Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

Vadym Utkin, CEO Yunasko: «Elektromašyny šče ne gotovi dlja masovogo spožyvannja»

Вадим Уткін, CEO Yunasko: «Eлектромашини ще не готові для масового споживання»

Jak ce — pracjuvaty z azijśkym rynkom, jakščo vy — ukraїnśka kompanija? Pro dosvid roboty z kytajśkymy partneramy, rynok elektromobiliv, reľsotrony, modu na vžyvani elektroavtivky ta do čogo vse može pryzvesty — u rozmovi iz Vadymom Utkinym, CEO Yunasko
Як це — працювати з азійським ринком, якщо ви — українська компанія? Про досвід роботи з китайськими партнерами, ринок електромобілів, рельсотрони, моду на вживані електроавтівки та до чого все може призвести — у розмові із Вадимом Уткіним, CEO Yunasko
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  Вадим Уткін каже про свою компанію: Ми займаємося розробкою, створенням і продажем накопичувачів електричної енергії — і називає накопичення електроенергії одним із найбільш суттєвих завдань людства. Адже електрика — це єдиний commodity-ресурс, який ми так і не навчилися ефективно зберігати: Ми зберігаємо пшеницю, кукурудзу, вугілля, нафту, золото — усе, що завгодно. А от електроенергію дешево і зручно зберігати і транспортувати так і не навчилися. — Сьогодні значно легше й дешевше згенерувати електроенергію. І якщо ви подивитеся на потужність електростанцій, побачите, що вони зазвичай надлишкові: у 5–10 разів перевищують середнє навантаження. Доводиться забезпечувати пікове завантаження вдень, коли всі вмикають кондиціонери в офісах, а заводи працюють. А вночі це все або трансформується в тепло, або перетворюється на спроби на кшталт давайте всім продамо електромобілі, щоби вночі всі їх заряджали й нарешті почали витрачати нашу електроенергію, яка нічого не вартує. Ми би ще вам доплатили, щоби ви її забирали. Якщо подивитися загалом на ринок, наприклад, Азії — там накопичувачів електроенергії дуже багато. І напевно, якщо б можна було вибрати один вимір, за яким класифікують усі накопичувачі електроенергії, я би їх згрупував за часом накопичування: за параметром а скільки часу нам потрібно зберігати електроенергію?. — Якщо нам потрібно зберігати електроенергію, скажімо, місяць, кращий спосіб, краща батарейка для цього — це гідроелектростанція. Тобто беремо озеро, беремо гору, накачуємо воду на гору, коли в нас дешева енергія. А коли в нас енергія дорога — спускаємо воду з гори і крутимо турбіну, виробляємо електричну енергію. Це — мегаватти енергії й дуже дешевий спосіб зберігання. У цьому плані нашій країні пощастило неймовірно: у нас тут і води багато, і гір не бракує. Але що робити, якщо вам потрібно, припустимо, не місяць зберігати, а мова йде про якісь дні зберігання й розряд має бути швидшим? Тоді на допомогу приходить інша технологія — flywheels, або маховики. Це така річ, яка розганяється у вакуумі, наче механічна дзиґа, із шаленою швидкістю. Ми її розкручуємо, коли енергія дешева, а потім, коли енергія дорога, вона продовжує обертатися, а ми до неї підключаємо якесь навантаження. І вона виробляє через генератори електричну енергію. Але що ж робити, якщо вам потрібно за декілька годин зарядити й декілька годин, щоби підтримувати мережу або розряджати мережу? Тоді на допомогу вам приходять батареї. Вони є дуже різні: починаючи з традиційних, які ми знаємо вже 200 років. Це — кислотно-свинцеві батареї, які у вас у машині стоять. А завершує цей перелік набір, що є зараз дуже популярним — літій-повітря, літій-сірка. Facebook мені щотижня вибиває, що вчені такого-то університету зробили чергову батарею — а років за 30 вона з’явиться, можливо. Зараз, звичайно, пальма першості з інвестицій і спрямування в цьому плані — за Li-ion батареями. Вони, власне, і з’явилися тільки тому що з’явилися мобільні телефони. Але це ще не кінець історії. А що робити, якщо вам потрібно заряджати за секунди й розряджати за секунди? Такі завдання теж є. А ось тут уже батареї не справляються. Як не можна до цього завдання підходити з допомогою гідроенергетики, так і з батареями не можна. Якщо ви будете розряджати батарею за секунди, ви її швидке вб’єте. Тут приходять на допомогу суперконденсатори, які заряджаються й розряджаються за лічені секунди — й дають великі імпульси потужності. — Ми говоримо про ринок Китаю, ні про жоден інший. Чому? Тому що Китай попереду всієї планети з адаптації зеленої енергетики. Це пов’язано, у першу чергу, з жахливою екологічною ситуацією. Коли я в Пекіні, я не бачу сонця або можу опівдні дивитися прямо на сонце, не мружачись. Бо смог там такої сили, що у вас відчуття, ніби вечір там триває цілодобово. Це — проблема для країни, при чому величезна, бо КНР росте. Енергетичні проблеми великі, а основне джерело енергії — це вугільні електростанції, які є основними забруднювачами, а вже потім тільки автомобілі. Ми мали кілька поїздок у Китай, спроб налагодити якісь відносини й таке інше, які загалом ні до чого не призвели. Китайці нас знайшли самі. Власне, вони нас знайшли через те, що ми в такому міжнародному ком’юніті людей, які займаються батареями й суперконденсаторами, добре відомі. Ми постійно беремо участь у якихось конференціях, доповідаємо, розповідаємо, популяризуємо, пишаємося, займаємося shameless advertising. І до нас надійшла пропозиція про те, що є компанія, яка хотіла би ліцензувати нашу технологію для виробництва суперконденсаторів у Китаї. Бо вони бачать на той момент великий ринок, а саме: ринок гібридних автобусів міських. Якщо покопирсатися в історії будь-якої компанії, практично ніколи немає нічого видатного. Усі ті гарні стратегічні ходи, які були зроблені, це просто тому що до того часу, коли в нас була можливість зробити якийсь стратегічний ходи, ми ще були живі. Ось і все. Були би мертві — ніхто би ніякого ходу не зробив. Якби Microsoft помер до того часу, коли вони отримали контракт від IBM, не було би Microsoft. MySpace здох до того часу, коли з’явився Facebook. Просто, як завжди, таймінг важливіший за силу (як говорив Мухаммед Алі, по-моєму, швидкість важливіша за силу). Ми узгоджували договір із китайською стороною доволі довго, а ліцензували ми хитро. Розуміючи, що Китай — це, звісно, важка історія в плані того, що швидше за все, наші очікування не відповідають реальності або не відповідатимуть. Тому ми ліцензували лише частину технології. А один із критичних компонентів виробництва суперконденсаторів ми налагодили в США і відправляли цей компонент у Китай. Там вони займалися вже іншою частиною виробництва. Це давало нам контроль над тим, скільки виготовили, продали й так далі. Насправді, наша ситуація в Китаї зараз незавидна. Річ у тому, що цей наш партнер у Китаї зробив ставку на один сегмент ринку, а саме на ринок гібридних автобусів. Гібридні автобуси — це ті, які використовують дизель плюс суперконденсатор. Або літій-іонну батарею плюс суперконденсатор. Але в 2016 році, на жаль, субсидії змінилися в Китаї, а цей ринок живе тільки за рахунок державних субсидій. Тому що виробництво будь-якого електричного автобуса або гібридного автобуса, або електричного автомобіля або гібридного автомобіля зараз буде обходитися дорожче, ніж конкурент на бензиновому чи дизельному двигуні. Хоча би тому, що технологію двигуна внутрішнього згоряння ми вже знаємо 230 років. Там уже все налагоджено, усі можуть це виробляти. А технологію виробництва електричних автомобілів людство тільки починає потрошки освоювати. Хоча є такий факт, що електричні машини з’явилися раніше, ніж взагалі з’явилися бензинові машини. Просто знову ж таки тут винні військові, бо їм потрібен був такий показник, як запас ходу, котрий у бензинових автомобілів був уже на той момент часу в десятки, якщо не в сотні разів більший за електричних (тоді ще тільки свинцеві батареї були). І вони взяли цю технологію — от і все. Загалом, що вийшло, ці хлопці поставили на цей сегмент — і він провалився. Це не означає, що він перестав існувати. У нас є в Китаї фабрика, ми сидимо там наче fight another day. Подивимося, як будуть розвиватися події. Адже в КНР держава грає дуже суттєву роль. Вона як може створити ринок за день, так за день його і зруйнувати. Тому цілком імовірно, що зараз трошки підкоригують субсидії, усі цього чекають. Ми зустрічалися з нашими клієнтами в Китаї і вони казали: Питань немає, ваша технологія довела, що вона може працювати, се добре, але ви зрозумійте, якщо держава не робить повернення коштів за виготовлений автобус, то ми не будемо його виробляти. Тобто логіка субсидій полягає в наступному: є мерія міста, — наприклад, Київська мерія — і вона хоче придбати автобус. Вона приходить до виробника автобусів і каже: Ми хочемо купити автобус, і він буде електричний. Виробник каже, що це коштує 10 млн гривень. Вони кажуть: Та ви з глузду з’їхали. Виробник каже: А якщо програма субсидій на рівні країни? Давайте візьмемо не Київ, а наприклад, Вінницю. Із цих 10 млн 50 % вам компенсує центральний бюджет країни. О, це вже добре. Тоді ми купуємо такі автобуси. Ми показуємо нашим виборцям, що дбаємо про їхнє здоров’я, а це на порядку денному в Китаї — чистота. Та ще й заразом по ціні нормально, у будь-якому випадку якось конкурує з двигуном внутрішнього згоряння. Але якщо такої знижки немає, то як би ми не піклувалися про відсутність раку легенів у людей, але гроші є гроші. — Ми не продаємо продукт конс’юмерам, ми не продаємо кінцевому користувачеві. Скажімо так, у нас немає продукту, який хотіла би купити адекватна людина (сміється). У нас бувають різні ситуації. Я пам’ятаю це було 2 січня минулого чи позаминулого року, робочий день. Був у нас такий дивний момент життя країни: усі вийшли на роботу, — хто як міг, звичайно. Я сидів в офісі і пролунав дзвінок. Підіймаю слухавку, кажу Добрий день, Yunasko. Мені голос каже: Здрастуйте, мене звати Іванов Іван Іванович, я — лікар, психотерапевт-нарколог. Я кажу: Це що ж я такого робив 31 і 1 числа, що Ви до мене телефонуєте?. А він каже: Я не знаю, що Ви робили. А я будую апарат для електросудомної терапії. Є такий напрямок у психіатрії, вони лікують шизофренію таким чином. І він каже, що хоче збудувати пересувний апарат і хоче використовувати суперконденсатори для цього. Ми, звісно, надали йому обслуговування як могли. Але я йому сказав, щоби він більше нікому не телефонував 2 січня. Бо коли 2 січня телефонує психотерапевт-нарколог, то ти починаєш перевіряти YouTube, чи немає тебе там. Наш продукт призначається тим, кого заведено називати B2B. Ми працюємо для машинобудівників, але не для кінцевого споживача в Китаї — це не наша тема взагалі. Людям потрібні батарейки якісь — навіть звичайні літій-іонні батареї їм не потрібні. Тому ми працюємо з компаніями. — Крім Китаю, у нас є ще партнери у США. Там ми зараз фокусуємося на тому, що називається оборонною індустрією. У США зараз іде перехід до нового виду озброєння. Це так звана електромагнітна й імпульсна зброя. Це — те, що в простолюдді зветься railgunning (або рельсотрони), і лазерні системи, якими вони озброюють свою армію. У цих системах широко використовується суперконденсатор. Я тут, на жаль, багато говорити не можу, тому що ми там під величезною кількістю NDA. Якщо ви поґуґлите по запиту railgun, то побачите в YouTube прекрасні ролики випробування цих систем. Це навіть не майбутнє: Америка взялася за розробку цього озброєння одразу після завершення Холодної війни. Це вже використовується. Лазерною системою озброюються зараз кораблі. Зокрема основне їхнє завдання — це захист від так званих drones swarms, тобто це атаки дронів. У чому проблема? У тому, що в будь-якій війні, крім якихось патріотичних речей, потрібно ще вміло рахувати економіку. Тобто якщо баланс витрат не на вашому боці, ви програєте війну. Так, власне, СРСР програв Холодну війну США. Про що йдеться: побудувати дрон коштує дешево, атакувати дроном — теж: ви корабель не потопите, але ви пошкодите якусь інфраструктуру корабля й так далі. А ось збити дрон ракетою — це дорого, тому що ракети дорогі й точність дуже низька (для таких малих об’єктів ракети не призначені). Те саме стосується зенітних пристроїв і так далі. А от лазерні системи для цього дуже добре використовуються, тому що вартість пострілу у вас у районі $0,6. Ємність витрат майже безкінечна — ви можете робити стільки пострілів, скільки вам захочеться. Аби лиш була енергія на борту. А енергії, зазвичай, багато. Те ж саме стосується railgun-системи. Це — розгін, грубо кажучи, металевої болванки до 6–8 швидкостей звуку й нанесення шкоди ворогові за рахунок кінетичної енергії. У нас було кілька спроб такий, можна сказати, благодійний проект проштовхнути у Збройні Сили України — зокрема, бронетанкові війська. Хоча би зробити пуск двигунів танка від суперконденсатора. Тому що проблеми взимку полягають у тому, що батареї виходять із ладу. І замість того, щоби глушити танки й запускати тоді, коли треба, я спостерігав минулої зими, як це відбувається в нашій армії: стоять 5 наших танків, які просто колотять двигунами. Не треба ніякого шпигуна від ДНР, щоби виявити, де стоїть танкова частина. Там дим клубочиться так, як від індіанських вогнищ у кіно. Ворог може точно спозиціонувати все, що завгодно. Звісно, ні про які розробки рейлганів в українській армії говорити не доводиться, тому що ще раз повторюся, США почали працювати над цим типом озброєння ще 20 років тому. І тільки зараз починають з’являтися прототипи й установки, якими вони озброюються. Це те, що вони називають game changer — це зовсім по-іншому розверне всю військову картину. Маючи можливість робити необмежену кількість пострілів, можливість швидко й дешево виробляти боєприпаси, виточуючи металеві болванки на місці — і все, не возячись зі складними технологіями… Це все одно, що від їзди кавалеристів на конях одразу перейти до танків. Усі ще скачуть на конях, а ми вже сидимо в танку, попиваючи чайок. Або від арбалетів до кулеметів — та ж сама історія. — Якщо говорити глобально, що відбувається взагалі в транспорті, то перший основний тренд — цілковита дискредитація дизеля. Ось цей dieselgate, який стався з Volkswagen: насправді він відбувся або відбудеться з усіма, тому що всі обманюють. Це, звичайно, жорсткий удар по індустрії двигунів внутрішнього згоряння, і той чорний лебідь, — у хорошому сенсі слова, — котрий прилетів до людей, які займаються гібридними електричними технологіями. Щоби ви розуміли, яка шкода була нанесена: американський ринок вдруге закрився для дизельних двигунів. Уперше намагалися вивести дизель у 1970-х роках в Америці. І це провалилося, тому що це були жахливі машини реально, які торохтіли, капризували. Зараз знову ж наче як Volkswagen став досить успішним. Навіть у США почали з’являтися дизельні заправки, що велика рідкість. І тут такий бац — виявляється, усіх обманювали, люди потрапили у в’язницю за обман. А насправді, це — величезна індустрія, включаючи контрактерів Volkswagen, тобто тих, хто постачав їм ці системи. Зараз відбувається у світі такий глобальний тренд, що зрозуміло, що електромашини ще не готові до масового споживання. Вони — дорогі, не відповідають тому, що хоче людина. А людина хоче, в основному, пробіг на одному заряді. Тобто нікого не влаштовує пробіг 300 км, тому що в усіх є родичі в Одесі, Львові чи Дніпрі. І ніхто не хоче стояти 5 годин посередині між Львовом і Києвом, заряджатися на заправці, п’ючи каву: це ж можна інфаркт отримати, стільки кави випити. Тому основний тренд зараз — це перехід до так званих mild hybrids. Середні гібриди — це означає, що у вас є двигун внутрішнього згоряння, але є й електричний мотор. Тобто в місті ви їдете на електричному моторі. А двигун внутрішнього згоряння підключається тоді, коли у вас або закінчується батарея, або він заряджає батарею, або він використовується для руху. От Toyota Prius — у даному випадку, хороший приклад mild hybrid. Зараз перехід на 48-вольтові системи. І практично всі автовиробники туди йдуть і шаленими темпами. Тому наступні 3–5 років ми побачимо велику кількість 48-вольтових моделей автомобілів саме mild hybrid. Основні перспективні розробки йдуть зараз навіть не в області збільшення енергії в акумуляторних батареях, а в збільшенні швидкості заряду. Не так страшно, коли ви можете проїхати всього лиш 300 км. Страшно те, що вам потрібно свою Tesla заряджати 7 чи 8 годин. А вам хотілося би приїхати на заправку й максимум за 5 хвилин зарядитися, — приблизно так, як ви перезаливаєте бак бензину. Я приїжджаю на заправку, у мене дизельне авто, 5–6 хвилин — і в мене повний бак на 80 літрів. Я хотів би таке мати з електричною автівкою. Ось туди зараз йдуть основні інвестиції — і R&D робиться саме там. Що стосується українських реалій, у нас немає технологій виробництва акумуляторів взагалі. Є виробництво свинцевих акумуляторів, — але це як кам’яні сокири робити. Уже всі це давно знають — і там конкуренція тільки по ціні: якнайдешевше зробимо, тим краще. Це commodity чистої води, зайдіть у магазин і подивіться, скільки коштує свинцевий акумулятор — практично нічого не коштує. Літій-іонними технологіями в нас ніколи не цікавилися. Я пам’ятаю ще колись колишній прем’єр-міністр часів Януковича мав параноїдальну ідею в Дніпрі запустити літій-іонне виробництво. Він приїхав, я навіть якийсь блог написав із цього приводу, типу що це нездорова ідея. І на цьому власне все закінчилося. Якщо говорити про те, що в Україні семимильними кроками розвивається електричний транспорт, то це так. Але потрібно розуміти, що це за транспорт. У своїй переважній більшості, це — бажання придбати щось за півкопійки. У першу чергу, це — велика кількість битих Nissan Leaf, які заполонили нашу країну. З громадським транспортом із цього нічого не вийде, поки немає політики субсидування електротранспорту. Уся ця історії злітає в будь-якій країні, включаючи Америку, Китай, Індію тільки в одному випадку: якщо у вас є субсидії від уряду. Це може бути монетарне субсидування, як у Китаї: купив автобус електричний, от тобі компенсація з центрального бюджету Пекіна. У США вони зараз йдуть іншим шляхом, це від штатів залежить. У деяких містах вони хочуть, наприклад, заборонити двигуни внутрішнього згоряння в межах міста. Це — теж субсидіювання, але через примусово-каральні заходи. Це теж цілком підходить. В Україні ж це не регулюється взагалі ніяк: хочеш, купи собі маршрутку на дизелі, на газі, на бензині, а хочеш, якщо ти — дурень, купи електричну. Тільки вона тобі обійдеться в 5 чи 10 разів дорожче за звичайну. Тому я не вірю, у те, що ця історія взагалі у щось масове виллється. Це скоріше поодинокі випадки. — Це тренд, звісно. Купа компаній, у тому числі моїх знайомих, займаються таким бізнесом. Ідеш на аукціон, реєструєшся, купуєш побите електричне авто. Таку машину віддають дуже дешево, тому що всі електричні машини при ударі знімаються з гарантії. Бо є таке поняття, як безпека електричних автомобілів. Літій-іонні батареї дуже вибухонебезпечні. Ніхто не хоче возитися з так званими зобов’язаннями. Якщо, не дай Боже, вам відремонтують цю машину, і хтось у ній загориться, то Nissan або Tesla такий позов дадуть, що їм мало не здасться. Тому значно легше вивести машину з аварії, викупити назад по страховій, — тим більше, що це зазвичай лізингові машини, — і позбутися від неї на аукціоні. Там її з задоволенням придбають наші адепти електричного транспорту. Привезуть сюди, тут її тяп-ляп поремонтували, батарею замінили, зібрали, підфарбували — і продали вам за $10 тис Nissas Leaf з якимось смішним пробігом і розповіддю про те, що ця батарея прослугує вам вічно. Жодної гарантії при цьому не дають — це не цивілізований, а дикий спосіб. Він може підійти, якщо ви купуєте електромобіль, щоби погратися, як дитина купує машинку для забавки. Але я би не радив таке робити взагалі. Не купуйте вживаний електричний автомобіль. Хоча би з міркувань таких, що практично 50–70 % вартості електромобіля — це батарея. А зношена батарея — це батарея під заміну. Але ж ми, українці, люди із сімома життями, ми ж усі — горяни. Прийняття ризику — для нас не дуже характерна як для нації. І нас це рятувало в найтяжчі часи. Неймовірний оптимізм, відсутність оцінки ризику — це призводить до того, що а чому би ні? Я з задоволенням куплю за $10 тис Nissan Leaf, там купа класного всередині. А за 2 роки незрозуміло, що робити з цим автомобілем. Але ж у нас і на єврономерах люди машини купують — і теж усе нормально. Тому це такий ґешефт, але це не державна програма. — Зараз стільки інструментів, стільки класних речей вигадано для цього. Ми користуємося, наприклад, Slack, Yammer. Ним ми почали користуватися ще до того, як його купив Microsoft, але що вже зробиш. Загалом, у нас дуже різнопланова компанія: є наукові працівники, виробництво, інженери. Взагалі, якщо говорити про продуктивність, чесно кажучи, я браку інструментів різноманітних для продуктивності зараз не бачу. Стільки сайтів цьому присвячено, просто будь більше продуктивним. Мені добре зайшла методика Getting results the agile way (J.D. Meier). — Якщо вам подобається взагалі електрика, я, наприклад, із задоволенням прочитав Simply Electrifying (Крейг Роач). Це — взагалі про історію як ми докотилися до електричного світу. Автор проробив просто фантастично гігантську роботу. Він перелопатив усе, 10 років, мабуть, писав цю книгу. Там історія від першого отримання електрики до Ілона Маска. І вона написана легко. Це — такий наукпоп, якщо потрібно отримати якесь загальне враження про те, що відбувається й сяяти на конференціях — будь ласка. Починається вона з історії Бенджаміна Франкліна, який на купюрі намальований, але не президент, котрий ловив блискавки на зв’язку ключів, повітряного змія він запускав. І він дивом залишився живий, бо ще тим був фантазером. Така от історія. Якщо говорити взагалі для душі про те, що почитати — то я взагалі не міг відірватися, читав удень і вночі китайську фантастику. Є така трилогія, називається Проблема трьох тіл (Лю Ци Сінь). ЇЇ з китайської фанати переклали, це — неофіційний переклад. Я читав її англійською. Китайською не читав — це не для мене зараз. Це цілковито якийсь хардкор-science-fiction. Для людей-ґіків — це певно взагалі відкриття. І те, що в мене зараз на столі, що я зараз читаю — це бізнес-література. Є такий Рей Даліо, він заснував хедж-фонд Bridgewater. У нього є чудовий TED Talk з цього приводу. Він, напевно, перший прийшов у своєму розумінні, як керувати бізнесом, до того, що називається меритократія. Це — те, про що так люблять зараз говорити IT-компанії. Меритократія, на відміну від демократії, — це не влада сірої та нудної більшості. Це — влада найбільш обдарованих, здібних. Він написав книгу, яка тільки вийшла, є в електронному варіанті, але є й у фізичному. Я придбав в Америці її, називається Принципи. Насправді, це був такий підручник, який давали кожному, хто приходив у Bridgewater. Але зараз він вирішив, очевидно, заробити грошей на цій книзі. Книга фантастична, вона насправді так добре вправляє мізки. Найголовніше, що вона робить — заземляє вас із реальністю. Вона дає інструмент, як перестати жити в нафантазованому вами світі, де рожеві поні блюють райдугою. За її допомогою можна зрозуміти, що взагалі відбувається й бути релевантним тому моментові, що є навколо. Ось це — три книги, які я одразу без роздумів рекомендую.
11.12.2017,11:19
0
arhiv Vadyma Utkina

Vadym Utkin kaže pro svoju kompaniju: «My zajmajemosja rozrobkoju, stvorennjam i prodažem nakopyčuvačiv elektryčnoї energiї» — i nazyvaje nakopyčennja elektroenergiї odnym iz najbiľš suttjevyh zavdań ljudstva. Adže elektryka — ce jedynyj commodity-resurs, jakyj my tak i ne navčylysja efektyvno zberigaty: «My zberigajemo pšenycju, kukurudzu, vugillja, naftu, zoloto — use, ščo zavgodno. A ot elektroenergiju deševo i zručno zberigaty i transportuvaty tak i ne navčylysja».

Ščo vidbuvajeťsja na rynku nakopyčennja energiї

— Sogodni značno legše j deševše zgeneruvaty elektroenergiju. I jakščo vy podyvytesja na potužnisť elektrostancij, pobačyte, ščo vony zazvyčaj nadlyškovi: u 5–10 raziv perevyščujuť serednje navantažennja.

Dovodyťsja zabezpečuvaty pikove zavantažennja vdeń, koly vsi vmykajuť kondycionery v ofisah, a zavody pracjujuť. A vnoči ce vse abo transformujeťsja v teplo, abo peretvorjujeťsja na sproby na kštalt «davajte vsim prodamo elektromobili, ščoby vnoči vsi їh zarjadžaly j narešti počaly vytračaty našu elektroenergiju, jaka ničogo ne vartuje. My by šče vam doplatyly, ščoby vy її zabyraly».

Jakščo podyvytysja zagalom na rynok, napryklad, Aziї — tam nakopyčuvačiv elektroenergiї duže bagato. I napevno, jakščo b možna bulo vybraty odyn vymir, za jakym klasyfikujuť usi nakopyčuvači elektroenergiї, ja by їh zgrupuvav za časom nakopyčuvannja: za parametrom «a skiľky času nam potribno zberigaty elektroenergiju?».

Miž GES ta «kronoju»

— Jakščo nam potribno zberigaty elektroenergiju, skažimo, misjać, kraščyj sposib, krašča batarejka dlja ćogo — ce gidroelektrostancija. Tobto beremo ozero, beremo goru, nakačujemo vodu na goru, koly v nas deševa energija. A koly v nas energija doroga — spuskajemo vodu z gory i krutymo turbinu, vyrobljajemo elektryčnu energiju. Ce — megavatty energiї j duže deševyj sposib zberigannja. U ćomu plani našij kraїni poščastylo nejmovirno: u nas tut i vody bagato, i gir ne brakuje. Ale ščo robyty, jakščo vam potribno, prypustymo, ne misjać zberigaty, a mova jde pro jakiś dni zberigannja j rozrjad maje buty švydšym?

Todi na dopomogu pryhodyť inša tehnologija — flywheels, abo mahovyky. Ce taka rič, jaka rozganjajeťsja u vakuumi, nače mehanična dzyğa, iz šalenoju švydkistju. My її rozkručujemo, koly energija deševa, a potim, koly energija doroga, vona prodovžuje obertatysja, a my do neї pidključajemo jakeś navantažennja. I vona vyrobljaje čerez generatory elektryčnu energiju. Ale ščo ž robyty, jakščo vam potribno za dekiľka godyn zarjadyty j dekiľka godyn, ščoby pidtrymuvaty merežu abo rozrjadžaty merežu? Todi na dopomogu vam pryhodjať batareї.

Vony je duže rizni: počynajučy z tradycijnyh, jaki my znajemo vže 200 rokiv. Ce — kyslotno-svyncevi batareї, jaki u vas u mašyni stojať. A zaveršuje cej perelik nabir, ščo je zaraz duže populjarnym — litij-povitrja, litij-sirka. Facebook meni ščotyžnja vybyvaje, ščo včeni takogo-to universytetu zrobyly čergovu batareju — a rokiv za 30 vona z’javyťsja, možlyvo. Zaraz, zvyčajno, paľma peršosti z investycij i sprjamuvannja v ćomu plani — za Li-ion batarejamy. Vony, vlasne, i z’javylysja tiľky tomu ščo z’javylysja mobiľni telefony.

Ale ce šče ne kineć istoriї. A ščo robyty, jakščo vam potribno zarjadžaty za sekundy j rozrjadžaty za sekundy? Taki zavdannja tež je. A oś tut uže batareї ne spravljajuťsja. Jak ne možna do ćogo zavdannja pidhodyty z dopomogoju gidroenergetyky, tak i z batarejamy ne možna. Jakščo vy budete rozrjadžaty batareju za sekundy, vy її švydke «vb’jete». Tut pryhodjať na dopomogu superkondensatory, jaki zarjadžajuťsja j rozrjadžajuťsja za ličeni sekundy — j dajuť velyki impuľsy potužnosti.

Čomu ta jak ukraїnci vyjšly do Kytaju

— My govorymo pro rynok Kytaju, ni pro žoden inšyj. Čomu? Tomu ščo Kytaj poperedu vsijeї planety z adaptaciї zelenoї energetyky. Ce pov’jazano, u peršu čergu, z žahlyvoju ekologičnoju sytuacijeju. Koly ja v Pekini, ja ne baču soncja abo možu opivdni dyvytysja prjamo na sonce, ne mružačyś. Bo smog tam takoї syly, ščo u vas vidčuttja, niby večir tam tryvaje cilodobovo. Ce — problema dlja kraїny, pry čomu velyčezna, bo KNR roste. Energetyčni problemy velyki, a osnovne džerelo energiї — ce vugiľni elektrostanciї, jaki je osnovnymy zabrudnjuvačamy, a vže potim tiľky avtomobili.

My maly kiľka poїzdok u Kytaj, sprob nalagodyty jakiś vidnosyny j take inše, jaki zagalom ni do čogo ne pryzvely. Kytajci nas znajšly sami. Vlasne, vony nas znajšly čerez te, ščo my v takomu mižnarodnomu kom’juniti ljudej, jaki zajmajuťsja batarejamy j superkondensatoramy, dobre vidomi. My postijno beremo učasť u jakyhoś konferencijah, dopovidajemo, rozpovidajemo, populjaryzujemo, pyšajemosja, zajmajemosja shameless advertising. I do nas nadijšla propozycija pro te, ščo je kompanija, jaka hotila by licenzuvaty našu tehnologiju dlja vyrobnyctva superkondensatoriv u Kytaї. Bo vony bačať na toj moment velykyj rynok, a same: rynok gibrydnyh avtobusiv miśkyh.

Vadym Utkin, CEO Yunasko: «Elektromašyny šče ne gotovi dlja masovogo spožyvannja» 1
Ce i je sekret uspihu buď-jakogo startapa: prosto ne «zdohnuty» do togo času, poky z’javyťsja vikno možlyvostej. Cja dumka zvučyť postijno j u vsih

Jakščo pokopyrsatysja v istoriї buď-jakoї kompaniї, praktyčno nikoly nemaje ničogo vydatnogo. Usi ti garni strategični hody, jaki buly zrobleni, ce prosto tomu ščo do togo času, koly v nas bula možlyvisť zrobyty jakyjś strategičnyj hody, my šče buly žyvi. Oś i vse. Buly by mertvi — nihto by nijakogo hodu ne zrobyv.

Jakby Microsoft pomer do togo času, koly vony otrymaly kontrakt vid IBM, ne bulo by Microsoft. MySpace zdoh do togo času, koly z’javyvsja Facebook. Prosto, jak zavždy, tajming važlyvišyj za sylu (jak govoryv Muhammed Ali, po-mojemu, švydkisť važlyviša za sylu).

My uzgodžuvaly dogovir iz kytajśkoju storonoju dovoli dovgo, a licenzuvaly my hytro. Rozumijučy, ščo Kytaj — ce, zvisno, važka istorija v plani togo, ščo švydše za vse, naši očikuvannja ne vidpovidajuť reaľnosti abo ne vidpovidatymuť. Tomu my licenzuvaly lyše častynu tehnologiї. A odyn iz krytyčnyh komponentiv vyrobnyctva superkondensatoriv my nalagodyly v SŠA i vidpravljaly cej komponent u Kytaj. Tam vony zajmalysja vže inšoju častynoju vyrobnyctva. Ce davalo nam kontroľ nad tym, skiľky vygotovyly, prodaly j tak dali.

Naspravdi, naša sytuacija v Kytaї zaraz nezavydna. Rič u tomu, ščo cej naš partner u Kytaї zrobyv stavku na odyn segment rynku, a same na rynok gibrydnyh avtobusiv. Gibrydni avtobusy — ce ti, jaki vykorystovujuť dyzeľ pljus superkondensator. Abo litij-ionnu batareju pljus superkondensator. Ale v 2016 roci, na žaľ, subsydiї zminylysja v Kytaї, a cej rynok žyve tiľky za rahunok deržavnyh subsydij. Tomu ščo vyrobnyctvo buď-jakogo elektryčnogo avtobusa abo gibrydnogo avtobusa, abo elektryčnogo avtomobilja abo gibrydnogo avtomobilja zaraz bude obhodytysja dorožče, niž konkurent na benzynovomu čy dyzeľnomu dvyguni. Hoča by tomu, ščo tehnologiju dvyguna vnutrišńogo zgorjannja my vže znajemo 230 rokiv. Tam uže vse nalagodženo, usi možuť ce vyrobljaty. A tehnologiju vyrobnyctva elektryčnyh avtomobiliv ljudstvo tiľky počynaje potrošky osvojuvaty. Hoča je takyj fakt, ščo elektryčni mašyny z’javylysja raniše, niž vzagali z’javylysja benzynovi mašyny. Prosto znovu ž taky tut vynni vijśkovi, bo їm potriben buv takyj pokaznyk, jak zapas hodu, kotryj u benzynovyh avtomobiliv buv uže na toj moment času v desjatky, jakščo ne v sotni raziv biľšyj za elektryčnyh (todi šče tiľky svyncevi batareї buly). I vony vzjaly cju tehnologiju — ot i vse.

Zagalom, ščo vyjšlo, ci hlopci postavyly na cej segment — i vin provalyvsja. Ce ne označaje, ščo vin perestav isnuvaty. U nas je v Kytaї fabryka, my sydymo tam nače «fight another day». Podyvymosja, jak buduť rozvyvatysja podiї. Adže v KNR deržava graje duže suttjevu roľ. Vona jak može stvoryty rynok za deń, tak za deń jogo i zrujnuvaty. Tomu cilkom imovirno, ščo zaraz trošky pidkorygujuť subsydiї, usi ćogo čekajuť.

01/ 03
Smoğ — osnovna pryčyna, čomu dyzeľnyj transport je problemoju. Foto — Vadym Utkin

My zustričalysja z našymy klijentamy v Kytaї i vony kazaly: «Pytań nemaje, vaša tehnologija dovela, ščo vona može pracjuvaty, se dobre, ale vy zrozumijte, jakščo deržava ne robyť povernennja koštiv za vygotovlenyj avtobus, to my ne budemo jogo vyrobljaty». Tobto logika subsydij poljagaje v nastupnomu: je merija mista, — napryklad, Kyїvśka merija — i vona hoče prydbaty avtobus. Vona pryhodyť do vyrobnyka avtobusiv i kaže: «My hočemo kupyty avtobus, i vin bude elektryčnyj». Vyrobnyk kaže, ščo ce koštuje 10 mln gryveń. Vony kažuť: «Ta vy z gluzdu z’їhaly». Vyrobnyk kaže: «A jakščo programa subsydij na rivni kraїny? Davajte viźmemo ne Kyїv, a napryklad, Vinnycju. Iz cyh 10 mln 50 % vam kompensuje centraľnyj bjudžet kraїny». «O, ce vže dobre. Todi my kupujemo taki avtobusy». My pokazujemo našym vyborcjam, ščo dbajemo pro їhnje zdorov’ja, a ce na porjadku dennomu v Kytaї — čystota. Ta šče j zarazom po cini normaľno, u buď-jakomu vypadku jakoś konkuruje z dvygunom vnutrišńogo zgorjannja. Ale jakščo takoї znyžky nemaje, to jak by my ne pikluvalysja pro vidsutnisť raku legeniv u ljudej, ale groši je groši.

Odna sprava — ce prydbaty odyn avtobus i vyhvaljatysja nym jakomuś narodnomu deputatovi, a inša — vyrišyty problemu Troješčyny z avtobusamy. Za vartistju odnogo elektryčnogo vy prydbajete 5–6 tradycijnyh avtobusiv. Jakščo nemaje znyžky, to zvyčajno vy prydbajete 5–6 zvyčajnyh.

Pro marketyng ta istoriju odnogo narkologa

— My ne prodajemo produkt kons’jumeram, my ne prodajemo kincevomu korystuvačevi. Skažimo tak, u nas nemaje produktu, jakyj hotila by kupyty adekvatna ljudyna (smijeťsja).

U nas buvajuť rizni sytuaciї. Ja pam’jataju ce bulo 2 sičnja mynulogo čy pozamynulogo roku, robočyj deń. Buv u nas takyj dyvnyj moment žyttja kraїny: usi vyjšly na robotu, — hto jak mig, zvyčajno. Ja sydiv v ofisi i prolunav dzvinok. Pidijmaju sluhavku, kažu «Dobryj deń, Yunasko». Meni golos kaže: «Zdrastujte, mene zvaty Ivanov Ivan Ivanovyč, ja — likar, psyhoterapevt-narkolog». Ja kažu: «Ce ščo ž ja takogo robyv 31 i 1 čysla, ščo Vy do mene telefonujete?». A vin kaže: «Ja ne znaju, ščo Vy robyly. A ja buduju aparat dlja elektrosudomnoї terapiї». Je takyj naprjamok u psyhiatriї, vony likujuť šyzofreniju takym čynom. I vin kaže, ščo hoče zbuduvaty peresuvnyj aparat i hoče vykorystovuvaty superkondensatory dlja ćogo. My, zvisno, nadaly jomu obslugovuvannja jak mogly. Ale ja jomu skazav, ščoby vin biľše nikomu ne telefonuvav 2 sičnja. Bo koly 2 sičnja telefonuje psyhoterapevt-narkolog, to ty počynaješ perevirjaty YouTube, čy nemaje tebe tam.

Naš produkt pryznačajeťsja tym, kogo zavedeno nazyvaty B2B. My pracjujemo dlja mašynobudivnykiv, ale ne dlja kincevogo spožyvača v Kytaї — ce ne naša tema vzagali. Ljudjam potribni batarejky jakiś — naviť zvyčajni litij-ionni batareї їm ne potribni. Tomu my pracjujemo z kompanijamy.

Pro zakordonni partnerstva

Čytajte takož: SŠA vydiljať Ukraїni $175 mln na oboronne osnaščennja

— Krim Kytaju, u nas je šče partnery u SŠA. Tam my zaraz fokusujemosja na tomu, ščo nazyvajeťsja oboronnoju industrijeju. U SŠA zaraz ide perehid do novogo vydu ozbrojennja. Ce tak zvana elektromagnitna j impuľsna zbroja. Ce — te, ščo v prostoljuddi zveťsja railgunning (abo reľsotrony), i lazerni systemy, jakymy vony ozbrojujuť svoju armiju. U cyh systemah šyroko vykorystovujeťsja superkondensator.

Ja tut, na žaľ, bagato govoryty ne možu, tomu ščo my tam pid velyčeznoju kiľkistju NDA. Jakščo vy poğuğlyte po zapytu railgun, to pobačyte v YouTube prekrasni rolyky vyprobuvannja cyh system. Ce naviť ne majbutnje: Ameryka vzjalasja za rozrobku ćogo ozbrojennja odrazu pislja zaveršennja Holodnoї vijny. Ce vže vykorystovujeťsja. Lazernoju systemoju ozbrojujuťsja zaraz korabli. Zokrema osnovne їhnje zavdannja — ce zahyst vid tak zvanyh drones swarms, tobto ce ataky droniv.

U čomu problema? U tomu, ščo v buď-jakij vijni, krim jakyhoś patriotyčnyh rečej, potribno šče vmilo rahuvaty ekonomiku. Tobto jakščo balans vytrat ne na vašomu boci, vy prograjete vijnu. Tak, vlasne, SRSR prograv Holodnu vijnu SŠA. Pro ščo jdeťsja: pobuduvaty dron koštuje deševo, atakuvaty dronom — tež: vy korabeľ ne potopyte, ale vy poškodyte jakuś infrastrukturu korablja j tak dali. A oś zbyty dron raketoju — ce dorogo, tomu ščo rakety dorogi j točnisť duže nyźka (dlja takyh malyh ob’jektiv rakety ne pryznačeni). Te same stosujeťsja zenitnyh prystroїv i tak dali. A ot lazerni systemy dlja ćogo duže dobre vykorystovujuťsja, tomu ščo vartisť postrilu u vas u rajoni $0,6. Jemnisť vytrat majže bezkinečna — vy možete robyty stiľky postriliv, skiľky vam zahočeťsja. Aby lyš bula energija na bortu. A energiї, zazvyčaj, bagato. Te ž same stosujeťsja railgun-systemy. Ce — rozgin, grubo kažučy, metalevoї bolvanky do 6–8 švydkostej zvuku j nanesennja škody vorogovi za rahunok kinetyčnoї energiї.

U nas bulo kiľka sprob takyj, možna skazaty, blagodijnyj proekt proštovhnuty u Zbrojni Syly Ukraїny — zokrema, bronetankovi vijśka. Hoča by zrobyty pusk dvyguniv tanka vid superkondensatora. Tomu ščo problemy vzymku poljagajuť u tomu, ščo batareї vyhodjať iz ladu. I zamisť togo, ščoby glušyty tanky j zapuskaty todi, koly treba, ja sposterigav mynuloї zymy, jak ce vidbuvajeťsja v našij armiї: stojať 5 našyh tankiv, jaki prosto «kolotjať» dvygunamy. Ne treba nijakogo špyguna vid DNR, ščoby vyjavyty, de stoїť tankova častyna. Tam dym klubočyťsja tak, jak vid indianśkyh vognyšč u kino. Vorog može točno spozycionuvaty vse, ščo zavgodno. Zvisno, ni pro jaki rozrobky «rejlganiv» v ukraїnśkij armiї govoryty ne dovodyťsja, tomu ščo šče raz povtorjusja, SŠA počaly pracjuvaty nad cym typom ozbrojennja šče 20 rokiv tomu. I tiľky zaraz počynajuť z’javljatysja prototypy j ustanovky, jakymy vony ozbrojujuťsja. Ce te, ščo vony nazyvajuť game changer — ce zovsim po-inšomu rozverne vsju vijśkovu kartynu. Majučy možlyvisť robyty neobmeženu kiľkisť postriliv, možlyvisť švydko j deševo vyrobljaty bojeprypasy, vytočujučy metalevi bolvanky na misci — i vse, ne vozjačyś zi skladnymy tehnologijamy… Ce vse odno, ščo vid їzdy kavalerystiv na konjah odrazu perejty do tankiv. Usi šče skačuť na konjah, a my vže sydymo v tanku, popyvajučy čajok. Abo vid arbaletiv do kulemetiv — ta ž sama istorija.

Pro trendy u sferi elektryčnogo transportu j akkmuljatornyh tehnologij

Čytajte takož: Korotka istorija elektromobiliv u sviti

— Jakščo govoryty globaľno, ščo vidbuvajeťsja vzagali v transporti, to peršyj osnovnyj trend — cilkovyta dyskredytacija dyzelja. Oś cej dieselgate, jakyj stavsja z Volkswagen: naspravdi vin vidbuvsja abo vidbudeťsja z usima, tomu ščo vsi obmanjujuť. Ce, zvyčajno, žorstkyj udar po industriї dvyguniv vnutrišńogo zgorjannja, i toj «čornyj lebiď», — u horošomu sensi slova, — kotryj pryletiv do ljudej, jaki zajmajuťsja gibrydnymy elektryčnymy tehnologijamy.

Ščoby vy rozumily, jaka škoda bula nanesena: amerykanśkyj rynok vdruge zakryvsja dlja dyzeľnyh dvyguniv. Uperše namagalysja vyvesty dyzeľ u 1970-h rokah v Ameryci. I ce provalylosja, tomu ščo ce buly žahlyvi mašyny reaľno, jaki torohtily, kapryzuvaly. Zaraz znovu ž nače jak Volkswagen stav dosyť uspišnym. Naviť u SŠA počaly z’javljatysja dyzeľni zapravky, ščo velyka ridkisť. I tut takyj «bac» — vyjavljajeťsja, usih obmanjuvaly, ljudy potrapyly u v’jaznycju za obman. A naspravdi, ce — velyčezna industrija, vključajučy kontrakteriv Volkswagen, tobto tyh, hto postačav їm ci systemy.

Zaraz vidbuvajeťsja u sviti takyj globaľnyj trend, ščo zrozumilo, ščo elektromašyny šče ne gotovi do masovogo spožyvannja. Vony — dorogi, ne vidpovidajuť tomu, ščo hoče ljudyna. A ljudyna hoče, v osnovnomu, probig na odnomu zarjadi. Tobto nikogo ne vlaštovuje probig 300 km, tomu ščo v usih je rodyči v Odesi, Lvovi čy Dnipri. I nihto ne hoče stojaty 5 godyn poseredyni miž Lvovom i Kyjevom, zarjadžatysja na zapravci, p’jučy kavu: ce ž možna infarkt otrymaty, stiľky kavy vypyty. Tomu osnovnyj trend zaraz — ce perehid do tak zvanyh mild hybrids.

Seredni gibrydy — ce označaje, ščo u vas je dvygun vnutrišńogo zgorjannja, ale je j elektryčnyj motor. Tobto v misti vy їdete na elektryčnomu motori. A dvygun vnutrišńogo zgorjannja pidključajeťsja todi, koly u vas abo zakinčujeťsja batareja, abo vin zarjadžaje batareju, abo vin vykorystovujeťsja dlja ruhu. Ot Toyota Prius — u danomu vypadku, horošyj pryklad mild hybrid.

Zaraz perehid na 48-voľtovi systemy. I praktyčno vsi avtovyrobnyky tudy jduť i šalenymy tempamy. Tomu nastupni 3–5 rokiv my pobačymo velyku kiľkisť 48-voľtovyh modelej avtomobiliv same mild hybrid. Osnovni perspektyvni rozrobky jduť zaraz naviť ne v oblasti zbiľšennja energiї v akumuljatornyh batarejah, a v zbiľšenni švydkosti zarjadu. Ne tak strašno, koly vy možete proїhaty vśogo lyš 300 km. Strašno te, ščo vam potribno svoju Tesla zarjadžaty 7 čy 8 godyn. A vam hotilosja by pryїhaty na zapravku j maksymum za 5 hvylyn zarjadytysja, — pryblyzno tak, jak vy perezalyvajete bak benzynu. Ja pryїždžaju na zapravku, u mene dyzeľne avto, 5–6 hvylyn — i v mene povnyj bak na 80 litriv. Ja hotiv by take maty z elektryčnoju avtivkoju. Oś tudy zaraz jduť osnovni investyciї — i R&D robyťsja same tam.

Čytajte takož: Elektromobili bez PDV j akcyzu — novi umovy importu

Ščo stosujeťsja ukraїnśkyh realij, u nas nemaje tehnologij vyrobnyctva akumuljatoriv vzagali. Je vyrobnyctvo svyncevyh akumuljatoriv, — ale ce jak kam’jani sokyry robyty. Uže vsi ce davno znajuť — i tam konkurencija tiľky po cini: jaknajdeševše zrobymo, tym krašče. Ce commodity čystoї vody, zajdiť u magazyn i podyviťsja, skiľky koštuje svyncevyj akumuljator — praktyčno ničogo ne koštuje. Litij-ionnymy tehnologijamy v nas nikoly ne cikavylysja. Ja pam’jataju šče kolyś kolyšnij prem’jer-ministr časiv Janukovyča mav paranoїdaľnu ideju v Dnipri zapustyty litij-ionne vyrobnyctvo. Vin pryїhav, ja naviť jakyjś blog napysav iz ćogo pryvodu, typu ščo ce nezdorova ideja. I na ćomu vlasne vse zakinčylosja.

Jakščo govoryty pro te, ščo v Ukraїni semymyľnymy krokamy rozvyvajeťsja elektryčnyj transport, to ce tak. Ale potribno rozumity, ščo ce za transport. U svoїj perevažnij biľšosti, ce — bažannja prydbaty ščoś za pivkopijky. U peršu čergu, ce — velyka kiľkisť bytyh Nissan Leaf, jaki zapolonyly našu kraїnu. Z gromadśkym transportom iz ćogo ničogo ne vyjde, poky nemaje polityky subsyduvannja elektrotransportu. Usja cja istoriї zlitaje v buď-jakij kraїni, vključajučy Ameryku, Kytaj, Indiju tiľky v odnomu vypadku: jakščo u vas je subsydiї vid urjadu. Ce može buty monetarne subsyduvannja, jak u Kytaї: kupyv avtobus elektryčnyj, ot tobi kompensacija z centraľnogo bjudžetu Pekina. U SŠA vony zaraz jduť inšym šljahom, ce vid štativ zaležyť. U dejakyh mistah vony hočuť, napryklad, zaboronyty dvyguny vnutrišńogo zgorjannja v mežah mista. Ce — tež subsydijuvannja, ale čerez prymusovo-karaľni zahody. Ce tež cilkom pidhodyť.

V Ukraїni ž ce ne reguljujeťsja vzagali nijak: hočeš, kupy sobi maršrutku na dyzeli, na gazi, na benzyni, a hočeš, jakščo ty — dureń, kupy elektryčnu. Tiľky vona tobi obijdeťsja v 5 čy 10 raziv dorožče za zvyčajnu. Tomu ja ne virju, u te, ščo cja istorija vzagali u ščoś masove vylljeťsja. Ce skoriše poodynoki vypadky.

Elektromobili

Pro Ukraїnu jak «korolivstvo Nissan»

Čytajte takož: Vžyvani elektromobili iz SŠA možna bude prydbaty v Ukraїni

— Ce trend, zvisno. Kupa kompanij, u tomu čysli moїh znajomyh, zajmajuťsja takym biznesom. Ideš na aukcion, rejestruješsja, kupuješ pobyte elektryčne avto. Taku mašynu viddajuť duže deševo, tomu ščo vsi elektryčni mašyny pry udari znimajuťsja z garantiї. Bo je take ponjattja, jak bezpeka elektryčnyh avtomobiliv. Litij-ionni batareї duže vybuhonebezpečni. Nihto ne hoče vozytysja z tak zvanymy zobov’jazannjamy. Jakščo, ne daj Bože, vam vidremontujuť cju mašynu, i htoś u nij zagoryťsja, to Nissan abo Tesla takyj pozov daduť, ščo їm malo ne zdasťsja. Tomu značno legše vyvesty mašynu z avariї, vykupyty nazad po strahovij, — tym biľše, ščo ce zazvyčaj lizyngovi mašyny, — i pozbutysja vid neї na aukcioni. Tam її z zadovolennjam prydbajuť naši adepty elektryčnogo transportu. Pryvezuť sjudy, tut її tjap-ljap poremontuvaly, batareju zaminyly, zibraly, pidfarbuvaly — i prodaly vam za $10 tys Nissas Leaf z jakymoś smišnym probigom i rozpoviddju pro te, ščo cja batareja prosluguje vam vično.

Žodnoї garantiї pry ćomu ne dajuť — ce ne cyvilizovanyj, a dykyj sposib. Vin može pidijty, jakščo vy kupujete elektromobiľ, ščoby pogratysja, jak dytyna kupuje mašynku dlja zabavky. Ale ja by ne radyv take robyty vzagali. Ne kupujte vžyvanyj elektryčnyj avtomobiľ. Hoča by z mirkuvań takyh, ščo praktyčno 50–70 % vartosti elektromobilja — ce batareja. A znošena batareja — ce batareja pid zaminu. Ale ž my, ukraїnci, ljudy iz simoma žyttjamy, my ž usi — gorjany. Pryjnjattja ryzyku — dlja nas ne duže harakterna jak dlja naciї. I nas ce rjatuvalo v najtjažči časy. Nejmovirnyj optymizm, vidsutnisť ocinky ryzyku — ce pryzvodyť do togo, ščo «a čomu by ni? Ja z zadovolennjam kuplju za $10 tys Nissan Leaf, tam kupa klasnogo vseredyni». A za 2 roky nezrozumilo, ščo robyty z cym avtomobilem. Ale ž u nas i na jevronomerah ljudy mašyny kupujuť — i tež use normaľno. Tomu ce takyj ğešeft, ale ce ne deržavna programa.

Pro produktyvnisť ta robotu rozpodilenoї komandy

— Zaraz stiľky instrumentiv, stiľky klasnyh rečej vygadano dlja ćogo. My korystujemosja, napryklad, Slack, Yammer. Nym my počaly korystuvatysja šče do togo, jak jogo kupyv Microsoft, ale ščo vže zrobyš. Zagalom, u nas duže riznoplanova kompanija: je naukovi pracivnyky, vyrobnyctvo, inženery.

Vzagali, jakščo govoryty pro produktyvnisť, česno kažučy, ja braku instrumentiv riznomanitnyh dlja produktyvnosti zaraz ne baču. Stiľky sajtiv ćomu prysvjačeno, prosto buď biľše produktyvnym. Meni dobre «zajšla» metodyka «Getting results the agile way» (J.D. Meier).

Pro knygy, jaki varto pročytaty innovatoram

— Jakščo vam podobajeťsja vzagali elektryka, ja, napryklad, iz zadovolennjam pročytav «Simply Electrifying» (Krejg Roač). Ce — vzagali pro istoriju jak my dokotylysja do elektryčnogo svitu. Avtor prorobyv prosto fantastyčno gigantśku robotu. Vin perelopatyv use, 10 rokiv, mabuť, pysav cju knygu. Tam istorija vid peršogo otrymannja elektryky do Ilona Maska. I vona napysana legko. Ce — takyj naukpop, jakščo potribno otrymaty jakeś zagaľne vražennja pro te, ščo vidbuvajeťsja j «sjajaty» na konferencijah — buď laska.

Počynajeťsja vona z istoriї Bendžamina Franklina, jakyj na kupjuri namaľovanyj, ale ne prezydent, kotryj lovyv blyskavky na zv’jazku ključiv, povitrjanogo zmija vin zapuskav. I vin dyvom zalyšyvsja žyvyj, bo šče tym buv fantazerom. Taka ot istorija.

Jakščo govoryty vzagali dlja duši pro te, ščo počytaty — to ja vzagali ne mig vidirvatysja, čytav udeń i vnoči kytajśku fantastyku. Je taka trylogija, nazyvajeťsja «Problema tŕoh til» (Lju Cy Siń). ЇЇ z kytajśkoї fanaty pereklaly, ce — neoficijnyj pereklad. Ja čytav її anglijśkoju. Kytajśkoju ne čytav — ce ne dlja mene zaraz. Ce cilkovyto jakyjś hardkor-science-fiction. Dlja ljudej-ğikiv — ce pevno vzagali vidkryttja.

I te, ščo v mene zaraz na stoli, ščo ja zaraz čytaju — ce biznes-literatura. Je takyj Rej Dalio, vin zasnuvav hedž-fond Bridgewater. U ńogo je čudovyj TED Talk z ćogo pryvodu. Vin, napevno, peršyj pryjšov u svojemu rozuminni, jak keruvaty biznesom, do togo, ščo nazyvajeťsja merytokratija. Ce — te, pro ščo tak ljubljať zaraz govoryty IT-kompaniї. Merytokratija, na vidminu vid demokratiї, — ce ne vlada siroї ta nudnoї biľšosti. Ce — vlada najbiľš obdarovanyh, zdibnyh. Vin napysav knygu, jaka tiľky vyjšla, je v elektronnomu varianti, ale je j u fizyčnomu. Ja prydbav v Ameryci її, nazyvajeťsja «Pryncypy». Naspravdi, ce buv takyj pidručnyk, jakyj davaly kožnomu, hto pryhodyv u Bridgewater. Ale zaraz vin vyrišyv, očevydno, zarobyty grošej na cij knyzi. Knyga fantastyčna, vona naspravdi tak dobre vpravljaje mizky. Najgolovniše, ščo vona robyť — zazemljaje vas iz reaľnistju. Vona daje instrument, jak perestaty žyty v nafantazovanomu vamy sviti, de roževi poni bljujuť rajdugoju. Za її dopomogoju možna zrozumity, ščo vzagali vidbuvajeťsja j buty relevantnym tomu momentovi, ščo je navkolo. Oś ce — try knygy, jaki ja odrazu bez rozdumiv rekomenduju.

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: