Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

Avangardysty ta žyttja — golovne pro ukraїnśke mystectvo 1920-h

Авангардисти та життя — головне про українське мистецтво 1920-х

1920-ti roky — ce čas, koly suspiľstvo tiľky počynaje ogovtuvatysja pislja Žovtnevogo perevorotu, Peršoї Svitovoї vijny ta postijnoї zminy vlady. Na scenu vyhodjať avangardysty
1920-ті роки — це час, коли суспільство тільки починає оговтуватися після Жовтневого перевороту, Першої Світової війни та постійної зміни влади. На сцену виходять авангардисти
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  У попередній статті ми розповідали про мистецтво авангарду, яке ніби передчувало новий період в історії. Цього разу розповімо про те, як відбувалося символічне весілля між революційними ідеалами та ідеалами авангарду. Після Жовтневої революції авангардисти намагаються зруйнувати все, що було до і зробити мистецтво утилітарним. Живопис чи театр більше не були розкішшю чи декором, а виходили на вулиці. Митці оформлювали афіші, товари, посуд і мали свою філософію в архітектурі.  Про це ми і розкажемо в нашій третій статті спецпроекту 100 років українського мистецтва. Отже, авангард почав заповнювати вулиці. І якщо афіші чи плакати ще потрібно розгледіти, то величні будівлі не помітити важко. Уявіть, що ви живете в Харкові в 1926 році. Їздите на возах, конях, ходите в лляній сорочці і не знаєте грамоти. А на головній площі міста починається будівництво хмарочоса висотою в 13 поверхів, та ще й без звичних колон та ліпнини. Будинок Держпрому, який будували з 1926 по 1928 роки, досі лишається символом Харкова і найвідомішим прикладом конструктивізму в Україні. У Києві прикладів конструктивізму небагато — це Центральний вокзал, ЦУМ, дім-літак на вулиці Мазепи 3, Музичний театр на Подолі. Існує поширена думка, що конструктивізм — це радянський стиль. Але насправді, він зявився набагато раніше у Німеччині — разом із відомою школою Баухаузу. Філософія школи Баухаузу, а отже і конструктивізму така: функціональність важливіша за форму, а мистецтво має бути доступним усім. Однією з головних ідеєю Баухаузу  було те, що промисловий дизайн та образотворче мистецтво — рівні. Українські художники того часу також активно підтримували цю концепцію. Наприклад, Василь Єрмілов, харківський художник, найбільше працював у промисловій графіці: розробляв і створював ескізи оформлення упаковок, сірникових коробок, марок. Створив новий шрифт і малював обкладинки для книжок і журналів. Його роботи часто не позбавлені ідеологічного звучання (наприклад, пачки цигарок з назвою Ленін або Ілліч), але зараз ми розглядаємо Єрмілова, як дизайнера і художника, і навіть не помічаємо цього забарвлення. Василь Єрмілов був чи не єдиною ниточкою, яка сполучала авангард 1920-х років і  вже новий авангардний пошук у Харкові, який відбувся після повалення культу Сталіна, у середині 1950-х. Спочатку, авангардисти були раді революції, але згодом, першими постраждали від неї. Єрмілову вдалось уникнути репресій, але жив він у справжньому підпіллі і був реабілітований лише в 1960 році. Але не думайте, що всі українські художники того часу займались промдизайном або оспівували утопічні ідеї революції. Олександр Богомазов, український художник та теоретик авангарду,  у своїй творчості пройшов декілька творчих періодів. Найвідоміші — це кубофутуризм та спектралізм. Його творчість — це своєрідний експеримент з ритмічними системами. Лінії живопису і графіки напружені і динамічні, а різні геометричні фігури в постійному русі: скачуть, обертаються, переплітаються. Фактично, він об’єднав творчі пошуки італійських футуристів і символістів. Як і футуристи він зображував ритм та рух, але як символіст прагнув висловити космічний, тотальний ритм. На його думку, головним завданням нового мистецтва було знайти втрачену гармонію, яку він бачив у мистецтві древніх художників. Наприклад, картина Правка пил — робота, яка відображає, з одного боку, авангардний пошук, з іншого боку, колористику, притаманну українському мистецтву. Майже одразу після смерті імя та творчий доробок Богомазова було викреслено з історії радянської епохи. Лише у середині 1960-х під час відлиги його імя та творчість були перевідкриті мистецтвознавцями. Ще одна фігура цього періоду – це Анатоль Петрицький, який був одним з провідних діячів українського театрального авангарду. 1929-го в Харкові вийшов альбом Театральні строї Петрицького. Цей альбом  мав у своїй бібліотеці Пабло Пікассо. А Олександра Екстер послугувалася ним, викладаючи основи композиції в Сучасній академії мистецтв Леже в Парижі. Його знаменита робота Інваліди, яка експонується в Національному художньому музеї, відтворює епоху депресії і пошуку після Першої Світової війни, Жовтневого перевороту та визвольних змагань проти більшовиків під час 1920-х років, котрі спустошили в тому числі й Україну. Перша Світова війна для естетики та мистецтва свого часу була неймовірним стресом і шоком. Це була перша війна, де була застосована техніка масового знищення, де людина відчула свою мізерність перед машинами, що здатні вбивати. Інваліди успішно експонувалася на Венеційській бієнале (1930), у Цюриху (1931), а далі два роки подорожувала Америкою в складі виставки картин, про які найбільше писала європейська преса. Пізніше через залізну завісу все забулося, але імя Петрицього знову починає звучати на міжнародних виставках. Зокрема, на виставці Кращі сценографи світу ХХ сторіччя (1986) у Німеччині Петрицькому надали почесне місце. 1920-ті роки для мистецтва є доволі вільним часом: одні митці присвячують себе промдизайну, інші продовжують створювати нові ідеали мистецтва. Соцреалізмом та сталінськими преміями ще навіть не пахне, влада не вказує, що й як малювати. Але напруга у мистецькому середовищі зростає: художники, умовно кажучи, сперечаються, хто є більш революційним і  прогресивним. Наприклад, найбільшими спілками були так звані АХЧУ та АРМУ. АХЧУ — це Асоціація художників червоної України, на чолі якої стояв видатний український художник і педагог Федір Кричевський. АРМУ — це Асоціація революційного мистецтва України, до якої входили Татлін, Бойчук, Седляр, Меллер, тобто авангардисти. Між ними точилась безкінечна суперечка, безкінечний теоретичний пінг-понг. Поки авангард полонить вулиці, театр, кіно та побут, наступає наступне десятиліття. Це — 1930-ті, які ми знаємо як жорстокі роки репресій та Розстріляного Відродження. Переглянути повний цикл лекцій Адаптовано за оригінальною лекцією Аліси Ложкіної

U poperednij statti my rozpovidaly pro mystectvo avangardu, jake niby peredčuvalo novyj period v istoriї. Cogo razu rozpovimo pro te, jak vidbuvalosja symvolične «vesillja» miž revoljucijnymy idealamy ta idealamy avangardu.

Pislja Žovtnevoї revoljuciї avangardysty namagajuťsja zrujnuvaty vse, ščo bulo «do» i zrobyty mystectvo utylitarnym. Žyvopys čy teatr biľše ne buly rozkiššju čy dekorom, a «vyhodyly» na vulyci. Mytci oformljuvaly afiši, tovary, posud i maly svoju filosofiju v arhitekturi.  Pro ce my i rozkažemo v našij tretij statti specproektu «100 rokiv ukraїnśkogo mystectva».

Konstruktyvizm v ukraїnśkyh mistah

Otže, avangard počav zapovnjuvaty vulyci. I jakščo afiši čy plakaty šče potribno rozgledity, to velyčni budivli ne pomityty važko. Ujaviť, ščo vy žyvete v Harkovi v 1926 roci. Їzdyte na vozah, konjah, hodyte v lljanij soročci i ne znajete gramoty. A na golovnij plošči mista počynajeťsja budivnyctvo hmaročosa vysotoju v 13 poverhiv, ta šče j bez zvyčnyh kolon ta lipnyny.

Budynok Deržpromu, jakyj buduvaly z 1926 po 1928 roky, dosi lyšajeťsja symvolom Harkova i najvidomišym prykladom konstruktyvizmu v Ukraїni. U Kyjevi prykladiv konstruktyvizmu nebagato — ce Centraľnyj vokzal, CUM, dim-litak na vulyci Mazepy 3, Muzyčnyj teatr na Podoli.

Avangardysty ta žyttja — golovne pro ukraїnśke mystectvo 1920-h 1
Budynok Deržpromu, m. Harkiv

Isnuje pošyrena dumka, ščo konstruktyvizm — ce radjanśkyj styľ. Ale naspravdi, vin z’javyvsja nabagato raniše u Nimeččyni — razom iz vidomoju školoju Bauhauzu. Filosofija školy Bauhauzu, a otže i konstruktyvizmu taka: funkcionaľnisť važlyviša za formu, a mystectvo maje buty dostupnym usim.

Konstruktyvizm, jak tečija avangardu, najbiľš jaskravogo projavyla sebe v arhitekturi. Dlja stylju harakterni prosti geometryčni formy, vidsutnisť dekoru, suvorisť ta monolitnisť zovnišńogo vygljadu.

Avangard v promyslovosti ta pobuti — golovne pro ukraїnśke mystectvo 1920-h

CUM na Hreščatyku

Vasyľ Jermilov ta promyslovyj dyzajn

Odnijeju z golovnyh idejeju Bauhauzu  bulo te, ščo promyslovyj dyzajn ta obrazotvorče mystectvo — rivni. Ukraїnśki hudožnyky togo času takož aktyvno pidtrymuvaly cju koncepciju. Napryklad, Vasyľ Jermilov, harkivśkyj hudožnyk, najbiľše pracjuvav u promyslovij grafici: rozrobljav i stvorjuvav eskizy oformlennja upakovok, sirnykovyh korobok, marok. Stvoryv novyj šryft i maljuvav obkladynky dlja knyžok i žurnaliv.

Avangardysty ta žyttja — golovne pro ukraїnśke mystectvo 1920-h 2

Jogo roboty často ne pozbavleni ideologičnogo zvučannja (napryklad, pačky cygarok z nazvoju «Lenin» abo «Illič»), ale zaraz my rozgljadajemo Jermilova, jak dyzajnera i hudožnyka, i naviť ne pomičajemo ćogo zabarvlennja.

Vasyľ Jermilov buv čy ne jedynoju nytočkoju, jaka spolučala avangard 1920-h rokiv i  vže novyj avangardnyj pošuk u Harkovi, jakyj vidbuvsja pislja povalennja kuľtu Stalina, u seredyni 1950-h. Spočatku, avangardysty buly radi revoljuciї, ale zgodom, peršymy postraždaly vid neї. Jermilovu vdaloś unyknuty represij, ale žyv vin u spravžńomu pidpilli i buv reabilitovanyj lyše v 1960 roci.

Oleksandr Bogomazov: avangard ta kolorystyka

Ale ne dumajte, ščo vsi ukraїnśki hudožnyky togo času zajmalyś promdyzajnom abo ospivuvaly utopični ideї revoljuciї. Oleksandr Bogomazov, ukraїnśkyj hudožnyk ta teoretyk avangardu,  u svoїj tvorčosti projšov dekiľka tvorčyh periodiv. Najvidomiši — ce kubofuturyzm ta spektralizm. Jogo tvorčisť — ce svojeridnyj eksperyment z rytmičnymy systemamy. Liniї žyvopysu i grafiky napruženi i dynamični, a rizni geometryčni figury v postijnomu rusi: skačuť, obertajuťsja, pereplitajuťsja. Faktyčno, vin ob’jednav tvorči pošuky italijśkyh futurystiv i symvolistiv. Jak i futurysty vin zobražuvav rytm ta ruh, ale jak symvolist pragnuv vyslovyty «kosmičnyj», totaľnyj rytm. Na jogo dumku, golovnym zavdannjam novogo mystectva bulo znajty vtračenu garmoniju, jaku vin bačyv u mystectvi drevnih hudožnykiv.

Avangard v promyslovosti ta pobuti — golovne pro ukraїnśke mystectvo 1920-h

Napryklad, kartyna «Pravka pyl» — robota, jaka vidobražaje, z odnogo boku, avangardnyj pošuk, z inšogo boku, kolorystyku, prytamannu ukraїnśkomu mystectvu.

Majže odrazu pislja smerti im’ja ta tvorčyj dorobok Bogomazova bulo vykresleno z istoriї radjanśkoї epohy. Lyše u seredyni 1960-h pid čas «vidlygy» jogo im’ja ta tvorčisť buly perevidkryti mystectvoznavcjamy.

Anatoľ Petryćkyj: avangard u teatri, realizm na polotni

Šče odna figura ćogo periodu – ce Anatoľ Petryćkyj, jakyj buv odnym z providnyh dijačiv ukraїnśkogo teatraľnogo avangardu. 1929-go v Harkovi vyjšov aľbom «Teatraľni stroї Petryćkogo». Cej aľbom  mav u svoїj biblioteci Pablo Pikasso. A Oleksandra Ekster posluguvalasja nym, vykladajučy osnovy kompozyciї v Sučasnij akademiї mystectv Leže v Paryži.

Jogo znamenyta robota «Invalidy», jaka eksponujeťsja v Nacionaľnomu hudožńomu muzeї, vidtvorjuje epohu depresiї i pošuku pislja Peršoї Svitovoї vijny, Žovtnevogo perevorotu ta vyzvoľnyh zmagań proty biľšovykiv pid čas 1920-h rokiv, kotri spustošyly v tomu čysli j Ukraїnu. Perša Svitova vijna dlja estetyky ta mystectva svogo času bula nejmovirnym stresom i šokom. Ce bula perša vijna, de bula zastosovana tehnika masovogo znyščennja, de ljudyna vidčula svoju mizernisť pered mašynamy, ščo zdatni vbyvaty.

Avangardysty ta žyttja — golovne pro ukraїnśke mystectvo 1920-h 3
«Invalidy»

«Invalidy» uspišno eksponuvalasja na Venecijśkij bijenale (1930), u Cjuryhu (1931), a dali dva roky podorožuvala Amerykoju v skladi vystavky kartyn, pro jaki najbiľše pysala jevropejśka presa. Pizniše čerez «zaliznu zavisu» vse zabulosja, ale imja Petryćogo znovu počynaje zvučaty na mižnarodnyh vystavkah. Zokrema, na vystavci «Krašči scenografy svitu HH storiččja» (1986) u Nimeččyni Petryćkomu nadaly počesne misce.

Vijna spilok

1920-ti roky dlja mystectva je dovoli viľnym časom: odni mytci prysvjačujuť sebe promdyzajnu, inši prodovžujuť stvorjuvaty novi idealy mystectva. Socrealizmom ta stalinśkymy premijamy šče naviť ne pahne, vlada ne vkazuje, ščo j jak maljuvaty. Ale napruga u mystećkomu seredovyšči zrostaje: hudožnyky, umovno kažučy, sperečajuťsja, hto je biľš revoljucijnym i  progresyvnym.

Zvyčna rysa buď-jakogo hudožńogo seredovyšča — ce bezkinečni svarky. Ale naprykinci HH storiččja hudožnyky rozbyvajuťsja na partiї i počynajeťsja serjozne protystojannja.

Napryklad, najbiľšymy spilkamy buly tak zvani AHČU ta ARMU. AHČU — ce Asociacija hudožnykiv červonoї Ukraїny, na čoli jakoї stojav vydatnyj ukraїnśkyj hudožnyk i pedagog Fedir Kryčevśkyj. ARMU — ce Asociacija revoljucijnogo mystectva Ukraїny, do jakoї vhodyly Tatlin, Bojčuk, Sedljar, Meller, tobto avangardysty. Miž nymy točylaś bezkinečna superečka, bezkinečnyj teoretyčnyj ping-pong.

Poky avangard polonyť vulyci, teatr, kino ta pobut, nastupaje nastupne desjatylittja. Ce — 1930-ti, jaki my znajemo jak žorstoki roky represij ta Rozstriljanogo Vidrodžennja.

Peregljanuty povnyj cykl lekcij

Adaptovano za oryginaľnoju lekcijeju Alisy Ložkinoї

Cej material vygotovleno ta rozmiščeno na komercijnij osnovi.

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: