fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

Ljubyty platyty — šče raz pro avtorśke pravo

Любити платити — ще раз про авторське право
Mabuť, biľšisť našyh čytačiv prygaduje pisnju Andrija Kuźmenka, u jakij vin radyv «ljubyty platyty, ščoby potim cinyty». A naviť jakščo j ni, 1 grudnja 2017-go u aktyvnyh korystuvačiv Facebook ta Telegram buv pryvid prygadaty cju prostu tezu. Potribno česno vyznaty: čymala častka našyh spivvitčyznykiv, v jakyh vystačaje grošej na smartfon, iPad ta televizor, ta ne vystačaje na elektronnu kopiju knygy — ce banaľni kradiї
Мабуть, більшість наших читачів пригадує пісню Андрія Кузьменка, у якій він радив «любити платити, щоби потім цінити». А навіть якщо й ні, 1 грудня 2017-го у активних користувачів Facebook та Telegram був привід пригадати цю просту тезу. Потрібно чесно визнати: чимала частка наших співвітчизників, в яких вистачає грошей на смартфон, iPad та телевізор, та не вистачає на електронну копію книги — це банальні крадії
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  Прості тези зазвичай найкраще сприймаються і запамятовуються — на цьому й побудовано політичні системи, поп-культуру, шоу-бізнес та мас-маркет літератури усього світу. Проте лише в українців чомусь досі виникає бажання подискутувати про те, чия земля — і чи варто платити за книжки. Тернистий шлях українського Amazonу. Ще до ситуації з книгами Нашого Формату через щось подібне проходив український Pocketbook. Років 5 тому вони теж спробували створити систему продажів електронних книжок, привязавши її до власних пристроїв для читання. Та українська реальність не була готова до власного Amazon. Основним конкурентом стали піратські сайти із сусідньої федеративної країни. Будь-яку книжку, видану в перекладі, можна було знайти там і тамтешньою мовою, не сплачуючи нічого, окрім абонплати за інтернет. Наш Формат, КСД, ще декілька видавців в Україні вперто намагаються довести, що за електронним відповідальним споживанням контенту — майбутнє. Що платити — це нормально. Що ви — не дикуни, адже платите за каву в кавярні, за обід у ресторані чи вечерю із друзями (і навіть за бургер у Макдо). Платите — а не хапаєте тарілку і з криками ось вам, капіталістичні свині! кидаєтеся в грудневий присмерок київських чи львівських (тернопільських, рівненських, вінницьких — необхідне підставити) вулиць, а душа ваша горить від радісного відчуття, як ви вправно усіх намахали. Тут вам не Америка, або Зубожіння-мени. Кожного разу, коли в соцмережах спалахує дискусія довкола необхідності сплачувати за контент, пригадуються тези знаних популістів, які постійно розповідають про зубожіння населення, злочинну владу та інші речі, наявність яких не можна заперечити — але й не варто використовувати в якості аргументу на виправдання крадіжок інтелектуальної власності. Купуючи автівку, ви якось збираєтеся розраховуватися за пальне. Купуючи квартиру (навіть на виплат чи в іпотеку) — думаєте про комірне та тарифи. А от купуючи смартфон чи ноутбук, чомусь перестаєте думати про програмне забезпечення. Про музику. Про книжки. Про якісні новини й аналітику. Про все те, що створюється за рахунок часу, компетенцій та інтелектуальних зусиль інших людей. Вартість пляшки якісного алкоголю дорівнює (а нерідко — перевищує) вартість паперової чи електронної книги в українському перекладі. Та український супергерой Зубожіння-мен продовжує наполягати на своєму праві пити, палити, брати машину в кредит — але тільки не платити за журнали та книги. Незламна логіка тут вам не Штати, аби всі платили нагадує про інше. В Штатах свого часу теж були не-Штати. Газетярі крали одне в одного сюжети чи новини. Підпільні студії переписували контрафактні копії фільмів чи касет. Піратство сягнуло апогею в цифрові часи на початку нульових, коли зявився Napster. Індустрію кінематографу ледве на вклало нокдауном від The Pirate Bay. Однак мало хто згадає про ці часи тамтешнього тотального піратства зараз, у епоху домінування Netflix, iTunes, Google Music та Amazon. Читатйте також: Видавництво зі Львова надало книги у 52 бібліотеки. Так, дійсно — тут нам не Штати: тут, в Україні немає жорстких стягнень із провайдерів та окремих споживачів за використання торентів, на виплату яких потрібні були би сотні тисяч доларів. Тут не дають роки тюрми за піратство, відбуваючись у випадку із кінопродукцією лише помірними штрафами (а коли востаннє покарали користувача за піратство щодо книжок та музики, годі й пригадати). Тут досі скаржаться на дефіцит коштів студенти, які отримують стипендії, що у 8-10 разів більші за виплати їхнім одноліткам 10 років тому в українських вишах. Тут стоять пусті бібліотечні зали та порожні читальні зали книгарень (навіть у час знижок та розпродажів) — натомість щопятниці не проштовхнутися у нічних клубах, де середня порція алкоголю коштує як 2 книжки українською. Тут нам і справді не Америка. Бо це там модно купувати рідери Amazon та абонементи у Barnes & Noble. Це там The New York Times генерує більше виручки від цифрової реклами та онлайн-підписки, аніж від друкованої передплати. Зате тут є аншлаги на концерти колишніх КВН-ників, які вже 10 років несмішно жартують про 4 політиків, — і беруть за це 500 грн за квиток. Цікаво, скільки серед глядачів у провінційних залах та будинках культури тих самих незаможних студентів, які залюбки поширюють піратські книги. Порівняння між тут і там не будуть на користь нам, якщо ми хочемо лише порівнювати. Одночасно тут, у нас, працює чимало талановитих, сучасних та розумних людей, котрі прекрасно розуміють, що головною мотивацією красти контент є лише звичка, і нічого більше. Якщо ми хочемо почати жити як там, слід вимагати чесності та послідовності не лише від тих, кому ми делегуємо свої виборчі, економічні, соціальні чи культурні уподобання та погляди, — але й від самих себе. Інакше українським супергероєм так і залишиться Зубожіння-мен. . . Якби ви вчились так, як треба. Насправді, уся ситуація із Telegram-каналом піратів та їхнім подальшим обуренням, що їх піддали публічному шельмуванню та викриттю, демонструє кричущий брак знань з економіки. Соціалістичні міфи про авторське право, все належить всім, копілефт та капіталістів, які наживаються на бідних студентах, щедро приправлені іконічними фігурами на кшталт Ассанжа та Сноудена та їхніми почасти анархістськими поглядами, продовжують панування у головах вже не старшого покоління наших співвітчизників, а й частини тих, кому немає навіть 30 років (і про соціалізм та рівність і братерство вони хіба що читали у тих-таки спірачених книжках). Можна безкінечно списувати цей стан речей на юнацький максималізм, брак елементарної логіки, погане виховання чи кухонну філософію про бариг при владі. А можна побачити у подібних ситуаціях докорінну відмінність в гірший бік української освіти, якщо порівняти її зі школами та університетами у ЄС та США. Майже цілковита відсутність тінейджерських програм та YouTube-каналів чи сайтів про стартапи, бізнес, підприємництво, економіку для широкого кола тих, кому зараз від 14 до 18 років, спричиняє вакуум у головах. І тоді 16-20-річним споживачам чужих книжок, програм, фільмів, серіалів, музики стає незрозумілим, навіщо потрібно платити за продукт інтелектуальної чи фізичної праці інших людей. Працювати над питанням поваги до інтелектуальної власності перестають у школі — коли дозволяють відксерити 1 підручник на 20 учнів (замість придбати 20 копій електронного підручника). В університеті — коли дозволяють скористатися сайтом північно-східного сусіда, аби знайти там книжку, яка коштує 100 грн, тому простіше знайти її мовою країни-окупанта, зате безкоштовно. Навчати не красти — ось чому треба вчити дітей, перш ніж давати їм підручники з історії чи правопису. Досить того, що покоління їхніх батьків було виховане у країні безкоштовної медицини, 50-копійчаного хліба (при собівартості борошна втричі вищій за цю ціну) та безоплатного проїзду в громадському транспорті для пенсіонерів. Тепер поколінню дітей слід — хай і переступаючи через власну лінь та звичку бути соромязливими злодюжками — зясувати для себе, що будь-яка праця має оплачуватися. А якщо у вас бракує коштів на нову книжку Нового Формату, то слід не скаржитися про це у соцмережах і красти чужий продукт праці, — а спробувати на цю книжку заробити. Зрештою, саме праця зробила людину Людиною. А любити щось — означає підтримувати. В тому числі й гривнею.   Матеріал відображає авторську точку зору і може не збігатися з офіційною позицією редакції.
04.12.2017,17:37
0
Unsplash
Реклама 👇 Замовити

Prosti tezy zazvyčaj najkrašče spryjmajuťsja i zapam’jatovujuťsja — na ćomu j pobudovano polityčni systemy, pop-kuľturu, šou-biznes ta mas-market literatury uśogo svitu. Prote lyše v ukraїnciv čomuś dosi vynykaje bažannja podyskutuvaty pro te, «čyja zemlja» — i čy varto platyty za knyžky.

Ternystyj šljah «ukraїnśkogo Amazon'u»

Šče do sytuaciї z knygamy «Našogo Formatu» čerez ščoś podibne prohodyv ukraїnśkyj Pocketbook. Rokiv 5 tomu vony tež sprobuvaly stvoryty systemu prodaživ elektronnyh knyžok, pryv’jazavšy її do vlasnyh prystroїv dlja čytannja. Ta ukraїnśka reaľnisť ne bula gotova do vlasnogo Amazon. Osnovnym konkurentom staly piratśki sajty iz susidńoї federatyvnoї kraїny. Buď-jaku knyžku, vydanu v perekladi, možna bulo znajty tam i tamtešńoju movoju, ne splačujučy ničogo, okrim abonplaty za internet.

«Naš Format», «KSD», šče dekiľka vydavciv v Ukraїni vperto namagajuťsja dovesty, ščo za elektronnym vidpovidaľnym spožyvannjam kontentu — majbutnje. Ščo platyty — ce normaľno. Ščo vy — ne dykuny, adže platyte za kavu v kav’jarni, za obid u restorani čy večerju iz druzjamy (i naviť za burger u Makdo). Platyte — a ne hapajete tarilku i z krykamy «oś vam, kapitalistyčni svyni!» kydajetesja v grudnevyj prysmerok kyїvśkyh čy ľvivśkyh (ternopiľśkyh, rivnenśkyh, vinnyćkyh — neobhidne pidstavyty) vulyć, a duša vaša goryť vid radisnogo vidčuttja, jak vy vpravno usih «namahaly».

«Tut vam ne Ameryka», abo Zubožinnja-meny

Kožnogo razu, koly v socmerežah spalahuje dyskusija dovkola neobhidnosti splačuvaty za kontent, prygadujuťsja tezy znanyh populistiv, jaki postijno rozpovidajuť pro «zubožinnja» naselennja, «zločynnu vladu» ta inši reči, najavnisť jakyh ne možna zaperečyty — ale j ne varto vykorystovuvaty v jakosti argumentu na vypravdannja kradižok intelektuaľnoї vlasnosti. Kupujučy avtivku, vy jakoś zbyrajetesja rozrahovuvatysja za paľne. Kupujučy kvartyru (naviť na vyplat čy v ipoteku) — dumajete pro komirne ta taryfy. A ot kupujučy smartfon čy noutbuk, čomuś perestajete dumaty pro programne zabezpečennja. Pro muzyku. Pro knyžky. Pro jakisni novyny j analityku. Pro vse te, ščo stvorjujeťsja za rahunok času, kompetencij ta intelektuaľnyh zusyľ inšyh ljudej.

Vartisť pljašky jakisnogo alkogolju dorivnjuje (a neridko — perevyščuje) vartisť paperovoї čy elektronnoї knygy v ukraїnśkomu perekladi. Ta ukraїnśkyj supergeroj «Zubožinnja-men» prodovžuje napoljagaty na svojemu pravi pyty, palyty, braty mašynu v kredyt — ale tiľky ne platyty za žurnaly ta knygy. Nezlamna logika «tut vam ne Štaty, aby vsi platyly» nagaduje pro inše. V Štatah svogo času tež buly «ne-Štaty». Gazetjari kraly odne v odnogo sjužety čy novyny. Pidpiľni studiї perepysuvaly kontrafaktni kopiї fiľmiv čy kaset. Piratstvo sjagnulo apogeju v cyfrovi časy na počatku «nuľovyh», koly z’javyvsja Napster. Industriju kinematografu ledve na vklalo nokdaunom vid The Pirate Bay. Odnak malo hto zgadaje pro ci časy tamtešńogo totaľnogo piratstva zaraz, u epohu dominuvannja Netflix, iTunes, Google Music ta Amazon.

Čytajte takož: Vydavnyctvo zi Lvova nadalo knygy u 52 biblioteky

Tak, dijsno — tut nam ne Štaty: tut, v Ukraїni nemaje žorstkyh stjagneń iz provajderiv ta okremyh spožyvačiv za vykorystannja torentiv, na vyplatu jakyh potribni buly by sotni tysjač dolariv. Tut ne dajuť roky tjurmy za piratstvo, vidbuvajučyś u vypadku iz kinoprodukcijeju lyše pomirnymy štrafamy (a koly vostannje pokaraly korystuvača za piratstvo ščodo knyžok ta muzyky, godi j prygadaty). Tut dosi skaržaťsja na «deficyt koštiv» studenty, jaki otrymujuť stypendiї, ščo u 8-10 raziv biľši za vyplaty їhnim odnolitkam 10 rokiv tomu v ukraїnśkyh vyšah. Tut stojať pusti bibliotečni zaly ta porožni čytaľni zaly knygareń (naviť u čas znyžok ta rozprodaživ) — natomisť ščop’jatnyci ne proštovhnutysja u ničnyh klubah, de serednja porcija alkogolju koštuje jak 2 knyžky ukraїnśkoju. «Tut» nam i spravdi ne Ameryka. Bo ce tam modno kupuvaty ridery AmazonLjubyty platyty — šče raz pro avtorśke pravo 17 nezvyčnyh faktiv pro CEO Amazon ta abonementy u Barnes & Noble. Ce tam The New York Times generuje biľše vyručky vid cyfrovoї reklamy ta onlajn-pidpysky, aniž vid drukovanoї peredplaty. Zate «tut» je anšlagy na koncerty kolyšnih KVN-nykiv, jaki vže 10 rokiv nesmišno žartujuť pro 4 politykiv, — i beruť za ce 500 grn za kvytok. Cikavo, skiľky sered gljadačiv u provincijnyh zalah ta budynkah kuľtury tyh samyh «nezamožnyh studentiv», jaki zaljubky pošyrjujuť piratśki knygy.

Porivnjannja miž «tut» i «tam» ne buduť na korysť nam, jakščo my hočemo lyše porivnjuvaty. Odnočasno tut, u nas, pracjuje čymalo talanovytyh, sučasnyh ta rozumnyh ljudej, kotri prekrasno rozumijuť, ščo golovnoju motyvacijeju krasty kontent je lyše zvyčka, i ničogo biľše.

Jakščo my hočemo počaty žyty jak «tam», slid vymagaty česnosti ta poslidovnosti ne lyše vid tyh, komu my delegujemo svoї vyborči, ekonomični, sociaľni čy kuľturni upodobannja ta pogljady, — ale j vid samyh sebe. Inakše ukraїnśkym supergerojem tak i zalyšyťsja Zubožinnja-men

«Jakby vy včylyś tak, jak treba»

Naspravdi, usja sytuacija iz Telegram-kanalom pirativ ta їhnim podaľšym oburennjam, ščo їh piddaly publičnomu šeľmuvannju ta vykryttju, demonstruje kryčuščyj brak znań z ekonomiky. Socialistyčni mify pro avtorśke pravo, «vse naležyť vsim», kopileft ta «kapitalistiv, jaki nažyvajuťsja na bidnyh studentah», ščedro prypravleni ikoničnymy figuramy na kštalt Assanža ta Snoudena ta їhnimy počasty anarhistśkymy pogljadamy, prodovžujuť panuvannja u golovah vže ne staršogo pokolinnja našyh spivvitčyznykiv, a j častyny tyh, komu nemaje naviť 30 rokiv (i pro socializm ta «rivnisť i braterstvo» vony hiba ščo čytaly u tyh-taky spiračenyh knyžkah).

Možna bezkinečno spysuvaty cej stan rečej na junaćkyj maksymalizm, brak elementarnoї logiky, pogane vyhovannja čy «kuhonnu filosofiju» pro «baryg pry vladi». A možna pobačyty u podibnyh sytuacijah dokorinnu vidminnisť v giršyj bik ukraїnśkoї osvity, jakščo porivnjaty її zi školamy ta universytetamy u JeS ta SŠA. Majže cilkovyta vidsutnisť tinejdžerśkyh program ta YouTube-kanaliv čy sajtiv pro startapy, biznes, pidpryjemnyctvo, ekonomiku dlja šyrokogo kola tyh, komu zaraz vid 14 do 18 rokiv, spryčynjaje vakuum u golovah. I todi 16-20-ričnym spožyvačam čužyh knyžok, program, fiľmiv, serialiv, muzyky staje «nezrozumilym», naviščo potribno platyty za produkt intelektuaľnoї čy fizyčnoї praci inšyh ljudej. Pracjuvaty nad pytannjam povagy do intelektuaľnoї vlasnosti perestajuť u školi — koly dozvoljajuť «vidkseryty» 1 pidručnyk na 20 učniv (zamisť prydbaty 20 kopij elektronnogo pidručnyka). V universyteti — koly dozvoljajuť skorystatysja sajtom pivnično-shidnogo «susida», aby znajty tam knyžku, jaka koštuje 100 grn, tomu prostiše znajty її movoju kraїny-okupanta, zate bezkoštovno. Navčaty ne krasty — oś čomu treba včyty ditej, perš niž davaty їm pidručnyky z istoriї čy pravopysu.

Dosyť togo, ščo pokolinnja їhnih baťkiv bulo vyhovane u kraїni bezkoštovnoї medycyny, 50-kopijčanogo hliba (pry sobivartosti borošna vtryči vyščij za cju cinu) ta bezoplatnogo proїzdu v gromadśkomu transporti dlja pensioneriv. Teper pokolinnju ditej slid — haj i perestupajučy čerez vlasnu liń ta zvyčku buty sorom’jazlyvymy zlodjužkamy — z’jasuvaty dlja sebe, ščo buď-jaka pracja maje oplačuvatysja. A jakščo u vas brakuje koštiv na novu knyžku «Novogo Formatu», to slid ne skaržytysja pro ce u socmerežah i krasty čužyj produkt praci, — a sprobuvaty na cju knyžku zarobyty. Zreštoju, same pracja zrobyla ljudynu Ljudynoju. A ljubyty ščoś — označaje pidtrymuvaty. V tomu čysli j gryvneju.

 

Material vidobražaje avtorśku točku zoru i može ne zbigatysja z oficijnoju pozycijeju redakciї.

Teğy: istoriї, kontent

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: