Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

Myhajlo Prytula, Preply: «Kožen je modeľjerom svojeї roboty»

Михайло Притула, Preply: «Кожен є модельєром своєї роботи»

Na dumku Myhajla, posada – ce ne ramky obov’jazkiv i vidpovidaľnosti. Navpaky – kožen može modeljuvaty te, čym zajmatyś. I jakščo hočete zrobyty biľše, ne prosiť biľše vidpovidaľnosti. Bo vidpovidaľnisť – ne te, ščo dajuť, a te, ščo kožen bere sam, pryjmajučy ryzyky
На думку Михайла, посада – це не рамки обов’язків і відповідальності. Навпаки – кожен може моделювати те, чим займатись. І якщо хочете зробити більше, не просіть більше відповідальності. Бо відповідальність – не те, що дають, а те, що кожен бере сам, приймаючи ризики
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  Михайло Притула має доволі різноманітний досвід: він був HR в банку, на телеканалі та в IT-компаніях. Починав як звичайний банківський працівник в Укрсоцбанку. Згодом став тренером-рекрутером в молодому Альфа-Банку, де розробляв системи утримання персоналом, рекрутингові та тренінгові проекти. Після цього створив стратегію управління персоналом на телеканалі СТБ. Першою IT-компанією для Михайла стала Wargaming, задля якої переїхав зі сім’єю у Мінськ. Тепер він Head of HR одного з найуспішніших українських стартапів Preply, який пропонує онлайн-платформу з пошуку репетиторів. Окрім того, Михайло є автором онлайн-курсів з HR, які зібрали слухачів з понад 20 країн. З ним ми поспілкувались про вибір професії, різницю роботи в IT-компанії, банку та на телеканалі, чим відрізняються в роботі білоруси та українці, який стиль керівництва в гендиректора Wargaming, а також про цілі та цінності в роботі. У дитинстві хотів бути банкіром, — каже Михайло. — Коли я був маленьким, був дефіцит — перебудови, відключення електрики. Я думав: Треба кимось бути, щоб життя було більш щасливим. Він спитав у батьків, хто багато заробляє. Ті відповіли, що банкіри. Все, буду банкіром, — вирішив Михайло. В старших класах вивчав економіку, і згодом вступив на цю спеціальність в інститут. Не те, щоб мені подобалось — просто мислив прагматично, — пояснює він. Перехід до HR стався випадково. Після інституту він почав працювати в Укрсоцбанку, а згодом друг покликав у Альфа-Банк, який, за словами Михайла, був молодим і прогресивним. Перед початком роботи ми проходили тижневий тренінг, як продати банківські продукти. Тренер ставив різні запитання, а я був суперактивним і серед перших відповідав. В кінці я краще за всіх склав іспит, і мені запропонували піти в ейчари. Михайлу робота тренера здалась набагато цікавішою за професію банківського працівника, тому прийняв пропозицію. Зараз каже, що, будучи ейчаром, завжди почував себе на своєму місці. В Альфа-Банку Михайло мав близько 8 різних посад. Починав як спеціаліст з кредитування. Згодом, ще у Харкові, став тренером-рекрутером. Спочатку було складно через брак досвіду: Доводилося вирішувати нестандартні задачі, шукати людей в маленьких містах. Тоді сайти з пошуку роботи ще не були такими популярними. Ми телефонували в центр зайнятості чи великі магазини і просили вивісити оголошення. Я шукав людей навіть в Однокласниках. Коли почалася економічна криза, Альфа-Банк переводив у Чернігів працівників, з якими працював Михайло. Для цих людей найняли нового HR на місці. В якийсь момент його позицію закрили, і він перейшов працювати в український холдинг Марком. Ця компанія, зокрема, займалася дистрибюцією елітного алкоголю. Працюючи в Альфа-Банку, я мав амбіції стати HR-директором. І коли в 24 роки став ним, було дуже приємно. Втім, Михайло називає власника холдингу специфічним. Тому, побачивши вакансію на телеканалі СТБ, одразу на неї відгукнувся. Михайло розповідає, що спершу працювати на телеканалі було дуже незвично. З його слів, люди на телебаченні зовсім інші від тих, хто працює в банках чи торгових компаніях: Вони всі творчі, завжди говорять, що думають. У них дуже багато пов’язано з емоціями. Вони вирішували на емоціях: подобається / не подобається, хочу / не хочу, а не треба / не треба, корисно / не корисно для бізнесу. Спочатку для мене це було складно і незрозуміло. На каналі визначальним був не досвід роботи, тому на початках було важко підбирати спеціалістів. Рекрутери приводили кандидатів відповідно до вимог, але їх не приймали. Михайло не розумів, чому одних брали. а інших — ні. Згодом він збагнув, що компанія сповідує певні цінності. Щоб їх описати, довелось поспілкуватися з багатьма керівниками каналу. Першою цінністю був азарт до роботи — потрібні були люди, в яких робота на першому місці. Генеральна продюсерка наводила приклад, — розповідає Михайло. — Коли всі біжать, така людина теж біжить. Коли в неї порвалося взуття — однаково біжить. Вона може зняти взуття і бігти босяком чи просто не звертати уваги. І лише тоді, коли всі прибігли до фінішу, ця людина вирішуватиме проблема із взуттям. Другою цінністю була любов до людей. Це було необхідним, щоб побудувати хороші стосунки з героями матеріалів незалежно від особистого ставлення до них. Третє — смак. Працівники каналу мали мати свої думки щодо музики, моди, фільмів і т.д. За словами Михайла, якщо людина не має позиції стосовно таких речей, то їй важко робити щось добре на телебаченні. Четверте — командна робота. Я зробив свою роботи, а решта мене не цікавить — точно не пройде, — каже Михайло. — Бо якщо ти написав класний сценарій, а режисер погано зняв — це також і твоя проблема. Тому сценаристи ходили до режисерів на монтаж, і якщо було потрібно — переписували якісь моменти. Такий підхід, зазначає Михайло, дуже різниться з роботою в банку. Там людина взаємодіє зі системою. Взаємодія з іншими людьми відбувається лише в рамках цієї системи: На телебаченні є допоміжні системи, але все будується виключно на людях. І якщо у людей якісь проблеми, все перестає працювати. На СТБ, — ділиться Михайло, — я претендував на посаду HR-директора. Але генеральний директор сказав, що, по-перше, я занадто молодий для цієї ролі, а, по-друге, він чомусь бачив на цьому місці жінку. Так, він 2,5 роки пропрацював виконувачем обов’язки HR-директора. Каже, що за цей час кілька спеціалістів відмовились від посади через підхід генерального директора ти завжди трохи не відповідаєш моїм очікування. Згодом таки знайшли людину за рекомендацією, з якою Михайлу не вдалось налагодити взаємини. Вона бачила в мені велику конкуренцію. Їй дуже хотілось залишитись в компанії. Але команда, щоб вирішити щось, продовжувала ходити до мене. Через кілька місяців нова керівниця сказала генеральному, що не може працювати з Михайлом. В цей час йому якраз прийшла пропозиція від Wargaming: З одного боку в нас не виходило разом працювати, з іншого — у мене був Wargaming. Ми сіли поговорили, і я пішов в кінці року. А вже на початку наступного вийшов на роботу в Мінську. Михайло порівнює генерального директора Wargaming з шахістом, який вибудовує партію. Каже, що у нього було декілька фігур, яких він наділяв певними повноваженнями. Ці люди ворогували, добиваючись чогось. Так компанія ставала схожою на багато князівств, які ведуть війни між собою. Гендиректор вважав, що так менше залежить від однієї людини і менший ризик відколу частини компанії. Плюс, думаю, він отримував моральне задоволення від того, що в нього є різні люди, які чогось добивались, прагнучи себе показати. Він нагороджував то одного, то другого, то третього… А вони всі старались — була така гарна шахова партія. За словами Михайла, білоруси дуже стійкі до змін. Вони їх не дуже люблять, і якщо в компанії хтось старається впровадити щось нове — намагаються зберегти все, як є. Також каже, що в Білорусі не дуже вітають яскравих особистостей. Через це там стараються навіть не давати інтерв’ю: Я один раз дав інтерв’ю місцевому виданню, і вони дуже занепокоїлись. Було таке а чому ти це зробив, а змінімо текст ось так. Там не було жодних конфліктних моментів, у них просто є страх публічності. І якщо хтось це робить, вони відчувають небезпеку. Перші 2 роки Михайлу зі сім’єю було добре в Білорусі. Вони багато подорожували — за півтора року проїхали автомобілем 80 тис км. Кажуть, що на третій рік в чужій країні виникає вибір: признаєш себе емігрантом і починаєш укорінюватись або повертаєшся. У нас якраз після двох років виникло бажання визначитись. За словами Михайла, в Білорусі погано розвинений малий і середній бізнес. Їм не вистачало ресторанів, магазинів, інших подібних закладів. Також на рішення поїхати сильно вплинув клімат. Для його сім’ї він виявився надто холодним і похмурим. До того ж, — стверджує Михайло, — білоруси не товариські. Після року життя в Мінську, коли я приїжджав в Україну, для мене було незвичним, що хтось в магазині розмовляв зі мною і усміхався. Друзі мені навіть казали: Чому ти постійно такий сумний, в тебе щось сталось?. А я вже навіть не помічав. Крім того, дружина Михайла якраз мала народжувати другу дитину. Так, вони вирішили приймати пологи в Києві, і вже залишитись. Михайло познайомився з керівництвом Preply через Facebook. Якось, коли я ще був у Wargaming, вони попросили зідзвонитись, щоб я відповів на їхні запитання. Ми постійно підтримували контакти. І коли я приїхав в Україну, генеральний директор попросив зустрітись. За спостереженнями Михайла, представники IT-сфери зорієнтовані на результат, тому емоційно налаштовані на вирішення проблем. Він порівнює побудову робочих взаємин компанії з тим, що було в Альфа-Банку. Каже, що там теж було багато молодих людей, які щось будували. Михайло каже, що в Preply не допускають міжособистісних конфліктів. На Заході популярна фраза no a**hole policy (політика без козлів — з анг.). Козлами називають тих, хто критикує, тролить, глузує. У нас негласно теж така політика. Перша — відкритість. Михайло виступає за те, щоби в компаніях завжди говорили відкрито про проблеми та недоліки. Він переконаний, що краще казати правду, яка може нести негативні наслідки, ніж замовчувати і йти на внутрішні компроміси. Друга — прозорість. Каже, що єдине, чого не знають співробітники в Preply — зарплати одне одного. По-перше, ми не знаємо, як добре організувати при цьому роботу. По-друге, ми не знаємо, яка від цього може бути користь для компанії. Все інше: фінансові дані компанії, цілі співробітників, плани — все відкрито і прозоро. І якщо в людини є питання, можна питати — і ми прямо відповімо. Третя — турбота про людей. Він не любить протиставляти компанію і працівників. Це означає, що коли компанія пообіцяла працівнику, але потім щось змінилось, то вона однакова повинна виконати обіцянку. Для мене людина на першому місці. Якщо людина ображена, бо її інтереси вступили в конфлікт з інтересами компанії, то потрібно максимально старатись піти їй на зустріч. Михайло переконаний, що з часом вся освіта перейде в онлайн: Тому що офлайн — це незручно. Ми все менше всього робимо офлайн. Взаємодія з іншими все більше переходить в онлайн. Він зазначає, що зараз навчання змінюється від запам’ятовування до роботи з інформацією. Тепер від людини чекають вміння шукати необхідне та робити рішення. Коли його не призначали на посаду HR-директора на СТБ, хотів довести собі, що є хорошим спеціалістом. Тоді почав брати участь у конференціях і різноманітних рейтингах. Пам’ятаю, коли брав участь в першому рейтингу, — ділиться Михайло, — дуже переймався за своє місце. І коли добився якоїсь позиції, був сильно задоволеним — мене признали. Зараз Михайло потрапив у багато престижних рейтингів ейчарів. Після цього жага до такого визнання спала, з’явилась більша віра у себе. Відповідно потреба доводити щось у такий спосіб відпала. Тепер у мене немає цілі стати в чомусь найкращим. Раніше була жага когось обігнати. Коли я чогось добився, зрозумів — я це можу. Я бачу, що можу добиватись результатів, і для мене не так важливе зовнішнє признання, як признання самого себе. Десь у 30 він хотів стати генеральним директором. Але ставлення до ролей на роботі змінилося після фрази генерального на СТБ: Коли я йому сказав, щоб він дав мені більше відповідальності, бо я хочу зробити для компанії більше, він відповів: Відповідальність — це не те, що тобі дають. Це те, що ти береш сам і приймаєш всі ризики. Тобто сам добивайся відповідальності, бо тобі ніхто ніколи нічого не дасть. Так Михайло перестав сприймати посаду як обмеження. Він переконаний, що кожен є модельєром своєї роботи: Те, чим я займався в різних компаніях, як правило, було результатом того, що я хотів/не хотів і як робив. А не результатом того, як це було передбачено в компанії. Ти починаєш, — пояснює він, — жертвувати собою, щоб зберегти посаду, отримати підвищення. Ти стаєш не синхронним зі своєю роботою, і це працює проти тебе. Тому якщо тобі щось не йде, не потрібно шукати способів, як зробити, щоб воно йшло. Потрібно шукати способи зробити так, щоб робота тобі підходила.
30.05.2018,14:00
0
Z arhivu spikera
Реклама 👇 Замовити

Myhajlo Prytula maje dovoli riznomanitnyj dosvid: vin buv HR v banku, na telekanali ta v IT-kompanijah. Počynav jak zvyčajnyj bankivśkyj pracivnyk v Ukrsocbanku. Zgodom stav trenerom-rekruterom v molodomu «Aľfa-Banku», de rozrobljav systemy utrymannja personalom, rekrutyngovi ta treningovi proekty.

Pislja ćogo stvoryv strategiju upravlinnja personalom na telekanali «STB». Peršoju IT-kompanijeju dlja Myhajla stala Wargaming, zadlja jakoї pereїhav zi sim’jeju u Minśk. Teper vin Head of HR odnogo z najuspišnišyh ukraїnśkyh startapiv Preply, jakyj proponuje onlajn-platformu z pošuku repetytoriv. Okrim togo, Myhajlo je avtorom onlajn-kursiv z HR, jaki zibraly sluhačiv z ponad 20 kraїn.

Z nym my pospilkuvalyś pro vybir profesiї, riznycju roboty v IT-kompaniї, banku ta na telekanali, čym vidriznjajuťsja v roboti bilorusy ta ukraїnci, jakyj styľ kerivnyctva v gendyrektora Wargaming, a takož pro cili ta cinnosti v roboti.

Pro vybir profesiї

«U dytynstvi hotiv buty bankirom, — kaže Myhajlo. — Koly ja buv maleńkym, buv deficyt — perebudovy, vidključennja elektryky. Ja dumav: «Treba kymoś buty, ščob žyttja bulo biľš ščaslyvym». Vin spytav u baťkiv, hto bagato zarobljaje. Ti vidpovily, ščo bankiry. «Vse, budu bankirom», — vyrišyv Myhajlo. V staršyh klasah vyvčav ekonomiku, i zgodom vstupyv na cju speciaľnisť v instytut. «Ne te, ščob meni podobaloś — prosto myslyv pragmatyčno», — pojasnjuje vin.

Perehid do HR stavsja vypadkovo. Pislja instytutu vin počav pracjuvaty v Ukrsocbanku, a zgodom drug poklykav u «Aľfa-Bank», jakyj, za slovamy Myhajla, buv molodym i progresyvnym. «Pered počatkom roboty my prohodyly tyžnevyj trening, jak prodaty bankivśki produkty. Trener stavyv rizni zapytannja, a ja buv superaktyvnym i sered peršyh vidpovidav. V kinci ja krašče za vsih sklav ispyt, i meni zaproponuvaly pity v ejčary».

Myhajlu robota trenera zdalaś nabagato cikavišoju za profesiju bankivśkogo pracivnyka, tomu pryjnjav propozyciju. Zaraz kaže, ščo, budučy ejčarom, zavždy počuvav sebe na svojemu misci.

Dosvid u «Aľfa-Bank»

V «Aľfa-Banku» Myhajlo mav blyźko 8 riznyh posad. Počynav jak specialist z kredytuvannja. Zgodom, šče u Harkovi, stav trenerom-rekruterom. Spočatku bulo skladno čerez brak dosvidu: «Dovodylosja vyrišuvaty nestandartni zadači, šukaty ljudej v maleńkyh mistah. Todi sajty z pošuku roboty šče ne buly takymy populjarnymy. My telefonuvaly v centr zajnjatosti čy velyki magazyny i prosyly vyvisyty ogološennja. Ja šukav ljudej naviť v “Odnoklasnykah”».

Koly počalasja ekonomična kryza, «Aľfa-Bank» perevodyv u Černigiv pracivnykiv, z jakymy pracjuvav Myhajlo. Dlja cyh ljudej najnjaly novogo HR na misci. V jakyjś moment jogo pozyciju zakryly, i vin perejšov pracjuvaty v ukraїnśkyj holdyng «Markom». Cja kompanija, zokrema, zajmalasja dystryb’jucijeju elitnogo alkogolju. «Pracjujučy v Aľfa-Banku, ja mav ambiciї staty HR-dyrektorom. I koly v 24 roky stav nym, bulo duže pryjemno».

Vtim, Myhajlo nazyvaje vlasnyka holdyngu specyfičnym. Tomu, pobačyvšy vakansiju na telekanali «STB», odrazu na neї vidguknuvsja.

Myhajlo Prytula, Preply: «Kožen je modeľjerom svojeї roboty» 1

STB

Myhajlo rozpovidaje, ščo speršu pracjuvaty na telekanali bulo duže nezvyčno. Z jogo sliv, ljudy na telebačenni zovsim inši vid tyh, hto pracjuje v bankah čy torgovyh kompanijah: «Vony vsi tvorči, zavždy govorjať, ščo dumajuť. U nyh duže bagato pov’jazano z emocijamy. Vony vyrišuvaly na emocijah: «podobajeťsja / ne podobajeťsja», «hoču / ne hoču», a ne «treba / ne treba», «korysno / ne korysno dlja biznesu». Spočatku dlja mene ce bulo skladno i nezrozumilo».

Na kanali vyznačaľnym buv ne dosvid roboty, tomu na počatkah bulo važko pidbyraty specialistiv. Rekrutery pryvodyly kandydativ vidpovidno do vymog, ale їh ne pryjmaly. Myhajlo ne rozumiv, čomu odnyh braly. a inšyh — ni.

Zgodom vin zbagnuv, ščo kompanija spoviduje pevni cinnosti. Ščob їh opysaty, doveloś pospilkuvatysja z bagaťma kerivnykamy kanalu. Peršoju cinnistju buv azart do roboty — potribni buly ljudy, v jakyh robota na peršomu misci. «Generaľna prodjuserka navodyla pryklad, — rozpovidaje Myhajlo. — Koly vsi bižať, taka ljudyna tež bižyť. Koly v neї porvalosja vzuttja — odnakovo bižyť. Vona može znjaty vzuttja i bigty bosjakom čy prosto ne zvertaty uvagy. I lyše todi, koly vsi prybigly do finišu, cja ljudyna vyrišuvatyme problema iz vzuttjam».

Drugoju cinnistju bula ljubov do ljudej. Ce bulo neobhidnym, ščob pobuduvaty horoši stosunky z gerojamy materialiv nezaležno vid osobystogo stavlennja do nyh. Tretje — smak. Pracivnyky kanalu maly maty svoї dumky ščodo muzyky, mody, fiľmiv i t.d. Za slovamy Myhajla, jakščo ljudyna ne maje pozyciї stosovno takyh rečej, to їj važko robyty ščoś dobre na telebačenni. Četverte — komandna robota.

»Ja zrobyv svoju roboty, a rešta mene ne cikavyť — točno ne projde, — kaže Myhajlo. — Bo jakščo ty napysav klasnyj scenarij, a režyser pogano znjav — ce takož i tvoja problema. Tomu scenarysty hodyly do režyseriv na montaž, i jakščo bulo potribno — perepysuvaly jakiś momenty».

Takyj pidhid, zaznačaje Myhajlo, duže riznyťsja z robotoju v banku. Tam ljudyna vzajemodije zi systemoju. Vzajemodija z inšymy ljuďmy vidbuvajeťsja lyše v ramkah cijeї systemy: «Na telebačenni je dopomižni systemy, ale vse budujeťsja vyključno na ljudjah. I jakščo u ljudej jakiś problemy, vse perestaje pracjuvaty».

Pereїzd u Minśk

«Na “STB”, — dilyťsja Myhajlo, — ja pretenduvav na posadu HR-dyrektora. Ale generaľnyj dyrektor skazav, ščo, po-perše, ja zanadto molodyj dlja cijeї roli, a, po-druge, vin čomuś bačyv na ćomu misci žinku».

Tak, vin 2,5 roky propracjuvav vykonuvačem obov’jazky HR-dyrektora. Kaže, ščo za cej čas kiľka specialistiv vidmovylyś vid posady čerez pidhid generaľnogo dyrektora «ty zavždy trohy ne vidpovidaješ moїm očikuvannja». Zgodom taky znajšly ljudynu za rekomendacijeju, z jakoju Myhajlu ne vdaloś nalagodyty vzajemyny. «Vona bačyla v meni velyku konkurenciju. Їj duže hotiloś zalyšytyś v kompaniї. Ale komanda, ščob vyrišyty ščoś, prodovžuvala hodyty do mene».

Čerez kiľka misjaciv nova kerivnycja skazala generaľnomu, ščo ne može pracjuvaty z Myhajlom. V cej čas jomu jakraz pryjšla propozycija vid Wargaming: «Z odnogo boku v nas ne vyhodylo razom pracjuvaty, z inšogo — u mene buv Wargaming. My sily pogovoryly, i ja pišov v kinci roku. A vže na počatku nastupnogo vyjšov na robotu v Minśku».

Wargaming

Myhajlo porivnjuje generaľnogo dyrektora Wargaming z šahistom, jakyj vybudovuje partiju. Kaže, ščo u ńogo bulo dekiľka figur, jakyh vin nadiljav pevnymy povnovažennjamy. Ci ljudy voroguvaly, dobyvajučyś čogoś. Tak kompanija stavala shožoju na bagato knjazivstv, jaki veduť vijny miž soboju.

«Gendyrektor vvažav, ščo tak menše zaležyť vid odnijeї ljudyny i menšyj ryzyk vidkolu častyny kompaniї. Pljus, dumaju, vin otrymuvav moraľne zadovolennja vid togo, ščo v ńogo je rizni ljudy, jaki čogoś dobyvalyś, pragnučy sebe pokazaty. Vin nagorodžuvav to odnogo, to drugogo, to treťogo… A vony vsi staralyś — bula taka garna šahova partija».

Riznycja roboty z ukraїncjamy i bilorusamy

Za slovamy Myhajla, bilorusy duže stijki do zmin. Vony їh ne duže ljubljať, i jakščo v kompaniї htoś starajeťsja vprovadyty ščoś nove — namagajuťsja zberegty vse, jak je.

Takož kaže, ščo v Bilorusi ne duže vitajuť jaskravyh osobystostej. Čerez ce tam starajuťsja naviť ne davaty interv’ju: «Ja odyn raz dav interv’ju miscevomu vydannju, i vony duže zanepokoїlyś. Bulo take «a čomu ty ce zrobyv», «a zminimo tekst oś tak». Tam ne bulo žodnyh konfliktnyh momentiv, u nyh prosto je strah publičnosti. I jakščo htoś ce robyť, vony vidčuvajuť nebezpeku».

Head of HR Preply Myhajlo Prytula: «Kožen je modeľjerom svojeї roboty»

Povernennja v Ukraїnu

Perši 2 roky Myhajlu zi sim’jeju bulo dobre v Bilorusi. Vony bagato podorožuvaly — za pivtora roku proїhaly avtomobilem 80 tys km. «Kažuť, ščo na tretij rik v čužij kraїni vynykaje vybir: pryznaješ sebe emigrantom i počynaješ ukorinjuvatyś abo povertaješsja. U nas jakraz pislja dvoh rokiv vynyklo bažannja vyznačytyś». Za slovamy Myhajla, v Bilorusi pogano rozvynenyj malyj i serednij biznes. Їm ne vystačalo restoraniv, magazyniv, inšyh podibnyh zakladiv. Takož na rišennja poїhaty syľno vplynuv klimat. Dlja jogo sim’ї vin vyjavyvsja nadto holodnym i pohmurym.

«Do togo ž, — stverdžuje Myhajlo, — bilorusy ne tovaryśki. Pislja roku žyttja v Minśku, koly ja pryїždžav v Ukraїnu, dlja mene bulo nezvyčnym, ščo htoś v magazyni rozmovljav zi mnoju i usmihavsja. Druzi meni naviť kazaly: «Čomu ty postijno takyj sumnyj, v tebe ščoś staloś?». A ja vže naviť ne pomičav».

Krim togo, družyna Myhajla jakraz mala narodžuvaty drugu dytynu. Tak, vony vyrišyly pryjmaty pology v Kyjevi, i vže zalyšytyś.

Robota u Preply

Myhajlo poznajomyvsja z kerivnyctvom Preply čerez Facebook. «Jakoś, koly ja šče buv u Wargaming, vony poprosyly zidzvonytyś, ščob ja vidpoviv na їhni zapytannja. My postijno pidtrymuvaly kontakty. I koly ja pryїhav v Ukraїnu, generaľnyj dyrektor poprosyv zustrityś».

Za sposterežennjamy Myhajla, predstavnyky IT-sfery zorijentovani na rezuľtat, tomu emocijno nalaštovani na vyrišennja problem. Vin porivnjuje pobudovu robočyh vzajemyn kompaniї z tym, ščo bulo v Aľfa-Banku. Kaže, ščo tam tež bulo bagato molodyh ljudej, jaki ščoś buduvaly.

Myhajlo kaže, ščo v Preply ne dopuskajuť mižosobystisnyh konfliktiv. «Na Zahodi populjarna fraza «no a**hole policy» (polityka bez «kozliv» — z ang.). «Kozlamy» nazyvajuť tyh, hto krytykuje, trolyť, gluzuje. U nas neglasno tež taka polityka».

Try cinnosti v roboti

Perša — vidkrytisť

Myhajlo vystupaje za te, ščoby v kompanijah zavždy govoryly vidkryto pro problemy ta nedoliky. Vin perekonanyj, ščo krašče kazaty pravdu, jaka može nesty negatyvni naslidky, niž zamovčuvaty i jty na vnutrišni kompromisy.

Druga — prozorisť

Kaže, ščo jedyne, čogo ne znajuť spivrobitnyky v Preply — zarplaty odne odnogo. «Po-perše, my ne znajemo, jak dobre organizuvaty pry ćomu robotu. Po-druge, my ne znajemo, jaka vid ćogo može buty korysť dlja kompaniї. Vse inše: finansovi dani kompaniї, cili spivrobitnykiv, plany — vse vidkryto i prozoro. I jakščo v ljudyny je pytannja, možna pytaty — i my prjamo vidpovimo».

Tretja — turbota pro ljudej

Vin ne ljubyť protystavljaty kompaniju i pracivnykiv. Ce označaje, ščo koly kompanija poobicjala pracivnyku, ale potim ščoś zminyloś, to vona odnakova povynna vykonaty obicjanku. «Dlja mene ljudyna na peršomu misci. Jakščo ljudyna obražena, bo її interesy vstupyly v konflikt z interesamy kompaniї, to potribno maksymaľno staratyś pity їj na zustrič».

Head of HR Preply Myhajlo Prytula: «Kožen je modeľjerom svojeї roboty»

Pro osvitu

Myhajlo perekonanyj, ščo z časom vsja osvita perejde v onlajn: «Tomu ščo oflajn — ce nezručno. My vse menše vśogo robymo oflajn. Vzajemodija z inšymy vse biľše perehodyť v onlajn».

Vin zaznačaje, ščo zaraz navčannja zminjujeťsja vid zapam’jatovuvannja do roboty z informacijeju. Teper vid ljudyny čekajuť vminnja šukaty neobhidne ta robyty rišennja.

V majbutńomu, dumaju, informacija bude dostupnoju ne prosto v Google, a zavantažena jakymoś čynom v našu golovu. Todi buduť neobhidni zovsim inši navyčky. Navčannja bude bazuvatyś na otrymanni pevnogo dosvidu. Vono bude kontroľovanym i kurovanym. Možlyvo, naviť znykne meža «speršu ja včuś, a potim pracjuju». Švydše, bude «ja odnočasno navčajuś i pracjuju, rozvyvajučyś v procesi».

Myhajlo Prytula, Head of HR Preply

Robota ta cili

Koly jogo ne pryznačaly na posadu HR-dyrektora na «STB», hotiv dovesty sobi, ščo je horošym specialistom. Todi počav braty učasť u konferencijah i riznomanitnyh rejtyngah. «Pam’jataju, koly brav učasť v peršomu rejtyngu, — dilyťsja Myhajlo, — duže perejmavsja za svoje misce. I koly dobyvsja jakoїś pozyciї, buv syľno zadovolenym — mene pryznaly».

Čytajte takož: Jak pislja 15 rokiv B2B-prodaživ znajty sebe v IT — istorija Oleksandry Govoruhy

Zaraz Myhajlo potrapyv u bagato prestyžnyh rejtyngiv ejčariv. Pislja ćogo žaga do takogo vyznannja spala, z’javylaś biľša vira u sebe. Vidpovidno potreba dovodyty ščoś u takyj sposib vidpala.

«Teper u mene nemaje cili staty v čomuś najkraščym. Raniše bula žaga kogoś obignaty. Koly ja čogoś dobyvsja, zrozumiv — ja ce možu. Ja baču, ščo možu dobyvatyś rezuľtativ, i dlja mene ne tak važlyve zovnišnje pryznannja, jak pryznannja samogo sebe».

Deś u 30 vin hotiv staty generaľnym dyrektorom. Ale stavlennja do rolej na roboti zminylosja pislja frazy generaľnogo na «STB»: «Koly ja jomu skazav, ščob vin dav meni biľše vidpovidaľnosti, bo ja hoču zrobyty dlja kompaniї biľše, vin vidpoviv: «Vidpovidaľnisť — ce ne te, ščo tobi dajuť. Ce te, ščo ty bereš sam i pryjmaješ vsi ryzyky». Tobto sam dobyvajsja vidpovidaľnosti, bo tobi nihto nikoly ničogo ne dasť». Tak Myhajlo perestav spryjmaty posadu jak obmežennja.

Vin perekonanyj, ščo kožen je modeľjerom svojeї roboty: «Te, čym ja zajmavsja v riznyh kompanijah, jak pravylo, bulo rezuľtatom togo, ščo ja hotiv/ne hotiv i jak robyv. A ne rezuľtatom togo, jak ce bulo peredbačeno v kompaniї».

«Ty počynaješ, — pojasnjuje vin, — žertvuvaty soboju, ščob zberegty posadu, otrymaty pidvyščennja. Ty staješ ne synhronnym zi svojeju robotoju, i ce pracjuje proty tebe. Tomu jakščo tobi ščoś ne jde, ne potribno šukaty sposobiv, jak zrobyty, ščob vono jšlo. Potribno šukaty sposoby zrobyty tak, ščob robota tobi pidhodyla».

Teğy: ljudy

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: