fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

Naviščo my vse šče їzdymo na robotu v ofis — i koly ce zakinčyťsja

Навіщо ми все ще їздимо на роботу в офіс — і коли це закінчиться

Ğreğ Rosaľśky (Greg Rosalsky) — prodjuser podkastu Freakonomics Radio, volodar magisterśkogo stupenju u Prynstonśkomu universyteti v galuzi ekonomiky. A šče — ljudyna, jaka stavyť sobi pytannja, naviščo ščoranku prostojuvaty u zatorah na dorozi, vytračaty čas u pidzemci čy gortaty stričku novyn u taksi, jakščo proces podoroži do ofisu vbyvaje našu produktyvnisť
Ґреґ Росальськи (Greg Rosalsky) — продюсер подкасту Freakonomics Radio, володар магістерського ступеню у Принстонському університеті в галузі економіки. А ще — людина, яка ставить собі питання, навіщо щоранку простоювати у заторах на дорозі, витрачати час у підземці чи гортати стрічку новин у таксі, якщо процес подорожі до офісу вбиває нашу продуктивність
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  Протягом 2016 року чимало компаній оголосили про відмову від ліберальної політики роботи з дому для своїх менеджерів. Такі компанії, як IBM, Honeywell та Aetna — лише частина довжелезного списку. Чимало компаній вважали, що вигідніше змусити працівників пересуватися по місту та працювати в центральному офісі, ніж надати їм можливість працювати там, де люди самі вважають за потрібне. З цим не погоджується Норман Макрей. Влучний погляд із 70-х. У 1975 році, коли персональні компютери були маловивченими калькуляторами для ґіків, а інтернет був незрозумілим проектом, розробленим урядом Сполучених Штатів, Макрей, впливовий журналіст The Economist, — який заслужив згодом репутацію ясновидця, передбачивши падіння Радянської імперії та технологічний та економічний стрибок Японії, — зробив радикальний прогноз про те, як інформаційні технології незабаром трансформують наше життя. Макрей пророкував точний шлях і часові рамки трансформації практик роботи великих офісів. Мовляв, компютери перейдуть у діловий світ, а потім стануть звичними для кожного американського будинку. За його словами, поширення цієї машини кардинально змінить економіку та підхід до того, як працює більшість з нас. Коли працівники зможуть спілкуватися зі своїми колегами за допомогою миттєвих повідомлень та відеочатів, за його словами, зникне усіляка потреба долати щодня багатокілометрові відстані між помешканням та офісом, аби працювати поруч у великих офісах в ділових центрах. Це здешевить робочу силу — а відтак компютер фактично вбє офіс у його традиційному форматі. І це змінить увесь наш спосіб життя, переконував Макрей: — Телекомунікації будуть змінювати моделі суспільства глибше, аніж це зробила революція транспортної сфери із винаходом залізниці та автомобілів. . . Світле майбутнє настало — а дороги досі переповнені. Минуло вже чимало часу — але досі годувальники родин забивають автостради та мости щоранку своїми автівками, а в метро не проштовхнешся від людей. Аби заробляти гроші, ми все ще ходимо в офіс. Перерозподіл робочої сили та смерть офісних приміщень, яку пророкував Макрей, не відбулися. Натомість мегаполіси з комп’ютерами та інтернетом стали потребувати ще більше переміщень та ще більше людей. Читатйте також: 13 дружніх міст для стартапів. Ед Глейзер, економіст Гарвардського університету, який є одним із провідних експертів у питаннях, пов’язаних із містами, стверджує, що прогнози про занепад міста не були чимось незвичайним, коли він почав працювати за фахом ще в 1980-х. У той час міські центри у США занурювалися у навалу смітників, зростання кількості жебраків на вулицях та спалахи злочинності. З тих пір розрив між багатими та бідними не надто поменшав, а навпаки — продовжує зростати. Крім того, рух людей у місті не припинився. Серед причин, на які вказує Глейзер — ігнорування Макреєм того факту, що мільйони людей дійсно хочуть знайти в Лондоні чи Нью-Йорку не просто роботу, а розвагу, певний спосіб життя чи спільноту людей зі схожими поглядами, навичками чи стилем мислення. Це правда, що з моменту виникнення інтернету ми почали працювати з дому більше, ніж раніше. Але компютери та смартфони не замінили офіс — просто тепер офіс із нами там і тоді, коли нас у цьому приміщенні немає. Лише близько 2,8% від загальної кількості робочої сили у США кажуть, що вони працюють вдома принаймні вдвічі більше, ніж в офісі. При цьому американці не стали менше користуватися транспортом чи витраати час на дорогу до офісів. За даними Waze,  є такі регіони, як Сарасота, Флорида та Міртл-Біч, штат Південна Кароліна, де середньостатистичний працівник переміщується транспортом щонайменше півтори години на день. Чи здатні інтернет та відеозв’язок поставити крапку у питанні Навіщо їздити в офіс?. Є багато причин вважати, що переміщення на роботу щодня є витрачанням часу та ресурсів надурно. Ми марнуємо час, забруднюємо навколишнє середовищами викидами автомобілів, втрачаємо кошти та нарощуємо рівень стресу. Постійна потреба діставатися офісу за кермом автівки чи громадським транспортом — одна з причин зростання депресії, ожиріння, серцево-судинних захворювань, розлучень, смерті та низки інших хвороб. Якщо найбільше ми ненавидимо переміщення між домом та офісом, чому тоді працівники офісів продовжують це робити? Читатйте також: Сила простих запитань — як вдосконалити продукт. Соціологи вказують на важливість особистої взаємодії для продуктивності праці. Наприклад, залишається необхідність роботодавців контролювати та стимулювати працівників, щоби переконатись, що вони не відстають від потрібної роботи. Дослідження показали, що команди, які працюють спільно і при цьому спілкуються наживо особисто, на відміну від електронної пошти, продуктивніші у виконанні складних завдань. Бути фізично близьким допомагає нам звязуватися, демонструвати емоції, вирішити проблему і спонтанно вигадувати ідеї. Такі компанії, як IBM, колись цілком були прихильниками теорії Маркея, але вони навчилися із власного досвіду, що технологія не замінює офіс. Психолог Стенфордського університету Джеремі Байленсон приймає цей факт, але він мріє про технологію, яка нарешті звільнить нас від необхідності обирати одне або інше. Проблема в тому, що існуюча технологія просто не передає інформацію досить ефективно, коли ми спілкуємося з колегами на відстані. За його словами, більшість науковців, які вивчають цю сферу, погоджуються, що значна частина інформації передається невербально. Багато таких невербальних каналів, таких як мова тіла, міміки та рухи очей, втрачаються за допомогою електронної пошти, миттєвих повідомлень та навіть месенджерів. Особливо це стосується випадків, коли ділові зустрічі чи обговорення включають участь декількох людей. Але Байленсон, який заснував і керував Лабораторією віртуального взаємодії у Стенфорді, витратив понад десятиліттяв на вивчення технології, яка, на його думку, могла б нарешті подолати ці обмеження. Йдеться про віртуальну реальність (VR). Коли справа доходить до створення віртуального офісу настільки доброго, аби  усунути необхідність вибору між домашнім та традиційним офісом, Байленсон каже, що ключовим питанням є вирішення соціальної присутності. Тобто цифрові аватари користувачів мають у повному обсязі передавати наші емоції, жести та поведінку. Байленсон та його сподвижники витратили багато часу, намагаючись зясувати, як підвищити соціальну присутність у віртуальній реальності. Вони, наприклад, виявили, що люди краще виконують завдання, коли аватари виглядають, звучать та навіть почуваються людьми з тіла та крові. Їхні висновки підтримують думку про те, що віртуальний офіс може стати більш міцною бізнес-моделлю, якщо вдосконалити технологічну складову комунікації. Читатйте також: Віртуальна та доповнена реальність — чого чекати до 2025 року. Це може здатися красивою моделлю для наслідування, але Глейзер скептично ставиться до того, що віртуальна реальність може вбити офіс із цегли, бетону та скла. Поки що жодна віртуальна реальність не здатна охопити усі ситуації взаємодії наживо, які відбуваються у традиційних офісах. Байленсон визнає монументальні технологічні досягнення, необхідні для відтворення усієї палітри особистої взаємодії. Незважаючи на те, що VR в даний час може створювати візуальні та слухові симуляції, що дозволяють реалістично відчути переживання, все одно персональний досвід використання не збігається з тим, щоби бути одночасно в одній і тій же кімнаті з низкою своїх колег. Дотик, запах та інші сенсорні враження ще не відтворені у VR. Додайте сюди сніжіння в очах після довгого перебування у окулярах віртуальної реальності — і ви побачите, що поки доведеться все ще їздити у офіс, хай це і призводить до 2 годин втраченого часу щодня. Віртуальна реальність може коли-небудь стати революційною для комунікації, але це не обовязково означатиме кінець міського віку та панування офісів, як прогнозував Макрей, говорячи про мережу із персональних комп’ютерів. Можливо, коли VR-окуляри чи шоломи навчаться передавати рукостискання та посмішки, ми й зможемо обійтися без потреби щоранку сідати за кермо чи заходити до вагону підземки.
14.12.2017,20:06
0
Unsplash
Реклама 👇 Замовити

Protjagom 2016 roku čymalo kompanij ogolosyly pro vidmovu vid liberaľnoї polityky roboty z domu dlja svoїh menedžeriv. Taki kompaniї, jak IBM, Honeywell ta Aetna — lyše častyna dovželeznogo spysku. Čymalo kompanij vvažaly, ščo vygidniše zmusyty pracivnykiv peresuvatysja po mistu ta pracjuvaty v centraľnomu ofisi, niž nadaty їm možlyvisť pracjuvaty tam, de ljudy sami vvažajuť za potribne. Z cym ne pogodžujeťsja Norman Makrej.

Vlučnyj pogljad iz 70-h

U 1975 roci, koly personaľni komp’jutery buly malovyvčenymy kaľkuljatoramy dlja ğikiv, a internet buv nezrozumilym proektom, rozroblenym urjadom Spolučenyh Štativ, Makrej, vplyvovyj žurnalist The Economist, — jakyj zaslužyv zgodom reputaciju jasnovydcja, peredbačyvšy padinnja Radjanśkoї imperiї ta tehnologičnyj ta ekonomičnyj strybok Japoniї, — zrobyv radykaľnyj prognoz pro te, jak informacijni tehnologiї nezabarom transformujuť naše žyttja.

Makrej prorokuvav točnyj šljah i časovi ramky transformaciї praktyk roboty velykyh ofisiv. Movljav, komp’jutery perejduť u dilovyj svit, a potim stanuť zvyčnymy dlja kožnogo amerykanśkogo budynku. Za jogo slovamy, pošyrennja cijeї mašyny kardynaľno zminyť ekonomiku ta pidhid do togo, jak pracjuje biľšisť z nas. Koly pracivnyky zmožuť spilkuvatysja zi svoїmy kolegamy za dopomogoju myttjevyh povidomleń ta videočativ, za jogo slovamy, znykne usiljaka potreba dolaty ščodnja bagatokilometrovi vidstani miž pomeškannjam ta ofisom, aby pracjuvaty poruč u velykyh ofisah v dilovyh centrah. Ce zdeševyť roboču sylu — a vidtak komp’juter faktyčno vb’je ofis u jogo tradycijnomu formati. I ce zminyť uveś naš sposib žyttja, perekonuvav Makrej:

— Telekomunikaciї buduť zminjuvaty modeli suspiľstva glybše, aniž ce zrobyla revoljucija transportnoї sfery iz vynahodom zaliznyci ta avtomobiliv

Svitle majbutnje nastalo — a dorogy dosi perepovneni

Mynulo vže čymalo času — ale dosi goduvaľnyky rodyn zabyvajuť avtostrady ta mosty ščoranku svoїmy avtivkamy, a v metro ne proštovhnešsja vid ljudej. Aby zarobljaty groši, my vse šče hodymo v ofis. Pererozpodil robočoї syly ta smerť ofisnyh prymiščeń, jaku prorokuvav Makrej, ne vidbulysja. Natomisť megapolisy z komp’juteramy ta internetom staly potrebuvaty šče biľše peremiščeń ta šče biľše ljudej.

Čytajte takož: 13 družnih mist dlja startapiv

Ed Glejzer, ekonomist Garvardśkogo universytetu, jakyj je odnym iz providnyh ekspertiv u pytannjah, pov’jazanyh iz mistamy, stverdžuje, ščo prognozy pro zanepad mista ne buly čymoś nezvyčajnym, koly vin počav pracjuvaty za fahom šče v 1980-h. U toj čas miśki centry u SŠA zanurjuvalysja u navalu smitnykiv, zrostannja kiľkosti žebrakiv na vulycjah ta spalahy zločynnosti. Z tyh pir rozryv miž bagatymy ta bidnymy ne nadto pomenšav, a navpaky — prodovžuje zrostaty. Krim togo, ruh ljudej u misti ne prypynyvsja. Sered pryčyn, na jaki vkazuje Glejzer — ignoruvannja Makrejem togo faktu, ščo miľjony ljudej dijsno hočuť znajty v Londoni čy Nju-Jorku ne prosto robotu, a rozvagu, pevnyj sposib žyttja čy spiľnotu ljudej zi shožymy pogljadamy, navyčkamy čy stylem myslennja.

Ce pravda, ščo z momentu vynyknennja internetu my počaly pracjuvaty z domu biľše, niž raniše. Ale komp’jutery ta smartfony ne zaminyly ofis — prosto teper ofis iz namy tam i todi, koly nas u ćomu prymiščenni nemaje. Lyše blyźko 2,8% vid zagaľnoї kiľkosti robočoї syly u SŠA kažuť, ščo vony pracjujuť vdoma «prynajmni vdviči biľše, niž v ofisi». Pry ćomu amerykanci ne staly menše korystuvatysja transportom čy vytraaty čas na dorogu do ofisiv. Za danymy Waze,  je taki regiony, jak Sarasota, Floryda ta Mirtl-Bič, štat Pivdenna Karolina, de seredńostatystyčnyj pracivnyk peremiščujeťsja transportom ščonajmenše pivtory godyny na deń.

Čy zdatni internet ta videozv’jazok postavyty krapku u pytanni «Naviščo їzdyty v ofis?»

Je bagato pryčyn vvažaty, ščo peremiščennja na robotu ščodnja je vytračannjam času ta resursiv nadurno. My marnujemo čas, zabrudnjujemo navkolyšnje seredovyščamy vykydamy avtomobiliv, vtračajemo košty ta naroščujemo riveń stresu. Postijna potreba distavatysja ofisu za kermom avtivky čy gromadśkym transportom — odna z pryčyn zrostannja depresiї, ožyrinnja, sercevo-sudynnyh zahvorjuvań, rozlučeń, smerti ta nyzky inšyh hvorob. Jakščo najbiľše my nenavydymo peremiščennja miž domom ta ofisom, čomu todi pracivnyky ofisiv prodovžujuť ce robyty?

Čytajte takož: Syla prostyh zapytań — jak vdoskonalyty produkt

Sociology vkazujuť na važlyvisť osobystoї vzajemodiї dlja produktyvnosti praci. Napryklad, zalyšajeťsja neobhidnisť robotodavciv kontroljuvaty ta stymuljuvaty pracivnykiv, ščoby perekonatyś, ščo vony ne vidstajuť vid potribnoї roboty. Doslidžennja pokazaly, ščo komandy, jaki pracjujuť spiľno i pry ćomu spilkujuťsja nažyvo osobysto, na vidminu vid elektronnoї pošty, produktyvniši u vykonanni skladnyh zavdań. Buty fizyčno blyźkym dopomagaje nam zv’jazuvatysja, demonstruvaty emociї, vyrišyty problemu i spontanno vygaduvaty ideї. Taki kompaniї, jak IBM, kolyś cilkom buly pryhyľnykamy teoriї Markeja, ale vony navčylysja iz vlasnogo dosvidu, ščo tehnologija ne zaminjuje ofis.

Psyholog Stenfordśkogo universytetu Džeremi Bajlenson pryjmaje cej fakt, ale vin mrije pro tehnologiju, jaka narešti zviľnyť nas vid neobhidnosti obyraty odne abo inše. Problema v tomu, ščo isnujuča tehnologija prosto ne peredaje informaciju dosyť efektyvno, koly my spilkujemosja z kolegamy na vidstani. Za jogo slovamy, biľšisť naukovciv, jaki vyvčajuť cju sferu, pogodžujuťsja, ščo značna častyna informaciї peredajeťsja neverbaľno. Bagato takyh neverbaľnyh kanaliv, takyh jak mova tila, mimiky ta ruhy očej, vtračajuťsja za dopomogoju elektronnoї pošty, myttjevyh povidomleń ta naviť mesendžeriv. Osoblyvo ce stosujeťsja vypadkiv, koly dilovi zustriči čy obgovorennja vključajuť učasť dekiľkoh ljudej.

Ale Bajlenson, jakyj zasnuvav i keruvav Laboratorijeju virtuaľnogo vzajemodiї u Stenfordi, vytratyv ponad desjatylittjav na vyvčennja tehnologiї, jaka, na jogo dumku, mogla b narešti podolaty ci obmežennja. Jdeťsja pro virtuaľnu reaľnisť (VR). Koly sprava dohodyť do stvorennja virtuaľnogo ofisu nastiľky dobrogo, aby  usunuty neobhidnisť vyboru miž domašnim ta tradycijnym ofisom, Bajlenson kaže, ščo ključovym pytannjam je vyrišennja sociaľnoї prysutnosti. Tobto cyfrovi avatary korystuvačiv majuť u povnomu obsjazi peredavaty naši emociї, žesty ta povedinku.

Bajlenson ta jogo spodvyžnyky vytratyly bagato času, namagajučyś z’jasuvaty, jak pidvyščyty sociaľnu prysutnisť u virtuaľnij reaľnosti. Vony, napryklad, vyjavyly, ščo ljudy krašče vykonujuť zavdannja, koly avatary vygljadajuť, zvučať ta naviť «počuvajuťsja» ljuďmy z tila ta krovi. Їhni vysnovky pidtrymujuť dumku pro te, ščo virtuaľnyj ofis može staty biľš micnoju biznes-modellju, jakščo vdoskonalyty tehnologičnu skladovu komunikaciї.

Čytajte takož: Virtuaľna ta dopovnena reaľnisť — čogo čekaty do 2025 roku

Ce može zdatysja krasyvoju modellju dlja nasliduvannja, ale Glejzer skeptyčno stavyťsja do togo, ščo virtuaľna reaľnisť može «vbyty» ofis iz cegly, betonu ta skla. Poky ščo žodna virtuaľna reaľnisť ne zdatna ohopyty usi sytuaciї vzajemodiї nažyvo, jaki vidbuvajuťsja u tradycijnyh ofisah.

Bajlenson vyznaje monumentaľni tehnologični dosjagnennja, neobhidni dlja vidtvorennja usijeї palitry osobystoї vzajemodiї. Nezvažajučy na te, ščo VR v danyj čas može stvorjuvaty vizuaľni ta sluhovi symuljaciї, ščo dozvoljajuť realistyčno vidčuty perežyvannja, vse odno personaľnyj dosvid vykorystannja ne zbigajeťsja z tym, ščoby buty odnočasno v odnij i tij že kimnati z nyzkoju svoїh koleg. Dotyk, zapah ta inši sensorni vražennja šče ne vidtvoreni u VR. Dodajte sjudy «snižinnja» v očah pislja dovgogo perebuvannja u okuljarah virtuaľnoї reaľnosti — i vy pobačyte, ščo poky dovedeťsja vse šče їzdyty u ofis, haj ce i pryzvodyť do 2 godyn vtračenogo času ščodnja.

Virtuaľna reaľnisť može koly-nebuď staty revoljucijnoju dlja komunikaciї, ale ce ne obov’jazkovo označatyme «kineć miśkogo viku ta panuvannja ofisiv», jak prognozuvav Makrej, govorjačy pro merežu iz personaľnyh komp’juteriv. Možlyvo, koly VR-okuljary čy šolomy navčaťsja peredavaty rukostyskannja ta posmišky, my j zmožemo obijtysja bez potreby ščoranku sidaty za kermo čy zahodyty do vagonu pidzemky.

Teğy: VR, istoriї, mista
Džerelo: CityLab

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: