Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

Odyn deń iz nezvyčnoju pekarneju Good Bread From Good People

Один день із незвичною пекарнею Good Bread From Good People

My pobuvaly u sociaľnij pekarni Good Bread From Good People. Tut pracjujuť ljudy z intelektuaľnoju invalidnistju. Vy maly by čuty pro nyh, adže pro cej zaklad svoї sjužety znjaly majže vsi telekanaly Ukraїny. My tut, aby pogovoryty z zasnovnykom pekarni Vladyslavom Malaščenkom pro osoblyvosti sociaľnogo pidpryjemstva ta pokazaty odyn deń z žyttja pekarni — take netelevizijne, dobre, spravžnje žyttja osoblyvyh pekariv, povne svoїh problem, dialogiv, atmosfery i prostyh radoščiv
Ми побували у соціальній пекарні Good Bread From Good People. Тут працюють люди з інтелектуальною інвалідністю. Ви мали би чути про них, адже про цей заклад свої сюжети зняли майже всі телеканали України. Ми тут, аби поговорити з засновником пекарні Владиславом Малащенком про особливості соціального підприємства та показати один день з життя пекарні — таке нетелевізійне, добре, справжнє життя особливих пекарів, повне своїх проблем, діалогів, атмосфери і простих радощів
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  Головний пекар Оксана розпочинає працювати зрання — о восьмій ранку вона вже хазяйнує на кухні. О 9-й команда пекарні збирається у повному складі і працює до 15-ї. Під час обіднього чаювання вона зморено сідає. Питаю: – І це ви кожного дня їм так пояснюєте?. – Я вже звикла: справа хтось банановий кекс робить, зліва - імбирний, і я їм по черзі кажу, що треба робити. На кухні нас –  4-5 осіб. І багато з них, як то кажуть, ні бум-бум, хоча деякі з них мають кулінарну освіту. Диплом є, підтвердження, що закінчив... Хто ж у нас таку освіту дає? – Відчуваєте мотивацію продовжувати вашу справу?. – Ще не згоріла, але втомлююся, це правда. Розумієте, вони ж специфічні у роботі,  через годину-півтори потрібен відпочинок. Але ж клієнтів багацько, процес має йти. Тому я приходжу о 8:00 з сином, він теж тут працює. О 9-й підходить Женька і підхоплює наш ритм. Ці двоє працюють тут з дня заснування пекарні. Пізніше підходять хлопці, які недавно прийшли до нас — та ті, у кого ще не дуже виходить. Вхідні двері до пекарні відчиняє Вітя. — Привіт! Це наш курєр, — пояснює мені Оксана. — А яке замовлення ти везеш сьогодні на п’яту годину? Банановий? То почекай, Вітька, банан твій в печі. Сідай поки пити чайок, базікай з хлопцями, а хвилин через 40 спечеться твій банановий кекс. Після чаювання в компанії команди Хорошого хліба я сідаю ближче до Оксани, аби послухати її:. –  Вони — як діти, як частинка самого себе, адже я так звикла до них. Я їх взагалі не вважаю колегами, вони мені як близькі люди. Іноді наші хлопці приходять до мене пошептатися, аби поділитися своєю таємницею, коли у нас чаювання. Ми завжди цікавимося, як пройшли вихідні, що їх хвилює і що цікавить, іноді й поради просять. Я відчуваю, що ми беремо участь в їхньому розвитку, тому що я кожен день бачу, як вони самостверджуються і відчувають себе потрібними іншим людям. — Коли Влад їх рекламує в Facebook, розповідаючи нашим клієнтам, що це — Вітя, а це — Сергій, то хлопці потім гортають телефони тремтячими від хвилювання ручками і хваляться між собою: Клас, а про мене тут написали. Ця ініціатива важлива для них, бо, окрім трудотерапії, вони тут спілкуються. У мого сина, як і у інших хлопців, серед людей з інтелектом немає друзів. Точніше, контакт з іншими людьми встановлюється, адже візуально по ньому не скажеш про стан здоровя. І до певного моменту люди сприймають його. Колись він подружився з хлопцями, влітку грали разом у дворі в футбол. Все було добре до того моменту, поки вони не почали розмовляти. Це був перший негативний досвід в житті мого сина. Тоді вони сказали йому: Ти класний хлопець, але ми не хочемо з тобою спілкуватися. Він прийшов додому, очі як пять копійок: Мамо, як вони могли?! Звичайно, мені хотілося би, щоб вони спілкувалися більше і з людьми з нормою, але суспільство поки їх, на жаль, не завжди сприймає такими, які вони є. Сімя — це, звісно, добре, але батьки ж не вічні. Тому особливі люди, найчастіше, залишаються самотніми. Я вважаю, що такі соціальні підприємства — гарний початок для особливих людей, адже тут вони стають потрібними один одному. У нас Віталька є, у якого аутистичні порушення. І у нього, як і у інших хлопців, є свої фішки. Наприклад, він раніше боявся викинути щось в смітник. І розбити яйце йому теж було страшно, він аж кривився. Зараз у нього вже краще виходить, тільки от поки що він боїться, коли зливається вода в раковині. Але в принципі наші хлопці — молодці. Вони вчаться, хоч це і тривалий процес – потрібен рік-два. І так повинно бути в будь-якому підприємстві, куди особливі хлопці захочуть піти працювати: має бути супроводжуюча людина. Оксана показує кухню: — Це я придумала все підписувати, щоб хлопці розуміли, як все має бути складено, бо їм іноді складно орієнтуватися. До кімнати заходить Влад Малащенко, він – 21-річний засновник та керівник Good Bread From Good People. Мені кортить дізнатися, як організована робота у пекарні, які були труднощі і що він зробив для того, аби сюжет про його бізнес зняли майже всі телеканали України. – Ідея з’явилася, коли я вчився на лікувального педагога. Я багато працював з дітьми, але більше хотілося з дорослими. Саме працюючи з особливими людьми, я зрозумів, що їм потрібна допомога. Згодом я пішов вчитися до Startup Ukraine з метою відкрити свій ресторан, де я би працевлаштував особливих людей. Але ідея з рестораном виявилася надто дорогою, тому я знайшов кошти на пекарню. – Минуло 4 місяці з дня відкриття — і сьогодні я дивлюся на Good Bread радше як на бізнес, аніж як на соціальне підприємство. Сьогодні процеси закупівлі, виготовлення, продажу і доставки продукції систематизовані, тому я вже не втручаюся в роботу, як раніше. По суті, ми працюємо, як звичайна пекарня, якщо не зважати на її соціальну складову. У вересні 2017-го ми відкрилися і тоді займалися організаційними моментами: шукали робітників і купували обладнання. Тоді пекарем на кухні був я сам: тестував усі рецепти, і вигадував, як робити рецепти кращими. Вже у жовтні ми отримали перший результат: 1000% з продажу. Іноді бували дні, коли потрібно було зробити 40 або 50 кексів. Тоді ми приходили в пекарню о 4-ій ранку, аби встигнути приготувати всі замовлення. От сьогодні ми відправили  замовлення на 10 кексів, та це замало. Кожен день нам потрібно продавати мінімум 20 кексів, щоб окуповуватися. Собівартість життя тут — близько 3 тис гривень на день, тому нам потрібно їх заробляти. Зараз думаємо над оформленням замовлень B2B (бізнес для бізнесу — ред.), бо такі замовлення великі і систематичні. Для цього створили відділ продажів. – Склад людей змінювався декілька разів, і ось через 4 місяці можна сказати, що наша команда нарешті сформувалася. Перших хлопців ми знайшли завдяки реабілітаційному центру Джерело, а деяких ми знайшли просто завдяки дзвінкам їх батьків, які просять, щоби їхніх дітей працевлаштували. Можна сказати, що це – трудотерапія, бо хлопці прекрасно проводять тут час. З усієї команди тільки двоє мало досвід роботи або корочку з коледжу: обидва пропрацювали в суші-барі тиждень. Тому новачки вчилися пекти просто тут. Наприклад, близнюки Рома і Руслан прийшли до нас працювати, не вміючи випікати кекси. Ми не розбирали з ними рецептуру кожного кексу і не вивчали теорію пекарства. Відразу пішли на кухню і там почали працювати. Оксана ними керувала: неси борошно, насип, змішуй. –  Дуже багато людей на нас рівняється і надихається Хорошим Хлібом, створюючи свої подібні бізнеси. Вони часто телефонують та консультуються. А коли я виступаю як спікер, я питаю, хто знає про мою пекарню — і половина зали підіймає руки. І так відбувається у всіх куточках країни. Ми також стали HR-брендом, отримали премію Studway. Крім цього, я вважаю, що наша пекарня — це перше подібне соціальне підприємство в Україні саме в тому напрямку, в якому ми працюємо. – Що ти зробив для такої уваги медіа?. — Чесно кажучи, я нічого не робив для того, аби журналісти дізналися про нас. Більш того: я навіть не знаю, як вони знайшли нас. Напевно, вся справа в рекламі, яку ми запустили на Facebook — звідти перші журналісти і прийшли. За 4 місяці нас відвідали майже всі телеканали України. І коли я їх питаю, де ви взяли мій телефон, журналісти відповідають: Колеги дали. – Що в асортименті?. – У нас є три основні позиції: гарбузове і бананове варення, шоколадні та ванільні мафіни і 8 видів кексів (банановий, грушевий, апельсиново-гарбузовий, лимонний, гарбузово-морквяний, фініковий, морквяний, гарбузово-морквяно-шоколадний). – Як, на твою думку, варто називати особливих людей і як з ними спілкуватися?. Спілкуючись з особливими людьми, потрібно хотіти стати другом і хотіти допомогти. Не варто навязуватися, проявляти антипатію або симпатію. Найкраще перебувати в емпатійному спілкуванні. Взагалі, правильно вважається їх називати людьми з інтелектуальною інвалідністю. Але особисто для мене, називати їх особливими — це краще, ніж називати інвалідом або акцентуватися на інвалідності. Я сприймаю їх саме як особливих. На мене всі зляться за те, що я так їх називаю. – Коли ми відкрилися, я почав сумніватися: а чи треба це робити далі? Тут відбувався такий жах: всі звільнилися, і я залишився один. Хтось хотів більше грошей, комусь не подобалося витирати підлогу. У той момент у навіть думав закритися, бо мені здавалося, що пекарня потрібна тільки мені. Весь грудень я прокидався з думкою, що потрібно вже продавати цю пекарню або закривати, тому що я відчував себе дуже втомленим від неї. Тут вигоряють дуже швидко: місяць і все. Тебе немає. Потім я взяв себе в руки — і наша історія продовжилася. – А що далі?. По Україні вже є франчайзі в декількох містах. Вже з’явилися зацікавлені люди навіть за кордоном – от в Ізраїлі, наприклад, люди вже хочуть продовжувати справу Good Bread From Good People. Ми також готуємося до відкриття наступних проектів. Незабаром відкриємо кавярню, куди перевеземо пекарню. Згодом, можливо, буде і ресторан — зараз займаємося пошуком грошей. Замовити хліб у Хороших Людей можна за посиланням
Реклама 👇 Замовити

Golovnyj pekar Oksana rozpočynaje pracjuvaty zrannja — o vośmij ranku vona vže hazjajnuje na kuhni. O 9-j komanda pekarni zbyrajeťsja u povnomu skladi i pracjuje do 15-ї. Pid čas obidńogo čajuvannja vona zmoreno sidaje. Pytaju:

– I ce vy kožnogo dnja їm tak pojasnjujete?

– Ja vže zvykla: sprava htoś bananovyj keks robyť, zliva – imbyrnyj, i ja їm po čerzi kažu, ščo treba robyty. Na kuhni nas –  4-5 osib. I bagato z nyh, jak to kažuť, «ni bum-bum», hoča dejaki z nyh majuť kulinarnu osvitu. Dyplom je, pidtverdžennja, ščo zakinčyv… Hto ž u nas taku osvitu daje?

– Vidčuvajete motyvaciju prodovžuvaty vašu spravu?

– Šče ne «zgorila», ale vtomljujusja, ce pravda. Rozumijete, vony ž specyfični u roboti,  čerez godynu-pivtory potriben vidpočynok. Ale ž klijentiv bagaćko, proces maje jty. Tomu ja pryhodžu o 8:00 z synom, vin tež tut pracjuje.

O 9-j pidhodyť Žeńka i pidhopljuje naš rytm. Ci dvoje pracjujuť tut z dnja zasnuvannja pekarni. Pizniše pidhodjať hlopci, jaki nedavno pryjšly do nas — ta ti, u kogo šče ne duže vyhodyť.

Odyn deń iz nezvyčnoju pekarneju Good Bread From Good People 1

Vhidni dveri do pekarni vidčynjaje Vitja.

— Pryvit! Ce naš kur’jer, — pojasnjuje meni Oksana. — A jake zamovlennja ty vezeš śogodni na p’jatu godynu? Bananovyj? To počekaj, Viťka, banan tvij v peči. Sidaj poky pyty čajok, bazikaj z hlopcjamy, a hvylyn čerez 40 spečeťsja tvij bananovyj keks.

— A ja včora «Orla i Rešku» dyvyvsja! — Klaaas! A pro jaku kraїnu? — Rio-de-Žanejro! Ce v Brazyliї – kaže Vitja z počuttjam gordosti. — Vaaau, moja ty lastivka. Spodobalosja tobi? — Aga. Ja tam bačyv krasyvi gory, okean krasyvyj, basejn krasyvyj i hostel garnyj...

Pislja čajuvannja v kompaniї komandy Horošogo hliba ja sidaju blyžče do Oksany, aby posluhaty її:

–  Vony — jak dity, jak častynka samogo sebe, adže ja tak zvykla do nyh. Ja їh vzagali ne vvažaju kolegamy, vony meni jak blyźki ljudy. Inodi naši hlopci pryhodjať do mene pošeptatysja, aby podilytysja svojeju tajemnyceju, koly u nas čajuvannja. My zavždy cikavymosja, jak projšly vyhidni, ščo їh hvyljuje i ščo cikavyť, inodi j porady prosjať. Ja vidčuvaju, ščo my beremo učasť v їhńomu rozvytku, tomu ščo ja kožen deń baču, jak vony samostverdžujuťsja i vidčuvajuť sebe potribnymy inšym ljudjam.

A vy ujavljajete, jake u nyh bulo okrylene počuttja, koly my z Sergijem i z Kyrylom robyly blagodijni mafiny i keksy dlja onkohvoryh i v budynok prestarilyh? Vony buly nastiľky perepovneni emocijamy, bo zmogly prynesty v cej svit dobro. U mogo syna dvi doby čas vid času z’javljalysja na očah skupi čoloviči sľozy.

01/ 05
Vypikannja hliba

— Koly Vlad їh reklamuje v Facebook, rozpovidajučy našym klijentam, ščo ce — Vitja, a ce — Sergij, to hlopci potim gortajuť telefony tremtjačymy vid hvyljuvannja ručkamy i hvaljaťsja miž soboju: «Klas, a pro mene tut napysaly».

Cja iniciatyva važlyva dlja nyh, bo, okrim trudoterapiї, vony tut spilkujuťsja. U mogo syna, jak i u inšyh hlopciv, sered ljudej z intelektom nemaje druziv. Točniše, kontakt z inšymy ljuďmy vstanovljujeťsja, adže vizuaľno po ńomu ne skažeš pro stan zdorov’ja. I do pevnogo momentu ljudy spryjmajuť jogo. Kolyś vin podružyvsja z hlopcjamy, vlitku graly razom u dvori v futbol. Vse bulo dobre do togo momentu, poky vony ne počaly rozmovljaty. Ce buv peršyj negatyvnyj dosvid v žytti mogo syna. Todi vony skazaly jomu: «Ty klasnyj hlopeć, ale my ne hočemo z toboju spilkuvatysja». Vin pryjšov dodomu, oči jak p’jať kopijok: «Mamo, jak vony mogly?!»

I koly vony tut zbyrajuťsja, tut rozkryvajeťsja kožen z nyh i vidkryvajeťsja їhnij maleńkyj svit: čajuvannja, družni počuttja, spivperežyvannja.

Zvyčajno, meni hotilosja by, ščob vony spilkuvalysja biľše i z ljuďmy z normoju, ale suspiľstvo poky їh, na žaľ, ne zavždy spryjmaje takymy, jaki vony je. Sim’ja — ce, zvisno, dobre, ale baťky ž ne vični. Tomu osoblyvi ljudy, najčastiše, zalyšajuťsja samotnimy. Ja vvažaju, ščo taki sociaľni pidpryjemstva — garnyj počatok dlja osoblyvyh ljudej, adže tut vony stajuť potribnymy odyn odnomu.

good-bread-from-good-people

U nas Vitaľka je, u jakogo autystyčni porušennja. I u ńogo, jak i u inšyh hlopciv, je svoї «fišky». Napryklad, vin raniše bojavsja vykynuty ščoś v smitnyk. I rozbyty jajce jomu tež bulo strašno, vin až kryvyvsja. Zaraz u ńogo vže krašče vyhodyť, tiľky ot poky ščo vin boїťsja, koly zlyvajeťsja voda v rakovyni.

Ale v pryncypi naši hlopci — molodci. Vony včaťsja, hoč ce i tryvalyj proces – potriben rik-dva. I tak povynno buty v buď-jakomu pidpryjemstvi, kudy osoblyvi hlopci zahočuť pity pracjuvaty: maje buty suprovodžujuča ljudyna.

Oksana pokazuje kuhnju:

— Ce ja prydumala vse pidpysuvaty, ščob hlopci rozumily, jak vse maje buty skladeno, bo їm inodi skladno orijentuvatysja.

01/ 03
Na kuhni

Do kimnaty zahodyť Vlad Malaščenko, vin – 21-ričnyj zasnovnyk ta kerivnyk Good Bread From Good People. Meni kortyť diznatysja, jak organizovana robota u pekarni, jaki buly trudnošči i ščo vin zrobyv dlja togo, aby sjužet pro jogo biznes znjaly majže vsi telekanaly Ukraїny.

Čym zajmavsja do pekarni

– Ideja z’javylasja, koly ja včyvsja na likuvaľnogo pedagoga. Ja bagato pracjuvav z diťmy, ale biľše hotilosja z doroslymy. Same pracjujučy z osoblyvymy ljuďmy, ja zrozumiv, ščo їm potribna dopomoga. Zgodom ja pišov včytysja do Startup Ukraine z metoju vidkryty svij restoran, de ja by pracevlaštuvav osoblyvyh ljudej. Ale ideja z restoranom vyjavylasja nadto dorogoju, tomu ja znajšov košty na pekarnju.

Jak pracjuje mehanizm zseredyny

– Mynulo 4 misjaci z dnja vidkryttja — i śogodni ja dyvljusja na Good Bread radše jak na biznes, aniž jak na sociaľne pidpryjemstvo. Sogodni procesy zakupivli, vygotovlennja, prodažu i dostavky produkciї systematyzovani, tomu ja vže ne vtručajusja v robotu, jak raniše. Po suti, my pracjujemo, jak zvyčajna pekarnja, jakščo ne zvažaty na її sociaľnu skladovu.

U veresni 2017-go my vidkrylysja i todi zajmalysja organizacijnymy momentamy: šukaly robitnykiv i kupuvaly obladnannja. Todi pekarem na kuhni buv ja sam: testuvav usi recepty, i vygaduvav, jak robyty recepty kraščymy. Vže u žovtni my otrymaly peršyj rezuľtat: 1000% z prodažu.

Inodi buvaly dni, koly potribno bulo zrobyty 40 abo 50 keksiv. Todi my pryhodyly v pekarnju o 4-ij ranku, aby vstygnuty prygotuvaty vsi zamovlennja. Ot śogodni my vidpravyly  zamovlennja na 10 keksiv, ta ce zamalo. Kožen deń nam potribno prodavaty minimum 20 keksiv, ščob okupovuvatysja. Sobivartisť žyttja tut — blyźko 3 tys gryveń na deń, tomu nam potribno їh zarobljaty. Zaraz dumajemo nad oformlennjam zamovleń B2B (biznes dlja biznesu — red.), bo taki zamovlennja velyki i systematyčni. Dlja ćogo stvoryly viddil prodaživ.

Odyn deń iz nezvyčnoju pekarneju Good Bread From Good People 3
Vlad Malaščenko

Pro pošuk pracivnykiv

– Sklad ljudej zminjuvavsja dekiľka raziv, i oś čerez 4 misjaci možna skazaty, ščo naša komanda narešti sformuvalasja. Peršyh hlopciv my znajšly zavdjaky reabilitacijnomu centru «Džerelo», a dejakyh my znajšly prosto zavdjaky dzvinkam їh baťkiv, jaki prosjať, ščoby їhnih ditej pracevlaštuvaly.

Možna skazaty, ščo ce – trudoterapija, bo hlopci prekrasno provodjať tut čas. Z usijeї komandy tiľky dvoje malo dosvid roboty abo «koročku» z koledžu: obydva propracjuvaly v suši-bari tyždeń. Tomu novačky včylysja pekty prosto tut. Napryklad, blyznjuky Roma i Ruslan pryjšly do nas pracjuvaty, ne vmijučy vypikaty keksy. My ne rozbyraly z nymy recepturu kožnogo keksu i ne vyvčaly teoriju pekarstva. Vidrazu pišly na kuhnju i tam počaly pracjuvaty. Oksana nymy keruvala: nesy borošno, nasyp, zmišuj.

Pro perši rezuľtaty

–  Duže bagato ljudej na nas rivnjajeťsja i nadyhajeťsja Horošym Hlibom, stvorjujučy svoї podibni biznesy. Vony často telefonujuť ta konsuľtujuťsja.

Ja vidčuvaju, ščo my staly vpiznavanym brendom i naviť možna skazaty, ščo my – dyzajnery v sferi sociaľnogo pidpryjemnyctva.

A koly ja vystupaju jak spiker, ja pytaju, hto znaje pro moju pekarnju — i polovyna zaly pidijmaje ruky. I tak vidbuvajeťsja u vsih kutočkah kraїny. My takož staly HR-brendom, otrymaly premiju Studway. Krim ćogo, ja vvažaju, ščo naša pekarnja — ce perše podibne sociaľne pidpryjemstvo v Ukraїni same v tomu naprjamku, v jakomu my pracjujemo.

– Ščo ty zrobyv dlja takoї uvagy media?

— Česno kažučy, ja ničogo ne robyv dlja togo, aby žurnalisty diznalysja pro nas. Biľš togo: ja naviť ne znaju, jak vony znajšly nas. Napevno, vsja sprava v reklami, jaku my zapustyly na Facebook — zvidty perši žurnalisty i pryjšly. Za 4 misjaci nas vidvidaly majže vsi telekanaly Ukraїny. I koly ja їh pytaju, de vy vzjaly mij telefon, žurnalisty vidpovidajuť: «Kolegy daly».

– Ščo v asortymenti?

– U nas je try osnovni pozyciї: garbuzove i bananove varennja, šokoladni ta vaniľni mafiny i 8 vydiv keksiv (bananovyj, gruševyj, apeľsynovo-garbuzovyj, lymonnyj, garbuzovo-morkvjanyj, finikovyj, morkvjanyj, garbuzovo-morkvjano-šokoladnyj).

01/ 03
Morkvjanyj keks

– Jak, na tvoju dumku, varto nazyvaty «osoblyvyh ljudej» i jak z nymy spilkuvatysja?

Spilkujučyś z osoblyvymy ljuďmy, potribno hotity staty drugom i hotity dopomogty. Ne varto nav’jazuvatysja, projavljaty antypatiju abo sympatiju. Najkrašče perebuvaty v empatijnomu spilkuvanni.

Vzagali, pravyľno vvažajeťsja їh nazyvaty «ljuďmy z intelektuaľnoju invalidnistju». Ale osobysto dlja mene, nazyvaty їh «osoblyvymy» — ce krašče, niž nazyvaty «invalidom» abo akcentuvatysja na «invalidnosti». Ja spryjmaju їh same jak osoblyvyh. Na mene vsi zljaťsja za te, ščo ja tak їh nazyvaju.

Ja vvažaju cyh ljudej biľše včyteljamy, niž jakymoś nyžčym sociaľnym prošarkom. Vony povynni stojaty jak minimum na odnomu rivni z inšymy ljuďmy, a to i vyšče, niž ljudy z normoju. Jak na mene, ljudy z osoblyvostjamy nabagato pryjemniši v spilkuvanni.

Pro trudnošči

– Koly my vidkrylysja, ja počav sumnivatysja: a čy treba ce robyty dali? Tut vidbuvavsja takyj žah: vsi zviľnylysja, i ja zalyšyvsja odyn. Htoś hotiv biľše grošej, komuś ne podobalosja vytyraty pidlogu. U toj moment u naviť dumav zakrytysja, bo meni zdavalosja, ščo pekarnja potribna tiľky meni. Veś grudeń ja prokydavsja z dumkoju, ščo potribno vže prodavaty cju pekarnju abo zakryvaty, tomu ščo ja vidčuvav sebe duže vtomlenym vid neї. Tut vygorjajuť duže švydko: misjać i vse. Tebe nemaje. Potim ja vzjav sebe v ruky — i naša istorija prodovžylasja.

– A ščo dali?

Po Ukraїni vže je frančajzi v dekiľkoh mistah. Vže z’javylysja zacikavleni ljudy naviť za kordonom – ot v Izraїli, napryklad, ljudy vže hočuť prodovžuvaty spravu Good Bread From Good People. My takož gotujemosja do vidkryttja nastupnyh proektiv. Nezabarom vidkryjemo kav’jarnju, kudy perevezemo pekarnju. Zgodom, možlyvo, bude i restoran — zaraz zajmajemosja pošukom grošej.

Zamovyty hlib u Horošyh Ljudej možna za posylannjam

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: