Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

Legenda pro Kannśkyj kinofestyvaľ

Легенда про Каннський кінофестиваль

Hodjať dosi legendy, ščo odyn hlopčyk prosto vyrišyv sfotografuvatyś na foni paľmy — i do ćogo dnja po fotostokah dosi guljajuť jogo fotografiї jak šče odnijeї znamenytosti Kannśkogo festyvalju, u vykonanni nabiglyh žurnalistiv
Ходять досі легенди, що один хлопчик просто вирішив сфотографуватись на фоні пальми — і до цього дня по фотостоках досі гуляють його фотографії як ще однієї знаменитості Каннського фестивалю, у виконанні набіглих журналістів
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  Канни — місто півдня Франції із надспокійним ритмом та переважно літньою віковою категорією містян. Крім тих кількох днів у травні, дуже складно повірити, що тут дійсно відбувається один із наймасштабніших кінофестивалів світу. Прибережна частина — більше відома як Лазурний берег — заграє із туристами своїми модними бутіками із вітринами D&G чи Louis Vuitton. Але скоріше це — провокація, ніж елемент снобства. Вже загаданий Louis Vuitton заховався за своїми ефектними фотосесіями та м’ятно золотими кольорами оформлення у приміщенні, яке здалека може нагадати кіоск чи гараж відомого нам панельного двору. Надмірна наявність червоних доріжок у місті, висушеному сонцем, нагадує нам, що фестиваль — це лише одна коротка ніч. Молодь, яка ще тут залишилась, мріє поїхати. Хоча б у Париж працювати барменом. Старші чи літні люди до мрій вже давно прийняли, що для них місто оживає тільки на ті кілька днів, коли сюди з’їжджаються зірки та фанати кіно. Магія перетворень Каннського фестивалю впливає і на тих, хто приїжджає у місто пальм та соленого до терпкості моря. Це стосується як й експертів, так і тих, хто просто приїхав уполювати автограф Леонардо ді Капріо чи Крістофера Нолана. Краще сказати першого, — бо не дуже знає як виглядає той, інший. Фарс поціновування кіно продовжується і на вході-виході до головного Палацу фестивалю. Тут під пекучим сонцем люди зі сторінками, просто вирваними із зошита в клітку, всіма відомими їм заговорюваннями випрошують квиток на прем’єру ввечері. Незрідка вони просять просто квиток на будь-що, часто не знаючи навіть що сьогодні пропонує великий екран. Магія вполювання, взяття внутрішньої бастилії Канн, додає неабиякого адреналіну. Навіть якщо в житті після Канн у кіно ти ходиш лише на прем’єри Deadpool. Інший різновид хижаків — фотографи. Проте тепер вони все частіше зіштовхуються з труднощами. Вполювати знаменитостей в залі чи на вулиці стає все складніше. Фотографи у смокінгах та вечірніх сукнях сновигають вулицями першої ночі при надії зустріти зірку. Але останні плавають на катерах та кораблях за кілька кілометрів від Лазурного берега. Прикрі організатори вирішили захистити нічний спокій гостей, забравши їх на безпечну відстань від материкової уваги. Нецензурне життя знаменитостей нарешті під опікою. Звісно фотографів це неабияк засмутило. Вони досі не вірять у патовість ситуації, намагаючись зіграти востаннє в дурня та знайти кадри, які дозволять окупити гонораром наступні дні життя. Хоча б до наступного фестивалю. Все це звісно не без присутності закладів, де можна купити ще вина. Проте більшість з них закривається вже опівночі, незважаючи навіть на благальні погляди туристів — ласих як до мистецьких рефлексій, так і до ще одного келиху. Але всі правила можна порушити у межах дозволеного. Такий абсурдний салоган мав би бути незамінним поясненням для тих, хто вперше приїжджає до цього міста на Каннський кінофестиваль. Саме така імпровізація, така чистота пориву виповнює ті межі та атмосферу, яка 71 рік обростає м’язами та новими нашаруваннями досвіду скандалів та викликів. Що характерно: за цей час не змінилося лише ставлення до англійської мови — загравання із тільки англомовними туристами французькою. Не у переважній звісно більшості, але достатньо 5 людей на день із відповідними інцидентами труднощів перекладу французької, аби зрозуміти, що на наступний рік ти мусиш вивчити хоча б як буде я просто заблукав, я нікого не переслідую. Жарти убік, повернемося до того, що ж таке зробив з собою 71-й фестиваль, що став по-особливому ніжним, зігравши на провокаціях протилежності. І питання не в програмі, де організатори максимально відмовились від надвідомих імен та касового кіно на користь молодого. А скоріше намаганню сьогодні, даруйте за солодкавість, стати в опозицію до жорстокості світу цього. Усіх гостей фестивалю зустрічала величезна афіша з Поцілунком. Старе кіно нагадує, що раніше актуальність була в інших рамках. І поки у приміщенні з описаною афішою відбувається прем’єра Ларса фон Трієра — і його історія про будинок, збудований Джеком, змушує покинути зал частину глядачів. Романтики у смокінгах все ще чекають на свій квиток під цим же залом, вдивляючись у згаданий Поцілунок. Все одно який. Квиток. Можна їх назвати мрійниками — чи просто ще одними хворими на каннську хворобу кіноманства, яка лікується завершенням фестивалю. Чи припинили ми бути тут та зараз та просто відчувати, і не лише тотальну зневіру та біль? Зрештою довіряти. Едвін з Парижа наче довіряє. На запитання про фестиваль і улюблених акторів, він засоромлено губиться, гарячково намагаючись пригадати імена хоч якихось медійних зірок. Наче витягнутий з контексту шаленства фестивалю та тимчасової хвороби кіноманії хлопець у черговому місці ставить перед собою challenge, провести 5 днів у місті без грошей. Тотальне глупство чи романтична віра у людину? Перемога гуманізму у будь-якому випадку. І поки за усіма замкненими дверима Каннського кінофестивалю хвилюється Лазурний берег — магії бути. Хоча би на 11 днів, щоби поглинати своїх гостей з головою.
06.06.2018,16:51
0
arhiv avtorky

Kanny — misto pivdnja Franciї iz nadspokijnym rytmom ta perevažno litńoju vikovoju kategorijeju mistjan. Krim tyh kiľkoh dniv u travni, duže skladno poviryty, ščo tut dijsno vidbuvajeťsja odyn iz najmasštabnišyh kinofestyvaliv svitu. Pryberežna častyna — biľše vidoma jak Lazurnyj bereg — zagraje iz turystamy svoїmy modnymy butikamy iz vitrynamy D&G čy Louis Vuitton.

Misto peretvoreń

Ale skoriše ce — provokacija, niž element snobstva. Vže zagadanyj Louis Vuitton zahovavsja za svoїmy efektnymy fotosesijamy ta m’jatno zolotymy koľoramy oformlennja u prymiščenni, jake zdaleka može nagadaty kiosk čy garaž vidomogo nam paneľnogo dvoru.

Nadmirna najavnisť červonyh dorižok u misti, vysušenomu soncem, nagaduje nam, ščo festyvaľ — ce lyše odna korotka nič. Moloď, jaka šče tut zalyšylaś, mrije poїhaty. Hoča b u Paryž pracjuvaty barmenom. Starši čy litni ljudy do mrij vže davno pryjnjaly, ščo dlja nyh misto ožyvaje tiľky na ti kiľka dniv, koly sjudy z’їždžajuťsja zirky ta fanaty kino.

Magija peretvoreń Kannśkogo festyvalju vplyvaje i na tyh, hto pryїždžaje u misto paľm ta solenogo do terpkosti morja. Ce stosujeťsja jak j ekspertiv, tak i tyh, hto prosto pryїhav upoljuvaty avtograf Leonardo di Kaprio čy Kristofera Nolana. Krašče skazaty peršogo, — bo ne duže znaje jak vygljadaje toj, inšyj. Fars pocinovuvannja kino prodovžujeťsja i na vhodi-vyhodi do golovnogo Palacu festyvalju. Tut pid pekučym soncem ljudy zi storinkamy, prosto vyrvanymy iz zošyta v klitku, vsima vidomymy їm zagovorjuvannjamy vyprošujuť kvytok na prem’jeru vvečeri.

Nezridka vony prosjať prosto kvytok na buď-ščo, často ne znajučy naviť ščo śogodni proponuje velykyj ekran. Magija vpoljuvannja, vzjattja vnutrišńoї bastyliї Kann, dodaje neabyjakogo adrenalinu. Naviť jakščo v žytti «pislja Kann» u kino ty hodyš lyše na prem’jery Deadpool.

Inšyj riznovyd hyžakiv — fotografy. Prote teper vony vse častiše zištovhujuťsja z trudnoščamy. Vpoljuvaty znamenytostej v zali čy na vulyci staje vse skladniše. Fotografy u smokingah ta večirnih suknjah snovygajuť vulycjamy peršoї noči pry nadiї zustrity «zirku». Ale ostanni plavajuť na katerah ta korabljah za kiľka kilometriv vid Lazurnogo berega.

Prykri organizatory vyrišyly zahystyty ničnyj spokij gostej, zabravšy їh na bezpečnu vidstań vid materykovoї uvagy. Necenzurne žyttja znamenytostej narešti pid opikoju. Zvisno fotografiv ce neabyjak zasmutylo. Vony dosi ne virjať u patovisť sytuaciї, namagajučyś zigraty vostannje «v durnja» ta znajty kadry, jaki dozvoljať okupyty gonorarom nastupni dni žyttja. Hoča b do nastupnogo festyvalju.

Raptom centraľni vulyci, pislja togo jak vže stemnilo, zalyvajuťsja smihom ta muzykoju, ljuďmy, jaki ne vtomljujuťsja obgovorjuvaty kuľturni proryvy v kino

Legenda pro Kannśkyj kinofestyvaľ

Festyvaľ, de vse «u mežah dozvolenogo»

Čytajte takož: Kanny dlja ukraїnśkogo fiľmu — Ukraїna ta kraїny JeS predstavljať vojennu kinodramu

Vse ce zvisno ne bez prysutnosti zakladiv, de možna kupyty šče vyna. Prote biľšisť z nyh zakryvajeťsja vže opivnoči, nezvažajučy naviť na blagaľni pogljady turystiv — lasyh jak do mystećkyh refleksij, tak i do šče odnogo kelyhu.

Ale vsi pravyla možna porušyty u mežah dozvolenogo. Takyj absurdnyj salogan mav by buty nezaminnym pojasnennjam dlja tyh, hto vperše pryїždžaje do ćogo mista na Kannśkyj kinofestyvaľ. Same taka improvizacija, taka čystota poryvu vypovnjuje ti meži ta atmosferu, jaka 71 rik obrostaje m’jazamy ta novymy našaruvannjamy dosvidu skandaliv ta vyklykiv.

Ščo harakterno: za cej čas ne zminylosja lyše stavlennja do anglijśkoї movy — zagravannja iz tiľky anglomovnymy turystamy francuźkoju. Ne u perevažnij zvisno biľšosti, ale dostatńo 5 ljudej na deń iz vidpovidnymy incydentamy trudnoščiv perekladu francuźkoї, aby zrozumity, ščo na nastupnyj rik ty musyš vyvčyty hoča b jak bude «ja prosto zablukav, ja nikogo ne peresliduju».

Simdesjat peršyj

Žarty ubik, povernemosja do togo, ščo ž take zrobyv z soboju 71-j festyvaľ, ščo stav po-osoblyvomu nižnym, zigravšy na provokacijah protyležnosti. I pytannja ne v programi, de organizatory maksymaľno vidmovylyś vid nadvidomyh imen ta kasovogo kino na korysť molodogo. A skoriše namagannju śogodni, darujte za solodkavisť, staty v opozyciju do žorstokosti svitu ćogo.

Usih gostej festyvalju zustričala velyčezna afiša z Pocilunkom. Stare kino nagaduje, ščo raniše aktuaľnisť bula v inšyh ramkah. I poky u prymiščenni z opysanoju afišoju vidbuvajeťsja prem’jera Larsa fon Trijera — i jogo istorija pro budynok, zbudovanyj Džekom, zmušuje pokynuty zal častynu gljadačiv. Romantyky u smokingah vse šče čekajuť na svij kvytok pid cym že zalom, vdyvljajučyś u zgadanyj Pocilunok. Vse odno jakyj. Kvytok. Možna їh nazvaty mrijnykamy — čy prosto šče odnymy hvorymy na kannśku hvorobu kinomanstva, jaka likujeťsja zaveršennjam festyvalju.

Čy prypynyly my buty tut ta zaraz ta prosto vidčuvaty, i ne lyše totaľnu zneviru ta biľ? Zreštoju dovirjaty. Edvin z Paryža nače dovirjaje. Na zapytannja pro festyvaľ i uljublenyh aktoriv, vin zasoromleno gubyťsja, garjačkovo namagajučyś prygadaty imena hoč jakyhoś medijnyh zirok. Nače vytjagnutyj z kontekstu šalenstva festyvalju ta tymčasovoї hvoroby kinomaniї hlopeć u čergovomu misci stavyť pered soboju challenge, provesty 5 dniv u misti bez grošej.

Legenda pro Kanśkyj festyvaľ

Totaľne glupstvo čy romantyčna vira u ljudynu? Peremoga gumanizmu u buď-jakomu vypadku. I poky za usima zamknenymy dveryma Kannśkogo kinofestyvalju hvyljujeťsja Lazurnyj bereg — magiї buty. Hoča by na 11 dniv, ščoby poglynaty svoїh gostej z golovoju.

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: