Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

Kolyšnij golovnyj likar SŠA — pro osvitu, Ukraїnu, parkan obmežeń ta «najkrašči liky»

Колишній головний лікар США — про освіту, Україну, паркан обмежень та «найкращі ліки»

Borys Lušnjak — amerykaneć ukraїnśkogo pohodžennja, jakyj za prezydentstva Baraka Obamy buv golovnym likarem, kontr-admiralom Služby ohorony zdorov’ja SŠA. Zaraz vin – jedynyj ukraїneć, jakyj obijmav u Spolučenyh Štatah taku vysoku posadu
Борис Лушняк — американець українського походження, який за президентства Барака Обами був головним лікарем, контр-адміралом Служби охорони здоров’я США. Зараз він – єдиний українець, який обіймав у Сполучених Штатах таку високу посаду
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  Борис Лушняк, колишній головний лікар Сполучених Штатів Америки, був почесним гостем випускних урочистостей в Українському католицькому університеті у Львові. Ось найяскравіші тези з його виступу. Про освіту та самоідентифікацію. – Юні роки ми провели, пояснюючи іншим, що таке Україна. Нас позначали як представників інших національностей, оскільки поняття Україна було чимось незрозумілим. Хоч у пластових таборах ми несли сильно-жовті стяги, співали гімн, все ж серед прапорів усіх країн світу синьо-жовтого я так і не знайшов. Гімн, який ми співали у міжнародному співтоваристві, тоді ще не визнавали національним. І наш юний розум плутався: то хто ж ми? – Саме розуміння сімейної історії було вирішальним. Якою людиною я був — стало ключовим елементом формування моєї особистості. – Освіта відіграє ключову роль у досягненні успіхів. Тобто не лише у вивченні американського способу життя, а й власної спадщини, коріння. Про українство за океаном. – Проводити кожну суботу упродовж 11 років в українській школі —далеко не перший вибір молодих українців-американців за кордоном. В той час, як наші американські друзі насолоджувалися дозвіллям, ми вчили Шевченка, Івана Мазепу, Патріарха Йосифа Сліпого, Митрополита Андрея Шептицького. Це не видавалося тоді пріоритетним завданням. Але з плином років під час моєї першої мандрівки до незалежної України я зрозумів, що це українство було насправді найвищим благословенням. Про тіло та найкращі ліки. – Ставтеся до свого тіла як до священного храму, яким воно справді є. Підтримувати здоров’я — наш обов’язок, бо без цього розум не може бути сильним і ясним. – Сміх — найкращі ліки. І як лікар, я волів би підписувати рецепт саме на такі. — Я колишній головний лікар США і запевняю, що сидіння – це нове паління, через недостатність фізичної активності. Тому хочу, аби ви стали, порухали руками, шиєю, потиснули один одному руки. Про суспільні ролі. — У англійській мові є вислів I wear many hats — Я ношу багато капелюхів. Ці капелюхи позначають роль. Кожен з вас одягатиме їх багато, але відповідно до кожного капелюха виникають певні зобов’язання. Зараз на мені академічний капелюх, я звертаюся від імені свого університету, він один з аспектів моєї індивідуальності. Одягаю звичайну кепку – і я батько, чоловік, член сім’ї. У ньому я зобов’язаний ростити двох доньок і бути хорошим чоловіком, сином і братом. В минулому я носив капелюх як офіцер у Службі громадської охорони здоров’я. Хоча мій час у формі минув, все ще залишаюся офіцером. Одягнувши цей капелюх, я дізнався надважливі елементи лідерства, цілісності, майстерності та служіння. А зараз одягаю капелюх з великими вухами, він кумедний і здавалося б недоречний, але все-таки він є найважливішим, бо демонструє ваше ставлення до світу. Про подолання обмежень. — Якось близько опівночі, я вирішив навідатися до команди нічної зміни. Прийшов, щоб сказати, що пишаюся їх працею і відданістю. Коли ж покинув їх зібрання — зустрів молодих офіцерів, які завзято будували під шум електроінстументів і стукоту цвяхів. Коли я запитав, що вони роблять, то почув: Не можемо сказати. У більшості військових обставинах це, очевидно, не найкраща відповідь вищому за званням, але вони додали: Якщо все вийде, то покажемо вам вранці. Я був втомлений, тож вирішив не тиснути на них. Наш табір був як польовий госпіталь, який обмежувала трометрова огорожа з ланцюгів, зеленого брезенту і колючого дроту. Цей бар’єр відгороджував нашу територію від зовнішнього світу, з метою спокою пацієнтів і захисту офіцерів. Однак ця огорожа обмежувала наш огляд і навіювала певне відчуття клаустрофобії. Кожного разу, коли хотілося виглядати назовні, погляд впирався у цю високу огорожу. Прокинувшись наступного ранку, я побачив тих 4 офіцерів, які кричали: Вийшло! Ходіть!. Вони відвели мене в куток житлової площі бази і показали високу дерев’яну конструкцію зі східцями і подвійним сидінням на верху. Це було щось схоже на вишку рятівників на пляжах. Ці хлопці кричали: Піднімайтеся на гору, але заплющіть очі перед тим, як сісти. Піднявшись на верхівку, я з точністю виконував їх вказівки: обернувся, заплющив очі, присів і лише після того розплющив очі. Тоді усміхнувся найбільшою усмішкою з усіх можливих, бо нарешті заглянув за ненависну триметрову огорожу. І зміг побачити Африку, село, жителям якого ми помагали, дорогу, побачити причину нашого тут перебування і нашу місію. Скільки часу нашого життя ми проводимо метафорично дивлячись у триметрову огорожу з колючим дротом?
16.11.2018,20:00
0
«UP:Žyttja»
Реклама 👇 Замовити

Borys Lušnjak, kolyšnij golovnyj likar Spolučenyh Štativ Ameryky, buv počesnym gostem vypusknyh uročystostej v Ukraїnśkomu katolyćkomu universyteti u Lvovi. Oś najjaskraviši tezy z jogo vystupu.

Pro osvitu ta samoidentyfikaciju

– Juni roky my provely, pojasnjujučy inšym, ščo take Ukraїna. Nas poznačaly jak predstavnykiv inšyh nacionaľnostej, oskiľky ponjattja «Ukraїna» bulo čymoś nezrozumilym. Hoč u plastovyh taborah my nesly syľno-žovti stjagy, spivaly gimn, vse ž sered praporiv usih kraїn svitu syńo-žovtogo ja tak i ne znajšov. Gimn, jakyj my spivaly u mižnarodnomu spivtovarystvi, todi šče ne vyznavaly nacionaľnym. I naš junyj rozum plutavsja: to hto ž my?

– Same rozuminnja simejnoї istoriї bulo vyrišaľnym. Jakoju ljudynoju ja buv — stalo ključovym elementom formuvannja mojeї osobystosti.

– Osvita vidigraje ključovu roľ u dosjagnenni uspihiv. Tobto ne lyše u vyvčenni amerykanśkogo sposobu žyttja, a j vlasnoї spadščyny, korinnja.

Pro ukraїnstvo za okeanom

– Provodyty kožnu subotu uprodovž 11 rokiv v ukraїnśkij školi —daleko ne peršyj vybir molodyh ukraїnciv-amerykanciv za kordonom. V toj čas, jak naši amerykanśki druzi nasolodžuvalysja dozvilljam, my včyly Ševčenka, Ivana Mazepu, Patriarha Josyfa Slipogo, Mytropolyta Andreja Šeptyćkogo. Ce ne vydavalosja todi priorytetnym zavdannjam. Ale z plynom rokiv pid čas mojeї peršoї mandrivky do nezaležnoї Ukraїny ja zrozumiv, ščo ce ukraїnstvo bulo naspravdi najvyščym blagoslovennjam.

Pro tilo ta «najkrašči liky»

Čytajte takož: Ivan Malkovyč – pro vrazlyvisť nacij, formulu uspihu ta ukraїnśkyj Shid

– Stavtesja do svogo tila jak do svjaščennogo hramu, jakym vono spravdi je. Pidtrymuvaty zdorov’ja — naš obov’jazok, bo bez ćogo rozum ne može buty syľnym i jasnym.

– Smih — najkrašči liky. I jak likar, ja voliv by pidpysuvaty recept same na taki.

— Ja kolyšnij golovnyj likar SŠA i zapevnjaju, ščo sydinnja – ce nove palinnja, čerez nedostatnisť fizyčnoї aktyvnosti. Tomu hoču, aby vy staly, poruhaly rukamy, šyjeju, potysnuly odyn odnomu ruky.

Pro suspiľni roli

— U anglijśkij movi je vysliv «I wear many hats» — «Ja nošu bagato kapeljuhiv». Ci kapeljuhy poznačajuť roľ. Kožen z vas odjagatyme їh bagato, ale vidpovidno do kožnogo kapeljuha vynykajuť pevni zobov’jazannja. Zaraz na meni akademičnyj kapeljuh, ja zvertajusja vid imeni svogo universytetu, vin odyn z aspektiv mojeї indyviduaľnosti. Odjagaju zvyčajnu kepku – i ja baťko, čolovik, člen sim’ї. U ńomu ja zobov’jazanyj rostyty dvoh dońok i buty horošym čolovikom, synom i bratom.

V mynulomu ja nosyv kapeljuh jak oficer u Službi gromadśkoї ohorony zdorov’ja. Hoča mij čas u formi mynuv, vse šče zalyšajusja oficerom. Odjagnuvšy cej kapeljuh, ja diznavsja nadvažlyvi elementy liderstva, cilisnosti, majsternosti ta služinnja. A zaraz odjagaju kapeljuh z velykymy vuhamy, vin kumednyj i zdavalosja b nedorečnyj, ale vse-taky vin je najvažlyvišym, bo demonstruje vaše stavlennja do svitu.

Pro podolannja obmežeń

— Jakoś blyźko opivnoči, ja vyrišyv navidatysja do komandy ničnoї zminy. Pryjšov, ščob skazaty, ščo pyšajusja їh praceju i viddanistju. Koly ž pokynuv їh zibrannja — zustriv molodyh oficeriv, jaki zavzjato buduvaly pid šum elektroinstumentiv i stukotu cvjahiv. Koly ja zapytav, ščo vony robljať, to počuv: «Ne možemo skazaty». U biľšosti vijśkovyh obstavynah ce, očevydno, ne najkrašča vidpoviď vyščomu za zvannjam, ale vony dodaly: «Jakščo vse vyjde, to pokažemo vam vranci». Ja buv vtomlenyj, tož vyrišyv ne tysnuty na nyh.

Čytajte takož: 7 tez pro majbutnje — do čogo my jdemo

Naš tabir buv jak poľovyj gospitaľ, jakyj obmežuvala trometrova ogoroža z lancjugiv, zelenogo brezentu i koljučogo drotu. Cej bar’jer vidgorodžuvav našu terytoriju vid zovnišńogo svitu, z metoju spokoju pacijentiv i zahystu oficeriv. Odnak cja ogoroža obmežuvala naš ogljad i navijuvala pevne vidčuttja klaustrofobiї. Kožnogo razu, koly hotilosja vygljadaty nazovni, pogljad vpyravsja u cju vysoku ogorožu.

Prokynuvšyś nastupnogo ranku, ja pobačyv tyh 4 oficeriv, jaki kryčaly: «Vyjšlo! Hodiť!». Vony vidvely mene v kutok žytlovoї plošči bazy i pokazaly vysoku derev’janu konstrukciju zi shidcjamy i podvijnym sydinnjam na verhu. Ce bulo ščoś shože na vyšku rjativnykiv na pljažah. Ci hlopci kryčaly: «Pidnimajtesja na goru, ale zapljuščiť oči pered tym, jak sisty».

Pidnjavšyś na verhivku, ja z točnistju vykonuvav їh vkazivky: obernuvsja, zapljuščyv oči, prysiv i lyše pislja togo rozpljuščyv oči. Todi usmihnuvsja najbiľšoju usmiškoju z usih možlyvyh, bo narešti zagljanuv za nenavysnu trymetrovu ogorožu. I zmig pobačyty Afryku, selo, žyteljam jakogo my pomagaly, dorogu, pobačyty pryčynu našogo tut perebuvannja i našu misiju. Skiľky času našogo žyttja my provodymo metaforyčno dyvljačyś u trymetrovu ogorožu z koljučym drotom?

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: