Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja

Oksana Grečko, «Soft Generacija» — pro elektronnu demokratiju v Ukraїni ta dosvid JeS

Оксана Гречко, «Софт Генерація» — про електронну демократію в Україні та досвід ЄС

Oksana Grečko, nezaležna ekspertka u sferi elektronnoї demokratiї, analityk z komp’juternyh komunikacij TOV «Soft Generacija», rozpovila redakciї Na chasi pro te, jak vprovadžujuťsja praktyky ta tehnologiї e-democracy v Ukraїni
Оксана Гречко, незалежна експертка у сфері електронної демократії, аналітик з комп’ютерних комунікацій ТОВ «Софт Генерація», розповіла редакції Na chasi про те, як впроваджуються практики та технології e-democracy в Україні
Читати кирилицею

Speciaľni možlyvosti

Pročytaty vgolos
Zupynyty čytannja
Kontrastna versija
  Про визначення електронної демократії. — Поняття електронної демократії тісно пов’язують з поняттям електронного урядування. Їх часто плутають або взагалі ототожнюють, і це спостерігається не тільки у нас, а й закордоном. Різні терміни — e-democracy, digital democracy, digital politics — в україномовному варіанті перекладені як електронна демократія. По суті, це участь народу у процесі прийняття рішень, тобто демократія у класичному розумінні, але підсилена використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Е-урядування — це дещо інший процес, який спрямований більше на прозорість та відкритість діяльності органів влади, автоматизацію процесів надання публічних послуг. Е-демократія ж, в свою чергу, фокусується на забезпеченні безперешкодного доступу до публічної інформації та більш активного залучення громадян до процесів суспільно-політичного життя (е-участь). Якщо ми говоримо про електронний уряд взагалі — це поняття прийшло зі США наприкінці 1980-х років з Білого Дому. Коли говорилося про те, що зараз саме IT набуває дуже великого значення, і потрібно всі процеси перевести в електронний режим. Починається це з технічного рівня, коли органи влади між собою створюють окремо портал для електронного документообігу внутрішнього і зовнішнього. Електронний уряд — це взаємодія між органами влади між собою, тобто здебільшого це виконавчі органи влади, що діють саме з використанням інформаційних технологій. Зараз поширеною є така трикутна модель взаємодії: органи влади, громадянське суспільство і бізнес, які в цілому формуються електронне урядування. Ми живемо в еру цифрових технологій, і тому важливо, щоб і сфера публічних відносин також була відображена в інтернет-просторі. Поки що в Україні спостерігається таке явище: молодь активно користується сучасними гаджетами та інтернетом, але не проявляє інтересу до політичного життя. Натомість люди старшого не настільки обізнані в інтернет-технологіях, і як їх можна використовувати для розвитку своєї громади, але вони більше переймаються політичними процесами, зокрема виборами. Так от, завданням електронної демократії є залучити ширші верстви населення до участі у процесах прийняття політичних рішень на всіх рівнях. Базовими прикладами є електронні петиції, навіть звичні вже для нас електронні звернення та інформаційні запити, які надсилаємо до органів влади. Зараз популярним є створення віртуальних кабінетів. Наприклад, в Івано-Франківську є віртуальна приймальня мера. У Вінниці — персональний кабінет вінничанина, який також є прикладом е-демократії. Про електронну демократію на рівні місцевої влади. — У більшості країн саме міста є фасилітаторами розвитку цифрових технологій. Хоча, звісно, основна ініціатива (зокрема, нормативно-правове регулювання) має йти зверху, тобто з центральних органів влади. Інакше це буде просто приклад гарних пілотів чи success stories на рівні окремих муніципалітев, і аж ніяк не екосистема е-урядування, як зараз прийнято говорити. Безумовно, ніхто не скасовував цифрову нерівність. Для сільської місцевості однією з базових проблем є відсутність інтернету або відсутність швидкісного інтернету. Веб-сайти є вже у більшості сіл, але це часто просто сайт-візитівка без натяку на інтерактивне спілкування з громадою. Звичайно, в таких невеличких державах, як Естонія, набагато легше розгорнути швидкісне інтернет-покриття. Для України це поки що залишається проблемою. Але приємно, що досить багато сіл уже самі почали усвідомлювати, що електронні технології є потужним важелем конкурентноспроможності і намагаються вирішити цю проблему. Зараз можна сказати, що дуже популярними стають мобільні додатки. Якщо ще років 5 тому переважно всі користувались комп’ютерами, щоб увійти на сайт органу влади, зараз чимало послуг можна замовити за допомогою смартфонів. Про перспективи мобільної ідентифікації. — Невдовзі в Україні стане доступна така можливість як мобільна ідентифікація. Мова йде про те, що будуть виходити спеціальні стартові пакети, в які можна вмонтувати власний електронний цифровий підпис. Якщо пояснювати простими словами, це заміна паспорту для замовлення електронної послуги. Це навіть зручніше, ніж просто електронний цифровий ключ, тому що не потрібно мати з собою флеш-карту, на яку він записаний. По суті, невдовзі більшість електронних сервісів можна буде отримати лише за допомогою смартфону. Електронний цифровий підпис надає найбільший рівень захисту отриманої послуги, тому громадяни самі в цьому зацікавлені. Поки що переважно ним користуються підприємці та держслужбовці. Зокрема, це — безкоштовні цифрові підписи, які надає Державна фіскальна служба. Для прикладу — усі, хто заповнює декларації, використовують цифрові підписи, надані Міністерством юстиції. Можна також замовити цей підпис у банківських установах — наприклад, Приватбанк, Ощадбанк. В залежності від установи, він може бути або повністю безкоштовним, або коштувати символічну суму грошей. Ключі до власних електронних цифрових підписів потрібно буде оновлювати кожні два роки. Про фази розвитку електронної демократії. — Експерти ООН виокремлюють три фази розвитку електронної участі, що, як вже було зазначено, є стрижнем е-демократії. Перша — забезпечення широкого доступу до публічної інформації. Сюди ж можна включити створення та наповнення сайтів органів влади, відкриті дані (їх відносять як до компонентів е-демократії, так і е-урядування). Друга фаза — це вже наявність певної взаємодії із громадянами, зокрема — електронних консультацій. От саме ця фаза, на мій погляд, зараз потребує в Україні найбільшого опрацювання. Недостатньо просто надати доступ до електронного сервісу чи інструменту електронної участі, потрібно пояснити, як ним користуватись. Можна і потрібно проводити інформаційні кампанії і пояснювати, для чого існують е-петиції, якими мають бути очікувані наслідки їх підписання. Це здебільшого завдання для інститутів громадянського суспільства. Якщо людина залишає свій підпис під петицією, чи залишає коментар до законопроекту, вона розраховує на те, що її думка буде певним чином врахована. Якщо цього не відбувається, рівень довіри одразу падає. Третя фаза — це вже безпосередньо інструменти електронної участі — е-вибори, е-петиції, е-звернення, е-референдуми, е-плебісцити, бюджети участі (якщо є можливість голосувати за громадські проекти онлайн) тощо. Безперечно, ключовим є електронне голосування, що має асоціюватися не лише з виборами, але й з іншими формами волевиявлення. Наприклад в Україні це було онлайн-голосування за склад громадських рад при різних міністерствах. В Київському національному університеті ім. Т. Шевченка також уже використовували таку форму голосування при обранні ректорату. Чи готова Україна до впровадження електронних виборів? Поки що ні. Ми почали користуватися електронними інструментами, хоч і частково оминули другий компонент е-демократії — е-консультування. Це не погано, тому що вчимося в процесі реалізації. Наприклад, електронні петиції до президента — із 10 перших успішних щонайменше 3 були взагалі як жарт. Наприклад, відправити Юлію Тимошенко в Гондурас, і ця петиція набрала понад 25 тис голосів. Або призначити Дарта Вейдера прем’єр-міністром України. Але навіть на такі петиції офіційна відповідь була. Про що свідчать ці петиції: по-перше, що великий рівень недовіри до того, що цей інструмент узагалі запрацює. Відбувається щось на кшталт давайте подивимося, що буде, якщо ми наберемо 25 тис голосів. А по-друге, це — свідчення того, що сам інструмент як такий має місце в Україні, в принципі є користувачі, є потенціал розвитку. Потрібно просто розуміти, як повернути цей рівень довіри громадян, щоби писалися петиції, які дійсно можуть вплинути на життя. Кабмін останнім приєднався до системи електронних петицій (серпень 2016), але він прийматиме найбільшу кількість петицій відповідно до своїх повноважень. Про відкриті дані. Поняття відкриті дані у нас розуміється досить по-різному, навіть серед чиновників, які, власне, і зав’язані оприлюднювати публічну інформацію саме у форматі відкритих даних відповідно до Постанови КМУ від 21 жовтня 2015 р. Відкриті дані — це не це не просто доступ до інформації, а надання цієї інформації у спеціальних форматах. Вони є машинозчитуваними, зручними для опрацювання, зокрема те, що стосується великої кількості даних. Існує також поняття набори відкритих даних, тобто приклади даних, що можуть публікуватись у форматі відкритих. Державне агентство з питань е-урядування України створило портал, де органи виконавчої влади різних рівнів оприлюднюють ці набори — www. data. gov. ua. Фінансові транзакції, проведені виконавчими органами влади, можна відстежити на сайті www. e-data. gov. ua. Відриті дані тісно пов’язані з іншим поняттям — великі дані (big data). Передусім ними цікавляться аналітики, журналісти, науковці та громадські активісти. Якщо, наприклад, потрібно зробити аналіз декларацій усіх держслужбовців, для цього можна скористатися спеціальною програмою, щоб експортувати певні дані, якщо цікавить тільки одна складова, і комп’ютер це може зробити за 20-30 хв. Якщо людина робить це вручну — заходить на кожну декларацію, а їх можуть бути сотні, — вона на це може витратити кілька днів, а то й тиждень. Щоби таких ситуацій не виникало, і потрібні відкриті дані. Файли jsn, cvs чи хоча би xsl-файли — вони всі є такими, які зчитуються комп’ютерами. Про безпеку даних. — Один із видів ідентифікації, про який ми вже говорили — електронний цифровий підпис. Є ще два: це Mobile-ID та Bank-ID. В Україні поки що використовується спрощена модель Mobile-ID, — коли просто підтверджується авторизація через SMS-пароль. Bank-ID в Україні не дуже популярний, тому що існує стереотипне побоювання надавати інформацію стосовно своїх банківських рахунків. І це не підтверджується в дійсності. Інша справа — якщо Вас просять для оформлення будь-якої послуги через інтернет повідомити пін-код до картки, тоді вже безпосередньо мова йде про шахрайства. Питання кібербезпеки (захисту доступу до інформації, цілісності інформації, цілісності програмного забезпечення) надзвичайно актуальне у всьому світі. Згадати хоча б хвилю хакерських атак, зокрема WannaCry, поширеного в Європі, і Petya, що безпосередньо був спрямований на Україну. Саме на питання кібербезпеки, відслідковування кібезлочинів та відповідальність за захист та достовірність даних зверталось найбільше уваги під час літньої школи у Польщі. Ця програма називалась Digital Community: Security, Information and Economy; Warsaw Euro-Atlantic Summer Academy при Коледжі Європи (Colleague of Europe). Учасниками навчання були держслужбовці, журналісти, громадські активісти та аналітики з України, Молдови, Грузії, Вірменії, Азербайджану та Балканських країн. Експерти з США та країн ЄС говорили, що насправді захиститися в інтернет-просторі просто неможливо. Тому навіть коли ми щось купуємо в магазині, ми теж надаємо персональні дані за власною згодою, але ми не ставимо такі вимоги, як перед органами влади. Хоча здавалося, що це навпаки нераціонально й недоцільно, тому що органи влади не зацікавлені в тому, щоби використовувати вашу інформацію. Для мене особисто несподіванкою стало те, що практично усі лектори (чи то з Польщі, чи США або Нідерландів) у своїх кейсах згадували Україну (зокрема ситуацію з інформаційною безпекою і гібридною війною з РФ). Що ще більше здивувало — неабияка обізнаність учасників з інших країн (особливо Грузії, Молдови, Азербайджану, Вірменії) стосовно подій в Україні не лише часів Євромайдану, а й більш сучасних. Україна займає помітне місце у фокусі світових подій. Стосовно того, хто має нести відповідальність за захист персональних даних — в Україні IT-волонтери створили такий портал як igov. ua Це — спрощений доступ до багатьох адміністративних послуг. У багатьох країнах саме волонтери, громадянське суспільство і бізнес були рушійною силою розвитку електронного урядування, а не органи влади. І тут виникає питання стосовно того, кому ми надаємо свої персональні дані. Тому що якщо це IT-волонтерський рух, то хто і як може скористатися цією базою, чи буде вона захищена? Ця дискусія неодноразово підіймалася на національному рівні, що все-таки бази персональних даних мають розміщуватися в органах влади. На сьогодні експерти програми TAPAS підрахували, що у нас є щонайменше 135 відкритих електронних реєстрів і близько 200 — закритих. Формування єдиного реєстру, який містив би всі дані про людину — це просто певна утопія, тому зараз зводиться питання до того, щоби зробити не 135, а хоча би кілька десятків цих реєстрів, щоби це було зручніше, а людям не доводилося бігати кабінетами у пошуках потрібної довідки. Про естонський досвід, індекс розвитку е-урядування ООН та конкурс громадських ініціатив в Україні. — Естонія вважається однією з найбільш електронних держав Європи, хоча вона ніколи не очолювала ТОП-10 держав з індексу розвитку е-урядування, що раз на два роки оцінюється експертами ООН (найбільш авторитетне дослідження у цій сфері). На перших позиціях багато років поспіль були США, Південна Корея. ООН оцінює показники за різними критеріями: розвиток самої IT-інфраструктури, розвиток людського капіталу в цій сфері та технічну забезпеченість (наприклад, наявність комп’ютерів у населення). Є ще другий вимір оцінювання, який стосується саме е-демократії — це електронна участь. За результатами 2016 року і за електронною демократією, і за електронним урядуванням лідером стала Великобританія. Україна також зробила суттєвий прорив. Ми перемістилися з 87 позиції на 62-гу за цим рейтингом. Стосовно електронної демократії прогрес ще більш помітний. Із 77 позиції Україна перемістилася на 32 — саме за рахунок впровадження електронних петицій і громадських бюджетів. Можна сказати, що 2016 рік спричинив бум конкурсів громадських ініціатив в Україні. Хоча в 2015 році спробували у рамках проекуту PAUCI таку ініціативу лише три міста — Черкаси, Чернігів та Полтава. Проте тоді він впроваджувався більше у паперовому режимі. Напевно, Україна ще не була готова до таких змін на той час. Але у 2016 році кілька десятків муніципалітетів приєдналися до цього конкурсу. Також 2016 року вперше до числа учасників увійшов Київ. Призовий фонд конкурсу складав 50 млн грн. Це — найбільший призовий фонд в Україні, але він безпосередньо залежить від величини бюджету міста (щонайменш 1% бюджетних коштів). Для Вінниці, наприклад, це було спочатку 5 млн грн, потім 6,5 млн грн, і сума призового фонду й надалі зростатиме. Невдовзі подібні конкурси громадських ініціатив проводитимуться і на обласному рівні. Про Естонію варто говорити в понятті комплексного розгляду змін, пов’язаних із електронною демократією. Ці зміни розпочалися ще наприкінці 1980-х років з програми інформатизації шкіл, що мала назву стрибок тигра. Естонці правильно зробили акцент на початковому етапі — вони розпочали зі школярів. Потім вони створили портал, який називається Сьогодні вирішую я. Це — прототип електронних петицій. Там можна було висвітлити свої пропозиції, що варто змінитина рівні країни, на рівні свого муніципалітету. Також Естонія провела усюди швидкісний інтернет. На початку 2000-х років вони вперше у світі провели засідання парламенту повністю на безпаперовій основі. У кожного парламентаря був свій планшет або комп’ютер. І весь документообіг, усі ці процеси відбувалися в електронному режимі. Вони ж уперше провели електронні та навіть мобільні вибори. Можна було проголосувати SMS-повідомленням за обраного кандидата, причому неодноразово змінити своє волевиявлення і потім ще відслідкувати, використовуючи мобільний додаток, прорахунок свого голосу в загальному рейтингу. Про стереотипи. — Дуже багато людей бояться самого терміну електронне урядування. Це здається чимось незрозумілим, складним. А насправді це — наша буденність. Навіть коли ми просто оформлюємо довідки, реєструємо дитину до дитячого садочка чи сплачуємо комунальні послуги онлайн. Інший стереотип — що це дуже складно і коштовно. Ці технології й справді дороговартісні, але це здебільшого разові витрати, далі мова йде про підтримку системи. Тут більше виникає питань щодо раціонального використання коштів. Можна витратити мільйони, і система однаково не запрацює. Не може одне місто бути сучасним і просунутим, а в інших містах або селах нічого немає. Це — система, яка є взаємозалежною, а отже для того, щоби дійсно в країні було електронне урядування, реформи  мають відбуватися на всіх рівнях. В Україні помітні зміни вже відбуваються. Нарешті окремі локальні проекти витісняються довготривалими масштабними програмами. У нас є багато ініціатив, спрямованих саме на розвиток електронного урядування. І що можна сказати, що якщо раніше це були здебільшого донорські кошти, — USAID, ООН, InnovaBridge — то зараз збільшується фінансування і на державному рівні, з державного бюджету. Що цікаво, саме за підтримки швейцарсько-української програми EGAP проводили у червні тренінг для людей з особливими потребами і тренінг для людей похилого віку. Для мене особисто було сюрпризом те, що люди з особливими потребами досить активні в інтернет-просторі і не лише у сфері розваг. Йдеться не просто про інтернет-магазини чи соцмережі, але й про те, що стосується державних і місцевих сервісів також. Один із учасників, у якого яскраво виражена форма ДЦП, ще й сам програмує, пише сайти. Стосовно людей похилого віку, тут, звичайно, все складніше. Тому що в більшості з них навіть немає смартфонів. 10 учасників із 50 не мають своєї електронної пошти — а ті, що мають, нею не користуються. Тому під час тренінгу ми формували електронні адреси, реєстрували учасників в соцмережах, показували як використовувати сервіси на прикладі Міської ради, Прозорого офісу. Про стан справ із проектами, стартапами, сервісами у сфері електронної демократії в Україні. — Можна сказати, що в Україні поки що був тільки один національний конкурс — EGAP Challenge, — який стосується стартапів у сфері е-демократії. Вже два цикли його відбулися. Активно у сфері розвитку стартапів працює Інкубатор 1991. Втім, важко відповісти, які з цих стартапів безпосередньо стосуються електронної демократії.  Навіть переможець першого EGAP Challenge — Open Data Bot, — проект, що більше спрямований на спрощення пошуку контрагентів для підприємців, ніж на залучення громадян до процесу прийняття рішень. Тобто, більше присутній компонент е-урядування, ніж е-демократії. Хоч, безсумнівно, інструмент надзвичайно дієвий та суспільно корисний. Зрештою, підґрунтям проблем впровадження інструментів е-участі є низький рівень довіри до органів влади як такої. Причому як на державному рівні, на муніципальному рівні. Виходить замкнене коло: е-демократія потрібна, щоб підвищити рівень довіри, але саме через її відсутність й не відбуваються швидкі зрушення. Наприклад, у Каліфорнії питання сортування сміття було теж спочатку на рівні електронної петиції. Мешканці штату її підтримали, потім вона пішла далі в законотворчий процес. По суті, петиції — це особлива форма колективного звернення, проте у нас на них реагують просто як на е-звернення. І це неправильно, тому що обов’язково кожна успішна петиція має розглядатися колегіально: або міською радою на засіданні, або виконкомом, та ще й має бути запрошений автор петиції. Ніхто не зобов’язує реагувати на успішну петицію лише позитивною відповіддю. Проте залишати все у форматі розглянули, відповіли не можна. У багатьох містах це ще сприймається на рівні відписок. От з цим можна і треба боротись. Досить часто ми акцентуємо увагу на очікуваному результаті і геть забуваємо про процедурні моменти. Наприклад, у багатьох країнах є портал із громадського обговорення законопроектів. В Україні він теж зараз працює в пілотному режимі. У Південній Кореї, хоча ця країна є лідером багато разів поспіль з електронного урядування, цей портал не був успішним, тому що там була просто інформація про законопроекти і все. У Великобританії пішли іншим шляхом: на порталі gov. uk є коротка анотація до кожного законопроекту. Є відповідні фільтри для певної сфери. Потім зводяться всі коментарі — і наприкінці ще обов’язково коротке резюме: хто взяв участь в обговоренні законопроекту, які були ключові тези, і яке було прийнято рішення. Отже, в будь-яких електронних сервісах має бути модерація. Так само і з електронними петиціями — обов’язково має бути модерація на рівні міст. У більшості міських рад цим займаються відділи звернень, а звернення і петиція, як вже було зазначено, — різні речі. Про децентралізацію та взаємозв’язок із електронною демократією — Насправді ці дві реформи — децентралізацію і впровадження е-урядування — треба обов’язково поєднувати. Створюються нові ЦНАПи — і одразу має відбуватися автоматизація їх діяльності. І відповідно проводиться автоматизація адміністративних послуг, які надають ці ЦНАПи, щоб була інтегрована модель. Швейцарська програма EGAP одним зі своїх компонентів має саме адміністративні послуги. Експерти працюють над тим, щоб в обраних 4 пілотних регіонах — це Волинська, Дніпропетровська, Вінницька й Одеська області — автоматизувати щонайменше по 10 ЦНАПів. Якщо брати приклад Вінницької області, у міській раді вже давно впроваджено електронний документообіг, а у Вінницькій облдержадміністрації — лише частково, і зараз саме починається процес переходу на повноциклічний внутрішній та зовнішній е-документообіг. І тому ці реформи було б логічно поєднати між собою, щоб не не виконувати роботу двічі і не ставати на ті ж самі граблі. Про те, що варто знати й враховувати тим, хто вирішив розробляти проекти в царині електронної демократії. — По-перше, не розраховувати на те, що всі люди розуміють про що йдеться. Часто, коли читаю тренінг для держслужбовців, мені здається, що озвучую очевидні речі, і тому не треба в них сильно заглиблюватись. А потім в процесі діалогу виявляється, що кожен — фахівець у певній вузькій галузі. Наприклад, ті, хто працюють з платформою ProZorro, можуть абсолютно не знати про інші портали, як Є-Data чи data. gov. ua. Тому потрібно пояснювати, що це, для чого це і в чому взагалі суть. Не всі з нас готові до радикальних змін, тому доведеться виходити із зони комфорту і пояснювати, що за цим майбутнє. Навіть на Всесвітньому економічному форумі в Давосі електронне урядування визнали одним із рушіїв конкурентоспроможності країни. Ми не можемо все автоматизувати. Тому що навіть цими ж платформами керують люди. Тим, хто буде займатися електронним урядуванням, варто враховувати потенційно низький рівень обізнаності населення щодо конкретних можливостей. Друге — пам’ятати, що електронна демократія має спрощувати життя. Якщо розробляється платформа, яка не є user-friendly, або мобільний додаток, який навпаки всі ці процедури ускладнює, то ви не досягнете жодного успіху. Впровадження електронного документообігу на самому початку — це подвійне навантаження. Тому що документи приходять у паперовому вигляді і паралельно вони реєструються і в паперовому вигляді, і скануються. Цього моменту не уникнути. Має минути певний проміжок часу, перш ніж уся робота переведеться на автоматизований режим. Так само з електронними послугами. Вони спочатку даються в напівелектронному форматі. Згадати хоча б електронні квитки. Спочатку ми замовляли їх, а потім з бланком замовлення йшли в касу, і там ще їх обмінювали, по суті витрачаючи на це ще більше часу. Якщо хтось хоче займатися проектами у сфері електронного урядування і демократії, потрібно думати, як сервіси дійсно полегшити і зробити їх в 1 клік. Що ще враховувати? Варто намагатися зробити інтеграцію з великими платформами, а не просто точкові ініціативи. Зараз в інтернет-просторі дуже просто масштабувати все. Подивіться на модель одного з наймасштабніших стартапів — Uber. Важливо, щоб сервіс, в першу чергу, викликав зацікавленість і потребу у самих розробників, лише тоді є шанс, що й інші теж захочуть ним скористатись.
27.09.2017,15:18
0
arhiv Oksany Grečko
Реклама 👇 Замовити

Pro vyznačennja elektronnoї demokratiї

— Ponjattja elektronnoї demokratiї tisno pov’jazujuť z ponjattjam elektronnogo urjaduvannja. Їh často plutajuť abo vzagali ototožnjujuť, i ce sposterigajeťsja ne tiľky u nas, a j zakordonom. Rizni terminy — e-democracy, digital democracy, digital politics — v ukraїnomovnomu varianti perekladeni jak «elektronna demokratija». Po suti, ce učasť narodu u procesi pryjnjattja rišeń, tobto demokratija u klasyčnomu rozuminni, ale pidsylena vykorystannjam informacijno-komunikacijnyh tehnologij. E-urjaduvannja — ce deščo inšyj proces, jakyj sprjamovanyj biľše na prozorisť ta vidkrytisť dijaľnosti organiv vlady, avtomatyzaciju procesiv nadannja publičnyh poslug. E-demokratija ž, v svoju čergu, fokusujeťsja na zabezpečenni bezpereškodnogo dostupu do publičnoї informaciї ta biľš aktyvnogo zalučennja gromadjan do procesiv suspiľno-polityčnogo žyttja (e-učasť).

Jakščo my govorymo pro elektronnyj urjad vzagali — ce ponjattja pryjšlo zi SŠA naprykinci 1980-h rokiv z Bilogo Domu. Koly govorylosja pro te, ščo zaraz same IT nabuvaje duže velykogo značennja, i potribno vsi procesy perevesty v elektronnyj režym. Počynajeťsja ce z tehničnogo rivnja, koly organy vlady miž soboju stvorjujuť okremo portal dlja elektronnogo dokumentoobigu vnutrišńogo i zovnišńogo. Elektronnyj urjad — ce vzajemodija miž organamy vlady miž soboju, tobto zdebiľšogo ce vykonavči organy vlady, ščo dijuť same z vykorystannjam informacijnyh tehnologij. Zaraz pošyrenoju je taka trykutna modeľ vzajemodiї: organy vlady, gromadjanśke suspiľstvo i biznes, jaki v cilomu formujuťsja elektronne urjaduvannja.

My žyvemo v eru cyfrovyh tehnologij, i tomu važlyvo, ščob i sfera publičnyh vidnosyn takož bula vidobražena v internet-prostori. Poky ščo v Ukraїni sposterigajeťsja take javyšče: moloď aktyvno korystujeťsja sučasnymy gadžetamy ta internetom, ale ne projavljaje interesu do polityčnogo žyttja. Natomisť ljudy staršogo ne nastiľky obiznani v internet-tehnologijah, i jak їh možna vykorystovuvaty dlja rozvytku svojeї gromady, ale vony biľše perejmajuťsja polityčnymy procesamy, zokrema vyboramy. Tak ot, zavdannjam elektronnoї demokratiї je zalučyty šyrši verstvy naselennja do učasti u procesah pryjnjattja polityčnyh rišeń na vsih rivnjah. Bazovymy prykladamy je elektronni petyciї, naviť zvyčni vže dlja nas elektronni zvernennja ta informacijni zapyty, jaki nadsylajemo do organiv vlady. Zaraz populjarnym je stvorennja virtuaľnyh kabinetiv. Napryklad, v Ivano-Frankivśku je virtuaľna pryjmaľnja mera. U Vinnyci — personaľnyj kabinet vinnyčanyna, jakyj takož je prykladom e-demokratiї.

Pro elektronnu demokratiju na rivni miscevoї vlady

Čytajte takož: Konfiskat z blokčejnom: v Ukraїni — peršyj u sviti elektronnyj Blockchain-aukcion

— U biľšosti kraїn same mista je fasylitatoramy rozvytku cyfrovyh tehnologij. Hoča, zvisno, osnovna iniciatyva (zokrema, normatyvno-pravove reguljuvannja) maje jty zverhu, tobto z centraľnyh organiv vlady. Inakše ce bude prosto pryklad garnyh «pilotiv» čy success stories na rivni okremyh municypalitev, i až nijak ne «ekosystema» e-urjaduvannja, jak zaraz pryjnjato govoryty. Bezumovno, nihto ne skasovuvav cyfrovu nerivnisť. Dlja siľśkoї miscevosti odnijeju z bazovyh problem je vidsutnisť internetu abo vidsutnisť švydkisnogo internetu. Veb-sajty je vže u biľšosti sil, ale ce často prosto sajt-vizytivka bez natjaku na interaktyvne spilkuvannja z gromadoju.

Zvyčajno, v takyh nevelyčkyh deržavah, jak Estonija, nabagato legše rozgornuty švydkisne internet-pokryttja. Dlja Ukraїny ce poky ščo zalyšajeťsja problemoju. Ale pryjemno, ščo dosyť bagato sil uže sami počaly usvidomljuvaty, ščo elektronni tehnologiї je potužnym važelem konkurentnospromožnosti i namagajuťsja vyrišyty cju problemu.

Zaraz možna skazaty, ščo duže populjarnymy stajuť mobiľni dodatky. Jakščo šče rokiv 5 tomu perevažno vsi korystuvalyś komp’juteramy, ščob uvijty na sajt organu vlady, zaraz čymalo poslug možna zamovyty za dopomogoju smartfoniv.

Pro perspektyvy mobiľnoї identyfikaciї

— Nevdovzi v Ukraїni stane dostupna taka možlyvisť jak mobiľna identyfikacija. Mova jde pro te, ščo buduť vyhodyty speciaľni startovi pakety, v jaki možna vmontuvaty vlasnyj elektronnyj cyfrovyj pidpys. Jakščo pojasnjuvaty prostymy slovamy, ce zamina pasportu dlja zamovlennja elektronnoї poslugy. Ce naviť zručniše, niž prosto elektronnyj cyfrovyj ključ, tomu ščo ne potribno maty z soboju fleš-kartu, na jaku vin zapysanyj. Po suti, nevdovzi biľšisť elektronnyh servisiv možna bude otrymaty lyše za dopomogoju smartfonu.

Elektronnyj cyfrovyj pidpys nadaje najbiľšyj riveń zahystu otrymanoї poslugy, tomu gromadjany sami v ćomu zacikavleni. Poky ščo perevažno nym korystujuťsja pidpryjemci ta deržslužbovci. Zokrema, ce — bezkoštovni cyfrovi pidpysy, jaki nadaje Deržavna fiskaľna služba. Dlja prykladu — usi, hto zapovnjuje deklaraciї, vykorystovujuť cyfrovi pidpysy, nadani Ministerstvom justyciї. Možna takož zamovyty cej pidpys u bankivśkyh ustanovah — napryklad, «Pryvatbank», «Oščadbank».

V zaležnosti vid ustanovy, vin može buty abo povnistju bezkoštovnym, abo koštuvaty symvoličnu sumu grošej. Ključi do vlasnyh elektronnyh cyfrovyh pidpysiv potribno bude onovljuvaty kožni dva roky.

Pro fazy rozvytku elektronnoї demokratiї

Čytajte takož: Systema e-health startuvala u poliklinikah Kyjeva

— Eksperty OON vyokremljujuť try fazy rozvytku elektronnoї učasti, ščo, jak vže bulo zaznačeno, je stryžnem e-demokratiї. Perša — zabezpečennja šyrokogo dostupu do publičnoї informaciї. Sjudy ž možna vključyty stvorennja ta napovnennja sajtiv organiv vlady, «vidkryti dani» (їh vidnosjať jak do komponentiv e-demokratiї, tak i e-urjaduvannja). Druga faza — ce vže najavnisť pevnoї vzajemodiї iz gromadjanamy, zokrema — elektronnyh konsuľtacij. Ot same cja faza, na mij pogljad, zaraz potrebuje v Ukraїni najbiľšogo opracjuvannja.

Nedostatńo prosto nadaty dostup do elektronnogo servisu čy instrumentu elektronnoї učasti, potribno pojasnyty, jak nym korystuvatyś. Možna i potribno provodyty informacijni kampaniї i pojasnjuvaty, dlja čogo isnujuť e-petyciї, jakymy majuť buty očikuvani naslidky їh pidpysannja. Ce zdebiľšogo zavdannja dlja instytutiv gromadjanśkogo suspiľstva. Jakščo ljudyna zalyšaje svij pidpys pid petycijeju, čy zalyšaje komentar do zakonoproektu, vona rozrahovuje na te, ščo її dumka bude pevnym čynom vrahovana. Jakščo ćogo ne vidbuvajeťsja, riveń doviry odrazu padaje.

Tretja faza — ce vže bezposeredńo instrumenty elektronnoї učasti — e-vybory, e-petyciї, e-zvernennja, e-referendumy, e-plebiscyty, «bjudžety učasti» (jakščo je možlyvisť golosuvaty za gromadśki proekty onlajn) toščo. Bezperečno, ključovym je elektronne golosuvannja, ščo maje asocijuvatysja ne lyše z vyboramy, ale j z inšymy formamy volevyjavlennja. Napryklad v Ukraїni ce bulo onlajn-golosuvannja za sklad gromadśkyh rad pry riznyh ministerstvah. V Kyїvśkomu nacionaľnomu universyteti im. T. Ševčenka takož uže vykorystovuvaly taku formu golosuvannja pry obranni rektoratu.

Oksana Grečko

Čy gotova Ukraїna do vprovadžennja elektronnyh vyboriv? Poky ščo ni. My počaly korystuvatysja elektronnymy instrumentamy, hoč i častkovo omynuly drugyj komponent e-demokratiї — e-konsuľtuvannja. Ce ne pogano, tomu ščo včymosja v procesi realizaciї. Napryklad, elektronni petyciї do prezydenta — iz 10 peršyh uspišnyh ščonajmenše 3 buly vzagali jak žart. Napryklad, vidpravyty Juliju Tymošenko v Gonduras, i cja petycija nabrala ponad 25 tys golosiv. Abo pryznačyty Darta Vejdera prem’jer-ministrom Ukraїny. Ale naviť na taki «petyciї» oficijna vidpoviď bula.

Pro ščo svidčať ci petyciї: po-perše, ščo velykyj riveń nedoviry do togo, ščo cej instrument uzagali zapracjuje. Vidbuvajeťsja ščoś na kštalt «davajte podyvymosja, ščo bude, jakščo my naberemo 25 tys golosiv». A po-druge, ce — svidčennja togo, ščo sam instrument jak takyj maje misce v Ukraїni, v pryncypi je korystuvači, je potencial rozvytku. Potribno prosto rozumity, jak povernuty cej riveń doviry gromadjan, ščoby pysalysja petyciї, jaki dijsno možuť vplynuty na žyttja. Kabmin ostannim pryjednavsja do systemy elektronnyh petycij (serpeń 2016), ale vin pryjmatyme najbiľšu kiľkisť petycij vidpovidno do svoїh povnovažeń.

Pro vidkryti dani

Ponjattja «vidkryti dani» u nas rozumijeťsja dosyť po-riznomu, naviť sered čynovnykiv, jaki, vlasne, i zav’jazani opryljudnjuvaty publičnu informaciju same u formati vidkrytyh danyh vidpovidno do Postanovy KMU vid 21 žovtnja 2015 r. Vidkryti dani — ce ne ce ne prosto dostup do informaciї, a nadannja cijeї informaciї u speciaľnyh formatah. Vony je mašynozčytuvanymy, zručnymy dlja opracjuvannja, zokrema te, ščo stosujeťsja velykoї kiľkosti danyh. Isnuje takož ponjattja «nabory vidkrytyh danyh», tobto pryklady danyh, ščo možuť publikuvatyś u formati vidkrytyh.

Deržavne agentstvo z pytań e-urjaduvannja Ukraїny stvorylo portal, de organy vykonavčoї vlady riznyh rivniv opryljudnjujuť ci nabory — www. data. gov. ua. Finansovi tranzakciї, provedeni vykonavčymy organamy vlady, možna vidstežyty na sajti www. e-data. gov. ua.

Vidryti dani tisno pov’jazani z inšym ponjattjam — «velyki dani» (big data). Peredusim nymy cikavljaťsja analityky, žurnalisty, naukovci ta gromadśki aktyvisty. Jakščo, napryklad, potribno zrobyty analiz deklaracij usih deržslužbovciv, dlja ćogo možna skorystatysja speciaľnoju programoju, ščob eksportuvaty pevni dani, jakščo cikavyť tiľky odna skladova, i komp’juter ce može zrobyty za 20-30 hv. Jakščo ljudyna robyť ce vručnu — zahodyť na kožnu deklaraciju, a їh možuť buty sotni, — vona na ce može vytratyty kiľka dniv, a to j tyždeń. Ščoby takyh sytuacij ne vynykalo, i potribni vidkryti dani. Fajly jsn, cvs čy hoča by xsl-fajly — vony vsi je takymy, jaki zčytujuťsja komp’juteramy.

Pro bezpeku danyh

Čytajte takož: U Kyjevi dlja turystiv zapustyly ID-kartku KyivPass

— Odyn iz vydiv identyfikaciї, pro jakyj my vže govoryly — elektronnyj cyfrovyj pidpys. Je šče dva: ce Mobile-ID ta Bank-ID. V Ukraїni poky ščo vykorystovujeťsja sproščena modeľ Mobile-ID, — koly prosto pidtverdžujeťsja avtoryzacija čerez SMS-paroľ.

Bank-ID v Ukraїni ne duže populjarnyj, tomu ščo isnuje stereotypne pobojuvannja nadavaty informaciju stosovno svoїh bankivśkyh rahunkiv. I ce ne pidtverdžujeťsja v dijsnosti. Inša sprava — jakščo Vas prosjať dlja oformlennja buď-jakoї poslugy čerez internet povidomyty pin-kod do kartky, todi vže bezposeredńo mova jde pro šahrajstva.

Pytannja kiberbezpeky (zahystu dostupu do informaciї, cilisnosti informaciї, cilisnosti programnogo zabezpečennja) nadzvyčajno aktuaľne u vśomu sviti. Zgadaty hoča b hvylju hakerśkyh atak, zokrema WannaCry, pošyrenogo v Jevropi, i Petya, ščo bezposeredńo buv sprjamovanyj na Ukraїnu. Same na pytannja kiberbezpeky, vidslidkovuvannja kibezločyniv ta vidpovidaľnisť za zahyst ta dostovirnisť danyh zvertaloś najbiľše uvagy pid čas litńoї školy u Poľšči. Cja programa nazyvalaś «Digital Community: Security, Information and Economy; Warsaw Euro-Atlantic Summer Academy» pry Koledži Jevropy (Colleague of Europe). Učasnykamy navčannja buly deržslužbovci, žurnalisty, gromadśki aktyvisty ta analityky z Ukraїny, Moldovy, Gruziї, Virmeniї, Azerbajdžanu ta Balkanśkyh kraїn. Eksperty z SŠA ta kraїn JeS govoryly, ščo naspravdi zahystytysja v internet-prostori prosto nemožlyvo. Tomu naviť koly my ščoś kupujemo v magazyni, my tež nadajemo personaľni dani za vlasnoju zgodoju, ale my ne stavymo taki vymogy, jak pered organamy vlady. Hoča zdavalosja, ščo ce navpaky neracionaľno j nedociľno, tomu ščo organy vlady ne zacikavleni v tomu, ščoby vykorystovuvaty vašu informaciju.

Dlja mene osobysto nespodivankoju stalo te, ščo praktyčno usi lektory (čy to z Poľšči, čy SŠA abo Niderlandiv) u svoїh kejsah zgaduvaly Ukraїnu (zokrema sytuaciju z informacijnoju bezpekoju i gibrydnoju vijnoju z RF). Ščo šče biľše zdyvuvalo — neabyjaka obiznanisť učasnykiv z inšyh kraїn (osoblyvo Gruziї, Moldovy, Azerbajdžanu, Virmeniї) stosovno podij v Ukraїni ne lyše časiv Jevromajdanu, a j biľš sučasnyh. Ukraїna zajmaje pomitne misce u fokusi svitovyh podij.

Stosovno togo, hto maje nesty vidpovidaľnisť za zahyst personaľnyh danyh — v Ukraїni IT-volontery stvoryly takyj portal jak igov. ua Ce — sproščenyj dostup do bagaťoh administratyvnyh poslug. U bagaťoh kraїnah same volontery, gromadjanśke suspiľstvo i biznes buly rušijnoju syloju rozvytku elektronnogo urjaduvannja, a ne organy vlady.

I tut vynykaje pytannja stosovno togo, komu my nadajemo svoї personaľni dani. Tomu ščo jakščo ce IT-volonterśkyj ruh, to hto i jak može skorystatysja cijeju bazoju, čy bude vona zahyščena? Cja dyskusija neodnorazovo pidijmalasja na nacionaľnomu rivni, ščo vse-taky bazy personaľnyh danyh majuť rozmiščuvatysja v organah vlady. Na śogodni eksperty programy TAPAS pidrahuvaly, ščo u nas je ščonajmenše 135 vidkrytyh elektronnyh rejestriv i blyźko 200 — zakrytyh. Formuvannja jedynogo rejestru, jakyj mistyv by vsi dani pro ljudynu — ce prosto pevna utopija, tomu zaraz zvodyťsja pytannja do togo, ščoby zrobyty ne 135, a hoča by kiľka desjatkiv cyh rejestriv, ščoby ce bulo zručniše, a ljudjam ne dovodylosja bigaty kabinetamy u pošukah potribnoї dovidky.

Pro estonśkyj dosvid, indeks rozvytku e-urjaduvannja OON ta konkurs gromadśkyh iniciatyv v Ukraїni

— Estonija vvažajeťsja odnijeju z najbiľš «elektronnyh» deržav Jevropy, hoča vona nikoly ne očoljuvala TOP-10 deržav z indeksu rozvytku e-urjaduvannja, ščo raz na dva roky ocinjujeťsja ekspertamy OON (najbiľš avtorytetne doslidžennja u cij sferi).

Na peršyh pozycijah bagato rokiv pospiľ buly SŠA, Pivdenna Koreja. OON ocinjuje pokaznyky za riznymy kryterijamy: rozvytok samoї IT-infrastruktury, rozvytok ljudśkogo kapitalu v cij sferi ta tehničnu zabezpečenisť (napryklad, najavnisť komp’juteriv u naselennja). Je šče drugyj vymir ocinjuvannja, jakyj stosujeťsja same e-demokratiї — ce elektronna učasť.

Za rezuľtatamy 2016 roku i za elektronnoju demokratijeju, i za elektronnym urjaduvannjam liderom stala Velykobrytanija. Ukraїna takož zrobyla suttjevyj proryv. My peremistylysja z 87 pozyciї na 62-gu za cym rejtyngom. Stosovno elektronnoї demokratiї progres šče biľš pomitnyj. Iz 77 pozyciї Ukraїna peremistylasja na 32 — same za rahunok vprovadžennja elektronnyh petycij i gromadśkyh bjudžetiv. Možna skazaty, ščo 2016 rik spryčynyv «bum» konkursiv gromadśkyh iniciatyv v Ukraїni.

Oksana Grečko

Hoča v 2015 roci sprobuvaly u ramkah proekutu PAUCI taku iniciatyvu lyše try mista — Čerkasy, Černigiv ta Poltava. Prote todi vin vprovadžuvavsja biľše u «paperovomu» režymi. Napevno, Ukraїna šče ne bula gotova do takyh zmin na toj čas. Ale u 2016 roci kiľka desjatkiv municypalitetiv pryjednalysja do ćogo konkursu. Takož 2016 roku vperše do čysla učasnykiv uvijšov Kyїv. Pryzovyj fond konkursu skladav 50 mln grn. Ce — najbiľšyj pryzovyj fond v Ukraїni, ale vin bezposeredńo zaležyť vid velyčyny bjudžetu mista (ščonajmenš 1% bjudžetnyh koštiv). Dlja Vinnyci, napryklad, ce bulo spočatku 5 mln grn, potim 6,5 mln grn, i suma pryzovogo fondu j nadali zrostatyme. Nevdovzi podibni konkursy gromadśkyh iniciatyv provodytymuťsja i na oblasnomu rivni.

Pro Estoniju varto govoryty v ponjatti kompleksnogo rozgljadu zmin, pov’jazanyh iz elektronnoju demokratijeju. Ci zminy rozpočalysja šče naprykinci 1980-h rokiv z programy informatyzaciї škil, ščo mala nazvu «strybok tygra». Estonci pravyľno zrobyly akcent na počatkovomu etapi — vony rozpočaly zi školjariv. Potim vony stvoryly portal, jakyj nazyvajeťsja «Sogodni vyrišuju ja». Ce — prototyp elektronnyh petycij. Tam možna bulo vysvitlyty svoї propozyciї, ščo varto zminytyna rivni kraїny, na rivni svogo municypalitetu.

Takož Estonija provela usjudy švydkisnyj internet. Na počatku 2000-h rokiv vony vperše u sviti provely zasidannja parlamentu povnistju na bezpaperovij osnovi. U kožnogo parlamentarja buv svij planšet abo komp’juter. I veś dokumentoobig, usi ci procesy vidbuvalysja v elektronnomu režymi. Vony ž uperše provely elektronni ta naviť mobiľni vybory. Možna bulo progolosuvaty SMS-povidomlennjam za obranogo kandydata, pryčomu neodnorazovo zminyty svoje volevyjavlennja i potim šče vidslidkuvaty, vykorystovujučy mobiľnyj dodatok, prorahunok svogo golosu v zagaľnomu rejtyngu.

Pro stereotypy

— Duže bagato ljudej bojaťsja samogo terminu «elektronne urjaduvannja». Ce zdajeťsja čymoś nezrozumilym, skladnym. A naspravdi ce — naša budennisť. Naviť koly my prosto oformljujemo dovidky, rejestrujemo dytynu do dytjačogo sadočka čy splačujemo komunaľni poslugy onlajn.

Inšyj stereotyp — ščo ce duže skladno i koštovno. Ci tehnologiї j spravdi dorogovartisni, ale ce zdebiľšogo razovi vytraty, dali mova jde pro pidtrymku systemy. Tut biľše vynykaje pytań ščodo racionaľnogo vykorystannja koštiv. Možna vytratyty miľjony, i systema odnakovo ne zapracjuje. Ne može odne misto buty sučasnym i prosunutym, a v inšyh mistah abo selah ničogo nemaje. Ce — systema, jaka je vzajemozaležnoju, a otže dlja togo, ščoby dijsno v kraїni bulo elektronne urjaduvannja, reformy  majuť vidbuvatysja na vsih rivnjah.

V Ukraїni pomitni zminy vže vidbuvajuťsja. Narešti okremi lokaľni proekty vytisnjajuťsja dovgotryvalymy masštabnymy programamy. U nas je bagato iniciatyv, sprjamovanyh same na rozvytok elektronnogo urjaduvannja. I ščo možna skazaty, ščo jakščo raniše ce buly zdebiľšogo donorśki košty, — USAID, OON, InnovaBridge — to zaraz zbiľšujeťsja finansuvannja i na deržavnomu rivni, z deržavnogo bjudžetu.

Ščo cikavo, same za pidtrymky švejcarśko-ukraїnśkoї programy EGAP provodyly u červni trening dlja ljudej z osoblyvymy potrebamy i trening dlja ljudej pohylogo viku. Dlja mene osobysto bulo sjurpryzom te, ščo ljudy z osoblyvymy potrebamy dosyť aktyvni v internet-prostori i ne lyše u sferi rozvag. Jdeťsja ne prosto pro internet-magazyny čy socmereži, ale j pro te, ščo stosujeťsja deržavnyh i miscevyh servisiv takož. Odyn iz učasnykiv, u jakogo jaskravo vyražena forma DCP, šče j sam programuje, pyše sajty. Stosovno ljudej pohylogo viku, tut, zvyčajno, vse skladniše. Tomu ščo v biľšosti z nyh naviť nemaje smartfoniv. 10 učasnykiv iz 50 ne majuť svojeї elektronnoї pošty — a ti, ščo majuť, neju ne korystujuťsja. Tomu pid čas treningu my formuvaly elektronni adresy, rejestruvaly učasnykiv v socmerežah, pokazuvaly jak vykorystovuvaty servisy na prykladi Miśkoї rady, Prozorogo ofisu.

Pro stan sprav iz proektamy, startapamy, servisamy u sferi elektronnoї demokratiї v Ukraїni

— Možna skazaty, ščo v Ukraїni poky ščo buv tiľky odyn nacionaľnyj konkurs — EGAP Challenge, — jakyj stosujeťsja startapiv u sferi e-demokratiї. Vže dva cykly jogo vidbulysja. Aktyvno u sferi rozvytku startapiv pracjuje Inkubator 1991. Vtim, važko vidpovisty, jaki z cyh startapiv bezposeredńo stosujuťsja elektronnoї demokratiї.  Naviť peremožeć peršogo EGAP Challenge — Open Data Bot, — proekt, ščo biľše sprjamovanyj na sproščennja pošuku kontragentiv dlja pidpryjemciv, niž na zalučennja gromadjan do procesu pryjnjattja rišeń. Tobto, biľše prysutnij komponent e-urjaduvannja, niž e-demokratiї. Hoč, bezsumnivno, instrument nadzvyčajno dijevyj ta suspiľno korysnyj.

Zreštoju, pidğruntjam problem vprovadžennja instrumentiv e-učasti je nyźkyj riveń doviry do organiv vlady jak takoї. Pryčomu jak na deržavnomu rivni, na municypaľnomu rivni. Vyhodyť zamknene kolo: e-demokratija potribna, ščob pidvyščyty riveń doviry, ale same čerez її vidsutnisť j ne vidbuvajuťsja švydki zrušennja. Napryklad, u Kaliforniї pytannja sortuvannja smittja bulo tež spočatku na rivni elektronnoї petyciї. Meškanci štatu її pidtrymaly, potim vona pišla dali v zakonotvorčyj proces. Po suti, petyciї — ce osoblyva forma kolektyvnogo zvernennja, prote u nas na nyh reagujuť prosto jak na e-zvernennja. I ce nepravyľno, tomu ščo obov’jazkovo kožna uspišna petycija maje rozgljadatysja kolegiaľno: abo miśkoju radoju na zasidanni, abo vykonkomom, ta šče j maje buty zaprošenyj avtor petyciї. Nihto ne zobov’jazuje reaguvaty na uspišnu petyciju lyše pozytyvnoju vidpoviddju. Prote zalyšaty vse u formati «rozgljanuly, vidpovily» ne možna. U bagaťoh mistah ce šče spryjmajeťsja na rivni vidpysok. Ot z cym možna i treba borotyś.

Dosyť často my akcentujemo uvagu na očikuvanomu rezuľtati i geť zabuvajemo pro procedurni momenty. Napryklad, u bagaťoh kraїnah je portal iz gromadśkogo obgovorennja zakonoproektiv. V Ukraїni vin tež zaraz pracjuje v pilotnomu režymi. U Pivdennij Koreї, hoča cja kraїna je liderom bagato raziv pospiľ z elektronnogo urjaduvannja, cej portal ne buv uspišnym, tomu ščo tam bula prosto informacija pro zakonoproekty i vse. U Velykobrytaniї pišly inšym šljahom: na portali gov. uk je korotka anotacija do kožnogo zakonoproektu. Je vidpovidni fiľtry dlja pevnoї sfery. Potim zvodjaťsja vsi komentari — i naprykinci šče obov’jazkovo korotke rezjume: hto vzjav učasť v obgovorenni zakonoproektu, jaki buly ključovi tezy, i jake bulo pryjnjato rišennja. Otže, v buď-jakyh elektronnyh servisah maje buty moderacija. Tak samo i z elektronnymy petycijamy — obov’jazkovo maje buty moderacija na rivni mist. U biľšosti miśkyh rad cym zajmajuťsja viddily zverneń, a zvernennja i petycija, jak vže bulo zaznačeno, — rizni reči.

Oksana Grečko, «Soft Generacija» — pro elektronnu demokratiju v Ukraїni ta dosvid JeS

Pro decentralizaciju ta vzajemozv’jazok iz elektronnoju demokratijeju

— Naspravdi ci dvi reformy — decentralizaciju i vprovadžennja e-urjaduvannja — treba obov’jazkovo pojednuvaty. Stvorjujuťsja novi CNAPy — i odrazu maje vidbuvatysja avtomatyzacija їh dijaľnosti. I vidpovidno provodyťsja avtomatyzacija administratyvnyh poslug, jaki nadajuť ci CNAPy, ščob bula integrovana modeľ. Švejcarśka programa EGAP odnym zi svoїh komponentiv maje same administratyvni poslugy. Eksperty pracjujuť nad tym, ščob v obranyh 4 pilotnyh regionah — ce Volynśka, Dnipropetrovśka, Vinnyćka j Odeśka oblasti — avtomatyzuvaty ščonajmenše po 10 CNAPiv.

Jakščo braty pryklad Vinnyćkoї oblasti, u miśkij radi vže davno vprovadženo elektronnyj dokumentoobig, a u Vinnyćkij oblderžadministraciї — lyše častkovo, i zaraz same počynajeťsja proces perehodu na povnocykličnyj vnutrišnij ta zovnišnij e-dokumentoobig. I tomu ci reformy bulo b logično pojednaty miž soboju, ščob ne ne vykonuvaty robotu dviči i ne stavaty na ti ž sami grabli.

Pro te, ščo varto znaty j vrahovuvaty tym, hto vyrišyv rozrobljaty proekty v caryni elektronnoї demokratiї

Čytajte takož: Čerez portal Je-Data vže provedeno plateživ na 4 trln grn

— Po-perše, ne rozrahovuvaty na te, ščo vsi ljudy rozumijuť pro ščo jdeťsja. Často, koly čytaju trening dlja deržslužbovciv, meni zdajeťsja, ščo ozvučuju očevydni reči, i tomu ne treba v nyh syľno zaglybljuvatyś. A potim v procesi dialogu vyjavljajeťsja, ščo kožen — fahiveć u pevnij vuźkij galuzi. Napryklad, ti, hto pracjujuť z platformoju ProZorro, možuť absoljutno ne znaty pro inši portaly, jak Je-Data čy data. gov. ua. Tomu potribno pojasnjuvaty, ščo ce, dlja čogo ce i v čomu vzagali suť. Ne vsi z nas gotovi do radykaľnyh zmin, tomu dovedeťsja vyhodyty iz zony komfortu i pojasnjuvaty, ščo za cym majbutnje. Naviť na Vsesvitńomu ekonomičnomu forumi v Davosi elektronne urjaduvannja vyznaly odnym iz rušiїv konkurentospromožnosti kraїny. My ne možemo vse avtomatyzuvaty. Tomu ščo naviť cymy ž platformamy kerujuť ljudy. Tym, hto bude zajmatysja elektronnym urjaduvannjam, varto vrahovuvaty potencijno nyźkyj riveń obiznanosti naselennja ščodo konkretnyh možlyvostej.

Druge — pam’jataty, ščo elektronna demokratija maje sproščuvaty žyttja. Jakščo rozrobljajeťsja platforma, jaka ne je user-friendly, abo mobiľnyj dodatok, jakyj navpaky vsi ci procedury uskladnjuje, to vy ne dosjagnete žodnogo uspihu. Vprovadžennja elektronnogo dokumentoobigu na samomu počatku — ce podvijne navantažennja. Tomu ščo dokumenty pryhodjať u paperovomu vygljadi i paraleľno vony rejestrujuťsja i v paperovomu vygljadi, i skanujuťsja. Cogo momentu ne unyknuty. Maje mynuty pevnyj promižok času, perš niž usja robota perevedeťsja na avtomatyzovanyj režym. Tak samo z elektronnymy poslugamy. Vony spočatku dajuťsja v napivelektronnomu formati.

Zgadaty hoča b elektronni kvytky. Spočatku my zamovljaly їh, a potim z blankom zamovlennja jšly v kasu, i tam šče їh obminjuvaly, po suti vytračajučy na ce šče biľše času. Jakščo htoś hoče zajmatysja proektamy u sferi elektronnogo urjaduvannja i demokratiї, potribno dumaty, jak servisy dijsno polegšyty i zrobyty їh v 1 klik. Ščo šče vrahovuvaty? Varto namagatysja zrobyty integraciju z velykymy platformamy, a ne prosto točkovi iniciatyvy. Zaraz v internet-prostori duže prosto masštabuvaty vse. Podyviťsja na modeľ odnogo z najmasštabnišyh startapiv — Uber. Važlyvo, ščob servis, v peršu čergu, vyklykav zacikavlenisť i potrebu u samyh rozrobnykiv, lyše todi je šans, ščo j inši tež zahočuť nym skorystatyś.

Jakščo vy znajšly pomylku, buď laska, vydiliť fragment tekstu ta natysniť Ctrl Enter.

Dodaty komentar

Takyj e-mail vže zarejestrovano. Skorystujtesja Formoju vhodu abo vvediť inšyj.

Vy vkazaly nekorektni login abo paroľ

Vybačte, dlja komentuvannja neobhidno uvijty.
Šče
Vy čytajete sajt ukraїnśkoju latynkoju. Podrobyci v Manifesti
Hello. Add your message here.

Povidomyty pro pomylku

Tekst, jakyj bude nadislano našym redaktoram: