Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

Agitky, Jablonśka ta fenomen Bilokur: čym cikave ukraїnśke mystectvo 1940-h

Агітки, Яблонська та феномен Білокур: чим цікаве українське мистецтво 1940-х

Poperednje desjatylittja zatverdylo socrealizm u vśomu mystectvi, a kuľturnymy gerojamy stavaly laureaty stalinśkoї premiї. Panuvannja oficijnogo mystectva bude prodovžuvatyś až do periodu «vidlygy»
Попереднє десятиліття затвердило соцреалізм у всьому мистецтві, а культурними героями ставали лауреати сталінської премії. Панування офіційного мистецтва буде продовжуватись аж до періоду «відлиги»
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  1940-і роки позначені для суспільства Другою світовою війною та післявоєнною відбудовою. Ми всі розуміємо, що мистецтво так чи інакше було травмоване. Але серед суворих форм соцреалізму, з’являються легендарні Тетяна Яблонська та Катерина Білокур. Тенденція пафосного мистецтва, яке існує як вид агітації, триватиме аж до смерті Сталіна. На цих майже однакових картинах часто зображується велике скупчення людей на урочистостях, серед яких завжди присутній вождь народів чи то на портреті, чи то серед пролетарів та селян. Саме цей образ домінував у мистецтві цієї доби. Інший великий пласт мистецтва 40-х років — це картини, які створені на матеріалах фронтових спогадів. Фронтові малюнки, особисті враження і переживання стали підґрунтям для написання полотен. Таким художником-фронтовиком був Віктор Пузирков, класик українського мистецтва, який, безумовно, мав вплив на всю наступну українську живописну школу. Без військової тематики в цей період не обходився жоден топовий художник. Але, все ж, це було мистецтво, яке перебувало в заручниках цієї системи. Якщо створювати роботи про війну — то про героїзм, перемогу, але рідко про звичайних людей, які не мали змогу поїхати в евакуацію та жили в окупації. Зараз усі ці пафосні полотна переосмислюються сучасним мистецтвом. Наприклад, полотно Леоніда Мучника Посталі потьомкінці виносять тіло убитого Вакуленчука на берег, яке експонується в Одеському художньому музеї. Воно стало класикою сучасного українського мистецтва. В 90-х роках художники-неоавангардисти почали робити кураторські проекти в Одесі. На одному з них з’ясувалося, що з музейного приміщення цю картину винести ніяк не реально, тому що вона не влізе у жодні двері. Точилася дискусія, як із цим бути. І, зрештою, художник Олександр Ройтбурд використав її в частині своєї інсталяції. Він використовував проекції на цю роботу, а згодом почав створювати відео-арт, де поєднував кадри з пропагандистських фільмів та свою зйомку сучасної Одеси. Окрім засилля образу Сталіна та пафосу перемоги, цей період характеризується великим сплеском тематики повернення до мирного життя, до нормального існування після війни. Дуже цікавим елементом і пластом мистецтва періоду Другої світової війни були агітаційні плакати і взагалі матеріали, які використовувалися для ідеологічної боротьби з фашизмом. Після війни доступ до сучасного європейського мистецтва стає ще більш обмеженим, можна сказати, що він узагалі відсутній. Все, що оточує молодих художників — сталінізм та агітаційні матеріали. Для Тетяни Яблонської, легендарної української художниці, Розстріляне відродження та авангардисти були абсолютно іншими поколіннями. Вона була вихована на патріотизмі військових років. У неї не було травми переживання краху попереднього утопічного проекту, репресій. Але Яблонська — художниця, яка буде відігравати протягом багатьох десятиліть принципову роль у розвитку всієї української образотворчої традиції. До війни вона навчалася у майстерні Федора Кричевського і у 1941 році тільки закінчила академію. В евакуації у Саратовській області вона пізнає робітниче життя: працює у колгоспі. Можливо, це й допомагає їй згодом створити свій хіт — картину Хліб. Яблонська написала її у 1949 році, коли країна вже відновлювалася від післявоєнного голоду. Заготівля зерна дає впевненість у завтрашньому дні. Вона дійсно випромінює композиційну та кольорову енергетику, нову віру в щось дійсно справжнє, чого давно не було в радянському мистецтві, яке звикло слугувати ідеологічним апаратом. Картина стала дійсно хітом, не тільки тому що вона отримала сталінську премію. Хліб друкували на календарях, плакатах та журналах, тож вона опинилась ледь не в кожній радянській домівці. Зараз картина перебуває у Третяковській галереї. До речі, у 1947 році, коли вийшла її картина Перед стартом — Яблонську звинуватили у схильності до імпресіонізму. Так, саме звинуватили, адже все що відступало від прописаних правил соцреалізму, — вважалося ворожим. Та у 60-х вона все-таки відступить від непохитного соцреалізму: народне мистецтво та знайомство з Марією Приймаченко надихне художницю на яскраві кольори та композиції. Тоді, ми вже не впізнаємо Тетяну Яблонську: картину Юність 1969 року можна було б сплутати з художниками Паризької комуни 1990-х. Хоча про її ставлення до сучасного мистецтва ходить легенда, нібито вона навіть знепритомніла від сміливих робіт художників на одній із виставок. Ми знову повертаємося до наїву (про який ми згадували у попередньому матеріалі в образі Марії Примаченко — прим.авт.), який не давав задихнутись від соцреалізму всьому мистецькому середовищу. Яскраві кольори та відсутність пропаганди сходила з рук художникам тільки тому, що вони були селяни та самоучки, а поблажливе ставлення держави створювало ілюзію доброї влади. Взагалі дуже важко розділяти історію мистецтва ХХ сторіччя на наївне і не наївне мистецтво, і при цьому не заплутатись. Тому що дуже багато європейських митців не отримували жодної професійної освіти. Тому традиційне розділення на художників, які отримали освіту і не отримали в сучасному мистецтві втрачає актуальність. Тим більше, що Катерина Білокур — це художниця, якій вдалося самостійно досягти високих рівнів майстерності і екзистенційної напруги своїх робіт. Це художниця, яка не мала ні академічної освіти, ні навіть шкільної освіти. Вона жодного дня не ходила до школи, хоча жила в 100 кілометрах від Києва. Насправді, вона намагалась вступати до художніх училищ, але все закінчувалась на тому, що у Білокур не було документа про закінчення семирічки. У Києві про неї дізналися випадково. Катерина Білокур почула по радіо пісню Чи я в лузі не калина була? у виконанні співачки Оксани Петрусенко. Вражена піснею й голосом Катерина, посилає листа співачці разом з малюнком калини на шматочку полотна. Петрусенко розповіла про неї митцям, після чого до неї приїхали з Полтави, де згодом вперше відбулась виставка Білокур. У 1954 році її три картини — Цар-Колос, Берізка і Колгоспне поле — були включені до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі. Кажуть, що там їх побачив Пабло Пікассо і був в захваті: Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ! Смерть Сталіна у 1953 році змінила у суспільстві та мистецтві майже все. До влади прийшов Микита Хрущов і почалась відлига: культ Сталіна розвінчувався, а із заходу України повіяв свіжий вітер — здавалось, там не було ніякого соцреалізму і досі панував модернізм. Детальніше про 1950–60-ті роки розкажемо у наступному матеріалі 100 років українського мистецтва за 100 хвилин. Переглянути повний цикл лекцій Оригінальна лекція: Аліса Ложкіна

1940-i roky poznačeni dlja suspiľstva Drugoju svitovoju vijnoju ta pisljavojennoju vidbudovoju. My vsi rozumijemo, ščo mystectvo tak čy inakše bulo travmovane. Ale sered suvoryh form socrealizmu, z’javljajuťsja legendarni Tetjana Jablonśka ta Kateryna Bilokur.

Mystectvo jak agitacija

Tendencija pafosnogo mystectva, jake isnuje jak vyd agitaciї, tryvatyme až do smerti Stalina. Na cyh majže odnakovyh kartynah často zobražujeťsja velyke skupčennja ljudej na uročystostjah, sered jakyh zavždy prysutnij «vožď narodiv» čy to na portreti, čy to sered proletariv ta seljan. Same cej obraz dominuvav u mystectvi cijeї doby.

Inšyj velykyj plast mystectva 40-h rokiv — ce kartyny, jaki stvoreni na materialah frontovyh spogadiv. Frontovi maljunky, osobysti vražennja i perežyvannja staly pidğruntjam dlja napysannja poloten. Takym hudožnykom-frontovykom buv Viktor Puzyrkov, klasyk ukraїnśkogo mystectva, jakyj, bezumovno, mav vplyv na vsju nastupnu ukraїnśku žyvopysnu školu. Bez vijśkovoї tematyky v cej period ne obhodyvsja žoden topovyj hudožnyk. Ale, vse ž, ce bulo mystectvo, jake perebuvalo v zaručnykah cijeї systemy. Jakščo stvorjuvaty roboty pro vijnu — to pro geroїzm, peremogu, ale ridko pro zvyčajnyh ljudej, jaki ne maly zmogu poїhaty v evakuaciju ta žyly v okupaciї.

Agitky, Jablonśka ta samobutnisť Bilokur: čym cikave ukraїnśke mystectvo 40-h.

Viktor Puzyrkov

Zaraz usi ci pafosni polotna pereosmysljujuťsja sučasnym mystectvom. Napryklad, polotno Leonida Mučnyka «Postali poťomkinci vynosjať tilo ubytogo Vakulenčuka na bereg», jake eksponujeťsja v Odeśkomu hudožńomu muzeї. Vono stalo klasykoju sučasnogo ukraїnśkogo mystectva. V 90-h rokah hudožnyky-neoavangardysty počaly robyty kuratorśki proekty v Odesi. Na odnomu z nyh z’jasuvalosja, ščo z muzejnogo prymiščennja cju kartynu vynesty nijak ne reaľno, tomu ščo vona ne vlize u žodni dveri. Točylasja dyskusija, jak iz cym buty. I, zreštoju, hudožnyk Oleksandr Rojtburd vykorystav її v častyni svojeї instaljaciї. Vin vykorystovuvav proekciї na cju robotu, a zgodom počav stvorjuvaty video-art, de pojednuvav kadry z propagandystśkyh fiľmiv ta svoju zjomku sučasnoї Odesy.

Agitky, Jablonśka ta samobutnisť Bilokur: čym cikave ukraїnśke mystectvo 40-h.

Leonid Mučnyk «Povstanci»

Tetjana Jablonśka ta tematyka povernennja

Okrim zasyllja obrazu Stalina ta pafosu peremogy, cej period harakteryzujeťsja velykym spleskom tematyky povernennja do myrnogo žyttja, do normaľnogo isnuvannja pislja vijny. Duže cikavym elementom i plastom mystectva periodu Drugoї svitovoї vijny buly agitacijni plakaty i vzagali materialy, jaki vykorystovuvalysja dlja ideologičnoї boroťby z fašyzmom. Pislja vijny dostup do sučasnogo jevropejśkogo mystectva staje šče biľš obmeženym, možna skazaty, ščo vin uzagali vidsutnij. Vse, ščo otočuje molodyh hudožnykiv — stalinizm ta agitacijni materialy. Dlja Tetjany Jablonśkoї, legendarnoї ukraїnśkoї hudožnyci, Rozstriljane vidrodžennja ta avangardysty buly absoljutno inšymy pokolinnjamy. Vona bula vyhovana na patriotyzmi vijśkovyh rokiv. U neї ne bulo travmy perežyvannja krahu poperedńogo utopičnogo proektu, represij. Ale Jablonśka — hudožnycja, jaka bude vidigravaty protjagom bagaťoh desjatyliť pryncypovu roľ u rozvytku vsijeї ukraїnśkoї obrazotvorčoї tradyciї.

Agitky, Jablonśka ta samobutnisť Bilokur: čym cikave ukraїnśke mystectvo 40-h.

Tetjana Jablonśka «Hlib»

Do vijny vona navčalasja u majsterni Fedora Kryčevśkogo i u 1941 roci tiľky zakinčyla akademiju. V evakuaciї u Saratovśkij oblasti vona piznaje robitnyče žyttja: pracjuje u kolgospi. Možlyvo, ce j dopomagaje їj zgodom stvoryty svij «hit» — kartynu «Hlib». Jablonśka napysala її u 1949 roci, koly kraїna vže vidnovljuvalasja vid pisljavojennogo golodu. Zagotivlja zerna daje vpevnenisť u zavtrašńomu dni. Vona dijsno vyprominjuje kompozycijnu ta koľorovu energetyku, novu viru v ščoś dijsno spravžnje, čogo davno ne bulo v radjanśkomu mystectvi, jake zvyklo sluguvaty ideologičnym aparatom. Kartyna stala dijsno hitom, ne tiľky tomu ščo vona otrymala stalinśku premiju. «Hlib» drukuvaly na kalendarjah, plakatah ta žurnalah, tož vona opynylaś leď ne v kožnij radjanśkij domivci. Zaraz kartyna perebuvaje u Tretjakovśkij galereї.

Agitky, Jablonśka ta samobutnisť Bilokur: čym cikave ukraїnśke mystectvo 40-h.

Tetjana Jablonśka «Junisť»

Do reči, u 1947 roci, koly vyjšla її kartyna «Pered startom» — Jablonśku zvynuvatyly u shyľnosti do impresionizmu. Tak, same zvynuvatyly, adže vse ščo vidstupalo vid propysanyh pravyl socrealizmu, — vvažalosja vorožym. Ta u 60-h vona vse-taky vidstupyť vid nepohytnogo socrealizmu: narodne mystectvo ta znajomstvo z Marijeju Pryjmačenko nadyhne hudožnycju na jaskravi koľory ta kompozyciї. Todi, my vže ne vpiznajemo Tetjanu Jablonśku: kartynu «Junisť» 1969 roku možna bulo b splutaty z hudožnykamy «Paryźkoї komuny» 1990-h. Hoča pro її stavlennja do sučasnogo mystectva hodyť legenda, nibyto vona naviť zneprytomnila vid smilyvyh robit hudožnykiv na odnij iz vystavok.

Kvity Kateryny Bilokur

My znovu povertajemosja do naїvu (pro jakyj my zgaduvaly u poperedńomu materiali v obrazi Mariї Prymačenko — prym.avt.), jakyj ne davav zadyhnutyś vid socrealizmu vśomu mystećkomu seredovyšču. Jaskravi koľory ta vidsutnisť propagandy shodyla z ruk hudožnykam tiľky tomu, ščo vony buly seljany ta samoučky, a poblažlyve stavlennja deržavy stvorjuvalo iljuziju «dobroї vlady». Vzagali duže važko rozdiljaty istoriju mystectva HH storiččja na naїvne i ne naїvne mystectvo, i pry ćomu ne zaplutatyś. Tomu ščo duže bagato jevropejśkyh mytciv ne otrymuvaly žodnoї profesijnoї osvity. Tomu tradycijne rozdilennja na hudožnykiv, jaki otrymaly osvitu i ne otrymaly v sučasnomu mystectvi vtračaje aktuaľnisť. Tym biľše, ščo Kateryna Bilokur — ce hudožnycja, jakij vdalosja samostijno dosjagty vysokyh rivniv majsternosti i ekzystencijnoї naprugy svoїh robit. Ce hudožnycja, jaka ne mala ni akademičnoї osvity, ni naviť škiľnoї osvity. Vona žodnogo dnja ne hodyla do školy, hoča žyla v 100 kilometrah vid Kyjeva. Naspravdi, vona namagalaś vstupaty do hudožnih učylyšč, ale vse zakinčuvalaś na tomu, ščo u Bilokur ne bulo dokumenta pro zakinčennja semyričky.

Agitky, Jablonśka ta samobutnisť Bilokur: čym cikave ukraїnśke mystectvo 40-h.

Kateryna Bilokur

U Kyjevi pro neї diznalysja vypadkovo. Kateryna Bilokur počula po radio pisnju «Čy ja v luzi ne kalyna bula?» u vykonanni spivačky Oksany Petrusenko. Vražena pisneju j golosom Kateryna, posylaje lysta spivačci razom z maljunkom kalyny na šmatočku polotna. Petrusenko rozpovila pro neї mytcjam, pislja čogo do neї pryїhaly z Poltavy, de zgodom vperše vidbulaś vystavka Bilokur. U 1954 roci її try kartyny — «Car-Kolos», «Berizka» i «Kolgospne pole» — buly vključeni do ekspozyciї radjanśkogo mystectva na Mižnarodnij vystavci v Paryži. Kažuť, ščo tam їh pobačyv Pablo Pikasso i buv v zahvati: «Jakby my maly hudožnycju takogo rivnja majsternosti, to zmusyly b zagovoryty pro neї cilyj svit!»

Agitky, Jablonśka ta samobutnisť Bilokur: čym cikave ukraїnśke mystectvo 40-h.

Kateryna Bilokur «Car-kolos»

Smerť Stalina u 1953 roci zminyla u suspiľstvi ta mystectvi majže vse. Do vlady pryjšov Mykyta Hruščov i počalaś «vidlyga»: kuľt Stalina rozvinčuvavsja, a iz zahodu Ukraїny povijav svižyj viter — zdavaloś, tam ne bulo nijakogo socrealizmu i dosi panuvav modernizm. Detaľniše pro 1950–60-ti roky rozkažemo u nastupnomu materiali «100 rokiv ukraїnśkogo mystectva za 100 hvylyn».

Peregljanuty povnyj cykl lekcij

Oryginaľna lekcija: Alisa Ložkina

Cej material vygotovleno ta rozmiščeno na komercijnij osnovi.

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: