fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

Jaroslava Kravčenko, «Dykyj teatr»: «Perevirte, čy spravdi ščoś vidbuvajeťsja vperše»

Ярослава Кравченко, «Дикий театр»: «Перевірте, чи справді щось відбувається вперше»
Pislja Revoljuciї Gidnosti v Ukraїni z’javylosja čymalo nederžavnyh teatriv. Molodi mytci ob’jednujuťsja ta stvorjujuť mystećkyj produkt, ne otrymujučy na ce deržavnyh koštiv. Odyn iz takyh – stolyčnyj «Dykyj teatr», stvorenyj u ljutomu 2016 roku
Після Революції Гідності в Україні з’явилося чимало недержавних театрів. Молоді митці об’єднуються та створюють мистецький продукт, не отримуючи на це державних коштів. Один із таких – столичний «Дикий театр», створений у лютому 2016 року
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  Як створювався один із найпопулярніших незалежних українських театрів, де митці беруть кошти, костюми та реквізит для гостро-соціальних вистав, як правильно продавати квитки та чимало інших секретів з-за завіси — про все це розповіла засновниця та арт-директор незалежного Дикого театру Ярослава Кравченко на лекції Як запакувати виставу для презентації аудиторії на цьогорічному міжнародному мультидисциплінарному фестивалі Startup ГогольFEST. Про різницю між державними та недержавними театрами. Ярослава Кравченко 10 років працювала у державних театрах. Спочатку – в Молодому театрі, потім – у Національному академічному драматичному театрі ім. І. Франка. Відтак, має змогу порівняти творчий процес в театрі, який фінансує держава, та у незалежному театрі. У державних театрах все чітко і за розкладом: зарплата приходить, місце для роботи є, сцена доступна для репетицій. Ти не замислюєшся над тим, де тобі взяти гроші на декорації, костюми, оплату авторських прав тощо, — говорить арт-директорка Дикого театру. У незалежних театрах натомість немає стабільності фінансової, але дуже часто основними темами вистав стають гострі соціальні ідеї — чого в офіційних театрів бракує: Система державних театрів натомість у якийсь момент стала обслуговувати глядача, але перестала відповідати потребам того глядача, який сам рухається та розвивається і хоче більшого від життя. Тоді й зявилися незалежні театри, які сказали: Люди, ви прекрасні, ми хочемо говорити про вас та про ті проблеми, які вас хвилюють. Ярослава розповідає, що у Києві є 28 державних театрів та 100 – незалежних. Один із них – її дітище: Дикий театр: — Ми, як і решта незалежних театрів, існуємо без дотацій із боку держави. Дехто знаходить підтримку інвесторів, але у нас із цим не склалося. Коли ми починали Дикий театр в мене було 200 чи 300 баксів моїх власних заощаджень, які я скерувала  в рекламу. В той момент це був стартовий капітал для того, щоб створити наш театр: ми показали 14 вистав, які відвідали понад 40 тис глядачів. Із лютого 2016 року Дикий театр встиг попрацювати із понад 200 акторами. Ініціатори театру дають можливість кожному прийти та спробувати, отримавши певний досвід. . . Від досвіду до початківців. Читатйте також: Історія одного театру. Ми вирішили, що будемо давати шанс усім людям, які до нас приходять і в них палають очі. Тому що поки немає іншого місця, куди б людина могла з нуля прийти і спробувати щось зробити, нехай навіть із помилками. Окрім акторів ми залучили молодих режисерів, в яких є цікаві ідеї, але вони не можуть їх реалізувати у державному театрі, — розповіла Ярослава. Перед запуском кожного нового проекту Дикий театр оголошує відкриті кастинги: Будь-яка людина, маючи або не маючи театральної освіти, може прийти і спробувати. Пишемо в соцмережі, що в нас відкритий кастинг, будь-хто охочий реєструється, приходить і—  ми слухаємо та дивимося на нього. Іноді реєструється 150 людей. Свого часу до Дикого театру, пригадує Ярослава, почалося справжнє нашестя акторів із державних театрів: — Вони зрозуміли, що в Києві зявився майданчик, де можна відриватися на повну — виходити на сцену і робити все. Зараз для акторів і для глядачів Дикий театр перетворюється в зону свободи. Ти приходиш і робиш те, що хочеш. Це так круто та чесно. Для мене дуже важливо провести ось цю десакралізацію театру. Для мене театр – як завод. Єдине що: продукт специфічний. Можна говорити про духовність в театрі, але її несе не театр, а люди, які збираються й ті меседжі, які озвучуються. Про співпрацю з медійниками. Ярослава Кравченко розповідає, що напередодні відкриття театру його команда інтенсивно попрацювала над рекламою та анонсом під кожну окрему категорію медіа: Ми зараз живемо в такий час, що, не маючи грошей, а маючи ідею, дійсно цінну та заряджену силою людей, які готові над нею працювати, можна будь-який проект зробити подією, не маючи бюджету. Знайти правильний контакт з пресою радить засновниця Дикого театру та розповідає власний алгоритм співпраці зі ЗМІ. Для кожного виду медіа вони написали той текст, який журналісту буде зручно взяти, скопіювати і поставити одразу в новини. Команда поділила всі київські ЗМІ, окремо згрупувавши телевізійників, радіо, інтернет-видання, критиків тощо. Причина: у кожного із них – своя стилістика, специфіка та подача матеріалу, хоча із єдиним меседжем: У Києві відкривається Дикий театр. Це дало результат: за 2 тижні до відкриття театру та першої вистави в українських ЗМІ було понад 50 матеріалів про цю подію. Про квитки та важливість аншлагу. Вартість квитка, розповідає Ярослава, визначали пальцем в небо, підгледівши ціни в інших театрах: Я навіть подумати не могла, що 300 місць може не продатися. В мене навіть думки такої не було. І вони продалися. За 2 тижні знов був спектакль, і також продалися 300 місць. А іще засновниця цього мистецького стартапу не приховує: протягом півроку існування театру вона не платила собі заробітну плату – забула: — 100% проданих квитків привчили аудиторію, яка нас почула і почала до нас ходити, що в нас завжди аншлаг і немає квитків. Це також важливо для проекту, бо коли людина приходить за квитком, то треба трохи витримати паузу, щоб вже 2 людини стояло за квитками. Коли люди бачать, що продукт лімітований, це допомагає швидше реалізовувати і продавати його. Як говорити про мистецький продукт. Особливий акцент, за словами Ярослави, має бути на візуальному оформленні продукту та на його описі. Варто ретельно добирати слова: Перш ніж написати, що щось відбувається вперше, потрібно 10 раз перевірити, чи справді це вперше. В нас в театрі для SMM є таблиця, де виписані всі заборонені слова, які взагалі не можна використовувати. Це, наприклад, слова  незабутні. вперше, яскраво, неймовірно тощо. — Якщо коротко, то опис вистави має бути жвавою простою українською мовою, аби потенційний глядач зацікавився нею.. . .
Реклама 👇 Замовити

Jak stvorjuvavsja odyn iz najpopuljarnišyh nezaležnyh ukraїnśkyh teatriv, de mytci beruť košty, kostjumy ta rekvizyt dlja gostro-sociaľnyh vystav, jak pravyľno prodavaty kvytky ta čymalo inšyh sekretiv z-za zavisy — pro vse ce rozpovila zasnovnycja ta art-dyrektor nezaležnogo «Dykogo teatru» Jaroslava Kravčenko na lekciї «Jak zapakuvaty vystavu dlja prezentaciї audytoriї» na ćogoričnomu mižnarodnomu muľtydyscyplinarnomu festyvali Startup GogoľFESTJaroslava Kravčenko, «Dykyj teatr»: «Perevirte, čy spravdi ščoś vidbuvajeťsja vperše» 1Miž morem ta frontom — GogoľFest u Mariupoli.

Pro riznycju miž deržavnymy ta nederžavnymy teatramy

Jaroslava Kravčenko 10 rokiv pracjuvala u deržavnyh teatrah. Spočatku – v «Molodomu teatri», potim – u Nacionaľnomu akademičnomu dramatyčnomu teatri im. I. Franka. Vidtak, maje zmogu porivnjaty tvorčyj proces v teatri, jakyj finansuje deržava, ta u nezaležnomu teatri.

«U deržavnyh teatrah vse čitko i za rozkladom: zarplata pryhodyť, misce dlja roboty je, scena dostupna dlja repetycij. Ty ne zamysljuješsja nad tym, de tobi vzjaty groši na dekoraciї, kostjumy, oplatu avtorśkyh prav toščo», — govoryť art-dyrektorka «Dykogo teatru».

U nezaležnyh teatrah natomisť nemaje stabiľnosti finansovoї, ale duže často osnovnymy temamy vystav stajuť gostri sociaľni ideї — čogo v «oficijnyh» teatriv brakuje: «Systema deržavnyh teatriv natomisť u jakyjś moment stala obslugovuvaty gljadača, ale perestala vidpovidaty potrebam togo gljadača, jakyj sam ruhajeťsja ta rozvyvajeťsja i hoče biľšogo vid žyttja. Todi j z’javylysja nezaležni teatry, jaki skazaly: “Ljudy, vy prekrasni, my hočemo govoryty pro vas ta pro ti problemy, jaki vas hvyljujuť”».

Jaroslava rozpovidaje, ščo u Kyjevi je 28 deržavnyh teatriv ta 100 – nezaležnyh. Odyn iz nyh – її dityšče: «Dykyj teatr»:

— My, jak i rešta nezaležnyh teatriv, isnujemo bez dotacij iz boku deržavy. Dehto znahodyť pidtrymku investoriv, ale u nas iz cym ne sklalosja. Koly my počynaly «Dykyj teatr» v mene bulo 200 čy 300 baksiv moїh vlasnyh zaoščadžeń, jaki ja skeruvala  v reklamu. V toj moment ce buv startovyj kapital dlja togo, ščob stvoryty naš teatr: my pokazaly 14 vystav, jaki vidvidaly ponad 40 tys gljadačiv.

Iz ljutogo 2016 roku «Dykyj teatr» vstyg popracjuvaty iz ponad 200 aktoramy. Iniciatory teatru dajuť možlyvisť kožnomu pryjty ta sprobuvaty, otrymavšy pevnyj dosvid

Vid dosvidu do počatkivciv

Čytajte takož: Istorija odnogo teatru

«My vyrišyly, ščo budemo davaty šans usim ljudjam, jaki do nas pryhodjať i v nyh palajuť oči. Tomu ščo poky nemaje inšogo miscja, kudy b ljudyna mogla z nulja pryjty i sprobuvaty ščoś zrobyty, nehaj naviť iz pomylkamy. Okrim aktoriv my zalučyly molodyh režyseriv, v jakyh je cikavi ideї, ale vony ne možuť їh realizuvaty u deržavnomu teatri», — rozpovila Jaroslava.

Pered zapuskom kožnogo novogo proektu «Dykyj teatr» ogološuje vidkryti kastyngy: «Buď-jaka ljudyna, majučy abo ne majučy teatraľnoї osvity, može pryjty i sprobuvaty. Pyšemo v socmereži, ščo v nas vidkrytyj kastyng, buď-hto ohočyj rejestrujeťsja, pryhodyť i—  my sluhajemo ta dyvymosja na ńogo. Inodi rejestrujeťsja 150 ljudej».

Svogo času do «Dykogo teatru», prygaduje Jaroslava, počalosja spravžnje «našestja» aktoriv iz deržavnyh teatriv:

— Vony zrozumily, ščo v Kyjevi z’javyvsja majdančyk, de možna vidryvatysja na povnu — vyhodyty na scenu i robyty vse. Zaraz dlja aktoriv i dlja gljadačiv «Dykyj teatr» peretvorjujeťsja v zonu svobody. Ty pryhodyš i robyš te, ščo hočeš. Ce tak kruto ta česno. Dlja mene duže važlyvo provesty oś cju desakralizaciju teatru. Dlja mene teatr – jak zavod. Jedyne ščo: produkt specyfičnyj. Možna govoryty pro duhovnisť v teatri, ale її nese ne teatr, a ljudy, jaki zbyrajuťsja j ti mesedži, jaki ozvučujuťsja.

Jaroslava Kravčenko, «Dykyj teatr»: «Perevirte, čy spravdi ščoś vidbuvajeťsja vperše»

Scena z vystavy «Tom na fermi», foto — Liza Ščepina

Pro spivpracju z medijnykamy

Jaroslava Kravčenko rozpovidaje, ščo naperedodni vidkryttja teatru jogo komanda intensyvno popracjuvala nad reklamoju ta anonsom pid kožnu okremu kategoriju media: «My zaraz žyvemo v takyj čas, ščo, ne majučy grošej, a majučy ideju, dijsno cinnu ta zarjadženu syloju ljudej, jaki gotovi nad neju pracjuvaty, možna buď-jakyj proekt zrobyty podijeju, ne majučy bjudžetu». Znajty pravyľnyj kontakt z presoju radyť zasnovnycja «Dykogo teatru» ta rozpovidaje vlasnyj algorytm spivpraci zi ZMI.

Dlja kožnogo vydu media vony napysaly toj tekst, jakyj žurnalistu bude zručno vzjaty, skopijuvaty i postavyty odrazu v novyny. Komanda podilyla vsi kyїvśki ZMI, okremo zgrupuvavšy televizijnykiv, radio, internet-vydannja, krytykiv toščo. Pryčyna: u kožnogo iz nyh – svoja stylistyka, specyfika ta podača materialu, hoča iz jedynym mesedžem: «U Kyjevi vidkryvajeťsja «Dykyj teatr». Ce dalo rezuľtat: za 2 tyžni do vidkryttja teatru ta peršoї vystavy v ukraїnśkyh ZMI bulo ponad 50 materialiv pro cju podiju.

Pro kvytky ta važlyvisť anšlagu

Vartisť kvytka, rozpovidaje Jaroslava, vyznačaly «paľcem v nebo», pidgledivšy ciny v inšyh teatrah: «Ja naviť podumaty ne mogla, ščo 300 misć može ne prodatysja. V mene naviť dumky takoї ne bulo. I vony prodalysja. Za 2 tyžni znov buv spektakľ, i takož prodalysja 300 misć».

Jaroslava Kravčenko, «Dykyj teatr»: «Perevirte, čy spravdi ščoś vidbuvajeťsja vperše»

Jaroslava Kravčenko (v centri), foto — «Dykyj teatr»

A išče zasnovnycja ćogo mystećkogo startapu ne pryhovuje: protjagom pivroku isnuvannja teatru vona ne platyla sobi zarobitnu platu – zabula:

— 100% prodanyh kvytkiv pryvčyly audytoriju, jaka nas počula i počala do nas hodyty, ščo v nas zavždy anšlag i nemaje kvytkiv. Ce takož važlyvo dlja proektu, bo koly ljudyna pryhodyť za kvytkom, to treba trohy vytrymaty pauzu, ščob vže 2 ljudyny stojalo za kvytkamy. Koly ljudy bačať, ščo produkt limitovanyj, ce dopomagaje švydše realizovuvaty i prodavaty jogo.

Jak govoryty pro mystećkyj produkt

Osoblyvyj akcent, za slovamy Jaroslavy, maje buty na vizuaľnomu oformlenni produktu ta na jogo opysi. Varto reteľno dobyraty slova: «Perš niž napysaty, ščo ščoś vidbuvajeťsja «vperše», potribno 10 raz pereviryty, čy spravdi ce vperše. V nas v teatri dlja SMM je tablycja, de vypysani vsi zaboroneni slova, jaki vzagali ne možna vykorystovuvaty. Ce, napryklad, slova  «nezabutni». «vperše», «jaskravo», «nejmovirno» toščo».

— Jakščo korotko, to opys vystavy maje buty žvavoju prostoju ukraїnśkoju movoju, aby potencijnyj gljadač zacikavyvsja neju.

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: