fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

Jak ukraїneć vidkryv «rentgenivśki» promeni, ale vsi pro ce zabuly

Як українець відкрив «рентгенівські» промені, але всі про це забули
Naprykinci sičnja 2018-go všanovuvaly 100-i rokovyny z dnja smerti ukraїnśkogo naukovcja, zavdjaky jakomu my majemo bezlič tehnologij dlja medycyny, geologiї, budivnyctva i naviť sylovyh struktur. Ale naspravdi jogo vidkryttja — čerez problemy z patentuvannjam ta nedostatnju «rozkručenisť» togočasnoї Ukraїny, podilenoї miž dekiľkoma imperijamy, — prysvoїv sobi inšyj učenyj. Hto ce i jak ce stalosja?
Наприкінці січня 2018-го вшановували 100-і роковини з дня смерті українського науковця, завдяки якому ми маємо безліч технологій для медицини, геології, будівництва і навіть силових структур. Але насправді його відкриття — через проблеми з патентуванням та недостатню «розкрученість» тогочасної України, поділеної між декількома імперіями, — присвоїв собі інший учений. Хто це і як це сталося?
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  Бували хоч раз у житті в рентген-кабінеті? Він носить таку назву за іменем німецького фізика Вільяма Конрада Рентгена. Зі школи нас учили, що це він відкрив невидимі промені радіоактивного характеру, здатні просвічувати людське тіло. Проте насправді за 12 років до нього знімок кісток руки — майже такий, як це роблять зараз — виконав інший науковець, і був він аж ніяк не німцем, а українцем. Мова йде про доцента Віденського університету, котрий народився на Тернопільщині. Його звали Іван Павлович Пулюй. Людина багатьох талантів із імперської провінції. Іван Пулюй поєднував в собі низку талантів, як це було властиво інтелектуалам тієї епохи. Тому крім навичок фізика, електротехніка, винахідника він ще й актвно займався громадською діяльністю — і перекладами. Але переклав вперше українською не якусь наукову працю — а Біблію. Все просто: на той час книги Старого та Нового Завітів були чи не єидною літературою, яка була масово поширена у будь-яких, навіть найменш заможних родинах. За біблією вчилися читати. А якщо зважити на утиски українських книг від колонізаторів з кількох імперій, які постійно ділили між собою терени сучасної України, — то переклад саме цієї Книги книг виглядав цілком логічним кроком для поширення української мови. Пулюй був доцентом Віденського університету, професором Вищої технічної школи в Празі і ректором першого в Європі електротехнічного факультету — при цьому одночасно був ще й доктором університету в Страсбурзі. А міг би прожити й без фізики. Український науковець народився 1845 року в доволі релігійній греко-католицькій родині. Статків не бракувало — його батько був бургомістром міста на Тернопільщині, тому Іван міг і не займатися наукою, а стати яким-небудь чиновником. Проте завершивши гімназію в Тернополі, він стає студентом теології у Відні. Навчання завершує з відзакою — і вступає ще й на фізико-математичне відділення філософського факультету. Батьки наполягали, аби він став священником, та у Івана були інші плани. Через незгоду з батьками він втратив фінансове забезпечення з боку рідних, а тому став викладачем  у гімназії. А ще — займався науково-дослідною діяльністю у Віденському університеті аж до здобуття стипендії від австрійського Міністерства освіти в Страсбурзі. Потрібно зауважити, що для підлеглих народів імперії то був радше виняток, аніж правило. Знайомтеся: пан Рентген. Під час страсбурзького періоду українець знайомиться з Рентгеном (його імям пізніше будуть названі промені, раніше невідомі науці — хоча лампи для відкриття цих променів створив саме Пулюй). Там він також вивчає особливості електричного струму в вакуумі поруч із самим Ніколою Тесла. В Докторантській роботі та наукових винаходах він вивчав тертя газів, а також отримання механічного еквівалента теплоти. Успіхи Пулюя в науці виявилися настільки вражаючими, що в 1884 році керівництво Міносвіти Авcтро-Угорщини запропонувало йому очолити кафедру фізики Німецької вищої технічної школи в Празі. Ледь не став міністром. 1916 року могла статися знакова подія — вперше в історії Австро-Угорщини Міністром освіти Австрії міг стати українець. Проте здоров’я Пулюя було вже хитке — і він відмовився від такої посади.  Хоч і осторонь громадського життя не залишився: створює товариство в Празі, яке допомагало українським емігрантам. Також Пулюй запускає фонд допомоги талановитим студентам. 15 дітей — рівно стільки він мав у шлюбі зі своєю дружиною, та лише шестеро з них дожили до смерті академіка. А його прийомний син Іван не став науковцем, натомість вступив  до куреня усусів — Українських січових стрільців. До 1920 року син Пулюя воював в Українській Галицькій армії, а за часів Другої Світової — боровся за незалежність України у складі Буковинського куреня. Батько ж бився на полях науки — до 1918 року він написав 50 наукових робіт трьома мовами. А катодна флуоресцентна лампа Пулюя в 1881 році принесла йому премію на Паризькій виставці наукових досягнень. Володар катодів. Катодні трубки і скляні прилади для фізичних експериментів український фізик створював самотужки — і перші зразки своїх ламп він презентував за 12-14 років до експериментів Рентгена. Проте останній був німцем, а перший — українцем у німецькій імперії. Було би дивно, якби українцеві в ті часи вдалося захистити свій патент. У 1880-1882 роках Пулюй робить докладний опис катодного видимого випромінювання. А згодом робить декілька променевих знімків — зламаної кістки 13-річного підлітка та руки власної дочки із металевою шпилькою під поверхнею долоні, а також скелета мертвої дитини. Для запровадження регулярних лабораторних дослідів потрібна була і лабораторія, і кошти, яких у Пулюя не було. А от Рентген все це мав — тому й промені дісталися йому. Перекладач, котрий любив свою країну. Іван Пулюй називав Україну перлиною Європи і говорив, що самостійність його рідної країни — ключ до мирного залу Європи. Серед мов, який знав Пулюй (крім української та німецької, які були потрібні йому для роботи) — грецька, староєврейська, іберійська. Спільно з письменниками Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуй-Левицьким вони утрьох перекладають українською Біблію — і видають її 1903 року. У брошурі 1915 Іван Пулюй наголошував: Поневолені народи Росії повинні стати вільними і утворити власні держави. Але найважливіше значення для досягнення цієї мети, для забезпечення тривалого миру в Європі може мати тільки самостійна Україна. Незалежність України є, за нашим переконанням, ключем до миру в Європі. Коментує історик науки, доктор фізико-математичних наук Василь Шендеровський: — 31 січня виповнюється 100 років з дня смерті великого вченого-фізика, громадського діяча і людини, про яку говорили людина, яка в кінці 19 на початку 20 століття творила науковий світ. 2 лютого – день народження вченого. В ці дні хотілося б згадати про велич Івана Пулюя, про те, що він зробив в науці, для світової культури. Нещодавно не стало його онука Петера, який любив Україну, бував в Україні на заходах по відродженню пам’яті Івана Пулюя. Він переписувався зі мною і завжди в кінці писав Петро. Його батько, Олександр, один із синів Івана Пулюя, також був відданий українській державі. У 1917-1918 роках він воював в Українській Галицькій армії, був нагороджений Левицьким чорним залізним хрестом. Пулюй хотів, щоб діти його знали українську мову. В нього було 15-теро дітей, хоча й не всі вижили. Двоє дітей Пулюя прекрасно володіли українською, а Наталка Пулюй, була ще заміжня за Василем Барвинським, великим композитором, і довгий час перебувала в засланні разом з ним. Іван Пулюй закінчив Віденський університет. Відень був тоді центром науки. Він потрапив до знаменитого на той час фізика Авґуста Кундта, до речі, в тій лабораторії працював Конрад Рентґен. Вони працювали в цій лабораторії, саме тоді Іван Пулюй вів дослідження протікання струму в газових лампах, досліджував властивості катодних променів. Він вже тоді, в 1881 році сконструював таку рурку, лампу, яка давала можливість на ній побачити невидимі промені. Кажуть, він ці лампи подарував Рентґенові. Коли Рентґен заявив про своє відкриття, Іван Пулюй запитував: Ти користувався моїми лампами?. Рентґен нічого не відповів. Тільки згодом син знайшов якогось листа від нього зі словами В мене не було часу вам дати відповідь. На той час серед фізиків панувало підсвідоме змагання, бо всі відчували і бачили якісь явища, але ніхто не зміг розуміти природи цього явища. Цитата з некрологу вченого: — Іще як доцент віденського унїіверситету, зробив він кілька трудних фізикальних дослїдів і оголосив їх результати у виданях віденської Академії Наук. Від 1882 р. звернув свою дїяльність на практичне поле електротехнїки і зладив сиґналовий прилад для телефону, елєктричну лямпу безпеч­ности та патентував свій спосіб карбонїзованя угляних пли­ток для жарових лямп, а також новий спосіб вироблюваня угляних прутиків до лукових лямп. В 1888 р. брав участь своїми науковими і електричними приладами в електричній віденській виставі та був технічним дорадником австрийського товариства оружних фабрик у Штайрі і директором уладже­ної ним фабрики жарових лями, де вироблювано його жарові лямпи для вистави. Його прилад до означуваня механїчного еквівалєнту тепла відзначено на париській всесвітній виставі 1878 р. срібним медалем, а його елєктричні прилади (Vacuum Apparate) на париській виставі електричній в р. 1881 дипльо­мом de cooperation.
05.02.2018,19:02
0
Vikipedija
Реклама 👇 Замовити

Buvaly hoč raz u žytti v rentgen-kabineti? Vin nosyť taku nazvu za imenem nimećkogo fizyka Viľjama Konrada Rentgena. Zi školy nas učyly, ščo ce vin vidkryv nevydymi promeni radioaktyvnogo harakteru, zdatni «prosvičuvaty» ljudśke tilo. Prote naspravdi za 12 rokiv do ńogo znimok kistok ruky — majže takyj, jak ce robljať zaraz — vykonav inšyj naukoveć, i buv vin až nijak ne nimcem, a ukraїncem. Mova jde pro docenta Videnśkogo universytetu, kotryj narodyvsja na Ternopiľščyni. Jogo zvaly Ivan Pavlovyč Puljuj.

Ljudyna bagaťoh talantiv iz imperśkoї provinciї

Ivan Puljuj pojednuvav v sobi nyzku talantiv, jak ce bulo vlastyvo intelektualam tijeї epohy. Tomu krim navyčok fizyka, elektrotehnika, vynahidnyka vin šče j aktvno zajmavsja gromadśkoju dijaľnistju — i perekladamy. Ale pereklav vperše ukraїnśkoju ne jakuś naukovu pracju — a Bibliju. Vse prosto: na toj čas knygy Starogo ta Novogo Zavitiv buly čy ne jeydnoju literaturoju, jaka bula masovo pošyrena u buď-jakyh, naviť najmenš zamožnyh rodynah. Za biblijeju včylysja čytaty. A jakščo zvažyty na utysky ukraїnśkyh knyg vid kolonizatoriv z kiľkoh imperij, jaki postijno dilyly miž soboju tereny sučasnoї Ukraїny, — to pereklad same cijeї «Knygy knyg» vygljadav cilkom logičnym krokom dlja pošyrennja ukraїnśkoї movy.

Puljuj buv docentom Videnśkogo universytetu, profesorom Vyščoї tehničnoї školy v Prazi i rektorom peršogo v Jevropi elektrotehničnogo fakuľtetu — pry ćomu odnočasno buv šče j doktorom universytetu v Strasburzi.

A mig by prožyty j bez fizyky

Ukraїnśkyj naukoveć narodyvsja 1845 roku v dovoli religijnij greko-katolyćkij rodyni. Statkiv ne brakuvalo — jogo baťko buv burgomistrom mista na Ternopiľščyni, tomu Ivan mig i ne zajmatysja naukoju, a staty jakym-nebuď čynovnykom. Prote zaveršyvšy gimnaziju v Ternopoli, vin staje studentom teologiї u Vidni. Navčannja zaveršuje z vidzakoju — i vstupaje šče j na fizyko-matematyčne viddilennja filosofśkogo fakuľtetu. Baťky napoljagaly, aby vin stav svjaščennykom, ta u Ivana buly inši plany. Čerez nezgodu z baťkamy vin vtratyv finansove zabezpečennja z boku ridnyh, a tomu stav vykladačem  u gimnaziї. A šče — zajmavsja naukovo-doslidnoju dijaľnistju u Videnśkomu universyteti až do zdobuttja stypendiї vid avstrijśkogo Ministerstva osvity v Strasburzi. Potribno zauvažyty, ščo dlja «pidleglyh» narodiv imperiї to buv radše vynjatok, aniž pravylo.

Znajomtesja: pan Rentgen

Pid čas «strasburźkogo periodu» ukraїneć znajomyťsja z Rentgenom (jogo im’jam pizniše buduť nazvani promeni, raniše nevidomi nauci — hoča lampy dlja vidkryttja cyh promeniv stvoryv same Puljuj). Tam vin takož vyvčaje osoblyvosti elektryčnogo strumu v vakuumi poruč iz samym Nikoloju Tesla.

V Doktorantśkij roboti ta naukovyh vynahodah vin vyvčav tertja gaziv, a takož otrymannja mehaničnogo ekvivalenta teploty. Uspihy Puljuja v nauci vyjavylysja nastiľky vražajučymy, ščo v 1884 roci kerivnyctvo Minosvity Avctro-Ugorščyny zaproponuvalo jomu očolyty kafedru fizyky Nimećkoї vyščoї tehničnoї školy v Prazi.

Leď ne stav ministrom

1916 roku mogla statysja znakova podija — vperše v istoriї Avstro-Ugorščyny Ministrom osvity Avstriї mig staty ukraїneć. Prote zdorov’ja Puljuja bulo vže hytke — i vin vidmovyvsja vid takoї posady.  Hoč i ostoroń gromadśkogo žyttja ne zalyšyvsja: stvorjuje tovarystvo v Prazi, jake dopomagalo ukraїnśkym emigrantam. Takož Puljuj zapuskaje fond dopomogy talanovytym studentam.

Jak ukraїneć vidkryv «rentgenivśki» promeni, ale vsi pro ce zabuly 1

15 ditej — rivno stiľky vin mav u šljubi zi svojeju družynoju, ta lyše šestero z nyh dožyly do smerti akademika. A jogo pryjomnyj syn Ivan ne stav naukovcem, natomisť vstupyv  do kurenja «ususiv» — Ukraїnśkyh sičovyh striľciv. Do 1920 roku syn Puljuja vojuvav v Ukraїnśkij Galyćkij armiї, a za časiv Drugoї Svitovoї — borovsja za nezaležnisť Ukraїny u skladi Bukovynśkogo kurenja.

Baťko ž byvsja na poljah nauky — do 1918 roku vin napysav 50 naukovyh robit tŕoma movamy. A katodna fluorescentna «lampa Puljuja» v 1881 roci prynesla jomu premiju na Paryźkij vystavci naukovyh dosjagneń.

Volodar katodiv

Katodni trubky i skljani prylady dlja fizyčnyh eksperymentiv ukraїnśkyj fizyk stvorjuvav samotužky — i perši zrazky svoїh «lamp» vin prezentuvav za 12-14 rokiv do eksperymentiv Rentgena. Prote ostannij buv nimcem, a peršyj — ukraїncem u nimećkij imperiї. Bulo by dyvno, jakby ukraїncevi v ti časy vdalosja zahystyty svij patent.

U 1880-1882 rokah Puljuj robyť dokladnyj opys katodnogo vydymogo vyprominjuvannja. A zgodom robyť dekiľka promenevyh znimkiv — zlamanoї kistky 13-ričnogo pidlitka ta ruky vlasnoї dočky iz metalevoju špyľkoju pid poverhneju doloni, a takož skeleta mertvoї dytyny. Dlja zaprovadžennja reguljarnyh laboratornyh doslidiv potribna bula i laboratorija, i košty, jakyh u Puljuja ne bulo. A ot Rentgen vse ce mav — tomu j promeni «distalysja» jomu.

Perekladač, kotryj ljubyv svoju kraїnu

Ivan Puljuj nazyvav Ukraїnu «perlynoju Jevropy» i govoryv, ščo samostijnisť jogo ridnoї kraїny — «ključ do myrnogo zalu Jevropy». Sered mov, jakyj znav Puljuj (krim ukraїnśkoї ta nimećkoї, jaki buly potribni jomu dlja roboty) — grećka, starojevrejśka, iberijśka. Spiľno z pyśmennykamy Pantelejmonom Kulišem ta Ivanom Nečuj-Levyćkym vony utŕoh perekladajuť ukraїnśkoju Bibliju — i vydajuť її 1903 roku.

U brošuri 1915 Ivan Puljuj nagološuvav: «Ponevoleni narody Rosiї povynni staty viľnymy i utvoryty vlasni deržavy. Ale najvažlyviše značennja dlja dosjagnennja cijeї mety, dlja zabezpečennja tryvalogo myru v Jevropi može maty tiľky samostijna Ukraїna. Nezaležnisť Ukraїny je, za našym perekonannjam, ključem do myru v Jevropi».

Komentuje istoryk nauky, doktor fizyko-matematyčnyh nauk Vasyľ Šenderovśkyj:

— 31 sičnja vypovnjujeťsja 100 rokiv z dnja smerti velykogo včenogo-fizyka, gromadśkogo dijača i ljudyny, pro jaku govoryly «ljudyna, jaka v kinci 19 na počatku 20 stolittja tvoryla naukovyj svit». 2 ljutogo – deń narodžennja včenogo. V ci dni hotilosja b zgadaty pro velyč Ivana Puljuja, pro te, ščo vin zrobyv v nauci, dlja svitovoї kuľtury. Neščodavno ne stalo jogo onuka Petera, jakyj ljubyv Ukraїnu, buvav v Ukraїni na zahodah po vidrodžennju pam’jati Ivana Puljuja. Vin perepysuvavsja zi mnoju i zavždy v kinci pysav «Petro». Jogo baťko, Oleksandr, odyn iz syniv Ivana Puljuja, takož buv viddanyj ukraїnśkij deržavi. U 1917-1918 rokah vin vojuvav v Ukraїnśkij Galyćkij armiї, buv nagorodženyj Levyćkym čornym zaliznym hrestom. Puljuj hotiv, ščob dity jogo znaly ukraїnśku movu. V ńogo bulo 15-tero ditej, hoča j ne vsi vyžyly. Dvoje ditej Puljuja prekrasno volodily ukraїnśkoju, a Natalka Puljuj, bula šče zamižnja za Vasylem Barvynśkym, velykym kompozytorom, i dovgyj čas perebuvala v zaslanni razom z nym.

Ivan Puljuj zakinčyv Videnśkyj universytet. Videń buv todi centrom nauky. Vin potrapyv do znamenytogo na toj čas fizyka Avğusta Kundta, do reči, v tij laboratoriї pracjuvav Konrad Rentğen. Vony pracjuvaly v cij laboratoriї, same todi Ivan Puljuj viv doslidžennja protikannja strumu v gazovyh lampah, doslidžuvav vlastyvosti katodnyh promeniv. Vin vže todi, v 1881 roci skonstrujuvav taku rurku, lampu, jaka davala možlyvisť na nij pobačyty nevydymi promeni. Kažuť, vin ci lampy podaruvav Rentğenovi. Koly Rentğen zajavyv pro svoje vidkryttja, Ivan Puljuj zapytuvav: «Ty korystuvavsja moїmy lampamy?». Rentğen ničogo ne vidpoviv. Tiľky zgodom syn znajšov jakogoś lysta vid ńogo zi slovamy «V mene ne bulo času vam daty vidpoviď». Na toj čas sered fizykiv panuvalo pidsvidome zmagannja, bo vsi vidčuvaly i bačyly jakiś javyšča, ale nihto ne zmig rozumity pryrody ćogo javyšča.

Cytata z nekrologu včenogo:

«— Išče jak docent videnśkogo unїiversytetu, zrobyv vin kiľka trudnyh fizykaľnyh doslїdiv i ogolosyv їh rezuľtaty u vydanjah videnśkoї Akademiї Nauk. Vid 1882 r. zvernuv svoju dїjaľnisť na praktyčne pole elektrotehnїky i zladyv syğnalovyj prylad dlja telefonu, eljektryčnu ljampu bezpeč­nosty ta patentuvav svij sposib karbonїzovanja ugljanyh ply­tok dlja žarovyh ljamp, a takož novyj sposib vyrobljuvanja ugljanyh prutykiv do lukovyh ljamp. V 1888 r. brav učasť svoїmy naukovymy i elektryčnymy pryladamy v elektryčnij videnśkij vystavi ta buv tehničnym doradnykom avstryjśkogo tovarystva oružnyh fabryk u Štajri i dyrektorom uladže­noї nym fabryky žarovyh ljamy, de vyrobljuvano jogo žarovi ljampy dlja vystavy. Jogo prylad do označuvanja mehanїčnogo ekvivaljentu tepla vidznačeno na paryśkij vsesvitnij vystavi 1878 r. sribnym medalem, a jogo eljektryčni prylady (Vacuum Apparate) na paryśkij vystavi elektryčnij v r. 1881 dypľo­mom de cooperation».

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: