fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

Sorok p’jať miľjoniv: Čortkiv

Сорок п’ять мільйонів: Чортків
Vid redakciї: žurnalistka ta teatraľna režyserka Jeva Jakubovśka dali dilyťsja svoїmy vražennjamy vid ukraїnśkyh mist ta mistečok, u jakyh vona pobuvala 2017-go, mandrujučy kraїnoju razom iz iniciatyvoju BUR. Na časi nova rozpoviď
Від редакції: журналістка та театральна режисерка Єва Якубовська далі ділиться своїми враженнями від українських міст та містечок, у яких вона побувала 2017-го, мандруючи країною разом із ініціативою БУР. На часі нова розповідь
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  Справа у тім, що Чортків — це місто церков різних парафій, які уживаються в удивовижу маленькому просторі. Звісно, можна говорити про певні парафіальні ігри, — до прикладу, як хто голосніше виб’є дзвін. Та на скільки магічним є місце, де священики при зустрічі спеціально наголошують на правильному наголосі у слові Чортків. Якщо комусь раптом здалось, що він здобув пальмову гілку прочитавши із виділянням О, то він програв. Принаймні так сказали отці. Коли вони у переважній більшості від всього населення у місті – важко сперечатись. І про культуру. Приїхавши до Чорткова у суботу, я застала начальницю відділу культури у робочій формі на руїнах замку міста, де вона готувала фестиваль, — де вже наступного дня я спостерігатиму за нагородженням найактивніших містян та парадом патріотичних пісень у виконанні молодих талантів (за версією родичів та їхніх друзів). Оскільки місто у більшості певним ґатунком складене із родичів, то хвилюватись немає за що. Зрештою, стільки молоді на святах, організованих владою, мені ще не вдавалось зустрічати. Саме ці молоді люди відкрили мої очі на питання культури та її присутності у місті. Маючи погану, — чи то пак хорошу — звичку приїжджати до міст і чіплятись до мешканців із запитаннями про відвідані події культури у місті, (та й загалом проблеми, пов’язані із відповідями на це запитання), я отримувала достоту більше чи менше схожі тези. Та цього разу двом студентам вдалось полонити моє серце. Вони зауважили справжній виклик, який влада поставила перед містянами: адже вона прибрала ятки з центру із їжею та атракціони (особливо їх турбував батут).. . . Про цей радикальний крок якось не далось поспілкуватись із мером, з яким уже наступного дня ми говорили за вранішньою кавою про місто та культуру у ньому. За час нашої розмови він кілька разів привітався із перехожими та уточнив у пересічних людей відмінно юнацького віку про їхні справи. Мера міста Чорткова виділяють за любов до спорту, тому подивування не викликає справа відновлення стадіону. Зрештою певне змішання спорту та культури мене звісно змусило повернутися до роздумів про античний світ, Олімпійські ігри та трактування культури та мистецтва як такого, — але факт культурного шоку не відбувся. У власному темпі. Місто в принципі не викликає шок та динаміки, — але у цьому його велика перевага. Не усі населені пункти мають змушувати розписувати день посекундно, десь ж потрібно писати романи. Навіть у мене, людини без наміру написати книгу, в центрі Чорткова за кавою з ятки для смакування при ходьбі виникало бажання прилаштуватись на якійсь з лавок та розпочати розділ Про. Я навіть спробувала це зробити, поки чекала на одну із нетиповіших мешканок міста. Мені видається, що саме цей специфічний темпоритм місця і затримує таких, як вона. Спочатку декілька годин я слухала про її анімовані роботи, які вона робить сама, іноді для себе, іноді для музичних гуртів (до прикладу, гурт Мері), і які вона робить із дітьми, яким викладає. Розмовляючи у майстерні, — тобто у місті, — де це Стається, хочеться ще більше загрузнути у безчасся, аби також Cтати. Плавно ми перейшли до журналістики і ще у довгій дорозі до місця, де я мала провести свою ніч, — єпархії — довго обговорювали відсутні журналістські стандарти, польову роботу і загалом давали оцінку того, куди ми йдемо. А йшли ми у темені до серця Чорткова, де раніше у підвалах були катівні НКВС (тобто до вже поснулої єпархії). Пізніше за порадою аніматорки, почасти за допомогою БУР-івців, які покинули це місто за кілька днів до мене, я зустрілась ще з двома представниками активно-неактиної культури міста. Безумовно, що вони всі знались та були пов’язані спільними проектами. Мені, звісно, бракувало дисиденстької групи у самій групі, аби вона рухала останню до постійних пошуків, (і не собі заміни, а навпаки — пошуків доведення права на кращість). Як ми знаємо конкуренція достоту неприємна, але таки допінгова річ. Хоча авангарду у Чорткові, особливо у літературі завдяки одному літературному проекті, не бракує. Щоправда цей проект вже радше у минулому. За свідченням очевидця-організатора, цей проект — читання — часто відбувались у по-берлінському задимленому закладі, де всі охочі та стійкі зустрічали сонце (або проводжали місяць). Спокійний розмірений рух, який почасти нагадує його відсутність, — ось що ви зустрінете у місті Чортків. Та коли я дописала цей текст й зрештою пригадала атмосферу міста, мені стало дуже прикро, що серед проектів там я потрапила тільки на фестиваль від влади, де темпоритм був за зразком загально прийнятого ґатунку — уніфікованого для всіх міст України. А так би кортіло засмакувати саме той захід, який робили б за зразком і з характером Міста. Щоб якийсь молодий поет під звуки розміреного міркування розповідав те, що його турбує тут і зараз, — а у відповідь чортківці плескали, також розмірено, а сонце тільки би прокидалося. Тягне-таки на слово це місто. #45 мільйонів — це кожен з нас, це унікальний космос, який об’єднаний одною країною, одною метою. Ще раніше Будуємо Україну разом почали їх об’єднувати у своїх волонтерських таборах, але цього року ми вирішили розповісти вам про тих, хто творить своє місто у своєму ж місті.
12.02.2018,21:21
0
BUR
Реклама 👇 Замовити

Sprava u tim, ščo Čortkiv — ce misto cerkov riznyh parafij, jaki užyvajuťsja v udyvovyžu maleńkomu prostori. Zvisno, možna govoryty pro pevni parafiaľni igry, — do prykladu, jak hto golosniše vyb’je dzvin. Ta na skiľky magičnym je misce, de svjaščenyky pry zustriči speciaľno nagološujuť na pravyľnomu nagolosi u slovi «Čortkiv». Jakščo komuś raptom zdaloś, ščo vin zdobuv paľmovu gilku pročytavšy iz vydiljannjam «O», to vin prograv. Prynajmni tak skazaly otci. Koly vony u perevažnij biľšosti vid vśogo naselennja u misti – važko sperečatyś.

I pro kuľturu

Pryїhavšy do Čortkova u subotu, ja zastala načaľnycju viddilu kuľtury u robočij formi na ruїnah zamku mista, de vona gotuvala festyvaľ, — de vže nastupnogo dnja ja sposterigatymu za nagorodžennjam najaktyvnišyh mistjan ta paradom patriotyčnyh piseń u vykonanni molodyh talantiv (za versijeju rodyčiv ta їhnih druziv). Oskiľky misto u biľšosti pevnym ğatunkom skladene iz rodyčiv, to hvyljuvatyś nemaje za ščo. Zreštoju, stiľky molodi na svjatah, organizovanyh vladoju, meni šče ne vdavaloś zustričaty. Same ci molodi ljudy vidkryly moї oči na pytannja kuľtury ta її prysutnosti u misti. Majučy poganu, — čy to pak horošu — zvyčku pryїždžaty do mist i čipljatyś do meškanciv iz zapytannjamy pro vidvidani podiї kuľtury u misti, (ta j zagalom problemy, pov’jazani iz vidpovidjamy na ce zapytannja), ja otrymuvala dostotu biľše čy menše shoži tezy. Ta ćogo razu dvom studentam vdaloś polonyty moje serce.

Vony zauvažyly spravžnij vyklyk, jakyj vlada postavyla pered mistjanamy: adže vona prybrala jatky z centru iz їžeju ta atrakciony (osoblyvo їh turbuvav batut).

Sorok p’jať miľjoniv: Čortkiv

Pro cej radykaľnyj krok jakoś ne daloś pospilkuvatyś iz merom, z jakym uže nastupnogo dnja my govoryly za vranišńoju kavoju pro misto ta kuľturu u ńomu. Za čas našoї rozmovy vin kiľka raziv pryvitavsja iz perehožymy ta utočnyv u peresičnyh ljudej vidminno junaćkogo viku pro їhni spravy. Mera mista Čortkova vydiljajuť za ljubov do sportu, tomu podyvuvannja ne vyklykaje sprava vidnovlennja stadionu. Zreštoju pevne zmišannja sportu ta kuľtury mene zvisno zmusylo povernutysja do rozdumiv pro antyčnyj svit, Olimpijśki igrySorok p’jať miľjoniv: Čortkiv 1Najtehnologičniša Olimpiada — 8 innovacij, jaki pokazuje Pivdenna Koreja ta traktuvannja kuľtury ta mystectva jak takogo, — ale fakt kuľturnogo šoku ne vidbuvsja.

U vlasnomu tempi

Misto v pryncypi ne vyklykaje šok ta dynamiky, — ale u ćomu jogo velyka perevaga. Ne usi naseleni punkty majuť zmušuvaty rozpysuvaty deń posekundno, deś ž potribno pysaty romany. Naviť u mene, ljudyny bez namiru napysaty knygu, v centri Čortkova za kavoju z jatky dlja smakuvannja pry hoďbi vynykalo bažannja prylaštuvatyś na jakijś z lavok ta rozpočaty rozdil «Pro». Ja naviť sprobuvala ce zrobyty, poky čekala na odnu iz netypovišyh meškanok mista. Meni vydajeťsja, ščo same cej specyfičnyj temporytm miscja i zatrymuje takyh, jak vona.

Spočatku dekiľka godyn ja sluhala pro її animovani roboty, jaki vona robyť sama, inodi dlja sebe, inodi dlja muzyčnyh gurtiv (do prykladu, gurt «Meri»), i jaki vona robyť iz diťmy, jakym vykladaje. Rozmovljajučy u majsterni, — tobto u misti, — de ce Stajeťsja, hočeťsja šče biľše zagruznuty u bezčassja, aby takož Ctaty. Plavno my perejšly do žurnalistyky i šče u dovgij dorozi do miscja, de ja mala provesty svoju nič, — jeparhiї — dovgo obgovorjuvaly vidsutni žurnalistśki standarty, poľovu robotu i zagalom davaly ocinku togo, kudy my jdemo. A jšly my u temeni do sercja Čortkova, de raniše u pidvalah buly kativni NKVS (tobto do vže posnuloї jeparhiї).

Sorok p’jať miľjoniv: Čortkiv

Pizniše za poradoju animatorky, počasty za dopomogoju BUR-ivciv, jaki pokynuly ce misto za kiľka dniv do mene, ja zustrilaś šče z dvoma predstavnykamy aktyvno-neaktynoї kuľtury mista. Bezumovno, ščo vony vsi znalyś ta buly pov’jazani spiľnymy proektamy. Meni, zvisno, brakuvalo dysydensťkoї grupy u samij grupi, aby vona ruhala ostannju do postijnyh pošukiv, (i ne sobi zaminy, a navpaky — pošukiv dovedennja prava na kraščisť).

Jak my znajemo konkurencija dostotu nepryjemna, ale taky dopingova rič. Hoča avangardu u Čortkovi, osoblyvo u literaturi zavdjaky odnomu literaturnomu proekti, ne brakuje. Ščopravda cej proekt vže radše u mynulomu. Za svidčennjam očevydcja-organizatora, cej proekt — čytannja — často vidbuvalyś u po-berlinśkomu zadymlenomu zakladi, de vsi ohoči ta stijki zustričaly sonce (abo provodžaly misjać).

Spokijnyj rozmirenyj ruh, jakyj počasty nagaduje jogo vidsutnisť, — oś ščo vy zustrinete u misti Čortkiv. Ta koly ja dopysala cej tekst j zreštoju prygadala atmosferu mista, meni stalo duže prykro, ščo sered proektiv tam ja potrapyla tiľky na festyvaľ vid vlady, de temporytm buv za zrazkom zagaľno pryjnjatogo ğatunku — unifikovanogo dlja vsih mist Ukraїny. A tak by kortilo zasmakuvaty same toj zahid, jakyj robyly b za zrazkom i z harakterom Mista. Ščob jakyjś molodyj poet pid zvuky rozmirenogo mirkuvannja rozpovidav te, ščo jogo turbuje tut i zaraz, — a u vidpoviď čortkivci pleskaly, takož rozmireno, a sonce tiľky by prokydalosja.

Tjagne-taky na slovo ce misto.

#45 miľjonivSorok p’jať miľjoniv: Čortkiv 2Sorok p’jať miľjoniv: Konotop — ce kožen z nas, ce unikaľnyj kosmos, jakyj ob’jednanyj odnoju kraїnoju, odnoju metoju. Šče raniše «Budujemo Ukraїnu razom» počaly їh ob’jednuvaty u svoїh volonterśkyh taborah, ale ćogo roku my vyrišyly rozpovisty vam pro tyh, hto tvoryť svoje misto u svojemu ž misti.

Teğy: kuľtura, mista

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: