запас, якщо правильно розпоряджатися часом і навантаженням. У кожного бізнесмена є свої секрети, я можу поділитися своїми. 1. У мене немає секретарки, селекторів, папок на підпис і решти. Увесь цей пафосний рух пожирає робочий час. 2. Мінімум бюрократичних процедур і китайських церемоній, і взагалі переливання з пустого в порожнє, любителям цього місце в держустановах. Коротко і по суті або ніяк. 3. Чистий стіл. Поява документа на столі — це НП, і його треба почистити якомога швидше, поки папери не поховали мене під собою, з кінцями й назавжди. Документ — це привід розібратися в ньому, ухвалити рішення, передати відповідальному, а папірець знищити. І ключове слово тут знищити. 4. Я не ношу із собою ручки. Ручка в портфелі означає, що невдовзі там заведуться й папери. 5. Делегую все, крім ухвалення рішень. Навколишні відмінно справляються з моєю роботою, яка стає їхньою роботою. Я супротивник ручного управління. 6. У моїй команді ніколи не буде холерика, тому що холерик — я сам. Мої люди працюють тоді, коли холерики реагують на те, що відбувається. Ідеальна команда має складатися з четвірок, у які входять усі чотири темпераменти. Сумісність тоді, як у дитячих пазлів: вирізи одних ідеально підходять під виступи інших. 7. Усі зустрічі й угоди мають відбуватися за хорошою їжею в хорошому місці. Бізнес, як і раніше, — переважно чоловічий світ, і хороша їжа сприяє взаєморозумінню й успіху. 8. Офіс — це явно не місце для засновника, і нема чого там стовбичити. Це місце для персоналу, а якщо засновник в офісі — значить, у цей момент бізнес стоїть. 9. Китайці вирішують усі ділові питання за чайною церемонією. Чому? Тому що є змога взяти паузу, роблячи ковток чаю, обміркувати ситуацію, відповідь, реакцію або зібратися. Чай згладжує гострі кути, з яких і складається бізнес. 10. Усі телефонні розмови зсуваються на той час, коли я за кермом. Так, можна спокійно й детально говорити в машині. Щоправда, для цього потрібна нормальна розумна машина і якісний хенд-фрі. Лише десять невибагливих і давно всім відомих прийомів можуть заощадити до 3–4 годин часу й збільшити ефективність вирішення завдань. Було б нерозумно не скористатися цим. Дві-три години. Один бізнесмен заявив мені, що він розвивав компанію цілих п’ять років і тепер хоче відійти від справ. Буде тепер належати сам собі, передавши управління СЕО. Якщо вам таке трапиться, женіть його від себе втришия: це фальшивий бізнесмен або шизофренік. Люди, які розганяють свої бізнеси по 20, 30 або 40 років, — не можуть собі дозволити відійти від справ. Це найбільший міф: компанія, що продовжує стабільно розвиватися, із засновником на відпочинку. Немає на місці засновника — немає управління, а в перспективі — компанії. Ніхто з китів бізнесу, від Трампа до Кампрада, ніколи не мріяв відійти від справ. Перекласти всю кухню на ручне управління — це так, багато разів. Але піти на спокій — для засновника при пам’яті це немислимо. Найчастіша проблема — це навпаки, засновники, які не бажають іти, навіть коли потрібно. Менеджмент Standard Oil друкував персонально для Рокфеллера фальшиву Wall Street Journal з новинами, які сподобалися би старому і від яких він не впадав би в паніку й не ліз у процеси управління. Ще один бізнесмен сказав, що коли компанія досягне успіху, він буде працювати по 2-3 години на день. Але 2-3 години — це той проміжок часу, на який можна змусити себе займатися справою, від якої нудить, яку ненавидиш і від якої прагнеш утекти. З таким ставленням до власного бізнесу про успіх можна забути, зате численні халепи й нещастя гарантовані. Те, до чого в тебе негативне ставлення, не дасть нічого, крім негативу. Багато хто стверджує, що бізнес потрібно вирощувати із заняття, яке подобається, і тоді він буде успішним. І тут проблема: займаючись улюбленою справою, ми не помічаємо часу і можемо поринати в нього на добу, які ж тут 2-3 години? Згадую випадок, коли ми, прилетівши в Китай на переговори, абсолютно випадково відзначили, що провели на ногах уже 24 години, причому переговори і не думають завершуватися. Не думаю, що того результату, який ми зрештою отримали, можна досягти, присвячуючи компанії 2-3 години на день. Коли робота — це хобі або хобі — це робота, значно правдоподібніше звучить число 23 години, аніж 2-3. Ще феєричнішими були слова про 2-3 години однієї бухгалтерки: коли вона сказала, що хоче працювати 2-3 години на день, її запитали: а навіщо? І вона відповіла: Щоб узяти ще підробіток на 2-3 години. Потім, подумавши, додала: І, може, ще один, теж на 2-3 години. Вважається: щоб пробити стіну, треба бити в одне місце. Дивно бачити людину, яка готова витрачати 9 годин часу на удари в різних напрямках. Ідея про 2-3 години на день некорисна: її наявність з головою видає вічно найманого працівника з психологією заробітчанина й раба. Така людина ніколи не стане засновником, бо в неї немає поняття турбуватися про справу. Але сам я планую працювати 2-3 години на день, не приховую. Якщо доживу до віку за 80, саме на такий час я планую з’являтися в хедофісі моєї компанії. Що я робитиму? Та просто морочитиму голову топ-менеджменту й вимагатиму чогось, не знаю сам чого. Я можу це, раз це може будь-який акціонер компанії British Petroleum: прийти в хедофіс і зажадати фінансової інформації. А якщо захочу, то вимагатиму й розтлумачення цієї інформації. Якщо це може будь-який старий власник акцій, то старий засновник може це беззаперечно. Природно, я скористаюся цим. Потрібно поважати традиції: якщо у Великій Британії носяться з королевою, то чому б у великій старій компанії не носитися з кимось, для кого потрібно друкувати фальшивий Wall Street Journal? Заняття якраз на 2-3 години. А інших варіантів займатися бізнесом на такому відрізку часу я просто не уявляю. Інші уривки:. Бенджамін Франклін, Волтер Айзексон 12 правил життя. Як перемогти хаос, Джордан Пітерсон Чоловіки про фемінізм, Майкл Кауфман, Майкл Кіммел

Pryncypy zasnovnyka

Je try styli vedennja biznesu zasnovnykom: 1) jak popalo (ce najuljublenišyj u našij kraїni); 2) na vlasnyj rozsud iz blokuvannjam dumky fahivciv; 3) na vlasnyj rozsud z urahuvannjam dumky fahivciv.

Peršyj styľ peredbačaje cilkovytu vidsutnisť buď-čogo v golovi zasnovnyka. Cej dyvnyj typaž stav možlyvyj v istoriї kraїny u dev’janostyh zavdjaky bandytśkym grošam, u dvotysjačnyh — zavdjaky kredytnym grošam, a u 2010-h їm stalo po-spravžńomu sutužno, ta tak їm i treba.

Drugyj styľ vidriznjajeťsja vid peršogo najavnistju zdorovogo gluzdu, planuvannja i golovne — bačennja. Tobto u zasnovnyka je rozuminnja, čogo vin hoče, kudy jde j tjagne za soboju kompaniju. Jakščo peršyj typaž tjagne її v prirvu, bo biľše nema kudy i ce pytannja času, to u drugogo možuť buty varianty.

Tretij — ce ekzotyka, koly na bačennja topa nakladajuťsja adekvatni hody j diї komandy. Zboku ce vygljadaje pryblyzno jak na vyborah: polittehnolog radyť kandydatu, ščo varto iz sebe lipyty, toj, jakščo može, robyť, napryklad, zacikavlenu marmyzu v pytanni, jak žyveťsja babusjam u hruščovci, abo ne robyť, jakščo jogo riveń gnučkosti nevysokyj. U biznesi te same: jakščo trend zasnovnyka j komplekt rekomendacij speciv zbigajuťsja hoč na jakyjś vidsotok, use može vyjty. Jakščo ne zbigajuťsja, to jak zavždy: zasnovnyk nevtomno rozmahuje šabljukoju j bezkinečno zminjuje speciv, bo jogo dratujuť «usi ci debily». Drugyj variant: biznes pomyraje. Istorij, koly profesionaly peremogly zasnovnyka, ja ščoś ne prygaduju. Na bunt fahivciv bulo b cikavo podyvytysja.

Ale, jakščo po-normaľnomu, znaty, jak same robyty, ne je zavdannjam zasnovnyka. Jogo pryznačennja — znaty, ščo robyty i jakyj potriben rezuľtat. Faunder kaže: «U žovtni potribni prodaži na visimsot tysjač». Uzjavšy do uvagy, kolektyvnyj rozum fahivciv pererobljaje cju ideju j vydaje: «Robymo desjať bilbordiv za adresamy a, b, v toščo, dvadcjať publikacij v interneti, spysok resursiv dyv. u dodatku 1». Naviščo dvadcjať, jakščo zdajeťsja, ščo vystačyť visimnadcjaty, — zasnovnyk pytaty ne povynen: jogo sprava — generaľna strategija, a detaľnyj step-plan — ce sprava specialistiv. Pidkreslju: use garazd, koly je i te, i druge; odne bez drugogo, zvisno, pracjuje, ale nedovgo i pogano.

Kožen faunder znaje, skiľky vśogo je v jogo ščodennomu zavantaženni takogo, čogo vin ne hoče robyty. Ale vin robyť — pogano, neefektyvno, čerez sylu, z nervamy j negatyvom. Hoča rišennja propysane v usih pidručnykah z meneždmentu vže rokiv sto jak, ale ćogo zamalo, jogo krašče pysaty na lobi markerom ščoranku pislja golinnja: «Ne možeš (ne hočeš) sam — najmy fahivcja».

Je operatyvna j konservatyvna pidsystemy. Zavdannja operatyvnoї — komunikuvaty iz zovnišnim svitom, braty tam resursy j zahyščaty vid jogo vplyviv. Zavdannja konservatyvnoї — vykonuvaty dribno detalizovanu robotu, izseredyny zabezpečujučy žyttjezdatnisť. V operatyvnoї systemy styľ myslennja šyrokyj i strategičnyj, u konservatyvnoї — detaľnyj i strukturovanyj. Menedžment — ce perša systema, fahivci — druga. I vsi zajnjati svojeju spravoju na svoїh miscjah. Golovne — na svoїh miscjah.

«U mene nemaje grošej»

Dvi tysjači peršyj rik. Programist potrebuje normaľnogo komp’jutera, ščob pysaty kod. Vin čitko znaje, ščo i jak kodyty, nezvažajučy na svoї nepovni dvadcjať try. Ale nemaje na čomu. Grošej tež nemaje, tomu ščo student, baťky — seljany. Točniše, groši je, je diduseva «šistka», na jakij vin bombyť nočamy vid problemy i do nastupnoї problemy, i vona prynosyť groši, za jaki їsty, kupuvaty na rečovomu rynku odjag i splačuvaty orendu kvartyry u velykomu misti. Utratyty mašynu — značyť utratyty vse. Vin často dumaje pro ce nočamy, koly do ńogo v avto sidajuť nevidomo hto j nazyvajuť adresy v gluhyh žytlovyh masyvah. Uhvaljujeťsja rišennja, mašyna prodajeťsja na avtobazari žyttjeradisnomu azerbajdžancevi, a na vyručeni košty kupujeťsja kazkovyj superkomp’juter zrazka 2000 roku. Ce spravžnja magija. Rešta grošej zbyrajeťsja po znajomyh, a žyttja nastupnogo roku staje takym, ščo kandydatura v cyviľni družyny tikaje. Nyni cja ljudyna volodije odnijeju z topovyh ukraїnśkyh firm — rozrobnyć softu.

U toj samyj 2001 rik ja, uže kiľka rokiv jak vidmovyvšyś vid buď-jakoї baťkivśkoї dopomogy, vedu v Dnipropetrovśku biznes, i osnovnym pytannjam prybutku je: čy vdasťsja protjagnuty šče misjać i zvesty kinci z kincjamy?

«Protjagnuty misjać» — ce kilogram makaroniv na tyždeń i banka smaľcju. Ale v našomu biznesi pracjuvala moja častyna grošej, jaku ja distavav, jak mig, u vsih, kogo znav. Todi ne bulo ljudej, do jakyh možna bulo by pryjty j skazaty: «U mene nemaje grošej na start proektu». Ne bulo komu govoryty cju najpopuljarnišu u sviti startapiv frazu. Tomu ščo ne možna bulo vzjaty j vymovyty ce. Ljudy, jaki śogodni proponujuť sebe v mij biznes na stavku j ričnyj bonus, navrjad čy rozumijuť, ščo ce take — počynaty biznes, točno ne znajučy, čy buduť zavtra groši na їžu. Vony, jak pravylo, typu znajuť sobi cinu, ale nihto z nyh ne znaje ciny grošej na starti proektu.

A potribno znaty. Tomu ščo same ce zmušuje biznes ruhatysja.

Teper modno rozpovidaty, jak pravyľno vyjty iz zony komfortu, ščob otrymaty rezuľtat. Ale nihto ne kaže, jak kiľka rokiv bez upynu garuvaty, aby hoča b minimaľno vvijty v cju samu zonu komfortu.

«U mene nemaje grošej na start superproektu» — cju mantru bezkinečno čytajuť 90 % ljudej, jaki dumajuť, ščo godjaťsja v biznesmeny. Najbiľš nikudyšni pidpryjemci vyhodjať z tyh, hto vvažaje sebe pryrodženymy biznesmenamy. I navpaky: najkrašči rezuľtaty zasvidčujuť ljudy, jaki ni snom ni duhom ne zbyralysja vesty biznes, ale dolja kynula їh u cju vodu, i vony poplyvly speršu vid strahu, potim vid vidsutnosti inšyh variantiv, a potim — tomu ščo navčylysja plavaty, a pizniše — bo vidrostyly plavnyky j zjabra. I cja kategorija nikoly ne kaže: «U mene nemaje grošej na start», — vona jde i zdobuvaje ci groši.

Mij čas

Haj skiľky raziv nam zdavalosja, ščo navantažennja v biznesi zbiľšyty vže nemožlyvo, ščorazu z’jasovujeťsja, ščo možlyvo. Novi vyklyky dlja biznesu i jogo zasnovnyka z’javljajuťsja ščodnja. A buvaje, ščo j kiľka raziv u deń, i za nymy treba vstygaty, ščob ne opynytysja na žyttjevomu uzbičči, i ce šče optymistyčnyj variant: jak minimum, na uzbičči.

Jemnisť našogo robočogo dnja maje čymalyj zapas, jakščo pravyľno rozporjadžatysja časom i navantažennjam. U kožnogo biznesmena je svoї sekrety, ja možu podilytysja svoїmy.

1. U mene nemaje sekretarky, selektoriv, papok «na pidpys» i rešty. Uveś cej pafosnyj ruh požyraje robočyj čas.

2. Minimum bjurokratyčnyh procedur i kytajśkyh ceremonij, i vzagali perelyvannja z pustogo v porožnje, ljubyteljam ćogo misce v deržustanovah. Korotko i po suti abo nijak.

3. Čystyj stil. Pojava dokumenta na stoli — ce NP, i jogo treba počystyty jakomoga švydše, poky papery ne pohovaly mene pid soboju, z kincjamy j nazavždy. Dokument — ce pryvid rozibratysja v ńomu, uhvalyty rišennja, peredaty vidpovidaľnomu, a papireć znyščyty. I ključove slovo tut «znyščyty».

4. Ja ne nošu iz soboju ručky. Ručka v portfeli označaje, ščo nevdovzi tam zaveduťsja j papery.

5. Deleguju vse, krim uhvalennja rišeń. Navkolyšni vidminno spravljajuťsja z mojeju robotoju, jaka staje їhńoju robotoju. Ja suprotyvnyk ručnogo upravlinnja.

6. U moїj komandi nikoly ne bude holeryka, tomu ščo holeryk — ja sam. Moї ljudy pracjujuť todi, koly holeryky reagujuť na te, ščo vidbuvajeťsja. Ideaľna komanda maje skladatysja z četvirok, u jaki vhodjať usi čotyry temperamenty. Sumisnisť todi, jak u dytjačyh pazliv: vyrizy odnyh ideaľno pidhodjať pid vystupy inšyh.

7. Usi zustriči j ugody majuť vidbuvatysja za horošoju їžeju v horošomu misci. Biznes, jak i raniše, — perevažno čolovičyj svit, i horoša їža spryjaje vzajemorozuminnju j uspihu.

8. Ofis — ce javno ne misce dlja zasnovnyka, i nema čogo tam stovbyčyty. Ce misce dlja personalu, a jakščo zasnovnyk v ofisi — značyť, u cej moment biznes stoїť.

9. Kytajci vyrišujuť usi dilovi pytannja za čajnoju ceremonijeju. Čomu? Tomu ščo je zmoga vzjaty pauzu, robljačy kovtok čaju, obmirkuvaty sytuaciju, vidpoviď, reakciju abo zibratysja. Čaj zgladžuje gostri kuty, z jakyh i skladajeťsja biznes.

10. Usi telefonni rozmovy zsuvajuťsja na toj čas, koly ja za kermom. Tak, možna spokijno j detaľno govoryty v mašyni. Ščopravda, dlja ćogo potribna normaľna rozumna mašyna i jakisnyj hend-fri.

Lyše desjať nevybaglyvyh i davno vsim vidomyh pryjomiv možuť zaoščadyty do 3–4 godyn času j zbiľšyty efektyvnisť vyrišennja zavdań. Bulo b nerozumno ne skorystatysja cym.

Dvi-try godyny

Odyn biznesmen zajavyv meni, ščo vin rozvyvav kompaniju cilyh p’jať rokiv i teper hoče vidijty vid sprav. Bude teper naležaty sam sobi, peredavšy upravlinnja SEO. Jakščo vam take trapyťsja, ženiť jogo vid sebe vtryšyja: ce faľšyvyj biznesmen abo šyzofrenik. Ljudy, jaki rozganjajuť svoї biznesy po 20, 30 abo 40 rokiv, — ne možuť sobi dozvolyty «vidijty vid sprav». Ce najbiľšyj mif: kompanija, ščo prodovžuje stabiľno rozvyvatysja, iz zasnovnykom na vidpočynku. Nemaje na misci zasnovnyka — nemaje upravlinnja, a v perspektyvi — kompaniї.

Nihto z kytiv biznesu, vid Trampa do Kamprada, nikoly ne mrijav «vidijty vid sprav». Pereklasty vsju kuhnju na ručne upravlinnja — ce tak, bagato raziv. Ale pity na spokij — dlja zasnovnyka pry pam’jati ce nemyslymo. Najčastiša problema — ce navpaky, zasnovnyky, jaki ne bažajuť ity, naviť koly potribno. Menedžment Standard Oil drukuvav personaľno dlja Rokfellera faľšyvu Wall Street Journal z novynamy, jaki spodobalysja by staromu i vid jakyh vin ne vpadav by v paniku j ne liz u procesy upravlinnja.

Šče odyn biznesmen skazav, ščo koly kompanija dosjagne uspihu, vin bude pracjuvaty po 2-3 godyny na deń. Ale 2-3 godyny — ce toj promižok času, na jakyj možna zmusyty sebe zajmatysja spravoju, vid jakoї nudyť, jaku nenavydyš i vid jakoї pragneš utekty. Z takym stavlennjam do vlasnogo biznesu pro uspih možna zabuty, zate čyslenni halepy j neščastja garantovani. Te, do čogo v tebe negatyvne stavlennja, ne dasť ničogo, krim negatyvu. Bagato hto stverdžuje, ščo biznes potribno vyroščuvaty iz zanjattja, jake podobajeťsja, i todi vin bude uspišnym. I tut problema: zajmajučyś uljublenoju spravoju, my ne pomičajemo času i možemo porynaty v ńogo na dobu, jaki ž tut 2-3 godyny? Zgaduju vypadok, koly my, pryletivšy v Kytaj na peregovory, absoljutno vypadkovo vidznačyly, ščo provely na nogah uže 24 godyny, pryčomu peregovory i ne dumajuť zaveršuvatysja. Ne dumaju, ščo togo rezuľtatu, jakyj my zreštoju otrymaly, možna dosjagty, prysvjačujučy kompaniї 2-3 godyny na deń. Koly robota — ce hobi abo hobi — ce robota, značno pravdopodibniše zvučyť čyslo «23 godyny», aniž «2-3».

Šče fejeryčnišymy buly slova pro «2-3 godyny» odnijeї buhgalterky: koly vona skazala, ščo hoče pracjuvaty 2-3 godyny na deń, її zapytaly: a naviščo? I vona vidpovila: «Ščob uzjaty šče pidrobitok na 2-3 godyny». Potim, podumavšy, dodala: «I, može, šče odyn, tež na 2-3 godyny». Vvažajeťsja: ščob probyty stinu, treba byty v odne misce. Dyvno bačyty ljudynu, jaka gotova vytračaty 9 godyn času na udary v riznyh naprjamkah.

Ideja pro 2-3 godyny na deń nekorysna: її najavnisť z golovoju vydaje vično najmanogo pracivnyka z psyhologijeju zarobitčanyna j raba. Taka ljudyna nikoly ne stane zasnovnykom, bo v neї nemaje ponjattja «turbuvatysja pro spravu».

Ale sam ja planuju pracjuvaty 2-3 godyny na deń, ne pryhovuju. Jakščo dožyvu do viku za 80, same na takyj čas ja planuju z’javljatysja v hedofisi mojeї kompaniї. Ščo ja robytymu? Ta prosto moročytymu golovu top-menedžmentu j vymagatymu čogoś, ne znaju sam čogo. Ja možu ce, raz ce može buď-jakyj akcioner kompaniї British Petroleum: pryjty v hedofis i zažadaty finansovoї informaciї. A jakščo zahoču, to vymagatymu j roztlumačennja cijeї informaciї. Jakščo ce može buď-jakyj staryj vlasnyk akcij, to staryj zasnovnyk može ce bezzaperečno. Pryrodno, ja skorystajusja cym. Potribno považaty tradyciї: jakščo u Velykij Brytaniї nosjaťsja z korolevoju, to čomu b u velykij starij kompaniї ne nosytysja z kymoś, dlja kogo potribno drukuvaty faľšyvyj Wall Street Journal? Zanjattja jakraz na 2-3 godyny. A inšyh variantiv zajmatysja biznesom na takomu vidrizku času ja prosto ne ujavljaju.

Inši uryvky:

Džerelo: Naš format

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.

1 komentar

spočatku novi
za rejtyngom spočatku novi za hronologijeju
1

Також рекомендуєм книгу Ільї Лаурса «Стартап: Модель для сборки». https://www.goodreads.com/review/show/2018277456

Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: