fbpx
Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

Bez kvytkovyh kas, zate z knygarnjamy i kav’jarnjamy — vokzaly po-italijśky

Без квиткових кас, зате з книгарнями і кав’ярнями — вокзали по-італійськи

Vid redakciї: Ščo my znajemo pro Italiju? Kino, vyno, syr, mafija, hity dlja Jevrobačennja, Čelentano (ne piccerija, a aktor ta spivak), najmelodijniša mova planety. A jak ščodo transportu, možlyvostej dlja turystiv, drukovanyh ta onlajn-ZMI, startapiv ta tehnologij? Cej material — peršyj iz cyklu rozpovidej vid ukraїnky, jaka zaraz žyve u cij sonjačnij jevropejśkij kraїni. Inšyj pogljad na inšu Italiju — jakoї zazvyčaj nemaje u fiľmah čy turystyčnyh putivnykah
Від редакції: Що ми знаємо про Італію? Кіно, вино, сир, мафія, хіти для Євробачення, Челентано (не піццерія, а актор та співак), наймелодійніша мова планети. А як щодо транспорту, можливостей для туристів, друкованих та онлайн-ЗМІ, стартапів та технологій? Цей матеріал — перший із циклу розповідей від українки, яка зараз живе у цій сонячній європейській країні. Інший погляд на іншу Італію — якої зазвичай немає у фільмах чи туристичних путівниках
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  Рушаючи у подорож. — Бонджорно! Один квиток до Мачерати, туди й назад, – звертаюсь до продавчині за книжковим прилавком. — На коли? – приязно усміхнувшись, запитує італійка. — На найближчий, — відповідаю. Поклацавши на касовому апараті, продавчиня вже за якусь мить простягає мені білосніжний згорток з двома QR-кодами. На кожному з квитків вказано ціну — €2,90 (87 грн). 35 км та 40 хв часу у дорозі. Автомобілем було би рівно стільки ж. Як працює квиток регіональної італійської залізниці. За новими правилами, які набули чинності влітку 2016 року, квиток у регіональних поїздах став чинним лише у вказаний день. Раніше квитки не мали точної дати і станцій відправлення-прибуття, — вказувався тільки кілометраж. Пам’ятаю ті квитки – невеликого розміру, з цупкого паперу, різних кольорів: жовті, зелені, сині, чим були схожі на фантики. Для проїзду було достатньо пробити такий квиток станційним компостером (італ. timbro). А якщо компостер зламаний? Чемні пасажири йшли пробивати дату у провідника-кондуктора. Але більшість зловживала цим, використовуючи квиток і для наступної поїздки. Ех, шкода, що у мене не збереглося жодного – тепер це була б історія. А оцей чек для колекціонування геть не годиться. Але для Треніталії, — національної транспортної компанії, — такі зміни дозволили примножити прибутки. — Дякую. А його треба компостувати? – уточнюю. На місцевому українсько-італійському суржику це називається затімбрувати. — Так, звичайно. Он знизу біла смужка є, тією стороною і вставите в компостер. Розклад руху потягів. . Вокзали, не схожі на українські. Виходжу з книгарні, яка знаходиться у тому ж приміщенні, що й вокзал. Власне, вокзалом цю невеличку двоповерхову будівлю і не назвеш: частину першого поверху займає книгарня, яка називається Платформа номер нуль. А на другому поверсі – житлові квартири. Від станції тут – розклад руху поїздів в алюмінієвій рамі на стіні, автомат з придбання квитків і пластмасова лавка на три сидіння. Оце й усе. Зайшов в одні двері – купив квиток – вийшов через інші. Ані звичного аркоподібного отвору квиткової каси в стіні, ані звичної тітоньки-касирки в глибині того отвору, до якої треба говорити, втискуючись лобом у скло і чітко артикулюючи звуки. Замінивши касирку з крові й плоті на бездушний автомат з продажу квитків, керівництво залізничного транспорту Італії урізало чималу статтю видатків. Утім, перебуваючи у такому вокзалі, все ж не можеш позбавитись відчуття сирітства. Стрілки на великому вокзальному годиннику лягають впритул до цифри 8.. . . Регіональний поїзд 4567, що їде з Фабріано у напрямку до Анкони, прибуває на другу колію. Відійдіть від жовтої лінії —за гамором і жвавими розмовами підлітків майже не чутно, як приємний чоловічий голос через гучномовець повідомляє про прибуття потяга. Звісно, десяткам старшокласників із Сан-Северіно та його околиць, звиклим до цих щоденних поїздок, така інформація не надто важлива. Щоранку вони вирушають на навчання до своїх художніх ліцеїв чи технічних коледжів до сусіднього містечка Толентіно чи трохи далі – до Мачерати. Регіональний поїзд – найзручніший засіб пересування для них. Як виглядає звичайний італійський потяг. Вигинаючись дугою, блискучий сіро-синій потяг вигулькує з-за дерев. Школярі дружно починають переходити через першу колію — що, в принципі, заборонено відповідними написами. Але, за відсутності підземних переходів, не є суворим порушенням. Регіональний потяг під назвою Swing чимось схожий на іграшковий: ще відносно новенький, з акцентами на дверях яскраво-зеленого кольору, крихітний — всього на два вагони! — він магічним чином вміщує усіх своїх пасажирів. Усередині вагону чисто, світло, жодних сторонніх запахів. Влітку тут працює кондиціонер – і при спеці надворі понад 30°, у поїзді можна натягати шкарпетки. При низьких температурах – той же кондиціонер працює на обігрів. Але з розумом: до спідньої білизни роздягатись не доведеться. Невеликий екран на стінці біля дверей час від часу підморгує, змінюючи кадри: то він показує мапу із маршрутом руху потяга у реальному часі, потім — наступну запинку і запрограмований час прибуття. Кожна хвилина запізнення теж вказується. Якщо на наступній станції є можливість зробити пересадку, табло інформує про найближчі поїзди – з часом та платформою відправлення. Не припиняючи ні на мить своїх емоційних розмов, підлітки розсідаються компаніями по вагону на зручних синіх кріслах. Потяг рушає майже нечутно – тільки вокзал за вікном, хитнувшись у протилежний бік, на це натякає. Як працює регіональне сполучення по-італійськи. У транспортному парку Треніталії — загалом близько 3,5 тис поїздів. Середній вік потяга – близько 19 років. Утім, майже половина із транспортного складу має вік більше 20 років. Але навіть і ці старенькі потяги – не такі вже й зношені. Такі ж зручні м’які сидіння, охайні туалети. Як на мій погляд пасажира, від нових їх відрізняє хіба що відсутність електронного табло і не завжди справні кондиціонери. Регіональні поїзди, або ще їх називають пендоларі, тобто маятникові – лише один із типів потягів, які курсують Італією. Щоденно ними користується близько 3 млн пасажирів. Вокзал без квиткової каси. І жодного касира. Вокзал без директора. Вокзал без прибиральниці! Хіба бувають такі вокзали? В Італії — повсюди. Автомат замість касирки. . Із 2,286 тис залізничних станцій майже 2,170 тис розташовані у невеличких містах і належать до категорії середніх та малих станцій. Одним із кроків зниження витрат на їхнє утримання є відмова від персоналу. Каси з продажу квитків поступово витісняють квиткові автомати. Звісно, з ними теж є деякі незручності – часом у них бракує здачі монетами, або ж вони стоять у несправному стані. Проте якщо незакомпостований квиток можна виправдати перед кондуктором зламаним компостером на станції, то вибачень за безквитковий проїзд не існує. Точок з продажу квитків на регіональні поїзди – більш ніж достатньо. Їх можна придбати, окрім автоматів та інтернет-сайту і мобільного додатку, ще у таких несподіваних місцях, як книжкові магазини, кіоски з продажу газет (едікола), агенції подорожей, а також бари-кав’ярні та пункти з продажу цигарок (славнозвісні табаккерії). У цих закладах, якщо вони обладнані спеціальним касовим апаратом, люб’язно продадуть квиток на регіональний поїзд. Хоч на зараз, хоч на наступний тиждень. Щоправда, лише у робочий час. Вночі та в години сіести працюють лише автомати на станції. Тому, плануючи поїздку першим ранковим потягом, про квиток краще подбати звечора. А якщо доводиться їздити часто – краще оформити проїзний. І тоді ніщо не затьмарить задоволення від поїздки у потязі, через вікна якого можна милуватись краєвидами гір чи моря. Утім, італійці час у дорозі на роботу найчастіше проводять або за дружніми розмовами, або за читанням книги. Стійкі вони люди, однак..
01.11.2017,15:19
0
Anastasija Simašova
Реклама 👇 Замовити

Rušajučy u podorož

— Bondžorno! Odyn kvytok do Mačeraty, tudy j nazad, – zvertajuś do prodavčyni za knyžkovym prylavkom.
— Na koly? – pryjazno usmihnuvšyś, zapytuje italijka.
— Na najblyžčyj, — vidpovidaju.

Poklacavšy na kasovomu aparati, prodavčynja vže za jakuś myť prostjagaje meni bilosnižnyj zgortok z dvoma QR-kodamy. Na kožnomu z kvytkiv vkazano cinu — €2,90 (87 grn). 35 km ta 40 hv času u dorozi. Avtomobilem bulo by rivno stiľky ž.

Jak pracjuje kvytok regionaľnoї italijśkoї zaliznyci

Za novymy pravylamy, jaki nabuly čynnosti vlitku 2016 roku, kvytok u regionaľnyh poїzdah stav čynnym lyše u vkazanyj deń. Raniše kvytky ne maly točnoї daty i stancij vidpravlennja-prybuttja, — vkazuvavsja tiľky kilometraž. Pam’jataju ti kvytky – nevelykogo rozmiru, z cupkogo paperu, riznyh koľoriv: žovti, zeleni, syni, čym buly shoži na fantyky.

Dlja proїzdu bulo dostatńo probyty takyj kvytok stancijnym komposterom (ital. timbro). A jakščo komposter zlamanyj? Čemni pasažyry jšly probyvaty datu u providnyka-konduktora. Ale biľšisť zlovžyvala cym, vykorystovujučy kvytok i dlja nastupnoї poїzdky. Eh, škoda, ščo u mene ne zbereglosja žodnogo – teper ce bula b istorija. A ocej ček dlja kolekcionuvannja geť ne godyťsja. Ale dlja «Trenitaliї», — nacionaľnoї transportnoї kompaniї, — taki zminy dozvolyly prymnožyty prybutky.

— Djakuju. A jogo treba kompostuvaty? – utočnjuju. Na miscevomu ukraїnśko-italijśkomu suržyku ce nazyvajeťsja «zatimbruvaty».
— Tak, zvyčajno. On znyzu bila smužka je, tijeju storonoju i vstavyte v komposter.

Bez kvytkovyh kas, zate z knygarnjamy i kav’jarnjamy — vokzaly po-italijśky 1
Rozklad ruhu potjagiv

Vokzaly, ne shoži na ukraїnśki

Vyhodžu z knygarni, jaka znahodyťsja u tomu ž prymiščenni, ščo j vokzal. Vlasne, vokzalom cju nevelyčku dvopoverhovu budivlju i ne nazveš: častynu peršogo poverhu zajmaje knygarnja, jaka nazyvajeťsja «Platforma nomer nuľ». A na drugomu poversi – žytlovi kvartyry. Vid stanciї tut – rozklad ruhu poїzdiv v aljuminijevij rami na stini, avtomat z prydbannja kvytkiv i plastmasova lavka na try sydinnja. Oce j use.

Vseredyni vas možuť zustrity stiny z grafiti

Vseredyni vas možuť zustrity stiny z grafiti

Zajšov v odni dveri – kupyv kvytok – vyjšov čerez inši. Ani zvyčnogo arkopodibnogo otvoru kvytkovoї kasy v stini, ani zvyčnoї titońky-kasyrky v glybyni togo otvoru, do jakoї treba govoryty, vtyskujučyś lobom u sklo i čitko artykuljujučy zvuky. Zaminyvšy kasyrku z krovi j ploti na bezdušnyj avtomat z prodažu kvytkiv, kerivnyctvo zaliznyčnogo transportu Italiї urizalo čymalu stattju vydatkiv. Utim, perebuvajučy u takomu vokzali, vse ž ne možeš pozbavytyś vidčuttja syritstva.

Vokzal

Vokzal

Strilky na velykomu vokzaľnomu godynnyku ljagajuť vprytul do cyfry 8.

«Regionaľnyj poїzd 4567, ščo їde z Fabriano u naprjamku do Ankony, prybuvaje na drugu koliju. Vidijdiť vid žovtoї liniї» —za gamorom i žvavymy rozmovamy pidlitkiv majže ne čutno, jak pryjemnyj čolovičyj golos čerez gučnomoveć povidomljaje pro prybuttja potjaga. Zvisno, desjatkam staršoklasnykiv iz San-Severino ta jogo okolyć, zvyklym do cyh ščodennyh poїzdok, taka informacija ne nadto važlyva. Ščoranku vony vyrušajuť na navčannja do svoїh hudožnih liceїv čy tehničnyh koledživ do susidńogo mistečka Tolentino čy trohy dali – do Mačeraty. Regionaľnyj poїzd – najzručnišyj zasib peresuvannja dlja nyh.

Jak vygljadaje zvyčajnyj italijśkyj potjag

Vygynajučyś dugoju, blyskučyj siro-synij potjag vyguľkuje z-za derev. Školjari družno počynajuť perehodyty čerez peršu koliju — ščo, v pryncypi, zaboroneno vidpovidnymy napysamy. Ale, za vidsutnosti pidzemnyh perehodiv, ne je suvorym porušennjam. Regionaľnyj potjag pid nazvoju Swing čymoś shožyj na igraškovyj: šče vidnosno noveńkyj, z akcentamy na dverjah jaskravo-zelenogo koľoru, kryhitnyj — vśogo na dva vagony! — vin magičnym čynom vmiščuje usih svoїh pasažyriv.

Potjag

Potjag

Useredyni vagonu čysto, svitlo, žodnyh storonnih zapahiv. Vlitku tut pracjuje kondycioner – i pry speci nadvori ponad 30°, u poїzdi možna natjagaty škarpetky. Pry nyźkyh temperaturah – toj že kondycioner pracjuje na obigriv. Ale z rozumom: do spidńoї bilyzny rozdjagatyś ne dovedeťsja. Nevelykyj ekran na stinci bilja dverej čas vid času pidmorguje, zminjujučy kadry: to vin pokazuje mapu iz maršrutom ruhu potjaga u reaľnomu časi, potim — nastupnu zapynku i zaprogramovanyj čas prybuttja. Kožna hvylyna zapiznennja tež vkazujeťsja. Jakščo na nastupnij stanciї je možlyvisť zrobyty peresadku, tablo informuje pro najblyžči poїzdy – z časom ta platformoju vidpravlennja.

Ne prypynjajučy ni na myť svoїh emocijnyh rozmov, pidlitky rozsidajuťsja kompanijamy po vagonu na zručnyh synih krislah. Potjag rušaje majže nečutno – tiľky vokzal za viknom, hytnuvšyś u protyležnyj bik, na ce natjakaje.

Jak pracjuje regionaľne spolučennja po-italijśky

U transportnomu parku «Trenitaliї» — zagalom blyźko 3,5 tys poїzdiv. Serednij vik potjaga – blyźko 19 rokiv. Utim, majže polovyna iz transportnogo skladu maje vik biľše 20 rokiv. Ale naviť i ci «stareńki» potjagy – ne taki vže j znošeni. Taki ž zručni m’jaki sydinnja, ohajni tualety. Jak na mij pogljad pasažyra, vid novyh їh vidriznjaje hiba ščo vidsutnisť elektronnogo tablo i ne zavždy spravni kondycionery.

Regionaľni poїzdy, abo šče їh nazyvajuť «pendolari», tobto majatnykovi – lyše odyn iz typiv potjagiv, jaki kursujuť Italijeju. Ščodenno nymy korystujeťsja blyźko 3 mln pasažyriv.
Vokzal bez kvytkovoї kasy. I žodnogo kasyra. Vokzal bez dyrektora. Vokzal bez prybyraľnyci! Hiba buvajuť taki vokzaly? V Italiї — povsjudy.

Bez kvytkovyh kas, zate z knygarnjamy i kav’jarnjamy — vokzaly po-italijśky 2
Avtomat zamisť kasyrky

Iz 2,286 tys zaliznyčnyh stancij majže 2,170 tys roztašovani u nevelyčkyh mistah i naležať do kategoriї serednih ta malyh stancij. Odnym iz krokiv znyžennja vytrat na їhnje utrymannja je vidmova vid personalu. Kasy z prodažu kvytkiv postupovo vytisnjajuť kvytkovi avtomaty. Zvisno, z nymy tež je dejaki nezručnosti – časom u nyh brakuje zdači monetamy, abo ž vony stojať u nespravnomu stani. Prote jakščo nezakompostovanyj kvytok možna vypravdaty pered konduktorom zlamanym komposterom na stanciї, to vybačeń za bezkvytkovyj proїzd ne isnuje.

Točok z prodažu kvytkiv na regionaľni poїzdy – biľš niž dostatńo. Їh možna prydbaty, okrim avtomativ ta internet-sajtu i mobiľnogo dodatku, šče u takyh nespodivanyh miscjah, jak knyžkovi magazyny, kiosky z prodažu gazet («edikola»), agenciї podorožej, a takož bary-kav’jarni ta punkty z prodažu cygarok (slavnozvisni «tabakkeriї»). U cyh zakladah, jakščo vony obladnani speciaľnym kasovym aparatom, ljub’jazno prodaduť kvytok na regionaľnyj poїzd. Hoč na zaraz, hoč na nastupnyj tyždeń. Ščopravda, lyše u robočyj čas. Vnoči ta v godyny siesty pracjujuť lyše avtomaty na stanciї. Tomu, planujučy poїzdku peršym rankovym potjagom, pro kvytok krašče podbaty zvečora. A jakščo dovodyťsja їzdyty často – krašče oformyty proїznyj. I todi niščo ne zaťmaryť zadovolennja vid poїzdky u potjazi, čerez vikna jakogo možna myluvatyś krajevydamy gir čy morja.

Utim, italijci čas u dorozi na robotu najčastiše provodjať abo za družnimy rozmovamy, abo za čytannjam knygy. Stijki vony ljudy, odnak.

Anastasija Simašova

Žurnalistka. Doslidžuje italijśki media

Inši dopysy avtora :

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: