Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

Bojčukizm, represiї ta naїv: čym žylo ukraїnśke mystectvo 1930-h

Бойчукізм, репресії та наїв: чим жило українське мистецтво 1930-х

1930-ti – ce čas, koly družba miž novostvorenoju radjanśkoju deržavoju i mystećkym avangardom dobigaje kincja, i počynajuťsja represiї. Cej period biľš vidomyj jak Rozstriljane Vidrodžennja
1930-ті – це час, коли дружба між новоствореною радянською державою і мистецьким авангардом добігає кінця, і починаються репресії. Цей період більш відомий як Розстріляне Відродження
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  Після попередньої статті в читачів мав би лишитись натхненний настрій: мистецтво авангарду виходить на вулиці, між художниками починається дискурс та діалог, а революція вселяє тільки надію. Але вже в наступному десятилітті офіційно проголошується доктрина соціального реалізму, не лише починаються репресії авангардистів, але й зявляється парадокс наївного мистецтва. Про це ми й розкажемо в нашій четвертій статті спецпроекту 100 років українського мистецтва. Уявіть собі групу художників, які разом працюють у великій майстерні. Вони самостійно змішують фарби, роблять підрамники, готують пензлі та полотна. Їх надихають лінії та кольори мозаїк Київської Русі та Візантії. Уявили? Ні, ми не помилилися темою статті, бо саме так бойчукісти працювали з 1910 по 1930 роки. Цю мистецьку школу французи назвали Renovation Byzantine (візантійські реновації – прим. ред.). Її заснував Михайло Бойчук під час навчання у Парижі. Тоді ж і утворилась група “бойчукістів”: Микола Касперович, Софія Бодуен-де-Куртене та Софія Налепинська. Вони працювали за принципом артільності – художніх майстерень часів Відродження: коли вчитель працює разом з учнями, а замість індивідуальної творчості звеличується колективна. Михайло Бойчук у своїх роботах багато звертається до мистецтва Візантії та Київської Русі. Йому вдається синтезувати їх із дискурсом новоствореної комуністичної держави і створити нову естетику. Бойчук поєднує впізнавані елементи давнього церковного мистецтва і творчість сучасних художників — наприклад, мексиканця Дієго Рівери. Загалом, існують 2 основних стереотипи про бойчукізм. Перший полягає в тому, що бойчукізм – це тільки монументальний стиль. Насправді ж художники багато працювали і з живописом, але дійсно надихалися мозаїками, де композиція була виваженою і без зайвих елементів. Другий же стереотип полягає в тому, що бойчукізм – це комуністична пропаганда. Але як візантійська естетика та філософія Сковороди, яку любили бойчукісти, можуть дорівнювати агіткам? На жаль, творів бойчукістів лишилося дуже мало. У 1930-х роках у їхніх роботах на тему повсякденного сільського життя влада почала вбачати буржуазний націоналізм. Їхні роботи знищувалися та спалювались як антирадянська і націоналістична пропаганда, а самих художників розстріляли у 1937 році. Іноді здається, що не мати хоч якоїсь таємниці чи легенди, якщо ти український митець, – просто соромно. Ось і Федір Кричевський має непідтверджену (але й не спростовану) легенду, нібито він навчався у Відні у Густава Клімта. Навчався він, чи ні, але у творах Кричевського можна помітити вплив Клімта. Наприклад,  його знаменитий триптих Життя, створений у 1920-ті роки, можна порівняти з творами Клімта Поцілунок, Життя та смерть та Три періоди жінки . Перша частина – це Любов. Друга – Сімя, а третя – Повернення. Цей триптих — обігравання травми, яку зазнало все суспільство після воєн та революції. Мистецтвознавці зазначають, що солдат, який тут зображений, виконаний в традиціях віденської школи, але у стилі Еґона Шіле. При цьому, твори Федора Кричевського не втрачають національного колориту. Через це російська критика відзначала, що він виявил слабкість любити все рідне. Триптих Життя експонувався на Венеційській бієнале і, за словами мистецтвознавців, став справжньою сенсацією. Федір Кричевський відомий також як перший ректор Української Академії мистецтва (1917). Але ректором він пробув лише рік: коли більшовики в січні 1918 року захопили Київ, вони закрили Академію. Після цього він купує невеличку хату в селі і оселяється там. В селі Шишаки художник зібрав велику колекцію народного мистецтва — килимів, вишивок, кераміки, іконопису. На жаль, усе це згоріло разом з будинком. Ще одна таємниця, про яку рідко згадують – це життя художника під час Другої Світової війни. Достеменно відомо, що він відмовився від евакуації до Уфи, і що його схопив радянський смерш на території Калінінграду. Тяжко хворий, у 1946 році Кричевський звернувся з листом до комуністичного уряду з проханням дати йому дозвіл повернутися до Києва. Дозвіл він отримав, але повертатися було нікуди: квартира в Києві і будинок у селі були зруйновані. Комітет у справах мистецтва допоміг Кричевським винайняти житло в Ірпені. Після смершу художник остаточно міг забути і про викладацьку карєру і про виставки. Микита Хрущов обіцяв Федорові Кричевському помилування, якщо він намалює портрет Сталіна. Однак митець відмовився.  Федір Кричевський помер за мольбертом від голоду 30 липня 1947 року в Ірпені. Саме в цей період, 1934 року, зявляється і затверджується офіційна доктрина соцреалізму, яка була вперше озвучена письменником Максимом Горьким. Але процес цензури та мистецтва за чітко написаними правилами почався ще задовго до сталінського терору. Наприклад, ця цитата Володимира Ульянова про його ставлення до сучасного мистецтва, ніби резюме культурної ситуації, яка існувала з середини 1930-х років: Протягом наступних десятиліть культурним героєм, стає лауреат сталінської премії. Сталінська премія у той час означає мандат довіри художнику: мовляв, він йде правильною дорогою і створює абсолютно придатний для агітаційних потреб держави продукт. Водночас, коли в країні формується формат, який вимагає від митця слідування дуже великій кількості канонічних настанов, зявляється парадокс народного мистецтва. Без перебільшення 1930-ті – це період, коли митця могли відправити у концтабір за неправильно зображену доярку. Про експерименти можна забути, а хто не розстріляний, той ховається десь у підвалах. І в цей же час в 1936-37-х роках на художній сцені зявляється Марія Примаченко. Ми звикли до її образу спокійної жінки в хустині, і вона дійсно яскраво вирізняється у чоловікоцентричному світі мистецтва соціалістичного реалізму. Всі ці герої сталінських премій – це зазвичай чоловіки, суворі та безкомпромісні у своєму колабораціонізмові. А вона – проста жінка з українського села. Проте не така проста, як здається. У 1936 році Марію Примаченко запросили до Києва. Там вона перебуває в потужному мистецькому полі спілкування, відвідує музеї та робить там замальовки. Тож її роботи — це не лише простонародна традиція космізму, а ще й діалог із образотворчою традицією. Для того, щоб обговорювати феномен Марії Примаченко та її творчість, потрібна окрема стаття. Немає сумніву в її таланті. Але зараз очевидно, чому комуністична влада була такою лояльною і навіть підтримувала наївне мистецтво. Це створювало образ лагідної соціалістичної держави, де місце під сонцем належить і пролетарю, і селянину. Перед художниками, літераторами, театралами постає дилема: або підкоритися соцреалізму і оспівувати комуністичну владу, — або, у кращому випадку, жити у підпіллі. Наступне десятиліття, звісно, позначилося Другою Світовою війною. Вона стала головною і чи не єдиною темою у мистецтві та літературі. Переглянути повний цикл лекцій Адаптовано за оригінальною лекцією Аліси Ложкіної

Pislja poperedńoї statti v čytačiv mav by lyšytyś nathnennyj nastrij: mystectvo avangardu vyhodyť na vulyci, miž hudožnykamy počynajeťsja dyskurs ta dialog, a revoljucija vseljaje tiľky nadiju. Ale vže v nastupnomu desjatylitti oficijno progološujeťsja doktryna sociaľnogo realizmu, ne lyše počynajuťsja represiї avangardystiv, ale j z’javljajeťsja paradoks naїvnogo mystectva. Pro ce my j rozkažemo v našij četvertij statti specproektu «100 rokiv ukraїnśkogo mystectva».

Bojčukizm: monumentalizm na polotni

Ujaviť sobi grupu hudožnykiv, jaki razom pracjujuť u velykij majsterni. Vony samostijno zmišujuť farby, robljať pidramnyky, gotujuť penzli ta polotna. Їh nadyhajuť liniї ta koľory mozaїk Kyїvśkoї Rusi ta Vizantiї. Ujavyly? Ni, my ne pomylylysja temoju statti, bo same tak bojčukisty pracjuvaly z 1910 po 1930 roky.

Cju mystećku školu francuzy nazvaly Renovation Byzantine («vizantijśki renovaciї» – prym. red.). Її zasnuvav Myhajlo Bojčuk pid čas navčannja u Paryži. Todi ž i utvorylaś grupa “bojčukistiv”: Mykola Kasperovyč, Sofija Boduen-de-Kurtene ta Sofija Nalepynśka. Vony pracjuvaly za pryncypom artiľnosti – hudožnih majstereń časiv Vidrodžennja: koly včyteľ pracjuje razom z učnjamy, a zamisť indyviduaľnoї tvorčosti zvelyčujeťsja kolektyvna.

Myhajlo Bojčuk u svoїh robotah bagato zvertajeťsja do mystectva Vizantiї ta Kyїvśkoї Rusi. Jomu vdajeťsja syntezuvaty їh iz dyskursom novostvorenoї komunistyčnoї deržavy i stvoryty novu estetyku. Bojčuk pojednuje vpiznavani elementy davńogo cerkovnogo mystectva i tvorčisť sučasnyh hudožnykiv — napryklad, meksykancja Dijego Rivery.

Bojčukizm, represiї ta naїv: čym žylo ukraїnśke mystectvo 1930-h 1

Zagalom, isnujuť 2 osnovnyh stereotypy pro bojčukizm. Peršyj poljagaje v tomu, ščo bojčukizm – ce tiľky monumentaľnyj styľ. Naspravdi ž hudožnyky bagato pracjuvaly i z žyvopysom, ale dijsno nadyhalysja mozaїkamy, de kompozycija bula vyvaženoju i bez zajvyh elementiv. Drugyj že stereotyp poljagaje v tomu, ščo bojčukizm – ce komunistyčna propaganda. Ale jak vizantijśka estetyka ta filosofija Skovorody, jaku ljubyly bojčukisty, možuť dorivnjuvaty agitkam?

Na žaľ, tvoriv bojčukistiv lyšylosja duže malo. U 1930-h rokah u їhnih robotah na temu povsjakdennogo siľśkogo žyttja vlada počala vbačaty «buržuaznyj nacionalizm». Їhni roboty znyščuvalysja ta spaljuvalyś jak «antyradjanśka i nacionalistyčna propaganda», a samyh hudožnykiv rozstriljaly u 1937 roci.

Fedir Kryčevśkyj: učeń Gustava Klimta

Inodi zdajeťsja, ščo ne maty hoč jakoїś tajemnyci čy legendy, jakščo ty ukraїnśkyj myteć, – prosto soromno. Oś i Fedir Kryčevśkyj maje nepidtverdženu (ale j ne sprostovanu) legendu, nibyto vin navčavsja u Vidni u Gustava Klimta.

Fedir Kryčevśkyj. Avtoportret

Fedir Kryčevśkyj. Avtoportret

Navčavsja vin, čy ni, ale u tvorah Kryčevśkogo možna pomityty vplyv Klimta. Napryklad,  jogo znamenytyj tryptyh «Žyttja», stvorenyj u 1920-ti roky, možna porivnjaty z tvoramy Klimta «Pocilunok», «Žyttja ta smerť» ta «Try periody žinky» .

Bojčukizm, represiї ta naїv: čym žylo ukraїnśke mystectvo 1930-h 2

Gustav Klimt. «Žyttja ta smerť»

Perša častyna – ce «Ljubov». Druga – «Sim’ja», a tretja – «Povernennja». Cej tryptyh — obigravannja travmy, jaku zaznalo vse suspiľstvo pislja vojen ta revoljuciї. Mystectvoznavci zaznačajuť, ščo soldat, jakyj tut zobraženyj, vykonanyj v tradycijah videnśkoї školy, ale u styli Eğona Šile. Pry ćomu, tvory Fedora Kryčevśkogo ne vtračajuť nacionaľnogo kolorytu. Čerez ce rosijśka krytyka vidznačala, ščo vin «vyjavyl slabkisť ljubyty vse ridne». Tryptyh «Žyttja» eksponuvavsja na Venecijśkij bijenale i, za slovamy mystectvoznavciv, «stav spravžńoju sensacijeju».

Fedir Kryčevśkyj. Tryptyh «Žyttja»

Fedir Kryčevśkyj. Tryptyh «Žyttja»

Fedir Kryčevśkyj. Tryptyh «Žyttja»

Fedir Kryčevśkyj. Tryptyh «Žyttja»

Fedir Kryčevśkyj vidomyj takož jak peršyj rektor Ukraїnśkoї Akademiї mystectva (1917). Ale rektorom vin probuv lyše rik: koly biľšovyky v sični 1918 roku zahopyly Kyїv, vony zakryly Akademiju. Pislja ćogo vin kupuje nevelyčku hatu v seli i oseljajeťsja tam. V seli Šyšaky hudožnyk zibrav velyku kolekciju narodnogo mystectva — kylymiv, vyšyvok, keramiky, ikonopysu. Na žaľ, use ce zgorilo razom z budynkom.

Šče odna tajemnycja, pro jaku ridko zgadujuť – ce žyttja hudožnyka pid čas Drugoї Svitovoї vijny. Dostemenno vidomo, ščo vin vidmovyvsja vid evakuaciї do Ufy, i ščo jogo shopyv radjanśkyj «smerš» na terytoriї Kaliningradu. Tjažko hvoryj, u 1946 roci Kryčevśkyj zvernuvsja z lystom do komunistyčnogo urjadu z prohannjam daty jomu dozvil povernutysja do Kyjeva. Dozvil vin otrymav, ale povertatysja bulo nikudy: kvartyra v Kyjevi i budynok u seli buly zrujnovani. Komitet u spravah mystectva dopomig Kryčevśkym vynajnjaty žytlo v Irpeni.

Pislja «smeršu» hudožnyk ostatočno mig zabuty i pro vykladaćku kar’jeru i pro vystavky. Mykyta Hruščov obicjav Fedorovi Kryčevśkomu pomyluvannja, jakščo vin namaljuje portret Stalina. Odnak myteć vidmovyvsja.  Fedir Kryčevśkyj pomer za moľbertom vid golodu 30 lypnja 1947 roku v Irpeni.

Stalinśki premiї ta paradoks narodnogo mystectva

Same v cej period, 1934 roku, z’javljajeťsja i zatverdžujeťsja oficijna doktryna socrealizmu, jaka bula vperše ozvučena pyśmennykom Maksymom Goŕkym.

Ale proces cenzury ta mystectva «za čitko napysanymy pravylamy» počavsja šče zadovgo do stalinśkogo teroru. Napryklad, cja cytata Volodymyra Uľjanova pro jogo stavlennja do sučasnogo mystectva, niby rezjume kuľturnoї sytuaciї, jaka isnuvala z seredyny 1930-h rokiv:

Mystectvo naležyť narodu. Vono povynne pohodyty svoїm korinnjam u glybynu šyrokyh trudjaščyh mas. Mystectvo povynne buty zrozumilym cym masam, i ci masy povynni ljubyty ce mystectvo. Vono povynne ob’jednuvaty počuttja, volju ta dumku cyh mas, pidnimaty їh. Mystectvo povynne probudžuvaty u nyh hudožnykiv i rozvyvaty їh. Čy povynni my pidnosyty nevelykij menšosti solodki vytončeni biskvity, todi jak robitnyky ta seljany poterpajuť vid nestači čornogo hliba.

Protjagom nastupnyh desjatyliť «kuľturnym gerojem», staje laureat stalinśkoї premiї. Stalinśka premija u toj čas označaje mandat doviry hudožnyku: movljav, vin jde pravyľnoju dorogoju i stvorjuje absoljutno prydatnyj dlja agitacijnyh potreb deržavy produkt.

Vodnočas, koly v kraїni formujeťsja format, jakyj vymagaje vid mytcja sliduvannja duže velykij kiľkosti kanoničnyh nastanov, z’javljajeťsja paradoks narodnogo mystectva.

Bez perebiľšennja 1930-ti – ce period, koly mytcja mogly vidpravyty u konctabir za nepravyľno zobraženu dojarku. Pro eksperymenty možna zabuty, a hto ne rozstriljanyj, toj hovajeťsja deś u pidvalah. I v cej že čas v 1936-37-h rokah na hudožnij sceni z’javljajeťsja Marija Prymačenko.

Bojčukizm, represiї ta naїv: čym žylo ukraїnśke mystectvo 1930-h 4

Marija Prymačenko

My zvykly do її obrazu spokijnoї žinky v hustyni, i vona dijsno jaskravo vyriznjajeťsja u čolovikocentryčnomu sviti mystectva socialistyčnogo realizmu. Vsi ci geroї stalinśkyh premij – ce zazvyčaj čoloviky, suvori ta bezkompromisni u svojemu kolaboracionizmovi. A vona – prosta žinka z ukraїnśkogo sela. Prote ne taka prosta, jak zdajeťsja.

U 1936 roci Mariju Prymačenko zaprosyly do Kyjeva. Tam vona perebuvaje v potužnomu mystećkomu poli spilkuvannja, vidviduje muzeї ta robyť tam zamaľovky. Tož її roboty — ce ne lyše prostonarodna tradycija kosmizmu, a šče j dialog iz obrazotvorčoju tradycijeju.

Marija Pryjmačenko. «Zvir guljaje»

Marija Prymačenko. «Zvir guljaje»

Dlja togo, ščob obgovorjuvaty fenomen Mariї Prymačenko ta її tvorčisť, potribna okrema stattja. Nemaje sumnivu v її talanti. Ale zaraz očevydno, čomu komunistyčna vlada bula takoju lojaľnoju i naviť pidtrymuvala naїvne mystectvo. Ce stvorjuvalo obraz lagidnoї socialistyčnoї deržavy, de misce pid soncem naležyť i proletarju, i seljanynu. Pered hudožnykamy, literatoramy, teatralamy postaje dylema: abo pidkorytysja socrealizmu i ospivuvaty komunistyčnu vladu, — abo, u kraščomu vypadku, žyty u pidpilli.

Dosi točno ne vidomi dani ščodo kiľkosti ukraїnśkyh inteligentiv, kotri postraždaly v časy stalinśkyh represij periodu Rozstriljanogo Vidrodžennja. Za dejakymy danymy їhnja kiľkisť sjagala 30 tys osib

Nastupne desjatylittja, zvisno, poznačylosja Drugoju Svitovoju vijnoju. Vona stala golovnoju i čy ne jedynoju temoju u mystectvi ta literaturi.

Peregljanuty povnyj cykl lekcij

Adaptovano za oryginaľnoju lekcijeju Alisy Ložkinoї

Cej material vygotovleno ta rozmiščeno na komercijnij osnovi.

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: