fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

Anton Sljepakov, «Vagonovožatыe» — pro žyttjevi pravyla, teksty ta riznycju pokoliń

Антон Слєпаков, «Вагоновожатые» — про життєві правила, тексти та різницю поколінь

20 lystopada 2018-go vyjšov aľbom dniprovśko-kyїvśkogo gurtu «Vagonovožatыe» — kuľtovoї grupy, jaka zdobula takyj status uśogo za 3 roky. V deń vyhodu novoї plativky zibraly trohy vlučnyh vyslovljuvań lidera gurtu Antona Sljepakova pro tvorčisť ta suspiľstvo v Ukraїni
20 листопада 2018-го вийшов альбом дніпровсько-київського гурту «Вагоновожатые» — культової групи, яка здобула такий статус усього за 3 роки. В день виходу нової платівки зібрали трохи влучних висловлювань лідера гурту Антона Слєпакова про творчість та суспільство в Україні
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  Антон Слєпаков — про маленькі фетиші. — Завжди знаходжу на вулицях іржаві цвяшки, гаєчки та болтики. Чи, можливо, вони мене знаходять. Я підбираю їх і кладу до кишені. А коли збираюсь прати штани, вони дзеленчать. Це, напевно, фетиш. У результаті цього була створена пісня Осень — время собирать ржавые гвозди. Колись був фетиш — вантажівки. Коли дивився на великі вантажні машини, мені здавалося, що це втілення добра чи зла. Бувають добрі вантажівки, а бувають, навпаки, — злі. Про порядок, ритм і життєві правила. — Є внутрішній стрижень, і він допомагає приймати ті чи інші рішення і дозволяє не змінювати себе. Це може бути якесь широке поняття, досить банальна фраза та істина, але мені це допомагає існувати вже більше чверті століття, займатися тим, чим я хочу, і робити ту музику, яку я хочу. Мені ніхто не перешкоджає, не заважає, а навпаки — в житті перебувають люди, які тільки цьому сприяють. — Намагаюся потоваришувати з порядком. Також розумію, що всі механізми працюють завдяки людині, яка має їх упорядковувати, запускати й стежити за ними, щоби все працювало в належному режимі. В мене дивне поєднання порядку з безладом. Про виступи у РФ. — Я би хотів відповідати тільки за себе, за нашу групу. В даному випадку ми діємо не як музиканти, а як громадяни, які люблять свою країну. У музичному плані Росія — це прекрасний ринок, чи що, хоч це і негарно звучить. Країна з гарною інфраструктурою: клуби, фестивалі. Але ми не хочемо їхати до країни-агресора, тому що будемо взаємодіяти не тільки з глядачами, а й з усіма державними структурами, починаючи з митниці. Про боротьбу із власними текстами та творчість. — Буває, що один рядочок, слово чи рима засідає в голові намертво. Викинути його звідти — неможливо. На цей каркас натягується й інший текст. Іноді він виходить на одному диханні, а інколи — дуже довго потрібно вигадувати. — Коли до концерту залишалося менше за тиждень, в мене був все ще не дописаний останній куплет пісні. На репетиціях я просто проспівував перший, а хлопці навіть не помічали, що немає фіналу. Проте за кілька днів до концерту я завершив текст — і все стало на свої місця. — Ідея може лежати роками чи навіть десятиліттями. Я вважаю, що вона обов’язково спрацює бодай через тривалий відтинок часу. — Якщо чесно, я не вважаю себе ні музикантом, ні поетом, ні вокалістом, але коли ти щось робиш, знаходячись на якійсь авансцені, треба це робити так, щоб ніхто не сумнівався в твоїй ролі. Якщо сьогодні ти — діджей, то треба крутити ті ручки з відповідним поглядом. Для мене це дуже відповідально й особисто. Менше за все я би хотів називатися поетом. — Я до електронної музики йшов достатньо довго. Коли ми грали в И Друг Мой Грузовик, був інший напрям та звук, потужна бас-гітара й барабани. Але за 15 років я трохи втомився від цього процесу та звуку, з якого ми витиснули усе, що могли. І тому мріяв знайти однодумців, які би розділили зі мною бажання працювати в електронному напрямі, але з елементами живої музики. Поєднати бездушну електроніку і механічний семпл з драйвом, енергетикою та цікавим словом. — Багато років тому я зробив свій вибір. Я зрозумів, що хочу займатися безкомпромісною музикою, хоча бути зовсім безкомпромісною людиною неможливо. Хіба що потрібно жити в пустелі або джунглях. У певний момент я усвідомив, що ми не гратимемо на новорічних вогниках та не будемо частими гостями на святах мобільного зв’язку чи чогось схожого. — Пісні — це всього лише певний емоційне забарвлення, не більше. Я не дуже вірю, що пісня може зупинити кийок. Хоча коли тисяча людей підхоплює одну пісню — це вже зброя. Звичайно, хочеться, щоб як в казці: все стали, заспівали пісню, вороги все покидали і розбіглися. Але так буває лише в казці. — Мені цікавіше, щоб кожен сприймав ці пісні по-своєму. Частину своїх текстів я сам не розумію. Нестерпно нудно описувати тільки те, що з тобою сталося. Як людина з хорошою уявою, я часто сам починаю вірити в свої вигадки. І мені потім через це важко згадати, я це вигадав або це було насправді. Тому я сам заплутуюся, де персонаж, а де я. Про різницю між поколіннями. — Найменше, що я хочу знати, — скільки років людині, з якою веду бесіду чи перед ким виступаю. Мені комфортно як з молодими, так і з літніми людьми. Проблеми немає — я достатньо комфортно почуваюся з молоддю. Мені є про що з ними поговорити. Я приблизно знаю, що вони слухають та дивляться. Зустрічаю їх на концертах, кіносеансах чи культурних заходах. Про самотність та самодостатність. — Зараз самотності я не переживаю. Раніше дуже хвилювався, що старість буду зустрічати одинаком, але тепер маю надію, що ні. — Розумієте, я не хочу досліджувати себе. Для мене й моїх текстів важливіше досліджувати інших. І від імені вигаданого персонажа представляти це у вигляді текстів, віршів. Це пояснює, чому я колись прибрав Я з назви групи И Друг Мой Грузовик. Бо Я для мене не настільки важливе, як И. Про щастя. — Щасливим робить все що завгодно. Від чашки смачної кави до чудової погоди, якогось цікавого спектаклю, фільму, котрий усе перевертає всередині, від чудового музичного твору до симпатичної дівчини-поліцейської. Мені, чесно кажучи, вистачає малого, аби запалитися та відчути себе щасливим. Хоча би на 20 хвилин щодня. Треба не розслаблятися і не пускати до душі якийсь неспокій. Новий альбом — Референс (2018). iTunes: придбати Google Play: придбати Склад гурту: Антон Слєпаков, Валентин Панюта, Станiслав Iващенко Запис — Дмитро Зiнченко, Студiя О! (Харкiв). Зведення — Максим Грусевич, MakSong Online Mixing (Днiпро). Мастеринг — Martin Bowes, The Cage Studio (Coventry, England) У добірці використані цитати з розмов музиканта із журналістами The Ukrainians, Urban Space Radio, TalkToMe, Comma між 2015 та 2018 роками | В тексті використано світлини О.Закревської та О.Піддубного.
20.11.2018,12:19
0
O.Zakrevśka, O.Piddubnyj
Реклама 👇 Замовити

Anton Sljepakov — pro maleńki fetyši

— Zavždy znahodžu na vulycjah iržavi cvjašky, gaječky ta boltyky. Čy, možlyvo, vony mene znahodjať. Ja pidbyraju їh i kladu do kyšeni. A koly zbyrajuś praty štany, vony dzelenčať. Ce, napevno, fetyš. U rezuľtati ćogo bula stvorena pisnja «Oseń — vremja sobyrať ržavыe gvozdy». Kolyś buv fetyš — vantaživky. Koly dyvyvsja na velyki vantažni mašyny, meni zdavalosja, ščo ce vtilennja dobra čy zla. Buvajuť dobri vantaživky, a buvajuť, navpaky, — zli.

Pro porjadok, rytm i žyttjevi pravyla

— Je vnutrišnij stryžeń, i vin dopomagaje pryjmaty ti čy inši rišennja i dozvoljaje ne zminjuvaty sebe. Ce može buty jakeś šyroke ponjattja, dosyť banaľna fraza ta istyna, ale meni ce dopomagaje isnuvaty vže biľše čverti stolittja, zajmatysja tym, čym ja hoču, i robyty tu muzyku, jaku ja hoču. Meni nihto ne pereškodžaje, ne zavažaje, a navpaky — v žytti perebuvajuť ljudy, jaki tiľky ćomu spryjajuť.

— Namagajusja potovaryšuvaty z porjadkom. Takož rozumiju, ščo vsi mehanizmy pracjujuť zavdjaky ljudyni, jaka maje їh uporjadkovuvaty, zapuskaty j stežyty za nymy, ščoby vse pracjuvalo v naležnomu režymi. V mene dyvne pojednannja porjadku z bezladom.

Pro vystupy u RF

— Ja by hotiv vidpovidaty tiľky za sebe, za našu grupu. V danomu vypadku my dijemo ne jak muzykanty, a jak gromadjany, jaki ljubljať svoju kraїnu. U muzyčnomu plani Rosija — ce prekrasnyj rynok, čy ščo, hoč ce i negarno zvučyť. Kraїna z garnoju infrastrukturoju: kluby, festyvali. Ale my ne hočemo їhaty do kraїny-agresora, tomu ščo budemo vzajemodijaty ne tiľky z gljadačamy, a j z usima deržavnymy strukturamy, počynajučy z mytnyci.

Pro boroťbu iz vlasnymy tekstamy ta tvorčisť

— Buvaje, ščo odyn rjadočok, slovo čy ryma zasidaje v golovi namertvo. Vykynuty jogo zvidty — nemožlyvo. Na cej karkas natjagujeťsja j inšyj tekst. Inodi vin vyhodyť na odnomu dyhanni, a inkoly — duže dovgo potribno vygaduvaty.

— Koly do koncertu zalyšalosja menše za tyždeń, v mene buv vse šče ne dopysanyj ostannij kuplet pisni. Na repetycijah ja prosto prospivuvav peršyj, a hlopci naviť ne pomičaly, ščo nemaje finalu. Prote za kiľka dniv do koncertu ja zaveršyv tekst — i vse stalo na svoї miscja.

Anton Sljepakov, «Vagonovožatыe» — pro žyttjevi pravyla, teksty ta riznycju pokoliń 1

— Ideja može ležaty rokamy čy naviť desjatylittjamy. Ja vvažaju, ščo vona obov’jazkovo spracjuje bodaj čerez tryvalyj vidtynok času.

— Jakščo česno, ja ne vvažaju sebe ni muzykantom, ni poetom, ni vokalistom, ale koly ty ščoś robyš, znahodjačyś na jakijś avansceni, treba ce robyty tak, ščob nihto ne sumnivavsja v tvoїj roli. Jakščo śogodni ty — didžej, to treba krutyty ti ručky z vidpovidnym pogljadom. Dlja mene ce duže vidpovidaľno j osobysto. Menše za vse ja by hotiv nazyvatysja poetom.

— Ja do elektronnoї muzyky jšov dostatńo dovgo. Koly my graly v «Y Drug Moj Gruzovyk», buv inšyj naprjam ta zvuk, potužna bas-gitara j barabany. Ale za 15 rokiv ja trohy vtomyvsja vid ćogo procesu ta zvuku, z jakogo my vytysnuly use, ščo mogly. I tomu mrijav znajty odnodumciv, jaki by rozdilyly zi mnoju bažannja pracjuvaty v elektronnomu naprjami, ale z elementamy žyvoї muzyky. Pojednaty bezdušnu elektroniku i mehaničnyj sempl z drajvom, energetykoju ta cikavym slovom.

— Bagato rokiv tomu ja zrobyv svij vybir. Ja zrozumiv, ščo hoču zajmatysja bezkompromisnoju muzykoju, hoča buty zovsim bezkompromisnoju ljudynoju nemožlyvo. Hiba ščo potribno žyty v pusteli abo džungljah. U pevnyj moment ja usvidomyv, ščo my ne gratymemo na novoričnyh «vognykah» ta ne budemo častymy gostjamy na svjatah mobiľnogo zv’jazku čy čogoś shožogo.

— Pisni — ce vśogo lyše pevnyj emocijne zabarvlennja, ne biľše. Ja ne duže virju, ščo pisnja može zupynyty kyjok. Hoča koly tysjača ljudej pidhopljuje odnu pisnju — ce vže zbroja. Zvyčajno, hočeťsja, ščob jak v kazci: vse staly, zaspivaly pisnju, vorogy vse pokydaly i rozbiglysja. Ale tak buvaje lyše v kazci.

Anton Sljepakov, «Vagonovožatыe» — pro žyttjevi pravyla, teksty ta riznycju pokoliń 2

— Meni cikaviše, ščob kožen spryjmav ci pisni po-svojemu. Častynu svoїh tekstiv ja sam ne rozumiju. Nesterpno nudno opysuvaty tiľky te, ščo z toboju stalosja. Jak ljudyna z horošoju ujavoju, ja často sam počynaju viryty v svoї vygadky. I meni potim čerez ce važko zgadaty, ja ce vygadav abo ce bulo naspravdi. Tomu ja sam zaplutujusja, de personaž, a de ja.

Pro riznycju miž pokolinnjamy

— Najmenše, ščo ja hoču znaty, — skiľky rokiv ljudyni, z jakoju vedu besidu čy pered kym vystupaju. Meni komfortno jak z molodymy, tak i z litnimy ljuďmy. Problemy nemaje — ja dostatńo komfortno počuvajusja z moloddju. Meni je pro ščo z nymy pogovoryty. Ja pryblyzno znaju, ščo vony sluhajuť ta dyvljaťsja. Zustričaju їh na koncertah, kinoseansah čy kuľturnyh zahodah.

Pro samotnisť ta samodostatnisť

— Zaraz samotnosti ja ne perežyvaju. Raniše duže hvyljuvavsja, ščo starisť budu zustričaty odynakom, ale teper maju nadiju, ščo ni.

— Rozumijete, ja ne hoču doslidžuvaty sebe. Dlja mene j moїh tekstiv važlyviše doslidžuvaty inšyh. I vid imeni vygadanogo personaža predstavljaty ce u vygljadi tekstiv, viršiv. Ce pojasnjuje, čomu ja kolyś prybrav «Ja» z nazvy grupy «Y Drug Moj Gruzovyk». Bo «Ja» dlja mene ne nastiľky važlyve, jak «Y».

Pro ščastja

— Ščaslyvym robyť vse ščo zavgodno. Vid čašky smačnoї kavy do čudovoї pogody, jakogoś cikavogo spektaklju, fiľmu, kotryj use perevertaje vseredyni, vid čudovogo muzyčnogo tvoru do sympatyčnoї divčyny-policejśkoї. Meni, česno kažučy, vystačaje malogo, aby zapalytysja ta vidčuty sebe ščaslyvym. Hoča by na 20 hvylyn ščodnja. Treba ne rozslabljatysja i ne puskaty do duši jakyjś nespokij.

Novyj aľbom — «Referens» (2018)

Sklad gurtu: Anton Sljepakov, Valentyn Panjuta, Stanislav Ivaščenko

  • Zapys — Dmytro Zinčenko, Studija «O!» (Harkiv).
  • Zvedennja — Maksym Grusevyč, MakSong Online Mixing (Dnipro).
  • Masteryng — Martin Bowes, The Cage Studio (Coventry, England)

U dobirci vykorystani cytaty z rozmov muzykanta iz žurnalistamy The Ukrainians, Urban Space Radio, TalkToMe, Comma miž 2015 ta 2018 rokamy | V teksti vykorystano svitlyny O.Zakrevśkoї ta O.Piddubnogo.

Teğy: ljudy, muzyka, cytaty

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: