Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

Dilo truba: Jak ljubov do YouTube perenesla nas u «televizor» i čomu «lidery dumok» — ce včorašnij deń

Діло труба: Як любов до YouTube перенесла нас у «телевізор» і чому «лідери думок» — це вчорашній день

Jevropejśki pidlitky hočuť staty videobloğeramy, ukraїnśki studentky minjajuť «červonyj dyplom» na kar'jeru Instagram-znamenytosti z ogljadamy v paru tysjač gryveń za 1 post, a peregljad polityčnyh tok-šou peremistyvsja v YouTube. Vitaju, druže: my v 2018-mu, i tut nemaje ani litajučogo skejta z «Nazad u majbutnje», ani dyvo-likiv, zdatnyh dolaty rak — ale je velyka virtuaľna ekonomika, jaka naspravdi ne pracjuje, i oś čomu
Європейські підлітки хочуть стати відеоблоґерами, українські студентки міняють «червоний диплом» на кар'єру Instagram-знаменитості з оглядами в пару тисяч гривень за 1 пост, а перегляд політичних ток-шоу перемістився в YouTube. Вітаю, друже: ми в 2018-му, і тут немає ані літаючого скейта з «Назад у майбутнє», ані диво-ліків, здатних долати рак — але є велика віртуальна економіка, яка насправді не працює, і ось чому
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  Думаю, старожили SMM памятають епічний кейс із однаковими публікаціями в Facebook цілої низки українських лідерів думок, які абсолютно випадково ходили дегустувати та купувати вино в мережі магазинів одного доволі відомого українського ритейлера. З того часу минуло декілька років, а ситуація стає дедалі гіршою. Рекламодавці в усьому світі все більше говорять про потребу замінити Insta-знаменитостей, відеоблоґерів та різноманітних опініон-мейкерів на когось дієвішого і того, хто не скуповує фоловерів та не створює однакові тексти під копірку для усіх брендів: Вас теж дратує цей формат (приблизно, як і відповіли в директ, ага)? І недивно: подібна реклама просто не працює. Мікропродажі для мікробізнесу в кранах Східної Європи, що відстають від американського та західноєвропейського ринку на пару років — все, що залишилося на ринку хайп-технологій просування. І дуже скоро цей ринок стане завбільшки з невеличку міську площу, на якій товпляться зірки YouTube та богині Instagram у пошуках неопанованих бюджетів. Поява Facebook, YouTube, Twitter, Vine, Twitch віщувала нам світлі сподівання на те, що про життя навколо ми будемо дізнаватися від таких же людей, як ми самі. Від тих, хто теж їсть, одягається, грає в ігри та біситься через певні проблеми, які були нам близькими 10 років тому. Але щось пішло не так. Антимонополії перетворилися на монопольні фабрики контенту. Марк Цукерберґ почав торгувати тим, яку музику ви любите та якими сортами вина цікавитеся. Телеканали та політичні партії почали скуповувати банери та відеоролики всередині соціальних мереж. Наші батьки та старші родичі навчилися користуватися Facebook — і от в рекомендованих платних дописах наших стрічок вже почали зявлятися знижки на косметичні засоби, пральні порошки, розпродажі дитячого одягу та заклики голосувати за політичного кумира сусідських бабусь. 2014-й став переломним — північно-східні сусіди випустили на волю своїх тролів та багатотисячні спільноти і сторінки, наповнені ботами. Twitter аж в 2018-му спромігся забанити мільйони (без перебільшення — мільйони) політично орієнтованих ботів, що поширювали фейкові новини. Ми не цікавилися політикою в соцмережах — натомість, політика почала цікавитися нами. Фан, хайп і приколи закінчилися — і почалися ігри за дорослими параметрами. Маніпулювати свідомістю реклама завжди вміла і для цього й створювалася — але генерувати альтенративну реальність і казати чорне на біле і навпаки почала лише із розквітом соціальних мереж. Лідери думок виявилися такими ж продажними, як і політики чи ті, кого ми ненавиділи ще зі школи за конформізм та здатність пристосовуватися. Кумира YouTube можна купити, якщо дати йому пристойну суму — і ось він (чи вона) вже навіть будуть агітувати за певного кандидата на виборах або потраплять випадково на зустріч з бізнесменом чи політиком для блогерів, де до усіх учасників наполегливо (хоч і ввічливо) доноситимуть правильну, потрібну точку зору. Якщо в плані розвитку суспільства такі механізми почали становити загрозу для демократії, то в рекламному бізнесі вони почали перетворюватися на репутаційні та фінансові втрати. Unilever закликала нещодавно переглянути ставлення до маркетингу впливу та лідерів думок, замінивши їх у рекламних кампаніях на прозоріші та достовірніші інструменти просування товарів, послуг та брендів. Закордонні (а тепер — вже й українські) зірки Instagram, YouTube та Facebook купують фейкові акаунти навіть не сотнями, а десятками тисяч. Боти накручують лайки, додають підписників, розмножують пости, стають невидимою армією в боротьбі за рекламодавця — не конвертуючись жодним чином у продажі чи замовлення. Бренди теж на якусь мить повірили, що маркетинг впливу працює — і всі ці майстер-класи, як ставати успішним лідером думки в соцмережах за багатьма нулями в ціннику за одноденний інтенсив перетворять активних споживачів на адвокатів бренду та помічників маркетингового відділу. Та не сталося, як гадалося. Доволі швидко мамині SMM-ники зрозуміли, що інвестуючи гроші в купівлю ботів, в платні конкурси та в просування можна рубати на трафіку та лайках, насправді нічого не змінюючи на краще в цьому світі. Виробництво та поширення контенту перетворилося на фах для 20-літніх дівчат і хлопців — із бізнес-моделлю, суворим розкладом, дедлайнами, бюрократією та конкуренцією. Жодного натхнення, веселощів чи щирості — лише розрахунок контент-плану на місяць та кількості укладених колаборацій. Економічна модель, яка утворилася в цьому новому сегменті медіабізнесу, вже давно переплюнула SMM-агенції початку десятих, які росли як гриби після дощу — переплюнула за рівнем безжальної беззмістовності та спалювання грошей. Поки нативну рекламу та платні тексти намагалися просувати через покази в стрічці Facebook та придумування конкурсів та активацій, Instagram та YouTube тривалий час були майданчиком, де платне просування не застосовувалося на кожному кроці. Це був стиль життя певних людей, за якими ми могли підглядати і бачити, як їхнє особисте сприйняття формує певну реакцію та думки, що були (або ні) співзвучні нашим власним. Модним було протестувати проти телевізора, заповненого пропагандою, рекламою, офіційним стилем та надто вилизаним продакшном і героями. Повсякденність, кежуал — ось завдяки чому піднеслися ці 2 відеоплатформи. Але потім власний, непроплачений досвід перестав відігравати ключову роль. Прийшли великі гравці, великі компанії, політичні партії, суспільні рухи, окремі бізнесмени — і почали пропонувати гроші за певну концепцію. І тут ті, хто просто інколи записував любительські огляди на поганеньку камеру, одразу програли — великі гроші стали причиною створення великих студій, появи команд, постпродакшну для YouTube-роликів, армії фрілансерів, котрі допомагали створити як в телевізорі, тільки не в телевізорі. Інноваційна економіка нас підвела. Будьмо відвертими: україномовний YouTube за межами декількох каналів про компютерні ігри та оглядів заліза фактично мертвий. Незайнята ніша виявилась непотрібною: покоління ровесників незалежності (та молодших за них) одразу опанувало Instagram та Snapchat (попри відсутність рекламної моделі та прийнятних правил гри, які є в YouTube). Натомість відеоплатформа від Google виявилася фактично монополізована російськомовним контентом та безкінечними намаганнями розкрутити клони Вілсакома чи Бедкомідіана, створені на просторах України. І виходить поки що не дуже — бо двічі в одну річку не ввійдеш (як співала одна українська поп-виконавиця середини 90-х). Воно й недивно: у 2018 році запуск та розвиток відеоканалу на YouTube — це окремий бюджет на продакшн, медійна команда, люди, які займаються монтажем та звуком, світлом та написанням текстів і навіть окремий SMM-ник і багатотисячні витрати на просування (в доларах). Не вірите? Ми нещодавно писали про те, як розвиває свій тревел-влог засновник TripMyDream. Просто подивіться згадані там витрати на обладнання та запис і прост-продкашн кожного випуску. Все, що здається легким і ненавязливим, насправді створюється за законами телевізійного шоу. Ми — представники двох поколінь, що тікали від нудного та нецікавого телевізора. Тому ми опинилися в іншому телевізорі — він підключений до інтернету і живе в нашому смартфоні. Витрати на успішний продукт в цьому новому не-телебаченні інколи такі ж , як у топових телестудій. І так знову є всі ті ж — знаменитості, політики, скандали, жовті заголовки і сотні хвилин реклами. А коли пост-роли та пре-роли закінчуються, на вас ще навалюється продукт, за піар якого проплатили спонсори випуску. Ви теж прокручуєте по 5 хвилин Зе Інтервюера, щоби позбутися всього спонсорського пива, казино, покеру та дуже цінних (насправді ні) сайтів, за підтримки яких виходить кожен випуск? Вітаю: ми проміняли телевізор, де рекламу не можна прокрутити, на телевізор, де така опція є. Остання цитадель — Instagram — вже давно скуповує фоловерів (нам, до речі, теж пропонували — від 2 тис підписників за 500 грн, а ще участь у конкурсах із маслайкінгу) та інвестує в просування з тією ж гарячковою поспішністю, як у 2017-му всі підряд інвестували в Bitcoin. Ми спробували IGTV і поки не розуміємо, як це працюватиме — але певен: дуже скоро і там буде повно умілих заробітчан. Бренди та глядачі від цього не виграють. Ми спостерігаємо один із останніх років, коли ще існують майданчики з форматом авторського блогу — всі ці суспільно-політичні сайти, які (як гармата в брезентовому чохлі) жевріють від виборів до виборів, від кампанії до кампанії. А потім на них починають раптомо посилатися провідні онлайн-ЗМІ країни, і 50 відтінків читачів, що схожі на справжніх, хоча й зареєстровані нещодавно, починають батлити в коментарях. Блог в класичному форматі помер. Відеоблоґи в англомовному сегменті стають все коротшими — якщо українські україно- та російськомовні відео-селебрітіз продовжують мучити себе перед мікрофоном та камерою по півтори години, то в англомовному сегменті з часів приходу VICE в YouTube ролики скоротилися із 45 хв до 5-10 хв максимум. Медіа, про які говорили вчора усі, сьогодні ніхто не згадує. Вершиною для інтернет-персонажів стало потрапляння у вечірнє ток-шоу в телевізорі (в тому самому, від якого вони так відчайдушно намагалися відгородитися, коли їм було 14-17 років). Cloud-репери, Instagram-моделі, автори Telegram-каналів та Twitter-тисячниці підносяться і падають в прірву кожні 48 годин, щоби поступитися новим кумирам, про яких до кінця тижня всі забудуть. Вже навіть оголеним тілом чи провокативними відеовиступами нікого не здивуєш. ХЗВ та скандал на фестивалі Porto-Franko прожив у медійному полі менше за 72 години — це все, що варто знати зіркам епатажу про сам цей епатаж (навіть попри підключення до теми провідних телеканалів і представників різних церков з чималою аудиторією прихожан). Здається, у 2019-му першість здобудуть антивидання та анти-селебрітіз — кросмедійні інтернет-проекти з потужною офлайн-складовою та різними каналами і різним контентом скрізь, здатні реагувати та повністю змінювати себе протягом короткого часу. У них не буде чіткого формату, структури, можливо, навіть централізованого сайту чи окремого каналу в YouTube. Вони будуть схожі на компютерну гру з багатьма сценаріями і пасхалкою всередині. Днями хтось у стрічці Twitter писав про ідею випустити книжку, де буде 10 альтернативних фіналів, розкиданих між екземплярами у довільному порядку. Нові медіа 2019-го будуть саме такими — вони більше не спиратимуться на одвічні теми чи авторитетів. Адже те, що на часі, змінюється кожні 5 годин — тобто щонайменше 4-5 разів на добу. І грати доведеться за цими правилами. Аналогічно й просування брендів мусить змінитися. Ніхто більше не вірить дівчатам та хлопцям з 1 млн фоловерів, яким за день платять більше, аніж їхньому середньостатистичному глядачеві за місяць. Ми дивимося, спостерігаємо за ними як за прикольними звірятами (телепузиками для дорослих), але не віримо. Ставка на персоналій програла — тепер у казино медіаканалів треба ставити на щось інше. І ні, це не будуть Telegram-канали: там теж вже спостерігається криза. Персоналізація рекомендацій та робота з аудиторією має вийти на якісніший рівень — і здається, у цьому швидше допоможуть боти та нейромережі, аніж окремі блоґери чи лідери.

Dumaju, starožyly SMM pam’jatajuť epičnyj kejs iz odnakovymy publikacijamy v Facebook ciloї nyzky ukraїnśkyh «lideriv dumok», jaki absoljutno «vypadkovo» hodyly degustuvaty ta kupuvaty vyno v mereži magazyniv odnogo dovoli vidomogo ukraїnśkogo rytejlera. Z togo času mynulo dekiľka rokiv, a sytuacija staje dedali giršoju. Reklamodavci v uśomu sviti vse biľše govorjať pro potrebu zaminyty «Insta-znamenytostej», videobloğeriv ta riznomanitnyh «opinion-mejkeriv» na kogoś dijevišogo i togo, hto ne skupovuje foloveriv ta ne stvorjuje odnakovi teksty pid kopirku dlja usih brendiv:

— A sponsorom mogo śogodnišńogo nastroju je «ukraїnśkyj indi-brend, jakyj vy odnakovo ne kupyte, ale vony pryslaly meni korobku rečej na ogljad» #ne_reklama #my_tak_i_podumaly

Vas tež dratuje cej format (pryblyzno, jak i «vidpovily v dyrekt», aga)? I nedyvno: podibna reklama prosto ne pracjuje. Mikroprodaži dlja mikrobiznesu v kranah Shidnoї Jevropy, ščo vidstajuť vid amerykanśkogo ta zahidnojevropejśkogo rynku na paru rokiv — vse, ščo zalyšylosja na rynku «hajp»-tehnologij prosuvannja. I duže skoro cej rynok stane zavbiľšky z nevelyčku miśku plošču, na jakij tovpljaťsja «zirky YouTube» ta «bogyni Instagram» u pošukah «neopanovanyh» bjudžetiv.

Socmereži — svitle majbutnje, jake tak i ne nastalo

Pojava Facebook, YouTube, Twitter, Vine, Twitch viščuvala nam svitli spodivannja na te, ščo pro žyttja navkolo my budemo diznavatysja vid takyh že ljudej, jak my sami. Vid tyh, hto tež їsť, odjagajeťsja, graje v igry ta bisyťsja čerez pevni problemy, jaki buly nam blyźkymy 10 rokiv tomu. Ale ščoś pišlo ne tak. Antymonopoliї peretvorylysja na monopoľni fabryky kontentu. Mark Cukerberğ počav torguvaty tym, jaku muzyku vy ljubyte ta jakymy sortamy vyna cikavytesja. Telekanaly ta polityčni partiї počaly skupovuvaty banery ta videorolyky vseredyni sociaľnyh merež. Naši baťky ta starši rodyči navčylysja korystuvatysja Facebook — i ot v rekomendovanyh platnyh dopysah našyh stričok vže počaly z’javljatysja znyžky na kosmetyčni zasoby, praľni porošky, rozprodaži dytjačogo odjagu ta zaklyky golosuvaty za polityčnogo kumyra susidśkyh babuś.

2014-j stav perelomnym — pivnično-shidni susidy vypustyly na volju svoїh troliv ta bagatotysjačni spiľnoty i storinky, napovneni botamy. Twitter až v 2018-mu spromigsja zabanyty miľjony (bez perebiľšennja — miľjony) polityčno orijentovanyh botiv, ščo pošyrjuvaly fejkovi novyny. My ne cikavylysja politykoju v socmerežah — natomisť, polityka počala cikavytysja namy. «Fan», «hajp» i «prykoly» zakinčylysja — i počalysja igry za doroslymy parametramy.

Manipuljuvaty svidomistju reklama zavždy vmila i dlja ćogo j stvorjuvalasja — ale generuvaty aľtenratyvnu reaľnisť i kazaty «čorne» na «bile» i navpaky počala lyše iz rozkvitom sociaľnyh merež. «Lidery dumok» vyjavylysja takymy ž «prodažnymy», jak i polityky čy ti, kogo my nenavydily šče zi školy za konformizm ta zdatnisť «prystosovuvatysja». Kumyra YouTube možna kupyty, jakščo daty jomu prystojnu sumu — i oś vin (čy vona) vže naviť buduť agituvaty za pevnogo kandydata na vyborah abo potrapljať «vypadkovo» na zustrič z biznesmenom čy politykom «dlja blogeriv», de do usih učasnykiv napoleglyvo (hoč i vvičlyvo) donosytymuť «pravyľnu», «potribnu» točku zoru.

Jakščo v plani rozvytku suspiľstva taki mehanizmy počaly stanovyty zagrozu dlja demokratiї, to v reklamnomu biznesi vony počaly peretvorjuvatysja na reputacijni ta finansovi vtraty. Unilever zaklykala neščodavno peregljanuty stavlennja do marketyngu vplyvu ta «lideriv dumok», zaminyvšy їh u reklamnyh kampanijah na prozoriši ta dostovirniši instrumenty prosuvannja tovariv, poslug ta brendiv.

Pryčyna prosta: jdeťsja pro manipuljaciї ne lyše dumkoju, ale j pokaznykamy.

Zakordonni (a teper — vže j ukraїnśki) «zirky» Instagram, YouTube ta Facebook kupujuť fejkovi akaunty naviť ne sotnjamy, a desjatkamy tysjač. Boty nakručujuť «lajky», dodajuť pidpysnykiv, rozmnožujuť posty, stajuť nevydymoju «armijeju» v boroťbi za reklamodavcja — ne konvertujučyś žodnym čynom u prodaži čy zamovlennja. Brendy tež na jakuś myť poviryly, ščo marketyng vplyvu pracjuje — i vsi ci majster-klasy, jak stavaty uspišnym liderom dumky v socmerežah za bagaťma nuljamy v cinnyku za odnodennyj intensyv peretvorjať aktyvnyh spožyvačiv na advokativ brendu ta pomičnykiv marketyngovogo viddilu. Ta ne stalosja, jak gadalosja. Dovoli švydko «mamyni SMM-nyky» zrozumily, ščo investujučy groši v kupivlju botiv, v platni konkursy ta v prosuvannja možna «rubaty» na trafiku ta «lajkah», naspravdi ničogo ne zminjujučy na krašče v ćomu sviti.

Vyrobnyctvo ta pošyrennja kontentu peretvorylosja na fah dlja 20-litnih divčat i hlopciv — iz biznes-modellju, suvorym rozkladom, dedlajnamy, bjurokratijeju ta konkurencijeju. Žodnogo nathnennja, veseloščiv čy ščyrosti — lyše rozrahunok kontent-planu na misjać ta kiľkosti ukladenyh kolaboracij.

Cikavo, čy vyklykajuť Insta-blogerky odna odnu «na rozborky» za čergovyj kontrakt iz modnym vyrobnykom odjagu abo kosmetyky?

Dilo truba: Jak ljubov do YouTube perenesla nas u «televizor» i čomu «lidery dumok» — ce včorašnij deń 1
— Hodimo, ja pokažu tobi žyttja bez reklamnyh vaniľnyh Instagram Stories

Fejlonomika

Ekonomična modeľ, jaka utvorylasja v ćomu novomu segmenti mediabiznesu, vže davno «perepljunula» SMM-agenciї počatku «desjatyh», jaki rosly jak gryby pislja došču — perepljunula za rivnem bezžaľnoї bezzmistovnosti ta «spaljuvannja» grošej. Poky natyvnu reklamu ta platni teksty namagalysja prosuvaty čerez pokazy v stričci Facebook ta prydumuvannja «konkursiv ta aktyvacij», Instagram ta YouTube tryvalyj čas buly majdančykom, de platne prosuvannja ne zastosovuvalosja na kožnomu kroci. Ce buv styľ žyttja pevnyh ljudej, za jakymy my mogly pidgljadaty i bačyty, jak їhnje osobyste spryjnjattja formuje pevnu reakciju ta dumky, ščo buly (abo ni) spivzvučni našym vlasnym. Modnym bulo protestuvaty proty televizora, zapovnenogo propagandoju, reklamoju, oficijnym stylem ta nadto «vylyzanym» prodakšnom i gerojamy. Povsjakdennisť, kežual — oś zavdjaky čomu pidneslysja ci 2 videoplatformy.

Ale potim vlasnyj, neproplačenyj dosvid perestav vidigravaty ključovu roľ. Pryjšly velyki gravci, velyki kompaniї, polityčni partiї, suspiľni ruhy, okremi biznesmeny — i počaly proponuvaty groši za pevnu «koncepciju». I tut ti, hto prosto inkoly zapysuvav ljubyteľśki ogljady na poganeńku kameru, odrazu prograly — velyki groši staly pryčynoju stvorennja velykyh studij, pojavy komand, postprodakšnu dlja YouTube-rolykiv, armiї frilanseriv, kotri dopomagaly stvoryty «jak v televizori, tiľky ne v televizori». Innovacijna ekonomika nas pidvela.

My tak dovgo tikaly vid televizora, ščo opynylysja u ńomu ž

Buďmo vidvertymy: ukraїnomovnyj YouTube za mežamy dekiľkoh kanaliv pro komp’juterni igry ta ogljadiv «zaliza» faktyčno mertvyj. Nezajnjata niša vyjavylaś nepotribnoju: pokolinnja rovesnykiv nezaležnosti (ta molodšyh za nyh) odrazu opanuvalo Instagram ta Snapchat (popry vidsutnisť reklamnoї modeli ta pryjnjatnyh pravyl gry, jaki je v YouTube). Natomisť videoplatforma vid Google vyjavylasja faktyčno monopolizovana rosijśkomovnym kontentom ta bezkinečnymy namagannjamy «rozkrutyty» klony Vilsakoma čy Bedkomidiana, stvoreni na prostorah Ukraїny. I vyhodyť poky ščo ne duže — «bo dviči v odnu ričku ne vvijdeš» (jak spivala odna ukraїnśka pop-vykonavycja seredyny 90-h).

Vono j nedyvno: u 2018 roci zapusk ta rozvytok videokanalu na YouTube — ce okremyj bjudžet na prodakšn, medijna komanda, ljudy, jaki zajmajuťsja montažem ta zvukom, svitlom ta napysannjam tekstiv i naviť okremyj SMM-nyk i bagatotysjačni vytraty na prosuvannja (v dolarah). Ne viryte? My neščodavno pysaly pro te, jak rozvyvaje svij trevel-vlog zasnovnyk TripMyDream. Prosto podyviťsja zgadani tam vytraty na obladnannja ta zapys i prost-prodkašn kožnogo vypusku. Vse, ščo zdajeťsja legkym i nenav’jazlyvym, naspravdi stvorjujeťsja za zakonamy televizijnogo šou.

My — predstavnyky dvoh pokoliń, ščo tikaly vid nudnogo ta necikavogo televizora. Tomu my opynylysja v inšomu televizori — vin pidključenyj do internetu i žyve v našomu smartfoni. Vytraty na uspišnyj produkt v ćomu novomu «ne-telebačenni» inkoly taki ž , jak u topovyh telestudij. I tak znovu je vsi ti ž — znamenytosti, polityky, skandaly, «žovti» zagolovky i sotni hvylyn reklamy. A koly post-roly ta pre-roly zakinčujuťsja, na vas šče «navaljujeťsja» produkt, za piar jakogo proplatyly sponsory vypusku. Vy tež prokručujete po 5 hvylyn «Ze Interv’juera», ščoby pozbutysja vśogo sponsorśkogo pyva, kazyno, pokeru ta duže cinnyh (naspravdi ni) sajtiv, za pidtrymky jakyh vyhodyť kožen vypusk? Vitaju: my prominjaly televizor, de reklamu ne možna prokrutyty, na televizor, de taka opcija je.

Ostannja cytadeľ — Instagram — vže davno skupovuje foloveriv (nam, do reči, tež proponuvaly — vid 2 tys pidpysnykiv za 500 grn, a šče učasť u konkursah iz maslajkingu) ta investuje v prosuvannja z tijeju ž garjačkovoju pospišnistju, jak u 2017-mu vsi pidrjad investuvaly v Bitcoin. My sprobuvaly IGTV i poky ne rozumijemo, jak ce pracjuvatyme — ale peven: duže skoro i tam bude povno umilyh «zarobitčan». Brendy ta gljadači vid ćogo ne vygrajuť.

Dilo truba: Jak ljubov do YouTube perenesla nas u «televizor» i čomu «lidery dumok» — ce včorašnij deń 2
2018-j — ostannij rik, koly videobloğer može grebty groši z brendiv «bo ja videobloğer, tysjača lajkiv, tysny na dzvinočok mogo kanalu»

Kineć «zirok», antyvydannja ta rozsijuvannja uvagy — ščo dali

My sposterigajemo odyn iz ostannih rokiv, koly šče isnujuť majdančyky z formatom «avtorśkogo blogu» — vsi ci suspiľno-polityčni sajty, jaki (jak garmata v brezentovomu čohli) ževrijuť vid vyboriv do vyboriv, vid kampaniї do kampaniї. A potim na nyh počynajuť raptomo posylatysja providni onlajn-ZMI kraїny, i 50 vidtinkiv čytačiv, ščo shoži na spravžnih, hoča j zarejestrovani neščodavno, počynajuť «batlyty» v komentarjah. Blog v klasyčnomu formati pomer. Videobloğy v anglomovnomu segmenti stajuť vse korotšymy — jakščo ukraїnśki ukraїno- ta rosijśkomovni video-«selebritiz» prodovžujuť mučyty sebe pered mikrofonom ta kameroju po pivtory godyny, to v anglomovnomu segmenti z časiv pryhodu VICE v YouTube rolyky skorotylysja iz 45 hv do 5-10 hv maksymum. Media, pro jaki govoryly včora usi, śogodni nihto ne zgaduje. Veršynoju dlja internet-personaživ stalo potrapljannja u večirnje tok-šou «v televizori» (v tomu samomu, vid jakogo vony tak vidčajdušno namagalysja vidgorodytysja, koly їm bulo 14-17 rokiv).

Cykl žyttja internet-znamenytosti skorotyvsja vid pivroku do kiľkoh tyžniv

Cloud-repery, Instagram-modeli, avtory Telegram-kanaliv ta Twitter-tysjačnyci pidnosjaťsja i padajuť v prirvu kožni 48 godyn, ščoby postupytysja novym kumyram, pro jakyh do kincja tyžnja vsi zabuduť. Vže naviť ogolenym tilom čy provokatyvnymy videovystupamy nikogo ne zdyvuješ. «HZV» ta skandal na festyvali Porto-Franko prožyv u medijnomu poli menše za 72 godyny — ce vse, ščo varto znaty «zirkam epatažu» pro sam cej «epataž» (naviť popry pidključennja do temy providnyh telekanaliv i predstavnykiv riznyh cerkov z čymaloju audytorijeju pryhožan).

Zdajeťsja, u 2019-mu peršisť zdobuduť antyvydannja ta anty-«selebritiz» — krosmedijni internet-proekty z potužnoju oflajn-skladovoju ta riznymy kanalamy i riznym kontentom skriź, zdatni reaguvaty ta povnistju zminjuvaty sebe protjagom korotkogo času. U nyh ne bude čitkogo formatu, struktury, možlyvo, naviť centralizovanogo sajtu čy okremogo kanalu v YouTube. Vony buduť shoži na komp’juternu gru z bagaťma scenarijamy i «pashalkoju» vseredyni.

Dnjamy htoś u stričci Twitter pysav pro ideju vypustyty knyžku, de bude 10 aľternatyvnyh finaliv, rozkydanyh miž ekzempljaramy u doviľnomu porjadku. Novi media 2019-go buduť same takymy — vony biľše ne spyratymuťsja na «odvični temy» čy «avtorytetiv». Adže te, ščo na časi, zminjujeťsja kožni 5 godyn — tobto ščonajmenše 4-5 raziv na dobu. I graty dovedeťsja za cymy pravylamy.

Analogično j prosuvannja brendiv musyť zminytysja. Nihto biľše ne viryť divčatam ta hlopcjam z 1 mln foloveriv, jakym za deń platjať biľše, aniž їhńomu seredńostatystyčnomu gljadačevi za misjać. My dyvymosja, sposterigajemo za nymy jak za prykoľnymy zvirjatamy (telepuzykamy dlja doroslyh), ale ne virymo. Stavka na «personalij» prograla — teper u kazyno mediakanaliv treba stavyty na ščoś inše. I ni, ce ne buduť Telegram-kanaly: tam tež vže sposterigajeťsja kryza. Personalizacija rekomendacij ta robota z audytorijeju maje vyjty na jakisnišyj riveń — i zdajeťsja, u ćomu švydše dopomožuť boty ta nejromereži, aniž okremi bloğery čy «lidery».

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.

1 komentar

spočatku novi
za rejtyngom spočatku novi za hronologijeju
1

Український ютуб мертвий. Ага в той час, коли канали створені однією людиною (а не групою телевізійників) набирають чи ось-ось наберуть 100к підписників, виявляється мертвий і вже давно похоронений. Певно мушу відписатись від ~1к україномовних каналів.

Ваш приклад на основі тріп-влогері дуже невдалий:
1. Такий тип блогінгу, апріорі потребує великі кошти, якщо ти не хочеш знімати на смарт з тримтячою картинкою
2. Цей канал немає ніякого відношення до українського ютубу. Переклад на російські відео і російські блогери ставлять.

ЗІ
Юлія Рая співала пісню в 2002 році, а не середині 90х

Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: