fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

Migranty, bezhatčenky, susidy — ščo varto znaty pro arhitekturu nadzvyčajnogo stanu

Мігранти, безхатченки, сусіди — що варто знати про архітектуру надзвичайного стану

Voseny 2018-go roku vidbuvsja X festyvaľ arhitektury ta urbanistyky «Susidy». Golovnoju lokacijeju u Kyjevi staly neprolazni hašči zakynutoї vulyci mista. Tam provodyly osvitni lekciї, grafiti- ta rep-batly, transljuvaly fiľmy — i vse ce dovkola gostro-sociaľnyh tem.  Hto taki susidy, jak vynykaje arhitektura nadzvyčajnogo stanu ta  čomu važlyvo vmity robyty ščoś rukamy?
Восени 2018-го року відбувся X фестиваль архітектури та урбаністики «Сусіди». Головною локацією у Києві стали непролазні хащі закинутої вулиці міста. Там проводили освітні лекції, графіті- та реп-батли, транслювали фільми — і все це довкола гостро-соціальних тем.  Хто такі сусіди, як виникає архітектура надзвичайного стану та  чому важливо вміти робити щось руками?
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  Фестивалю Варшава в будові вже 10 років. Ідея створення належить Музею сучасного мистецтва (Варшава) та Музею Варшави. Задумували його як проект, який би поєднував ідеї, аналіз, розмови архітектурні, урбаністичні, сучасного мистецтва, сучасної культури Варшави і її сьогодення. За 10 років фестиваль переосмислив дуже багато тем: від квартирного заселення — як ми взагалі уявляємо собі житлову забудову — до тем, повязаних з Палацом культури і науки та його сприйняттям містянами. Фестивалем весь цей час займалася команда Центру сучасного мистецтва. Але на 10 ювілейний рік координувати проект запросили київський Центр візуальної культури. За словами менеджерки проектів і кураторки Київської програми Наталки Нешевець, українська культурна інституція запропонувала зустрічну пропозицію: поговорити про спільні процеси, які відбуваються зараз у Варшаві, Києві, Європі. Спробувати представити ці теми через роботи художників сучасного мистецтва. А також через практичні заняття. В результаті фестиваль розділили на 2 етапи під загальною назвою Сусіди. Одна його частина пройшла в Києві, інша — у Польщі. Чому Сусіди — але не географічно. За словами Наталі, у широкому концептуальному сенсі сусідство позначає, приміром, те, що за останні роки у Варшаві все частіше чутно українську мову. Зараз у Польщі працює більше 2 млн українців. У цьому плані, як каже Наталка Нешевець, цікаво зрозуміти, як реагує Польща на наплив мігрантів — а також чому цей момент використовують як маніпуляцію: мовляв, у Польщі 2 млн українців, відтак поляки не могли приймати біженців з Сирії, про що заявив премєр-міністр Польщі на початку 2018 року. Сусіди — це також назва  книги польсько-американського антрополога Яна Томаша Гросса та дискусії довкола неї. У своїй роботі він проаналізував взаємовідносини між поляками і євреями під час Другої Світової війни і те, яку роль зіграли поляки в геноциді. — Книга була заборонена. Саме ці настрої нового антисемітизму, нового неприйняття ролі поляків, схильність закривати очі на незручні теми для обговорення, і викликали наш інтерес, — розповідає Наталія. — Це — лише одна маленька намистина з цілого намиста, яка спонукала говорити про сусідство. Сюди додається також політичне позиціонування. Українці їдуть працювати в Польщу, а поляки до Великобританії, скандинавських країн. Там вони стикаються із тими ж проблемами, що і українці, вважає кураторка проекту: Читатйте також: 30+ англомовних подкастів щодо урбаністики, які варто слухати. — Є навіть деякий зріст неприйняття або ненависті до українців у Польщі. В той же час, українці працюють у сфері обслуговування: прибиральниці, покоївки, доглядальниці. Ж вони й на будівництві — на таких позиціях, на які, можливо, польські громадяни не погодилися б. Виходить своєрідна гра сенсів. Фестиваль 10 років називається Варшава в будові, а іронічно запитуючи, хто ж її будує, ми відповідаємо, що будують її українці. Ми як Центр візуальної культури працюємо з образами і тим, як вони втілюються в культурі та репрезентуються в ній. Про київську частину проекту. Перший етап проекту відбувся в Києві на закинутій вулиці Петрівській біля гаражного кооперативу. Тут вели дискусії про критичну архітектуру, яка не завжди оцінюється як елітна, але в якій живуть мільйони людей — вимушено або за особистим бажанням. Обговорювали, які це можуть бути форми, матеріали та загалом роль споруд архітектури надзвичайного стану. Одне з концептуальних питань, яке ставлять ідейники в цьому контексті: чому архітектуру ми представляємо, як щось камяне, велике з прямими кутами, а не, приміром, халабуди з ковдр, де знайшли собі прихисток люди-кочовики. Що таке архітектура надзвичайного стану. В деякому сенсі це — архітектура ромів. Вони є кочовим народом і часто будують домівки з саморобних матеріалів. На вулиці Петрівській є низка споруд, які звели безхатченки: — Ми хочемо говорити про те, що таке явище існує і воно цікаве. Варто дивитися на це скоріше допитливим поглядом, ніж поглядом ненависті. А для нас так і поготів, — каже Наталка Нешевець. — Тобі не обовязково купувати за мільйони квартири з камерами спостереження. Якщо ти замість квартири обрав життя в парку чи лісі, то чому до тебе мають ставитися погано, поводитися як зі сміттям, яке потрібно прибрати? Надзвичайний стан — це ситуація, коли в людини немає інших способів, пояснюють організатори. Безпритульні, приміром, будують собі помешкання з того, що знаходять, і живуть там, де можуть знайти собі прихисток. Чого ми можемо повчитися у безхатченків та переселенців. До архітектури надзвичайного стану відносять і модульне житло ВПО (вимушено переміщені особи), яке виникло після подій 2014 року. Тоді людей, які покинули свої домівки, селили спочатку в тимчасове житло, яке згодом ставало постійним місцем проживання. В сірих зонах прифронтових містечок є чимало зруйнованих територій, куди мають доступ тільки гуманітарні служби. І там також живуть люди, змушені відновлювати свої дім після обстрілів. Загалом архітектура надзвичайного стану вбирає в себе дуже багато. Це можуть бути спорудження після катастроф. Люди вигадують якісь практичні рішення осель, в яких тепло і можна сховатися від дощу. Часом, в таких ситуаціях виникають дуже класні ідеї, куди краще, ніж ми можемо побачити в дороговартісних проектних інституціях, говорить кураторка проекту: — Катастрофи, воєнні дії, збройні конфлікти — все, що може позбавити людину даху над головою спонукає її якнайшвидше знайти притулок і вибратися із такого становища. Виникає сквоттінг. Тимчасові будівлі, халабуди, кочові будови, або якісь рішення із зруйнованими будинками. Ми намагаємося пояснити, що не тільки архітектор з двома дипломами про освіту навчає безпритульного як будувати. Але також і безпритульному є чому навчити і розповісти професіоналам. Читатйте також: Акупунктура міста — тим, хто відкриває місто для всіх. Архітектура протиріччя. Архітектура протиріччя — це погляди на співіснування. Коли поряд з дуже чистою модерністською формою — прямі бетонні стіни, великі конструкції — знаходяться прибудови з клейонки і брусів. Однак протиріччя цих двох будівель може дати розвиток, розуміння, запевняє культуролог. — Ми маємо розуміти, що коли ти створюєш десь перепону і вона заважає тобі проходити, це змусить твій мозок замислитися і побачити, — пояснює Наталка Нешевець. — Можливо, моноетнічна, монорелігіозна держава ніколи не задумалася би про існування іншої мови (окрім польської), якби не приїхала така кількість українців. І зараз їм потрібно якось вирішувати проблему того, що навігація в місті не всім зрозуміла і більше не працює. Закинута київська вулиця в якості прикладу архітектури протиріччя. На думку кураторки, вулиця Петрівська, на якій проводили проект, — вдале місце, щоби зрозуміти, що таке архітектура протиріччя. Вулиця після зсуву, будівництв і катаклізмів 1990-х років почала заростати зеленню. Забудовників ділянка, вкрита хащами, цікавити перестала. На початку 1990-х там будували хіба що гаражні кооперативи. Виникли вони досить хаотично і під різні цілі. — 10 років тому в цьому місці виникає перший графіті-шоп. Поряд паркують машини, живуть безпритульні, зустрічаються графітчики, читають реп. На цій же закинутій вулиці в одному з гаражів ми проводимо виставки сучасного мистецтва, дискусії з досить знаними культурними діячами. Приміром, в гаражі в нас була інсталяція в рамках Київської школи бієнале 2015. Відома французька художниця Лор Пруво коли побачила цю локацію, виявила бажання, щоб її робота знаходилася саме там — в місці, де починає нашаруватися велика кількість сенсів і можливостей. Варшавська програма. Друга частина фестивалю Варшава в будові відбулася у просторі павільйону Цепелія. Стара будівля до 1990-х використовувалося як торговий павільйон, де продавали народну сувенірну продукцію. На другому поверсі колись було казино, на першому — магазини. А в підвалі — пивна: Читатйте також: Ірина Соловей, Garage Gang: Малі міста в Україні мають великий потенціал. — Коли ми потрапили в простір закинутого, нікому не потрібного казино і пивної, на підлозі валялися чоботи на високих підборах, мабуть, танцівниць, барне начиння, крісла. Ми з архітектором намагалися це обіграти, — ділиться Наталія. — Довгий час будівля була закрита для відвідувачів. Тому для нас було важливо відкрити двері в Цепелію. Зняти з неї рекламні банери, щоб зрозуміти, яка її структура. В деякому сенсі це спроба відкрити для людей простір, повз який вони звикли проходити і не помічати. За словами кураторів, у варшавській частині Сусідів, намагалися візуальною мовою передати труднощі і всі нюанси, із яким стикаються не тільки українці в Польщі, а загалом мігранти, пересуваючись: мовні проблеми, неприйняття, відторгнення. Фестивальну виставку можна зчитувати як зібрання різних мистецьких підходів, які пропонують своєчасний погляд на соціальні процеси й те, як вони змінилися, коли присутність нових сусідів стала більш очевидною, — зазначено в програмі. — Критичне мистецтво в більшості про те, як глядач може це пережити; через які образи і форми художник може передати свою емоцію і відношення. Тут йдеться не про позитивний або негативний дискурс, а про ставлення питання: чому і як ми сприймаємо. Від роботи до роботи ми кажемо про якісь сенси. Участь у виставці Сусіди сучасного мистецтва взяли понад 20 художників із Франції, Німеччині, Словенії, Білорусі, України.
23.01.2018,21:07
0
Unsplash
Реклама 👇 Замовити

Festyvalju «Varšava v budovi» vže 10 rokiv. Ideja stvorennja naležyť Muzeju sučasnogo mystectva (Varšava) ta Muzeju Varšavy. Zadumuvaly jogo jak proekt, jakyj by pojednuvav ideї, analiz, rozmovy arhitekturni, urbanistyčni, sučasnogo mystectva, sučasnoї kuľtury Varšavy i її śogodennja. Za 10 rokiv festyvaľ pereosmyslyv duže bagato tem: vid kvartyrnogo zaselennja — jak my vzagali ujavljajemo sobi žytlovu zabudovu — do tem, pov’jazanyh z Palacom kuľtury i nauky ta jogo spryjnjattjam mistjanamy.

Festyvalem veś cej čas zajmalasja komanda Centru sučasnogo mystectva. Ale na 10 juvilejnyj rik koordynuvaty proekt zaprosyly kyїvśkyj Centr vizuaľnoї kuľtury. Za slovamy menedžerky proektiv i kuratorky Kyїvśkoї programy Natalky Neševeć, ukraїnśka kuľturna instytucija zaproponuvala zustričnu propozyciju: pogovoryty pro spiľni procesy, jaki vidbuvajuťsja zaraz u Varšavi, Kyjevi, Jevropi. Sprobuvaty predstavyty ci temy čerez roboty hudožnykiv sučasnogo mystectva. A takož čerez praktyčni zanjattja. V rezuľtati festyvaľ rozdilyly na 2 etapy pid zagaľnoju nazvoju «Susidy». Odna jogo častyna projšla v Kyjevi, inša — u Poľšči.

Čomu «Susidy» — ale ne geografično

Za slovamy Natali, u šyrokomu konceptuaľnomu sensi susidstvo poznačaje, prymirom, te, ščo za ostanni roky u Varšavi vse častiše čutno ukraїnśku movu. Zaraz u Poľšči pracjuje biľše 2 mln ukraїnciv. U ćomu plani, jak kaže Natalka Neševeć, cikavo zrozumity, jak reaguje Poľšča na naplyv migrantiv — a takož čomu cej moment vykorystovujuť jak manipuljaciju: movljav, u Poľšči 2 mln ukraїnciv, vidtak poljaky ne mogly pryjmaty biženciv z Syriї, pro ščo zajavyv prem’jer-ministr Poľšči na počatku 2018 roku.

«Susidy» — ce takož nazva  knygy poľśko-amerykanśkogo antropologa Jana Tomaša Grossa ta dyskusiї dovkola neї. U svoїj roboti vin proanalizuvav vzajemovidnosyny miž poljakamy i jevrejamy pid čas Drugoї Svitovoї vijny i te, jaku roľ zigraly poljaky v genocydi.

— Knyga bula zaboronena. Same ci nastroї novogo antysemityzmu, novogo nepryjnjattja roli poljakiv, shyľnisť zakryvaty oči na nezručni temy dlja obgovorennja, i vyklykaly naš interes, — rozpovidaje Natalija. — Ce — lyše odna maleńka namystyna z cilogo namysta, jaka sponukala govoryty pro susidstvo.

Sjudy dodajeťsja takož polityčne pozycionuvannja. Ukraїnci їduť pracjuvaty v Poľšču, a poljaky do Velykobrytaniї, skandynavśkyh kraїn. Tam vony stykajuťsja iz tymy ž problemamy, ščo i ukraїnci, vvažaje kuratorka proektu:

Čytajte takož: 30+ anglomovnyh podkastiv ščodo urbanistyky, jaki varto sluhaty

— Je naviť dejakyj zrist nepryjnjattja abo nenavysti do ukraїnciv u Poľšči. V toj že čas, ukraїnci pracjujuť u sferi obslugovuvannja: prybyraľnyci, pokoїvky, dogljadaľnyci. Ž vony j na budivnyctvi — na takyh pozycijah, na jaki, možlyvo, poľśki gromadjany ne pogodylysja b. Vyhodyť svojeridna gra sensiv. Festyvaľ 10 rokiv nazyvajeťsja «Varšava v budovi», a ironično zapytujučy, hto ž її buduje, my vidpovidajemo, ščo budujuť її ukraїnci. My jak Centr vizuaľnoї kuľtury pracjujemo z obrazamy i tym, jak vony vtiljujuťsja v kuľturi ta reprezentujuťsja v nij.

Pro kyїvśku častynu proektu

Peršyj etap proektu vidbuvsja v Kyjevi na zakynutij vulyci Petrivśkij bilja garažnogo kooperatyvu. Tut vely dyskusiї pro krytyčnu arhitekturu, jaka ne zavždy ocinjujeťsja jak elitna, ale v jakij žyvuť miľjony ljudej — vymušeno abo za osobystym bažannjam. Obgovorjuvaly, jaki ce možuť buty formy, materialy ta zagalom roľ sporud arhitektury nadzvyčajnogo stanu. Odne z konceptuaľnyh pytań, jake stavljať idejnyky v ćomu konteksti: čomu arhitekturu my predstavljajemo, jak ščoś kam’jane, velyke z prjamymy kutamy, a ne, prymirom, halabudy z kovdr, de znajšly sobi pryhystok ljudy-kočovyky.

Migranty, bezhatčenky, susidy — ščo varto znaty pro arhitekturu nadzvyčajnogo stanu

Ščo take arhitektura nadzvyčajnogo stanu

V dejakomu sensi ce — arhitektura romiv. Vony je kočovym narodom i často budujuť domivky z samorobnyh materialiv. Na vulyci Petrivśkij je nyzka sporud, jaki zvely bezhatčenky:

— My hočemo govoryty pro te, ščo take javyšče isnuje i vono cikave. Varto dyvytysja na ce skoriše dopytlyvym pogljadom, niž pogljadom nenavysti. A dlja nas tak i pogotiv, — kaže Natalka Neševeć. — Tobi ne obov’jazkovo kupuvaty za miľjony kvartyry z kameramy sposterežennja. Jakščo ty zamisť kvartyry obrav žyttja v parku čy lisi, to čomu do tebe majuť stavytysja pogano, povodytysja jak zi smittjam, jake potribno prybraty?

Nadzvyčajnyj stan — ce sytuacija, koly v ljudyny nemaje inšyh sposobiv, pojasnjujuť organizatory. Bezprytuľni, prymirom, budujuť sobi pomeškannja z togo, ščo znahodjať, i žyvuť tam, de možuť znajty sobi pryhystok.

Čogo my možemo povčytysja u bezhatčenkiv ta pereselenciv

Do arhitektury nadzvyčajnogo stanu vidnosjať i moduľne žytlo VPO (vymušeno peremiščeni osoby), jake vynyklo pislja podij 2014 roku. Todi ljudej, jaki pokynuly svoї domivky, selyly spočatku v tymčasove žytlo, jake zgodom stavalo postijnym miscem prožyvannja. V «siryh zonah» pryfrontovyh mistečok je čymalo zrujnovanyh terytorij, kudy majuť dostup tiľky gumanitarni služby. I tam takož žyvuť ljudy, zmušeni vidnovljuvaty svoї dim pislja obstriliv.

Zagalom arhitektura nadzvyčajnogo stanu vbyraje v sebe duže bagato. Ce možuť buty sporudžennja pislja katastrof. Ljudy vygadujuť jakiś praktyčni rišennja oseľ, v jakyh teplo i možna shovatysja vid došču. Časom, v takyh sytuacijah vynykajuť duže klasni ideї, kudy krašče, niž my možemo pobačyty v dorogovartisnyh proektnyh instytucijah, govoryť kuratorka proektu:

— Katastrofy, vojenni diї, zbrojni konflikty — vse, ščo može pozbavyty ljudynu dahu nad golovoju sponukaje її jaknajšvydše znajty prytulok i vybratysja iz takogo stanovyšča. Vynykaje skvotting. Tymčasovi budivli, halabudy, kočovi budovy, abo jakiś rišennja iz zrujnovanymy budynkamy. My namagajemosja pojasnyty, ščo ne tiľky arhitektor z dvoma dyplomamy pro osvitu navčaje bezprytuľnogo jak buduvaty. Ale takož i bezprytuľnomu je čomu navčyty i rozpovisty profesionalam.

Čytajte takož: «Akupunktura mista» — tym, hto vidkryvaje misto dlja vsih

Arhitektura protyriččja

Arhitektura protyriččja — ce pogljady na spivisnuvannja. Koly porjad z duže čystoju modernistśkoju formoju — prjami betonni stiny, velyki konstrukciї — znahodjaťsja prybudovy z klejonky i brusiv. Odnak protyriččja cyh dvoh budiveľ može daty rozvytok, rozuminnja, zapevnjaje kuľturolog.

— My majemo rozumity, ščo koly ty stvorjuješ deś pereponu i vona zavažaje tobi prohodyty, ce zmusyť tvij mozok zamyslytysja i pobačyty, — pojasnjuje Natalka Neševeć. — Možlyvo, monoetnična, monoreligiozna deržava nikoly ne zadumalasja by pro isnuvannja inšoї movy (okrim poľśkoї), jakby ne pryїhala taka kiľkisť ukraїnciv. I zaraz їm potribno jakoś vyrišuvaty problemu togo, ščo navigacija v misti ne vsim zrozumila i biľše ne pracjuje.

Zakynuta kyїvśka vulycja v jakosti prykladu arhitektury protyriččja

Na dumku kuratorky, vulycja Petrivśka, na jakij provodyly proekt, — vdale misce, ščoby zrozumity, ščo take arhitektura protyriččja. Vulycja pislja zsuvu, budivnyctv i kataklizmiv 1990-h rokiv počala zarostaty zelennju. Zabudovnykiv diljanka, vkryta haščamy, cikavyty perestala. Na počatku 1990-h tam buduvaly hiba ščo garažni kooperatyvy. Vynykly vony dosyť haotyčno i pid rizni cili.

— 10 rokiv tomu v ćomu misci vynykaje peršyj grafiti-šop. Porjad parkujuť mašyny, žyvuť bezprytuľni, zustričajuťsja grafitčyky, čytajuť rep. Na cij že zakynutij vulyci v odnomu z garaživ my provodymo vystavky sučasnogo mystectva, dyskusiї z dosyť znanymy kuľturnymy dijačamy. Prymirom, v garaži v nas bula instaljacija v ramkah «Kyїvśkoї školy» bijenale 2015. Vidoma francuźka hudožnycja Lor Pruvo koly pobačyla cju lokaciju, vyjavyla bažannja, ščob її robota znahodylasja same tam — v misci, de počynaje našaruvatysja velyka kiľkisť sensiv i možlyvostej.

Varšavśka programa

Druga častyna festyvalju «Varšava v budovi» vidbulasja u prostori paviľjonu «Cepelija». Stara budivlja do 1990-h vykorystovuvalosja jak torgovyj paviľjon, de prodavaly narodnu suvenirnu produkciju. Na drugomu poversi kolyś bulo kazyno, na peršomu — magazyny. A v pidvali — pyvna:

Čytajte takož: Iryna Solovej, Garage Gang: «Mali mista v Ukraїni majuť velykyj potencial»

— Koly my potrapyly v prostir zakynutogo, nikomu ne potribnogo kazyno i pyvnoї, na pidlozi valjalysja čoboty na vysokyh pidborah, mabuť, tancivnyć, barne načynnja, krisla. My z arhitektorom namagalysja ce obigraty, — dilyťsja Natalija. — Dovgyj čas budivlja bula zakryta dlja vidviduvačiv. Tomu dlja nas bulo važlyvo vidkryty dveri v «Cepeliju». Znjaty z neї reklamni banery, ščob zrozumity, jaka її struktura. V dejakomu sensi ce sproba vidkryty dlja ljudej prostir, povz jakyj vony zvykly prohodyty i ne pomičaty.

Za slovamy kuratoriv, u varšavśkij častyni «Susidiv», namagalysja vizuaľnoju movoju peredaty trudnošči i vsi njuansy, iz jakym stykajuťsja ne tiľky ukraїnci v Poľšči, a zagalom migranty, peresuvajučyś: movni problemy, nepryjnjattja, vidtorgnennja. «Festyvaľnu vystavku možna zčytuvaty jak zibrannja riznyh mystećkyh pidhodiv, jaki proponujuť svoječasnyj pogljad na sociaľni procesy j te, jak vony zminylysja, koly prysutnisť novyh susidiv stala biľš očevydnoju», — zaznačeno v programi.

— Krytyčne mystectvo v biľšosti pro te, jak gljadač može ce perežyty; čerez jaki obrazy i formy hudožnyk može peredaty svoju emociju i vidnošennja. Tut jdeťsja ne pro pozytyvnyj abo negatyvnyj dyskurs, a pro stavlennja pytannja: čomu i jak my spryjmajemo. Vid roboty do roboty my kažemo pro jakiś sensy.

Učasť u vystavci «Susidy» sučasnogo mystectva vzjaly ponad 20 hudožnykiv iz Franciї, Nimeččyni, Sloveniї, Bilorusi, Ukraїny.

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: